Ділан Томас. Ми лежимо в державі, жовтій мов дукат (We Lying By Seasand)

Вірш «We Lying By Seasand» Ділан Томас написав 16 травня 1933 року. Твір є частиною збірки  «The Map of Love» (1939).

Ми лежимо в державі, жовтій мов дукат

Ми лежимо в державі, жовтій мов дукат.
Під шаром жовтого похмуро марить море.
Ми ті насмішники, які собі на горе,
під глум підпавши, наче під сокиру кат,
сплавляються червоними річками.
Алькови слів порожні, мови код
не сходиться з відтінками цикад.

Бо вітер в суміші цій жовтій, неживій
(піску і моря) інших фарб шукає поклик,
та жовтий колір лиш навколо бачить поки,
де море і пісок, мов око межі вій,
з обох боків нас оточили снами.
І пахне смертю, як життя вдови,
веселий та серйозний всюдивій.

Безмовність місячна та затишний канал,
в котрий припливів пан сухий вливає тишу…
Я, каже, втішу ваші душі хворі, втішу
і дам вам спокій одноколірного дна.
Там смак води забули навіть риби —
так обіцяє він, а сам земну
та водну бурю ділить, як стіна.

Небесній музиці, що лине над піском,
вторують зерна, поспішаючи сховати
приватних жител дим та гір коштовні шати
ущерть веселого, трагічного цілком
надмор’я – нас його зв’язала смуга.
Ми лежимо і віримо чуткам,
що вітер стане нам помічником.

І дужим помахом крила змете жовток
наносів берега та втопить пурпур скелі.
На жаль бажання наші – мов дощі пустелі
і не дають живих плодів, окрім чуток.
Чи здатні ми пробити камінь року?
Чи це вже робить серце – чуєш стук?
То кров працює наче молоток.

(Переклад — Ігор Касьяненко)

***

We Lying By Seasand
 
We lying by seasand, watching yellow
And the grave sea, mock who deride
Who follow the red rivers, hollow
Alcove of words out of cicada shade,

For in this yellow grave of sand and sea
A calling for colour calls with the wind
That’s grave and gay as grave and sea
Sleeping on either hand.

The lunar silences, the silent tide
Lapping the still canals, the dry tide-master
Ribbed between desert and water storm,
Should cure our ills of the water

With a one-coloured calm;
The heavenly music over the sand
Sounds with the grains as they hurry
Hiding the golden mountains and mansions

Of the grave, gay, seaside land.
Bound by a sovereign strip, we lie,
Watch yellow, wish for wind to blow away
The strata of the shore and drown red rock;

But wishes breed not, neither
Can we fend off rock arrival,
Lie watching yellow until the golden weather
Breaks, O my heart’s blood, like a heart and hill.

Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші

---

---