Ділан Томас. Не линь, як метелик до свічки пітьми (Do not go gentle into that good night)

Поезія «Do Not Go Jentle Into That Good Night» була написана Діланом Томасом у 1951 році. Твір, створений під час хвороби його батька, Девіда Джона Томаса, став одним із найвідоміших зразків віршованої форми «віланель». Вперше опублікований у 1951 році в літературному журналі «Botteghe Oscure», а пізніше увійшов до збірки «In Country Sleep» (1952). Вірш закликає боротися з неминучістю смерті, відображаючи особисті переживання Томаса через стан батька, який помер у 1952 році від раку. Про це Ділан написав у листі до видавниці та та меценатки принцеси Каетані в березні 1951 року.

Єдина людина, якій я не можу цього показати, це, звичайно, мій батько, який не знає, що помирає.

Вірш «Do Not Go Jentle Into That Good Night» звучить у культовому фільмі Крістофера Нолана «Інтерстеллар».

Не линь, як метелик до свічки пітьми
 
Не линь, як метелик, до свічки пітьми!
Палай на останок, шукай, шаленій.
Лютуй, коли йде небуття між людьми.

Хай стверджують мудрі, що з темряви ми,
тому нам і блискавок грізні вогні.
Не линь, як метелик, до свічки пітьми.

Добродій! У хвилю останню візьми
й зроби щось уперше. І в будь-які дні
лютуй, коли йде небуття між людьми.

Дикун, що для сонця складає псалми
і траурні раптом заводить пісні —
не линь, як метелик, до свічки пітьми.

Приречений! Очі  сліпі, мов дими,
ще сяяти здатні й радіти весні.
Лютуй, коли йде небуття між людьми.

В часи лихоліття, війни та чуми
вітай мене, батьку мій, у вишині.
Не линь, як метелик до свічки пітьми.
Лютуй, коли йде небуття між людьми.

(переклад —  Ігор Касьяненко)

***

  Do Not Go Jentle Into That Good Night

Do not go gentle into that good night,
Old age should burn and rave at close of day;
Rage, rage against the dying of the light.

Though wise men at their end know dark is right,
Because their words had forked no lightning they
Do not go gentle into that good night.

Good men, the last wave by, crying how bright
Their frail deeds might have danced in a green bay,
Rage, rage against the dying of the light.

Wild men who caught and sang the sun in flight,
And learn, too late, they grieved it on its way,
Do not go gentle into that good night.

Grave men, near death, who see with blinding sight
Blind eyes could blaze like meteors and be gay,
Rage, rage against the dying of the light.

And you, my father, there on the sad height,
Curse, bless, me now with your fierce tears, I pray.
Do not go gentle into that good night.
Rage, rage against the dying of the light.

Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші

---

---