<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Sat, 11 Apr 2026 12:05:50 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Пасха. Название, история, традиции</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/67134</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/67134#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 11 Apr 2026 12:05:49 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Традиции]]></category>
		<category><![CDATA[воскрешение]]></category>
		<category><![CDATA[Пасха]]></category>
		<category><![CDATA[пасхальные яйца]]></category>
		<category><![CDATA[традиции]]></category>
		<category><![CDATA[христианский праздник]]></category>
		<category><![CDATA[Христос]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=67134</guid>

					<description><![CDATA[Пасха &#8212; один из величайших христианских праздников. А следовательно, это и большой светский праздник для стран и территорий, где главенствует христианская религия. Культурный феномен Для большинства, условно говоря, неактивных прихожан библейские сюжеты и события,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Пасха &#8212; один из величайших христианских праздников. А следовательно, это и большой светский праздник для стран и территорий, где главенствует христианская религия.</h2>
<p><strong>Культурный феномен</strong></p>
<p>Для большинства, условно говоря, неактивных прихожан библейские сюжеты и события, изложенные в них, являются преимущественно частью истории культуры. С ними связано множество традиций, воспринятых от дедов-прадедов, комплекс поведенческих правил и ряд моральных ориентиров.</p>
<p>При этом некоторые термины мы используем по привычке, не вдумываясь в их сакральный смысл и содержание. А вдуматься и понять стоит. Давайте для начала разберёмся с названием. Как правильно:<strong> Пасха или Светлое Христово Воскресение?</strong></p>
<p><strong>Пасха. История возникновения </strong></p>
<p>Пасха происходит от древнееврейского«песах» с ударением на первый слог. Переводится – «миновал», «прошёл мимо».</p>
<p>Дело было так. Во время пребывания евреев в египетском рабстве Моисей неоднократно просил фараона отпустить его народ в Землю обетованную. Но фараон отказывался. И тогда на Египет было  обрушено 10 бед. Последней из них, после которой правитель сдался, было умерщвление всех египетских первенцев. Их убил Бог, а евреев не тронул, потому что, будучи заранее предупрежденными, они на дверях своих жилищ оставили знаки, написанные кровью жертвенных агнцев (ягнят или козлят).</p>
<div id="attachment_67144" style="width: 509px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67144" class="wp-image-67144 " title="Избиение первенцев египетских. И.Репин. 1869 год" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt-300x186.jpg" alt="Избиение первенцев египетских. И.Репин. 1869 год" width="499" height="309" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt-300x186.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/egypt.jpg 417w" sizes="(max-width: 499px) 100vw, 499px" /></a><p id="caption-attachment-67144" class="wp-caption-text">Илья Репин. &#171;Избиение первенцев египетских&#187;</p></div>
<p>В честь этого события (Карающий Бог прошёл мимо и их не тронул) иудеи стали праздновать Пасху. Иными словами, праздник Пасхи возник задолго до прихода Христа в честь освобождения еврейского народа из египетской неволи.</p>
<p><strong>Почему Пасха весной</strong></p>
<p>Если бы Бог захотел рассказать простым земным людям о воскресении, то более наглядного способа, чем весеннее возрождение природы придумать просто невозможно. Праздники весны, посвященные богам плодородия, существовали испокон веков у всех народов. А потом уже умные люди ассимилировали и увязали их с праздниками церковными.</p>
<p>Так было и далее. Вспомним хотя бы языческую Масленицу – Прощёное воскресенье или Ивана Купала и празднования в честь Иоанна Крестителя.</p>
<p><strong>Чистый четверг и Воскресение Христа</strong></p>
<p>Христос въехал в Иерусалим в дни приближения иудейской Пасхи. Тайная вечеря состоялась в четверг, когда евреи праздновали Сéдер Пéсах, представляющий собой семейную трапезу с вкушением вина и пресного хлеба. Во время её Иисус омыл ноги своим ученикам. Так четверг Страстной недели стал &#171;чистым&#187;. В это понятие вкладывается не только генеральная уборка в доме, но и, что главное, очищение души от грехов.</p>
<p>Тогда же Христос ввёл обряд евхаристии или Святого Причастия, во время которого христиане вкушают пресный хлеб, называемый артос или просфора и вино, символизирующие Плоть и Кровь нового жертвенного Агнца, коим стал Христос.</p>
<p>Затем Иисус отправился молиться в Гефсиманском саду, где и был взят под стражу римлянами и представителями синедриона, которых привёл Иуда. На следующий день Христа распяли, а в воскресение рано утром он воскрес, в смысле явился на глаза людям: Петру или Марии Магдалине &#8212; тут  евангелисты расходятся во мнениях. Но прежде, ещё в субботу, Иисус спустился в ад и, разбив его ворота, вывел оттуда дохристианских праведников, включая Адама и Еву.</p>
<p>С тех пор умереть на Пасху считается добрым знаком, потому что в это время вход, а значит, и выход из ада свободен. Так же как вход и выход из рая.</p>
<div id="attachment_67146" style="width: 511px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67146" class="wp-image-67146 " title="Паоло Веронезе. Воскрешение Христа" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03-300x213.jpg" alt="Паоло Веронезе. Воскрешение Христа" width="501" height="356" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03-300x213.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/6646_foto_1_03.jpg 422w" sizes="(max-width: 501px) 100vw, 501px" /></a><p id="caption-attachment-67146" class="wp-caption-text">Паоло Веронезе. Воскрешение Христа</p></div>
<p><strong>Две Пасхи</strong></p>
<p>Изначально отмечали две Пасхи. Пасха Крестная, она же Страстная Пятница – распятие Христа в день иудейской Пасхи, время особо строгого поста и воспоминания страданий и смерти Мессии.</p>
<p>И Пасха Воскресная &#8212; день Светлого Христова Воскресения. Решение о праздновании единой Пасхи в воскресенье было принято на созванном римским императором Константином I первом Вселенском Соборе в Никее в 325 году. Тогда же выходной день был перенесён с субботы на воскресенье.</p>
<p><strong>Названия праздника</strong></p>
<p>Мы выяснили, что Пасха и Светлое Христово Воскресенье в христианской традиции – одно и то же. И одновременно они &#8212; иное, чем еврейская Пасха. В английском языке, например, Пасхи даже называют по-разному. Еврейская Пасха &#8212; Passover, а христианская Easter – от имени тевтонской языческой богини Ēastre &#8212; Эостра (Остара), которая была божеством рассвета, весны и плодородия.</p>
<p>Языческие корни, связанные с весенним воскрешением природы отражаются и в славянских названиях Пасхи: в болгарском и украинском Великдень, а в чешском и польском Великаночь.</p>
<p><strong>Бабы, куличи и паски</strong></p>
<p>У католиков символом Пасхи является пасхальный кролик или заяц &#8212; древние символы плодородия. Но выпечки тоже практикуются, как и у православных.</p>
<p>В Украине и Польше хозяйки пекут паски из теста и изготавливают паски сырные (творожные). В России украинские паски из теста называют куличами, а пасхами &#8212; творожные блюда в виде усечённой пирамиды. Вероятно по причине похожести формы, поляки паску-кулич также называют «баба». В это изделие принято добавлять алкоголь. Наиболее популярна ромовая баба. Ну и правильно. Женщина же должна пьянить…</p>
<p>Приготавливая пасхальную выпечку, хозяйки выпроваживают всех из дому и сами стараются не шуметь во время замешивания теста. А когда ставят его на огонь, то некоторые даже подпрыгивают, чтобы паска-баба-кулич была выше и стараются не садиться, чтобы тесто не село.</p>
<p>Это явно дохристианские обычаи. Так же как и ритуальное закапывание крошек от пасхального угощения на огороде для лучшего урожая.</p>
<p>Кстати, традиция выбрасывать крошки после еды в водоём бытовала у хозяев водяных мельниц. Кого они подкармливали и зачем читайте в эссе: <a href="https://creativpodiya.com/posts/66363" target="_blank" rel="noopener"><strong>Кто</strong> <strong>вертит мельницей, или Почему мельник не бывает на мели </strong></a></p>
<p>Языческим суеверием считает церковь и чёрную четверговую соль, которую готовят так. Крупную соль смешивают с размоченным в воде мякишем ржаного хлеба, кладут в мешочек и пропекают в течение 15 минут. В результате, соль становится чёрной и вроде бы после освящение приобретает целебные свойства.</p>
<p><strong>Пасхальные яйца</strong></p>
<p>Согласно христианской версии, после распятия и Воскресения Христа, Мария Магдалина пришла к римскому императору Тиберию с вестью: &#171;Христос воскрес!&#187; и принесла в дар яйцо как знак, что Христос вернулся, разбив оковы смерти, будто птенец скорлупу. Тиберий не поверил, ответив, что скорее яйцо станет красным, чем случится чудо воскресения. И тогда яйцо стало красным.</p>
<div id="attachment_67147" style="width: 471px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/Без-названия-1.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-67147" class="wp-image-67147 " title="С. В. Иванов &quot;Мария Магдалина перед римским императором Тиверием&quot;" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2022/01/Без-названия-1.jpg" alt="С. В. Иванов &quot;Мария Магдалина перед римским императором Тиверием&quot;" width="461" height="305" /></a><p id="caption-attachment-67147" class="wp-caption-text">С. В. Иванов &#171;Мария Магдалина перед римским императором Тиверием&#187;</p></div>
<p>Традиции раскрашивать яйца и соответствующие легенды к ним существовали у многих древних народов, потому что яйца символизировали рождение, а значит плодородие.</p>
<p><strong>Что празднуем, или Зачем приходил Христос</strong></p>
<p>Если посмотреть на ветхозаветные заповеди Моисея, то они все состоят из запретов. Не убий, не кради, не возжелай, не работай в субботу. А заповеди Христа &#8212; это воззвание любви: возлюби Господа, возлюби ближнего…</p>
<p>Собственно, до Христа люди не знали, точнее, не осознавали того, что мы называем общечеловеческой любовью. С воскресением Христа воскресла и любовь, что и символизирует ритуал объятий и троекратных поцелуев при приветствии «Христос Воскресе!».</p>
<p>И опять же. Естественно, любовь к людям, дружба, братство, взаимовыручка и жертвенность во имя своего рода-племени были всегда – человек же социальное существо. Но заслуга христианства в том, что оно возвело любовь в ранг нравственного закона.</p>
<p>Впрочем, в иудаизме, кроме письменной Торы, во многом совпадающей с библейским Ветхим Заветом, есть ещё и устная Тора. И многие вещи оттуда доступны только посвященным. В том числе и вопрос общечеловеческой любви.</p>
<p><strong>Пост</strong></p>
<p>Существует несколько версий происхождения термина «пост». Некоторые толкователи даже сумели увидеть в нём аббревиатуру «Полное Очищение Собственного Тела». На наш взгляд, такая расшифровка несколько противоречит истинному &#8212; духовному &#8212; смыслу поста.</p>
<p>Издревле было известно слово «пост» в смысле  место, где поставлен часовой – тот, кто  следит за появлением врага. В случае религиозных проживаний, враг – Антихрист, его слуги и наводимые ими соблазны. Таким образом, находиться на христианском посту – значит не подпускать к себе грехи, среди которых главный, как мы уже заметили выше – нелюбовь к ближнему.</p>
<p>Ну а чтобы не забывать о духовном смирении, рекомендуется и посильное ограничение в пище.</p>
<p>И снова, возвращаясь к языческим временам, отметим, что в старину весенний пост в виде диеты был вполне естественным, ведь к тому времени исчерпывались продукты, запасённые на зиму.</p>
<p>Ещё о посте:<strong> <a href="https://creativpodiya.com/posts/14582" target="_blank" rel="noopener">Как жить в миру во время Великого Поста</a></strong></p>
<p><strong>Христианство и язычество – нет конфликта</strong></p>
<p>Несмотря на внешние противоречия, вся история человечества подтверждает, что монотеистические религии и язычество по сути проповедуют одно и то же. Из нашей современности языческие боги вполне могут быть трактованы как ангелы и архангелы Господни, исполнители Его воли.</p>
<p><strong>Единое человечество</strong></p>
<p>Зато понимание того, что пасхальные ритуалы зародились ещё в языческие времена, дает нам возможность почувствовать всю огромность истории рода людского в пространстве и времени. Люди, которые были уже как мы, возникли примерно 50 тыс. лет назад. И с тех пор начали зарождаться традиции.</p>
<p>И даже если не все они работают в практическом смысле, то через них происходит духовное воссоединение с предками, и человечество становится не группкой разрозненных индивидуумов, а цельным организмом, в котором каждое новое поколение оставляет свой след и вклад. И очень важно, чтобы он был благотворным.</p>
<p><strong>От теории к практике</strong></p>
<p>В завершение несколько слов о том, когда и что делается в Страстную неделю.</p>
<p><strong>Понедельник &#8212; четверг:</strong> Генеральная уборка в доме и во дворе, стирка, подготовка праздничной одежды, купание (желательно, в четверг до восхода солнца). В четверг же готовят четверговую соль и творожные паски, а также красят яйца.</p>
<p><strong>Пятница &#8212; суббота:</strong> Посещение церкви, где нужно купить 12 свечей и расставить их по всему дому. В пятницу, прочитав &#171;Отче наш&#187;, хозяйки приступают к выпечке пасок. Страстная пятница и суббота &#8212; дни самого строгого телесного и духовного поста.</p>
<p>В субботу после полудня и до 21 вечера уже освящают еду в храмах.</p>
<p><strong>Воскресенье:</strong> По окончанию Всенощной с утра можно садиться за стол и, начав с вкушения кулича (паски) и освященных яиц, праздновать Светлое Христово Воскресенье.</p>
<p><strong>Ещё по теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/16495" target="_blank" rel="noopener">Почему Христа называют Спасителем</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/67134/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>5</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Суми-Таганріг транзит, або Зупинка на шляху до вічності</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68732</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68732#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 10 Apr 2026 06:25:57 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Антон Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Подольский]]></category>
		<category><![CDATA[Валентин Парнах]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Надія Сигида]]></category>
		<category><![CDATA[Суми]]></category>
		<category><![CDATA[Таганріг]]></category>
		<category><![CDATA[Фаїна Раневська]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68732</guid>

					<description><![CDATA[Головними героями нашої історії стануть п’ять відомих уродженців Таганрогу. Їхні долі свідчать, що принаймні в європейській частині тієї велетенської імперії, що канула у небуття, усі шляхи талановитих та активних так чи інакше пролягали через&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Головними героями нашої історії стануть п’ять відомих уродженців Таганрогу.</h2>
<p>Їхні долі свідчать, що принаймні в європейській частині тієї велетенської імперії, що канула у небуття, усі шляхи талановитих та активних так чи інакше пролягали через Україну.</p>
<p>Загалом, подібні панорамні ретроспекції завжди виводять на думку про те, яким неймовірно складним та взаємопов’язаним явищем є феномен homo sapiens, де мільярди окремих особистостей, об’єднані в єдиний живий організм, де поруч співіснують генії та лиходії, артисти та чекісти, літератори та стукачі, фізики та ідеологи масових фізичних розправ, безжальні володарі доль та лікарі душ людських…</p>
<p><strong>Історія Таганрогу</strong></p>
<p>Сучасний Таганріг («таган» &#8212; сосуд з вогнем, «ріг» – мис, що виступає в море, тобто мова про маяк) засновано 1698 року Петром Першим на місці стародавніх поселень як фортецю та порт Азовського моря. Ще за часів Хмельниччини більшість населення тут складали етнічні українці, що переселялися на вільні землі подалі від панських утисків та руйнівних військових дій.</p>
<p>Петро, між іншим, планував зробити Таганріг азовським Петербургом, тобто столицею імперії. Але «завдяки туркам» задум реалізовано не було. З 1711 року на Таганрожчині розташовувалася Нова Запорізька Січ, що перебувала у васальній залежності від османів.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68738" title="Нова Запорізька Січ" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105-300x200.jpg" alt="Нова Запорізька Січ" width="406" height="270" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/446761_1605015105.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 406px) 100vw, 406px" /></a> І тільки 1774 року територія знову повернулася під владу російських деспотів.</p>
<p>Портом на Азові Таганріг таки став і згодом перетворився на типове багатонаціональне приморське місто з кількома діаспорами, серед яких на початку ХХ століття виділялися українська, грецька та єврейська. У 1920—1924 рр. місто та його околиці входили до складу УРСР.</p>
<p>Сьогодні переважна більшість мешканців пишуть себе росіянами.</p>
<p><strong>Валентин Парнах, Микола Хвильовий, джаз та Європа</strong></p>
<p>Валентин Парнах (1891-1951). Уродженець Таганрогу. Справжнє прізвище &#8212; Парно́х. Музикант, поет, хореограф. Гімназію закінчив з золотою медаллю. Численні таланти виявив ще у студентські роки. Приблизно 1915 року подався у мандри світом. Невдовзі став частиною паризької богеми, особливо її емігрантської складової. Існує навіть портрет Парнаха роботи Пабло Пікассо.</p>
<p>Мав двох рідних сестер. Сестра-близнючка Лізавета Тараховська ( по чоловіку)  &#8212; також літератор. Друга, Софія Парнок &#8212; «російська Сапфо» &#8212; поетеса, відома публічними романами з жінками, зокрема з Мариною Цвєтаєвою.</p>
<p>1921 року в Парижі Валентин Парнах заснував та очолив доволі епатажний літературний гурт «Палата поетів». Назва філігранно балансує на рівній відстані від «Палати лордів» Британської імперії та «Палати номер шість» ще одного уродженця Таганрогу &#8212; Антона Чехова. До складу об’єднання увійшли амбітні літератори-емігранти. Гурт формувався на елітарній основі, брали не усіх, у членстві  відмовили навіть одному з найталановитіших поетів еміграції Борису Поплавському.</p>
<p>У Парижі 1921 року Валентин Парнах вперше почув джаз. І зрозумів, з яким трофеєм хоче і може ефектно в’їхати у столицю держави ведмедів та балалайок. Вже 1922 року Парнах, маючи у багажі комплект джазових інструментів та ореол ідейного лідера паризьких поетів, прибув до Москви, зібрав джаз-банду свого імені та 1 жовтня 1922 року влаштував перший російсько-радянський джазовий концерт. 1 жовтня з того часу вважається днем народження російського джазу. Слово «джаз», до речі, придумав теж він, Валентин  Парнах.</p>
<div id="attachment_68739" style="width: 471px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-16.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68739" class="wp-image-68739 " title="Валентин Парнах" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-16.jpg" alt="Валентин Парнах" width="461" height="345" /></a><p id="caption-attachment-68739" class="wp-caption-text">Валентин Парнах</p></div>
<p>У 1922 році, перебуваючи на вершині популярності, Парнах завідував музичною та хореографічною частинами в театрі Мейєрхольда. І там разом зі своїм джаз-бендом брав участь у виставі «Дайош Європу!».</p>
<p>Це було дійство для червоних естетів, засноване на гротесках Іллі Еренбурга. Згідно сюжету, у Нью-Йорку повстали пролетарії. Їм на підтримку вирушили ленінградські гегемони. А щоб скоріше справа рухалася, радянські трудівники  швиденько побудували в Атлантичному океані тунель між Ленінградом та Нью-Йорком. Смисл назви був в експансії пролетарської революції в Європу та Америку.</p>
<p>Мейєрхольду цей прогин перед більшовицькою владою однаково не зарахували. 2 лютого 1940 року розстрільний вирок видатному режисеру було приведено до виконання. І це про людину, яка казала друзям, що з гімназійних років носить у душі мрію про революцію у самих крайніх її формах. Все так. Революція, як відомо, обожнює пожирати своїх дітей.</p>
<p>Щодо гучного успіху вистави «Дайош Європу!», то публіка загалом йшла не на очевидний агітпром, а на джаз-бенд Парнаха – носія нової революційної для того часу музики. А ще на молодих шикарних акторів &#8212; Марію Бабанову, Ераста Гаріна, Ігоря Іллінського, які виконували по декілька ролей, танцювали та постійно перевдягалися.</p>
<p>Однойменний слоган «Дайош Європу!» незабаром виринув у літературній дискусії, яку завели харківські літератори з ініціативи уродженця міста Тростянець Сумської області  Миколи Хвильового (1893-1933).</p>
<p>Але його вже було трактовано керівною партією саме як націоналістичний намір податися геть від Москви. У підсумку Хвильового почали щемити і таки довели до трагічного кінця. Це був початок доби Розстріляного Відродження. Розстріляного саме тому, що «Геть від Москви!» та «Дайош Європу!».</p>
<p><strong>Детальніше про Миколу Хвильового і його час у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68481" target="_blank" rel="noopener">Микола Хвильовий. Романтик шаленої епохи  </a></strong></p>
<p>У завершення теми джазу згадаємо, що в Україні, перший джазовий концерт відбувся лише 1925 року.  Грав колектив Юлія Мейтуса. З опису <a href="https://creativpodiya.com/posts/66905" target="_blank" rel="noopener">Остапа Вишні,</a> котрий був присутнім на дійстві, складається враження, що публіка була  у шаленому захваті від модернової музичної  екзотики, а особливе захоплення викликав член бенду, який у якості засобу звуковидобування використовував відро. Хоча на думку деяких знавців з гальорки «відро було ненастроєне».</p>
<p>Потім Мейтус &#8212; до речі, фаховий класичний музикант &#8212; співпрацював у Харкові з театром Леся Курбаса «Березіль». 9 січня 1929 року там відбулася прем’єра мюзиклу «Алло на хвилі 477!», який вважається першим джаз-ревю в Україні.</p>
<p>Курбаса було розстріляно 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.</p>
<p><strong>Борис Подольский, або  Парадокс ЕПР</strong></p>
<p>Борис Подольский (1896-1966) – фізик-теоретик зі світовим ім’ям. Народився в Таганрозі. Ще у гімназії демонстрував феноменальні математичні здібності. У 17-річному віці емігрував до США. Там отримав ґрунтовну освіту і знайшов себе в галузі квантової та ядерної фізики.</p>
<div id="attachment_68740" style="width: 314px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Boris-podolsky-all-people-photo-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68740" class="wp-image-68740 " title="Борис Подольский" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Boris-podolsky-all-people-photo-1.jpg" alt="Борис Подольский" width="304" height="465" /></a><p id="caption-attachment-68740" class="wp-caption-text">Борис Подольский</p></div>
<p>Під час Другої Світової війни перебував у США і передавав секретні наукові відомості радянській розвідці. Кажуть, що був єдиним, хто робив це не з ідейних міркувань, а за гроші. Навіть називають таксу у $300 за інформацію.</p>
<p>1926 року разом з Альбертом Ейнштейном та Нотаном Розеном сформулював «парадокс ЕПР» (Ейнштейна- Подольского–Розена). Суть парадоксу полягала у тому, що згідно до одного з головних положень квантової фізики &#8212; принципу невизначеності Гейзенберга &#8212; неможливо одночасно виміряти координату мікрооб’єкту та його імпульс. Але Ейнштейн з колегами запропонували уявний дослід, де це можливо.</p>
<p>Після публікації відповідної статті у науковому світі розгорнулася бурхлива полеміка. Лідер прихильників квантової механіки Нільс Бор заперечував Ейнштейну, той знаходив все нові і нові аргументи у відповідь на заперечення. У підсумку з’ясувалося, що вся проблема полягала у різниці розуміння поняття «стан частинки». Ейнштейн, стоячи на позиціях класичної фізики вважав, що стан частинки – це набір параметрів, які існують об’єктивно, незалежно від наявності спостерігача. А Бор дивився на це з точки зору квантової механіки, де лише поява спостерігача примушує частинку проявляти якийсь набір параметрів.</p>
<p>У підсумку багаторічного обміну думками наукова спільнота дійшла висновку, що головна користь дискусії полягала у тому, що сторони уточнили власні позиції і набагато більше зрозуміли самі себе, ніж то було до початку суперечки. Тобто за результатами змагань знову переміг… Декарт (1596—1650) з його славнозвісним закликом визначати значення слів:</p>
<blockquote><p>&#8230;якби серед філософів встановилася згода щодо значення слів, то майже всі їхні суперечки було б припинено.</p></blockquote>
<p>Щодо Бориса Подольского, то на початку 1930-х років він деякий час працював за контрактом у Харкові в Українському фізико-технічному інституті, разом з такими світилами світової фізики як: Лев Ландау, Володимир Фок, Поль Дірак (лауреат Нобелевської премії 1933 року) та Пауль Еренфест.</p>
<p>Ініціатором створення Українського ФТІ був уродженець Сумщини Абрам Іоффе (1880, місто Ромни – 1960, Ленінград), який у листі до голови РНК України Власа Чубаря писав:</p>
<blockquote><p>Навесні я робив доповідь у Харкові про важливість саме в ньому заснувати Фізико-технічний інститут, аналогічний нашому в Ленінграді…. Таким чином, Харківський фізико-технічний інститут буде центральним для СРСР (і, ймовірно, для сусідніх держав-Естонії, Латвії, Польщі тощо), інститутом низьких температур та науково-технічною базою промисловості.</p></blockquote>
<p>В українському публіцистичному просторі присутні численні повідомлення щодо літературного Ренесансу 20-х років ХХ  століття, пов’язаного з Харковом. Але  одночасно там відбувався і фізико-технічний ренесанс. У цих паралельних процесах присутня ще одна трагічна рима. Під кінець 1930-х, поруч з членами Розстріляного Відродження  репресовані були також і українські фізики. А з ними у 1939 році і сам Влас Чубар.</p>
<p><strong>Надія Сиги́да</strong></p>
<p>Надія Сигида (Малаксіано) &#8212; полум’яна революціонерка грецького походження. Народилася у Таганрозі 1963 року. Працювала вчителькою. Разом з чоловіком Якимом Сигидою брала участь у революційному русі, зокрема подружжя утримувало дома підпільну друкарню. 1885 року обох заарештовано.</p>
<div id="attachment_68281" style="width: 319px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68281" class="wp-image-68281 " title="Надія Сигида" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida-233x300.jpg" alt="Надія Сигида" width="309" height="398" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida-233x300.jpg 233w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Sigida.jpg 279w" sizes="auto, (max-width: 309px) 100vw, 309px" /></a><p id="caption-attachment-68281" class="wp-caption-text">Надія Сигида</p></div>
<p>Після вироку Надія потрапила на сумновідому Карійську каторгу. Там очолила протести проти свавілля тюремного начальства. Брала участь у голодуванні. Одного разу у якості акту спротиву вдарила по обличчю жандармського чина Маслюкова, за що отримала сто ударів різками по наказу самого Приамурського генерал-губернатора барона Корфа. Хоча щодо політичних тілесні покарання були заборонені.</p>
<p>У відповідь 8 листопада 1889 року Надія Сигида разом з трьома українками: Марією Калюжною з Лебедина (теперішня Сумщина), Марією Ковалевською (Дніпро) та Надією Смирницькою з Київщини прийняла смертельну дозу морфію.</p>
<p>Подія викликала гучний резонанс і примусила царський уряд піти на суттєві поступки політв’язням.</p>
<p>Одним із головних речників розголосу відомостей про Карійську трагедію став уродженець села Грабовське (тоді – слобода Пушкарна) Краснопільського району Сумщини відомий український поет-засланець <a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener">Павло Грабовський</a>, який ще на початку свого ув’язнення декілька місяців пересувався з Бутирської в’язниці до Сибіру одним етапом з Надією Сигидою.</p>
<p>У молодих людей виникли стосунки, сутність яких ми не знаємо. Відаємо тільки, що на багато років Надія стала для Павла чимось на кшталт Беатріче для Данте. Він присвячував Надії свої поезії і взагалі знаходився під впливом її духовної, перш за все, особистості, хоча вони ніколи більше не бачилися.</p>
<p><strong>Чехов, Раневська та вишневий сад    </strong></p>
<p>Антон Чехов (1860-1904) – всесвітньовідомий письменник та драматург. Вчився у одній гімназії з Борисом Подольским та Валентином Парнахом (у різні, зрозуміло, роки). Мав українське коріння. Детальніше про це у розділі «Юстас &#8212; Алексу, або Від сакури до вишні» нарису<strong> <a href="https://creativpodiya.com/posts/68622" target="_blank" rel="noopener">Український погляд  на культурний спадок імперії</a>.</strong></p>
<div id="attachment_68555" style="width: 324px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68555" class="wp-image-68555 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889-221x300.jpg" alt="А. П. Чехов" width="314" height="426" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889-221x300.jpg 221w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Чехов_-фото_1889.jpg 240w" sizes="auto, (max-width: 314px) 100vw, 314px" /></a><p id="caption-attachment-68555" class="wp-caption-text">А. П. Чехов 1889 рік</p></div>
<p>Так склалося, що саме Чехов – єдиний з усіх світовий знаменитостей, написав захоплені слова про природу Сумщини &#8212;</p>
<blockquote><p>Аббація і Адріатичне море чудові, але Лука і Псел краще.</p></blockquote>
<p>Слобода Лука сьогодні &#8212; частина міста Суми.</p>
<p>Безсумнівно, що Беккет, Пруст і навіть сам Франц Кафка після відвідин Сум теж написали б щось подібне. Але вони на жаль до Сум так і не доїхали.</p>
<p>Фаїна Раневська (Фельдман, 1896 &#8212; 1984). Ця білоруська єврейка, уродженка Таганрогу та видатна російська акторка жодним чином з Україною не пов’язана, але сценічний псевдонім &#8212; Раневска взяла на честь героїні п’єси Чехова  «Вишневий сад».</p>
<div id="attachment_68741" style="width: 385px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/images-5.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68741" class="wp-image-68741 " title="Фаїна Раневська" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/images-5.jpg" alt="Фаїна Раневська" width="375" height="300" /></a><p id="caption-attachment-68741" class="wp-caption-text">Фаїна Раневська</p></div>
<p>А вишневий сад – це український національний сакральний символ. І ось тут нарешті ми дійшли до того, що об’єднує героїв нашої розповіді.</p>
<p>Їх об’єднує сад &#8212; вишневий сад, що стоїть десь на березі небесного Псла. І у ньому під вишнею, під черешнею, десь у вічності сидять собі парою за чаєм і закохано мріють про щастя всіх людей Павло Грабовський із Надією Сигидою.</p>
<p>А поруч ведуть нескінчений науковий диспут Абрам Іоффе з Борисом Подольским. А трохи далі імпровізують джаз та навперебій читають свої вірші Микола Хвильовий з Валентином Парнахом.</p>
<p>А біля чистого прозорого Псла на тлі мальовничих сумських краєвидів прогулюються під ручку Антон Чехов з Фаїною Раневською.</p>
<p>Так ми їх і залишимо.</p>
<p><strong>Ще про український вплив на культурний спадок імперії у розповіді: <a title="Михайло Лермонтов, або Пригоди українок у Петербурзі" href="https://creativpodiya.com/posts/68559" rel="bookmark">Михайло Лермонтов, або Пригоди українок у Петербурзі</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68732/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Березовый сок или березовый квас &#8212; что полезней?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/39206</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/39206#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 01 Apr 2026 05:27:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сам себе доктор]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[витамин С]]></category>
		<category><![CDATA[здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[питание]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=39206</guid>

