Його філософські ідеї та напрацювання сьогодні навіть ще більш актуальні, ніж у XIX  столітті, коли вони були висунуті і розроблені. Його ім’ям названо Інститут мовознавства Національної академії наук України. Зауважимо, що ця подія датується 1945 роком. Іншими словами, фігура Потебні як науковця і мислителя настільки значуща, що навіть радянська влада не могла її ігнорувати.

Походження, або Кожна травичка на своєму корені росте.

Олександр Потебня (1835-1891) народився на хуторі Манів, поблизу села Гаврилівка Роменського повіту тодішньої Полтавської  губернії. Ніні це село Гришине Сумської області.

Олександр Потебня

Дід майбутнього професора філології, Юхим Федорович Потебня, був отаманом Глинської сотні Лубенського козачого полку. Батько, Панас Юхимович Потебня, служив на Закавказзі та брав участь у російсько–турецькій війні 1828–1829 років. Повернувся відставним штабс-капітаном на Роменщину, де мав у власності хутір з п’ятьма кріпаками. Незабаром взяв шлюб з дівчиною на ім’я Марія — дочкою поміщика Івана Маркова.

Навіть у цих вступних реченнях сконцентровано декілька історій. Про ліквідацію полкового устрою Катериною Другою і закріпачення козаків. Про те, як син представника козачої старшини переродився у малоросійського дворянина. Про нескінченні імперські розбірки московських царів з сусідами.

І про Роменську землю, яка подарувала світу чимало непересічних особистостей. Згадаємо лише «батька радянської фізики» академіка Абрама Йоффе, або композитора Ісаака Шварца.

Більше того. Саме з Роменщини, зокрема, з Глинську, походив легендарний козак Мамай: Читайте про це у нашій розвідці: Козак Мамай, або Чому Крим потрібно включити до складу Сумської області.

Там дещо іронічна манера розповіді, але з точки зору фактів усе бездоганно. До слова, одним з нащадків Мамая був московит Іван Грозний. Але, як то кажуть, нема роду без вироду.

Олександр був первістком у багатодітній сім’ї Опанаса та Марії Потебні.

Освіта та наукова кар’єра

Те, що їхній старший син чималий розумник, батьки помітили змалку. І вирішили дати дитині ґрунтовну освіту. Для цього, ще у семирічному віці, відвезли сина до Царства Польського, де у місті Радом викладав російську словесність брат Марії Потебні  — Олексій Іванович Марков.

Олександр жив у родині дядька два роки, допоки не опанував польську мову. Після чого вступив до місцевої гімназії. Як він сам розповідає:

У Радомській гімназії, скільки пам’ятаю, вчили непогано лише латинській мові; решта була нижчою за посередність. Там я вивчився польській (цією мовою викладалася більшість предметів; російських у гімназії було всього кілька) і в сім’ї дядька — німецькій.

По завершенню курсу 16-річний Потебня вступив до Харківського університету на юридичний факультет. Харків було обрано тому, що у попередні літа там вчилися три материних брата.

Втім, уже наступного року Олександр перевівся на історико-філологічний. Хоча по суті між філологом і юристом схожого більше, ніж відмінного. В обох випадках головне – знати закони (суспільства або мови) і вміти їх належно трактувати.

Темою магістерської дисертації Потебня вибрав народну творчість – назва роботи: «Про деякі символи у слов’янській народній поезії». У 1861 році після захисту був залишений ад’юнктом Харківського університету з правом викладання історії російської мови.

За допомогою свого наукового керівника Петра Лавровського отримав можливість поїхати на закордонне стажування. Жив у Німеччині, Австрії та Чехії. Головним здобутком того часу стало студіювання санскриту, а також знайомство з чеською, словенською та сербохорватською мовами

І окремо – глибоке вивчення напрацювань низки німецьких вчених, зокрема Вільгельма Гумбольдта — вважається, що саме він започаткував теоретичну лінгвістику. А також медика та лінгвіста-аматора Карла Беккера, ідеї якого наробили чимало галасу в тогочасних філологічних колах, та учня Гумбольдта, філософа й психолога Геймана Штейнталя.

У підсумку, 26-річний Олександр Потебня пише наукову роботу «Думка ті мова», де узгоджує прочитане у західних європейців з власними міркуваннями щодо взаємодії мови і думки. Саме ця робота і подальший розвиток закладених в ній ідей роблять Олександра Потебню визначним мислителем сучасності. Ми до неї ще обов’язково повернемося.

Олександр Потебня

Далі, була доволі вдала академічна кар’єра, викладацька робота та звання професора кафедри словесності Харківського університету. З 1875 року Олександр Потебня – член-кореспондент Імператорської Петербурзької Академії Наук .

Його перу належать фундаментальне чотиритомне дослідження «З записок з російської граматики», а також численні праці з мовознавства та суміжних з ним наукових дисциплін – від етнографії до психології мовлення. Більшість наукових праць писав імперською, але вже на схилі життя взявся перекладати античну «Одіссею» на українську.

11 грудня 1891 р. на 56 році життя Олександр Опанасович Потебня завершив свої земні труди та вирушив далі, на небеса, на зустріч з тим першим Словом, з якого все починалося.

Родина вченого, або Від яблуні яблуко, а від ялини — шишки

Олександр Потебня був у парі з Марією Зеленською, дочкою харківського видавця Франца-Володимира Зеленського, яка закохалася у Потебню, коли вже була у шлюбі з полтавським поміщиком Миколою Ковалевським. І хоча чоловік не дав згоду на розлучення, Марія пішла з його дому і згодом подарувала Олександрові Опанасовичу 21 рік щасливого сімейного життя та двох чудових синів: Андрія та Олександра.

Старший — Олександр Олександрович Потебня (1868-1935) також вивчився на професора, але у галузі електротехніки. Обіймав посаду завідувача кафедрою електричної тяги Харківського технологічного університету.

