<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>А.П. Чехов &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/a-p-chehov/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Tue, 27 Jan 2026 07:27:28 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>А.П. Чехов &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Сергей Рахманинов. Прелюдия для фортепиано No.5 Соль минор op. 23</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/8357</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/8357#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 27 Jan 2026 07:15:08 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Владимир Набоков]]></category>
		<category><![CDATA[композитор]]></category>
		<category><![CDATA[Лебедин]]></category>
		<category><![CDATA[Лев Толстой]]></category>
		<category><![CDATA[Низы]]></category>
		<category><![CDATA[П.И.Чайковский]]></category>
		<category><![CDATA[Сергей Рахманинов]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=8357</guid>

					<description><![CDATA[Живописные окрестности города Сумы знамениты тем, что в конце XIX века здесь любили отдыхать гении. В посёлке Низы в усадьбе помещика Н.Кондратьева в 1871-79 гг. каждое лето (кроме 1877- года своей женитьбы) жил П. И. Чайковский. В особняке помещиков Линтварёвых&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2 class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/im21ages2.jpeg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-8352 alignleft" title="im21ages" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/im21ages2.jpeg" alt="im21ages" width="201" height="242" /></a> Живописные окрестности города Сумы знамениты тем, что в конце<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span><span lang="EN-US" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: EN-US;">XIX</span><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"> века здесь любили отдыхать гении. </span></h2>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">В посёлке Низы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в усадьбе помещика Н.Кондратьева<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в 1871-79 гг. каждое лето (кроме 1877- года своей<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>женитьбы) жил <a title="Пётр Ильич Чайковский и его женщины." href="https://creativpodiya.com/?p=8298">П. И. Чайковский</a>.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>В особняке помещиков Линтварёвых на Луке<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в 1888-1889 годы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>летом гостил А.П.Чехов. А летом 1893 года в Лебедине<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в имении купца<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><a href="https://creativpodiya.com/posts/52821">Якова Николаевича Лысикова</a> в жил С.В.Рахманинов.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Все они были знакомы между собой. Чайковский и Чехов собирались вместе писать оперу по<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>одной из<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>частей романа «Герой нашего времени» Лермонтова &#171;Бэла&#187;. Рахманинов сдавал Чайковскому экзамен<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>по композиции, за который Пётр Ильич поставил<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сергею Васильевичу<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пять с<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>тремя плюсами. <span style="mso-spacerun: yes;">   </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Знакомство Чехова с Рахманиновым<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>произошло в сентябре 1898 года. Рахманинов аккомпанировал Шаляпину в Ялте. После концерта<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Антон Павлович, войдя в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>артистическую, прямо направился к Сергею Васильевичу со словами: <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Я все время смотрел на вас, молодой человек, у вас замечательное лицо &#8212; вы будете большим человеком». </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">У драматурга<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чехова не сложилось<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с Толстым. Лев Николаевич терпеть не мог чеховские пьесы: &#187; &#171;Чайка&#187; очень плоха… Лучшее в ней — монолог писателя, это автобиографические черты, но в драме они ни к селу, ни к городу&#187;. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Рахманинову тоже<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>перепало<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>от Толстого. В 1900 году после провала<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Первой<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>симфонии знакомые привели его к Толстому, чтобы великий писатель подбодрил начинающего композитора. Толстой послушал<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>песни и романсы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Рахманинова<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в исполнении <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Шаляпина и,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>как рассказывал сам Сергей Васильевич: « Я сразу заметил, что Толстой нахмурился и, глядя на него, и другие затихли. Я, конечно, понял, что ему не понравилось и стал от него убегать, надеясь уклониться от разговора. Но он меня словил, и стал бранить, сказал, что не понравилось, прескверные слова. Стал упрекать за повторяющийся лейтмотив. Я сказал, что это мотив Бетховена. Он обрушился на <a href="https://creativpodiya.com/posts/9224" target="_blank" rel="noopener">Бетховена</a>… Потом, в конце вечера, он подошел ко мне и сказал: &#171;Вы не обижайтесь на меня. Я старик, а вы &#8212; молодой человек&#187;. Тут я ответил ему даже грубо: &#171;Что ж обижаться мне, если Вы и Бетховена не признаете…»</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Рахманинов<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>рассказал<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чехову о своём неудачном визите к Толстому.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Тот<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ответил как настоящий доктор: „Если это произошло в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>день, когда Толстой страдал от желудочной боли, — он не мог работать и поэтому должен был быть в очень нервном состоянии. В такие дни он склонен говорить глупости. Но не надо обращать на это внимания. Это не важно“….</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">А вот уже Рахманинов вспоминает о Чехове: «Какой человек! Совсем больной и такой бедный, а думал только о других. Он построил три школы, открыл в <a href="https://creativpodiya.com/posts/68732" target="_blank" rel="noopener">Таганроге</a> библиотеку. Он помогал направо и налево, но больше всего был озабочен тем, чтобы держать это в тайне».</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Надо сказать, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Рахманинов,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бывший<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>всемирно известным пианистом<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и бравший достаточно высокие гонорары за выступления, большую их часть расходовал на благотворительность. Основными (но не единственными) адресатами его помощи были соотечественники в советской России.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>К слову,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>музыканты утверждают, что постромантик Рахманинов перерос<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>романтизм пианистически и задал новый идеал исполнительства чуть ли не на век вперед. А<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>когда он <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images60.jpeg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-8356 alignright" title="images" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images60.jpeg" alt="images" width="221" height="228" /></a>написал свою Первую симфонию, ему было всего 22 года. Дирижировал ею <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А. Глазунов, человек, по воспоминаниям<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>современников,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пьющий, способный даже<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>за <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пульт<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>встать в нетрезвом виде. Похоже, что он, глядя на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>молодость композитора,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>просто не<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>понял,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с музыкой какого уровня работает. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Между тем,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и <a href="https://creativpodiya.com/posts/68838" target="_blank" rel="noopener">Чехов</a>, и Рахманинов<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гениально чувствовали<span style="mso-spacerun: yes;">   </span>наступление<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>эпохи, о которой Ницше говорил как о времени превращении человечества<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в сверхчеловека<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>существа, создавшего технику, способную уничтожить его самого.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Чувствовали раньше многих своих современников.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>В этой связи показательно, что Первая симфония и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Чайка» созданы в один год<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>(1895). И обе премьеры<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>закончились провалом и полным неприятием публики<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>и критики. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Завершая<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>чеховскую<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ветку<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>жизни Рахманинова,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>скажем, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>12 января 2007 года<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в Санкт-Петербурге на сцене Александринского театра<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с успехом и аншлагом прошла<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>премьера<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>балета<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Бориса Эйфмана «Чайка» по мотивам<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>одноименной<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пьесы Чехова на музыку Рахманинова…</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Как известно, Сергей Рахманинов<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>успел уехать<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и вывезти семью из Советской <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>России сразу после революции<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>закончил свою жизнь гражданином США. Как<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и ещё один<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>гений <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; Владимир Набоков.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>В судьбе Рахманинова есть подспудная биографически-литературная связь с<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Набоковым. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Один из последних романов<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Набокова «Ада, или радости<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>страсти», который ставят в один ряд с «Войной и миром» Толстого, «Улиссом» Джойса и эпопеей Пруста &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>это история <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>любви Ивана Вина и Ады Вин,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>длившейся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>почти девяносто лет. Они были брат и сестра. Законы общества не позволяли им<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>официально оформить отношения, но их любовь, вспыхнувшая в 12-14 лет, была безумна. К сожалению,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>им пришлось провести жизнь отдельно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>встретиться уже на склоне лет, после смерти мужа Ады и тысяч<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>отношений<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с женщинами Вана, так и не связавшего себя узами брака ни с одной из них.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Встретившись, Ван и Ада провели вместе ещё 40 лет. Оба дожили почти до ста… </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><span style="mso-spacerun: yes;"> <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/im54ages2.jpeg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-8354 alignleft" title="im54ages" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/im54ages2.jpeg" alt="im54ages" width="189" height="267" /></a></span>Так вот Рахманинов был женат на своей двоюродной сестре Наталье Сатиной. Она<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стала<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>матерью их двоих детей.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Все знавшиееё люди<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>говорят<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>о душевной<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>красоте и духовном величии этой женщины. Церковь, запрещающая браки между родственниками до четвертого колена, не давала разрешения на этот союз, и чувства молодых людей подверглись длительному испытанию. Но в апреле 1902 года Рахманиновы венчались в полковой церкви, подав одновременно прошение на высочайшее имя об узаконивании брака. Государь дал согласие. Это был крепкий <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и счастливый союз.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Набоков вполне мог иметь в виду<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>семейную историю<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Рахманиновых, сочиняя<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>роман про<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Вина и Аду. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Известно, что в жизни Чайковского была некая<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>таинственная романтическая история, связанная с его покровительницей Надеждой фон Мекк.