					<description><![CDATA[Березовый квас &#8212; производная от березового сока. Но как же эти природные напитки воздействуют на наш организм? Но начнем с самого начала. Собирать березовый сок можно только ранней весной ( пока на березах не&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Березовый квас &#8212; производная от березового сока. Но как же эти природные напитки воздействуют на наш организм?</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/sok-bereza75375_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-39207 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/sok-bereza75375_thumb-300x265.jpg" alt="мужчина собирает березовый сок" width="300" height="265" /></a>Но начнем с самого начала.</p>
<p>Собирать березовый сок можно только ранней весной ( пока на березах не начали распускаться листья ) — только тогда он и полезен. Перед тем, как точить сок, нужно выбрать правильные деревья &#8212; 20-30 см в диаметре (молодые и старые деревья не трогаем).</p>
<p><strong>Настоящий, натуральный, &#171;из-под березы&#187;, холодный и свежий, как ранняя весна.</strong></p>
<p>Хранить его можно до 2 суток в холодильнике. За это время сок желательно использовать, поскольку наиболее полезен именно свежий сок. В нем высокое содержание <a href="https://creativpodiya.com/?p=32051">легкоусвояемых витаминов &#8212; С</a>, РР, группы В, каротиноидов, цинка, эфирных масел, фитохимические веществ и &#171;живой&#187; воды.</p>
<p>Это означает, что березовый сок является сильным антиоксидантом, обладает мощными противовоспалительными свойствами, улучшает доставку кислорода к каждой клетке, способствуя ее оздоровлению и омоложению; нормализует уровень холестерина (атеросклероз, прячься!), регулирует обмен веществ, улучшает состояние кожи (особенно полезно при &#171;кожных&#187; проблемах, таких, как дерматиты, псориаз, экземы и др.).</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Как помочь коже с помощью алоэ" href="https://creativpodiya.com/?p=32204" rel="bookmark">Как помочь коже с помощью алоэ </a></strong></p>
<p>Женщины в возрасте 35+ &#8212; это ваш напиток: цинк стимулирует образование гиалуроновой кислоты и кожа становится упругой, гладкой, &#171;сочной&#187;. Кроме того, цинк укрепляет иммунную систему &#8212; после употребления сока исчезнут остатки недомоганий и вирусных заболеваний.</p>
<p>А еще березовый сок обладает антибактериальным действием &#8212; оздоравливает микрофлору кишечника. Поэтому исчезает вздутие, а кишечник начинает работать, как швейцарские часы.</p>
<p><strong>Если не использовали березовый сок  в свежем виде за 2 дня, то готовим березовый квас.</strong></p>
<p>Как правило березовый сок настаивают на сушеных яблоках и грушах, добавляют изюм. Поскольку березовый сок содержит сахар, при хранении он  начинает бродить, так получается квас.  Его можно пить сразу после окончания приготовления, а можно и консервировать. Таким квасом летом хорошо утолять жажду, однако, многие полезные свойства свежего берёзового сока при этом теряются.</p>
<p>Также на основе свежего березового сока или кваса можно делать микс — смешивая с фруктовыми и овощными соками или же сделать настойку на шиповнике, мяте, мелиссе, липе или базилике. Соответственно свойства напитка в таких миксах изменяются.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Что в нашем организме обновляется, а что нет?" href="https://creativpodiya.com/?p=35773" rel="bookmark">Что в нашем организме обновляется, а что нет? </a></strong></p>
<p><strong>P.S.</strong>Пить березового сока или кваса можно столько, сколько душа пожелает. Но следует быть осторожными тем, у кого камни в почках &#8212; посоветуйтесь с врачом.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/39206/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Топ 11 полезных бодрящих напитков</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/6004</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/6004#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 31 Mar 2026 06:10:10 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[Кулинария]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Полезные новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сам себе доктор]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[напитки]]></category>
		<category><![CDATA[польза]]></category>
		<category><![CDATA[фрукты]]></category>
		<category><![CDATA[чай]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=6004</guid>

					<description><![CDATA[Когда солнце все чаще прячется за тучи, может нежданно-негаданно нагрянуть грусть и хандра. В этом случае помогут натуральные напитки. Правда, редко кто из нас может похвалиться тем, что никогда не испытывал чувство хронической усталости.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Когда солнце все чаще прячется за тучи, может нежданно-негаданно нагрянуть грусть и хандра. В этом случае помогут натуральные напитки.</h2>
<h2><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-6007 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/бананаовая-осень.jpeg" alt="бананаовая осень" width="318" height="214" /></h2>
<p>Правда, редко кто из нас может похвалиться тем, что никогда не испытывал чувство хронической усталости. Оно может быть вызвано частым недосыпанием, большими эмоциональными и физическими нагрузками, неправильным питанием, хроническими болезнями. Прежде всего, следует разобраться в причинах и по возможности устранить их. А своеобразной<strong> палочкой &#8212; выручалочкой могут стать «энергетические» напитки.</strong></p>
<p>В нашем современном мире, полном магазинов и супермаркетов  самый простой способ взбодриться – это купить энергетик. Многие так и делают, не думая о последствиях. Но мы пойдем другим путем.  Зайдем для начала в  в аптеку, а затем пробежимся по магазинам, чтобы приобрести все нужные и бодрящие ингредиенты.</p>
<p>И так, что же можно приготовить <strong>бодрящее, но полезное:</strong></p>
<ul>
<li><strong>Настойка элеутерококка:</strong>  в любой аптеке, хватает на 4 сессии (в среднем). Принимать в соответствии с инструкцией.</li>
<li><strong>Женьшень в гранулах:</strong>  5 штук в рот, если надо быть бодрым часа три, 10 штук хватает на 5 часов, от 15 до 20 — чтобы мозг &#171;после вчерашнего&#187; запустился.<br />
А есть и другой вариант.  За 10 минут дома можно собственными руками приготовить вкусные бодрящие напитки.</li>
<li><b>Витаминный сок:</b> 1 яблоко, 1 лимон, 1 банан, 2 киви. Банан и киви очистить и измельчить, из яблока и лимона выжать сок, все перемешать. Можно, по желанию, добавить 3 ст. л. ледяной крошки.</li>
<li><strong>Чай</strong>: Зеленый чай + 1 долька лимона + 1 чайная ложка меда. Хорошо бодрит. Хватает на 2 часа. При этом снимает нервное напряжение. Очень хорошо помогает перед экзаменами, важными собеседованиями и т.п.
<p class="post-title entry-title"><strong> Ранее мы писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/2664" target="_blank" rel="noopener">Какие добавки придают чаю целебные свойства?</a></strong></p>
</li>
<li><b>Имбирный напиток:</b> Натереть корень имбиря, залить его кипятком и дать настояться. По вкусу добавить мед и лимонный сок. Имбирь прекрасно тонизирует.</li>
<li><b>Банановая фантазия:</b> Взбить в блендере 1 замороженный и нарезанный кусочками банан, пару столовых ложек мороженного и 50 мл крепкого кофе (горячий или холодный).</li>
<li><b>Цитрусовая фантазия:</b> 1 грейпфрут, 1 лимон, зеленый чай, 1 ч. л. меда. В стакан выжать сок из цитрусовых, добавить свежезаваренный зеленый чай и мед, перемешать. Напиток  хорошо  восстанавливает  силы после физических нагрузок.</li>
<li><b>Напиток из шиповника:</b> 2 ст. л. сухих ягод шиповника засыпать в термос и залить 500 мл кипятка. Оставить настояться на 4 часа, пить в течение дня.</li>
<li><b>Лимонный энергетик:</b> 2 лимона хорошенько вымыть, обдать кипятком и мелко нарезать, добавить 3-5 ч. л. меда, перемешать и хранить в холодильнике. Принимать по 1 — 2 ст. л. — за завтраком или в обед. Такая смесь даст бодрость и хорошее настроение на весь день.</li>
<li><b>Ореховый энергетик:</b> грецкие орехи измельчить блендером, добавить мед и размешать. Должна получиться кашицеобразная масса. В нее можно добавить мелко нарезанные курагу, чернослив, изюм и сушенный инжир, в равных пропорция и пару лимончиков с кожурой, без косточек.  По 1 — 2 ст. л. — за завтраком или в обед.</li>
<li><b>Безалкогольный глинтвейн:</b> Чай каркаде (примерно 500 мл), 3-4 столовых ложки сахарного песка, 1 апельсин, 1/4 лимона, 1 яблоко, 1 столовая ложка меда, 6 бутонов гвоздики, по 5 горошин перца – душистого и черного, по <img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-6005 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/глинтвейн.jpg" alt="глинтвейн" width="266" height="200" />1 чайной ложке кардамона и мускатного ореха, корица, 200 мл воды.</li>
</ul>
<p>Воду следует перелить в кастрюлю, поставить на огонь и довести до температуры приблизительно 40-50 градусов. Далее всыпать кардамон, мускатный орех, корицу, гвоздику и перец. Постоянно помешивая, необходимо довести смесь до температуры 70 градусов, после чего влить чай и сделать огонь очень маленьким. Далее в напиток следует добавить сахар и нарезанный на небольшие дольки апельсин. Через 10 минут напиток следует снять с огня, добавить в него мед, хорошо размешать и настаивать 15 минут под плотно закрытой крышкой. Готовый <em>домашний глинтвейн</em> следует разлить по стаканам и украсить дольками лимона и яблока.</p>
<p><strong>Взбодритесь сами или с друзьями. И осень подарит вам много чудес.</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/6004/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Борис Грінченко. Життєпис у вигляді ліричних відступів</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68294</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68294#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 29 Mar 2026 09:05:48 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культурный остров]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Гринченко]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Грінченко]]></category>
		<category><![CDATA[Володимир Науменко]]></category>
		<category><![CDATA[Словник Гринченка]]></category>
		<category><![CDATA[українська мова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68294</guid>

					<description><![CDATA[Борис Грінченко &#8212; видатний український лексикограф. Також займався етнографічними пошуками, письменництвом, педагогікою та історією. Біографія Народився у 1863 році на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії у родині дрібномаєтних дворян. Екстерном склав іспити в Харківському&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Борис Грінченко &#8212; видатний український лексикограф. Також займався етнографічними пошуками, письменництвом, педагогікою та історією.</h2>
<p><b>Біографія</b></p>
<p>Народився у 1863 році на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії у родині дрібномаєтних дворян. Екстерном склав іспити в Харківському університеті на звання народного вчителя. До 1893-го року працював на педагогічній ниві.</p>
<div id="attachment_68305" style="width: 340px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/1617794646_grinchenko.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68305" class="wp-image-68305" title="Борис Грінченко" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/1617794646_grinchenko-235x300.jpg" alt="Борис Грінченко" width="330" height="421" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/1617794646_grinchenko-235x300.jpg 235w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/1617794646_grinchenko-768x979.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/1617794646_grinchenko-803x1024.jpg 803w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/1617794646_grinchenko.jpg 869w" sizes="auto, (max-width: 330px) 100vw, 330px" /></a><p id="caption-attachment-68305" class="wp-caption-text">Борис Грінченко</p></div>
<p>Зокрема, у 1884-1885 роках вчителював у школі села Нижня Сироватка, що біля Сум. Сьогодні це ліцей, який носить його ім’я. Тут, у приміщенні школи вінчався зі своєю одноліткою Марією Загірною, котра на все життя стала його вірною товаришкою та однодумницею. У Нижній Сироватці народилася донька подружжя Грінченків Настя, в майбутньому революціонерка і талановита письменниця. У Нижній Сироватці Борис Дмитрович писав свої перші оповідання та збирав етнографічні матеріали.</p>
<p>З 1984 по 1902–й служив у Чернігівському губернському земстві. Паралельно продовжував займатися етнографічними пошуками і письменництвом.</p>
<p>З 1902 року мешкав у Києві, де спільно з дружиною працював над «Словником української мови», який вийшов друком у період з 1907-й по 1909 рік. Під час роботи знаходився у центрі культурно-просвітницького життя столиці України. Одним з його близьких друзів був відомий поет-засланець <a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener">Павло Грабовський</a>.</p>
<p>В останні роки життя, у зв’язку із загостренням давньої хвороби, виїхав на лікування до Італії, де помер 6 травня 1910 року у 46-річному віці. За півтора роки до цього у в’язниці захворіла і відійшла на небеса його донька Анастасія. Невдовзі за матусею пішов  її півторарічний син. Ці втрати стали фатальними для Бориса Грінченка.</p>
<div id="attachment_68311" style="width: 301px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Грінченки.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68311" class="wp-image-68311" title="Борис Грінченко з родиною" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Грінченки-193x300.jpg" alt="Борис Грінченко з родиною" width="291" height="452" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Грінченки-193x300.jpg 193w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/Грінченки.jpg 386w" sizes="auto, (max-width: 291px) 100vw, 291px" /></a><p id="caption-attachment-68311" class="wp-caption-text">Борис Грінченко з дружиною Марією та дочкою Анастасією.</p></div>
<p>Зовні його доля мало чим відрізняється від сотень доль інших українських інтелігентів другої половини XIX  &#8212; початку ХХ століття. Чому ж тоді Бориса Грінченка небезпідставно вважають однією з видатніших особистостей української історії?</p>
<p>Щоб дати відповідь на це питання зробимо кілька ліричних відступів. І наприкінці все стане зрозуміло.</p>
<p><strong>Ліричний відступ І. Двокрила мова</strong></p>
<p>За часів ранньої, ще язичницької Київської Русі не існувало єдиної народної мови. Кожне з племен – поляни, древляни, кривичі, сіверяни, в’ятичі… &#8212; послуговувалося власною говіркою. Однак, після об’єднання їх в єдину державу виникла потреба у так званій «лінгва франко» – універсальній мові міжплемінного спілкування, яка б мала письмову складову, щоб видавати княжі укази, укладати торговельні угоди та вести приватне листування. Для письма у ті часи використовували церковнослов’янську, тобто давньоболгарську – мову Біблії у перекладі Кирила та Мефодія.</p>
<p>Біблійної лексики, зрозуміло, не вистачало, щоб описати усі реалії слов’янського побуту. Так у ділову і світську літературу почали потрапляти місцеві народні слова. В результаті, до початку навали монголо-татарської орди у Київський Русі вже існувала староукраїнська письмова мова. Її ще називають руською.</p>
<p>Саме вона пізніше використовувалася для ведення державної документації Великого Князівства Литовського. Їй навчали в школах. І хоча дистанція між народною і офіційною мовою залишалася доволі суттєвою, але дифузні явища взаємопроникнення постійно працювали на їхнє зближення.</p>
<p>Потім до процесу долучилася ще й гарно розвинута польська мова, яка у свою чергу запозичувала вокабули у сусідніх європейських народів.</p>
<p>Як наслідок, з XІV до ХVII століття в Україні паралельно, ніби два крила, існували дві мови: доволі насичена побутовою, ритуальною та святковою лексикою українська народна з домішками церковнослов’янської та українська літературна, щільно наближена до церковнослов’янської, але зі значними вкрапленнями народної.</p>
<p><strong>Ліричний відступ ІІ. Українська барокова поезія</strong></p>
<p>На Пізнє Середньовіччя припадає період розквіту української барокової поезії. Вона була орієнтована більше на форму ніж на зміст, тобто знаходилася в річищі західноєвропейської традиції, де вірш розглядався перш за все як витвір мистецтва. Згадайте твори Данте, або <a href="https://creativpodiya.com/posts/22355" target="_blank" rel="noopener">Петрарки</a> – це ж перш за все вишукані естетські форми.</p>
<div id="attachment_68317" style="width: 428px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/19_main.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68317" class="wp-image-68317 " title="Памво Беринда" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/19_main-300x198.jpg" alt="Памво Беринда" width="418" height="276" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/19_main-300x198.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/19_main.jpg 630w" sizes="auto, (max-width: 418px) 100vw, 418px" /></a><p id="caption-attachment-68317" class="wp-caption-text">Памво Беринда</p></div>
<p>Епоха літературного бароко подарувала українській літературі такі імена як: Іван Величковський, Іван(Ян) Журавницький, Герасим Смотрицький, Андрій Римша, Даміан Наливайко, Памво Беринда, Петро Попович-Гученський та багато (дійсно багато) інших.</p>
<p>Зупинимо увагу на двох останніх. Памво Беринда (1550-1632) вважається автором першого словника української мови. Найвизначніша праця Беринди — друкований український словник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» (1627).</p>
<p>Це, власне, була літературна староукраїнська мова. Ось як вона виглядала (фрагмент вірша ПБ)</p>
<p>Єдин бог предъвЂчный, надъ всЂми царствуючій,<br />
И єдин Васíлій, якъ стлъп, ся найдуючій.<br />
Котрый з неба такъ великим єст указаный<br />
И на архієрейство богом поволаный…</p>
<p>А ось фрагмент поезії Петра Поповича-Гученського (дата народження невідома, але приблизно той же час, що і Памво Беринда).</p>
<p>Завше-м я в школЂ того по вас потребовал,<br />
Абы-м вас всЂх сполечне у церквЂ оглядал.<br />
Тепер вас роковоє свято днес зобрало,<br />
И минЂ тут щасливе оглядати дало.</p>
<p>От тепер же и з вами буду розмовляти<br />
И святом тим хвалебним всЂх поздоровляти.<br />
Але вперше школную скажу вам пригоду.<br />
Волю кому носити хоч решетом воду&#8230;</p>
<p>Тут вже присутній значний домішок народної мови. Недарма ж автора називають літературною предтечею Котляревського.</p>
<p>А ще була співана поезія Марусі Чурай і Семена Климовського – автора геніальної пісні «Їхав козак за Дунай». Потім на її мелодію почали співати «Гей, соколи!», а далі ще й «Ти ж мене підманула».</p>
<p>Взагалі існує величезна кількість варіацій на тему цього козацького музичного шедевру. Навіть сам пан Людвіг ван Бетховен, коли почув «Їхав козак…&#187; від музик <a href="https://creativpodiya.com/posts/9224" target="_blank" rel="noopener">Андрія Разумовского</a> у Відні, аранжував її для ансамблю класичних інструментів і, таким чином, зробив мелодію української пісні всесвітньовідомою. На відміну від самого Семена Климовського, який так і залишився напівлегендарною постаттю.</p>
<p>Підсумовуючи, підкреслимо, що на момент горезвісної Переяславської ради староукраїнська мова існувала і у якості усної традиції, і як одна з загальноєвропейських літературних мов.</p>
<p>А потім був указ Петра Першого про заборону українського правопису і переходу усієї імперії на уніфікований російський. Це викликало таку плутанину, що навіть сьогодні вчені філологи не можуть дійти згоди, якою мовою писав український геній XVIII Григорій Сковорода, тексти якого являють собою суміш російської, української та церковнослов’янської лексики.</p>
<p><strong>Ліричний відступ ІІІ. Занепад і відродження</strong></p>
<p>Як відомо, у 1775 році російською імператрицею Катериною Другою було остаточно ліквідовано залишки української автономії. Натомість козацькій старшині було запропоновано стати дворянами ЇЇ Величності. Ті, хто погодився, отримали землю, маєтки та кріпаків.</p>
<p>Але невдовзі між новоспеченого дворянства тепер вже Малоросії почала ширитися туга за минулими славетними часами козацької волі, коли запорожців боялися і шанували усі сусіди. Так на теренах колишньої Території Війська Запорізького з’явилися українофіли.</p>
<p>І тут Котляревський видав свою <a href="https://creativpodiya.com/posts/25477" target="_blank" rel="noopener">«Енеїду»</a> (1798 -й рік). Він взагалі-то розраховував, що переказ Вергілія на народний лад буде сприйнято читачами як дотепний філологічний жарт. Але зерна впали на благодатний ґрунт, рясно политий сльозами ностальгії по минулим звитягам. Виявилося, що українська писемна мова можлива. І потрібна. Як і потужний український ліричний герой, у якого перевтілився Еней Котляревського в подальших частинах твору.</p>
<p>Так почалося відродження української писемності. Тепер вже на базі виключно народної мови.</p>
<p><strong>Ліричний відступ І</strong><strong>V</strong><strong>. Системний правопис</strong></p>
<p>Для існування літературної мови мають існувати узгодженні правила написання слів, та їх поєднання у речення. Тобто словники мови. Котляревський був вимушений у кінці «Енеїди» додавати значення слів, які були незнайомі його російському читачу. Перші тексти «Кобзаря» були надруковані з використанням практично російського правопису. Бо українського ще не було.</p>
<p>Його тільки-но почали створювати. Наприклад літеру ї було додано до абетки тільки у 1879 році.  є – та словосполучення йо та ьо – у 1837-му&#8230; Українські письменники у пошуках додаткових літературних барв не тільки активно вивчали стихійну народну лексику, але й придумували свої неологізми, так звані «ковані слова».</p>
<p>Так у мові з’явилися зокрема: фортеця (Тарас Шевченко), промінь (Леся Українка), мистецтво, переможець (Олена Пчілка), самосвідомість, світогляд, байдужість (Нечуй-Левицький), мрія, майбутнє, темрява (Михайло Старицький), обставина (<a href="https://creativpodiya.com/posts/68371" target="_blank" rel="noopener">Пантелеймон Куліш</a>), самопізнання (<a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener">Павло Грабовський</a>), отвір, привід (Іван Франко).</p>
<p>Для зведення всього цього бурхливого потоку нововведень воєдино було послідовно створено декілька граматичних систем: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68397" target="_blank" rel="noopener">Олексія Павловського,</a> «Русалки Дністрової», правопис Олександра Корсуна, кулішівка &#8212;  авторства П.Куліша, використання якої було заборонено Валуєвським циркуляром, максимовичівка, драгоманівка, желехівка.</p>
<p>Остання була розроблена українським лексикографом Євгеном Желехівським під час роботи над двотомним «Малоруско-німецьким словником», що вийшов 1882-го року у Львові. Німецька була там актуальніше за російську, бо Галичина являлася частиною Австро-Угорської імперії.</p>
<p><strong>Ліричний відступ </strong><strong>V</strong><strong>. Історичне тло</strong></p>
<p>Важливо зазначити, що названі вище процеси відбувалися на фоні польської боротьби за незалежність і повстань 1830-31 та 1863-64 років. У підсумку все це спричинило вихід так званого Валуєвського циркуляра (1863 рік) та Емського указу (1876 рік), метою яких було суттєво обмежити розвиток і використання української мови в межах Російської імперії.</p>
<p>Запровадженні заходи дещо загальмували розвиток української писемності, та не зупинили. По-перше, залишалася Галичина, на яку влада московського царя не поширювалася. По-друге, за кордоном жив непідконтрольний царському уряду Михайло Драгоманов – інтелектуальний лідер української політичної еміграції. Нікуди не поділися й українофіли Наддніпрянщини.<strong> </strong></p>
<p><strong>Ліричний відступ </strong><strong>V</strong><strong>І. Володимир Науменко</strong></p>
<p>Володимир Павлович Науменко (1852 — 1919) — видатний український педагог та громадський діяч. Легендарна постать. Заслужений вчитель. Директор і засновник престижної Київської приватної гімназії. Інтелектуал найвищого ґатунку.</p>
<div id="attachment_68309" style="width: 427px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-3.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68309" class="wp-image-68309 " title="Володимир Науменко" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-3.jpg" alt="Володимир Науменко" width="417" height="237" /></a><p id="caption-attachment-68309" class="wp-caption-text">Володимир Науменко</p></div>
<p>За плідну педагогічну діяльність відмічений високими нагородами: ордени Святої Анни IV та ІІ ступенів, орден Святого Станіслава II ступеня, орден Святого Володимира IV ступеня.</p>
<p>Мав чин статського радника. З 1893–го по 1906 рік  &#8212; головний редактор історико-етнографічного та літературного часопису «Кієвская старина».</p>
<p>У березні 1917 року обирався заступником голови Української Центральної ради і очолював її до прибуття Михайла Грушевського. Пізніше обіймав посаду міністра освіти та мистецтв в уряді гетьмана Павла Скоропадського. При Директорії займався науковою та педагогічною роботою</p>
<p>Фінал його величного життя був одночасно трагічним і символічним. 6 лютого 1919 до Києва вдерлися більшовики. Наступного дня Володимир Науменко вже перебував під арештом, а 8-го лютого 66-річного педагога за «контрреволюційну діяльність» розстріляв комендант ВУЧК на прізвище Терехов.</p>
<p>Громадськість була буквально в шоці, але вдіяти нічого не змогла. Не встигла.</p>
<p>Ще з початку 1880-х років Володимир Науменко на, як сьогодні кажуть, волонтерських засадах працював над складанням першого великого словника живої української мови. В цьому йому допомагали члени забороненої Емським указом «Старої громади» &#8212; організації українських інтелігентів–українофілів, зокрема, Євген Тимченко та інші. Володимиру Павловичу навіть вдалось зібрати матеріали по двох перших літерах алфавіту, які були безкоштовно розіслані передплатникам «Кієвської старини».</p>
<p>Але надмірне педагогічне і редакційне навантаження не дозволяло Науменку продовжувати роботу над словником так швидко, як потрібно. І тоді була створена спеціальна комісія, котра запропонувала взяти на себе укладання словника Борису Грінченку.</p>
<p><strong>Словник української мови, або СУМ Грінченка</strong></p>
<p>Грінченко погодився стати до роботи за 100 рублів на місяць. Але виставив умову, щоб автором підсумкової праці був тільки він. Словник вийшов у світ за авторством Гринченка у 1907—1909 роках. Він містить біля 68 000 слів. Їх тлумачення надаються російською мовою, але ілюструються прикладами з української літератури. Як ось наприклад:</p>
<p><strong>Ма́вка</strong>, -ки, <em>ж.</em> Дитя женскаго пола, умершее некрещеннымъ и превратившееся въ русалку. Чуб. III. 186. <em>Мавко, мавко! на тобі полинь та мене покинь.</em> О. 1862. IX. 31. <em>Cм.</em> <strong>навка</strong>.</p>
<div id="attachment_68304" style="width: 433px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68304" class="wp-image-68304" title="Борис Грінченко" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-2-300x168.jpg" alt="Борис Грінченко" width="423" height="237" /></a><p id="caption-attachment-68304" class="wp-caption-text">Борис Грінченко</p></div>
<p>Це був перший фундаментальний словник живої народної української мови. Далі теж було складно. Спроба на початку століття членів <a href="https://creativpodiya.com/posts/68481" target="_blank" rel="noopener">Розстріляного Відродження</a> відмежувати український правопис від російського завершилася трагічно. Під тиском радянської влади правописи були максимально зближено. Після 1991-го року знову почався природний процес віддалення. Але і сьогодні кінцевим пунктом більшості суперечок на тему, є те чи інше слово в українській мові залишається &#171;Словник української мови (СУМ) Грінченка&#187;.</p>
<p><strong>Людина, яку обрала доля</strong></p>
<p>Борису Грінченку випала місія завершити багаторічну працю величезної кількості розумних, талановитих та закоханих у рідне слово людей. І виконати роботу, котра стала вінцем 700-річого розвитку історичної української мови.</p>
<p>Колись доля подарувала  Колумбу &#8212; одному з безлічі мореплавців &#8212; честь відкриття Америки, а звичайному хлопцю Гагаріну &#8212; право стати першою людиною у космосі. Чому провидіння обрало їх – відомо лише небесам. Але це трапилося. Саме вони зробили щось таке, що навічно змінило світ.</p>
<p>Можна сказати, що саме Грінченко першим відкрив Америку української мови. Так, Америка існувала і до Колумба. Як і Всесвіт до польоту Гагаріна. І українська мова – мова мільйонів людей, між іншим, безумовно, сформувалася задовго до виходу Словника Бориса Грінченка. Але саме він її матеріалізував, показав у всій величі і цілісній красі і зробив рівною поміж інших світових мов.</p>
<p>P.S. Даний матеріал написаний у рамках презентації лауреатів арт-медіа проекту «Культурний острів», метою та змістом якого є популяризація яскравих творчих персоналій, тим чи іншим чином пов&#8217;язаних із Сумщиною.</p>
<p><strong> Ще про видатних українських лінгвістів: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68429" target="_blank" rel="noopener">Олександр Потебня &#8212; людина, яка зрозуміла мову</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68294/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Десять признаков того, что молодость ушла</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/40689</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/40689#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 27 Mar 2026 07:33:20 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Он и Она]]></category>
		<category><![CDATA[возраст]]></category>
		<category><![CDATA[молодость]]></category>
		<category><![CDATA[психология]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=40689</guid>

