Мово моя веселкова

«Мово моя веселкова»

Мово моя веселкова,

Матінко рідна моя,

Скрипко моя яворова,

Пісня дзвінка солов’я.

Ніжна вербовая гілка

Тихо тобою шумить

І калинова сопілка

Пісню твою гомонить.

Клекіт вгорі журавлиний,

Що в піднебессі луна.

Ніжна,струнка тополина,

Що серед поля одна  —

Все по-вкраїнськи говорить,

Все гомонить і співа.

Рідна Шевченкова мово,

Ти в цілім світі одна!

Мово українського народу,

Ти неповторна і своя.

В тобі гримлять громи в негоду,

І чути стогони Дністра.

На своїй природній мові

І струмочки гомонять.

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Смутні ранні роси,

Капаючи з трав,

Шепочуть про козака,

Що дівчиноньці співав.

Українська мово,

Вільна і чудова,

Ти пройшла

Крізь тернові тяжкії віки!

Твоїй силі завдяки

Не схиливсь народ, бо знає,

Що ніхто нас не зламає.

Дужий той,

Хто любить свою мову  —

Мелодійну, чарівну.

Рідна мово українська —

Ти найцінніше незамінне

Народне джерело.

Ти єднаєш між собою

Те, що буде й те, що вже було.

Мова — засіб спілкування

І культури сподівання,

Людського досвіду впорядкування

Й чогось цікавого пізнання.

У нашій мові українській

Дуже багато пестливих слів,

Тож нехай лунає ніжно

Українській, заворожуючий душу, спів.

Рідна мова українська,

Мов ромашка зацвіла,

Кожну розуму-пелюстку

Українцям віддала.

Щоб всі люди пам’ятали-

Україна в нас одна!

Мова наша калинова,

Горда й вічна молода.

Тож давайте шанувати

Українську мову всі!

І плекать її, любити,

Так, як пісню солов’ї.

Хай ніколи не згасає

Віра в себе, в свій народ,

Щоб на милій Україні

Зроду не було незгод!

 

---

---