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Есть такой<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>романтический фрагмент<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и в биографии Сергея Рахманинова.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Рахманинова после провала Первой симфонии лечил от депрессии доктор Николай Владимирович Даль — русский психотерапевт, оккультист и гипнотизер.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А у него была красивая дочь Елена.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Есть мнение, что именно поэтому лечение затянулось<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>три года, хотя,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>по воспоминаниям близких, Сергей Васильевич был натурой жизнерадостной, активной<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и энергичной.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Даль<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>внушал Рахманинову,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что скоро всё наладится и что тот напишет прекрасный фортепианный концерт. И композитор действительно создал одно из самых прекрасных своих произведений — Второй фортепианный концерт и посвятил его… дочери своего доктора. Но<b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></b>вскоре, под влиянием семейства Сатиных (семьи невесты),<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сергей Васильевич<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>изменил решение и переписал посвящение, адресовав его уже самому Далю. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">В 1918 году Сергей Васильевич оказался в Америке, а в 1919-м туда прибыла Елена Даль. Семья Сергея и Натальи Рахманиновых внешне выглядела идеальной. Однако<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>после каждого концерта музыканта его в артистической ждал<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>букет белой сирени от другой женщины. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И они оба об этом знали. Наталья никогда не устраивала публичных сцен и ни<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в чём не упрекала мужа.<span style="mso-spacerun: yes;"> В</span>от рассказ внука<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>композитора Александра Рахманинова о<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>последних днях жизни деда. «Сергей Васильевич очень много курил, практически не выпускал изо рта сигарету. И заболел раком. Последние месяцы жизни он провёл в Калифорнии. Наталья Александровна и Ирина (старшая дочь) были рядом. Уход из жизни был очень тяжёлым. Сергей Васильевич шёпотом спросил: «Вы ведь слышите? На улице играют мою «Всенощную»…» В этот трагический момент тихо отворилась дверь в спальню и к изголовью теряющего последние силы композитора подошла ещё одна женщина, за которой срочно посылала шофёра сама Наталья Александровна. Не произнеся ни звука, она жестом попросила её подойти ближе к кровати, указав на место рядом с собой. Через мгновение жизнь покинула великого Сергея Рахманинова…»</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">В общем,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>такая романтическая история, конечно же,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>поэтизирует биографию<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сергея Рахманинова, внося в неё человеческую изюминку. Но<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вот что я прочитал в одном из комментариев<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>к ней: </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/im59ages.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-8355 alignright" title="im59ages" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/im59ages.jpeg" alt="im59ages" width="264" height="191" /></a>«…история о Натальe Александровнe Рахманиновой и ее &#171;сопернице&#187; конечно, очень романтичная история, но боюсь, не соответствует действительности. У доктора Н.В. Даля было трое детей:<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>дочь Елена и сыновья Владимир и Николай. Елена родилась 8 февраля 1889 в Москве. А С.Рахманинов лечился у Даля в конце 1899, начале 1900 года. Вы точно уверены, что Сергей Рахманинов страстно влюбился в десятилетнюю девочку и хотел посвятить ей свой концерт, а Наталья Сатина от этого страдала?»</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Ах, как жаль!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Что ж, раз с поэтической историей не сложилось, будем наслаждаться музыкой. </span><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Кстати, я больше всего люблю у Рахманинова<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Прелюдию для фортепиано No.5 Соль минор op. 23». Мне кажется,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что этой музыкой Рахманинов разговаривает с Бетховеном о<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Льве Николаевиче Толстом…</span></p>
<p class="MsoNormal"><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/8357/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>14</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Український погляд на культурний спадок імперії</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68622</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68622#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 24 Jan 2026 11:40:25 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[історія України]]></category>
		<category><![CDATA[Острогозький козачий полк]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68622</guid>

					<description><![CDATA[В історії трапляються події, які немов мечем Олександра Македонського розрубують вузол складних багатовікових зв’язків, котрий, задавалося б, неможливо розплутати. Після 24-го лютого 2022 року будь-який варіант спільного для України та сусідньої території братів-каїнів майбутнього&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В історії трапляються події, які немов мечем Олександра Македонського розрубують вузол складних багатовікових зв’язків, котрий, задавалося б, неможливо розплутати.</h2>
<p>Після 24-го лютого 2022 року будь-який варіант спільного для України та сусідньої території братів-каїнів майбутнього зводиться до паркану завширшки з море та висотою вище за небо. Іншими словами, стосовно прийдешнього питань немає. А як щодо минулого? Де там наше?</p>
<p><strong>Спільне минуле</strong></p>
<p>Важливо розуміти, що талановиті люди, які жили на землях Гетьманщини та Слобожанщини з кінця XVII по XX століття просто не мали інших терен для реалізації, окрім реалій російської імперії. Якщо ми не визнаємо їх українцями, то маємо відмовитися від визначних музикантів &#8212; Марка Полторацького, <a href="https://creativpodiya.com/posts/8797" target="_blank" rel="noopener">Дмитра Бортнянського</a>, <a href="https://creativpodiya.com/posts/8861" target="_blank" rel="noopener">Максима Березовського</a> та Артема Веделя.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68643 " title="Запорожці " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom-300x169.jpg" alt="Запорожці " width="586" height="330" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom-300x169.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/bytva-pid-batogom.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 586px) 100vw, 586px" /></a>Також ми будемо вимушені викреслити родину <a href="https://creativpodiya.com/posts/9224" target="_blank" rel="noopener">Розумовських,</a> завдяки яким українська культура зробила важливі кроки до єднання з європейською та філософа Григорія Сковороду, котрий не тільки деякий час прикрашав собою почет імператриці Лізавети, але й присвячував філософські трактати російським друзям, зокрема поміщикам Тев’яшовим –  ми до них ще повернемося.</p>
<p>Відмовитися треба буде від письменників Миколи Гоголя та <a href="https://creativpodiya.com/posts/12866" target="_blank" rel="noopener">Євгена Гребінки,</a> котрі писали імперською, але оспівували Україну, а з ними і від <a href="https://creativpodiya.com/posts/68371" target="_blank" rel="noopener">Пантелеймона Куліша</a>, бо він свою «Чорну раду» подавав на перевірку державному цензору російською.</p>
<p>А ще треба виключити з реєстру своїх творця першої української граматики <a href="https://creativpodiya.com/posts/68397" target="_blank" rel="noopener">Олексія Павловського</a>, який співпрацював з Петербурзькою Академією наук, та професора Петербурзької Академії  мистецтв Василя Григоровича. А також лінгвіста-філософа <a href="https://creativpodiya.com/posts/68429" target="_blank" rel="noopener">Олександра Потебню,</a> бо він теж був академіком Імператорської Академії. А з ними й професора кафедри російської історії Петербурзького університету Миколу Костомарова – засновника Кирило-Мефодіївського братства.</p>
<p>І забути ще про багатьох &#8212; починаючи від літератора-просвітителя <a href="https://creativpodiya.com/posts/12629" target="_blank" rel="noopener">Симеона Полоцького</a> та включаючи навіть самого Тараса Шевченка. Бо якби Кобзар не погодився навчатися малярству у Петербурзі та не завів там впливових друзів у особі росіян Василя Жуковського та Карла Брюллова, то, можливо, світ би і не дізнався про божий дар українського пророка…</p>
<p><strong>Інша нація </strong></p>
<p>Чим українці принципово відрізняються від московитів? Визначальну роль тут грає сакральний вимір. Українці – це влучно відтворив Гоголь у своєму «Вії» – етнос, на ментальній території якого знайшли компроміс християнство, причому у формі постійної дискусії католицизму з православ&#8217;ям, та невідривна від природи містика слов’янського язичництва.</p>
<p>Якщо подивитися на головні церковні свята сучасності, то практично всі вони календарно прив’язані до традиційних народних свят. День Святої Трійці<a href="https://creativpodiya.com/posts/67487" target="_blank" rel="noopener"> &#8212; Зелена неділя</a>. Воздвиження Хреста Господня – <a href="https://creativpodiya.com/posts/67383" target="_blank" rel="noopener">треті Осенини.</a> І такі відповідності дійсні практично для будь-якої християнської урочистості.</p>
<p>Той же Вакула, який домовляється з чортом – це ж зовсім не Фауст і Мефістофель. Чорт у Гоголя  &#8212; жива та метушлива язичницька погань місцевого розливу, а не могутній виплодок християнського пекла. Такому і забажаєш продати душу – не купить, бо нема за що. Бідолаха здатний лише поцупити Місяць або таксувати від Диканьки до Петербурга.</p>
<p>Московити, у свою чергу, взагалі не мають природного культурного базису. Їх спочатку хрестили ім’ям чужого бога, потім відірвали від своєї землі і змішали з фінно-уграми, а далі примусили підкорятися культу монголо-татарського хана, який у підсумку переродився у московського царя.</p>
<p>В цілому, якщо торкатися володарів Московії, то там згуртувалися вкрай одіозні особні.</p>
<p>Згадаємо, для початку, Андрія Боголюбського, який у 1169 році образився на киян, а правильніше сказати &#8212; на київську демократію &#8212; і виключно помсти заради захопив та жорстоко зруйнував Київ. Ще й вкрав ікону Вишгородської Божої Матері, автором якої вважають євангеліста Луку. Росіяни тепер називають її іконою Володимирської Божої Матері.</p>
<p>А ще був такий собі Ярослав Всеволодович. Це він фактично здав Київ Батию. І не тільки Київ, а ще й свого рідного брата Юрія Всеволодовича, котрий так і не дочекався обіцяної допомоги від Ярослава. Натомість, після загибелі Юрія від рук монголів, брат &#8212; так московити завжди розуміли братерство &#8212; зайняв його вільний стіл у Володимирсько-Суздальскому князівстві. І далі вже віддано служив ханам, доки ті його не отруїли.</p>
<p>Естафету від батька підтримав ще один вірний васал монголів &#8212; Олександр Ярославович Невський – дідусь ханського митаря та московського царя Івана Калити (Гаманця), який першим почав носити титул правителя «всєя Русі».</p>
<p>Між іншим ставитися до угод з ворогом – на кшталт усяких там Будапештських меморандумів – виключно як до військових хитрощів московити теж навчилися у своїх духовних батьків – монголів.</p>
<p>Не менш разючі відмінності існували і на побутовому рівні. Показовим тут буде приклад Острогозького козачого полку.</p>
<p><strong>Острогозький козачий полк</strong></p>
<p>Острогозький (або Рибинський) козачий полк було сформовано з козаків Чернігівського та Ніжинського полків. Існував з 1652-го по 1765 рік на землях нинішньої Воронезької, Курської та Бєлгородської областей, поблизу річки  Воронеж та інших допливів Дону.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68641 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764-300x222.jpg" alt="" width="558" height="413" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764-300x222.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Map_of_sloboda_regiments1764.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 558px) 100vw, 558px" /></a>Територіально це був найдальший схід Слобідської України. Сьогодні місто Острогозьк &#8212; районний центр Воронезької області. Але й досі там, вже по переказах, пам’ятають, що переселенці з України істотно відрізнялися від місцевих мешканців, навіть донських козаків. Відрізнялися всім &#8212; мовою, вбранням, святковими традиціями та побутом.</p>
<p>Відомо, наприклад, що московитів шокували козацькі чуби-оселедці. А одного разу місцевий батюшка прибіг до судді с криком, що козаки на Пасху принесли святити&#8230; бабаків. Почали розбиратися. З’ясувалося, що то були маленькі поросята, яких місцеві ще не бачили. Ну не було у них свинарства.</p>
<p>Точніше, не те щоб взагалі не було &#8212; свиню вони завжди вміли підсунути, але культури розведення та вигодовування свинок не мали. Свиня ж – вона не цап, її треба у повазі та комфорті тримати. А московити їх, ніжних, виганяли пастися з козами та коровами. Як тваринка у таких недружніх умовах смачне сальце нагуляє?</p>
<p>Зазначимо принагідно, що перша саме російська порода свиней була виведена лише на початку ХХ століття професором-зоотехніком Михайлом Івановим – вихідцем з України, зрозуміло. І називалася вона – «украинская степная белая». А потім вони ще трошки піднапружилися і у них вийшла «миргородская черно-пестрая».</p>
<p><strong>Ще трохи про Острогозьк</strong></p>
<p>З Острогозького повіту Воронезької губернії походив вже згадуваний нами вище видатний український вчений Микола Костомаров. Також в околицях Острогозьку мешкали друзі Сковороди – поміщики Тев&#8217;яшови.</p>
<p>До речі, там було майже одночасно два Степана Івановича Тев&#8217;яшова. Тев&#8217;яшов –молодший (1730—1789) – бригадир  руської імперської армії &#8212; один з найбагатших людей Слобожанської України, син острогозького полковника Івана Івановича Тев&#8217;яшова (молодшего). Та його дядько, Степан Іванович Тев&#8217;яшов (1718-1790) &#8212; полковник Острогозького слобідського козачого полку в 1757—1763 роках.</p>