					<description><![CDATA[Молодость (как и старость)  – это сначала состояние души и настрой мозгов, а потом уже здоровье тела. Часто бывает, что в зеркале мы ещё вполне ничего себе. А на самом деле… Технологи начинают раздражать&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Молодость (как и старость)  – это сначала состояние души и настрой мозгов, а потом уже здоровье тела. Часто бывает, что в зеркале мы ещё вполне ничего себе. А на самом деле…</h2>
<p><b>Технологи начинают раздражать</b></p>
<p><a title="В США в кармане у мужчины взорвался смартфон" href="https://creativpodiya.com/?p=37208">Смартфоны </a>пятнадцатого поколения, понаплодили стекляшек. Тонкий, что твоя вобла, в диван провалился — и хрен найдешь. В рельсу позвонить, на беззвучном режиме стоит, иначе двинуться можно от этих уведомлений, обновлений. <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/молодость-уходит.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-40691 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/молодость-уходит-300x180.jpg" alt="молодость уходит" width="300" height="180" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/молодость-уходит-300x180.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/молодость-уходит.jpg 500w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Бьется, как хрусталь на свадьбе, да что вы говорите, чехол, за сколько? Да я на эти деньги в Саратовскую область к родственникам три раза туда и обратно на электричке съезжу.<b> </b></p>
<p><b> Долг из креста превращается в хоругвь</b></p>
<p>А кто им презу допишет, если не я? Обалдуи из креативного давно разбежались, сидят в своих кофейнях, фраппучино цедят, об трансцендентальности онтогенеза рассуждают, пока мир на таких, как я, держится. Ну а что, что содержу его, у человека <a title="Лучший мужской антидепрессант — в устах женщины" href="https://creativpodiya.com/?p=31368">депрессия,</a> полгода с дивана встать не может — жизнь сама видишь какая пошла, а он мне все-таки семья, свой груз не тянет, да и лежит — это не гуляет, пускай себе лежит.</p>
<p><b>Смерть начинает задевать</b></p>
<p>Как это клал ты на Калашникова? Да ты почитай, если образования не хватает: это же целая эпоха наша, русская, мамонт, глыба! Жалко как, надо дернуть за упокой. Была вчера на кладбоне — не поверишь, так неуютно себя почувствовала, взгрустнулось даже. Это мне-то, я еще в 2007 в готик-группе солировала, «Вельзевул живет в Самаре», помнишь? Да камон, тебе еще на концерте дохлая мышь в декольте попала. Слышь, <a title="Борис Гребенщиков. Голова Альфредо Гарсии." href="https://creativpodiya.com/?p=9732">Гребенщиков</a> еще тебя переживет, с твоей-то наследственностью, у тебя отец в пассажирский лифт не пролазит. Это я злой? Это ты злой, а я правду говорю.<b> </b></p>
<p><b>Ты отказываешься от попыток казаться лучше</b></p>
<p>Гляди, фифа какая! Шпильки двадцать сантиметров нацепила, из тачки в детском мини своем еле выбралась, ковыляет вся в стразах, цапля цирковая. Ну давай, а что делать, раз ума не досталось, чеши, лыбься, прогибайся перед спонсором. А ты знаешь, Вадь, эти нападки на спортивную <a title="В Сумах уже одевают мужчин к лету" href="https://creativpodiya.com/?p=40243">одежду </a>— это что-то чисто русское наше, от зависти. В Америке — посмотри журналы, ходят в удобном, и ничего, миллионеры как один в кедах, у нас бы такого и в шоферы не взяли. А Людка, щербатая наша, второе высшее уже заканчивает! По мне, так если к тридцати не понял, куда приткнуться, — живи чем есть и не позорься, тоже мне, ютьюб-инструктор по форексу.</p>
<p><b>Выбор  между домом  и выходом в город очевиден</b></p>
<p>Э, ты куда меня тянешь? Че, правда Лану Дель Рей в нашу Астрахань забросило? Бесплатный концерт на день города? Да там толкотня будет, вонь, пьяные, я лучше вконтакте послушаю. Гуляют те, кому делать нечего, для остальных есть службы доставки и велотренажер в кладовой. Праздник мокрых маек в колледже моделей? Это без меня, меня балтика в морозилке ждет и три серии «Викингов».</p>
<p><b>Ты прекращаешь нарываться на риск и начинаешь его избегать</b></p>
<p>Куда прешь, ворона, еще даже желтый не зажегся! Скейтборд — это естественный отбор для подростков: у кого мозги еще не отросли, тому не жалко о бетон спину сломать. В горы одиночки ходят, у которых в жизни ничего нет, висят там над пропастью и мрут от цинги, если волки раньше не обглодают, а у меня есть ты, поехали в Турцию.</p>
<p><b>Массовая культура угнетает</b></p>
<p>Задолбали своими престолами, детство пятнадцать лет как тю-тю, а все носятся с драконами, спасибо хоть не аниме, поколение лысеющих кидалтов. Так ничего хорошего и не сняли после «Инсепшена», «Доктора Хауса», «Рабыни Изауры», «Гардемарины, вперед!». На выставки совриска ходят одни идиоты, дабстеп для укурков, нойз для героинщиков. <a title="В киевском метро появятся акулы" href="https://creativpodiya.com/?p=34463">Пообрисовывали дикими мордами заборы,</a> чем их чистые не устраивали?</p>
<p><b>Организм устанавливает ограничения на алкоголь</b></p>
<p>Не-не, мне уже хватит. Я свою дозу знаю, триста пятьдесят за вечер, да и то под хорошую закусь, а тут что, фуршет, смехота одна, заверни мне краба в салфетку и сунь в карман незаметно. С четырех литров пива у меня рожа наутро как казан восьмилитровый, моя меня мигом спалит, пойду я, пацаны. Девочки, я вообще <a title="Шампанское — напиток похожий на фейерверк" href="https://creativpodiya.com/?p=32278">шампанское </a>пить перестала — это потом две таблетки аспирина, чтобы голова не болела от бульбашек, потом спазмалгон, чтобы живот от аспирина не схватил, карсила к этому всему, витаминок, шебуршусь ночью в аптечке, а из дальней комнаты бабка-паралитик выползает, плачет да крестится, жалко ей меня.<b> </b></p>
<p><b>Радио «Ностальжи» начинает транслировать хорошую музыку</b></p>
<p>Ай со ю дэнсинг! Вот все вроде просто, а миленько, вот умели же в 90-е, сейчас как-то не цепляет. А я вот ДДТ раньше не любил, а сейчас вслушался — и даже на слезу прошибло, папаня не зря их кассеты мне вместо колыбельной ставил. Все-таки ни черта за последние пятнадцать лет великого не произошло, поставь Current 93, как «Депеши» доиграют. Ой, «Модерн токинг», не выключай, я под эту песню девственности лишалась. Сам ты говно!</p>
<p><b>Ты точно знаешь как нужно</b></p>
<p>Ты чего берешь, дурачье, нельзя такое есть. Ты знаешь, сколько здесь сои, а сколько жмыха с пальмовым маслом? 50 на 50 плюс ароматизаторы, которые из свиных глаз добывают. Вон за этого голосуй, я читал в интернете, все остальные еще хуже. Уж меня бы начальником, я бы сразу разобрался.</p>
<p>Автор: Таня Коэн<br />
Источник: <!--noindex--> <a href=" https://econet.ru"> econet.ru </a> <!--/noindex--></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/40689/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>15 правил правильного общения папы с дочкой</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/34662</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/34662#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валя Тельмач]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 26 Mar 2026 08:33:02 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Гостиная]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Он и Она]]></category>
		<category><![CDATA[воспитание]]></category>
		<category><![CDATA[девочка]]></category>
		<category><![CDATA[дети]]></category>
		<category><![CDATA[мужчина]]></category>
		<category><![CDATA[правило]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=34662</guid>

					<description><![CDATA[«От людей, которые узнают, что у меня четыре дочки и сын, я чаще всего слышу такое: „Четыре дочки? Не повезло же тебе! Подумай, что будет, когда они станут подростками?“ Если честно, мне жаль этих&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-34875 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/otets-i-doch-15-300x200.jpg" alt="отец и дочь" width="300" height="200" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/otets-i-doch-15-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/otets-i-doch-15-768x512.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/otets-i-doch-15.jpg 880w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /><strong>«От людей, которые узнают, что у меня четыре дочки и сын, я чаще всего слышу такое: „Четыре дочки? Не повезло же тебе! Подумай, что будет, когда они станут подростками?“ Если честно, мне жаль этих людей. Поймите, когда у тебя есть четыре дочери — это огромное богатство!</strong></p>
<p>Мы каждый день говорим друг другу: „Я люблю тебя сильнее, чем вчера“, — и воспитание дочек — это радость, а не обуза. Я отец вот уже 11 лет и за это время многое понял. Свой опыт я смог выразить в 15 пунктах», — так начинается статья многодетного отца Джастина Риклефса, которую перевел «Домашний очаг». Любящий отец понимает: чтобы построить теплые отношения с ребенком, нужно его понять и подружиться с ним. И такой список поможет вам в этом.</p>
<p><strong>1. Ей нужна ваша любовь.</strong></p>
<p>Научитесь показывать дочери свою любовь. Она нуждается в ней больше, чем в деньгах или подарках, недостаток общения этим не возместить. Никто на свете не даст ей такое чувство уверенности и защиты, как любящий отец. Она будет расти  и делать ошибки, огорчать вас, может быть порой резкой и грубой, возможно, даже захочет на время уйти из дома. Но вы не должны давать ей ни малейшего повода усомниться в вашей любви. Она должна знать, что вы любите ее такой, какая она есть, и что в родительском доме ее всегда простят и поймут. Не стесняйтесь говорить об этом вслух много-много раз. Просто посмотрите ей в глаза и скажите: «Я люблю тебя».</p>
<p><strong>2. От вас зависит, какого партнера в жизни она выберет.</strong></p>
<p>От вашего отношения к дочери зависит выбор того, кто станет ее мужем. Если вы хороший отец, она будет искать парня, похожего на вас. Если нет, то ей будет очень трудно выйти замуж и найти себе кого-нибудь. В благополучных семьях с любящим отцом маленькие девочки часто говорят: «Я вырасту и выйду замуж за папу». Это хороший показатель. Значит, вы ведете себя правильно.</p>
<p><strong>3. Слушайте ту музыку, которую слушает она.</strong></p>
<p>Когда девочка становится подростком, у нее появляется любовь к современной музыке, которая вам не всегда по вкусу. Постарайтесь понять, что ей в этом нравится. Послушайте диски вместе с ней, сходите на концерт модной группы, чтобы вам было о чем говорить. Когда вы с дочкой едете в машине, не переключайте музыку, которую она выбрала. В конце концов, помните, что время, когда она ездит с вами, скоро закончится. А обида останется.</p>
<p><strong>4. Она видит, как вы относитесь к ее матери.</strong></p>
<p>Это самый важный совет в нашем списке. Вы можете следовать только ему, и успех ваших отношений с дочкой обеспечен. Он простой: не уставайте показывать детям, что вы любите их мать и дорожите вашим браком. Участвуя в детской жизни, не забывайте про вашу личную жизнь. Находите время, чтобы сходить вдвоем с женой в театр, в ресторан, устройте короткое путешествие без детей.  Показывайте детям, что жена является для вас большим приоритетом, чем они. Это полезно не только для укрепления вашего брака, но и для формирования отношения к браку ваших детей.</p>
<p><strong>Ранее  мы писали:<a href="https://creativpodiya.com/?p=34526"> Универсальное средство от семейных скандалов           </a></strong></p>
<p><strong>5. Не отдаляйтесь от дочери, когда она становится подростком.</strong></p>
<p>С 11 до 15 лет начинается трудный возраст, когда ваша дочка изменится и внешне (станет менее красивой), и внутренне, станет непослушной и грубоватой. Не отдаляйтесь от нее в этот сложный период, сохраняйте эмоциональную связь. Будьте в курсе ее проблем, интересов, занятий, бойфрендов и всего прочего, чтобы она могла обратиться к вам за любой помощью. Не смейтесь над ней, если она взяла вашу бритву, чтобы побрить ноги. Вы должны всегда относиться к ней с любовью и пониманием, неважно, сколько ей — 5 или 15 лет.</p>
<p><strong>6. Занимайтесь с ней спортом, это укрепляет характер.</strong></p>
<p>Чтобы из девочки выросла здоровая и сильная женщина, она должна полюбить спорт, и в этом вы можете ей помочь. Делайте с ней зарядку, берите с собой на утренние пробежки или на велосипедные прогулки, научите отжиматься, играйте в спортивные игры на воздухе. Девочки не должны расти слабаками. Спортивная крепость поможет обрести душевную крепость и твердость характера. Ведь сегодня женственность — не только платья с оборочками, это сила тела и духа.</p>
<p><strong>7. Чаще устраивайте маленькие праздники.</strong></p>
<p>Детство должно остаться в памяти дочери самым счастливым воспоминанием. А эту память формируют маленькие радости и события. Например, отпразднуйте 10-летие дочери не посиделками за столом, а небольшим путешествием на 3-4 дня. Пусть она составит список мест или стран, которые ей хочется посетить, вместе обсудите его и выберите приемлемый для вас вариант. Доверьте ей составить маршрут и список того, что взять с собой. В дороге поручите ей вести дневник. Не забудьте фотоаппарат, чтобы потом сделать альбом на память.</p>
<p>В конце каждой недели смотрите вместе интересные фильмы, а потом пусть каждый напишет свои впечатления. Или организуйте в воскресенье торжественный завтрак. Или заведите традицию по воскресеньям пить горячий шоколад в уютном кафе. В выходные можно отправиться в короткий поход по интересным местам вашего города. Не ленитесь придумывать такие события, фотографируйте их. Заполняйте эмоциональную память вашей дочери событиями, проведенными вместе с вами.</p>
<p><strong>8. Научите ее, что в жизни важнее отдавать, чем брать.</strong></p>
<p>Что-то удивительное происходит, когда дети понимают, что вселенная не вращается только вокруг них. Что не только они нуждаются в помощи, что последний кусок торта нужно оставить для других. Объясните им, что жизнь станет лучше, если мы будем помогать другим людям. Что нельзя думать только о себе, что иногда лучше быть последним в очереди, чем, растолкав других, пролезть первым. Что когда ты не прав, нужно честно признать это.</p>
<p><strong>9. Будьте рядом на самых важных событиях в ее жизни.</strong></p>
<p>Понятно, что большинство отцов работают, заняты своей карьерой и у них не так много свободного времени. Но все же — старайтесь не пропускать важные события в жизни дочери, будь то концерт в музыкальной школе, спортивные соревнования или выставка ее рисунков. И не уставайте хвалить ее, независимо от результатов. Даже если в этот день вас приглашают на футбольный матч, определите свои приоритеты: матчи еще повторятся, а детство вашей дочери — нет. Оно уйдет навсегда.</p>
<p><strong>10. Когда вы дома, отключите свой мобильный.</strong></p>
<p>Большая ошибка многих отцов в том, что, придя домой, они фактически продолжают отсутствовать. Они не отрываются от мобильника, отвечают на письма, пишут в твиттере, читают странички в фейсбуке. А в это время ваша маленькая дочка ждет, когда вы обратите на нее внимание. Выключайте телефон сразу, переступая порог дома. Уделите немного времени той, которая ждала вас весь день, поиграйте с ней, почитайте книжку или просто посидите в обнимку и подурачьтесь. Помните о том, что очень скоро у нее будут другие интересы и она не захочет быть дома, где на нее не обращают внимания.</p>
<p><strong>11. Научитесь плести косички.</strong></p>
<p>Конечно, это сугубо женское дело причесывать дочек, плести косички и завязывать хвостики, но отец должен уметь и это, на всякий случай. Вдруг вы с дочкой поедете вдвоем в отпуск? Более того, опытные психологи считают, что отец должен уметь не только делать прически, но и покрасить дочери ногти, если это понадобится. Это покажет ей, что мужчина может быть не только сильным, но и нежным.</p>
<p><strong>Постоянно обновляемая рубрика сайта:<a href="https://creativpodiya.com/?p=4830"> Когда Луна зовёт к парикмахеру. Удачные дни для стрижки</a></strong></p>
<p><strong>12. Ходите с дочкой куда-нибудь вдвоем.</strong></p>
<p>Хотя бы несколько раз в год приглашайте дочку на «свидание» без мамы и других членов семьи. Сходите с ней вместе в кино, театр или в ресторан. Такие встречи покажут ей, как мужчина должен обращаться с женщиной. Открывайте перед ней дверь машины, помогайте снять и надеть пальто, говорите комплименты, шутите, дайте ей выбрать в ресторане то, что хочется, и оплатите счет. Дайте ей почувствовать себя «красоткой на миллион». Это не разорит вас. Придумывайте свои варианты, где и как провести несколько часов с дочерью. Вы можете вдвоем отправиться в парк на велосипедах или в книжный магазин, но это событие должно быть запланировано заранее, как настоящее свидание.</p>
<p><strong>13. Объясните ей, что привлекательная внешность — это еще не все.</strong></p>
<p>Психологи считают, что именно отец должен объяснить дочери, что красота внутренняя гораздо важнее внешней, что именно внутреннее содержание девушки, ее характер, сердечность, ее самооценка — то ядро, которое позволит ей найти в жизни правильный путь. Растить дочку в современном мире чувственных гламурных стандартов очень нелегко. Но именно вы можете ей объяснить, что чтобы произвести впечатление, не нужно обнажать каждый кусочек своего тела.</p>
<p><strong>14. Не проморгайте детство!</strong></p>
<p>Жизнь не идет, а мчится с огромной скоростью. Есть человек, которому вы сейчас нужны, который зовет вас папой. Наслаждайтесь ролью отца, не пропустите детство ваших детей — оно пролетит быстро, не успеете и глазом моргнуть!</p>
<p><strong>15. Не бойтесь просить прощения у дочери.</strong></p>
<p>Многие отцы делают все возможное для своих дочерей, но и они не ангелы: бывает, что отец говорит несправедливые слова, не выполняет своих обещаний.  Не стесняйтесь попросить прощения у дочери, когда вы не правы. Это не уронит ваш авторитет. Если вы не умеете просить прощения, учитесь, пока не поздно. Эти слова должны идти от сердца. Только это сделает вас ближе с дочкой, и она простит вас.</p>
<p><strong>Познавательно: <a title="Постоянная ссылка на Десять правил общения отца с сыном" href="https://creativpodiya.com/?p=35106" rel="bookmark"> 10 правил общения отца с сыном </a></strong><br />
Источник: <!--noindex--> www.adme.ru <!--/noindex--></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/34662/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>20</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Позитивні наслідки періоду Руїни для української державності</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68354</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68354#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 25 Mar 2026 16:15:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Іван Виговський]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Пантелеймон Куліш]]></category>
		<category><![CDATA[Петро Дорошенко]]></category>
		<category><![CDATA[Руїна]]></category>
		<category><![CDATA[Чорна рада]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68354</guid>