Андрій Олександрович Потебня (1870 -1919) — біолог, науковець. Викладав у Харківському університеті.

Часи змінювалися. Якщо у XIX столітті видатні українці захоплювалися мовним проривом, що розпочався з Котляревського, то їхні діти рухали науково-технічний прогрес. І вже не гуманітарні, а природознавчі науки революційно змінювали світ і, відповідно, місце людини у ньому.

Ми згадували про це у розповіді Павло Грабовський — український поет і дідусь радіотелефоту

Панславянська мова

Олександр Потебня був прихильником тієї точки зору, що  усі слов’янські мови є по суті, однією мовою, яка гілкується на наріччя: великоруське, малоруське, білоруське. Власне, чому б і ні? Його попередник, творець першої системи українського правопису Олексій Павловський, наприклад, взагалі стверджував, що всі граматики світу є еманаціями єдиної вселенської Граматики.

Дійсно, земні мови мають багато чого спільного. У складі кожної присутні слова, речення, наголоси, інтонації. Принципової різниці між людськими мовами взагалі не існує. Головна відмінність – у лексиці. І тут починається політика. Українець може сказати «робота» і московит його зрозуміє. А якщо українець скаже «праця»? Теж саме з «хочу» та «бажаю». Іншими словами, у випадку зокрема російської та української мови величезне значення мають соціальні обставини мовлення. Якщо для імперії було важливо, щоб українська і російська виглядали гілками одного дерева, то це й стимулювалося відповідним примусовим зближенням лексик.

А сьогодні, у ситуації максимального дистанціювання українців від московитів, вишуканою українською вважається така, де використовуються переважно слова, що не мають тотожних за звучанням відповідностей у мові мешканців сусідньої території.

Важливо підкреслити, що Потебня жив в атмосфері гонінь на українську культуру, пов’язаних з Валуєвським циркуляром та Емським указом. До того ж його брат Андрій брав участь у польському повстанні 1863 року і загинув за ідеали свободи. З того часу офіційна влада ставилася до харківського науковця як до громадянина хоча й корисного, але неблагонадійного. І що цікаво. Влада Австро-Угорської імперії теж. Там Потебню взагалі вважали російським шпигуном і навіть під цим приводом вислали зі Львову.

Дискусію щодо справжнього ставлення Потебні до української мови закриємо його власними думками, які він виклав у грудні 1886 року в широкоцитуємому листі до свого чеського колеги Адольфа Патери:

Обставинами мого життя умовлено те, що при наукових моїх заняттях вихідною точкою моєю, іноді помітною, іноді непомітною для інших, була малоросійська мова і малоросійська народна словесність. Якби ця вихідна точка і пов’язане з нею почуття не були мені дані і якби я виріс поза зв’язком із переказами давнини, то, мені здається, навряд чи я став би займатися наукою.

Мабуть були ще якісь свідчення, але по смерті чоловіка дружина Потебні Марія Францівна знищили практично все його приватне листування. Натомість численні наукові рукописи зберегла і незадовго до своєї смерті передала державі.

Філософ світового ряду

Ми не візьмемося викладати наукові погляди Потебні. Це справа фахівців. Кажуть, що Олександр Опанасович напівжартома просив своїх студентів, які плуталися під час іспитів:

Якщо ви це повторюватимете деінде, будь ласка не посилайтеся на мене, бо люди вважатимуть Потебню за дурня.

У першу чергу Олександр Потебня був філософом. Якби він народився у Німеччині, на його лекції точнісінько так би сходилися і навіть їздили з інших міст, як це було з Мартіном Гайдеггером. Хоча насправді, на відміну від Потебні, того розуміла лише Ханна Арендт.  І то тільки тому, що по-перше, була в нього закохана, а по-друге — конгеніальна Гайдеггеру як мислитель. Втім, кожна закохана жінка конгеніальна своєму обранцю.

Якби Потебня замість філології обрав фізику, його філософськими роздумами на тему устрою Всесвіту зачитувалися б так, як книжками Стивена Хокінга. Якби він віддав перевагу біології — він би і тут придумав щось подібне до світотворчих ідей Чарльза Дарвіна, з яким його, до речі, порівнювали навіть сучасники.

Олександр Потебня

Загалом, варто зазначити, що філософія – це не купа зовні мудрих афоризмів а-ля Шопенгауер, взявши які у якості керівництва до дій, можна стати розумнішим за інших. Направду мозок кожної людини має свій  діапазон —  рівнесенько, як і голос. Так от, коли ми читаємо або дивимося щось примітивне — наш мозок ніби хрипне і працює на мінімальних обертах. А коли ми намагаємося слідувати за думкою справжнього філософа, мозок розкривається і починає діяти на повну потужність.

Тому дуже радимо — знайдіть у бібліотеці або в інтернеті і почитайте культову працю Потебні «Думка та мова». У нашу історичну добу, коли, завдяки соціальним мережам, всі ми стали одночасно авторами текстів та їх читачами, питання підняті Потебнею виглядають як ніколи актуальними.

Особливо це стосується аспектів розуміння іншого та формування думки у момент мислення, коли мозок переводить внутрішні форми слів у зовнішні — слова, жести, візуальні зображення… І теж саме у зворотному напрямку, коли ми сприймаємо зовнішню інформацію і намагаємося привести її у відповідність до системи наших внутрішніх символів.

P.S. Даний матеріал написаний у рамках презентації лауреатів арт-медіа проекту «Культурний острів», метою та змістом якого є популяризація яскравих творчих персоналій, тим чи іншим чином пов’язаних із Сумщиною.

Ще про видатних українських лінгвістів:  Борис Грінченко. Життєпис у вигляді ліричних відступів

Проєкт було засновано у 2014 році «Агенцією творчих подій». На початку кожного наступного року оргкомітет оголошує сімку лауреатів з числа людей, котрі своєї діяльністю популяризують ідеї творчого ставлення до життя.