<p>Тев&#8217;яшови були російськими воєводами, що вели своїх предків від ординців. Цар їх поставив на чолі Острогозького полку, щоб наглядати за непередбачуваними козаками. Особливо самодержці перестали довіряти автентичним українським полковникам після того, як ті підтримали повстання Степана Разіна. У світлі сказаного трохи кумедно виглядає те, що Тев&#8217;яшови невдовзі назвали своїх дітей Степанами. Ми не візьмемося гадати на честь кого.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-15.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68646 " title="Степан Разін та княжна " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/завантаження-15-300x168.jpg" alt="Степан Разін та княжна " width="604" height="338" /></a>Родина Тев&#8217;яшових пов’язана не тільки зі Сковородою, але і з іменем літератора Антона Чехова, один з предків якого – Михайло Євстафієвич Чехов мешкав у заснованому козаками селі Ольховатка і «спочатку був кріпаком бригадира С.І. Тев&#8217;яшова», а «потім Ольховатка перейшла у володіння О.В. Чорткова, що був протягом ряду років воронезьким губернським ватажком дворянства, який одружився з єдиною донькою С.І. Тев&#8217;яшова».</p>
<p><strong>Юстас – Алексу, або Від сакури до вишні</strong></p>
<p>Герман Гессе у романі «Гра в бісер» торкнувся багатьох вічних тем, але так і не розповів, у чому власне полягала суть самої гри в бісер. Однак можна припустити, що це було таке змагання на краще вміння вибудовувати низки алюзій та асоціацій навколо будь-якого відправного пункту.</p>
<p>Хай, наприклад, це буде «розвідка» &#8212; термін, який у сучасній українській мові означає, не тільки шпигунську діяльність, а ще й «пошук» або наукове дослідження. Спробуємо зробити декілька асоціативних кроків одночасно у бік обох сенсів цього «випадково» обраного нами слова. Отже.</p>
<p>Гессе &#8212; німець. Найвідоміший розвідник, що контактував з німцями &#8212; Штірліц. Позивний Штірліца &#8212; Юстас. Чому Юстас? Як повідомляє творець образу геройського шпигуна Юліан Семенов, матір Штірліца (Ісаєва-Володимирова) звали Олеся Остапівна Прокопчук. Тобто дідом Штірліца був українець Остап Прокопчук. Ім’я Остап в англомовній версії &#8212; Юстас.</p>
<p>А російською Остап &#8212; Євстафій. І тут ми згадуємо, як Антон Чехов завжди підкреслював, що має українську кров. І не тільки завдяки загальновизнаній українкою бабусі письменника &#8212;  Єфросині Омелянівні  Шимко. По чоловічій лінії теж цілком переконливо проглядається українська версія походження. Відомо, що вже згаданий нами Михайло Євстафієвич Чехов жив у типовій українській хаті-мазанці під солом’яною стріхою. Батька його росіяни писали Євстафієм. Так що тут скоріше за все, у його особі мова йде про українського козака або посполитого Остапа Чеха.</p>
<p>Чи міг уявити собі той неписьменний Остап, який і прізвища ще не нажив (у більшості простолюдинів тоді  були лише прізвиська), сидячи у вишневому садочку коло хати, де соловейко щебетав і хрущі над вишнями гули, що його нащадок <a href="https://creativpodiya.com/posts/68550" target="_blank" rel="noopener">Антон Павлович Чехов</a> стане всесвітньовідомим літератором та автором, твори якого будуть перекладені більше ніж на сто мов, а п’єси не лише йтимуть на сценах найпрестижніших театрів планети, але й суттєво вплинуть на творчість таких титанів драматургії як Бернард Шоу та Семюель Беккет?</p>
<p>А відлуння чеховського «Вишневого саду» долетить аж до Країни Вранішнього Сонця і повернеться новелою «Сад» &#8212; літературним поклоном від феноменального японського майстра слова <a href="https://creativpodiya.com/posts/3228" target="_blank" rel="noopener">Рюноске Агутагави</a>. Власне, цю новелу можна було б назвати &#171;Три брати&#187; &#8212; така конотація теж присутня в сюжеті. Зрозуміло, що не випадково.</p>
<p>Між іншим одним з перших оповідань Акутагави був «Ніс» &#8212; відвертий натяк на відому повість Гоголя. В обох випадках мова йде про використання схожої метафори – все інше відрізняється. Навіть сад у Акутагави не вишневий, а декоративний. Хоча сакура, тобто японська вишня, є таким же національним духовним символом для японців, як  вишня для українців. Цікавий збіг…</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-68644 " title="Садок вишневий коло хати" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02-300x209.jpg" alt="Садок вишневий коло хати" width="581" height="405" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02-300x209.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/kta_5_klas_ukrlit_urok02_02.jpg 448w" sizes="auto, (max-width: 581px) 100vw, 581px" /></a>І ще. Яблуко у нашій традиції – символ зваби та гріхопадіння. А вишня &#8212; вона вишня, себто надземна, небесна, духовна тобто. Тому у Чехова й сад вишневий, а не яблуневий.</p>
<p>Акутагава творив японською, тому що мешкав у японській імперії. А от <a href="https://creativpodiya.com/posts/64490" target="_blank" rel="noopener">Беккет і Джойс</a> користувалися англійською &#8212; мовою своєї імперії. Але це не заважає їм обом і досі вважатися великими ірландцями. А теж англомовним &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/65393" target="_blank" rel="noopener">Роберту Стівенсону  та Вальтеру Скотту</a> &#8212; бути великими шотландцями.</p>
<p>Тож і Чехова, відомого своєю закоханістю в українські краєвиди, варто рахувати українським письменником. Ви можете цього не робити – і тоді у вашому житті не буде Чехова. А у нашому буде. І Чехов, і Гоголь і всі інші талановиті українці, яких ми згадували вище.</p>
<p>І тут ми переходимо до висновку.</p>
<p><strong>Український погляд на минуле</strong></p>
<p>Від спільної історії нікуди подінешся. Ні у якому разі від неї не можна відмовлятися. Просто треба дивитися на видатних особистостей минулого не імперським, а українським поглядом. І тоді виявиться, що це власне була історія України та українців, у яких постійно плуталися в ногах інші мешканці спільної держави.</p>
<p><strong>Ще про українську складову історії імперії у нарисі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68557" target="_blank" rel="noopener">Олександр Пушкін та полковий устрій України.</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68622/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>П&#8217;ять &#171;зустрічей&#187; Т. Г. Шевченка та А. П.Чехова</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68838</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68838#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 09 Mar 2023 08:44:10 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[А. Н. Плещеев]]></category>
		<category><![CDATA[А.Н.Плещеєв]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Вишневий сад]]></category>
		<category><![CDATA[І.О. Білоусов]]></category>
		<category><![CDATA[Мемориальный дом–музей А.П. Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[Т.Г.Шевченко]]></category>
		<category><![CDATA[Україна]]></category>
		<category><![CDATA[усадьба Линтварёвых]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68838</guid>

					<description><![CDATA[Життєві шляхи А.П.Чехова (1860-1904) та Т. Г.Шевченка (1814-1861) у реальному часопросторі перетнутися не могли. Однак Чехов дуже добре знав творчість Кобзаря. І у в цьому сенсі два світових літературних генія зустрічалися декілька разів. «..Був&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Життєві шляхи А.П.Чехова (1860-1904) та Т. Г.Шевченка (1814-1861) у реальному часопросторі перетнутися не могли. Однак Чехов дуже добре знав творчість Кобзаря. І у в цьому сенсі два світових літературних генія зустрічалися декілька разів.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Чехов-и-Шевченко.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-68850 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Чехов-и-Шевченко.jpg" alt="" width="590" height="383" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Чехов-и-Шевченко.jpg 590w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Чехов-и-Шевченко-300x195.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 590px) 100vw, 590px" /></a>«..Був я у Львові (Лемберзі), галицькій столиці, і купив тут два томи Шевченки…», &#8212; пише 21 вересня 1894 року з Аббації Антон Павлович Чехов у листі до Наталії Лінтварьової.</p>
<p>Мова про той самий лист, в якому далі фігурує фраза «Аббація та Адріатичне море чудові, але Лука і Псел краще.»  Втім, симпатія до сумської Луки і «…широкого, глибокого Псла, такого що рясніє островами, рибою та раками, з красивими берегами і безліччю зелені..» – окрема тема, яка наповнювала письменника глибокими враженнями та стала органічною частиною його ментальності.</p>
<p>Однак, придбання в австро-угорському Львові двох томів Шевченка було далеко не першою зустріччю Антона Павловича з Великим Кобзарем.</p>
<p><strong>Дитинство в українському середовищі</strong></p>
<p>Українська мова була знайома Чехову з дитинства, яке він провів у<a href="https://creativpodiya.com/posts/68732" target="_blank" rel="noopener"> Таганрозі,</a> що знаходився тоді у складі Катеринославської губернії. Населення у цьому портовому місті було різношерстим:</p>
<p>близько 15 тис. осіб – українці<br />
близько 4 тис. осіб – росіяни<br />
3 тис. осіб – греки<br />
640 осіб – євреї<br />
200 осіб &#8212; італійці,<br />
130 осіб – вірмени<br />
15 осіб – англійці<br />
3 особи – татари<br />
1 людина – араб</p>
<p>Ця статистика середини 60-х років XIX століття свідчить про те, що у дитячі та підліткові роки Чехова навколо переважно звучала українська мова.</p>
<p>Крім того, бабуся А.П. Чехова &#8212; по батькові Єфросинія Омелянівна Шимко походила з роду українських конярів. Разом зі своїм чоловіком Єгором Михайловичем Чеховим вони жили порівняно неподалік від Таганрогу в сільській місцевості. І вже в гімназійні роки Антон разом зі своїм братом Олександром їздили до них на канікули. І бабуся, і дід були побожними людьми та шанували українські традиції, як у господарюванні, так і в одязі та спілкуванні.</p>
<p><strong>Іван Білоусов та перша офіційна «зустріч» Шевченка та Чехова. </strong></p>
<div id="attachment_68839" style="width: 309px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Шевченко_украинские-мотиви.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68839" class=" wp-image-68839" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Шевченко_украинские-мотиви.jpg" alt="" width="299" height="385" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Шевченко_украинские-мотиви.jpg 527w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Шевченко_украинские-мотиви-233x300.jpg 233w" sizes="auto, (max-width: 299px) 100vw, 299px" /></a><p id="caption-attachment-68839" class="wp-caption-text">Книга перекладів І.О Білоусова &#171;з Кобзаря Шевченко (Українськи мотиви)&#187; 1887 рік</p></div>
<p>З творчістю Т.Г. Шевченка російською мовою Чехов познайомився завдяки молодому поетові І.О. Білоусову. Слід зазначити, що Білоусова і Чехова пов&#8217;язувало не тільки література. У той час Іван Олексійович, будучи потомственим кравцем, вже відокремився від батька і відкрив власну майстерню, що мала вивіску «Кравець Білоусов», де, за спогадами сучасників, «шилися в нього брати Чехови» та багато інших.</p>
<p>У 1880-му році «тітка… мачухи», привозить його у свій дім до Києва. «Два місяці, проведені» тут, згадував пізніше Білоусов, «залишили незабутнє враження на все життя». «Я блукав околицями Києва, – ярмарками, базарами, заслуховувався сліпцями-лірниками, що сидять зі своїми поводирями &#8212; хлопчиками біля курних доріг; довго засиджувався на березі Дніпра, милуючись синіми степовими далями за Дніпром. Годинами простоював біля вітрин книгарень на Хрещатику, купував книжки українською мовою… Прислухаючись до української мови, я починав розуміти прочитане українською».</p>
<p>По приїзду Білоусов продовжує писати вірші і за два роки його починають друкувати в літературних журналах. У 1887 році він видає у Києві книгу своїх перекладів (обсягом всього 52 сторінки) «З Кобзаря Шевченка (українські мотиви)». І надсилає її Антону Павловичу в дар.</p>
<p>Такий подарунок не залишається поза увагою письменника і 3 серпня 1887 року Чехов пише Білоусову листа:</p>
<blockquote><p>«Приношу Вам, добрий Іване Олексійовичу, мою щиру подяку за надсилання мені Вашої симпатичної книжки. Ваша люб&#8217;язність дала мені нагоду познайомитися з Вашим талантом і можливість, уникнувши звичайних компліментів, засвідчити з упевненістю Ваше право на титул поета. Ваші вірші сповнені живого поетичного почуття; Ви теплі, знайомі з натхненням, маєте форму і, що безперечно, літературні. Самий вибір Шевченка свідчить про Вашу поетичність, а переклад виконано з належною сумлінністю. Скажу Вам відверто, що Ваша книжка більш ніж будь-яка з новітніх віршованих збірок, схожа на те, що у нас називається «працею», хоч вона й безбожно мала.</p>
<p>Критикувати Вас, звичайно, будуть. Головний недолік книжки – її невеликий обсяг. Поет, якщо він талановитий, бере не лише якістю, а й кількістю, а з Вашої збірки важко скласти собі поняття ні про Вашу, ні про шевченківську фізіономію. Посилання ж на те, що Ви ще молоді або Ви ще «початківець», послужити Вам виправданням не може: якщо вирішуєтеся дати книгу, то давайте й фізіономію автора.</p>
<p>У віршах є шорсткості. &lt;…&gt;</p>
<p>Мені здаються прекрасними вірші «Вдова», с. 20, с. 23, «Українська ніч».</p>
<p>Я поганий критик, а тому, вибачте, не можу заплатити належну данину Вашій книжці. Як любитель і шанувальник всього симпатичного, що зрідка миготить на нашому книжковому ринку, я можу тільки щиро побажати Вам повного розвитку Вашого таланту, впевненості, сили та успіхів; не поспішаючи і працюючи помаленьку, Ви досягнете свого &#8212; в цьому я впевнений і заздалегідь тішуся &#8230;</p>
<p>А. Чехов.</p></blockquote>
<p>Антон Павлович, звичайно ж, скромничав щодо того, що він поганий критик. Білоусов знав кому і навіщо посилав екземпляр своєї книги. Думка Чехова як талановитого драматурга, знавця Шевченка, а також української та російської мови була дуже важливою для поета-початківця та перекладача.</p>
<p>Натхненний увагою та відгуком модного літератора, Іван Олексійович Білоусов продовжує займатися літературною працею і, в тому числі, перекладами Кобзаря, що так полюбився йому. За своє життя він опублікував понад десять книг своїх перекладів Т.Г. Шевченка, а також кілька біографічних видань про нього, у тому числі згодом перекладених українською мовою.</p>
<p>Але літературні «зустрічі» Шевченка та Чехова продовжують відбуватися й надалі.</p>
<p><strong>Друга та третя «зустрічі» відбулись в Україні</strong></p>
<div id="attachment_68840" style="width: 311px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Plescheev_chekov_88.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68840" class=" wp-image-68840" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Plescheev_chekov_88.jpg" alt="" width="301" height="353" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Plescheev_chekov_88.jpg 348w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Plescheev_chekov_88-255x300.jpg 255w" sizes="auto, (max-width: 301px) 100vw, 301px" /></a><p id="caption-attachment-68840" class="wp-caption-text">Фотографія, подарована О.М.. Плещеєвим А. П. Чехову у 1888 році.</p></div>