					<description><![CDATA[Руїна – назва періоду української історії від дати смерті  Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687). Всупереч поширеній думці, той час не варто вважати виключно деконструктивним з точки зору побудови української державності.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Руїна – назва періоду української історії від дати смерті  Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).</h2>
<p>Всупереч поширеній думці, той час не варто вважати виключно деконструктивним з точки зору побудови української державності. Спробуймо розібратися детальніше.</p>
<p><strong>Гетьман</strong></p>
<p>Після перемоги очолюваного ним повстання Богдан Хмельницький оголосив себе Гетьманом усієї Території Війська Запорізького. Термін «гетьман» має німецьке коріння і значення «командуючий». Зокрема гетьманом у XV столітті чехи називали ватажка гуситів Яна Жижку.</p>
<div id="attachment_68359" style="width: 520px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68359" class="wp-image-68359 " title="Запорожці" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-300x169.jpg" alt="Запорожці" width="510" height="287" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-300x169.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-768x432.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom-1024x576.jpg 1024w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/bytva-pid-batogom.jpg 1674w" sizes="auto, (max-width: 510px) 100vw, 510px" /></a><p id="caption-attachment-68359" class="wp-caption-text">Запорожці</p></div>
<p>На Січі цей термін також використовували. Гетьманом призначали командуючого черговим військовим походом. А загальне керівництво Січчю здійснював кошовий отаман.</p>
<p>Коли Богдан Хмельницький оголосив себе Гетьманом всієї України, він фактично підніс це суто військове звання до рангу державного титулу. Більш того, в останні роки Хмельницький наполягає, щоб титул наслідував його син.</p>
<p>І все було б добре, але новопроголошена Гетьманщина не була першою української державою. Задовго до неї існувала Запорізька Січ &#8212; демократична козацька республіка. Січ нікому не підкорялася раніше і не збиралася підкорятися новому Гетьману усія Русі-України.</p>
<p>І якщо авторитет Хмельницького не дозволяв цьому протиріччу проявитися у повній мірі при житті, то після його смерті все змінилося.</p>
<p><strong>Іван Виговський, московити  і запорожці</strong></p>
<p>Першим гетьманом після Богдана став його 16-річний син Юрко Хмельницький. Але вже за місяць юнака змінив досвідчений Іван Виговський – колишній генеральний писар Богдана Хмельницького, який спочатку був регентом при Юрії.</p>
<p>Талановитий полководець і державник Виговський спочатку уклав партнерську угоду зі Швецією. Але скандинавський вектор не спрацював, тому що шведи невдовзі почали війну з Данією і тимчасово втратили цікавість до українських справ. Також, продовжуючи традиції Хмельницького, Виговський проголосив союз з Кримським ханством.</p>
<p>Практично відразу проти нового гетьмана виступають запорожці на чолі з кошовим отаманом Яковом Барабашем. І хоча їх підтримали ще й козаки Полтавського полку під головуванням Мартина Пушкаря, повстання було придушене.</p>
<p>16 вересня 1658 року Виговським став одним з укладачів Гадяцького договору, за яким Україна, входила на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федеративної Речі Посполитої під назвою Велике Князівство Руське.</p>
<div id="attachment_68356" style="width: 468px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68356" class="wp-image-68356 " title="Іван Виговський" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-300x200.jpg" alt="Іван Виговський" width="458" height="305" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-768x512.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan-1024x683.jpg 1024w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/ivan.jpg 1500w" sizes="auto, (max-width: 458px) 100vw, 458px" /></a><p id="caption-attachment-68356" class="wp-caption-text">Гетьман Іван Виговський</p></div>
<p>Це, зрозуміло, не сподобалося московитам і вони, за звичкою, пішли війною на Україну. І були вщент розбиті військом Виговського під Конотопом 27-29 червня 1659 року. Але далі справа не пішла. Бо водночас Іван Сірко на чолі запорожців напав на Крим. Таким чином Виговський втратив союзника у лиці татар. На превеликий жаль, бо далі гетьман збирався йти на Москву, розуміючи, що з московитами краще воювати на їхній території.</p>
<p>Невдовзі Виговський під тиском козацької старшини був вимушений зректися булави на користь Юрія Хмельницького. Тут вже  активно попрацювала московицька агентура. Наближався кінець 1659 року.</p>
<p><strong>Дві України </strong></p>
<p>Юрій Хмельницький у той час був розумний 18-річний юнак. Навіть якби він і успадкував державницькі таланти батька, однаково вік мав дуже ранній. А до того ж Юрко був ну ані трошки не державник. Його світ створювали книжки і молитви.</p>
<p>Тому після кількох років хитань між Москвою і Варшавою, у січні 1663 р. Юрій Хмельницький зрікся гетьманської булави та постригся у ченці.</p>
<p>На початку 1663 р. відбулася знакова подія. Гетьманом був обраний Павло Тетеря. Але він став гетьманом лише Правобережної України. Та ще й за підтримки короля Речі Посполитої. Запорізька Січ і козаки Лівобережжя відмовилися визнати Тетерю, небезпідставно вважаючи його польською маріонеткою.</p>
<p>В червні 1663 р. у Ніжині відбулася Чорна рада, метою якої було обрання гетьмана Лівобережної України. Саме про неї, між іншим, ідеться у однойменному романі <a href="https://creativpodiya.com/posts/68371" target="_blank" rel="noopener">Пантелеймона Куліша.</a></p>
<p><strong>Чорна рада</strong></p>
<p>Чорною вона називалася тому, що у зборах брали участь не тільки представники козацької старшини, але й прості козаки та посполиті – тобто чернь. Це безумовно вплинуло на хід і зміст передвиборчих перегонів. Переміг той, хто наобіцяв бідним більше соціальних благ.</p>
<p>Так гетьманом Лівобережної України став Іван Брюховецький, якого взагалі-то краще було назвати Бреховецьким. Обіцянок своїх він не виконав. Натомість першим ділом стратив своїх політичних конкурентів Якима Сомка та Василя Золотаренка. Після чого почав тулитися до Москви.</p>
<div id="attachment_68360" style="width: 477px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-6.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68360" class="wp-image-68360 " title="Чорна рада" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-6.jpg" alt="Чорна рада" width="467" height="294" /></a><p id="caption-attachment-68360" class="wp-caption-text">Чорна рада</p></div>
<p>Таким чином, в Україні з&#8217;явилося вже два протилежно орієнтованих гетьмана. Чому так сталося?</p>
<p><strong>Селяни і свобода</strong></p>
<p>Однією з вагомих причин перемоги Богдана Хмельницького у повстанні, котре він багато у чому почав, виходячи з особистих мотивів, стала підтримка низів, які все більше відчували на собі тиск польсько-литовської шляхти. Як альтернативний варіант щоденній панщині, польська влада запропонувала бажаючим селитися на спустілих після монголо-татарських набігів територіях України, у так званих слободах. Слобода – від слова свобода. Мешканці нових слобод були на 20 років звільнені від податків. І цей термін якраз збігав до часу повстання Хмельницького.</p>
<p>Московити, дивлячись на такі справи, і собі вирішили організувати слободи. <a href="https://creativpodiya.com/posts/20889" target="_blank" rel="noopener">Так виникли Суми</a>, Харків, Білгород та інші міста та села, які нині об’єднані під назвою Слобожанська (тобто вільна) Україна.</p>
<p><strong>Між двох зол</strong></p>
<p>І ось українці опинилися перед вибором. З одного боку – Польща, від шляхти якої вони вже натерпілися. З іншого &#8212; Московія, яка принаймні на декілька десятків років обіцяє вільне життя у слободах. Або на «государєвой службє». Поганого від них на той час ще ніхто не бачив, бо під ними не жили і як вони зі своїми холопами поводяться не знали. А шкода.</p>
<p>З іншого боку, Польща – це Європа, культура, університети, магдебурзьке право, історичні зв’язки що встановилися за три століття спільного існування. Але поляки &#8212; католики, а московити &#8212; православні і українці з ними у той час мали одну церковнослов’янську (письмову) мову&#8230;</p>
<p>Терези вагалися. А тим часом Московія і Річ Посполита взяли й підписали Андрусівський мир, згідно з яким Україну було поділено на Лівобережну (московську) і Правобережну (польську). Йшов 1667-й рік. На Дону цього року почалося повстання Степана Разіна (1667-1674). Його підтримали українські козаки Острогожського полку. І царю-батюшкє тимчасово стало не до поляків.</p>
<p><strong>Третій гетьман</strong></p>
<p>Трохи раніше до влади на українському Правобережжі прийшов Петро Дорошенко (1666). З самого початку новий керманич показав себе сильним керівником. Дивлячись на такі справи, Брюховецький запропонував йому спілку проти Московії, яка, підписавшись під поділом України, порушила Переяславську угоду. Гетьмани домовилися зустрітися у селі Опішня біля Полтави. Але під час зустрічі Брюховецького було вбито. Згідно з версією Дорошенка, вбивство вчинили козаки самого Брюховецького у якості помсти за невиконані обіцянки.</p>
<p>Дорошенко на якийсь час став гетьманом обох берегів. Але вже у 1668 році призначив наказним (тобто виконуючим обов’язки, або тимчасовим) гетьманом Лівобережжя Дем&#8217;яна Многогрішного, а сам повернувся на Правобережжя.</p>
<p>У цей час запоріжці вирішили, що хочуть теж мати свого гетьмана. Ним за підтримки кримських татар став писар Січі Петро Суховій. Таким чином, гетьманів в Україні стало три.</p>
<p><strong>Османи, Самойлович і Мазепа</strong></p>
<p>В ситуації коли Московія та Річ Посполита повелися до України, м’яко кажучи, без поваги, Дорошенко вирішив повернутися до давньої ідеї Хмельницького, щодо союзу з Османської імперією. Союзний договір був укладений восени 1669 року і отримав назву Корсунська угода. До неї вирішив приєднатися і Лівобережний гетьман Многогрішний, за що негайно був затриманий московитами і відправлений у заслання в Бурятію.</p>
<div id="attachment_68361" style="width: 428px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-7.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68361" class="wp-image-68361 " title="Петро Дорошенко " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-7.jpg" alt="Петро Дорошенко " width="418" height="332" /></a><p id="caption-attachment-68361" class="wp-caption-text">Гетьман Петро Дорошенко</p></div>
<p>Замість Многогрішного головувати на Лівобережжі було обрано Івана Самойловича. Але він забажав керувати обома частинами України і розпочав війну з Дорошенком. І переміг. Простий народ не сприйняв Дорошенкового союзу з турками. У 1674 р. Іван Самойлович був проголошений  гетьманом всієї України.</p>
<p>Самойлович тримав гетьманську булаву майже 13 років. Та у 1687-му після невдалого  спільного з московитами походу на кримчаків був звинувачений у зраді Москві і позбавлений гетьманства.</p>
<p>З  25 липня 1687 р. на Лівобережжі настала 20-річна доба гетьмана Івана Мазепи. А правобережжя відійшло під пряме управління Речі Посполитої.</p>
<p>На цьому період Руїни завершується.</p>
<p><strong>Позитивні наслідки Руїни для української державності</strong></p>
<p>Повстання Хмельницького почалося у 1648 році. Мазепа прийшов до влади майже через 40 років. Це той термін, котрий знадобився Мойсеєві, щоб євреї нарешті відчули себе народом. За цей період на землях колишньої Київської Русі виросли два покоління людей, що ідентифікували себе як українці.</p>
<p>Іншими словами, саме тоді виникла нова історична спільнота &#8212; український народ, ще не нація, але вже народ, представники якого могли називати себе русинами, руськими або навіть малоросами, але достеменно знали, що і в  Слобожанщині, і в Галичині живуть такі ж самі українці. Тому з півслова розуміли один одного через два століття підданий Австро-Угорщини Іван Франко і уродженець Російської  імперії, слобожанин Павло Грабовський. Розуміли, бо розмовляли однією мовою.</p>
<p><strong>Більш детально про Грабовського у публікації: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener">Павло Грабовський український поет і дідусь радіотелефоту</a></strong></p>
<p>А ще це була славна епоха дивовижних звитяг і трагічних поразок, могутніх воїнів і не менш епічних зрадників, час, коли на мапі світу між декількох потужних імперій вперше з’явилася самостійна Українська держава. Такі історичні періоди ще називають пасіонарним вибухом. Про неї потім складали свої думи кобзарі, вона надихала перших українських літераторів, які творили вже сучасною народною українською мовою. Творили і одночасно створювали легенду про великих предків, котрі у неможливих умовах повного оточення виборювали свою незалежність.</p>
<p>У підсумку ідея незалежності стала державоутворюючою. А патріотичне гасло «Україна понад усе!» є для українців не просто словами, а базовою національною цінністю.</p>
<p><strong>Ложка дьогтю</strong></p>
<p>Дьоготь був постійним супутником українців того часу. Дьогтем змащували колеса своїх возів чумаки. Його у якості захисного засобу намазували на тіло аби не заразитися чумою. Ми теж насамкінець додамо в нашу діжку меду трошки дьогтю. Тобто зупинимо увагу на двох українських проблемах, котрі ясно проявилися у період Руїни і залишаються актуальними досі.</p>
<p>Точніше, ні. Одна з них нарешті вже остаточно вирішена 24 лютого 2022 року. Мається на увазі колишня наявність двох центрів тяжіння – на Московію і на Європу, які завжди заважали цілісності і внутрішній єдності української держави.</p>
<p>А ось друга все ще є актуальною. Мова про соціальну нерівність. У часи Руїни практично всі гетьмани орієнтувалися на вимоги шляхти. Що приводило до народного незадоволення, розчарування в їх політиці, і як наслідок, до втрати авторитету, необхідного задля консолідації суспільства в край складних обставинах того часу.</p>
<p>На жаль, і сьогодні ми спостерігаємо, що сучасна українська шляхта не бачить межі у своєму прагненні розкоші. Зайвої, непотрібної ні для чого, окрім самоствердження розкоші. І в той же час значна частина «простих» українців скніють на межі зубожіння.</p>
<p>Зрозуміло, що суспільство для забезпечення непорушності держави має знайти формулу компромісу, який би дозволяв мінімум не поглиблювати прірву між бідними і заможними. В ідеалі, зрозуміло, хочеться, щоб заможними були всі. Ну принаймні всі, для кого це важливо.</p>
<p><strong>Ще про історію України читайте в матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/67903" target="_blank" rel="noopener">Диво на Віслі. Відлуння та наслідки</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68354/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Как  долго оставаться здоровым после выхода на пенсию</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/22116</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/22116#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 23 Mar 2026 19:18:06 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Активный отдых]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[арт терапия]]></category>
		<category><![CDATA[выборы]]></category>
		<category><![CDATA[жизнь после пенсии]]></category>
		<category><![CDATA[здоровый образ жизни]]></category>
		<category><![CDATA[оздоровление]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=22116</guid>

					<description><![CDATA[Известно, что выйдя на пенсию, человек начинает жить новую жизнь. Адаптация к этой необжитой реальности порой не менее важна, чем приспособление к жизни, встречающей нас за порогом школы. Женщин это касается в меньшей мере,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p align="left"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Старики-разбойники.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-22117 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Старики-разбойники.jpg" alt="Старики-разбойники" width="300" height="168" /></a><strong>Известно, что выйдя на пенсию, человек начинает жить новую жизнь. Адаптация к этой необжитой реальности порой не менее важна, чем приспособление к жизни, встречающей нас за порогом школы.</strong></p>
<p align="left">Женщин это касается в меньшей мере, потому что они с молодых лет после работы хлопочут по дому, убираются, чего-то консервируют, воспитывают подрастающее поколение, на дачном участке трудятся…</p>
<p align="left"> В общем, женщины умеют сами  находить себе занятия. Поэтому и живут дольше, подтверждая, таким образом, правоту того, что будет сказано далее.</p>
<p align="left">А мужчины, особенно те, кто были спецами на своих производствах, а<a title="Убирать – так с музыкой" href="https://creativpodiya.com/?p=7860"> домой ходили отдыхать,</a> после завершения трудового жизни, часто теряются, начинают нервничать от безделья, прислушиваться к организму, в результате, болеть,<a title="Лекарство от окружающих, или Т-ДОЗа" href="https://creativpodiya.com/?p=8143"> выпивать </a>с тоски и скуки и, нередко, по этой причине сгорают раньше срока.</p>
<p align="left"><b>Поэтому крайне важным считается найти себя в новой жизни. </b></p>
<p align="left"><a title="О целебной силе творчества" href="https://creativpodiya.com/?p=1288">Арт-психотерапевты</a> рекомендуют в этом случае начинать заниматься творчеством. Творчество &#8212; дело хорошее. Правда, лучше, если это будут не стихи. Истории не известен ни один случай, когда кто-то обнаружил в себе поэтический дар после  шестидесяти и стал знаменитым поэтом. Можно попытаться освоить гитару или баян, начать писать мемуары или заняться фотографией. Факты позднего просыпания таланта к живописи, к слову, известны. Вспомним хотя бы знаменитую <a title="Наив: Grandma Moses" href="https://creativpodiya.com/?p=8258">Анни Мозес.</a></p>
<p align="left">Но всё это справедливо для стабильного государства. Украинские же пенсионеры оказались в уникальной ситуации. Как сказал поэт: «Мы живём под собою не чуя страны». Действительно, держава украинская плоха, слаба и нуждается в постоянной помощи и контроле общественности. И вот тут бы как раз здорово было подключиться пенсионерам.</p>
<p align="left">Молодым некогда. Они изо всех сил пытаются соответствовать имиджу современного человека. А как иначе? Люди среднего поколения заняты карьерой и детьми.</p>
<p align="left"><strong>Поэтому  именно  пенсионеры,  по идее, должны бы взяться за устранение проблем сегодняшнего дня.</strong></p>
<p align="left"><b>Важный нюанс. </b>Занимаясь общественной работой, пенсионеры не должны пытаться переделать мир сегодняшний в свой вчерашний.  То есть<a title="Игорь Касьяненко. Программа кандидата в Президенты Украины" href="https://creativpodiya.com/?p=16682"> голосовать пенсионерам не надо. </a>Голосование – всегда выбор будущего Пусть его делает молодёжь, которой там жить. А пенсионеры обычно голосуют за прошлое.</p>
<p align="left">Зато общество ждёт не дождётся, когда же, наконец, имеющие время пенсионеры займутся, например, общественным патрулированием, контролем над работой коммунальных служб и жеков,<a title="Что делают власти в Сумах для защиты зон отдыха" href="https://creativpodiya.com/?p=21959"> водоёмами, </a>зонами отдыха, газонами, организацией приютов для<a title="В Сумах не решается проблема бродячих животных" href="https://creativpodiya.com/?p=19763"> бездомных животных, </a>иными словами, наведением порядка в стране, которую именно они (между прочим) оставили молодым в  нынешнем плачевном состоянии.</p>
<p align="left"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/старики-разбойники-2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-22120 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/старики-разбойники-2.jpg" alt="старики-разбойники 2" width="256" height="190" /></a>Нужно учесть, что сейчас люди раннего пенсионного возраста &#8212; это совсем не те измождённые войной, голодом и тяжкими трудами на построении корчагинских узкоколеек старики прошлого. В большинстве своём они, сравнительно, здоровы и активны. Вот и надо, напоследок, заняться обустройством мира, в котором будут жить их (наши) внуки и правнуки. Ведь, похоже, что больше некому.</p>
<p align="left"><b>Всё вышеизложенное нужно понимать, как рекомендацию<a title="Как так оздоровиться, чтобы не наоборот" href="https://creativpodiya.com/?p=19406"> по здоровому образу</a> жизни человека и общества.</b></p>
<p align="left"><b>Человека</b> &#8212; потому что  убеждённость в том, что тебе некогда болеть, ибо ты всем нужен и у тебя множество дел, которые решить можешь только ты &#8212;  это лучшее лекарство от всех болезней</p>
<p align="left"><b>И общества,</b> где всё равно больше некому навести порядок.</p>
<p align="left">
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/22116/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Учёные выяснили, что древние не знали какого цвета небо</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/42820</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/42820#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Вик Синицын]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 22 Mar 2026 06:58:15 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[Гомер]]></category>
		<category><![CDATA[древние греки]]></category>
		<category><![CDATA[красный]]></category>
		<category><![CDATA[небо]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[синий]]></category>
		<category><![CDATA[синий цвет]]></category>
		<category><![CDATA[химба]]></category>
		<category><![CDATA[цвет неба]]></category>
		<category><![CDATA[цвета спектра]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=42820</guid>

