У п’ятницю 1 червня в «Саду стежінок, що сходяться » художниці Ірини Проценко відбувся творчий вечір з фольклорним ансамблем «Серпанок».
Нижче ми публікуємо враження-імпровізацію Ігоря Сокура на тему минулого вечора.
Серпанок як витвір культури
Бачили галявину або будь-який газон вересневого ранку, коли сонце тільки-но починає свій денний невпинний шлях, ще і не з`явившись зза обрію?… от тоді, саме у цей час, на вологій траві, вкритій тонким павутинням, бачиш його: наче краплі ртуті на перетинах волосіні, тьмяно виблискують, контрастуючи з зеленню…
Це — серпанок. Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси…
А ще це «головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа».
Вуаль (voile) французьською, та і російською. Жіночий головний убір, який частково або повністю закриває обличчя.
Вуаль – це стомлене сонцем середземне морське марево французьського півдня.
Серпанок – таємниче-сріблястий, майже містичний покрив важкої від ранкової вологи трави, зникаючий в перших променях сонця…
Відчули різницю?
Чому «серпанок» – хтозна… Я маю на увазі етимологію, бо в корні його «серп», що видається нелогічним. Може тому, що у серпні частіше…Та байдуже, бо слово і справді красиве.
Раніше ми писали про Олену Гончаренко та гурт «Серпанок» у матеріалі: У Сумах завершилося представлення нових жителів «Культурного острова»
Але до суті — «Cерпанок» це ще і назва дуже талановитого жіночого ансамбля автентичного співу під керівництвом Олени Гончаренко — етномузиколога, етноспівачки, викладача, засновниці і художнього керівника. Співочі традиції автентичної української музики у виконанні «Серпанка» чули і бачили в Швейцарії, Канаді, Франції та Польщі, але цього разу вони співали в «Саду сходящихся тропок», у Ірини Проценко. Тобто для нас і для мене теж, котрий, на жаль, цю культуру знає погано — захоплення мої музикальні трохи в іншій площині.
Раніше я не чув, як вони співають — співали дівчата дуже гарно!
До речі, треба вже вам повідомити і іхні імена. Тож, окрім Олени Гончаренко, вже названої, ось і її молоді таланти: Вікторія Гавриленко, Виктория Докаленко, Маргарита Калнагуз, Юля Китенко, Людмила Чорна, Галина Гончаренко, Людмила Кудлай. Усі вони прекрасні в своїх вишиванках і спідницях, усі чудово володіють і відчувають найменші відтінки ліричних і жартівливих пісень слобожанського і не тільки регіонів України – це просто свято якесь, їй-богу!
Источник: медиа портал АТС creativpodiya.com
Фото: Іріна Проценко





(
2 голос, оценка:
5,00 из 5)

Загрузка...
Радушный концерт солистки театра поэтической песни «La Chanson» Оксаны Скоробагатской, наполненный проникновенными авторскими песнями и стихами с разной «биографией», всколыхнул тихое пространство «Сада сходящихся тропок» Ирины Проценко 4 июля. По сходящимся тропкам пришли туда…
У п’ятницю 9 липня у «Саду стежинок, що сходяться» Ірини Проценко відбулася творча зустріч з ансамблем пісні «Сяйво». Своїми враженнями про те, як «Сяйво» українських пісень наповнювало «Сад…» з нами поділилася Ольга Кирина. Коли…
В четверг 16 июля в «Саду сходящихся тропок» Ирины Проценко состоялся музыкальный творческий вечер. Вот такое впечатление написала Юлия Наумко о действе в «Саду сходящихся тропок», атмосферу которого создавала Яна Шифрина — артист театра…
У п’ятницу 1 лютого підвели підсумки першого гастрономічного фестивалю «Слобожанські смаки». Фестиваль проходив с 7 по 14 січня 2019 року у місті Суми. Цікавим стало те, що для втілення ідеї фестивалю об’єдналися 10 ресторанів міста.…
комментарии