Ділан Томас. Печаль-викрадачка часу (Grief Thief Of Time)

Автор: Игорь Касьяненко · 07.10.2024

Ділан Томас

Вірш «Grief Thief Of Time» було написано Діланом Томасом у серпні/вересні 1933 року та редаговано в серпні 1935. Твір є частиною збірки «Twenty-five Poems» (1936).

Печаль-викрадачка часу

Печаль-викрадачка хвилин відповзає.
Місяць намалював могилу з роками далекого плавання.
Старі забувають про бідкання і, покладаючи хронометраж
на поривчастий вітер та приплив, наче лій плавний,
відкликають потерпілих від корабельного лиха,
що осідлали морське світло там, де затоплена стежина
чи не єдина втіха.
Валет болю крадеться геть від розрізаної морем віри,
що поставила годинник на коліна.
Старі забувають про журбу, надривний кашель, висячого альбатроса,
відкидають кістку молодості та інші орієнтири
і з очима солоними без ридань шкутильгають до ліжка,
у якому та, що хитнула високий приплив у пору оповідань,
безмежно лежить-кохається зі злодійкою.
І це не інтрижка, бо вони пара у будь-яку днину
та, що краде і та, що збирає данину.

Тепер Джек, валет, який мені за отця,
дозволив шахраю з обличчям часу, у котрого небуття блимає з рукава,
прокрастися зі здобиччю бульбашок у пошарпаному мішку до могили жеребця —
трикстер, мов поет, що дістає із-за муру очевидності слова,
поцілив точно в яблучко, коли проліз крізь тріщину євнуха
та звільнив розкладену на дві коробки зажуру.
Свистки позбавлені срібла переслідують його по тижнях полуднів
аж до дня остаточної згуби й останньої смерті.
Ті вкрадені бульбашки мають укуси змій та неживі очні зуби.
У сексі веселки, що з’єднала людські половини,
немає сенсора третього ока,
як життя у пустому конверті.
Усе залишиться і на цвинтарі, який по суті — затока
потойбічного океану, переллється на віки віків
у спільну форму зі злодіями, що забрали моїх батьків.

(Переклад — Ігор Касьяненко)

Grief Thief Of Time

Grief thief of time crawls off,
The moon-drawn grave, with the seafaring years,
The knave of pain steals off
The sea-halved faith that blew time to his knees,
The old forget the cries,
Lean time on tide and times the wind stood rough,
Call back the castaways
Riding the sea light on a sunken path,
The old forget the grief,
Hack of the cough, the hanging albatross,
Cast back the bone of youth
And salt-eyed stumble bedward where she lies
Who tossed the high tide in a time of stories
And timelessly lies loving with the thief .

Now Jack my fathers let the time-faced crook,
Death flashing from his sleeve,
With swag of bubbles in a seedy sack
Sneak down the stallion grave,
Bull’s-eye the outlaw through a eunuch crack
And free the twin-boxed grief,
No silver whistles chase him down the weeks’
Dayed peaks to day to death,
These stolen bubbles have the bites of snakes
And the undead eye-teeth,
No third eye probe into a rainbow’s sex
That bridged the human halves,
All shall remain and on the graveward gulf
Shape with my fathers’ thieves.

Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: Ділан Томас. Вірші