					<description><![CDATA[Известно ли вам, что люди не различали синий цвет вплоть до современной эпохи? А что в некоторых священных писаниях небо не голубое? Или что в «Одиссее» Гомера овцы фиолетовые? Эта статья о том, в&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2 style="text-align: left;">Известно ли вам, что люди не различали синий цвет вплоть до современной эпохи? А что в некоторых священных писаниях небо не голубое? Или что в «Одиссее» Гомера овцы фиолетовые? Эта статья о том, в каких цветах люди видели мир раньше и когда мы научились различать синий.</h2>
<p style="text-align: left;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/1414267641_r.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-29028 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/1414267641_r.jpg" alt="девушка бежит" width="260" height="173" /></a>Ещё недавно в истории человечества такой цвет, как синий, просто не существовал. Нет слова, определяющего этот цвет, в таких древних языках, как греческий, китайский, японский, иврит. Мало того, что нет слова, есть свидетельства, что древние люди не видели этот цвет вовсе.<b> </b></p>
<p style="text-align: left;"><b>Как мы узнали, что синего цвета не хватает?</b></p>
<p style="text-align: left;">Всё началось с древних произведений. В «Одиссее» Гомер сравнивает цвет моря с цветом тёмного вина, но почему не упоминает синий или зелёный?</p>
<p style="text-align: left;">В 1858 году учёный Уильям Гладстон (William Gladstone) заметил, что это не единственное странное описание цвета в этом произведении. Гомер описывает также детали одежды, вооружения, брони, черты лица, животных, и цвета, которые он присваивает многим вещам, крайне странные. Например, железо и овцы фиолетовые, а мёд зелёный.</p>
<p style="text-align: left;">Гладстон решил подсчитать, сколько раз встречается упоминание цветов в «Одиссее». Чёрный приблизительно 200 раз, белый около 100, красный 15 раз, а жёлтый и зелёный менее 10 раз.</p>
<p style="text-align: left;">Тогда он стал изучать другие <a title="В Сумах обсуждали проблемы летающих людей" href="https://creativpodiya.com/?p=42569">древнегреческие произведения</a> и заметил интересную закономерность: нигде не упоминался синий цвет. Нет даже намёка на него. Такое ощущение, что греки жили в тёмном и мутном мире, лишённом ярких цветов. Были только белый, чёрный и цвет металла с редкими вкраплениями красного и жёлтого.</p>
<p style="text-align: left;">Гладстон предположил, что это была какая-то общая черта, присущая только грекам, но филолог Лазарус Гейгер (Lazarus Geiger) продолжил его работу и пришёл к выводу, что это справедливо и для других древних культур.</p>
<p style="text-align: left;">Он изучил исландские саги, Коран, древнекитайские истории и древнееврейскую версию Библии. Вот, например, что он написал об индуистских ведических гимнах:</p>
<p style="text-align: left;">Эти гимны состоят из более 10 тысяч строк, где множество раз встречается описание небес. Едва ли что-нибудь описывается чаще, чем небеса. Солнце, закаты, день и ночь, тучи и молнии и много чего ещё. Но есть одна вещь, о которой невозможно узнать из этих описаний. Это то, что небо синего цвета.</p>
<p style="text-align: left;"><b>Первый появился  «красный»</b></p>
<p style="text-align: left;">В древности не было синего цвета, он не отличался от зелёных и тёмных оттенков.</p>
<p style="text-align: left;">Тогда Гейгер стал копать дальше и выяснять, когда же появился синий цвет. И выявил ещё одну интересную закономерность. В каждом языке сначала были определения для тёмных и светлых оттенков, далее появлялось слово «красный» — цвет крови и вина, а только потом жёлтый и зелёный. И в самом конце, через много лет, наконец-то появился синий.</p>
<p style="text-align: left;">Единственная древняя культура, которая различала синий цвет, — египетская. У египтян даже была краска синего цвета.</p>
<p style="text-align: left;">Если так задуматься, то синего цвета не так много в природе. Есть, конечно, небо. Но действительно ли оно синее? Как следует из работ Гейгера, даже священные писания, которые часто описывают небеса, необязательно видят его таковым.<b></b></p>
<p style="text-align: left;"><strong> Такого древние точно не видели: <a title="В Сумах открылась выставка флюоресцирующих картин" href="https://creativpodiya.com/?p=39762">В Сумах открылась выставка флюоресцирующих картин</a></strong></p>
<p style="text-align: left;">Один исследователь, Гай Дойчер (Guy Deutscher), автор книги «Сквозь зеркало языка», провёл любопытный эксперимент. Он знал, что один из первых вопросов, который задают многие дети, это «Почему небо голубое?». Так он растил дочь, стараясь при этом не описывать ей цвет неба, и однажды обратился к ней с вопросом, какой цвет она видит, когда смотрит на небо.</p>
<p style="text-align: left;">Девочка не могла ответить. Небо было для неё сначала бесцветным. Далее она решила, что оно белое. И только спустя некоторое время пришла к выводу, что оно синее.</p>
<p style="text-align: left;">Синий цвет был для неё не первым, который она увидела. Он был последним.<b> </b></p>
<p style="text-align: left;"><b>Могут ли люди видеть цвета, которым ещё нет определения?</b></p>
<p style="text-align: left;">Ответ на этот вопрос дать сложно, потому что мы не знаем, что происходило в голове у Гомера, когда он описывал море цвета тёмного вина и фиолетовых <a title="Фотографа из Италии на творчество вдохновили овцы (фото)" href="https://creativpodiya.com/?p=41581">овец.</a> Но мы знаем, что древние греки и представители других древних культур имели такое же биологическое строение и способность воспринимать цвета, как и мы с вами.</p>
<p style="text-align: left;">Но действительно ли вы можете видеть то, чему ещё нет описания?</p>
<p style="text-align: left;">Учёный Джули Давидофф (Jules Davidoff) специально ездил в Намибию, чтобы выяснить это. Там он провёл эксперимент в местном племени химба, которое говорит на языке, где нет определения синему цвету и нет различий между голубым и зелёным.</p>
<p style="text-align: left;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-42821 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба.jpg" alt="квадратики химба" width="630" height="354" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба.jpg 630w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба-300x169.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 630px) 100vw, 630px" /></a>Он показал им круг с 11 зелёными квадратами и одним голубым. Члены племени не смогли показать, какой из них отличается.</p>
<p style="text-align: left;">Но химба имеют в запасе больше слов, описывающих зелёный цвет, чем мы. Когда они смотрели на круг из зелёных квадратиков, где один немного отличался оттенком, они сразу же указывали на него.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-42822 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба1.jpg" alt="квадратики химба1" width="630" height="354" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба1.jpg 630w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба1-300x168.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 630px) 100vw, 630px" /></a></p>
<p style="text-align: left;">А вы сможете?Для большинства из нас это сложно. Вот он, другой квадратик.</p>
<p style="text-align: left;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-42823 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба2.jpg" alt="квадратики химба2" width="630" height="354" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба2.jpg 630w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/квадратики-химба2-300x168.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 630px) 100vw, 630px" /></a>Джули Давидофф сделал вывод, что без слова, определяющего цвет, без способа его идентификации, нам очень сложно заметить какое-то различие, хотя наши глаза физически их воспринимают.</p>
<p style="text-align: left;">Итак, прежде чем синий цвет стал общепринятой нормой, люди могли видеть его, но не понимали, что они видят.</p>
<p style="text-align: left;">Получается, что новые цвета постепенно появляются в нашем мире. Не фактически (они уже существуют в природе), просто с течением времени люди развивают способность видеть и различать их.</p>
<p style="text-align: left;">Интересно, видите ли вы сейчас что-нибудь, что другие пока не видят? И действительно ли это что-то существует?<br />
Читайте ещё о тайнах синего цвета  <a title="Мексиканский Андрей Рублёв, или Несколько удивительных фактов о синем цвете" href="https://creativpodiya.com/posts/46801" target="_blank" rel="noopener">Мексиканский Андрей Рублёв, или Несколько удивительных фактов о синем цвете</a></p>
<p style="text-align: left;"><!--/noindex--></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/42820/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Перлини Сумщини. Колір неба в сонячний день</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/61655</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/61655#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Надежда Юрченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 20 Mar 2026 07:25:46 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Владимир Нарбут]]></category>
		<category><![CDATA[Георгий Нарбут]]></category>
		<category><![CDATA[Сумской художественный музей им.Н.Онацкого]]></category>
		<category><![CDATA[Федор Кричевский]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=61655</guid>

					<description><![CDATA[Сумщина пишається тим, що є колискою видатних українських митців, таких як: О. Богомазов, М. Мурашко, В. Зарецький, Г. Гавриленко, І. Кавалерідзе, О. Грищенко, брати Нарбути, Бурлюки, Кричевські та ін. Твори багатьох з них зберігаються&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Сумщина пишається тим, що є колискою видатних українських митців, таких як: О. Богомазов, М. Мурашко, В. Зарецький, Г. Гавриленко, <a href="https://creativpodiya.com/posts/16200" target="_blank" rel="noopener">І. Кавалерідзе</a>, О. Грищенко, <a href="https://creativpodiya.com/posts/9667" target="_blank" rel="noopener">брати Нарбути</a>, Бурлюки, Кричевські та ін.</h2>
<p>Твори багатьох з них зберігаються в музеях країни, за кордоном, а також на батьківщині, серед яких унікальний ранній твір Федора Кричевського «Дівчинка у блакитному» з Лебединського міського художнього музею ім. Б.К. Руднєва.</p>
<div id="attachment_61660" style="width: 360px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/1.-Ф.-Кричевський-1879-1947-Дівчинка-в-блакитному.-1903-04.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-61660" class="wp-image-61660 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/1.-Ф.-Кричевський-1879-1947-Дівчинка-в-блакитному.-1903-04.jpg" alt="Ф. Кричевський 1879-1947 Дівчинка в блакитному. 1903-04" width="350" height="669" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/1.-Ф.-Кричевський-1879-1947-Дівчинка-в-блакитному.-1903-04.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/1.-Ф.-Кричевський-1879-1947-Дівчинка-в-блакитному.-1903-04-157x300.jpg 157w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a><p id="caption-attachment-61660" class="wp-caption-text">Ф. Кричевський 1879-1947 Дівчинка в блакитному. 1903-04</p></div>
<p>Під час навчання в Москві та С.-Петербурзі, Федір  Кричевський щоразу на літніх канікулах відвідував малу батьківщину. У 1901 р. він закінчує Московське училище живопису, скульптури та архітектури, а через два роки стає студентом Петербурзької Академії мистецтв. Саме в рідних його серцю пленерах, у селі Ворожбі – «…розташоване на шляху Суми – Харків, через Лебедин»* – живописець вдосконалював майстерність.</p>
<p>Із початком своєї творчої діяльності художник був налаштований на форматні композиції, серед яких виокремлюються жанрові портрети матері та молодшої сестри Марійки. Останній, єдиний твір з великої спадщини видатного земляка, подарований Лебединському музею в 1960 р. Марією Григорівною Абрамець (Кричевською).</p>
<p>Світове мистецтво зберігає багато яскравих зразків дитячих образів, одне з них – імпресіоністичне полотно «Дівчинка у блакитному» (п. о. 140 х 75см) українського реформатора живопису Федора Кричевського (1879-1947). Світла та сонячна картина приваблює особливою невимушеністю, безпосередністю дівчинки, яка із задоволенням позує своєму брату художнику.</p>
<p>«Люди в селі були гарні, і коли Федір приїздив, то писав натуру з «жаром», самозахоплено. Особливо любив писати Мар’яну, яка називала його «маляром»*. Згодом і свою доньку художник назве ім’ям рідної сестри.</p>
<p>Картина вражає майстерно узагальнюючим образом сяючої дівчинки на повний зріст, серед зелені та квітів. Етюдною жвавістю живописець зупиняє швидкоплинну мить літнього ранку.</p>
<div id="attachment_61661" style="width: 360px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/05.-Е.-Мане-1832-1883-Троянди-в-фужері.1882.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-61661" class="size-full wp-image-61661" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/05.-Е.-Мане-1832-1883-Троянди-в-фужері.1882.jpg" alt="Е. Мане 1832-1883 Троянди в фужері.1882." width="350" height="479" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/05.-Е.-Мане-1832-1883-Троянди-в-фужері.1882.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/05.-Е.-Мане-1832-1883-Троянди-в-фужері.1882-219x300.jpg 219w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a><p id="caption-attachment-61661" class="wp-caption-text">Е. Мане 1832-1883 Троянди в фужері.1882.</p></div>
<p>Лазурний колір неба з грайливими сонячними відблисками панує у вільній сукні, що підкреслює тендітність дитини, а її вохриста усміхнена голівка в контражурі з розпущеним русявим волоссям у білому капелюшку, ніби накрите хмаринкою сонце, сповнена радістю прохолоди. Навколо дівчинки – трохи «стомлені», липневі кущі та помаранчеві лілії-півні, присутні також в суворому профільному портреті матері художника, Прасковії Кричевської.</p>
<p>Уникаючи зайвої декоративності, автор будує композицію на контрастах світлого і темного з багатими відтінками, залишає враження величного та яскравого, завдяки вертикальному формату й імпресіоністичній манері, за своєю «крихкістю» тотожній «Трояндам у фужері» (1882) Е. Мане. Пізніше, у 1910 р. в Алупці, Василь Кричевський напише «свої» троянди в склянці, де насичена гама квітів «тримається» на прозорих градаціях спектральних кольорів. У той час, на перетині століть з’являються й такі хрестоматійні твори, як: «Діти» та «Портрет Міки Морозова», написані в холодних і теплих тонах В.О. Сєровим, учителем Федора в Московському училищі. Різні митці, різних культур, кожний з яких втілив своє бачення та психологічний образ дітей.</p>
<div id="attachment_61662" style="width: 360px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/06.-Кричевський-В.1872-1952-Троянди.-1910.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-61662" class="size-full wp-image-61662" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/06.-Кричевський-В.1872-1952-Троянди.-1910.jpg" alt="Кричевський В.1872-1952 Троянди. 1910" width="350" height="286" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/06.-Кричевський-В.1872-1952-Троянди.-1910.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/11/06.-Кричевський-В.1872-1952-Троянди.-1910-300x245.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a><p id="caption-attachment-61662" class="wp-caption-text">Кричевський В.1872-1952 Троянди. 1910</p></div>
<p>Відтінки лазурної блакиті в картині Кричевського гармонійно поєднуються та наповнюють інші кольори, які заспокоюють, провокують, підкреслюють жіночність. Сама по собі лазур має багату гаму – від ніжно блакитного до насиченого синього та бузкового, вона близька до бірюзового або до аквамаринового кольору. Її відтінками стали берлінська, турецька, єгипетська сині, адріатична блакитна та морської хвилі. Лазур приваблива, залишає яскраве враження як і вогненно червоні барви, але вони більш категоричні. Лазур дарує спокій і схиляє до споглядання. Дівчинка на картині ніби символізує безтурботне життя, намагається бути дорослішою, в капелюшку, намисті, темний колір яких перегукується з модними черевичками, а в руці тримає пір’ячка павича, що підкреслюють тонку натуру.</p>
<p>У Ворожбі шанували родину Кричевських, «пани з панів, завжди за руку віталися»*, особливо братів-художників Василя та Федора. «Ворожба – це дуже інтелігентне село»*, а ще воно було «…велике село: дві церкви, щодня – базар. Цегляні крамниці і пошта. Від повітового міста Сум віддалене на 20 верст. Зв’язок – на підводах»*. До речі, тамтешній Свято- Преображенський собор розписував Василь Кричевський в розробленому ним стилі українського модерну. «Брати ставили вистави, в яких брали участь агроном, акцизний чиновник… Декорації малював Федір, а потім Микола і Василь; а за музику був оркестр стражників з Лебедина. Вистави влаштовувалися з благодійною метою»*.</p>
<p>Ранній твір Федора Кричевського «Дівчинка у блакитному» нагадує про безхмарне тепле літо, прозорі крильця метеликів і про чудових блакитних пташок танагра-медососи. Дає можливість втекти в мрію з повсякденних сірих буднів.</p>
<p><strong>Раніше ми писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/52404" target="_blank" rel="noopener">Графіка Георгія Нарбута в зібранні Сумського художнього музею ім. Н.Онацького</a></strong></p>
<p>*Борис Кричевський «З історії роду Кричевських». Листи Марусі і Варі. Хроніка 2000. 1997 С.239-256</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/61655/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Джанго Рейнхардт. Путь к «Облакам»</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/64196</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/64196#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 18 Mar 2026 16:40:29 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[«Nuages»]]></category>
		<category><![CDATA[Hot Club de France]]></category>
		<category><![CDATA[джаз]]></category>
		<category><![CDATA[Джанго Рейнхардт]]></category>
		<category><![CDATA[культура Франции]]></category>
		<category><![CDATA[Шарль Делоне]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=64196</guid>

					<description><![CDATA[Джанго Рейнхард – джазовый гитарист-виртуоз ромского происхождения. Один из создателей европейского джаза. Настоящее имя Жан Ренарт. Родился в 1910 году, когда его табор кочевал в Бельгии. Умер там же в Бельгии в 1953 году.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Джанго Рейнхард – джазовый гитарист-виртуоз ромского происхождения. Один из создателей европейского джаза.</h2>
<div id="attachment_64206" style="width: 590px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/02/django-reinhardt-2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64206" class="wp-image-64206 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/02/django-reinhardt-2.jpg" alt="django-reinhardt" width="580" height="326" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/02/django-reinhardt-2.jpg 580w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/02/django-reinhardt-2-300x169.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 580px) 100vw, 580px" /></a><p id="caption-attachment-64206" class="wp-caption-text">Джанго Рейнхардт</p></div>
<p>Настоящее имя Жан Ренарт.</p>
<p>Родился в 1910 году, когда его табор кочевал в Бельгии. Умер там же в Бельгии в 1953 году. Однако практически вся его творческая жизнь связана с Францией, и поэтому Джанго Рейнхардта небезосновательно считают частью французской культуры. И уже вместе с ней – мировой.</p>
<p>Он был не только несравненным исполнителем, но и композитором и оставил после себя множество записей и последователей.</p>
<p><strong>Богема</strong></p>
<p>Джанго Рейнхардт провёл детство в кочевьях и был, по словам очевидцев, в буквальном смысле достаточно дик для парижской интеллектуальной среды. Он не умел читать и писать, и друзья даже были вынуждены подделывали его автографы для поклонников. С дисциплиной у него тоже было не очень. Он мог, например, пропустить аншлаговый концерт, потому что душа позвала гулять по берегу моря.</p>
<p>И тем не менее, богема считала его своим. Ещё бы. Мы уже рассказывали в публикации <a href="https://creativpodiya.com/posts/63621">Поэтика текста &#171;Богемской рапсодии&#187;</a>, что богема это и есть в дословном переводе «цыганщина». Как и о том, что цыгане считаются приносящими чудеса. А Джанго сам был чудом. В 18 лет он получил серьёзнейшую травму руки и мог бы навсегда потерять возможность заниматься музыкой. Но не сдался, разработал свой уникальный способ игры на гитаре и стал основоположником стиля «джипси джаз», цыганский свинг или джаз-мануш. Мануш – франкоязычные синти &#8212; западноевропейские цыгане.</p>
<p><strong>Три судьбоносные встречи </strong></p>
<p>Сколько замечательных талантов по всему свету сгинули в непризнании и неизвестности только потому, что им никто не помог показать себя людям! Джанго Рейнхардту в этом смысле повезло. Вначале его пригласил в качестве аккомпаниатора Жан Саблон &#8212; французский певец с мировым именем. Затем он встретился со скрипачом <a href="https://creativpodiya.com/posts/64281" target="_blank" rel="noopener">Стефаном Граппелли.</a> Вместе они создали один из самых влиятельных европейских джазовых бэндов <i>&#171;</i>Quintette Hot Club de France&#187;.</p>
<p>Название «Квинтет» получил в честь первого в Европе джазового клуба. Его генеральный секретарь <a href="https://creativpodiya.com/posts/64214" target="_blank" rel="noopener">Шарль Делоне</a> стал организатором концертов и записей Джанго Рейнхардта, а также написал биографию музыканта. В ней Делоне дал базисные очертания жизни Джанго &#8212; детские путешествия в цыганских караванах, огонь, оставивший в то время уже виртуозного скрипача с изувеченной рукой, легендарный нрав и великодушие, а также собрал множество историй из его бурной жизни, например о том, как Джанго смог вырваться из тюремного заключения с помощью серенады, сыгранной полицейскому на гитаре.</p>
<p>Именно Шарль Делоне, один из самых авторитетных в мире джаза критиков и продюсеров, сделал Джанго общепризнанной звездой джаза.</p>
<p><strong>Вторая мировая война</strong></p>
<p>Во время войны Джанго активно концертировал в Париже и других городах Франции. Тут важно помнить, что это было время «цыганского геноцида», который устраивали нацисты. В этой связи показательна история о том, как считавшаяся &#171;гениальной&#187; любимица фюрера Лени Рифеншталь в 1940-1942 году снимала фильм «Долина». В качестве статистов по договору с СС ею были задействованы 120 заключённых цыган. Рифеншталь лично отбирала их в лагерях, не заплатила им за работу и ничего не сделала, зная о предстоящей депортации их в Освенцим, где они все погибли.</p>
<p>Однако Джанго до какого-то времени не трогали. Есть мнение, что музыканта негласно опекал друг Делоне и тоже мировой джазовый авторитет Дитрих Шульц-Кён, в то время бывший офицером люфтваффе.</p>
<p>Читайте об этом интереснейшем человеке и вообще об атмосфере того времени в нашей публикации <a href="https://creativpodiya.com/posts/64141"><strong>Дитрих Шульц-Кён, или История одной фотографии</strong></a></p>
<p><strong>Гимн французского Сопротивления </strong></p>
<p>Джаз &#8212; это музыка свободных людей. Шарль Делоне к тому же был активным участником Сопротивления. Hot Club de France – одним из центров подполья. Не удивительно, что музыка Рейнхардта пользовалась популярностью среди патриотически настроенных французов. А его джазовый шедевр «Облака» («Nuages»), записанный 1 октября 1940 года, стал одним из гимнов французского Сопротивления.</p>
<p><strong>Наш партнёр: Студия гитарной аранжировки  <a href="https://creativpodiya.com/posts/902">Guitarproduction Studio</a></strong></p>
<p>P.S. «Облака» больше известны как инструментальная пьеса. Но есть и песня. Предлагаем вам её на десерт. Текст на французском написал в 1942 году поэт-песенник Жак Ларю (Jacques Larue), кстати, начавший свою карьеру с песни &#171;<em>Mon village au clair de lune&#187;</em> (Моя деревня в лунном свете), созданной совместно с композитором Жаном Лютесом для того же самого Жана Саблона.</p>
<p>Поёт Натали Доун Кнутсен и джаз-команда из Колифорнии <strong>«Pomplamoose» </strong></p>
<p><iframe loading="lazy" src="https://www.youtube.com/embed/GxAlMM8M8Ko" width="560" height="315" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/64196/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Пантелеймон Куліш &#8212; опальний світоч української культури</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68371</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68371#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 17 Mar 2026 14:34:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Культурный остров]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ганна Барвінок]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Марко Вовчок]]></category>
		<category><![CDATA[Пантелеймон Куліш]]></category>
		<category><![CDATA[українська мова]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68371</guid>

