Олександр Пушкін та полковий устрій України

Автор: Игорь Касьяненко · 20.03.2024

Легковажному дилетанту, котрий поспіхом пробіжить назву нарису може здатися, що зв’язок тут як між бузиною та київським дядьком.

Але не все так просто. Пушкін був птахом високого польоту. Тож і ми почнемо розповідь з панорамного погляду на Україну, яким дивится, наприклад лелека, коли мандрує від Закарпаття до Слобожанщини.

Лелека у польоті

Ми не впевнені, що лелеки подібні подорожі взагалі практикують, але уявити зазначене нам ніхто не забороняє. Особливо, якщо взяти до уваги, що говорячи про людські крила, ми зазвичай маємо на увазі крила фантазії.

Полковий устрій України

Відомо, що у XVII-XVIII столітті Україна поділялася на три незалежні складові: Гетьманщина, Військо Запорізьке низове (Січ) та Слобідська Україна. Січ не підкорювалася нікому. Гетьманщина мала певну автономію, але, залежно від берега Дніпра, узгоджувала свої дії з інтересами Речі Посполитої та Московії. Слобожанська Україна знаходилася під владою московського царя.

Також існували заселені етнічними українцями Волинь та Галичина. У ХІІІ столітті вони звалися Князівством Галичини та Володомирії, або Руським королівством. Потім титул короля Галичини та Володомирії (Лодомерії) додав до переліку своїх регалій угорський король, далі польський. Територія ця тоді називалася Руським воєводством і так тривало аж до 1772 року, коли землі Галичини та Волині стали частиною Австро-Угорської імперії під назвою Королівство Ґаліції і Лодомерії.

Козаччини там формально не існувало, але саме звідти вийшли; козацький отаман Северин Наливайко (Гусятин, Тернопольскої області), Петро Конашевич-Сагайдачний (Кульчиці, Львівська область), а по деяким версіям і Михайло Хмельницький – батько Богдана. У будь-якому разі освіту Богдан Хмельницький отримував на Галичині.

Ще була Північна Буковина, де українці відчували суттєвий вплив та підтримку як з боку Гетьманщини, так і Королівства Ґаліції і Лодомерії. але не мали державності навіть у формі автономії, бо Буковина входила до складу Румунії та Австро-Угорщини.

Закарпаття також з часів короля Стефана І Святого( XI століття) по XX століття перебувало під владою угорської корони. Але якимось чином примудрилося не втрати духовні та культурні зв’язки з Галичиною, а через неї і з Великою Україною.

Попри ієрархічні відмінності Гетьманщину зі Слобідською Україною поєднував не тільки етнічний склад, але й однаковий адміністративно–територіальний полковий устрій. Але це не були виключно військові містечка. На землях козацького полку, поруч з козаками та їхніми родинами, мешкали також селяни, ремісники та працівники, так би мовити, духовної галузі. Некозаче населення сіл називалося посполитими, а міське – міщанами. Керувала усім цим господарством козацька старшина, що утримувала відповідну канцелярію.

Цей вступ нам був потрібен, щоб хтось грішним ділом у ході нашої подальшої розповіді не сплутав Україну з Малоросією. Ви спитаєте: «А де ж тут Пушкін?»

А.С. Пушкін

Чекайте, вже скоро буде.

Пушкін та Гончарова

Офіційним початком впровадження полкового устрої в Україні вважається день укладення Куруківської угоди, що була підписана після перемоги козацького війська над армією Речі Посполитої біля Куруківського озера (передмістя Кременчука).

Підписання відбулося 27 жовтня 1625 року. Українську делегацію очолював отаман Війська Запорозького Михайло Дорошенко – дід гетьмана Петра Дорошенка, правнучка якого Наталія Гончарова була дружиною…Олександра Пушкіна.

Козак

Російського (точніше, афроросійського ) генія з дитинства тягнуло до всього українського. Ще у 1814 році п’ятнадцятирічний ліцеїст Сашко Пушкін склав вірш «Козак». То була не дуже вдала переробка на московицький лад всесвітньовідомого (без перебільшення) шедевра українського козака-філософа Харківського полку Семена Климовського «Їхав козак за Дунай».

Ми згадували про долю цієї пісні у розділі «Українська барокова поезія», нарису: Борис Грінченко. Життєпис у вигляді ліричних відступів.

Пушкін природно у своїй версії на блакитному оці поміняв запоріжця на донця. Олександр Сергєєвич взагалі не гребували запозиченнями чужої інтелектуальної власності задля переробки на свій манер. Ну імперець, що з нього візьмеш. Золота рибка — та що у братів Грімм камбала — про це більше розповість.

Українкофіл

А ще Пушкін, схоже, був, так би мовити, українкофілом. Окрім законної дружини, поет періодично закохувався в інших українок. Зокрема шедевр російської поезії «Я вас любил, любовь ещё быть может…» присвячено Анні Оленіній, онучці українського козака Марка Полторацького з містечка Сосниця, що на Чернігівщині.

Анна Оленіна

А її двоюрідній сестрі Анні Керн – теж українці з роду Полторацьких, присвячено не менш геніальний вірш «Я помню чудное мгновенье».

Анна Керн

Сосниця. Чернігівський та Ніжінський козацькі полки

Сосниця – стародавнє містечко серед соснового лісу – була центром Сосницької сотні, що існувала з 1648 року, тобто з часів Хмельниччини, входила до складу Чернігівського, потім Ніжинського, а далі знову Чернігівського полку, аж до його розформування 1782 року у ході антиукраїнських реформ Катерини Другої. Місто мало Магдебурзьке право та фортецю.

На хуторі біля Сосниці у 1894 році народився кінорежисер Олександр Довженко. А 1729 року в родині козака Федора Полторацького – майбутній дідусь муз Пушкіна, а по сумісництву видатний музичний діяч тодішньої російської імперії Марк Полторацький.

Дійсний статський радник Марк Полторацький

Якщо бути вже абсолютно точними, то Марк Федорович народився у родині соборного протоієрея Федора Полторацького, котрий до прийняття сану дійсно був козаком. Та й потім, одягнувши рясу на шаровари, не перестав їм бути. Подібний характерний для тогочасних українських реалій персонаж — полковник і панотець Шрам (Чепурний) – діє в романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Марк Полторацький

Марк Полторацький вчився у Києво-Могилянській академії. Бог дав хлопцеві чудовий голос. У 15 років його почув ще один могутній козак — Олексій Розумовський — той, що спав з царицею Єлизаветою – і забрав обдарованого юнака до Петербургу. Там Полторацький зробив карколомну кар’єру, був призначений регентом «Придворной певческой капеллы», а потім і її директором.

Саме Марк Полторацький привіз до Петербургу з Глухова, тодішньої столиці Гетьманщини, двох козачат — Дмитра Бортнянського та Максима Березовського – найвидатніших композиторів XVIII століття російської імперії. До речі, з того ж самого Глухова де вже у ХХ столітті вчився Довженко. Що зробиш. Світ малий.