Метки: поезія

Особливо коли жовтневий вітер Особливо коли жовтневий валлійський вітер волосся моє карає пальцями вогню з льодом, упійманий схожим на краба світилом, як ріпа городом, я іду в листопад і кидаю краба тіні на жовті...

Світло розбивається об відсутнє світило Світло розбивається об відсутнє світило. Коли хвилі не при справах, води серця роблять своє діло. І зламані привиди зі світлячками в головах — уречевлені осяяння прорізають плоть, де м’ясо...

У моєму ремеслі чи похмурому мистецтві   У моєму ремеслі чи у похмурому мистецтві, що народжується в тиші ночі, в ті часи, коли в колі хмар лютує Місяць і коханці у фортеці ліжка сплять...

Печаль-викрадачка часу Печаль-викрадачка хвилин відповзає. Місяць намалював могилу з роками далекого плавання. Старі забувають про бідкання і, покладаючи хронометраж на поривчастий вітер та приплив, наче лій плавний, відкликають потерпілих від корабельного лиха, що осідлали...

Через те, що за дротами розпеченими Через те, що за дротами розпеченими висвистує перната втіха, чи солодше заспіває сліпий кінь? Зручна птаха та звір лежать, розміщенні тихо терпіти цю вечерю і настрою ножі, так...

  Коли п’ять агентів країни чуття Коли п’ять агентів країни чуття у спільній реляції вмістяться, пальці забудуть мистецтво служіння панству городу та сонцем хрещеному злаку. І дружно відзначать, як через примружене веганське око півмісяця...

Це дзвін грішних язиком пильним Це дзвін грішних язиком пильним мене по церквах скликає. Коли з часоміром пісочним та смолоскипом хронос, мов би сірчаний жрець, у котрого єлей на личку та ратиця у сандалі...