					<description><![CDATA[Пантелеймон Куліш &#8212; видатний український письменник, мислитель та мовознавець. Один з могутньої плеяди творців сучасної української літературної мови. Важливо підкреслити, що Пантелеймон Олександрович був далеко не поодинокою зіркою українства на тлі буйного розквіту імперської&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Пантелеймон Куліш &#8212; видатний український письменник, мислитель та мовознавець. Один з могутньої плеяди творців сучасної української літературної мови.</h2>
<p>Важливо підкреслити, що Пантелеймон Олександрович був далеко не поодинокою зіркою українства на тлі буйного розквіту імперської словесності XIX  століття. У процесі розповіді ми будемо постійно згадувати його літературних та наукових побратимів.</p>
<p>З іншого боку, Куліш дійсно був унікальною особистістю. З точки зору масштабу письменницького та наукового доробку у нього є всі права вважатися одним з найвидатніших українців того часу. Але сьогодні його ім’я згадують набагато рідше, ніж воно того варте. Та й радянська влада чомусь не дуже святкувала Куліша. На відміну від Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. Чому ж так? Чому творів  Куліша не знайти у шкільних підручниках радянських часів?</p>
<p>Відповідь,точніше наша версія відповіді, буде трохи згодом.</p>
<p><strong>Життєпис. Цікаві факти. </strong></p>
<p>Пантелеймон Куліш народився 7 серпня 1819 року в селищі Вороніж Глухівського повіту нинішньої Сумської області. Тепер це Шосткінський район Сумщини.</p>
<div id="attachment_68375" style="width: 529px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-8.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68375" class="wp-image-68375 " title="Пантелеймон Куліш" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-8.jpg" alt="Пантелеймон Куліш" width="519" height="345" /></a><p id="caption-attachment-68375" class="wp-caption-text">Пантелеймон Куліш</p></div>
<p>Як і його молодший побратим <a href="https://creativpodiya.com/posts/68294" target="_blank" rel="noopener">Борис Грінченко</a> (1853-1910), походив з дрібнопомісних дворян – колишньої козацької старшини. Важливою складовою початкової освіти майбутнього письменника були казки та народні пісні. Їх малому Паньку розповідала та співала мати, про яку він казав, що вона думала піснями, а розмовляла приказками та прислів’ями.</p>
<p>Схожий бекграунд у більшості знакових діячів української культури XIX століття, зокрема у<a href="https://creativpodiya.com/posts/68274" target="_blank" rel="noopener"> Павла Грабовського</a>. Жива народна мова, втілена у казкові фантазії та ліричні переживання – ідеальний родючий ґрунт для творчих сходів талановитого митця.</p>
<p>Куліш на чотири з половиною роки молодший за Тараса Шевченка, з яким товаришував у житті і гаряче сперечався у творчості. Шевченко, до речі, навіть був шафером на весіллі Пантелеймона Куліша та Ганни Барвінок (Олександри Білозерської).</p>
<p>Життя Куліша було схоже на гойдалку. Працював викладачем російської мови і одночасно активно пропагував українську. Збирав історичні пісні та думи. Віршував, писав прозу імперською та рідною мовою. Знав старослов’янську, німецьку, польську, французьку, шведську, італійську та латину. Багато перекладав зі світових класиків</p>
<p>Отримував гранти від Петербурзької Академії наук, був заарештований за зв’язки з Кирило-Мефодіївським братством, пережив з дружиною втрату дитини, провів три роки у засланні, видавав книжки та журнали. Склав та випустив друком перший український буквар. Працював в імперських державних установах, мандрував Західною Європою, обіймав посаду директора Департаменту духовних справ у Варшаві. Жив у Відні, потім повернувся до  Санкт-Петербургу.</p>
<p>Після Емського указу 1876 року придбав хутір у Чернігівській губернії, який назвав на честь дружини &#8212;  Ганнина Пустинь. Там і пішов з життя 14 лютого 1897 року. Наприостанку, вже долаючи завершальні версти земної путі, перекладав на українську мову Біблію.<strong> </strong></p>
<p><strong>Кулишівка</strong></p>
<p>Кулишівка або система Куліша — фонетичний правопис української мови, який винайшов і застосував у своїх книжках Пантелеймон Куліш.</p>
<p>Завдання правильної передачі вимови українських слів повстало після виходу «Енеїди» Котляревського. Однією з перших спроб впорядкувати граматику народної мови, яка раптом стала літературною, була<a href="https://creativpodiya.com/posts/68397" target="_blank" rel="noopener"> система Олексія Павловського, створена ще у 1804 році.</a></p>
<p>Куліш продовжив напрацювання Павловського. Власне, тут важливо було домовитися щодо єдиних правил, які б задовольняли усіх літераторів і адекватно сприймалися читачем. І хоча авторитет Куліша-інтелектуала був надзвичайно високим, пошуки ідеалу кулішівкої не завершилися. Вони продовжуються й досі.</p>
<p>Детальніше процес становлення писемної української мови дорадянського періоду ми описали у публікації, присвяченій життю Бориса Грінченка<strong>: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68294" target="_blank" rel="noopener">«Борис Грінченко. Життєпис у вигляді ліричних відступів.</a>  </strong></p>
<p><strong>Епістолярний Казанова</strong></p>
<p>Незважаючи на те, що Куліш прожив усе життя у шлюбі з однією жінкою, йому приписують безліч паралельних романів. Втім, при цьому додають, що листи він писав більш охоче, ніж ходив на побачення. Він взагалі жив у стилі письма. Кажуть, що вже хворий, лежачі у півсвідомому стані, водив перед собою пальцем, ніби щось дописував…</p>
<div id="attachment_68377" style="width: 331px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/images-2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68377" class="wp-image-68377 " title="Марко Вовчок" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/images-2.jpg" alt="Марко Вовчок" width="321" height="478" /></a><p id="caption-attachment-68377" class="wp-caption-text">Марко Вовчок</p></div>
<p>Щодо жінок, то більш за все Куліш  полюбляв вчити їх життю. Воно і зрозуміло. Чоловіком він був вельми розумним, естетично обдарованим, мав у голові купу знань та ідей і якщо когось і визнавав собі за рівню, так тільки Шевченка. Та й зовні, судячи з портретів, був так нічого собі &#8212; і гарний, і модний.</p>
<p>Мужчинам поруч з таким альфа-титаном було незручно, а ось жінки з задоволенням сприймали увагу Куліша. Ми не наважимося перераховувати численні імена усіх представниць прекрасної статі, з якими пильна громадськість пов’язує пікантну складову життя Куліша. Згадаємо тільки історію з Марією Маркович. Вона ж Марія Вілінська, вона ж Марко Вовчок.</p>
<p>Ця жінка знала 10 головних європейських мов, але краще за все вміла мовчати. Вона просто геніально мовчала. ЇЇ мовчання зводило з розуму талановитих чоловіків і в Україні, і за кордоном. Саме за це божественно-відчужене мовчання, тобто за «вовкуватість» Куліш назвав її Вовчок. Ну а ім’я Марко вже пішло від прізвища чоловіка &#8212; Опанаса Марковича.</p>
<p>Трагедія кохання сталася, коли Марко Вовчок пообіцяла Кулішу втекти з ним до Дрездена і… подалася до Берліну з Тургенєвим. Пантелеймон Олександрович від такої вишуканої зради ледь не збожеволів, але доволі швидко втішився і перемкнув увагу на інших панянок.</p>
<p><strong>Чорна рада</strong></p>
<p>«Чорна рада» &#8212; перший український історичний роман. Пантелеймон Куліш працював над ним 14 років і створив книгу російською та українською. Російськомовну віддав на перевірку цензурі, а потім, отримавши дозвіл на публікацію, у 1857 році видав обидві версії. Вони дещо відрізняються.</p>
<p>Взагалі, Чорна рада – це спільні виборчі збори, у котрих мали право брати участь не тільки представники козацької старшини, але й чернь – прості козаки та посполиті. В романі Куліша описуються події, які передували і наслідували Чорній раді, що відбулася в Ніжині у 1663 році. Тоді гетьманом було обрано Івана Брюховецького.</p>
<p>Історичний період, про який ідеться в романі, носить назву Руїна. <strong>Детальніше читайте у нашому матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68354" target="_blank" rel="noopener">Позитивні наслідки періоду Руїни для української державності.</a></strong></p>
<p>Роман «Чорна рада»  &#8212; не тільки про політику, але й про кохання, честь, мужність, про ідеали та побут українців тієї важкої, але славної доби. В ньому описується Україна часів розквіту козацького руху, коли українці починали себе відчувати єдиним народом і шукали шляхи створення власної держави. Дійові особи роману &#8212; як реальні історичні постаті, так і видумані автором персонажі. Але вони однаково живі, вони діють, змінюються, сумніваються, мріють і виборють своє право на щастя.</p>
<p>Звернемо увагу на важливий момент. Іван Брюховецький прийшов до влади на хвилі обіцянок простим людям, що їхнє життя покращиться. Але після перемоги на виборах повівся зовсім не так, як обіцяв. Одним словом &#8212; абсолютно сучасний сюжет.</p>
<p><strong>Опальний літератор</strong></p>
<p>І ось тепер нарешті прийшов час з’ясувати, чому ж радянська влада практично ігнорувала Куліша.</p>
<p>Відповідей тут декілька. По-перше, радянська історія взагалі намагалася не помічати період Руїни. Для імперської ї науки СССР все щасливо завершилося в момент підписання Переяславської угоди. По-друге, образ промосковського гетьмана Івана Брюховецького (Іванця), якого у підсумку за брехню вбили власні козаки…</p>
<div id="attachment_68378" style="width: 428px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-9.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68378" class="wp-image-68378 " title="Ганна Барвінок" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/01/завантаження-9.jpg" alt="Ганна Барвінок" width="418" height="302" /></a><p id="caption-attachment-68378" class="wp-caption-text">Ганна Барвінок (Олександра Білозерська)</p></div>
<blockquote><p>Хто ж бо того не знає, скілько опісля розлито на Вкраїні крові через Іванцеве лукавство да через неситу хтивість московських воєвод?</p></blockquote>
<p>&#8212; питає Куліш у XVI главі «Чорної ради» і таким чином закриває собі доступ в імперські шкільні підручники.</p>
<p>Але і це ще не все. Пантелеймон Кулиш з юних років займався дослідженням історії українських визвольних рухів і наприкінці життя дійшов висновку, що народні повстання, як той руський бунт – безглуздий і нещадний. Зазвичай після таких стихійних заворушень наставав час репресій і жити ставало ще важче.</p>
<p>До рідного народу Куліш звертається так:</p>
<p>Народе без пуття, без чести і поваги,<br />
Без правди в письменах, завітах предків диких,<br />
Ти, що постав єси з безумної одваги<br />
Гірких п’яниць, сіпак і розбишак великих!</p>
<p>Єдиний в тебе скарб — прапращурівське слово,<br />
Закляв його Боян від кражі й чудоядства:<br />
Одно воно твого життя міцна основа,<br />
Певніша над усі потуги і багатства.</p>
<p>Це голос праведний до тебе з домовини,<br />
Промова душ святих, що марно погибали<br />
В страшенних злигоднях двоїстої Руїни…<br />
Останню козаки твоїм тріюмфом звали.</p>
<p>О варваре сліпий! Покинь тріюмфовати,<br />
Потупся, счервоній од сорома тяжкого:<br />
Бо мають всі твої сусіди що назвати<br />
Своїм, а ти своїм не назовеш нічого.</p>
<p>Що не здобув єси мечем серед Руїни,<br />
Все взяв у тебе з рук премудро твій добродій:<br />
Шукаєш помацки десь іншої Вкраїни,<br />
І з материзною ховаєшся мов злодій.</p>
<p>На-ж дзеркало: воно всесвітнє, визирайся,<br />
І зрозумій, який ти азіят мізерний,<br />
Розбоєм по світах широких не пишайся,<br />
Забудь свій манівець, козацький пролаз темний,<br />
І на культурну путь Владимерську вертайся.</p>
<p><em>1882</em></p>
<p>Зрозуміло, що подібні думки та висновки не припадали до душі радянській владі, для якої революція і революційні маси були апогеєм духовного існування людства.</p>
<p>Куліш також був проти утисків бідних і свавілля багатіїв. Про це теж ідеться у романі «Чорна рада». Але він вважав, що для подолання соціальної нерівності необхідно працювати над створенням високорозвиненої української культури, а з нею такого духовного  середовища, у якому бути надмірно заможним поруч з бідними просто соромно і непристойно.</p>
<p>Власне, на цій ідеї сьогодні стоїть світ західних демократій. А ось в Україні час втілення задумів Пантелеймона Куліша, схоже, ще не настав. Тому і пам’ятників йому менше, ніж монументів революціонерам. І навіть у сучасному підручнику з української літератури його, вже класика, називають Паньком, так ніби зверхньо поплескуючи по плечі, мов, розумний ти був чолов’яга, Панько Куліш, а ось до справжньої правди так і не доріс.</p>
<p>Між іншим, це зараз була не авторська імпровізація, а цитата з Івана Франка, який писав про Куліша:</p>
<blockquote><p>Це був великий, хоч недужий дух. Йому не дано було гармонії, але він пристрасно шукав те, чого не міг осягнути.</p></blockquote>
<p>Не знаю як вам, але автору тексту, котрий ви зараз читаєте здається, що Франко, можливо й сам того не відаючи, просто за рахунок притаманної йому геніальної інтуїції, цим висловом вивів формулу справжньої Людини з великої літери &#8212; світлої і трагічної істоти, що своїм потужним розумом прагне створити те, велич чого сама не в змозі осягнути.</p>
<p>P.S. Даний матеріал написаний у рамках презентації лауреатів арт-медіа проекту «Культурний острів», метою та змістом якого є популяризація яскравих творчих персоналій, тим чи іншим чином пов&#8217;язаних із Сумщиною.</p>
<p><strong>Ще про видатних діячів української культури: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68429" target="_blank" rel="noopener">Олександр Потебня &#8212; людина, яка зрозуміла мову </a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68371/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Как правильно относиться к смерти</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/36118</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/36118#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 15 Mar 2026 11:04:22 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Гостиная]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Андрей Гнездилов]]></category>
		<category><![CDATA[бессмертие]]></category>
		<category><![CDATA[жизнь]]></category>
		<category><![CDATA[психическое здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[смерть]]></category>
		<category><![CDATA[философия]]></category>
		<category><![CDATA[хоспис]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=36118</guid>

					<description><![CDATA[Что такое добрая воля к смерти? Как объяснить загадку клинической смерти? Почему умершие приходят к живым? Можно ли дать и получить разрешение умереть? Мы публикуем фрагменты выступления на семинаре, который провел в Москве Андрей&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Что такое добрая воля к смерти? Как объяснить загадку клинической смерти? Почему умершие приходят к живым? Можно ли дать и получить разрешение умереть?</h2>
<p>Мы публикуем фрагменты выступления на семинаре, который провел в Москве <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Андрей-Гнездилов.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-36124 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Андрей-Гнездилов-300x208.jpg" alt="Андрей Гнездилов" width="300" height="208" /></a><strong>Андрей Гнездилов,</strong> врач-психотерапевт, доктор медицинских наук, почетный доктор Эссекского университета (Великобритания), основатель первого в России хосписа, изобретатель новых методов <a title="О целебной силе творчества" href="https://creativpodiya.com/?p=1288">арт-терапии</a> и автор многочисленных книг.</p>
<p><b><i> </i></b><b><i>Смерть как часть жизни </i></b></p>
<p>В быту, когда мы разговариваем с кем-то из знакомых, и он говорит: «Ты знаешь, вот такой-то умер», обычная реакция на это вопрос: как умер? Очень важно, как умирает человек. Смерть важна для самоощущения человека. Она имеет не только негативный характер.</p>
<p>Если философски смотреть на жизнь, мы знаем, что нет жизни без смерти, понятие жизни может быть оценено только с позиции смерти.</p>
<p>Мне как-то пришлось общаться с художниками и скульпторами, и я спросил их: «Вы изображаете различные стороны жизни человека, можете изобразить любовь, дружбу, красоту, а как бы вы изобразили смерть?» И никто не дал сразу внятного ответа.</p>
<p>Один скульптор, который увековечил блокаду Ленинграда, обещал подумать. И незадолго до смерти он мне ответил так: «Я бы изобразил смерть в образе Христа». Я спросил: «Христос распятый?» – «Нет, вознесение Христа».</p>
<p>Один немецкий скульптор изобразил летящего ангела, тень от крыльев которого и была смерть. Когда человек попадал в эту тень, он попадал во власть смерти. Другой скульптор изобразил смерть в образе двух мальчиков: один мальчик сидит на камне, положив голову на колени, он весь устремлен вниз.</p>
<p>В руках второго мальчика, свирель, голова его запрокинута, он весь устремлен вслед за мотивом. И объяснение этой скульптуры было таким: невозможно изобразить смерть без сопутствующей жизни, и жизни без смерти.</p>
<p>Смерть – естественный процесс. Многие писатели пытались изобразить жизнь бессмертной, но это было ужасное, страшное бессмертие. Что такое бесконечная жизнь – бесконечное повторение земного опыта, остановка развития или бесконечное старение? Трудно даже представить то мучительное состояние человека, который бессмертен.</p>
<p>Смерть – это награда, передышка, она ненормальна только тогда, когда наступает внезапно, когда человек еще на подъеме, полон сил. А пожилые люди хотят смерти. Некоторые старушки просят: «Вот, зажилась, пора бы и умереть». И образцы смерти, о которых мы читаем в литературе, когда смерть постигала крестьян, носили нормативный характер.</p>
<p>Когда деревенский житель чувствовал, что он уже не может работать, как прежде, что он становится обузой для семьи, он шел в баню, надевал чистую одежду, ложился под образа, прощался с соседями и родными и спокойно умирал. Его смерть наступала без тех выраженных страданий, возникающих, когда человек борется со смертью.</p>
<p>Крестьяне знали, что жизнь – это не цветок-одуванчик, который вырос, распустился и рассеялся под дуновением ветра. Жизнь имеет глубокий смысл.</p>
<p>Этот пример смерти крестьян, умирающих, дав себе разрешение на смерть – не особенность тех людей, подобные примеры мы можем встретить и сегодня. Как-то к нам поступил онкологический больной. Бывший военный, он держался молодцом и шутил: «Я прошел три войны, дергал смерть за усы, а теперь вот наступило ее время подергать меня».</p>
<p>Мы, конечно, его поддерживали, но вдруг однажды он не смог подняться с постели, и воспринял это совершенно однозначно: «Все, я умираю, я уже не могу встать». Мы говорили ему: «Не волнуйтесь, это метастаз, люди с метастазами в позвоночнике живут долго, мы будем ухаживать за вами, вы привыкнете». – «Нет, нет, это смерть, я знаю».</p>
<p>И, представьте себе, через несколько дней он умирает, не имея к этому никаких физиологических предпосылок. Он умирает потому, что он решил умереть. Значит, эта добрая воля к смерти или какая-то проекция смерти совершается в реальности.</p>
<p>Нужно предоставить жизни естественную кончину, ведь смерть запрограммирована еще в момент зачатия человека. Своеобразный опыт смерти приобретается человеком в родах, в момент рождения. Когда занимаешься этой проблемой, видно, как разумно построена жизнь. Как человек рождается, так он умирает, легко рождается – легко умирает, тяжело рождается – тяжело умирает.</p>
<p>И день смерти человека также не случаен, как и день рождения. Статисты первые поднимают эту проблему, открыв частое совпадение у людей даты смерти и даты рождения. Или, когда мы вспоминаем какие-то значимые годовщины смерти наших родных, вдруг оказывается, что бабушка умерла – родился внучок. Вот эта передача в поколения и неслучайность дня смерти и дня рождения – бросается в глаза.</p>
<p><strong>Клиническая смерть или другая жизнь?</strong></p>
<p>Ни один <a title="Мартин Хайдеггер: «Только Бог сможет еще нас спасти…»" href="https://creativpodiya.com/?p=4792">мудрец </a>до сих пор не понял, что такое смерть, что происходит во время смерти. Оставлен практически без внимания такой этап как клиническая смерть. Человек впадает в коматозное состояние, у него останавливается дыхание, сердце, но неожиданно для себя и для других он возвращается к жизни и рассказывает удивительные истории.</p>
<p>Недавно умерла Наталья Петровна Бехтерева. В свое время мы часто спорили, я рассказывал случаи клинической смерти, которые были в моей практике, а она говорила, что это все ерунда, что просто в мозге происходят изменения и так далее. И однажды я привел ей пример, который она потом стала сама использовать и рассказывать.</p>
<p>Я работал 10 лет в Онкологическом институте в качестве психотерапевта, и как-то раз меня позвали к молодой женщине. Во время операции у нее остановилось сердце, его долго не могли завести, а когда она очнулась, меня попросили посмотреть, не изменилась ли ее психика из-за долгого кислородного голодания мозга.</p>
<p>Я пришел в реанимационную палату, она только-только приходила в себя. Я спросил: «Вы можете со мной поговорить?», – «Да, только я хотела бы извиниться перед вами, я причинила вам столько хлопот», – «Какие хлопоты?», – «Ну, как же. У меня же остановилось сердце, я пережила такой стресс, и я видела, что для врачей это было тоже большим стрессом».</p>
<p>Я удивился: «Как вы могли это видеть, если вы были в состоянии глубокого наркотического сна, а потом у вас остановилось сердце?», – «Доктор, я бы вам рассказала гораздо больше, если вы пообещаете не отправлять меня в психиатрическую больницу».</p>
<p>И она рассказала следующее: когда она погрузилась в наркотический сон, то вдруг почувствовала, что как будто мягкий удар в стопы заставил что-то внутри нее повернуться, как выворачивается винт. У нее было такое ощущение, что душа вывернулась наружу, и вышла в какое-то туманное пространство.</p>
<p>Приглядевшись, она увидела группу врачей, склонившихся над телом. Она подумала: какое знакомое лицо у этой женщины! И потом вдруг вспомнила, что это она сама. Вдруг раздался голос: «Немедленно прекращайте операцию, сердце остановилось, нужно заводить его».</p>
<p>Она подумала, что умерла и с ужасом вспомнила, что не попрощалась ни с матерью, ни с пятилетней дочерью. Тревога за них буквально толкнула ее в спину, она вылетела из операционной и в одно мгновение очутилась у себя в квартире.</p>
<p>Она увидела довольно мирную сцену – девочка играла в куклы, бабушка, ее мать, что-то шила. Раздался стук в дверь, и вошла соседка, Лидия Степановна. В руках у нее было маленькое платье в горошек. «Машенька, – сказала соседка, – ты все время пыталась быть похожей на маму, вот я сшила для тебя такое же платье, как у мамы».</p>
<p>Девочка с радостью бросилась к соседке, по дороге задела скатерть, упала старинная чашка, а чайная ложка попала под ковер. Шум, девочка плачет, бабушка восклицает: «Маша, как ты неловка», Лидия Степановна говорит, что посуда бьется к счастью – обычная ситуация.</p>
<p>И мама девочки, забыв о себе, подошла к дочке, погладила ее по головке и сказала: «Машенька, это не самое страшное горе в жизни». Машенька посмотрела на маму, но, не увидев ее, отвернулась. И вдруг, эта женщина поняла, что когда она прикасалась к головке девочки, она не почувствовала этого прикосновения. Тогда она бросилась к зеркалу, и в зеркале не увидела себя.</p>
<p>В ужасе она вспомнила, что должна быть в больнице, что у нее остановилось сердце. Она бросилась прочь из дома и очутилась в операционной. И тут же услышала голос: «Сердце завелось, делаем операцию, но скорее, потому что может быть повторная остановка сердца».</p>
<p>Выслушав эту женщину, я сказал: «А вы не хотите, чтобы я приехал к вам домой и сказал родным, что все в порядке, они могут повидаться с вами?» Она с радостью согласилась.</p>
<p>Я поехал по данному мне адресу, дверь открыла бабушка, я передал, как прошла операция, а затем спросил: «Скажите, а в пол-одиннадцатого не приходила ли к вам соседка Лидия Степановна?», – «Приходила, а вы что, с ней знакомы?», – «А не приносила ли она платье в горошек?», – «Вы что волшебник, доктор?»</p>
<p>Я продолжаю расспрашивать, и все до деталей сошлось, кроме одного – ложку не нашли. Тогда я говорю: «А вы смотрели под ковром?» Они поднимают ковер, и там лежит ложка.</p>
<p>Этот рассказ очень подействовал на Бехтереву. А затем она сама пережила подобный случай. В один день она потеряла и пасынка, и мужа, оба покончили жизнь самоубийством. Для нее это было жутким стрессом. И вот однажды, войдя в комнату, она увидела мужа, и он обратился к ней с какими-то словами.</p>
<p>Она, прекрасный психиатр, решила, что это галлюцинации, вернулась в другую комнату и попросила свою родственницу посмотреть, что в той комнате. Та подошла, заглянула и отшатнулась: «Да там же ваш муж!» Тогда она сделала то, о чем просил ее муж, убедившись, что подобные случаи не выдумка.</p>
<p>Она говорила мне: «Никто лучше меня не знает мозга (Бехтерева была директором Института мозга человека в Петербурге). И у меня ощущение, что я стою перед какой-то громадной стеной, за которой слышу голоса, и знаю, что там чудесный и огромный мир, но я не могу передать окружающим то, что я вижу и слышу. Потому что для того, чтобы это было научно обоснованно, каждый должен повторить мой опыт».</p>
<p>Как-то я сидел около умирающей больной. Я поставил музыкальную шкатулку, которая играла трогательную мелодию, затем спросил: «Выключить, вам мешает?», – «Нет, пусть играет». Вдруг у нее остановилось дыхание, родственники бросились: «Сделайте что-нибудь, она не дышит».</p>
<p>Я сгоряча сделал ей укол адреналина, и она снова пришла в себя, обернулась ко мне: «Андрей Владимирович, что это было?» – «Вы знаете, это была клиническая смерть». Она улыбнулась и говорит: «Нет, жизнь!»</p>
<p>Что это за состояние, в которое переходит мозг при клинической смерти? Ведь смерть есть смерть. Мы фиксируем смерть тогда, когда мы видим, что остановилось дыхание, остановилось сердце, мозг не работает, он не может воспринимать информацию и, тем более, посылать ее наружу.</p>
<p>Значит, мозг только передатчик, а есть нечто в человеке более глубокое, более сильное? И тут мы сталкиваемся с понятием души. Ведь это понятие почти вытеснено понятием психики. Психика – есть, а души нет.</p>
<p><strong>Как бы вы хотели умереть? </strong></p>
<p>Мы спрашивали и здоровых, и больных: «Как бы вы хотели умереть?». И люди с определенными характерологическими качествами по-своему строили модель смерти.</p>
<p>Люди с шизоидным типом характера, типа Дон Кихот, довольно странно характеризовали свое желание: «Мы бы хотели умереть так, чтобы никто из окружающих не видел моего тела».</p>
<p>Эпилептоиды – считали немыслимым для себя спокойно лежать и ждать, когда придет смерть, они должны были иметь возможность каким-то образом участвовать в этом процессе.</p>
<p>Циклоиды – люди типа Санчо Панса, хотели бы умереть в окружении родных. Психастеники – люди тревожно-мнительные, беспокоились, как они будут выглядеть, когда умрут. Истероиды хотели умереть на восходе или на закате солнца, на берегу моря, в горах.</p>
<p>Я сравнивал эти желания, но мне запомнились слова одного монаха, который сказал так: «Мне безразлично, что будет меня окружать, какая будет обстановка вокруг меня. Мне важно, чтобы я умер во время молитвы, благодаря Бога за то, что Он послал мне жизнь, и я увидел силу и красоту Его творения».</p>
<p>Гераклит Эфесский говорил: «Человек в смертную ночь свет зажигает себе сам; и не мертв он, потушив очи, но жив; но соприкасается он с мертвым – дремля, бодрствуя – соприкасается с дремлющим», – фраза, над которой можно ломать голову чуть ли не всю жизнь.</p>
<p>Находясь в контакте с больным, я мог договориться с ним, чтобы, когда он умрет, он попытался дать мне знать, есть ли что-то за гробом или нет. И я получал такой ответ, не один раз.</p>
<p>Как-то я договорился так с одной женщиной, она умерла, и я скоро забыл о нашем договоре. И вот однажды, когда я был на даче, я вдруг проснулся от того, что в комнате зажегся свет. Я подумал, что забыл выключить свет, но тут увидел, что на койке напротив меня сидит та самая женщина. Я обрадовался, начал с ней разговаривать, и вдруг я вспомнил – она же умерла!</p>
<p>Я подумал, что мне все это снится, отвернулся и попытался заснуть, чтобы проснуться. Прошло какое-то время, я поднял голову. Свет снова горел, я с ужасом оглянулся – она по-прежнему сидит на койке и смотрит на меня. Я хочу что-то сказать, не могу – ужас. Я осознал, что передо мной мертвый человек. И вдруг она, печально улыбнувшись, сказала: «Но ведь это не сон».</p>
<p>Почему я привожу подобные примеры? Потому что неясность того, что нас ожидает, заставляет нас возвращаться к старому принципу: «Не навреди». То есть «не торопи смерть» – это мощнейший довод против эвтаназии. Насколько мы имеем право вмешиваться в состояние, которое переживает больной? Как мы можем ускорять его смерть, когда он, возможно, в этот момент переживает ярчайшую жизнь?</p>
<p><strong><em>Качество жизни и разрешение на смерть </em></strong></p>
<p>Важно не количество дней, которое мы прожили, а качество. А что дает качество жизни? Качество жизни дает возможность быть без боли, возможность контролировать свое сознание, возможность быть в окружении родственников, семьи.</p>
<p>Почему так важно общение с родственниками? Потому что дети часто повторяют сюжет жизни своих родителей или родственников. Иногда в деталях, это удивительно. И это повторение жизни часто является и повторением смерти.</p>
<p>Очень важно благословение родных, родительское благословение умирающего детям, оно даже потом может спасти их, уберечь от чего-то. Опять-таки, возвращаясь к культурному наследию сказок.</p>
<p>Помните сюжет: умирает старик-отец, у него трое сыновей. Он просит: «После моей смерти три дня ходите на мою могилу». Старшие братья или не хотят идти, или боятся, только младший, дурак, ходит на могилу, и в конце третьего дня отец открывает ему какую-то тайну.</p>
<p>Когда человек уходит из жизни, он иногда думает: «Ну, пусть я умираю, пусть я заболел, но мои родные пусть будут здоровы, пусть болезнь оборвется на мне, я заплачу по счетам за всю семью». И вот, поставив цель, неважно рационально или аффективно, человек получает осмысленный уход из жизни.</p>
<p>Хоспис – это дом, в котором предлагается качественная жизнь. Не легкая смерть, а качественная жизнь. Это место, где человек может завершить свою жизнь осмысленно и глубоко, в сопровождении родственников.</p>
<p>Когда человек уходит, из него не просто выходит воздух, как из резинового шара, ему нужно сделать скачок, ему нужны силы для того, чтобы шагнуть в неизвестность. Человек должен разрешить себе этот шаг. И первое разрешение он получает от родственников, затем – от медицинского персонала, от волонтеров, от священника и от самого себя. И это разрешение на смерть от самого себя – самое сложное.</p>
<p>Вы знаете, что <a title="Почему Христа называют Спасителем" href="https://creativpodiya.com/?p=16495">Христос</a> перед страданиями и молитвой в Гефсиманском саду просил своих учеников: «Побудьте со мной, не спите». Три раза ученики обещали Ему бодрствовать, но засыпали, не оказав поддержку. Так вот хоспис в духовном смысле является таким местом, где человек может попросить: «Побудьте со мной».</p>
<p>И если такая величайшая личность – Воплощенный Бог – нуждался в помощи человека, если Он говорил: «Я уже не называю вас рабами. Я назвал вас друзьями», обращаясь к людям, то последовать этому примеру и насытить духовным содержанием последние дни больного – очень важно.</p>
<p>Подготовила текст; фото: Мария Строганова<br />
Источник: <!--noindex--> <a href=" https://econet.ru " rel="nofollow">econet.ru<br />
</a> <!--/noindex--></p>
<p><!--/noindex--></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/36118/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>22</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Топ 7  творів української прози першої половини XX століття</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70663</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70663#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 13 Mar 2026 08:56:52 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Агатангел Кримський]]></category>
		<category><![CDATA[Валер’ян Підмогильний]]></category>
		<category><![CDATA[Віктор Петров-Домонтович]]></category>
		<category><![CDATA[Володимир Винниченко]]></category>
		<category><![CDATA[Євген Плужник]]></category>
		<category><![CDATA[Михайло Коцюбинський]]></category>
		<category><![CDATA[українська література]]></category>
		<category><![CDATA[Юрій Яновський]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70663</guid>