<p>У грудні 1887 року Антон Павлович знайомиться з О.М. Плещеєвим. Згадуючи про цю зустріч, спільний друг з літературного світу І. Л. Леонтьєв (Щеглов) розповідав: «…не минуло півгодини, як наймиліший Олексій Миколайович був у Чехова в повному «душевному полоні» і хвилювався у свою чергу, тоді як Чехов швидко увійшов у свій звичайний філософсько-гумористичний настрій. Заглянь хтось випадково тоді до кабінету Плещеєва, він, напевно, подумав би, що розмовляють давні друзі…».</p>
<p>На момент знайомства Чехову було майже 28, а Плещеєву – 63 роки. І буквально через місяць між новими друзями почалося інтенсивне дружнє листування, яке тривало п&#8217;ять років. Не минає й півроку, як Чехов запрошує Плещеєва до себе на відпочинок в Суми до дачного флігелю на Луці у садибі Линтварьових. Він приїжджає в середині травня 1888 року та гостює три тижні. Чехов назвав цей час «однією з найкращих та найцікавіших сторінок своєї біографії».</p>
<p>І тут, у Сумах, знову відбувається «зустріч» Чехова та Шевченка. Як виявилося, третя донька сімейства Линтварьових &#8212; Наталья Михайлівна була пронизана ідеями народництва, українства та Шевченка. Чехов, тримаючись трохи іронічного тону, який  встановився між ним та Наталією, писав «що вона закінчила Бестужівські курси (перший «жіночий університет» у Росії, якій існував у  1878—1918 рр..), – молода дівчина чоловічої статури, сильна, костиста, як лящ, мускулиста, засмагла, горласта… Сміється так, що за версту чути». Наталя Михайлівна побудувала у себе в садибі на свій рахунок школу і вчила сільських дітлахів байкам Крилова в українському перекладі. Їздила «на могилу Шевченка, як турок до Мекки».</p>
<div id="attachment_68841" style="width: 316px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Наталья_Линтварева.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68841" class=" wp-image-68841" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Наталья_Линтварева.jpg" alt="" width="306" height="372" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Наталья_Линтварева.jpg 436w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Наталья_Линтварева-247x300.jpg 247w" sizes="auto, (max-width: 306px) 100vw, 306px" /></a><p id="caption-attachment-68841" class="wp-caption-text">Наталя Михайлівна Линтварьова</p></div>
<p>І ось до цієї сприятливої атмосфери приєднується О.М. Плещеєв, який під час свого заслання познайомився з Шевченком в Уральську у 1850-му році. Тоді вони обоє перебували в статусі солдатів у далекому Оренбурзькому краї. Шевченко у листуванні називав Плещеєва братом, незабутнім другом, кожне слово якого йому «глибоко по серцю». Тарас Григорович передав Олексію Миколайовичу вірші із «Захалявної книжки», і російськомовний читач вперше дізнався про них завдяки Плещеєву. Він переклав вісім шевченківських віршів та поему «Наймичка».</p>
<p>Ще більше розкрився Плещеєв для Чехова тут на Луці. Розкрився як «дуже хороша, тепла і щира людина», в якій Антон Павлович побачив посудину, повну традицій, цікавих спогадів і хороших спільних місць…».</p>
<p>Перебуваючи на Луці, «Плещеев «слухає та їсть» і палить свої сигари, від яких у його шанувальниць розболюються голови. Він тугорухливий і по-старечому лінивий, але це не заважає дівчатам катати його на човнах, возити в сусідні маєтки і співати йому романси». Плещеєв приймає всі ці радощі життя і багато розповідає родинам Чехових та Линтварьових про Шевченка.</p>
<p><strong>Раніше ми писали про при: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63995" target="_blank" rel="noopener">Чехів та Суми. Погляд із сьогодні</a></strong></p>
<p><strong>«Зустріч» четверта, але не остання</strong></p>
<div id="attachment_69011" style="width: 420px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Кобзарь_Львов_1893_р.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69011" class="wp-image-69011" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Кобзарь_Львов_1893_р.jpg" alt="" width="410" height="288" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Кобзарь_Львов_1893_р.jpg 590w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/Кобзарь_Львов_1893_р-300x211.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 410px) 100vw, 410px" /></a><p id="caption-attachment-69011" class="wp-caption-text">Кобзарь Т.Г.Шевченко, виданий у Львові 1893 р. у друкарні Товариства ім. Шевченка</p></div>
<p>Так поволі зближуються  між собою Чехов та Шевченко. І, як зазначено на початку статті, 1894 року Чехов купує для себе шевченківський двотомник,  виданий у Львові 1893 р. у друкарні Товариства ім. Шевченка. Для чого він це робить? Мабуть тому, що на глибинному рівні відчуває спорідненість.</p>
<p>І можна простежити, як обидва вони небайдужі до багатої української природи з садами та солов&#8217;ями. Як обидва звертаються до своїх читачів через сакральні символи. Наприклад, того ж самого «Вишневого саду» (1903 рік), малюючи глибинну картину зв&#8217;язків поколінь на різних рівнях та апелюючи до можливої гармонії.</p>
<p>Свого часу К. С. Станіславський згадував:</p>
<blockquote><p>&#171;Послухайте, не В<u>и́</u>шневий, а Вишн<u>ь</u>о́вий сад&#187;, &#8212; оголосив Чехов та закотився сміхом. У першу хвилину я навіть не зрозумів, про що йдеться, але Антон Павлович продовжував смакувати назву п&#8217;єси, напираючи на ніжний звук ЬО (Ё) у слові «Вишн<u>ь</u>о́вий», ніби намагаючись з його допомогою обласкати колишнє красиве, але тепер непотрібне життя, яке він зі сльозами. руйнував у своїй п&#8217;єсі. Цього разу я зрозумів тонкість: «В<u>и́</u>шневий сад» — це діловий, комерційний сад, який дає прибуток. Такий сад потрібен зараз. Але «Вишн<u>ь</u>о́вий сад» доходу не приносить, він зберігає в собі та у своїй квітучій білизні поезію колишнього панського життя. Такий сад росте і цвіте для забаганки, для очей розпещених естетів. Жаль знищувати його, а треба, оскільки процес економічного розвитку країни вимагає цього».</p>
<div id="attachment_68843" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/800px-The_Cherry_Orchard_poster.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68843" class=" wp-image-68843" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/800px-The_Cherry_Orchard_poster.jpg" alt="" width="300" height="357" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/800px-The_Cherry_Orchard_poster.jpg 800w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/800px-The_Cherry_Orchard_poster-252x300.jpg 252w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/03/800px-The_Cherry_Orchard_poster-768x914.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-68843" class="wp-caption-text">Афіша спектаклю в Києві</p></div></blockquote>
<p>Як матеріальний об&#8217;єкт вишневі сади не були розповсюджені в кліматичній середній смузі, натомість на південних землях (в Україні) такі сади були досить поширеним явищем.</p>
<p>Детально вивчаючи етнокультурні реалії у творах Чехова, доктор філологічних наук Марина Ларіонова переконливо доводить, що вишневий сад – це не просто визначення чи оціночний епітет, а символ ідеального з його драматичною долею у матеріальному світі, де воно не лише приречене на спотворення і загибель, а й неминуче воскресіння, відновлення та оновлення як у історичному, і метафізичному сенсі. Таке ж значення має у Т. Г. Шевченка – «садок вишневий біля хати», що символізує незнищенність українства, незважаючи на безліч загрозливих, часом згубних історичних перипетій. І це дає право говорити про незримі зв&#8217;язки між дискурсами Чехова та Шевченко не лише на поверхневих, а й глибинних рівнях.</p>
<p><strong>Зустріч п&#8217;ята, майже детективна</strong></p>
<p>Відомий ще один епізод, який, можливо, опосередковано розповідає про ставлення А. П. Чехова до творів Т. Г. Шевченка.</p>
<p>У 1900 році той самий Білоусов надрукував «Кобзаря» у видавництві книгопродавця Клюкіна, а той не заплатив йому ні копійки. І тоді 15 лютого 1904 року Білоусов поскаржився Чехову на видавця. Книга була велика і Білоусов під час роботи над нею самостійно виплатив 100 рублів як гонорари за переклади різним особам. І він звернувся до Антона Павловича з проханням написати йому (Білоусову) листа, в якому висловлювалася б загроза подати на Клюкіна до суду за друкування без згоди автора чеховського оповідання «Білолобий», якщо той не розрахується за виданий і реалізований «Кобзар».</p>
<p>Чехов такий лист написав. Білоусов показав його Клюкіну, той в свою чергу клятвено пообіцяв ніколи більше не друкувати «Білолобого» і розрахувався – «видав мені за «Кобзаря» 500 рублів векселями на поточний рік». Здається, навряд чи Чехов пішов би на такий крок, якби йшлося не про «Кобзар» у перекладах російською, а будь-яке інше видання.</p>
<p><strong>P.S.</strong> Чехов народився за рік до смерті Шевченко і ніколи в реальному житті вони не змогли б зустрітись. Але на ментальному рівні,  як бачимо, вони перетиналися досить часто. І зближують їх не лише талант і літературне новаторство, а й загальні глибинні символи &#171;українства&#187;, які за віки існування в реаліях імперії вціліли та розвинулися.  А також набули нових смислів в процесі багаторівневого розвитку у творах таких неординарних літераторів як Шевченко та Чехов.</p>
<p><em>Підготувала</em><br />
<em> старший науковий співробітник Меморіального будинку-музею А.П.Чехова у Сумах</em><br />
<em> Лариса Ільченко</em></p>
<p><strong>Докладніше про Меморіальний будинок-музей А.П. Чехова в Сумах дивись за цім посиланням: <a href="https://creativpodiya.com/posts/68673" target="_blank" rel="noopener">Будинок-музей А.П. Чехова в Сумах приймає відвідувачів</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68838/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Меморіальний будинок-музей А.П. Чехова в Сумах приймає відвідувачів</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/68673</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/68673#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 19 Feb 2023 11:58:54 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Антон Павлович Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Мемориальный дом–музей А.П. Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[памятник А.П.Чехову]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=68673</guid>

					<description><![CDATA[Меморіальний будинок-музей А.П. Чехова в Сумах створений у 1960-му році в місцевій садибі поміщиків Лінтварьових на Луці, де письменник винаймав дачу у весняно-літні сезони 1888 – 1889 рр. Серце музею – Чеховський флігель, де розмістилися&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Меморіальний будинок-музей А.П. Чехова в Сумах створений у 1960-му році в місцевій садибі поміщиків Лінтварьових на Луці, де письменник винаймав дачу у весняно-літні сезони 1888 – 1889 рр.</h2>
<div id="attachment_68699" style="width: 610px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-Музей-Чехова-в-Сумах_.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-68699" class="size-full wp-image-68699" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-Музей-Чехова-в-Сумах_.jpg" alt="Дом-музей Чехова в Сумах" width="600" height="400" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-Музей-Чехова-в-Сумах_.jpg 600w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2023/02/Дом-Музей-Чехова-в-Сумах_-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 600px) 100vw, 600px" /></a><p id="caption-attachment-68699" class="wp-caption-text">Меморіальний будинок-музей А. П. Чехова в Сумах</p></div>
<p>Серце музею – Чеховський флігель, де розмістилися літературна та історико-побутова експозиції. Дбайливо відтворена обстановка кабінетів Антона Павловича, кімнат його брата та матері, вітальні – їдальні. Вона допомагає відчути присутність «милої Чехії» (як називав поет  О. М. Плещеєв дружну та привітну родину Антона Павловича), поринути в атмосферу, в якій жили представники ліберальної інтелігенції кінця XIX століття.</p>
<p><strong>Експозицію музею можна подивитися самостійно або замовити екскурсію.</strong></p>
<p>До експонатів, що відображають епоху, належать книги, журнали, солідні різьблені, затишні «кутані» та легкі гнуті меблі, картини живописців ХІХ – XX століть. Органічно в інтер&#8217;єр введені фотографії членів родини Чехових, Лінтварьових, їхніх гостей. Безцінний раритет – знімок Антона Павловича Чехова 1889 року на паспорту з автографом – дарчим написом Наталії Лінтварьовій.</p>
<p>Експозиція розміщена у п&#8217;яти кімнатах,</p>
<p><strong>Наразі у будинку-музеї представлені виставки:</strong></p>
<p style="padding-left: 30px;">• Український (слобожанський ) родовід Чехова<br />
• Дача Чехова в Гурзуфі (Крим) на полотнах сумських художників<br />
• Видання Чехова мовами світу<br />
• Чехов в Баденвайлері (до 119-х роковин смерті)<br />
• Краєвиди Луки в пейзажах сумського художника XX ст. Павла Слесаренка</p>
<p><strong>Зараз музей приймає відвідувачів за попереднім замовленням.</strong></p>
<p><strong>Будь ласка, звертайтесь за телефонами:</strong></p>
<p style="padding-left: 30px;">0954523410 &#8212; Віктор<br />
0668465891 &#8212; Лариса</p>
<p><strong>Час прийому відвідувачів музею:</strong></p>
<p style="padding-left: 30px;">понеділок – п’ятниця: с 10.00 до 17.00<br />
субота: вихідний<br />
неділя: с 11:00 до 16:00</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/68673/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Почему в Сумах до сих пор нет памятника Куприну?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/25340</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/25340#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 23 Oct 2021 07:15:35 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Александр Куприн]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[памятник]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[театр]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=25340</guid>

					<description><![CDATA[Несомненно, что один из самых популярных писателей в Сумах – это  А.П.Чехов. Антон Павлович живал в Сумах, авторитетно хвалил Луку и Псёл &#8212;  «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псел лучше»  – сегодня это знаменитое чеховское&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/original.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-25341 alignleft" title="памятник Чехову в Томске" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/original-300x264.jpg" alt="original" width="300" height="264" /></a><strong>Несомненно, что один из самых популярных писателей в Сумах – это <a title="В Сумах открыли народный памятник Чехову" href="https://creativpodiya.com/?p=22994"> А.П.Чехов.</a></strong></p>
<p>Антон Павлович живал в Сумах, авторитетно хвалил Луку и Псёл &#8212;  «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псел лучше»  – сегодня это знаменитое чеховское выражение <a title="В Сумах на «офицерском пляже» растёт мусорный остров" href="https://creativpodiya.com/?p=22847">у</a><a title="Мусор на берегах сумских водоёмов. Решение проблемы" href="https://creativpodiya.com/?p=19675">же не так актуально,</a> но по-прежнему приятно греет местные сердца.</p>