Останні чотири роки у зв’язку з пандемією та війною представлення лауреатів відбувається в он-лайн режимі. До цього воно проходило в театрі у вигляді святкового концерту-презентації.

Також останні малотворчі роки змусили оргкомітет перейти від запрошення на Острів сучасників до формування сімки лауреатів-класиків, у числі яких персоналії з минулого, діяльність котрих істотно вплинула на творче середовище України. Водночас усі вони мають відношення до Сумщини – хтось тут народився, хтось навчався, хтось працював…

Пропонуємо вашій увазі сімку лауреатів 2024 року. Особливою її родзинкою виступає присутність у колі лауреатів-класиків жінки, що відбувається вперше. І навіть не однієї жінки, а двох панянок, котрі точно зробили наш не дуже веселий світ трошечки світлішим.

                 Культурний острів. Класика. Одинадцятий  сезон (2024)

Андрій Волощенко – архітектор, художник, кобзар, автор музики до романсу «Ніч яка місячна».

Ганна Барвінок — українська письменниця ХІХ — початку ХХ століття. Авторка етнографічно-поетичних оповідань, що у сукупності являють собою різноманітні варіації на тему жіночого щастя.

Ганна Затиркевич-Карпинська — українська акторка часів Театру корифеїв. Одна з найталановитіших мисткинь своєї генерації.

Іван Стешенко — оперний та камерний співак, бас-кантанте (баритональний бас), артист, якого називали «українським Шаляпіним».

Леонід Кагадєєв — піаніст-віртуоз, педагог, організатор концертів та гастролей. Засновник першого музичного училища в Сумах.

Микола Зеров  — професор української філології, поет і перекладач, один з головних творців сучасної української поетичної мови.

Михайло Петренко – український поет ХІХ століття. Автор всесвітньо відомого вірша «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю».

Якщо ви перейдете за цим посиланням, ви потрапите у розділ, де можна ознайомитися з розповідями про кожного з лауреатів усіх років.

На сьогодні «Культурний острів» — це умовна творча спільнота, що включає до свого складу непересічних особистостей, які жили та діяли у галузі культури та мистецтва, починаючи з XVIII століття і до сьогодні.

Щороку на «Острів» отримує запрошення сімка талановитих та яскравих мешканців Сумщини. До початку пандемії оргкомітет влаштовував публічні шоу-презентації лауреатів чергового сезону «Культурного острова».

На жаль події останніх трьох років мало сприяють проведенню святкових публічних заходів. Тому було прийнято рішення тимчасово призупинити запрошення на Острів наших сучасників, а натомість розширити територію «Культурного острова» у часі.

Так у лавах «культурних острів’ян» з’явились та прикрасили Острів своєю присутністю такі визначні персоналії, як:

Культурний острів. Класика. Восьмий сезон (2021)

Антон Чехов — письменник драматург, лікар;

Олександр Олесь — поет, драматург;

Георгій Нарбут — художник-графік та ілюстратор;

Дмитро Бортнянський — композитор, диригент, співак;

Іван Кавалерідзе — скульптор, режисер кіно і театру, драматург, сценарист. Народний артист Української РСР;

Никанор Онацький — живописець, поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Організатор та директор Сумського художнього музею;

Степан Шкурат — актор театру и кіно. Заслужений артист РРФСР. Народний артист УРСР. Фільмі: «Земля» (Опанас Трубенко), «Чапаєв» (денщик Потапов), «Вій».

Культурний острів. Класика. Дев’ятий сезон (2022)

Борис Гмиря — камерний і оперний співак (бас). Народний артист СРСР;

Ісаак Шварц — композитор, автор класичної музики, мелодій багатьох популярних пісень та музики до низки відомих кінофільмів;

Михайло Щепкін — актор-реформатор, один з засновників сучасної акторської школи. Ім’я Щепкіна носить сумський національний театр;

Михайло Лисенко — визначний український скульптор, педагог. Академік. Народний художник СРСР. Ім’я Лисенка носить сумська художня школа;

Максим Березовський — композитор, болонський академік.  Отримав це звання наступного року після Моцарта. Поряд з Дмитром Бортнянським вважається одним з перших творців вітчизняної класичної музики;

Микола Данько — поет, перекладач, письменник, журналіст. Репресований у 1967 році за збірку віршів;

Остап Вишня — письменник, гуморист і сатирик.

І нарешті прийшла черга презентації лауреатів 10-го, ювілейного сезону арт-медіа проєкту «Культурний острів». Цього року організатори вирішили зробити його тематичним.

До числа лауреатів увійшли легендарні особистості, які внесли значний вклад у формування сучасної української мови та культури. І уявіть собі, усі вони — ці фундатори та засновники, літератори, філософи, філологи та громадські діячи якимось дивним чином виявилися тісно пов’язаними із Сумщиною. Отже.

Культурний острів. Класика. Десятий  сезон (2023)

Борис Грінченко (1863 – 1910) — видатний український лексикограф. Також займався етнографічними пошуками, письменництвом, педагогікою, історією.  Укладач  4-томного «Словника української мови Бориса Гринченка»;

Іван Багряний  (1906-1963) —  український літератор, поет і прозаїк. 1963-го року мав значні шанси на здобуття Нобелевської премії з літератури. Лауреатству завадила передчасна смерть 56-річного митця;

Микола Хвильовий (1893- 1933) — літератор, публіцист і громадський діяч. Один з лідерів українського Відродження 20-х років минулого століття;

Олексій Павловський (1770(73) – після 1826) – філолог, що створив першу  систему правопису  української мови.  Автор  «Граматики малоросійського нарєчія», до якої також додавався словник;

Олександр Потебня (1835-1891) – визначний філософ та лінгвіст, автор культової розвідки «Думка та мова»;

Павло Грабовський (1864 – 1902) — український літератор: поет і перекладач,  політичний в’язень, громадський діяч;

Пантелеймон Куліш (1819 – 1897) — видатний український письменник, мислитель та мовознавець. Один з могутньої плеяди  творців сучасної  української мови.