					<description><![CDATA[У цьому умовному та суб’єктивному рейтингу ми розглянемо сім, на наш погляд, кращих прозових творів українських авторів що вийшли&#160; друком в період з 1911&#160; по 1928 рік. Ми доволі непогано знаємо цей період з&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[
<h2 class="wp-block-heading">У цьому умовному та суб’єктивному рейтингу ми розглянемо сім, на наш погляд, кращих прозових творів українських авторів що вийшли&nbsp; друком в період з 1911&nbsp; по 1928 рік.</h2>



<p>Ми доволі непогано знаємо цей період з точки зору історичних процесів та особистостей державного рівня, котрі ті процеси рухали. А ось як і чим жили звичайні люди — історики не розповідають. На відміну від письменників. Тому романи, повісті та оповідання, створені в ті часи, окрім власне художніх якостей, цінні ще й&nbsp;справжнім, чесним описом складного та буремного внутрішнього світу «простих людей». І в цьому сенсі вони є чи не єдиним джерелом справжніх неполітизованих знань про минуле.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</p>



<p><strong>Сьоме місце. Євген Плужник&nbsp;«Недуга» (1928 рік)</strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="550" height="309" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/Evhen_Pluzhnyk-1200-3.jpg" alt="" class="wp-image-70675" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/Evhen_Pluzhnyk-1200-3.jpg 550w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/Evhen_Pluzhnyk-1200-3-300x169.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 550px) 100vw, 550px" /></figure>
</div>


<p>Роман, написаний поетом. У центрі — історія дивних стосунків «червоного директора» Івана Семеновича Орловця, вихідця з пролетарів, та Ірини Завадської — оперної співачки буржуазного походження.</p>



<p>Стосунки дивні тим, що Іван Семенович Завадську не любить, але жити без неї не може. Намагаючись перемогти незрозумілий ірраціональний потяг до ідеологічно чужої йому богемної діви, товариш Орловець звертається за допомогою і до дружини, і до товаришів по партії, і до спеців-інженерів із «колишніх», що оточують Завадську, пробує зрозуміти звичаї київських театральних кіл, і в підсумку, мов до глухої стіни, доходить до питання, що і нині не втрачає актуальності: чи можливе взагалі кохання між представниками різних ідеологій? І судячи з усього, авторська відповідь — ні. Хоча…</p>



<p>&nbsp;<strong>Шосте місце. Агатангел Кримський «Андрій Лаговський» (1914 рік) </strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="550" height="309" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/a1f32962d794340683f7acf038753cf51716980902.jpg" alt="" class="wp-image-70677" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/a1f32962d794340683f7acf038753cf51716980902.jpg 550w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/a1f32962d794340683f7acf038753cf51716980902-300x169.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 550px) 100vw, 550px" /></figure>
</div>


<p>Автор  &#8212; один із провідних українських інтелектуалів. Головний герой — молодий професор математики й одночасно талановитий і вже відомий поет Андрій Лаговський. Андрій — така ж еманація Христа, як Дон Кіхот, Лев Мишкін або Семюел Піквік із «Посмертних записок Піквікського клубу». Тобто екстремально чесна та порядна людина, що змушена жити поміж звичайних.</p>



<p>З розвитком сюжету найбільше алюзій виникає з романом Достоєвського. В обох творах головний герой після перебування у Швейцарії здружується із заможною родиною генерала, де є троє дорослих дітей, з якими у героя встановлюються тією чи іншою мірою еротичні стосунки.</p>



<p>Втім, на відміну від дочок генерала Єпанчіна, у Кримського діти генерала Шмідта — хлопці. А ось стосунки з жінками у Лаговського викликають ледь не хворобу. Роман вважають багато в чому автобіографічним. Зазначимо, що на відміну від, скажімо, Пруста, автор «Андрія Лаговського» не намагається приховати справжню спрямованість своїх інтимних уподобань.</p>



<p>В романі багато поезії, психології, моральних та духовних пошуків. Цікаво, що Леся Українка, котра високо цінувала Агатангела Кримського, вважала, що Андрія варто зробити професором якоїсь більш наближеної до літератури науки. І тут ми з нею не погодимося, а як контраргумент згадаємо відомий вислів: «У нього не вистачило уяви, щоб стати математиком, і тому він став поетом»…&nbsp;&nbsp;</p>



<p><strong>&nbsp;П’яте місце. Юрій Яновський «Майстер корабля» (1928 рік) </strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="300" height="420" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/ianovskyy-iuriy-ivanovych_1.jpg" alt="" class="wp-image-70678" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/ianovskyy-iuriy-ivanovych_1.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/ianovskyy-iuriy-ivanovych_1-214x300.jpg 214w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></figure>
</div>


<p>Теж багато в чому автобіографічний&nbsp; роман, хоча і написаний у жанрі фантастики. Автор дійсно у доволі молодому віці — 23 роки — служив художнім редактором Одеської кінофабрики. Але розповідь іде ніби з далекого майбутнього, приблизно з 70-х років XX століття, де головний герой, уже сивий та заслужений, згадує юність і ті часи, коли вони в Одесі знімали кіно про море та пригоди.</p>



<p>У книзі, окрім власне моря та пригод, багато цікавих описів технології кіносправи того часу та поетично висловленого захоплення деревами, з яких будують вітрильники. Емоційну динаміку забезпечує детективна колізія у любовному трикутнику То-Ма-Кі (оповідач), Сев (молодий Довженко) та балерина Тайах. &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</p>



<p><strong>Четверте місце. Валер’ян Підмогильний «Місто» (1928 рік)</strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="300" height="388" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/підмогильний.jpeg" alt="" class="wp-image-70679" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/підмогильний.jpeg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/підмогильний-232x300.jpeg 232w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></figure>
</div>


<p>Головний герой – азартний та жадібний до життя 25-річний хлопець Степан Радченко, котрий вже пройшов громадянську війну, прочитав практично всі книжки у місцевій сільській бібліотеці і ось тепер вирішив підкорити Київ.</p>



<p>І все у нього нібито виходить напрочуд вдало: кар’єра будується, потрібні двері відчиняються, гроші приходять… Та коли вже наприкінці оповіді Степан вчергове опиняється сам на сам із містом, він розуміє раптом, що воно йому нецікаве, і навіть думає повернутися додому.</p>



<p>Але тут зустрічає Риту. А до того— Надю, Мусіньку та Зоську. І кожну з них завойовує, а потім губить у всіх сенсах цього слова. Степан – мов той Фауст укупі з Мефістофелем. Він розумний, талановитий, потужний, наче йому допомагає хтось всесильний, але, як і у Фауста, у нього практично відсутні рефлексії з приводу страждань, які він спричиняє оточенню, коли так переможно рухається до своїх цілей.</p>



<p>Як наслідок, після завершення книги виникає відчуття, що власне сам Степан тут виступає лише в якості люстра, де віддзеркалюються та оживають, відчувають та пахнуть його жінки. І саме вони — їхні парфуми, вчинки, сльози та надії — і є справжніми головними героями твору.</p>



<p><strong>Третє місце. Володимир Винниченко «Записки&nbsp; кирпатого Мефістофеля» (1917 рік)</strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="300" height="386" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/xVv1658994569HED.jpeg" alt="" class="wp-image-70680" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/xVv1658994569HED.jpeg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/xVv1658994569HED-233x300.jpeg 233w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></figure>
</div>


<p>Автор відомий світу як держаний діяч і перший голова Директорії УНР. Але&nbsp; він ще й чудовий письменник.&nbsp; Головний герой роману &#8212; Яків Михайлюк &#8212; у якомусь сенсі антитеза Степану Радченко. На відміну від героя «Міста»,&nbsp; Михайлюк сповнений рефлексій та моральних пошуків. Хоча зовні&nbsp; він – успішний&nbsp; адвокат, схильний до маніпуляцій&nbsp; та авантюр.</p>



<p>Генеральна лінія, навколо якої, мов лози, в’ються його думки – це стосунки: жінки, чоловіки&nbsp; та діти, моральні зобов’язання&nbsp; та вимоги серця, страждання та радощі кохання. У книзі також багато різноманітних жінок – але всі вони: Клавдія Петрівна, Соня, Шапочка, Олександра, Варвара – схожі на дзеркала у яких виникає живий та насправді ні у чому не впевнений справжній Яків&nbsp;Михайлюк. &nbsp;</p>



<p>У фіналі роману справа йде до жахливої розв’язки, але автор у&nbsp;найнижчій точці морального піке, наче&nbsp;жаліє і читача, і&nbsp;вже, мабуть, напівбожевільного героя&nbsp; роману та&nbsp;не допускає найстрашнішого.<strong>&nbsp;</strong></p>



<p><strong>Друге місце.&nbsp;Віктор Петров-Домонтович «Дівчина з ведмедиком» (1928 рік)</strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="300" height="300" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович.jpg" alt="" class="wp-image-70681" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович-80x80.jpg 80w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/домонтович-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></figure>
</div>


<p>Автор – письменник, філософ та науковець. Роман «Дівчина з&nbsp; ведмедиком»&nbsp;не лише блискучий взірець художньої прози як тканини, з якої зшита розповідь.&nbsp;Це ще й&nbsp; інтелектуальне дослідження, у фокусі якого опиняється світ старого, точніше класичного, мислення, презентований викладачем&nbsp; Іполітом Варецьким та модернового, настояного на ніцшеанстві&nbsp;погляду на життя, носієм якого є його екстравагантна учениця Зіна.&nbsp;</p>



<p>Юна панянка Зіна грає з Іполітом Миколайовичем в ігри непорозумінь, протиріч та парадоксів&nbsp; і начебто перемагає і робить чоловіка залежним від себе, але її непевна стежина заводить у темні хащі, з яких навряд чи існує вихід до світла.</p>



<p>Поруч з&nbsp; історією неординарних стосунків героїв, роман цікавий також філософськими відступами та метафорами. І взагалі, все що робив Домонтович – від художніх творів та праць до&nbsp; досі&nbsp;таємничої власної біографії&nbsp;&nbsp;&#8212; це завжди непересічно, талановито та вишукано.</p>



<p><strong>Перше місце. Михайло Коцюбинський&nbsp; «Тіні забутих предків» (1911 рік) </strong></p>


<div class="wp-block-image">
<figure class="aligncenter size-full"><img loading="lazy" decoding="async" width="300" height="271" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2026/03/Коцюбинський.jpg" alt="" class="wp-image-70682"/></figure>
</div>


<p>Безумовна перлина світової літератури. Єдиний не урбаністичний твір з присутніх у нашому рейтингу, про який однойменний фільм Сергія Параджанова дає лише приблизну уяву, як плоска світлина, що розповідає про кулю.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</p>



<p>«Тіні забутих предків» &#8212; поема в прозі про високе та трагічне кохання та тлі природи, сповненої містики та емоцій.&nbsp;І саме це поєднання&nbsp;&#8212; природи та людських почуттів, християнства та язичництва, неба та землі – бо для цього й існують гори, де розгортається дія – саме воно у неподільній сукупності робить твір не просто літературним шедевром, але й унікальним явищем культури взагалі.</p>



<p></p>



<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70663/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Сентиментальный Адольф и суровая Кете</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/12637</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/12637#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ирина Проценко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 12 Mar 2026 10:36:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[Адольф Гитлер]]></category>
		<category><![CDATA[графика]]></category>
		<category><![CDATA[Кете Кольвиц]]></category>
		<category><![CDATA[фашистская Германия]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=12637</guid>

					<description><![CDATA[ В юности сентиментальный Гитлер зарабатывал на жизнь этюдами и рисунками достопримечательностей Вены. Во время Первой мировой, тот же сентиментальный и мечтательный ефрейтор, в окопах, между боями чиркал пейзажи Фландрии. В роковом 33-м уличный художник и бывший&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--></p>
<p><!-- [if gte mso 9]&gt; Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 10]&gt; &lt;! /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:&quot;Обычная таблица&quot;; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:&quot;&quot;; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:&quot;Calibri&quot;,&quot;sans-serif&quot;;} --> <!--[endif] --></p>
<h2 class="MsoNormal"> В юности сентиментальный Гитлер зарабатывал на жизнь этюдами и рисунками достопримечательностей Вены. Во время Первой мировой, тот же сентиментальный и мечтательный ефрейтор, в окопах, между боями чиркал пейзажи Фландрии. В роковом 33-м уличный художник и бывший ефрейтор Гитлер занял пост рейхсканцлера.</h2>
<p class="MsoNormal">За Адольфа голосовали самые разные  слои населения. Широкая социальная база Гитлера создавалась за счет тех, у кого после поражения Германии была выбита почва из под ног, кто чувствовал себя обманутым, кто потерял имущество и жизненную перспективу. Он сумел использовать психологическую и социальную неустроенность толпы, показывая ей путь к спасению униженного отечества, обещая различным слоям и группам населения всё, что они хотели: монархистам &#8212;  монархию, рабочим – хлеб и работу, промышленникам &#8212; военные заказы и пр. Националистические лозунги фашистов привлекли немцев больше, чем призывы к терпению и разуму других партий.</p>
<p class="MsoNormal"><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--></p>
<p class="MsoNormal"><!-- [if gte mso 9]&gt; Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 10]&gt; &lt;! /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:&quot;Обычная таблица&quot;; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:&quot;&quot;; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:&quot;Calibri&quot;,&quot;sans-serif&quot;;} --> <!--[endif] --></p>
<p class="MsoNormal">В то время в Германии жили широко известные во всём мире художники – экспрессионисты и авангардисты. Например, Василий Кандинский и Пауль Клее. Все картины великих мастеров были изъяты из залов музеев. Сами художники спешно покидали Германию…</p>
<p class="MsoNormal"> Национал-социалисты, осознавая значимость силы воздействия изоискусства на умы, взялись за дело правое &#8212; пропагандировать  своё-насущное.</p>
<p class="MsoNormal">И, конечно, немцы- художники искренне и сентиментально писали  просто войну и просто солдат. Массовые убийства, сожжённые деревни, уничтожение несовершенных наций и пр., послужившие поводом для проведения многочисленных судебных процессов в послевоенное время, разумеется, не служили источником вдохновения для немецких художников.</p>
<p> В том же 1933 году, после прихода национал-социалистов, кроме художников аполитичных, была вынуждена покинуть Прусскую Академию искусств  и руководитель художественной мастерской графики, <a href="https://creativpodiya.com/posts/46726" target="_blank" rel="noopener">профессор Кете Кольвиц</a> &#8212; известная миру немецкая пацифистка.</p>
<p class="MsoNormal"><!-- [if gte mso 9]&gt; Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 10]&gt; &lt;! /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:&quot;Обычная таблица&quot;; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:&quot;&quot;; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:&quot;Calibri&quot;,&quot;sans-serif&quot;;} --> <!--[endif] --></p>
<p class="MsoNormal"><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--></p>
<p class="MsoNormal"><!-- [if gte mso 9]&gt; Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 10]&gt; &lt;! /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:&quot;Обычная таблица&quot;; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:&quot;&quot;; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:&quot;Calibri&quot;,&quot;sans-serif&quot;;} --> <!--[endif] --></p>
<p class="MsoNormal">Вскоре негласно запретили выставлять её новую серию литографий «Смерть» и велели убрать из залов страны все остальные работы. Переезд Кольвиц в замок Морицбург,  по приглашению принца Эрнста Генриха Саксонского, спасает художницу от режима. 22 апреля, 1945 года, на 77 году жизни, художник и скульптор Кете скончалась, не дожив до победы несколько дней.</p>
<p class="MsoNormal"><!-- [if gte mso 9]&gt; Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 9]&gt; &lt;![endif]--><!-- [if gte mso 10]&gt; &lt;! /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:&quot;Обычная таблица&quot;; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:&quot;&quot;; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:&quot;Calibri&quot;,&quot;sans-serif&quot;;} --> <!--[endif] --></p>
<p class="MsoNormal">  Конечно же, здесь не проводится никакой аналогии с фашизмом, но, в связи с сегодняшними событиями, творческим людям  иногда приходится выслушивать в свой адрес упрёки в аполитичности, инфантильности и бездействии.  Да,все виды искусств влияют на сознание обывателя и, в этой связи, возникают вопросы: что делать и как быть честным сегодня художнику, чтобы не навредить?  И что честнее: писать чудный вид из окна и слушать как падает снег, или слушать оратора на площади Независимости и делать исторические зарисовки с активистов?</p>
<p class="MsoNormal">Живопись Третьего рейха</p>
<p>&nbsp;</p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_01.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;">01. <span style="font-family: Arial;">Х.О. Хойер. &#171;В начале было слово&#187; </span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_06.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"> <span style="font-family: Arial;">Э. Эбер. Это &#8212; штурмовой отряд. 1938.</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_10.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">Р.Г. Айсенменгер. Австрия возвращается домой. 1938.</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_11.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"> <span style="font-family: Arial;">Т. Ригер. Мальчик из Гитлерюгенда. 1941</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_15.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">Х. Шмиц-Веденбрюк. Народ в борьбе.</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_17.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">Л. Шмуцлер. Деревенские девушки, возвращающийся с полей.</span></span></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">&#8230; и не только солдат&#8230; и не только тыл..<br />
</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_21.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">З. Хилц. Деревенская Венера. 1939.</span></span></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_23.jpg" alt="" width="400" height="646" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">О. Мартин-Аморбах. Баварская Венера. 1935.</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_27.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"> <span style="font-family: Arial;">П. Падва. Выступает фюрер. 1939.</span></span></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;"> </span></span></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">А здесь словно не они на нас а мы на них&#8230;<br />
</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_28.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"> <span style="font-family: Arial;">А. Рейх. Сбор вещей для фронта. Зимняя помощь. 1942.</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="К. Берген. Поход в Атлантику. 1941" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324854804_168e.jpg" alt="К. Берген. Поход в А…" /></p>
<p><em>К. Берген. Поход в Атлантику. 1941</em></p>
<p><img decoding="async" title="К. Берген. Возвращение из похода. 1941" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324854808_504f.jpg" alt="К. Берген. Возвращен…" /></p>
<p><em>К. Берген. Возвращение из похода. 1941</em></p>
<p><img decoding="async" title="В. Чех. Гренадер. 1943" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324854816_21cb.jpg" alt="В. Чех. Гренадер. 19…" /></p>
<p><em>В. Чех. Гренадер. 1943</em></p>
<p><img decoding="async" title="В. Чех. Друзья. 1940" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324854818_2f9e.jpg" alt="В. Чех. Друзья. 1940" /></p>
<p><em>В. Чех. Друзья. 1940</em></p>
<p><img decoding="async" title="Р. Шрайбер. Против Англии. 1942" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324855277_f9ab.jpg" alt="Р. Шрайбер. Против А…" /></p>
<p><em>Р. Шрайбер. Против Англии. 1942</em></p>
<p><img decoding="async" title="П. Падва. 10 мая 1940 года. 1942" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324855279_4316.jpg" alt="П. Падва. 10 мая 194…" /></p>
<p><em>П. Падва. 10 мая 1940 года. 1942</em></p>
<p><img decoding="async" title="Ф. Стагер. Патруль СС" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324855281_8ded.jpg" alt="Ф. Стагер. Патруль С…" /></p>
<p><em>Ф. Стагер. Патруль СС</em></p>
<p><img decoding="async" title="Э.фон Гендель-Мазетти. Артиллерия на фронте. 1942" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324855282_714f.jpg" alt="Э.фон Гендель-Мазетт…" /></p>
<p><em>Э.фон Гендель-Мазетти. Артиллерия на фронте. 1942</em></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><em>А вот, как трогательно&#8230;</em></p>
<p><img decoding="async" title="Ф. Гебхардт- Вестербухберг. На охране Европы. 1942" src="https://propagandahistory.ru/pics/2011/12/1324855284_c111.jpg" alt="Ф. Гебхардт- Вестерб…" /></p>
<p><em>Ф. Гебхардт- Вестербухберг. На охране Европы. 1942</em></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_29.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">А. Рейх. Большая жертва. 1943.</span></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">И ещё более трогательно&#8230; красивая работа&#8230;<br />
</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://gorod.tomsk.ru/i/u/6283/IIIraichArt_30.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><span style="font-size: x-small;"> <span style="font-family: Arial;">Х.А. Бёхлер. Возвращение домой. 1940.</span></span></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">И достаточно немного  работ Кете Кольвиц примерно </span></span></p>
<p><span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: Arial;">того же времени&#8230;</span></span></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/0_f4eb_d399ecf1_XL%280%29.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/12.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="b-slideshow__cover-img b-slideshow__cover-img_shadow-disabled_yes" src="https://www.art-magazin.de/asset/Image/_2010/EXTRAS-STANDARDS/gib-mir-fuenf/2010-10-28/Bildstrecke/KK-Pariser-Kellerlokal_ar.jpg" alt="" width="462" height="461" /></p>
<p>В париже. Зарисовка цветным мелом</p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/0276824555.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/KK_Deutschlands_kindern_hun%280%29.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/kety_kolvits13_862%280%29.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p>&#171;Помогите голодной  России&#187;, 1921 г.</p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/Roditeli_Litografiya_1919_%280%29.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p>Родители</p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/1345.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p>Хлеба!</p>
<p><img decoding="async" title="Изображение" src="https://www.abyrvalg.gorod.tomsk.ru/posts-files/63/403/i/f3d5fe20%280%29.jpg" alt="Изображение" /></p>
<p>Жив?</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="b-slideshow__cover-img b-slideshow__cover-img_shadow-disabled_yes" src="https://www.hsc.edu/Images/Museum/exhibits/kollwitz/bowedhead1905.jpg" alt="" width="302" height="466" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="b-slideshow__cover-img b-slideshow__cover-img_shadow-disabled_yes" src="https://m5.paperblog.com/i/35/359258/kathe-kollwitz-museum-berlin-germany-L-DrjY18.jpeg" alt="" width="391" height="357" /></p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="b-slideshow__cover-img b-slideshow__cover-img_shadow-disabled_yes" src="https://kultur-online.net/files/exhibition/3_8.jpg" alt="" width="304" height="466" /></p>
<p>Встреча</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="b-slideshow__cover-img b-slideshow__cover-img_shadow-disabled_yes" src="https://www.tomastley.com/wp-content/uploads/2012/10/katalog21.jpg" alt="" width="391" height="357" /></p>
<p>Автопортрет</p>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="b-slideshow__cover-img b-slideshow__cover-img_shadow-disabled_yes" src="https://www.lasalle.edu/museum/content/pics/kollwitz.jpg" alt="" width="195" height="336" /></p>
<p>&nbsp;</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Автопортрет-1.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-medium wp-image-46739" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Автопортрет-1-273x300.jpeg" alt="Автопортрет 1" width="273" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Автопортрет-1-273x300.jpeg 273w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Автопортрет-1.jpeg 540w" sizes="auto, (max-width: 273px) 100vw, 273px" /></a></p>
<p>От: Ира Проценко</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/12637/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>16</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Как побороть стресс?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/59508</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/59508#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 05 Mar 2026 14:27:23 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Сам себе доктор]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[лекарство]]></category>
		<category><![CDATA[отдых]]></category>
		<category><![CDATA[стресс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=59508</guid>