<p>Однако не везде Чехова любят так же почтительно. Стоило Антону Павловичу написать:«Томск &#8212; скучнейший город… и люди здесь прескучнейшие…Город нетрезвый, красивых женщин совсем нет, бесправие азиатское…Томск гроша медного не стоит», &#8212; и томичи  обиделись. Но не тупо, а симпатично так обиделись и с иронией ответили великому писателю, воздвигнув ему смешной контактный памятник.</p>
<p>Расположен он около ресторана «Славянский базар», на посещение которого в 1880 году Чехов отреагировал так: «Обеды здесь отменные, в отличие от женщин, жестких на ощупь» <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" /></p>
<p>Существует легенда, что Чехов потерял в Томске калошу. Поэтому памятник работы скульптора Леонтия Усова изображает писателя в пальто, шляпе, пенсне, с зонтиком и … босиком.</p>
<p>В Сумах тоже бывал один, безусловно, большой  писатель, написавший о нашем городе следующие милые строки:</p>
<p>«Представляете ли вы себе скверный южный уездный городишко? Посредине этакая огромная колдобина, где окрестные хохлы, по пояс в грязи, продают с телег огурцы и картофель. Это базар. С одной его стороны собор и, конечно, Соборная улица, с другой &#8212; городской сквер, с третьей &#8212; каменные городские ряды, у которых желтая штукатурка облупилась&#8230; наконец, с четвертой стороны впадает главная улица, с отделением какого-то банка, с почтовой конторой, с нотариусом и парикмахером Теодором из Москвы. В окрестностях города, в разных там Засельях, Замостьях, Заречьях, был расквартирован пехотный полк, в центре города стоял драгунский. В городском сквере возвышался летний театр. Вот и все».</p>
<p align="left">Процитированная нетленка является частью автобиографического рассказа Александра Куприна «Как я был актёром». Поиздержавшийся герой рассказа был вынужден наняться в местный театр, где успеха не сыскал, потому что:</p>
<p align="left">&#171;Боже мой, как они все отвратительно играли! Все они были бессердечны, предатели и завистники по отношению друг к другу, без малейшего уважения к красоте и силе творчества! Каким путем нравственного падения могли дойти эти люди до того, чтобы потерять стыд своего лица, стыд голоса, стыд тела и движений!&#187;</p>
<p align="left">Тогда в сумском театре давали спектакли практически каждый день. Одна репетиция перед премьерой считалась нормой, а две – уже особо длительной  подготовкой.Телевизоров с мыльными сериалами не было &#8212; их заменял театр.</p>
<p align="left">Разумеется, выучить текст роли за день было невозможно. Войти в образ и перевоплотиться &#8212; тоже. Актёры делились на амплуа и играли фактически одних и тех же персонажей, только в разных костюмах и сюжетах и произнося в разных спектаклях разные тексты вслед за суфлёром.</p>
<p align="left"><strong>В свете вышеизложенного, возникает резонный вопрос: А почему  в Сумах до сих пор нет контактного памятника Куприну?  </strong></p>
<p align="left">По примеру томского Чехова его можно было бы сделать немного забавным. Тем более, что глядя на сумские контактные скульптуры работы харьковского скульптора  <a title="Разыскивается автор памятника Чехову в Сумах" href="https://creativpodiya.com/?p=23241">Эльданиза Гурбанова,</a> порой думаешь: это уже юмор или он серьёзно так видит?</p>
<p align="left">Вот ему бы Куприна и поручить. И в Сумах бы появился памятник ещё одному великому писателю, день рождения которого, кстати, 7 сентября.</p>
<p align="left">В том же рассказе Александра Куприна, который, к слову, описывает Сумы 1998 года, есть и такие строки:</p>
<p align="left">« …надо еще прибавить, что и самый город с его думой и реальным училищем, а также сквер, и театр, и мостовая на главной улице &#8212; все это существует благодаря щедротам местного миллионера и сахарозаводчика <a title="Трагическая история одного сумского храма, или Куда пропали меценаты?" href="https://creativpodiya.com/?p=23218">Харитоненко</a>&#171;.</p>
<p align="left">Интересно, если к нам сегодня какой-нибудь будущий великий писатель заедет, что он напишет?  Благодаря кому или чему существуют нынешние сумские красоты и достопримечательности? <a title="Парадный портрет" href="https://creativpodiya.com/?p=11776">Лушпе?</a> Епифанову? Щербаню? Но они же тратили не своё, а государственное. А кто из нынешних богатых за <a title="Благодійний аукціон в Сумах — відмінні результати і сумні висновки" href="https://creativpodiya.com/?p=25161">«свои кровные»</a> построил в Сумах больницу или театр?</p>
<p align="left">Впрочем, это уже другая тема.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/25340/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумах литовский режиссёр поставил спектакль по произведениям А.П.Чехова</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/60562</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/60562#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 16 Feb 2019 10:27:23 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Афиша]]></category>
		<category><![CDATA[Афиша Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Театр]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[культура и искусство]]></category>
		<category><![CDATA[Линас-Мариус Зайкаускас]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[спектакль]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=60562</guid>

					<description><![CDATA[В сумском областном академическом театре драмы и музыкальной комедии им. М.С Щепкина появился новый яркий спектакль. Называется он «Все, что тебе нужно &#8212; это любовь &#8230;» (Все що тобі потрібно &#8212; це кохання). Режиссёр-постановщик&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В сумском областном академическом театре драмы и музыкальной комедии им. М.С Щепкина появился новый яркий спектакль.</h2>
<p>Называется он «Все, что тебе нужно &#8212; это любовь &#8230;» (Все що тобі потрібно &#8212; це кохання). Режиссёр-постановщик &#8212; Линас Зайкаускас. Он же сценограф и создатель эскизов костюмов.</p>
<p>Жанр спектакля автор определил как «комедия в стиле folk на 1 действие». Но на самом деле всё сложнее. Однако по порядку.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6247а.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-60568 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6247а.jpg" alt="Все що тобі потрібно - це кохання. Сумы" width="590" height="361" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6247а.jpg 590w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6247а-300x184.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 590px) 100vw, 590px" /></a>О режиссёре</strong></p>
<p>Линас-Мариус Зайкаускас. Родился 22 мая 1962 года в Паневежисе, Литва.<br />
В 1989 году окончил факультет режиссуры музыкальных театров Ленинградской музыкальной академии им. Н. А. Римского-Корсакова.<br />
Работал режиссером в театрах Каунаса и Паневежиса. Поставил около 60 оперных и драматических спектаклей на сценах России, Украины, Литвы, Польши, Румынии и Турции, которые принимали участие и неоднократно награждались на различных престижных европейских, азиатских и российских фестивалях.<br />
Преподавал в Музыкальной академии Литвы, в Паневежской консерватории и в Йельском университете (США), читал курс «Образ и язык в рекламе» в Высшей школе журналистики в Варшаве.<br />
Был руководителем и директором Международного театрального фестиваля имени Витольда Гомбровича и Международного фестиваля культуры в Радоме, Польша. Соавтор пьес «Берег неба» и «Кармен».<br />
С 2015 года &#8212; художественный руководитель Паневежского драматического театра им.Ю.Мильтиниса.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6331а.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-60570" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6331а.jpg" alt="Все що тобі потрібно - це кохання. Сумы" width="350" height="467" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6331а.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6331а-225x300.jpg 225w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a>Фабула</strong></p>
<p>В спектакле достаточно мало текста. В основном, история рассказывается с помощью музыкальных и пластических образов и театральных метафор. Она о том, как некий молодой человек Дмитрий Андреевич, мечтающий стать философом или писателем, долгое время не замечает любви к себе девушки по имени Диана Ивановна. В какой-то момент девушка отчаивается и уходит. И тут Дмитрий Андреевич понимает, что он потерял…</p>
<p><strong>Первоисточники</strong></p>
<p>Постановка посвящена юбилею выдающегося мастера слова, писателя, драматурга, имя которого тесно связано с Сумской областью &#8212; Антона Павловича Чехова. В ней соединены в одно действо известные чеховские произведения «Верочка», «Три сестры», «Дядя Ваня», «Чайка» и другие.</p>
<p><strong>Эстетика</strong></p>
<p>Безусловно, это эстетика постмодерна. Действие, как шитьё золотыми нитями, пронизано аллюзиями не только на чеховские произведения. Медведь на сцене – явный отсыл в сторону «Котлована» Андрея Платонова. Его введение в ткань сюжета сразу переводит действие в мир гоголевского гротеска и фантасмагории. Постоянное присутствие и участие живых музыкантов и настроение в целом напоминают атмосферу фильмов Эмира Кустурицы. Название спектакля – это же знаменитое битловское «All You Need Is Love». А фрагмент монолога прозревшего Дмитрия Андреевича о том, что он мог стать Достоевским или Шопенгауэром – вообще прямая цитата из фильма «Покровские ворота».</p>
<p>Но самое удивительное, что в результате всего этого, порой кажущегося эклектичным, калейдоскопа событий и страстей на сцене возникает ясная и до слёз трогательная история любви…</p>
<p><strong>Актёры</strong></p>
<p>Спектакль очень режиссёрский. В нём продуман и оправдан буквально каждый ход, атрибут и интонация. И при этом автор оставляет простор для актёрской игры. Главные герои великолепны. Дмитрий Андреевич (<a href="https://creativpodiya.com/posts/58734">Дмитрий Некрасов</a>) и Диана Ивановна (<a href="https://creativpodiya.com/posts/57976">Диана Каландаришвили</a>) одновременно играют и живут на сцене. Их скупые, в смысле пространства речи, монологи звучат настолько точно, что возникает ощущение объёма и бездонной глубины. Дмитрий из достаточно плоского персонажа в начале действия превращается в человека, пережившего огромную личную трагедию.</p>
<p>А Диана поражает своими преображениями. Тут нечто мистическое возникает. Пока она сама активно идёт к возлюбленному, она хотя и трогательна, но некрасива и забавна. Однако в момент осознания, что всё кончено и нужно уходить, она превращается в красавицу: удивительную, возвышенную, уточнённую и по-женски мудрую. Так и в жизни же &#8212; когда уходит любимая и остаётся только прекрасная фантазия о ней…. И создатели спектакля сумели это визуализировать без всяких дополнительных макияжей и переодеваний. Просто с помощью актёрской игры. Браво!</p>
<p>В итоге, рассказ о достаточно банальной по сути любовной нескладушке превращается в философскую притчу о смысле жизни.</p>
<p>Важно отметить, что в спектакле нет явно второстепенных персонажей. Шарманщик (<a href="https://creativpodiya.com/posts/56957">Юрий Кулик</a>), Медведь (Владислав Калиниченко), три девушки, музыканты  &#8212; все выполняют, по сути, роль древнегреческого хора &#8212; действуют, живут и активно влияют на общее впечатление.</p>
<p><strong><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6355а.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-60571 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6355а.jpg" alt="Все що тобі потрібно - це кохання. Сумы" width="350" height="467" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6355а.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/02/IMG_6355а-225x300.jpg 225w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a>Самоирония</strong></p>
<p>Работая с классикой в таком формате, крайне важно быть тактичным. И режиссёр сразу заявляет, что всё будет как бы не очень серьёзно, без излишнего пафоса и амикошонства. Действие начинается с того, что Шарманщик тщетно пытается выговорить литовское имя режиссёра. Иными словами, автор сразу и намеренно декларирует свой уход в тень, оставляя зрителю право на все оценки и выводы.</p>
<p><strong>Эпилог</strong></p>
<p>Можно однозначно и уверено утверждать, что в репертуаре щепкинцев появился ещё один спектакль высочайшего уровня. Его, наверное, сложно будет воспринимать любителям телесериалов, но для знатоков и гурманов он  &#8212; изысканное и долгожданное блюдо. И  это осознаётся уже по ходу, когда сидишь в зрительном зале и понимаешь, что попал внутрь чего-то необыкновенного и одновременно, очень  близкого и родного – как вся мировая культура. Спектакль явно фестивальный, по уровню ориентированный на современную европейскую театральную реальность. До этого таковым был перформанс <a href="https://creativpodiya.com/posts/51865">«Шинель»</a>. Теперь есть ещё и «Все, что тебе нужно &#8212; это любовь &#8230;».</p>
<p>Премьера спектакля состоится 16, 17 и 22 февраля.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
<p>Фото: Лариса Ильченко</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/60562/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>У Сумах відбудеться творче дійство, присвячене А.П.Чехову</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/60422</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/60422#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 22 Jan 2019 16:36:24 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Афиша]]></category>
		<category><![CDATA[Афиша Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Театр]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[новини]]></category>
		<category><![CDATA[Суми]]></category>
		<category><![CDATA[театр "Місто С..."]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=60422</guid>

					<description><![CDATA[У понеділок 28 січня у Сумському театрі для дітей та юнацтва увазі читачів буде представлена мистецька  імпреза &#171;Вся душа моя на Луці &#8230;&#187;. Вистава присвячена  творчості  А.П. Чехова, який, як відомо, починаючи з 1888&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>У понеділок 28 січня у Сумському театрі для дітей та юнацтва увазі читачів буде представлена мистецька  імпреза &#171;Вся душа моя на Луці &#8230;&#187;.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/01/Чехов11721216_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-60439" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/01/Чехов11721216_n.jpg" alt="чехов на Луке" width="350" height="513" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/01/Чехов11721216_n.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2019/01/Чехов11721216_n-205x300.jpg 205w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a>Вистава присвячена  творчості  А.П. Чехова, який, як відомо, починаючи з 1888 року декілька разів приїздив у наше місто і жив на Луці у садибі поміщиків Лінтварьових. Перебування у Сумах залишило помітній слід у творчості великого письменника.</p>