Про кожного з лауреатів існує окремий біографічний нарис на АТС. Там знайдеться чимало цікавого, навіть для того, хто в темі. І дискусійного теж, бо мова ж про легендарні особистості, щодо життя яких міфів сьогодні існує не менше, ніж стовідсотково встановлених  фактів. Особливо якщо брати до уваги, що самі вони – цьогорічні лауреати «Культурного острова» — були ті ще міфотворці…

Тож переходьте за посиланнями, читайте і долучайтеся до легенди.

Джерело: медіа портал АТС creativpodiya.com

Мета проекту – популяризація культури та творчого ставлення до життя. Кожного року оргкомітет визначає сімку нових «острів’ян», яку складають непересічні творчі особистості, що тим чи іншим чином мають стосунок до Сумщини.

Про усіх лауреатів існує відповідний біографічний нарис на медіа порталі АТС.

У часи пандемії, коли кількість поточних творчих подій суттєво скоротилася, оргкомітет вирішив звернути погляд на творчих людей минулого, життя яких пов’язано з Сумщиною. Так було визначено сімку яскравих творчих персоналій, що стали лауреатами арт-медів проекту «Культурний острів. Класика 2021». Цьогоріч вшанування «класиків» продовжено. За рішенням оргкомітету, сімку лауреатів 2022 року склали:

Лауреати арт-медіа проекту «Культурний острів 2022»

Борис Гмиря

Борис Гмиря (1903, Лебедин – 1969, Київ) — камерний і оперний співак (бас). Народний артист СРСР, лауреат Сталінської премії (1952). Народився у місті Лебедин Сумської області.

ЮНЕСКО в своєму Посланні від 11.09.2003 р. констатувало:

«…Гмиря відомий як „Борис Великий“ і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому. …Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури…».

Факти та легенди про життя Бориса Гмирі зібрано у публікації: Борис Гмыря. Призрак оперы

Ісаак Шварц

Ісаак Шварц (1923, Ромни – 2009, Сіверський) — композитор, автор класичної музики, мелодій багатьох популярних пісень та музики до низки відомих кінофільмів. Народився у місті Ромни Сумської області.

Більш розлого про композитора у матеріалі: Исаак Шварц. Роменский мальчишка. Ленинградский маэстро. Сиверский отшельник.

Михайло Щепкін

Михайло Щепкін (1788, село Червоне, Курська губернія – 1863, Ялта) — актор-реформатор, один з засновників сучасної акторської школи. Його ім’ям названо сумський Національний академічний театр драми та музичної комедії.

Детальніше про актора і його зв’язок з Сумами у нарисі: Михаил Щепкин и его театр

Михайло Лисенко

Михайло Лисенко (1906, Шпилівка, Сумський район — 1972, Київ) — визначний український скульптор, педагог. Академік. Народний художник СРСР. Ім’я Лисенка носить сумська художня школа.

Читайте про життєвий шлях митця у розповіді: Михаил Лысенко. Гений жизни

Максим Березовський

Максим Березовський (1745, Глухів — 1777, Санкт-Петербург) — композитор, болонський академік.  Отримав це звання наступного року після Моцарта. Поряд з Дмитром Бортнянським вважається одним з перших творців вітчизняної класичної музики.

Докладніше про музиканта в есе: Максим Березовский. Легенда о жизни

Микола Данько

Микола Данько (1926, с. Славгород, Краснопільський район, Сумська область — 1993, Суми) — поет, перекладач, письменник, журналіст. Репресований у 1967 році за збірку віршів.

Подробиці трагічної історії поета у статті: «Червоне соло» Миколи Данька, или Долг платежом красен

Остап Вишня

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко), (1889, хутір Чечва поблизу села Грунь, Охтирський район Сумської області — 1956, Київ) — письменник, гуморист і сатирик. Засновник літературного жанру «усмішок». Начальник медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В’язень сталінських таборів (1933-1943).

Інформацію про бурхливу долю талановитого письменника викладено у біографічному огляді: Остап Вишня. Время и судьба

Легко помітити, що найстарший з лауреатів народився у 1745 році, а останній пішов у кращій світ у 2009-му. Таким чином, мова іде про культуру історичного періоду, що охоплює майже чотири століття.

Але ж класики на те й класики, що вони завжди сучасні. Ця істина настільки ж незаперечна, як і та, що, коли б будь кому з наших лауреатів при житті повідомили, що його будуть вшановувати у XXI столітті — він був би щасливий.

Читайте про лауреатів усіх років у розділі «Культурний острів»

З того часу запрошення стати жителями символічного «Культурного острова» щорічно отримувала сімка яскравих творчих особистостей, з числа наших сучасників, що мають істотний вплив на формування творчої атмосфери Сумського регіону.

У підсумку, за вісім років існування проекту його лауреатами стали люди, плоди талантів і творчої праці яких належать не тільки нинішньому поколінню, а і нашим нащадкам.  Інакше кажучи, на поточний момент «Культурний острів» природним чином перетворився в основу віртуального музею культури Сумщини.

А в музеї обов’язково повинні бути представлені відомі персоналії минулих часів, знамениті уродженці або мешканці нашого краю — художники, музиканти, поети, актори, режисери, імена яких ми пам’ятаємо, цінуємо і шануємо сьогодні.

Виходячи зі сказаного вище, організатори на початку 2021 року з радістю, повагою і всіма належними почестями вирішили запросити на «Острів» «зоряну сімку» класиків.

Олександр Олесь

У цьому вельмишановному товаристві нарівні з іншими почесне місце належить поету-символісту та драматургу, уродженцю Білопілля Олександру Олесю.

Для максимально компетентного представлення Олександра Олеся громадськості ми звернулися з низкою питань до голову Сумської Спілки письменників Тамари Герасименко.

