У Сумах поставили одну з перших українських комедій

Автор: Игорь Касьяненко · 21.11.2020

У листопаді 2020 року творчий колектив сумського національного театру драми та музичної комедії імені М.С.Щепкіна представив прем’єрну виставу «За двома зайцями».

Режисер-постановник – Роман Козак. Головний диригент – заслужений працівник культури України Віталій Тамілін. Балетмейстер-постановник – Сергій Великодний. Хормейстер – Катерина Докукіна. Жанр спектаклю автори визначили як комедійний мюзикл.

Сама п’єса є українською театральною класикою і знайома практично кожному з дитинства, тому ми, не переказуючи сюжету, зупинимося тільки на родзинках.

Атмосфера часу та перипетії створення, або Як Сірко переміг Рябка

П’єса побачила світ навесні 1883 року, через декілька літ після сумновідомих емського указу (1876 р) та, так званого, Валуєвського циркуляру (1863 рік), які істотно обмежували можливості друку українських літератури і взагалі розвиток української культури.

Тим не менш комедія «За двома зайцями» була дозволена цензурним комітетом до постановки театральною трупою Михайла Старицького, одного з засновників «Театру корифеїв» — першого офіційного українського театру. Це трохи дивно, бо вістря гумору у ній було спрямоване саме на висміювання українців, які намагалися говорити російською, аби виглядати освіченими.

Цікаво, що комедія не є оригінальною. Спочатку була п’єса Івана Нечуй-Левицького «На Кожум’яках» з головними героями — цирульником Свиридом Івановичем Гострохвостовим та дочкою заможного київського крамаря Єфросинею Сидіровною Рябко. Після редагування цього твору Старицьким головні герої стали відповідно зватися: Свиридом Петровичем Голохвостим та Пронєю Прокіпівною Сірко.

Спочатку було вирішено вважати твір спільним і друкувати, вказуючи прізвища обох письменників. У 1887 році Нечуй-Левицький запропонував нову власну редакцію своєї п’єси, але його варіант не викликав особливо захоплення у театральної спільноти. Класичною залишилася редакція Михайла Старицького. Саме його ім’я і вказується зараз на афішах.

Зайці радянських часів

У в 1961 році на Київській кіностудії імені Довженка вийшов художній комедійний фільм «За двома зайцями» з геніальним Олегом Борисовим у ролі Голохвостого та Пронею у виконанні народної артистки України Маргарити Кринициної. Спочатку фільм було знято українською мовою, але після його непередбачено шаленого успіху у прокаті, «Зайців» дублювали на російську. Зараз в мережі можна знайти обидва варіанти.

А ще у Радянському Союзі існувала оперета «Дамських справ майстер», створена по мотивам п’єси «За двома зайцями», яка, до речі, наприкінці минулого століття йшла і у сумському театрі ім.Щепкіна у постановці Олександра Рибчиньського. Твір був написаний в 1979 році композиторами Вадимом Ільїним і Владленом Лукашовим на лібрето Дмитра Шевцова.

У радянських постановках цікавим є те, що і у фільмі, і в опереті висміювалося міщанство – тобто прагнення до показового збагачення будь якою ціною. А суржик, яким розмовляли та співали герої, вже був просто засобом зробити їх смішними.

Зайці сучасної епохи, або Балада про високе кохання

Комедійний мюзикл «За двома зайцями» поставлений Романом Козаком у театрі імені Щепкіна — не тільки весела, але й трохи сумна і романтична історія про дівчину Проню. У трактовці щепкінців Проня (Анастасія Леміш) хоча й смішна, але більш зворушлива і навіть дуже симпатична особа. Шарму додає ще й те, що по ролі вона нібито негарна і незграбна, а акторка, яка її грає – просто красуня. Цей контраст дає їй можливість, як кажуть, відриватися на ниві гротеску по повній програмі – бо ці сяючі очі, ця природня грація, чарівність та енергетика перетворюють те, що нібито мало бути сатирою, на щось по-доброму веселе, щире, знайоме і справжнє.

І коли у кінці вона промовляє сакраментальне: «Я думала, це шкварчить ваше серце, а то шкварчала ваша папіроска» — все, у розчуленого глядача на очах сльози, чисті, як високі почуття бідолашної Проні.

Окрім цього у виставі багато музичних номерів, бо по суті — цє творча суміш комедії «За двома зайцями» та оперети «Дамських справ майстер». На сцені присутній навіть оперетний кордебалет лихварів-євреїв в суботньому одязі. І ще багато іншого — дотепного і яскравого — оригінальних режисерських знахідок, хореографічних номерів та талановитої акторської гри.

Навіть ролі другого плану граються настільки характерно, що їх важко не помітити. І у цьому сенсі ми бачимо на сцені саме акторській ансамбль, який не тільки являє собою сплав досвіду і молодості, але й отримує насолоду від власної гри. А це дуже важливо як для артистів, так і для їхньої публіки.

У цілому, під час перегляду вистави глядач ніби потрапляє у інший вимір світу – яскравий, ексцентричний і непобутовий. І добрий, бо у виставі немає відверто злих людей – навіть Голохвостий тут скоріше жалюгідний піжон-аферист, ніж відвертий негідник. І нічого, що він розбив серце Проні — чомусь є впевненість, що за такою красунею там пів Києва у чергу стане втішати і руки просити.

На завершення, остання унікальна цікавинка. Спектакль ставили під час карантину, інколи навіть доводилося працювати в режимі онлайн. Але попри всі ці складнощі, він таки відбувся. А значить – життя триває.

Прем’єрні покази вистави «За двома зайцями» відбудуться 26-27 листопада. Далі – слідкуйте за афішою на АТС.

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com