У Сумах відкривається виставка, присвячена коханню
З вівторка 7 жовтня в залах Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького експонується четверта персональна виставка акварелей Віктора Костянтиновича Михайличенка з нагоди 65-річчя від дня його народження.
Цього разу свою експозицію художник присвятив світлій пам’яті дружини, художниці Галині Олександрівні Михайличенко (1947-2011). І саме тому він написав три різні за настроєм та психологічним станом її портрети.
Народився майбутній художник в м. Чирчику Ташкентської області (Узбекистан). Закінчив живописне відділення Ташкентського республіканського художнього училища ім. П.П. Бенькова (1968), потім навчався у Ташкентському театрально-художньому інституті ім. О.М. Островського (1974). З 1993 р. живе і працює в Сумах як сценограф, аквареліст та станковий живописець. Лауреат Державної премії Узбекистану ім. Хамзи. Член Спілки художників з 1980 р. Учасник обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок. За роки перебування в Україні ним було представлено вісімнадцять персональних виставок, насамперед у Сумах, Києві та Санкт-Петербурзі.
Сумщина відіграла особливу роль у творчій реалізації Віктора Костянтиновича. Як уже зазначалося, паралельно з основною роботою театрального сценографа В. Михайличенко присвятив свою творчість акварелі. Якщо театр для художника став головною професією, то акварель – покликом його душі. Так, кольорові начерки певного мотиву перетворюються у закінчені композиції-картини, яких може бути по кілька варіантів, і кожен – неповторний. Бо акварельні малюнки можна тільки переписати на новому аркуші, на відміну від олійних фарб.
Художник пише так, ніби співає свої пісні-роздуми. Він не приховує своє щире захоплення від побаченого, що сприймається з глибоким відчуттям вдячності перед природою («Дощ пройшов», «Рибалка на Пслі»). Велика кількість написаних творів не зупиняє митця, який стверджує, що він ще не вичерпав усі свої художні можливості.
Його акварелі можна розподілити на мотиви з водоймами («Озерце після дощу», «Човен серед верб»), дорогами, містками («Віддзеркалення», «Відлига»), порами року. Один і той же пейзажний вид повторюється у різних варіантах у будь-яку годину дня. Виокремити по красі чи емоційному відчутті ці аркуші неможливо, бо кожний представляє глибокий психологічний образ природи.
Творам Михайличенка притаманна вільна широка манера, що поєднується з деталізацією та перспективною глибиною («Осінь на Сеймі», «Осіння алея»). Творчий діапазон коливається від етюдності нескладних, скромних мотивів – до художньої завершеності розлогих панорам ландшафту («Весна»). У ліричних пейзажах («Калина», «Квітень») відчутні ноти настроєвого відношення до природи. Виразна скупість кольору органічно поєднується з логікою просторових рішень. Акварельні натюрморти («Хризантеми у вазі», «Бузок в ганку») позначені і майстерністю виконання, і глибоким розумінням природи, виявленням у ній загальнозначимого.
Вернісаж експозиції — 7 жовтня о 15.00. Виставка працює щодня, крім п’ятниці з 10.00 до 16.00
(оценок ещё нет)
Загрузка...
И опять замечательная выставка! Прекрасное и даже немного необычное по искренности и хорошей многословности открытие.
Виктор Михайличенко — художник, излучающий энергию любви к жизни, к природе и точно такие же его картины.
Давно я не видел столько восхищённых глаз, смотрящих на работы художника…. Восхищённых и удивлённых — как так можно писать….