— Як пов’язане життя Олександра Олеся з Сумщиною?

— Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба (1878-1944) народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Сумської області. Дитинство і юність теж провів у нашому краї, а саме в місті Крига (тогочасне Білопілля) та в м. Суми (нині будинок по вул. Петропавлівська,83), куди після смерті батька Олесь переїхав із матір’ю та двома сестрами.

— Чому літературознавці зараховують Олександра Олеся до пантеону найбільш знакових поетів України XX століття?

— Біографія Олександра Олеся склалася так, що його літературна постать поєднала Слобожанщину й Гуцульщину, Україну та Чехію. Чи не перший із українських письменників він заговорив про залежність радянських літераторів від партійної комуністичної ідеології. Так, на твори, писані Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…». Вірш О. Олеся «Сміються, плачуть солов’ї…» покладено на музику, і ця пісня стала популярною, народною, улюбленою як на території України, так і в українській діаспорі.

Літературознавці впевнені, що, крім Шевченка, ні до, ні після Олександра Олеся рівних йому по силі поетичного таланту в українській історії не було. Іван Франко порівнював його вірші з музикою, Короленко називав його «українським Гейне». Білопільці сьогодні з гордістю говорять про те, що наша земля подарувала Україні та всьому світові одного з найвидатніших співців краси, кохання, природи.

— Чи існують науковці, які присвятили свої праці творчості поета Олександра Олеся?

—     Так. Це Ю. Шевельов, В. Жадько, В. Петров, М. Нервлі, М. Зеров, О. Лаборєва, Р.Радишевський, Р. Харчук, із сумчан —  Г. Петров, Г. Хвостенко та інші.

— Чи залишилися у Олександра Олеся нащадки, і чи відвідують вони Сумщину?

— Онук Олександра Олеся Олег Кандиба кілька разів приїжджав із Канади, щоб поклонитися землі, де народився і виріс його дідусь, і відвідати музей О.Олеся у Білопіллі.

— Як сьогодні шанують пам’ять видатного земляка в Сумах та області?

— У Білопіллі встановлено пам’ятник поету. З 1998 року у місті працює поки що єдиний в Україні музей Олександра Олеся. Також ім’я славного земляка носить Білопільська центральна районна бібліотека, у приміщенні якої розташовано музей. У Сумах на його честь названо вулицю, на будинку, де проживав О. Олесь, відкрито меморіальну дошку.

Нещодавно в Сумах виділено приміщення для створення музею Олександра Олеся на вулиці Петропавлівській. Впродовж останніх 25 років тут розміщувався один із відділів СБУ.  Тож до Служби безпеки надійшли звернення Сумської організації Національної спілки письменників України та громадської організації «Сумське земляцтво», у яких висловлювалося прохання передати будівлю на вулиці Петропавлівській, 83 до відання Сумської міської ради з метою облаштування літературно-меморіального музею Олександра Олеся.

Петиція про створення музею набрала потрібну кількість голосів і отримала відповідь від міської влади, яка принесла сумчанам приємну новину: будинок Олександра Олеся в Сумах СБУ передасть місту.

— Який вплив має особистість поета Олександра Олеся на сучасне культурне життя Сумщини? Чи є якісь події — фестивалі або публічні читання, присвячені його творчій спадщині?

— Політична незаангажованість, тонкий ліризм та образність, географічна масштабність поезії О. Олеся мають вплив на формування нових літературних постатей нинішньої України. У с. Верхосулка та урочищі Загір Білопільского району щорічно у серпні проводиться Олесеве свято — Всеукраїнський захід, на якому присутні літератори, громадськи діячі, земляки, гості з різних куточків України.

Щороку у грудні у Білопіллі на свято «До Олеся — на гостину!» збираються творчі люди —  всі, хто цінує творчість і особистість Олександра Олеся.

Музиканти пишуть пісні на його вірші, бібліотеки влаштовують тематичні вечори по його творчості. Іншими словами, Олександр Олесь і у наш час є визначною та впливовою літературною постаттю на культурному просторі Сумщини.

Більше про лауреатів 8-го сезону «Культурного острова» читайте у публікації:  У Сумах визначили лауреатів «Культурного острова 2021»

Щороку на символічний «Культурний острів» запрошується сімка людей, які внесли істотний внесок у формування творчої атмосфери Сумщини.

Визначення лауреатів проєкту проходить у два етапи. Спочатку члени експертної комісії вносять свої пропозиції щодо формування лонг-листа номінантів. На другому етапі, шляхом голосування, обираються сім персоналій, яким вручається символічна «Віза» на «Культурний острів».

За 8 років існування проєкту в число остров’ян увійшло чимало яскравих творчих особистостей, наших сучасників з різних міст і сіл Сумської області.

Читайте про них у розділі «Культурний острів»

У підсумку, природним чином, сам по собі «Культурний острів» став перетворюватися в віртуальний музей культури Сумщини. Коли хтось із наших нащадків захоче дізнатися, як жили, що писали, про що співали і грали творчі люди на початку XXI століття, він зможе це зробити, відвідавши «Культурний острів» на медіа порталі АТС.