<p>Режисер-постановник <a href="https://creativpodiya.com/posts/56156">Наталія Черкасенко.</a> У дійстві беруть участь актори Сумського театру для дітей та юнацтва Інна Олексенко, <a href="https://creativpodiya.com/posts/58938" target="_blank" rel="noopener">Вадим Шерстюк</a>, артисти фольклорного театру &#171;Оберіг&#187; та театру <a href="https://creativpodiya.com/posts/58041">«Місто С&#8230;»</a></p>
<p><strong>Дата:</strong>  28 січня</p>
<p><strong>Місце</strong>: Сумський театр для дітей та юнацтва</p>
<p><strong>Час початку:</strong> 18.00</p>
<p>Чекаємо прихильників  творчості  А.П. Чехова на імпрезі!!!</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/60422/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумах стартовал международный конкурс</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/53744</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/53744#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 12 Nov 2016 08:10:31 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[конкурс]]></category>
		<category><![CDATA[конкурс "Колибри"]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=53744</guid>

					<description><![CDATA[В начале ноября в Сумах стартовал IV Международный конкурс прозаических миниатюр «Колибри 2016». К разряду прозаических миниатюр (ПМ) организаторы конкурса относят любой небольшой  текст – кроме стихов. Как сказано в положении о конкурсе, ПМ&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В начале ноября в Сумах стартовал IV Международный конкурс прозаических миниатюр «Колибри 2016».</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/колибри.2016н1png.png"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-53803 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/колибри.2016н1png.png" alt="Колибри 2016 - Конкурс прозаических миниатюр" width="320" height="160" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/колибри.2016н1png.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/11/колибри.2016н1png-300x150.png 300w" sizes="auto, (max-width: 320px) 100vw, 320px" /></a>К разряду прозаических миниатюр (ПМ) организаторы конкурса относят любой небольшой  текст – кроме стихов. Как сказано в <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/53722" target="_blank">положении о конкурсе</a>,</strong> ПМ может быть: притчей, эссе, кратким рассказом, новеллой, памфлетом, анекдотом, былью, фантазией на тему, микроблогом и так далее.</p>
<p><strong>Из сети &#8212; в реал</strong></p>
<p>К участию в конкурсе допускаются ПМ, созданные на любом славянском языке. В предыдущие годы в число лауреатов и дипломантов входили произведения, написанные авторами из 8 стран на белорусском, русском и украинском языках.</p>
<p>Конкурс проводится в интернет-формате. Все миниатюры публикуются на медиа-портале АТС. Однако в феврале 2015 года уже был презентован оригинально оформленный сборник лучших новелл конкурса <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/50916">«Колибри 2013-2014»</a>.</strong> Тираж сборника к настоящему времени  практически разошёлся, но при желании  его можно найти в библиотеках областного центра. Наряду с миниатюрами в сборник вошли репродукции картин известных сумских художников. Следующий сборник выйдет по  итогам 2015-2016 годов.</p>
<p><strong> Новинки конкурса 2016 года</strong></p>
<p>В 2016 году оргкомитет ввёл несколько новинок. Во-первых, с этого года и присно конкурс «Колибри» посвящен Антону Павловичу Чехову. Такой шаг организаторов является естественным по целому ряду причин: Сумы непосредственно связаны с именем великого писателя &#8212; он здесь жил и работал, первые презентации новелл из «Колибри» прошли в мемориальном доме-музее Чехова на Луке. А кроме того, Антон Павлович является всемирно признанным мастером короткого лаконичного рассказа – такими в своих лучших образцах и являются прозаические миниатюры, участвующие в конкурсе.</p>
<p>Соответственно, поменялись и номинации. Теперь  их будет две: «Вишнёвый сад» и «Каштанка». Чем они отличаются и на каких условиях можно принять участие и победить в конкурсе «Колибри 2016» &#8212; читайте в материале  <span style="text-decoration: underline;"><strong><a href="https://creativpodiya.com/wp-admin/post.php?post=53722&amp;action=edit">IV Международный конкурс прозаических миниатюр.</a></strong></span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/53744/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Контактный памятник Чехову в Сумах &#8212; популярность и её издержки</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/41991</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/41991#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 30 May 2015 05:50:47 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Факты]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[вандалы]]></category>
		<category><![CDATA[культура]]></category>
		<category><![CDATA[Мемориальный дом–музей А.П. Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=41991</guid>

					<description><![CDATA[В сентябре исполнится два года со времени появления в городском парке им. Кожедуба контактной скульптуры, изображающей молодого А.П.Чехова, сидящего на лавочке. Памятник был изготовлен сумским скульптором Алексеем Шевченко по инициативе тогдашнего городского головы Г.Минаева,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>В сентябре исполнится два года со времени появления в городском парке им. Кожедуба контактной скульптуры, изображающей молодого А.П.Чехова, сидящего на лавочке.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/CAM00392.аjpg_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-41993 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/CAM00392.аjpg_thumb-225x300.jpg" alt="CAM00392.аjpg_thumb" width="225" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/CAM00392.аjpg_thumb-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/CAM00392.аjpg_thumb.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 225px) 100vw, 225px" /></a>Памятник был изготовлен сумским скульптором Алексеем Шевченко по инициативе тогдашнего городского головы Г.Минаева, на средства пожелавших остаться неназванными меценатов. Сама скульптура, как произведение искусства, была практически всеми оценена положительно. Споры вызвало только место – парк Кожедуба.</p>
<p><strong>Аргументы сторон той дискуссии мы подробно изложили в публикации <a title="Собака лает, или Можно ли трогать Чехова?" href="https://creativpodiya.com/?p=4774">«Собака лает, или Можно ли трогать Чехова».</a></strong></p>
<p>Впрочем, в любом случае дело было уже сделано и вскоре сумчане начали активно трогать (в буквальном смысле) великого писателя. Место стало популярным для желающих сфотографироваться. Причём, судя по отдельным до блеска отполированным частям скульптуры, поклонники больше всего предпочитают приобщаться к личности классика, взгромоздившись к нему на колени или сидя рядом на лавочке в обнимку.</p>
<p>Такое фамильярное отношение, конечно, слегка шокирует членов клуба любителей Чехова. Но, похоже, мало смущает остальную часть жителей и гостей областного центра.</p>
<p>Нынче такое время, когда великих, собственно, вообще уже нет, есть только  богатые – ими и мечтают все стать. Поэтому Чехова каждому можно похлопать по плечу, ну и всячески с ним зафрендиться. И ладно. Скульптуре от этого особого вреда нет, кроме дополнительной полировки отдельных участков.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="В Сумах в доме–музее Чехова ожили его персонажи" href="https://creativpodiya.com/?p=41530">В Сумах в доме-музее Чехова ожили его персонажи</a></strong></p>
<p>Печальнее дела обстоят с<strong><a title="В Сумах вандалы продолжают издеваться над памятником А.П. Чехову" href="https://creativpodiya.com/?p=12270"> вандалами, </a></strong>время от времени<strong> </strong>обливающими парковую статую зелёной краской. Сейчас её следы видны на ботинках великого писателя. И вот это уже хамство, безусловно. Но с другой стороны, в любой семье не без урода, и само, достаточно провокативное, для склонных к подобным действиям личностей, место этому способствует. Что и было очевидно изначально.</p>
<p>С лицом и телом скульптуры тоже не всё так, как было в момент открытия памятника. Зелёные пятна появились и там. Но это не краска, а патина &#8212; обволакивающий слой, состоящий из различных медных окислов.</p>
<p>В Европе появление патины на памятниках считается благородным проявлением следов времени. Поэтому её не убирают и многие памятники там стоят почти сплошь зелёными. А в нашем случае зелёные капельки патины ещё и совпадают по тону с аналогичным цветом пятен от краски на ботиках Антона Павловича. Видно, что краску с ботинок пытались счищать, но довести работу до конца не получилось.</p>
<p>К числу разрушений следует также отнести отколотый кусок мрамора с основания памятника. И трещины от удара на, стоящем рядом в ансамбле с памятником, камне, где высечена знаменитая чеховская цитата о том, что Лука и Псёл лучше Адриатики. Сегодня, наверное, можно добавить, что и Крыма тоже.</p>
<p>Кто нанёс ущерб камню &#8212; неизвестно. По одной из фантастических (и, конечно, шуточных) версий, это мог быть кто-то из приревновавших к красотам Луки жителей Аббации (Аббация – она же &#8212; Опатия – курортный город в Хорватии). А вероятнее всего &#8212; те же самые сумские вандалы.</p>
<p>Иными словами, можно с уверенностью утверждать, что возле памятника кипит самая разнообразная жизнь. И нам даже показалось, что Антону Чехову это нравится. Лицо писателя за это время даже стало как бы более живым &#8212; ещё бы столько людей рядом с ним побывало, посидело, пообнималось&#8230;.. И взгляд… Он будто смотрит на нас с немного ироничной улыбкой и думает: Ну-ну, сумчане…</p>
<p>В целом, прилегающая зона парка вообще и окрестности памятника выглядят чистыми и ухоженными, тут очевидная заслуга работников «Зеленстроя». А вот насчёт дефектов и ущерба – так, откровенно говоря, при такой популярности и беззащитности могло быть и хуже.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Разыскивается автор памятника Чехову в Сумах" href="https://creativpodiya.com/?p=23241">Разыскивается автор памятника Чехову в Сумах </a></strong></p>
<p>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/41991/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В Сумах прошли чтения, посвященные юбилею автора картины «Девочка с персиками»</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/35878</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/35878#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 11 Feb 2015 21:09:46 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Живопись]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Валентин Серов]]></category>
		<category><![CDATA[новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=35878</guid>

					<description><![CDATA[10 января  в галерее искусств «Академическая» Украинской академии банковского дела НБУ состоялись  научные чтения, посвященные 150-летию со дня рождения Валентина Серова (1865-1911). Чтения были инициированы кандидатом искусствоведения, доцентом УАБД Сергеем Побожием. Он и открыл мероприятие докладом&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_35885" style="width: 250px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-35885" class="size-medium wp-image-35885 " alt="Валентин Серов" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1260788а-240x300.jpg" width="240" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1260788а-240x300.jpg 240w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1260788а.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 240px) 100vw, 240px" /><p id="caption-attachment-35885" class="wp-caption-text">Валентин Серов, автопортрет</p></div>
<p><strong>10 января  в галерее искусств «Академическая» Украинской академии банковского дела НБУ </strong><strong>состоялись  научные чтения, посвященные 150-летию со дня рождения Валентина Серова (1865-1911).</strong></p>
<p>Чтения были инициированы кандидатом искусствоведения, доцентом УАБД <b>Сергеем Побожием.</b> Он и открыл мероприятие докладом «Произведения русского художника В. Серова в музеях Украины», где, в частности, рассказал о том, что большая часть произведений Валентина Серова находится в музеях России. Однако немало его работ хранятся в музеях и частных коллекциях Украины, в том числе таковые имеются и в <a href="https://creativpodiya.com/?p=17816">Сумском областном художественном музее им. Н. Онацкого</a>.</p>
<p>Художник написал большое количество своих пейзажно-жанровых композиций в Домотканово Тверской области – в усадьбе, принадлежавшей в конце XIX &#8212; начале XX вв. художнику и земскому деятелю Д. В. Дервизу, другу В. А. Серова. Усадьба расположена в живописном месте, в окружении старого парка, и сейчас частично сохранившего свой первозданный вид &#8212; аллею и пруды.</p>
<p>В конце XIX &#8212; начале XX столетия в усадьбе Д.В.Дервиза творил не только В. Серов, но работали и другие выдающиеся русские художники В. А. Фаворский, И. И. Левитан, И. Я. Билибин, И. С. Ефимов, Н. Я. Симонович-Ефимова.</p>
<p>Об отце художника &#8212; композиторе Александре Николаевиче Серове &#8212; в докладе «Композитор А. Н. Серов как образ героя своего времени» рассказала доктор искусствоведения, профессор кафедры художественной педагогики и хореографии Сумского государственного педагогического университета им. А. С. Макаренко <b>Ольга Завьялова.</b></p>
<p>«Портреты Серова &#8212; аристократические и стильные, а Репина – громоздкие. За этими внешними различиями стоят более глубокие различия в методе работы, характере пластического мышления и в органике обоих мастеров. Художники ставили перед собой различные задачи.. », &#8212; такую тему раскрывает  доклад «И. Репин и В. Серов: два подхода к портрету» доктора искусствоведения, профессора кафедры изобразительного и декоративного искусства Харьковского национального университета строительства и архитектуры <b>Александра Шило.</b> К сожалению, сам автор присутствовать на чтениях не смог и его доклад зачитал сотрудник Сумского художественного музея <b>Алексей Семашко.</b></p>
<p>В докладе «И. Репин и В. Серов: учитель и ученик» &#8212; старший научный сотрудник Сумского областного художественного музея им. Н. Онацкого <b>Валентина Ткаченко</b> рассказала о художниках, оказавших влияние на формирование  творческого мировоззрения Валентина Серова.</p>
<p>Нельзя отделять художника от его творчества и его окружения. Чтобы понять художника нужно собрать его целостный образ. Первоначальное влияние на Серова оказали Веласкес, Ван Дейк, Рембрандт.</p>
<p>Однако наибольшее воздействие на формирования  художника Серова оказал Илья Репин, дружба между ними длилась 40 лет, а первая встреча произошла, когда Серову было 6 лет, а  Репин был уже известным мастером. Также значительно повлиял на Серова его преподаватель в художественной академии Павел Чистяков.</p>
<p>«О композиции в творчестве В. Серова» увлеченно рассказывал Заслуженный деятель искусств Украины, преподаватель кафедры изобразительного искусства, истории, теории музыки и художественной культуры Сумского государственного педагогического университета им. А. С. Макаренко <b>Николай Жулинский</b><b>.</b>  По его словам, творчество В.Серова можно разделить на три периода:</p>
