Ділан Томас. Рука, що підписала папір (The Hand That Signed The Paper)
Рука, що підписала папір
Рука. Вона підписує папір і місто обертає на руїну.
Державних пальців суверена міць податком обкладає навіть подих.
І землю мертвих множить у рази, і навпіл ділить зламану країну.
Ці п’ять царів скарали короля, найбільшого із гордих.
Рука йде до похилого плеча, яке вже не послужить королівству.
Суглоби пальців крейдою або пером із гусака підводять риску
під списками фіаско та звитяг і край кладуть насильству та убивству.
І мовчки зупиняють час розмов, з яких немає зиску.
Рука, що підписала договір, породжує тривогу й лихоманку
і голод, ніби впала сарана і від зерна лишилася полова.
Це все рука, велика та рука, що кожного тримає за горлянку
з народжених людей, чиє ім’я засвідчене письмово.
П’ять владних пальців, самодержців п’ять рахують мертвих та закриту рану
м’якішою не роблять. На чолі збирають зморшки й грозові прогнози
зі співчуттям об’єднують на тлі укритого зірками океану.
Та плакати не можуть – рухи рук не втілюються в сльози.
(Переклад — Ігор Касьяненко)
***
The Hand That Signed The Paper
The hand that signed the paper felled a city;
Five sovereign fingers taxed the breath,
Doubled the globe of dead and halved a country;
These five kings did a king to death.
The mighty hand leads to a sloping shoulder,
The finger joints are cramped with chalk;
A goose’s quill has put an end to murder
That put an end to talk.
The hand that signed the treaty bred a fever,
And famine grew, and locusts came;
Great is the hand that holds dominion over
Man by a scribbled name.
The five kings count the dead but do not soften
The crusted wound nor pat the brow;
A hand rules pity as a hand rules heaven;
Hands have no tears to flow.
1936 р.
Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші
комментарии