Однак історія сумської культури почалася не в XXI і навіть не XX столітті. Тому, щоб наше дорогоцінне зібрання було повноцінним, організатори, підводячи підсумки 2020-го, в усіх сенсах незвичайного року, прийняли рішення запросити на «Острів» виключно класиків сумського мистецтва минулих років. Так склався наступний лонг-лист зоряних кандидатів:

Лонг-лист номінантів «Культурного острова 2021». Класика

1. Антон Лосенко (1737, Глухів — 1773, Санкт-Петербург) — живописець, засновник російського історичного живопису. Організатор і ректор Петербурзької Академії Мистецтв;

2. Антон Чехов (1860, Таганрог- 1904, Баденвайлер, Німецька імперія) — письменник драматург, лікар;

3. Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба), (1878, Білопілля, Сумська область — 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — поет, драматург;

4. Борис Гмиря (1903, Лебедин – 1969, Київ) — камерний і оперний співак (бас) Народний артист СРСР;

5. Василь Кричевський (1872, Ворожба, Лебединський район – 1952, Каракасі (Венесуела)) — живописець, архітектор, графік, художник кінофільмів;

6. Георгій Нарбут (1886, Нарбутівка, Глухівський район — 1920, Київ) — художник-графік та ілюстратор;

7. Дмитро Бортнянський (1751, Глухів — 1825, Санкт-Петербург) — композитор, диригент, співак;

8. Іван Кавалерідзе (1887, хутір Ладанський Полтавської губернії — Київ, 1978) — скульптор, режисер кіно і театру, драматург, сценарист. Народний артист Української РСР;

9. Ісаак Шварц (1923, Ромни – 2009, Сіверський) — композитор, автор музики до фільмів «Біле сонце пустелі», «Зоря привабливого щастя», «Дерсу Узала» та ін;

10. Михайло Щепкін (1788, село Червоне, Курська губернія – 1863, Ялта) — актор, один з засновників російської акторської школи;

11. Михайло Лисенко (1906, Шпилівка, Сумський район — 1972, Київ) — скульптор, педагог. Народний художник СРСР;

12. Максим Березовський (1745, Глухів — 1777, Санкт-Петербург) — композитор. Поряд з Д. Бортнянським вважається творцем класичного типу російського хорового концерту;

13. Микола Хвильовий (Фітільов Микола Григорович), (1893, Тростянець, Сумська область — 1933, Харків) — прозаїк, поет, публіцист;

14. Никанор Онацький (1874, хутір Хоменки Бірківської волості Гадяцького повіту на Полтавщині — 1937, Полтава) — живописець, поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Організатор та директор Сумського художнього музею;

15. Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко), (1889, хутір Чечва поблизу села Грунь, Охтирський район Сумської області — 1956, Київ) — письменник, гуморист і сатирик. Начальник медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В’язень сталінських таборів (1933-1943);

16. Павло Грабовський (1864, Пушкарне, тепер Грабовський Краснопільського району Сумської області) — 1902, Тобольська) — поет, публіцист;

17. Давид Бурлюк (1882, хутір Семиротівщіна (Семиротівка) коло с. Рябушки, ніні урочище Бурлюк, Лебединський район, Сумська область) – 1967, Нью-Йорк, США) — художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний и художній критик, видавець. Водночас з Велимиром Хлєбніковім був Головою земної Кулі;

18. Степан Шкурат (1885, Кобеляки, ніні Полтавської області — 1973, Ромни, Сумська область) — актор театру и кіно. Заслужений артист РРФСР. Народний артист УРСР. Фільми: «Земля» (Опанас Трубенко), «Чапаєв» (денщик Потапов), «Вій (Явтух) та багато інших.

Зрозуміло, що і «чудова сімка», складена за підсумками у всіх сенсах незвичайного 2020 року, відрізняється від попередніх. Будь-який з кандидатів, представлених вище, прикрасив би своєю присутністю будь-яке творче співтовариство. Але закони жанру непорушні. На дотриманні форми тримається мистецтво, тим більш класичне. Тому експертній комісії довелося все ж вибрати сімку 2021 року. Із задоволенням представляємо її вам.

Лауреати арт-медіа проєкту «Культурний острів 2021». Класика

1. Антон Чехов — письменник драматург, лікар;

2. Олександр Олесь — поет, драматург;

3. Георгій Нарбут — художник-графік та ілюстратор;

4. Дмитро Бортнянський — композитор, диригент, співак;

5. Іван Кавалерідзе — скульптор, режисер кіно і театру, драматург, сценарист. Народний артист Української РСР;

6. Никанор Онацький — живописець, поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Організатор та директор Сумського художнього музею;

7. Степан Шкурат — актор театру и кіно. Заслужений артист РРФСР. Народний артист УРСР. Фільмі: «Земля» (Опанас Трубенко), «Чапаєв» (денщик Потапов), «Вій (Явтух) та багато інших.

Безумовно, на «Острові» мають у підсумку опинитися всі учасники зоряного лонг-листа. Тому з наступного року в сімці одне місце завжди буде за «класиком». Ось так по одному, з особливою пошаною всіх і запросимо. Адже їм поспішати нікуди. У них уже вічність в розпорядженні …

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com

арт-проект, що має на меті популяризацію творчого ставлення до життя

Фінальне фото з церемонії вшанування: організатори, лауреати «Культурного острова» 2017 та учасники концерту.

Засновники арт-проекту —  «Агенція Творчих Подій» та медіа портал АТС.

«Культурний острів» будується за принципом освоєння «terra incognita» — незвіданої землі. На Острів щорічно «заселяються» люди, які створюють усілякі творчі події та явища в різних форматах і видах людської діяльності: від культури та мистецтва до техніки.

Перша сімка жителів на «Культурному острові» з’явилася у 2014 році.

Проект настільки всім сподобався, що став щорічним.

Для любителів географії уточнимо, що «Культурний острів» є частиною творчої атмосфери Сумщини, яка існує скрізь, де живе творчість.

«Культурний острів» — не рейтинг. Творчих людей за визначенням неможливо і неправильно розставляти по місцях — кожен творець унікальний і неповторний. Тому номінації «Культурного острова» щороку змінюються і не повторюються.

Презентація лауреатів проходить в форматі яскравого і барвистого шоу. Кожен новий «житель» отримує символічний диплом у вигляді «візи», що дає право на в’їзд та користування всіма ресурсами «Культурного острова».

Щорічно, шляхом голосування всіх остров’ян, обирається «чудова сімка» нових «жителів» Острова. Всі вони не тільки самі по собі яскраві особистості, а ще й об’єднують навколо себе інших, вносячи, таким чином, істотний внесок у створення творчої атмосфери регіону.

