Автор: конкурс ·
Сонце піднялося в зеніт… Вона стоїть обласкана літнім сонячним промінням на березі синьої, аж блискучої від води, річки…
Він лежить на траві — відпочиває. Дивиться, примружуючись від сонця, на небо — і бачить там глибинну його безодню. І йому, здається, що Він летить туди, немов на крилах. Летить — летить, а от долетіти ніяк не може…
— Чуєш? — запитує пошепки Вона.
— Що, чуєш? — перепитує, не відриваючи погляду від неба, де інколи граються, мов маленькі діти, білі-білі хмаринки.
— Симфонію джерел…
— Симфонію джерел? — дивується Він і відводить нарешті погляд від неба, обертається до Неї. — Звідки тут джерельна симфонія?
— Лежи. Не ворушися. Чуєш?
Вона схиляється над ним і припадає своїми гарячими, як пісок під пекучим сонцем, вустами до його зшерхлих губ.
Він п’є з її вуст солодкий сік і все ніяк не може його напитися. Ледве відірвався і від насолоди заплющив очі.
— Це симфонія цілющих джерел, — продовжує Вона, відсапуючись від такого духмяно терпкого тривалого поцілунку. — Це їхня вічність…
— Он яка ти! — Він із захопленням глянув на Неї. — Звідки ця поетичність в тобі ?
— Від Бога, — просто відповідає. — Мені постійно здається, що життя — це людська симфонія, яка складається із безлічі джерельних симфоній. А кожна людина — пісня. Велична! Красива!..
— Я — теж пісня?
— Ні. Для мене ти — музика…Моя музика, яку я пишу…Надіюся, що писатиму її все своє життя…
— Он як! — він зводиться на лікті, потім сідає на траву. — Я все зроблю, щоб твоя музика не перервалася на високій ноті…
— А у тебе звідки така духовність?
— Від Бога, — повторює її слова.
Він дивиться в її сині — сині, немов сьогоднішнє небо, очі, й не може відвести від них свого погляду. Щось нове, жіночо-поетичне, раніше незнане з’явилося в них. І зненацька відчув глибину її душі — вона багата не тільки фантазіями, але й почуттям істини прекрасного в людському такому нелегкому житті.
Дивився й не міг намилуватися Нею.
— А чуєш, як шепоче трава? — веде далі Вона.
— Хіба трава шепоче?
— І шепоче, і співає. Ти лишень прислухайся. Чуєш?
Він завмер. І йому здалося, що навколо нього щось дійсно не то заграло, не то заспівало.
— Ага, музики грають…
— Це добре, що ти чуєш музику. — Вона обняла його кучеряву голову своїми тендітними засмаглими руками . — Вони грають про наше щастя…Запам’ятай цю мить…
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015
(2 голос, оценка: 4,50 из 5)
Загрузка...
Некто толстый вместо отражения в зеркале, плюс плохо сходящаяся одежда и признаки отдышки – в общем, с этим что–то надо делать. Самым первым из приходящих в голову и самым популярным видом оздоровления считается бег. Может с него и начать путь к здоровому и стройному долголетию? Возможно,…
Живописные окрестности города Сумы знамениты тем, что в конце XIX века здесь любили отдыхать гении. В посёлке Низы в усадьбе помещика Н.Кондратьева в 1871-79 гг. каждое лето (кроме 1877- года своей женитьбы) жил П. И. Чайковский. В особняке помещиков Линтварёвых…
Украинский писатель–сатирик Остап Вишня (1889 — 1956) имел все шансы прожить завидную судьбу. Если бы не время, в которое ему выпало родиться. Со временем, однако, всё не так просто. Неизвестно, смог бы столь полно…
До недавнего времени в биографии известного коллекционера Оскара Германовича Гансена было больше вопросов, чем ответов. Однако снятие табу на «запрещенные» в советское время имена позволило опубликовать свои исследования научным сотрудникам Киевских музеев, в чьи…
Метки: БурыньКонкурс «Колибри»литературалитературный конкурсновостьпрозапрозаическая миниатюраСумы
Интересности
Я не дуже розумію як відчувають чоловіків жінки, а от молода жінка у сприйнятті симпатизуючого їй чоловіка — це чиста поезія. Тому, до речі, так багато молодих поетес, яких підтримують чоловіки. Бо неважливо що вона і як там розповідає у своїх віршах. Вона сама поезія і компенсує собою всі недоліки своїх творів.
Трохи занепокоїли вуста, «гарячіми, як пісок під пекучим сонцем» — це не занадто? ))