Ділан Томас. У моєму ремеслі чи похмурому мистецтві (In My Craft or Sullen Art)
Дилан Томас
У моєму ремеслі чи похмурому мистецтві
У моєму ремеслі чи у похмурому мистецтві,
що народжується в тиші ночі, в ті часи, коли
в колі хмар лютує Місяць і коханці у фортеці
ліжка сплять в облозі горя, як жаринки між золи,
я працюю, мов літаю на очей співочих сяйві,
не тому, що прагну слави чи розваги чарку п’ю,
не для хліба, не заради торгу чарами, що зайві
на етапах, де слонова кістка рівня солов’ю.
Я працюю за платню найпотаємнішого серця,
це його подвійний ритм кохання створює танок.
Не для гордого одинця я приводжу слів суденця
разом з Місяцем шаленим в бухти пінних сторінок.
Не для геніїв минулих з їхнім солодкоголосим
скарбом трелей та псалмів я впорядковую рядки.
І метафори та рими строфам заплітаю в коси,
як весна в гілки вплітає літом сповнені бруньки.
Я готую страву з хмелю, красномовства та естетства
для тих пар, чиї обійми сум охоплюють віків.
Не гадай, якщо один ти, — ремесло це чи мистецтво.
Заплати собі і далі руш у будь-який з боків.
(Переклад — Ігор Касьяненко)
***
In My Craft or Sullen Art
In my craft or sullen art
Exercised in the still night
When only the moon rages
And the lovers lie abed
With all their griefs in their arms,
I labour by singing light
Not for ambition or bread
Or the strut and trade of charms
On the ivory stages
But for the common wages
Of their most secret heart.
Not for the proud man apart
From the raging moon I write
On these spindrift pages
Nor for the towering dead
With their nightingales and psalms
But for the lovers, their arms
Round the griefs of the ages,
Who pay no praise or wages
Nor heed my craft or art.
Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші
(оценок ещё нет)
Загрузка...
комментарии