<p>Первый (до 1890-х годов ) – формировался под влиянием реалистического искусства  и моральных картин старых мастеров. Воспевая юность и красоту, В. Серов видел главную свою задачу в непосредственности восприятия модели и природы и их убедительном пластическом истолковании.</p>
<p>Второй (1890-1900-е годы) &#8212; на художника оказывают свое влияние передвижники. Теперь он предпочитает доминирующую гамму черно-серых или коричневых тонов.Творчество его меняется и характеризуется большей декоративностью и свежестью красок.</p>
<p>Третий (начало 1900-х )годов &#8212; происходит перелом в стилистических исканиях Серова, в его творчестве окончательно исчезают черты импрессионизма и всё более последовательно развиваются принципы стиля &#171;модерн&#187;, неизменно при этом сохраняется глубоко правдивое и реалистическое постижение природы и человека.</p>
<div id="attachment_35883" style="width: 199px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-35883" class="size-medium wp-image-35883 " alt="Антон Павлович Чехов, автор  В. Серов" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/chehov_serov-189x300.jpg" width="189" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/chehov_serov-189x300.jpg 189w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/chehov_serov.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 189px) 100vw, 189px" /><p id="caption-attachment-35883" class="wp-caption-text">Антон Павлович Чехов, автор В. Серов</p></div>
<p>Был ещё доклад «В. А. Серов и коллекционер С. П. Крачковский (по материалам переписки)» &#8212; автор научный сотрудник Государственного Русского музея (СПб) <b>Наталья Серебрякова.</b> Доклад посвящен переписке художника с малоизвестным коллекционером, в ходе которой Серов проявляет многие свои личностные черты, а также требовательность к себе и своим работам.</p>
<p>О  культурном слое, который создаёт серия писательских портретов, написанных Серовым в докладе «Портреты русских писателей как культурные тексты» рассказал редактор сумского издательства «Университетская книга»  <b>Владимир  Кочубей.</b></p>
<p>«… Существует портрет Чехова, принадлежащий кисти Серова. Написан он акварелью в течение двух недель. Однако несмотря на столь незначительное время работы над портретом, автор подписал картину, что означает, что он посчитал ее законченной. Этот портрет отличается от распространенного портрета, написанного Брасом, однако считается одним из лучших портретов Чехова, так как максимально передает духовный мир писателя», – рассказала в докладе «Чехов неуловим &#8230;» (А. П. Чехов и В. А. Серов) заведующая научным отделом Мемориального Дома-музея А. П. Чехова в Сумах <b>Людмила Евдокимчик.</b></p>
<p>Внимание сумской творческой общественности к личности Валентина Серова обусловлено не только его талантами как художника и знаменательной юбилейной датой, но и тем, что в молодые годы Серов неоднократно бывал на Сумщине, проживал на хуторе Немчинова в Ахтырском районе, а позже, путешествуя по Украине, бывал в Лебединском районе Сумской области.</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/35878/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Разыскивается автор памятника Чехову в Сумах</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/23241</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/23241#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 04 Aug 2014 20:21:46 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[дом-музей А.П.Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[Мемориальный дом–музей А.П. Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[новости культуры Сумы]]></category>
		<category><![CDATA[памятник А.П.Чехову]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=23241</guid>

					<description><![CDATA[В конце июля в Сумах  на Луке во дворе мемориального дома-музея А.П. Чехова   состоялось открытие памятника писателю. Памятник представляет собой   композицию из двух огромных камней, на одном из которых находится  бюст А.П. Чехова.  Наверное&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><strong>В конце июля в Сумах  на Луке во дворе мемориального дома-музея А.П. Чехова   состоялось открытие <a title="В Сумах открыли народный памятник Чехову" href="https://creativpodiya.com/?p=22994">памятника писателю.</a></strong></p>
<p>Памятник представляет собой   композицию из двух огромных камней, на одном из которых находится  бюст А.П. Чехова.  Наверное  впервые, среди   сумских любителей творчества  великого писателя  не  нашлось  тех, кому <a title="Вандалы повредили памятник Чехову" href="https://creativpodiya.com/?p=12006">памятник не понравился.</a>  Именно такого Чехова и хотелось видеть  во дворе музея.</p>
<p>Официально  авторами памятника считаются  главный сумской архитектор  Владимир  Быков и  харьковский скульптор   Эльданиз Гурбанов.</p>
<p>Однако на самом деле, памятник был просто скопирован ими с  небольшого  пластмассового бюста, который ещё с советских времён хранился в  запасниках чеховского музея.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/pamiatnik-chehovu1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-23242" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/pamiatnik-chehovu1.jpg" alt="pamiatnik-chehovu1" width="949" height="630" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/pamiatnik-chehovu1.jpg 949w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/pamiatnik-chehovu1-768x510.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/pamiatnik-chehovu1-300x199.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 949px) 100vw, 949px" /></a></p>
<p><b>К сожалению,  имя создателя бюста, ставшего фактически  автором  творческого  проекта  нынешнего памятника,  неизвестно.</b>   И это,  конечно, неправильно.</p>
<p>В связи с  вышесказанным, обращаемся ко всем любителям творчества, знатокам биографии  и &#171;памятникографии&#187;   <a title="«Чехов — наше все…»" href="https://creativpodiya.com/?p=12666">А. П. Чехова </a>за помощью. Если вы что-то  знаете  об авторе  этого «советского» бюста  &#8212; сообщите нам,  пожалуйста,  или на почту  главного редактора  <a href="mailto:lara_il2@mail.ru">lara_il2@mail.ru</a> , или прямо тут,  в комментариях  к тексту.</p>
<p>Будем благодарны всем за перепост этого  материала.  Мы сегодня живём в маленьком  мире и  есть большие шансы,  что  наша попытка увенчается успехом. Может быть так &#8212; по цепочке, от человека до человека &#8212;  мы  найдём тех,  кто знает  автора  «советского» бюста, ставшего,  в итоге, памятником Чехову на Луке.</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/23241/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>8</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Собака лает, или Можно ли трогать Чехова?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/4774</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/4774#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 08 Sep 2013 07:09:42 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[дом-музей А.П.Чехова]]></category>
		<category><![CDATA[контактная скульптура]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=4774</guid>

					<description><![CDATA[В Сумах открылась контактная скульптура  Антона Чехова. Молодой Чехов сидит на лавочке, рядом камень, символизирующий, вероятно, тот факт, что Чехов – глыба. А на камне – знаменитая цитата: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псёл лучше…». Если&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130808.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-4779 alignleft" alt="P1130808" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130808-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130808-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130808-768x576.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130808.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>В Сумах открылась контактная скульптура<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Антона Чехова. Молодой<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чехов сидит на лавочке, рядом камень, символизирующий,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вероятно, тот факт, что Чехов – глыба.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>камне – знаменитая цитата: «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псёл лучше…».</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Если бы Антон Павлович сегодня прошёлся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вдоль реки Псёл в районе усадьбы Линтварёвых – он<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бы ужаснулся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>точно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>отозвал<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>вышеприведённую<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>фразу из списка им сказанного.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Там, на некогда живописных берегах,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>– мусор, чёрные дыры<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кострищ, заросшая водорослями речка-малютка… Ничего общего с пейзажем, который так привлёк<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>великого писателя в дореволюционный уездный городишко Сумы… Для<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>завершения<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>картины<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>впечатлений о новом сумском<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>быте нужно было бы привести<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Антона Павловича к руинам усадьбы Линтварёвых, ну а затем уже можно и к контактной скульптуре. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Идея<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><a title="Контактная скульптура, или материализация  анекдота." href="https://creativpodiya.com/?p=3857">контактных скульптур<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>великих людей из мира<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>искусства</a> достаточно сомнительна. В контактном варианте хороши персонажи их произведений,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>тот же дядя Ваня, к примеру. Возможность<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>контакта<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сводит к<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нулю дистанцию между<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>обывателем<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>великим<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>деятелем культуры. А ведь нужно понимать, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гений человеческий – это что-то высокое,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>к чему нужно тянуться, это<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>величайшая концентрация<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>духовных,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>душевных и физических сил.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>По большому счёту<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гений – это пример<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>реализации<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Человека<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в человеке. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130805.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-4778 alignright" alt="P1130805" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130805-300x232.jpg" width="300" height="232" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130805-300x232.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130805.jpg 774w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a>На то они и великие, избранные, чтобы стоять на пьедестале.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Пьедестал же недаром в переносном смысле обозначает «высокий общественный авторитет». Тут важно – что «высокий». « Я памятник себе воздвиг нерукотворный… Вознёсся выше он главою непокорной<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Александрийского столпа».<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Выше…Пьедестал показывает, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>находящийся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нём прожил жизнь так, что, с Божьей помощью,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сумел подняться выше других людей.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Так же говорят, когда<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>апеллируют к лучшему в нас: будь выше этого!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Выше…</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Для<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>земного человека есть только<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>один способ стать лучше: самому тащить себя вверх за волосы. Потому что самолёты в те небеса не летают.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А чтобы при этом не потеряться – нужны<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>там,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>культурных высотах,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>очевидные ориентиры. Для<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>этого и ставятся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>на пьедесталы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>памятники великим.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чтобы вверх смотреть, а не вниз или рядом. И туда же двигаться.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Контактная скульптура А.П. Чехова замечательно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бы смотрелась во дворе восстановленной усадьбы Линтварёвых. В крайнем случае – во дворе нынешнего Дома-музея А.П. Чехова.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Как часть музейного комплекса. </span></p>