У 2017-му році були названі 7 лауреатів у семи номінаціях:

Наталя Черкасенко. Автор фото: Наталя Говорухина

Наталя Черкасенко
Номінація «Вінок Мельпомени»

Наталя Черкасенко — художній керівник театру «Місто С» — за творчі досягнення театру і за перемогу на престижному міжнародному конкурсі «Співограй».

Наталя Черкасенко — режисер, продюсер і журналіст. У період з 1997 по 2002 р.р. була художнім керівником сумського обласного театру драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна. За цей час створила кілька вистав, які отримали призи на престижних театральних форумах.

З 2002 і по 2012 р.р. працювала головним редактором авторського телебачення телеканалу «Відікон». З 2012-го по 2015-й виконувала обов’язки генерального продюсера телеканалу «Відікон». Її культурологічна програма «Четверта стіна» до сих пір залишається одним з найбільш значущих явищ на сумському телепросторі. Те ж саме можна сказати про спродюсований і натхнений Наталією Черкасенко Міжрегіональний телерадіофестиваль дитячої та молодіжної творчості «Зоряний простір».

Останнім за часом реалізації з проектів Наталії Черкасенко є створена нею при ДК «Хімік» театр-студія «Місто С». У театрі на практиці опановують ази одного з найдавніших світових мистецтв самодіяльні актори різного віку. Кілька студійців уже стали професійними акторами і режисерами.

⇒ Назва номінації — «Вінок Мельпомени» — підкреслює, що у творчій діяльності Наталії Черкасенко, як у вінку, сплітаються кілька гілок, об’єднаних любов’ю до всіх видів мистецтв, серед яких, безумовно, головним є Його Величність Театр.

Анна Гідора. Автор фото: Сергій Тихенко

Анна Гідора
Номінація «Між небом і землею»

Анна Гідора — художник, арт-куратор — за довголітнє беззмінне кураторство і організацію ленд-арт проекту «Могриця. Простір ПОКОРДОННЯ » — номінація« Між небом і землею ».

Анна Гідора народилася в Сумах. В даний час проживає в Києві. Талановита художниця, в активі якої безліч регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Однак головний її проект — Міжнародний ленд-арт симпозіум «ПРОСТІР ПОКОРДОННЯ» реалізується в Могриці. Таким чином, саме Сумщина є джерелом її натхнення і визначальним етапом її творчої і людської реалізації.

Щоліта Могриця стає місцем паломництва творчої еліти. Сюди приїжджають не тільки сумчани — художники, музиканти, поети, актори, фотографи, але і метри ленд-арту з усієї країни та зарубіжжя. А також — студенти факультетів мистецтв з різних українських ВНЗ.

Ленд-арт — мистецтво досить демократичне. Дає можливість творчо розкритися кожному бажаючому.

⇒ Назва номінації — «Між небом і землею» — є узагальненим визначенням топографії ленд-арту — мистецтва, що створює арт-об’єкти, які «розкриваються» на кордоні двох просторів — земного і небесного.

Антон Меженін . Автор фото: Сергій Чепульський

Антон Меженін
Номінація «Велика гра»

Антон Меженін — художній керівник сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна — за створення нового сучасного всеукраїнського художнього образу театру.

Антон Меженін народився в Харкові. Закінчив акторський факультет Харківського національного університету культури імені І.П. Котляревського, а потім режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенко-Карого.

Після випуску, в статусі вільного режисера, ставив спектаклі в різних театрах України. Кілька разів приїжджав зі своїми постановками в Суми. Робота і творчий підхід молодого режисера були помічені і відзначені директором театру ім. М.С. Щепкіна Миколою Юдіним. Після чого послідувало запрошення взяти участь в конкурсі на заміщення вакантної посади художнього керівника театру. Здобувши перемогу на конкурсі, Антон Меженін отримав можливість реалізувати свій потенціал.

⇒ Назва номінації — «Велика гра» — підкреслює відразу кілька речей. І те, що Антон Меженін є художнім керівником великого творчого колективу, і те, що його зусилля спрямовані на включення, хоча і великого, але все ж провінційного, театру в великий театральний світ, і що в репертуарі театру, як у будь-який великий грі, простежується кілька напрямків, розрахованих на пріоритети різних глядацьких аудиторій.

Василь Чубур. Фото з особистого архіву

Василь Чубур
Номінація «Гармонія думки»

Василь Чубур — поет, перекладач, критик, редактор, викладач, філософ.

Говорячи про мистецтво, слід дуже обережно вживати слово «кращий» в будь-якому контексті. Однак саме воно першим приходить на думку, коли мова йде про Василя Чубур. Учень Юрія Кузнєцова, поет, віршами якого, за словами Юнни Моріц, властиво «гостре почуття справедливості, сердечність і щирість», автор ряду надзвичайно талановитих віршів і перекладів — він з першої своєї книги «Чумацький сніг» заявив про себе як про митця великого дару.

Потім було ще кілька книг віршів і перекладів. Вірші самого Василя Чубур переведені на болгарську, вірменську, чеченський, молдавський і інші мови і давно вже стали частиною всесвітнього літературного простору.

Поступово з поета-лірика Василь Чубур виріс у поета-філософа, для якого поезія не тільки спосіб вираження високих почуттів, але і інструмент, призначений для осягнення таємниць світу, непідвладних раціональним зусиллям думки. Через аналіз звучання слів і словосполучень, пошук початкових смислів і значень Василь Чубур приходить до розуміння важливих і високих істин. Чому і вчить поет-філософ своїх нинішніх учнів і студентів.

⇒ Назва номінації — «Гармонія думки» — підкреслює, що в житті і творчості Василя Чубур органічно поєднуються гармонія, тобто незбагненна властивість мистецтва, яка не моделюється за допомогою тільки розуму, бо  є наслідком стану душі, і думка — його вірші не тільки музика , але мудра музика. Він не намагається повірити алгеброю гармонію. У його віршах нова алгебра виникає з гармонії, породженням якої і є справжній поет. Божий світ досконалий і гармонійний. І наблизитися до його розуміння можна тільки через досягнення гармонії душі і розуму.

