Край мій рідний — Україна!

«Край мій рідний – Україна!»

Край мій рідний – Україна!

Тут народились прадід мій і дід.

Ця земля уквітчана квітами, чарівна,

Що пройшла крізь терни всіх століть.

Стоять Кий, Щек, Хорив і Либідь

І дивляться на Київ з висоти.

На чудовий храм святої Софії,

Що мерехтить барвами своєї пишноти.

Це ж на нашій рідній Україні

Виспівують маленькі солов’ї.

Тихо шелестять кущі калини

Та шумлять поважно так гаї.

Приспів співають колоски пшениці,

А жайворонки заспів заведуть.

Дзюркочить вода в криниці

І все погане та лихе просить нас забуть.

Тільки на Вкраїні є газди і газдині,

Найсмачніша українська паляниця запашна.

Вербонька й калина – символи України

Оберігають Батьківщиноньку від зла.

У цілому світі країна єдина

І ниви безмежні, і білі хатки.

Медом пахне кожна билина,

Що росте на дорогій серденьку землі.

Ти для мене– рідна мати, Україно!

Я – твоя дитина назавжди.

Де б не довелося в світі бути,

А до тебе приведуть стежки.

Бо єднає нитка невидима,

Назавжди єдна наші серця:

Ти ж бо– матінка моя єдина,

Я– твоя кровиночка,дитя.

Мене влітку принесли лелеки

Не стала перешкодою їм довга путь.

Ти зігріла материнським серцем

І вселила материнський дух.

Підростаю і мужнію швидко,

Із тобою назавжди зрослась.

Ти – моя пахуча в лузі квітка.

Я ж – твого нектару напилась.

Рідна земле моя, Україно!

Признаюся  щиро я тобі:

Не покину тебе ні в добрі,ні в журбі.

Усім серцем люблю я тебе, Батьківщино,

Адже з усіх країн найдорожча ти мені, Україно!

 

---

---