Елена Терещенко (Нуара). Відьмачка
Номинация «Каштанка»
Такою чуйною та ніжною дитиною росла дівчинка. Таким непримітним на перший погляд малям, дивакуватою та навіть відлюдькуватою − думали сусідські дітлахи. «Відьмачка!» − кричали в спину діти, ніхто з них не знав її справжнього імені. Мабуть тому, що жила вона з старенькою бабцею, яку остерігалися і побоювалися люди. Окраїна села, сірі, занедбані хатинки і їхня кособока хата на узбіччі. Що можна ще сказати, звичайно, там живе відьма! Не раді були такому сусідству односельчани. Бабця разом із онукою збирали трави та лікували людей. З міста приїздили до них за допомогою, а свої цуралися. Кожної неділі вони їздили до міста, та йшли до церкви, адже у їхньому селі не було святині. Одного разу сусідський хлопчина зірвався з дерева та поранив ногу, від болю він знепритомнів, коли прийшов до тями, побачив біля себе ту саму Відьмачку, яку він ще вчора ображав. Вона перев’язала йому ногу. Переляканий хлопчина запитав:
− Я не зробив для тебе нічого хорошого, навіщо ж ти мені допомогла?!!!
– Ти віриш словам та пліткам, а я вірю своєму серцю! – посміхнулась дівчинка.
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»
(22 голос, оценка: 4,45 из 5)
Загрузка...
комментарии