Потужним і красивим акордом події прозвучала пісня «Колокольчик» у виконанні Олега Бута, написана ним на вірші поета Ігоря Касьяненко, яка вже стала своерідним гімном «Культурного острова».

Крім самої пісні, важливою складовою частиною став відеоряд (автор Лариса Ільченко), в якому на фото чергуються великі світові діячі культури і сумчани — жителі (вони ж — лауреати) «Культурного острова».

Театр поэтической песни «La Chanson». Фото з особистого архіву

Театр поетичної пісні «La Chanson»
Номінація «Одностайні однодумці»

Театр поетичної пісні «La Chanson» — за активну творчу,  просвітницьку і благодійну діяльність колективу.

Колектив називає офіційною датою свого створення 1998 год. Однак і до цього існували різні ансамблеві проекти, ініційовані керівником і творцем «La Chanson», поетом, бардом і гітарним майстром Віктор Сироватський.

За час становлення театру через нього пройшли багато відомих сумські музикантів і бардів, але сьогоднішній, остаточний, склад став воістину оптимальним.

У нього, крім Віктор Сироватський, увійшли: Яна Шифріна, Оксана Скоробагатская і Сергій Городничий. Всі троє прекрасні музиканти. А Віктор Сироватський — поет, закоханий в музику. В результаті вийшло ідеальне поєднання двох мистецтв, які взаємно доповнюють одне одного.

⇒ У назві номінації — «Одностайні однодумці» — відбивається рідкісне і дивовижне поєднання резонансу умів і душ артистів театру поетичної пісні «La Chanson».

Тетяна Нянькіна. Фото з особистого архіву

Тетяна Нянькіна
Номінація «Золотий ключик»

Тетяна Нянькіна — режисер — за невгамовний творчий порив і розвиток самодіяльного театру в Сумах.

Тетяна Нянькіна народилася в місті Суми. Навчалася в вищому училищі мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського. Випускниця факультету «театральна режисура» Київського національного університету культури і мистецтв.

Служила в сумському Театрі для дітей та юнацтва. Одночасно брала участь в різних творчих і благодійних акціях поза театром, багато з яких ініціювала сама.

⇒ Назва номінації — «Золотий ключик» — це посилання до відомій казці, де золотий ключик — щось, що відкриває двері з буденності в диво. Цим, власне, і займається Тетяна Нянькіна.

Лариса Ванеева. Фото: Сергій Чепульський

Лариса Ванеева
Номінація «Дзеркало фантазій»

Лариса Ванеева — керівник Народного колективу України дизайн-студії «ART’elь moda» — за гранд-подіум шоу «Мозок Гоголя» і перемоги на всеукраїнських та міжнародних конкурсах молодих дизайнерів і театрів моди.

Лариса Ванеева народилася в Киргизії, юність провела в Воронежі, вчилася в Московському технологічному інституті, працювала в Воронезькому Будинку моделей, а потім переїхала до Сум і тут реалізувалася відразу в декількох напрямках свого таланту, пов’язаних однією темою — театр моди.

Саме театр — тобто мова йде про синтетичне мистецтво, що об’єднує в собі створення нового образу, конструювання його на базі знання фактур різних матеріалів і реалізації задуманого в реальних моделях. Плюс, створення маленького сценічного шоу — показу їх через мистецтво дефіле, пластики і хореографії.

Ідея театру моди виникла у Лариси Ванєєва ще під час московського етапу життя, після зустрічі і спілкування зі знаменитим кутюр’є В’ячеславом Зайцевим. А її реалізація трапилася завдяки співпраці з Олександрівської гімназією, при якій у свій час існував центр естетичного розвитку, де дітей вчили сприймати і розуміти різні види мистецтва.

В даний час «ART’elь moda» діє при Сумському обласному центрі позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю.

⇒ Назва номінації — «Дзеркало фантазій» — підкреслює, що суть роботи дизайнера моди полягає в тому, щоб, як у дзеркалі, відбити в реальному образі і далі — в конкретній моделі — то, що спочатку з’явилося як чиста фантазія його творця.

Святкова презентація 

Вже кілька років святкова  церемонія презентації лауреатів арт-проекту «Культурний острів» проходить у Сумському театрі для дітей та юнацтва.

Головна мета цього дійства —  у вигляді оригінального концерту сказати «Спасибі» за невичерпну фантазію та працю творчим людям.

У концерті беруть участь музиканти, що працюють в найрізноманітніших форматах — від класики до року та джазу.

Повна відеоверсія презентації підсумків арт-медіа проекту «Культурний острів» 2017 від Сергія Надубова.

Автор фінального фото: Сергій Тихенко

Його мета і місія — популяризація творчого ставлення до життя. Щорічно на Острів заселяються 7 яскравих особистостей або колективів, які вносять істотний внесок в творчу атмосферу Сумщини.

Як завжди, у яскравому шоу-презентації візьмуть участь популярні сумські музиканти та хореографічні колективи.

Оргкомітет дякує за допомогу та сприяння партнерам проекту:

— Управлінню культури Сумської ОДА
— Мережі салонів та центрів зору «Оптика 1.0»
— Сумський Торговій групі та Сергію Гуцану,
— Школі макіяжу та зачісок Юлії Дяговченко,
— Магазину зернової та меленої кави «Смачна кава»

Відвідати шоу-презентацію «Культурний острів» 3 квітня може кожен бажаючий.

У попередні роки на «Культурному острові» завжди був аншлаг. Тому, хоча вхід вільний для всіх, але щоб мати гарантоване місце у глядацькому залі, організатори просять заздалегідь звертатися за запрошеннями по телефону 066 846 58 91. 

Більше про «Культурний острів» та його лауреатів читайте тут.