					<description><![CDATA[Чтобы жить долго, нужно меньше нервничать. Но в век сверхскоростей и дедлайнов этот рецепт, увы, не работает. Спокойствие и никаких тревожных состояний Нередко нервная система не может самостоятельно справиться с перегрузками. В итоге нашу&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Чтобы жить долго, нужно меньше нервничать. Но в век сверхскоростей и дедлайнов этот рецепт, увы, не работает.</h2>
<p><strong><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-59509 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/06/женщина-с-масками-64402-1.jpg" alt="женщина с масками" width="570" height="374" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/06/женщина-с-масками-64402-1.jpg 570w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2018/06/женщина-с-масками-64402-1-300x197.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 570px) 100vw, 570px" />Спокойствие и никаких тревожных состояний</strong></p>
<p>Нередко нервная система не может самостоятельно справиться с перегрузками. В итоге нашу жизнь отравляют стресс, депрессии и неврозы.</p>
<p>Мало кто может себе позволить в критический момент бросить все дела, отключить телефон и уехать жить в уединенный домик на берегу живописного озера. Но так или иначе вы обязаны поддержать свою нервную систему.</p>
<p>«Седистресс» — современный препарат, который помогает успокоиться и избавиться от тревожных состояний. На сайте <a href="https://sedistress.com.ua/ua">https://sedistress.com.ua/ua</a> вы найдете подробное описание лекарства, его состава, а также мнения экспертов о продукте.</p>
<p><strong>Жизнь — в радость</strong></p>
<p>Стрессовое состояние — результат влияния целого ряда факторов. Конфликты с начальником, трудный проект на работе, недоразумения с любимыми людьми, финансовые проблемы приводят к тому, что тревожность, раздражительность и нервные срывы становятся постоянными спутниками человека.</p>
<p>Если вы заметили у себя первые симптомы стресса, психологи советуют постараться расслабиться и отпустить ситуацию. Но на практике это удается далеко не всем и не всегда.</p>
<p>Для того, чтобы стресс не портил вам жизнь, придерживайтесь нескольких простых правил:</p>
<p style="padding-left: 30px;">• ищите положительные моменты в любой ситуации. Героиня детской книги «Поллианна» учила окружающих простой игре «в радость». Смысл ее заключался в том, чтобы даже в самых безнадежных ситуациях найти повод для оптимизма. Попробуйте использовать такой метод для решения своих проблем. Например, если вас уволили с работы, значит, теперь сможете заняться делом, которое все время откладывали из-за высокой загрузки в офисе. Никогда не унывайте, и жизнь начнет улыбаться вам в ответ;</p>
<p style="padding-left: 30px;">• всегда имейте план «Б». Мечтаете поехать в отпуск к океану, но материальное положение не позволяет это сделать? Отправляйтесь на неделю к реке. Вы не только смените обстановку и наберетесь положительных эмоций, но и с помощью чистого воздуха и натуральных продуктов поправите свое здоровье. В любой ситуации нужно иметь запасной вариант, тогда у вас попросту не будет времени на плохое настроение и депрессии;</p>
<p style="padding-left: 30px;">• не забывайте о натуральных препаратах. Витамины и здоровая пища — это хорошо. Но для нормального функционирования нервной системы их порой недостаточно. «Седистресс» — безопасный препарат нового поколения, который помогает стабилизировать эмоциональный фон. Будьте спокойны и больше радуйтесь жизни!</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/59508/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Эгрегоры: инструмент или Проведение</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/18227</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/18227#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Александр Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 04 Mar 2026 06:19:17 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[выбор]]></category>
		<category><![CDATA[матрица]]></category>
		<category><![CDATA[матричное управление]]></category>
		<category><![CDATA[мироустройство]]></category>
		<category><![CDATA[рассекреченные теории]]></category>
		<category><![CDATA[реферат]]></category>
		<category><![CDATA[социология]]></category>
		<category><![CDATA[теория управления]]></category>
		<category><![CDATA[управление]]></category>
		<category><![CDATA[философия]]></category>
		<category><![CDATA[эгрегор]]></category>
		<category><![CDATA[эгрегореально-матричное управление]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=18227</guid>

					<description><![CDATA[из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187; . Меня очень давно интересовал вопрос: почему на всей земле самый популярный вид спорта – футбол? С популярностью и масштабностью проведения футбольных чемпионатов могут сравниться только олимпийские игры. Почему именно&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p style="text-align: right;"><em><strong>из серии &#171;РАССЕКРЕЧЕННЫЕ ТЕОРИИ&#187;</strong></em></p>
<p style="text-align: right;">.</p>
<p style="text-align: justify;">Меня очень давно интересовал вопрос: почему на всей земле самый популярный вид спорта – <a title="Гол как сокол, или вкус футбола" href="https://creativpodiya.com/?p=8539">футбол? </a>С популярностью и масштабностью проведения футбольных чемпионатов могут сравниться только олимпийские игры. Почему именно для футбольных соревнований строятся самые большие стадионы? Вокруг футбола крутится больше всего денег. Даже Америка, всегда популяризировавшая у себя совсем другие, не похожие виды спорта, в последние десятилетия стала уделять наибольшее внимание именно этой игре.</p>
<p style="text-align: justify;">История возникновения футбола довольно <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-18238 alignleft" title="Кадр фильма Фараон с подписью" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью-300x268.jpg" alt="Кадр фильма Фараон с подписью" width="300" height="268" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью-300x268.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Кадр-фильма-Фараон-с-подписью.jpg 367w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>противоречива. Официально родиной считается Англия, хотя по различным версиям претензии на авторство выставляются от древних Инков до монахов Швейцарии. Но давайте проанализируем «случайные» совпадения. Во времена фараонов в Древнем Египте существовал институт жреческого управления. Фараон по сути был марионеткой жрецов. Было два храма: Северный и Южный (ориентация стадионов по требованиям ФИФА должна быть по оси Север-Юг), в каждом храме было по одиннадцать жрецов-Иерофантов (в переводе – предвидящих будущее), из числа которых выбирался один главный жрец (капитан команды). Каждый храм в отдельности решал вопросы государства, и после обсуждения и выработки определенного решения по какому-либо вопросу собирались вместе главные жрецы и вдвоем обсуждали, какое решение принять окончательно. Напомню, что именно в Древнем Египте впервые осознанно стал использоваться принцип «разделяй и властвуй».</p>
<p style="text-align: justify;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-18230 alignright" title="Футбольный игрок" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок-300x200.jpg" alt="Футбольный игрок" width="300" height="200" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Футбольный-игрок.jpg 400w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Так и в сегодняшнем футболе, две команды по 11 человек, фактически являющиеся друзьями, по тому как все коллеги друг друга знают, делят целый стадион и всех болельщиков на два противоборствующих лагеря. Только в современном футболе игроки не ставят цели перед разъяренной толпой болельщиков, они просто стимулируют эмоциональные всплески энергии, которая питает большой футбольный эгрегор. Управляемые этим эгрегором люди устраивают уличные беспорядки, а иногда даже используются для осуществления вполне конкретных сценариев. К примеру, совсем недавний инцидент в Одессе, который был исполнен при непосредственном участии футбольных болельщиков. Их руками устраивались беспорядки в Москве в 2010 году с вполне политическими целями. С футбольными погромами знакомы практически все страны Европы и Латинской Америки. Эту же «культуру» распространяют сейчас в Юго-Восточной Азии и в США.</p>
<p style="text-align: justify;">Механизм такого управления очень прост, мы его рассматривали <a href="https://creativpodiya.com/?p=17437">прошлый раз: </a>ослабить мыслительную энергетику человека (в данном случае это делается алкоголем, потребление пива во время футбола сейчас разве что в правилах не зафиксированы) и синхронизировать ослабленные колебательные характеристики мыслей болельщиков. То есть подключить каждого в отдельности к единому футбольному эгрегору через эгрегоры отдельных команд. Вы когда-нибудь были на футбольном матче? Сходите! Вы увидите, как это работает. Футбольный эгрегор – это один из удачных, целенаправленно организованных и реально действующих инструментов управления, осуществляемого над людьми в масштабах всей планеты.</p>
<p style="text-align: justify;">А вот еще один пример эгрегора, но сформированного естественным образом и не использующий человека как инструмент, а наоборот, поддерживающий и помогающий в жизненных делах – родовой эгрегор. Мы иногда называем его «Дух предков». У всех народов Земли и в каждой семье есть хороший обычай – собираться всей семьей или с друзьями вместе по поводу знаменательных событий. Праздники, дни рождений, посадка картошки или строительство дома (если дом строят самостоятельно). Согласен, большие дела делать легче вместе, но ведь мы вместе собираемся даже просто съездить по грибы или сходить в кино. А если кто-то из родственников умирает, то мы съезжаемся даже без приглашения. Зов родового эгрегора мощный и всепобеждающий. И если поводом является какое-то радостное событие, то своей энергией семья питает свой эгрегор.  <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Родовой-эгрегор.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-18229 alignleft" title="Родовой эгрегор" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Родовой-эгрегор-272x300.jpg" alt="Родовой эгрегор" width="272" height="300" /></a>Если же повод печальный, то эгрегор подпитывает своей энергией всю семью и в частности людей, которые особенно страдают в эмоциональном плане. Обратите внимание, никто и никогда не умирал на похоронах, хотя собираются проводить родственника или знакомого в последний путь иногда люди весьма преклонного возраста, как правило, с уже пошатнувшимся здоровьем: давление, сердце, нервы. Такие серьезные потрясения, как уход из жизни близкого человека, с которым прожил рука об руку целую жизнь, казалось бы, могут вызвать серьезные последствия, тем не менее, жизнь продолжается. Родовой эгрегор поддерживает свою семью, обеспечивает ее жизненными силами и защитой. Очень хорошей иллюстрацией к этому служит народная сказка о том, как отец, умирая, попросил сыновей сломать метлу. Сначала связанную, а потом разобранную по прутику. Это должно было убедить сыновей, что их сила в единстве, а поодиночке их быстро могут победить недруги. Единство семьи усиливает родовой эгрегор, его иммунитет к злонравным влияниям.</p>
<p style="text-align: justify;">Целенаправленное разрушение института семьи, идущее с Запада, ослабляет человека и делает его уязвимым перед управляющим воздействием со стороны. И это не единственный способ заставить человека подчинятся в обход сознания. Уже упоминалось, как средство ослабления человека, погружение человека в депрессивное состояние, формирование так называемого Эгрегора Горя. Помните в романе братьев А. и Б. Стругацких «Обитаемый остров» излучатели на максимальной нагрузке погружали всех вокруг в состояние жесточайшей депрессии, то есть делали людей беззащитными перед информационной агрессией со стороны и абсолютно внушаемыми. А теперь проанализируйте наши новостные каналы и сайты: 90% сюжетов носят исключительно негативный характер. Пропагандируются дни памяти и траура, из истории подбираются различные трагедии и катастрофы и именно они отмечаются, забывая при этом славные победы наших предков, вызывающие гордость и подъем национального сознания. Ослабив население всей страны депрессией и безысходностью, есть возможность более успешно навязать человеку чужие мысли и убеждения.</p>
<p style="text-align: justify;">Любая книга или другой информационный продукт, будь то фильм, телесериал или ток-шоу является информационным воздействием, на прямую управляющим или эгрегориальным. Упомянутый «Обитаемый остров» это эгрегориальное воздействие. Телесериал «Бригада» тоже является инструментом эгрегориального воздействия. Но если роман братьев Стругацких дает <a href="https://creativpodiya.com/?p=16674">меру понимания</a> процессов протекающих в обществе, то «Бригада» культивирует терпимость и понимание к нарушению закона. Стоит ли удивляться, почему в Украине последние годы власть принадлежит криминалитету, причем мы же сами за него и голосовали.</p>
<p style="text-align: justify;">Точно также деструктивно действуют сериалы для молодежи. Подрастающее поколение, с ослабленной депрессивной энергетикой, подключается к эгрегорам культовых сериалов «Ранетки», «Кадеты», «Студенты», «Общага», «Школа» &#8212; к сожалению их слишком много. В итоге имеем поколение с конфликтным поведением, развращенной психикой и безудержной тягой паразитарного потребления. Идеальный объект управления.</p>
<p style="text-align: justify;">В одной статье сложно перечислить какие бывают эгрегоры, да это в общем-то и не нужно. Достаточно знать, что они есть и являются мощным фактором влияния на людей. И только зная это, можно сделать осознанный выбор: бездумно принимать навязанные со стороны ценности, стать управляемым зомби, обеспечивать своим трудом неутолимые потребности правящей «элиты» или управлять самому своей судьбой, своей страной и строить свою жизнь по совести, а не по законам, которые нам пишут различные иностранные фонды.</p>
<p style="text-align: justify;">Сегодня редко встретишь человека, который не согласен с тем, что третья мировая война уже началась. Человечество вышло на новый уровень развития, и на этом уровне борьба идет не за материальные ценности, а за наши мысли. Хороший раб тот, кто не понимает что он раб. Поставив под контроль разум людей, можно получить безграничную власть.<a title="Договор о запрете использования информационного оружия" href="https://creativpodiya.com/?p=17578"> И оружие в этой войне – информация.</a> Кто владеет информацией – тот владеет Миром.</p>
<p style="text-align: justify;">Эгрегореально-матричное управление обществом осуществляется на уровне колебаний мыслительных процессов и делает возможным заставить толпу отстаивать интересы узкого круга людей. Инструменты такого управления довольно подробно описаны в статье<a href="https://creativpodiya.com/?p=12513"> «Размышления о свободе»</a>, разбирать их еще раз будет не интересно. Встает другой вопрос: как этому противостоять? Как выстоять в этой информационной войне, остаться человеком и не дать превратить наших потомков в тупую биомассу?</p>
<p style="text-align: justify;">Читайте в следующий раз: «Страшне перо не в гусака!»</p>
<p style="text-align: justify;">
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/18227/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>62</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Художник из Италии рисует великолепные мужские тела необычным способом (фото)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/45431</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/45431#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 03 Mar 2026 07:42:57 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Италия]]></category>
		<category><![CDATA[краски]]></category>
		<category><![CDATA[мужчина]]></category>
		<category><![CDATA[Паоло Троило]]></category>
		<category><![CDATA[рисунок]]></category>
		<category><![CDATA[тело]]></category>
		<category><![CDATA[художник]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=45431</guid>

					<description><![CDATA[Итальянский художник Паоло Троило (Paolo Troilo) получил всемирную известность своими впечатляющими картинами, на которых изображены обнажённые мужские тела. Его полотна экспрессивны, энергетичны и сексуальны. Одной из причин и тайн возникновения такого эффекта является то, что&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Итальянский художник Паоло Троило (Paolo Troilo) получил всемирную известность своими впечатляющими картинами, на которых изображены обнажённые мужские тела.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-45434 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319-300x300.jpg" alt="Paolo Troilo_f5ff6def2319" width="300" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319-300x300.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_f5ff6def2319.jpg 471w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>Его полотна экспрессивны, энергетичны и сексуальны. Одной из причин и тайн возникновения такого эффекта является то, что Паоло пишет свои картины без использования основного инструмента художников – кисти.</p>
<p>Но вначале несколько слов о самом художнике.</p>
<p>Паоло Троило родился в 1972 году в Таранто. Живёт и работает в Милане. Изучал архитектуру и современную литературу в университете Флоренции, а затем в Риме в Европейском институте дизайна.</p>
<p>С 1997 до 2009 года работал в нескольких авторитетных международных рекламных агентствах, сначала в качестве арт-директора, а затем, как креативный директор.</p>
<p>Выигрывал самые престижные международные награды в отрасли, а в 2007 году вместе с Алессандро Сабини был назван лучшим итальянским креативщиком.</p>
<p>Один из самых авторитетных мировых рекламистов месье Жак Сегела сказал о нём так:</p>
<blockquote><p>&#171;Я люблю этого парня. Он знает, что деньги не имеют никаких идей. Только идеи делать деньги &#171;.</p></blockquote>
<p>Параллельно со своей успешной бизнес-карьерой, Паоло Троило самостоятельно учился рисовать. Всё начиналось ещё в 4 года с рисования карандашом, а закончилось тем, что художник, по мере раскрытия дара, пришёл к тому, что стал рисовать пальцами.</p>
<p>И в апреле 2005 года начал карьеру в качестве профессионального художника. Весьма успешного художника. Его работы выставлялись в Сан-Франциско, Майами, Стамбул, Париж, Мадрид, Милан, Рим, Флоренция, Берлин, Базель, Сингапуре и Тель-Авиве.</p>
<p>Пишет свои картины он, макая пальцы в баночки с акриловыми красками и отдавая предпочтение монохромной гамме. По его словам, цвет &#8212; это иллюзия. <strong><a title="В Сумах состоялась блиц-выставка художественных фотопортретов" href="https://creativpodiya.com/posts/45201">А белый и чёрный &#8212; это открывающаяся дверь&#8230;</a></strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_8f3fbcbf9c17.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-45437" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_8f3fbcbf9c17.jpg" alt="Paolo Troilo_8f3fbcbf9c17" width="500" height="386" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_8f3fbcbf9c17.jpg 500w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Paolo-Troilo_8f3fbcbf9c17-300x231.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 500px) 100vw, 500px" /></a></p>
<p>Можно предположить, что именно наличие личного контакта художника с полотном, обуславливает то, что последнему передаётся часть энергетики талантливого автора и человека, которую зрители воспринимают уже идущей от изображений на  картинах. Среди отличительных свойств картин Паоло Троило стоит назвать и успешное балансирование между понятностью и загадочностью, фантазией и реальностью настоящей мужской красоты.</p>
<p>С подборкой работ Паоло приглашаем вас познакомиться, перейдя к материалу <a title="Крик души через красоту мужского тела в работах Paolo Troilo" href="https://creativpodiya.com/posts/4217"><b>Крик души через красоту мужского тела в работах Paolo Troilo</b></a></p>
<p>Источник:<a href="https://creativpodiya.com/?p=22073"> </a><a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/45431/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Этот странный жёлтый цвет</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63444</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63444#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валя Тельмач]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 02 Mar 2026 07:40:32 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[Битлз]]></category>
		<category><![CDATA[Винсент Ван Гог]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтая звезда]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтая пресса]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтые ботинки]]></category>
		<category><![CDATA[Жёлтый билет]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтый дом]]></category>
		<category><![CDATA[жёлтый цвет]]></category>
		<category><![CDATA[цвета спектра]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63444</guid>

					<description><![CDATA[Желтый  &#8212; наверное, самый противоречивый цвет. Давайте попробуем с ним разобраться. С одной стороны, он символ позитива и радости – цвет обожаемого человечеством золота. А также солнца, спелого пшеничного поля и вдохновляющей всех творческих&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Желтый  &#8212; наверное, самый противоречивый цвет. Давайте попробуем с ним разобраться.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-63451" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f.jpeg" alt="" width="301" height="319" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f.jpeg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/99b2a9f9e02948a47e1ebde83c1dbd1f-283x300.jpeg 283w" sizes="auto, (max-width: 301px) 100vw, 301px" /></a>С одной стороны, он символ позитива и радости – цвет обожаемого человечеством золота. А также солнца, спелого пшеничного поля и вдохновляющей всех творческих людей осени периода начала листопада.</p>
<p>А с другой стороны, жёлтые тюльпаны – вестники разлуки. И если с тем, что «чёрная роза — эмблема печали&#8230;&#187;  ещё можно как-то согласиться, исходя из традиции считать чёрный цвет траурным, то относительно бедных желтых цветов всё абсолютно нелогично. Ну да, осень, листья желтые опадают. Но они же весной вернутся!</p>
<p>Естественно, под это дело у флористов существует своя легенда. Давным-давно некий восточный самодержец Магомет отправился на войну, а вернувшись, был поставлен доброжелателями в известность о том, что одна из жён гарема – Айшан &#8212; ему изменила. И чтобы вывести жену на чистую воду Магомет почему-то решил подарить ей проверочные красные розы, которые (опять почему-то) должны были пожелтеть утром, если Айшан сходила-таки налево. Ну и розы утром пожелтели. Всегда ли Магомет так экспериментировал с розами, или только в случае с Айшан – история умалчивает… И вообще, тут явно что-то не сходится. Вот если бы розы изначально были жёлтыми и покраснели ночью &#8212; можно было бы считать, что от стыда. А так&#8230;</p>
<p>В любом случае жёлтые цветы с тех пор стали продаваться хуже остальных.</p>
<p>Более того. Солнечный и позитивный жёлтый цвет оказался частью совсем не позитивных словосочетаний. Рассмотрим легенды, приведшие к возникновению некоторых из них.</p>
<p><strong> Жёлтый дом</strong></p>
<p>В Российской империи первый государственный приют для душевнобольных был основан в столичном Санкт-Петербурге в 1779 году. Через время он стал отделением Обуховской больницы, стены которой были выкрашены в жёлтый цвет. Аналогом русскоязычного выражения «жёлтый дом» в английском языке является <em>b</em><em>edlam</em>. Бедлам – так называлась одна из первых в Европе больниц для душевнобольных пациентов, которая открылась в 1377 году в Англии.</p>
<p>У словосочетания <strong>«</strong>Жёлтый дом» есть и позитивная трактовка — так называется одна из картин Винсента Ван Гога. Хотя, если вспомнить историю с ухом, то…  Кстати, в психиатрии сейчас существует даже специальный термин «Синдром Ван Гога» &#8212; это когда больной либо сам себя хирургически оперирует, либо настаивает на определённых операциях. Ну и стоимость этой картины сегодня – миллионы долларов &#8212; действительно, с ума можно сойти…</p>
<p><strong>Ещё о цветах: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63573" target="_blank" rel="noopener">Этот странный синий цвет</a></strong></p>
<p><strong> Жёлтая пресса</strong></p>
<p>По одной из версий, «жёлтой прессой» назвал своих падких на сенсации конкурентов редактор газеты «Нью-Йорк пресс» Эрвин Уордман. История берёт начало в 1895 году, когда в нью-йоркской газете «Уорлд» на первой полосе стал регулярно появляться рисунок, изображающий наглого малыша в жёлтой рубашке и сопровождавшийся  фривольными репликами от лица героя рисунка. Вскоре, аналогичного yellow baby сделала своим говорящим персонажем конкурирующая с «Уорлд» «Нью-Йорк джорнал». Разумеется, вскоре между этими изданиями случился скандал за право первенства и последовал вышеназванный комментарий от Урвина Уордмана.</p>
<p>Есть мнение, что «жёлтой  прессой» более респектабельные коллеги называли все, выходившие на дешёвой жёлтой бумаге газеты, которые делали бизнес на дешёвых сенсациях.</p>
<p><strong>О словосочетаниях со словом &#171;красный&#187; читайте здесь: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63472" target="_blank" rel="noopener">Этот странный красный цвет</a></strong></p>
<p><strong> Жёлтый билет  </strong></p>
<p>Желтый билет – это заменительный документ, который выдавался в Российской империи женщинам, занимавшимся легальной проституцией. Он получил своё название по цвету документа. Впрочем, есть версия, что  изначально жёлтый цвет ассоциировался с проституцией потому, что император Павел І ввёл для проституток  специальную униформу жёлтого цвета, а уже потом возник эвфемизмам «желтобилетница».</p>
<p>В еврейской литературе рассказывается о еврейских молодых женщинах, которые специально меняли паспорт на «желтый билет», не для того, чтобы заниматься проституцией, а с целью иметь возможность жить за чертой оседлости и получить высшее образование в Москве и Санкт-Петербурге.</p>
<p><strong>Фразеологизмы со словом &#171;зелёный&#187; в материале: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63683" target="_blank" rel="noopener">Этот странный зелёный цвет</a></strong></p>
<p><strong>Жёлтая звезда</strong></p>
<p>Жёлтая звезда или Лата — особый отличительный знак, который были вынуждены носить евреи во всех оккупированных гитлеровской Германией странах. За исключением Дании. Согласно легенде, когда король оккупированной нацистами Дании Кристиан X узнал о приказе обязательного ношения датскими евреями жёлтой звезды, он нашил этот знак себе на одежду, сказав, что все датчане равны, и после этого приказ был отменён.</p>
<p><strong>Ещё по  теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63531" target="_blank" rel="noopener">Этот странный белый цвет</a></strong></p>
<p style="text-align: left;"><strong>Жёлтые ботинки</strong></p>
<p>В 1973 году сын эмигрантов из Одессы Натан Шварц в возрасте 71 год (!!!) наконец-то исполнил свою мечту и основал в США обувной бренд &#171;Timberland&#187;.</p>
<p>Всё началось в 1965 году, когда Натан придумал уникальную технологию производства обуви, позволившую соединить кожаный верх с резиновой подошвой без швов, только с помощью высокого давления. В результате, его обувь получилась одновременно элегантной и водонепроницаемой.</p>
<p>По какой-то неизвестной причине Шварц выбрал для своего детища именно жёлтый цвет и вскоре его ждал головокружительный успех, а жёлтые ботинки не только стали всемирно популярны, но и попали в качестве экспоната в Британский музей дизайна.</p>
<p>Ну а потом уже и в песню Жанны Агузаровой. И тут мы плавно переходим к музыке.</p>
<p><strong>Жёлтые песни</strong></p>
<p>Кроме бессмертного хита Наташи Королёвой о «желтых тюльпанах», в истории мировой музыки есть ещё минимум два супершлягера с названиями, в которых звучит слово «жёлтый»: «Yellow Submarine» &#8212; «The Beatles» и «Yellow River» британской поп-рок-группы Christie. Почему у <a href="https://creativpodiya.com/posts/42173">Пола Маккартни</a> подводная лодка оказалась жёлтой, он объясняет так: «Помню, однажды ночью я лежал в постели и уже начинал засыпать, и в этом полусне ко мне в голову вдруг пришла нелепая мысль о жёлтой подводной лодке: „Мы все живём в жёлтой подводной лодке…“</p>
<p>Интересно, что когда шла работа над одноименным мультфильмом, то название про подводную лодку было выбрано потому, что, по словам Ринго Стара: &#171;В жёлтую субмарину можно запихать всё, что угодно.&#187;</p>
<p>Аналогично нет ответа, почему лирический герой песни трио Кристи возвращается домой именно по жёлтой реке. Это пытались как-то связать с войной во Вьетнаме, но в клипе музыканты плывут по Темзе. В  общем, в обоих данных случаях &#171;жёлтый&#187; – это метафора.</p>
<p><strong>Ранее мы писали:<a href="https://creativpodiya.com/posts/63436" target="_blank" rel="noopener"> Этот странный чёрный цвет</a></strong></p>
<p>В целом, если проанализировать вышеназванные идиомы, можно прийти к выводу, что жёлтый цвет будоражит сознание людей с давних времён и очень часто со словом «жёлтый» подсознательно ассоциируется что-то запретное, буйное, парадоксальное и необъяснимое. И если с ним связываться – как с элементом одежды или дизайна – это явно к приключениям.</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63444/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
