Есть у нас в центре села маленький, ухоженный домик с резными ставнями и наличниками… Много лет смотрю на него и постоянно думаю: как же он устоял, сохранился, когда взялись сёла «благоустраивать»? Снесли деревянные дома,...
Їх вивезли вночі. Видали платню. Так що є з чим додому. Там його чекала жінка і двоє діток. Їх було двоє односельців, вдвох разом сіли на потяг. Микола, так звали побратима, був директором школи,...
Ти не боялася холоду, веснянок, розсипаних на снігу, шоколадних бурульок. Бо тобі судилося існувати на перехресті двох життів: теперішнього і минулого. Колись ти була кішкою, річкою, вітром, падаючою зіркою, – усім тим, що прагнуло...
У нашому дворі появилася компанія п’яничок, яка днями розпивала оковиту і співала пісень, та так фальшиво, що хотілося відразу заткнути вуха і закрити наглухо вікна. Бабусі їх так і так вмовляли помовчати, але де...
Антон ледве підняв голову з руля і глянув у якимсь дивом вціліле дзеркальце. На нього дивилося розпухле, з синіми гематомами, неголене лице, наскрізь вимазане в крові, що вже встигла запектися. Він поворушив руками і...
…мне снилась твоя усмешка, снились слёзы мои… Во сне я плакала. Не спрашивайте меня почему. Я сама не знаю. Может быть, под впечатлением той грустной песни, которую так изумительно пела неувядающая Эдита Пьеха в...
В Сумах продолжается Международный конкурс прозаических миниатюр «Колибри 2015». Организованный сумским «Агентством Творческих Событий», конкурс проходит в интернет–формате и носит статус международного по двум причинам. Во–первых, читателями произведений, представленных на конкурсе, являются люди со...
Вона навіть не волога, а сира. Сира настільки, що пліснявіє, вкривається мохом, викликає огиду. За якихось кілька хвилин ти побачив її справжню сутність, її душу, яка вилізла крізь вирячені очі. Її волосся, донедавна біляве,...
Ты едешь домой от стоматолога. В маршрутке пусто, за окном темно и тебя клонит в сон. Внезапным прозрением на тебя обрушивается осознание того, что ты опять ребенок, как обрушивается ливень летним днем. И растворяясь...
О tempora, o mores! Жінка, що народилася на межі століть-тисячоліть, струнка, мов цигарка, дорога, мов сигара, і доступна, мов люлька миру. Хіба ж так можна виходити на двір із тютюновим шлейфом? Діти позаду йдуть...
комментарии