Ділан Томас. Якби мене лоскотала любов (If I Were Tickled By The Rub Of Love)
Вірш «If I Were Tickled By The Rub Of Love» 19-річний Ділан Томас написав 30 квітня 1934 року. Твір є частиною збірки «18 Poems» (1934).
Якби мене лоскотала любов
Якби мене лоскотала любов, коли вона треться,
спокусниця, що вкрала мене на свій бік,
прорвалася б через її соломинки,
звільняючи від пут мою струну.
Якби той червоний лоскіт, коли худоба телиться,
і з’являється корова чи бик,
все ще виривав регіт із моїх легенів,
я б не боявся ні яблука, ні повені,
ні лихої крові, що вказує на весну.
Це буде чоловік чи жінка? – скидаючи сливи,
ніби вогонь із плоті, питають клітини.
Коли б мене лоскотав пух, який щойно вилупився,
кістка крила, котра проросла в п’ятах,
або сверблячка чоловіка на стегні дитини,
я б не боявся ні шибениці, ні сокири,
ні схрещених палиць війни,
включно з кожним зі списку на них розп’ятих.
Це буде чоловік чи жінка? — питають пальці,
що крейдою на стінах вітають дівчат та їхніх чоловіків.
Я б не боявся агресії м’язів кохання – вистачило б сили,
якби мене лоскотали бажання їжаків,
що відпрацьовують жар на гострому нерві.
Я б не боявся ні диявола у попереку,
ні відвертої могили.
Якби мене лоскотало тертя закоханих,
що не стирає ні пасмо хворої старості на відпалих щелепах,
ні гусячу лапку,
час, і краби, і навіть колиска кохання – найкраще з ліжок,
залишили б мене холодним, як масло для мух.
Море волоцюг могло утопити мене і на цьому поставити крапку,
коли б воно розбивалося
мертвим на пальцях милих серцю ніжок.
Цей світ наполовину диявольський і мій власний,
одурений наркотиком, що димить у дівчині,
з якою ми себе взаємною жагою моримо,
звивається навколо бруньки, що розгалужує її око.
Гомілка старого зрослася з моєю кісткою,
і всі оселедці пахнуть морем,
а я сиджу і дивлюся на хробака під нігтем
що єднає швидкоплинне з вічним, як протока.
І це натирання, єдине, яке лоскоче.
Незграбна мавпа, що собі на втіху гойдається вздовж власної статі
від повороту медсестри до вогкої любовної темряви,
сповненої ілюзій,
ніколи не може розбудити опівніч сміху,
навіть коли знаходить красу в грудях
полюбовниці, матері, коханців, або своїх шести
кінцівок у пилюзі.
І в чому клопіт? Перо смерті на нерві?
Твої уста, моя любов, будяк у поцілунку?
Мій Валет Христовий на дереві тернистому народжений –
Він усіх турбот причина? Чи шлях до порятунку?
Промови смерті сухіші, ніж її труп.
Мої багатослівні рани відбиті твоїм волоссям.
Я б хотів, щоб мене лоскотало те тертя:
Моя метафора — людина.
(Переклад — Ігор Касьяненко)
***
If I Were Tickled By The Rub Of Love
If I were tickled by the rub of love,
A rooking girl who stole me for her side,
Broke through her straws, breaking my bandaged string,
If the red tickle as the cattle calve
Still set to scratch a laughter from my lung,
I would not fear the apple nor the flood
Nor the bad blood of spring.
Shall it be male or female? say the cells,
And drop the plum like fire from the flesh.
If I were tickled by the hatching hair,
The winging bone that sprouted in the heels,
The itch of man upon the baby’s thigh,
I would not fear the gallows nor the axe
Nor the crossed sticks of war.
Shall it be male or female? say the fingers
That chalk the walls with greet girls and their men.
I would not fear the muscling-in of love
If I were tickled by the urchin hungers
heat upon a raw-edged nerve.
I would not fear the devil in the loin
Nor the outspoken grave.
If I were tickled by the lovers’ rub
That wipes away not crow’s-foot nor the lock
Of sick old manhood on the fallen jaws,
Time and the crabs and the sweethearting crib
Would leave me cold as butter for the flies
The sea of scums could drown me as it broke
Dead on the sweethearts’ toes.
This world is half the devil’s and my own,
Daft with the drug that’s smoking in a girl
And curling round the bud that forks her eye.
An old man’s shank one-marrowed with my bone,
And all the herrings smelling in the sea,
I sit and watch the worm beneath my nail
Wearing the quick away.
And that’s the rub, the only rub that tickles.
The knobbly ape that swings along his sex
From damp love-darkness and the nurse’s twist
Can never raise the midnight of a chuckle,
Nor when he finds a beauty in the breast
Of lover, mother, lovers, or his six
Feet in the rubbing dust.
And what’s the rub? Death’s feather on the nerve?
Your mouth, my love, the thistle in the kiss?
My Jack of Christ born thorny on the tree?
The words of death are dryer than his stiff,
My wordy wounds are printed with your hair.
I would be tickled by the rub that is:
Man be my metaphor.
Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші
комментарии