Надія
«Надія»
Багато, Вкраїно із тебе знущались
Як сталь, ти була тверда.
Ні з чим додому вони повертались
Багатьом ворогам ти відсіч дала.
Кожен час має тирана свого,
Кожен час не позбавлений цього,
Кожному краю недоля своя,
Також страждає Вкраїна моя.
Ні долі, ні волі в неї нема.
Зосталася тільки надія сама…
Надія пожити вільною трохи,
Надію цю покладає на Бога.
Та тільки Вкраїну не хочуть пускати,
І рештки багатства хочуть забрати
Й пустити по світу саму сиротину,
Й залишить вмирати, як малу дитину.
Народ України не хоче і знати,
Що є Україна його рідна мати.
Забули вони свою рідну Вкраїну,
Й звернули свій погляд в чужую країну.
Але вас я хочу, люди, спитати,
Хто в чужім домі може прихисток дати?
Кому потрібні зрадники ниці,
Що продадуться за жменю пшениці?
Тому благаю людей — схаменіться,
До рідного краю свого поверніться,
Віднайдіть заховані його багатства
Й не буде в нас горя, а буде лиш щастя!
(1 голос, оценка: 4,00 из 5)
Загрузка...
комментарии