Ольга Пужанська (Ольга Вьюга). Людина і ліс

Ліс. Це маленьке слово символізує велич природи. Воно вміщує в собі багато цікавого. Коли приходиш в ліс, перехоплює подих від чистоти повітря (не дарма ліс називають легенями планети), і тієї краси, що ховається за високими деревами. Скільки відкриттів можна зробити просто спостерігаючи за лісом. А ще, ліс — це велика казка.

Варто лише трішечки уважніше придивитися до кущиків, травички, сухого листя, різних трісочок — і побачиш все, що ТИ можеш собі намріяти.

Он з-за кущика з ягідками вискочив зайчик і весело помахав вушками — він зовсім не боїться тебе і продовжує займатися своїми заячими справами. Ось, повз твоєї ноги ледь не перечепившись через неї, пішов спираючись на палицю колючий їжачок. Він збирає до плетеного кошика грибочки і буркотить собі під носа про те, що вже й пройти ніде — кругом люди. А ти й не дивуєшся, неначе це така звична річ, що їжачки розмовляють. Звівши погляд вгору подивись на гілочку сосни. Бачиш? Там білочка за щось сварить свого невгамовного синочка, а він потупивши очі слухає її, та здається вже вигадав собі нову витівку. А мама хоч і сварить, але так сильно його любить, що все наперед пробачає білченяті. Вийшовши на галявинку помічаєш гриб і зупиняєшся, бо знявши шляпку, він схиляється перед тобою у привітанні. Вже й не зріжеш його тепер. Далі будь обережнішим бо йде вовчище… заплющивши очі чекаєш чогось дуже страшного, аж ні.. вовчище виявився звичайним вовченятком, який лащиться немов твій улюбленець Шарик. От і вір після цього, що вовк з’їв сірого козлика. А, ще на тій галявині безліч неймовірно смачнючої полуниці яка, якщо її з’їсти просто-таки тане на язиці. Мабуть це і є смак лісу. Приторно-солодкий, неймовірно свіжий і ароматний. Їв би і їв. А поруч знайдеш джерело. Вода в ньому неначе той нектар, що потрапляючи до рота дарує порятунок, не тільки від спраги, але й від утоми. Напившись її, можна цілісінький день ходити і не відчути спраги.

Все в лісі, так само як і в природі взагалі — досконале. Все, що створила природа потрібне не тільки їй, а й людям — її дітям. В лісі, якщо ти йдеш туди з чистими помислами, тобі боятися нічого. Звірі не нападуть, якщо ти не заважаєш їм і не шкодиш. Там, в лісі, завжди знайдеш що поїсти. Ліс — цілющій дар природи. Люди не повинні, вони просто не мають ніякого права, руйнувати створене природою і насамперед ліс! Ми живимось з нього, з кожного дерева, притулившись до якого, відчуваєш життєдайне тепло що йде від нього до тебе, яке рятує тебе від засмальцьованого міста. Ми дихаємо чистим повітрям лісу і тим самим очищуємо організм і щонайперше розум. Любімо Ліс, оберігаймо Ліс і Ліс любитиме і оберігатиме нас з вами.

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015

(6 голос, оценка: 4,67 из 5)

Загрузка...

Читайте ещё по теме:

Остап Вишня. Время и судьба

Максим Березовский. Легенда о жизни

Иван Зеленцов. Стихи

Терренкур, или Ходьба со смыслом

Коллекционер – это стиль жизни…

Сергей Рахманинов. Прелюдия для фортепиано No.5 Соль минор op. 23