<div id="attachment_4780" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130809.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-4780" class="size-medium wp-image-4780 " alt="P1130809" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130809-300x225.jpg" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130809-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130809.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-4780" class="wp-caption-text">Алексей Шевченко &#8212; автор&#8230;</p></div>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">А в городе надо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бы поставить<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нормальный памятник великому писателю, <a title="Почему в Сумах  до сих пор нет памятника Куприну?" href="https://creativpodiya.com/?p=25340">одному из немногих</a> действительно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>великих людей,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>имя которого так крепко<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>связано с Сумами. Если бы у нас очередь стояла<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>из гоголей,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>коцюбинских, толстых и пушкиных<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с лермонтовыми<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>такая,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что памятники ставить негде – тогда можно было бы вести дискуссию, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кто самый достойный. А<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>в Сумах же только<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Чехов!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Да ещё Чайковский в Низах<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>и Леся<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Украинка в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Косовщине…</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Вообще, позиция, занятая<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>местными хозяевами материальной<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>жизни по отношению к Чехову,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>сильно попахивает<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>амикошонством. То фестиваль<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>авангардного театра, в одном из спектаклей которого<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>смакуется<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>оральное совокупление,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>а во втором<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>актёры<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нагло<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>обращаются к публике: «Х</span><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';">іба це </span><span lang="UK" style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif';">люди? Це – козли»!» </span><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">называют «Чехов-фестом». То теперь вот все желающие приглашаются<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>посидеть<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пивка<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>попить<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>рядом с Чеховым….</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">В этом<span style="mso-spacerun: yes;"> прослеживается </span>пропаганда той идеи, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в культуре и искусстве великих людей (читай – общественных ориентиров)<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нет.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А где они тогда? </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-size: 12.0pt; line-height: 115%; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-ansi-language: RU;">Справедливости ради<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>надо сказать, что сама контактная<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>скульптура Антона Чехова<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>производит достаточно благоприятное впечатление.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Автора – Алексея Шевченко –<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>можно только похвалить. Все вопросы и претензии к властям.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Когда мы спросили у мэра: «Вам не кажется, что<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>контактная<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>скульптура Чехова в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>парке – это десакрализация образа великого писателя?» &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><a title="Сумской мэр Геннадий  Минаев сложил полномочия" href="https://creativpodiya.com/?p=13887">Геннадий Михайлович</a>,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>похоже,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>даже обиделся.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Я<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>сделал,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>как полагаю нужным. Пусть, кто считает иначе – сделает лучше».<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И ушёл. Как караван. </span></p>
<p class="MsoNormal">Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/4774/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>77</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Контактная скульптура, или Материализация анекдота</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/3857</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/3857#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 15 Aug 2013 13:35:05 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[анекдот]]></category>
		<category><![CDATA[контактная скульптура]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=3857</guid>

					<description><![CDATA[Современный  мир меняется очень быстро.  Ещё недавно милиция отлавливала тех, кто так здорово разрисовал  лестницу возле стадиона «Юбилейный» в Сумах. А сегодня произведения в силе «стрит-арт» вполне официально украшают улицы города. Однако даже на такой скорости имеет смысл, порой остановится&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130253.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-3866 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130253-225x300.jpg" alt="Веселый сумчанин - контактная скульптура в Сумах" width="203" height="270" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130253-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130253.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 203px) 100vw, 203px" /></a>Современный<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>мир меняется очень быстро.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">Ещё недавно милиция отлавливала тех, кто так здорово разрисовал<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>лестницу возле стадиона «Юбилейный» в Сумах. А сегодня произведения<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в силе «стрит-арт» вполне официально<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>украшают улицы города.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Однако даже на такой скорости<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>имеет смысл,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>порой остановится и обдумать &#8212; что<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>делаем? Подумать, определиться<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>и двигаться дальше.Так всё равно получится быстрее,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>чем лететь сломя голову, регулярно вылетая в кювет с дороги<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>здравого смысла, а потом,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>изгаляясь во взаимных обвинениях,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>доставать себя оттуда.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">Контактная скульптура (далее КС) для нашего города явление<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>как раз такого порядка. Попытаемся разобраться,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что это такое.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;"><strong>Памятники и идолы</strong></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">В практике<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>человечества<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>известны<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>просто скульптуры, как произведения искусства. Они хранятся в музеях.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>памятники &#8212; как<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>некое творение, имеющее<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>внешние признаки произведения<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>искусства и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>созданное с целью материализовать память о ком–то важном для данной территории.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Памятники ставят на открытом воздухе. Памятники делятся на два типа: собственно памятники и идолы. К первым относятся скульптурные объекты в честь<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>великих деятелей культуры,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>меценатов и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>героев, с оружием в руках защищавших свой народ. Ко вторым &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>изображения всяческих вождей.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130237.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-3863 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130237-225x300.jpg" alt="Гусар - контактная скульптура в Сумах" width="203" height="270" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130237-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130237.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 203px) 100vw, 203px" /></a><strong>А  что же такое контактная скульптура?</strong> </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">Это произведение искусства, памятник или идол? Или гибрид?<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Скорее всего, она &#8212; элемент<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>уличного декора, своеобразный МАФ. В отличие от трёх вышерассмотренных видов<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>изобразительного искусства, в ней заведомо нет сакральности.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Контактная<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>скульптура &#8212; не <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>памятник, стоящий на постаменте. Она по природе своей<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>провоцирует зрителя на панибратство. Поэтому представляется<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>неправильным использовать формат КС для увековечивания<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>памяти об уважаемых людях. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">Произведения искусства, как люди, – все прекрасны, если находятся на своих места и в своей нише. Бессмысленно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>петь оперу в пивбаре или выставлять произведения живописи<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>фойе цирка. Хороши контактные скульптуры,<span style="mso-spacerun: yes;">   </span>изображающие известных литературных<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>героев<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>комического толка или политиков.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Интересно выглядят КС,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>представляющие<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>городские характеры настоящего:<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«крутого», «менеджера»… кто там у нас ещё есть, что-то в голову больше никто не приходит <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" /> или прошлого, как уже имеющиеся у нас «Гусар» и «Дама с зонтиком». Замечательно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>смотрелись бы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>персонажи из литературных произведений А.П.Чехова – дядя Ваня – это же классический сумской типаж! Лучшим<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>из всех «дядей Вань», которых я видел,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>является наш сумской<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Владимир Берелет в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>щепкинской версии «Дяди Вани». Тут просто идеальное совпадение актёра и персонажа!<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130234.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-3862 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130234-225x300.jpg" alt="контактная скульптура в Сумах" width="225" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130234-225x300.jpg 225w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/P1130234.jpg 600w" sizes="auto, (max-width: 225px) 100vw, 225px" /></a>А вот ещё совсем недавно муссировавшаяся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>идея<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>создания<a title="Вандалы повредили памятник Чехову" href="https://creativpodiya.com/?p=12006"> контактной скульптуры самого Чехова, </a>мне кажется крайне неудачной.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чехов – великий писатель. Он<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>должен<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>стоять высоко на постаменте, на фоне неба. Он ведь был избранным. Сотни<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>тысяч<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нынче навсегда забытых<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>литераторов чего-то там<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>творили – сочиняли параллельно с ним, а по всему миру идут именно пьесы Чехова. Метафорически<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>говоря,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чехов – небожитель.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И памятник должен эту метафору продолжать, а не быть<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>объектом, в обнимку с которым фотографируется<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>развесёлая <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>(дай Бог им здоровья) компания.<span style="mso-spacerun: yes;">   </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">Контактные скульптуры<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; это такой себе материализованный<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>анекдот.<span style="mso-spacerun: yes;">   </span>Основная черта анекдота, в том, что к нему может каждый прикоснуться, как-то по-своему пересказать и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>почувствовать себя соавтором. Так и с<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>контактной скульптурой. С ней хорошо фотографироваться в обнимку, касаться её – она же на то и контактная, &#8212; в общем,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>всячески фамильярничать. В<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>сравнении КС с анекдотом нет<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ничего обидного. Жанр анекдота – самый популярный, демократичный<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и всенародно любимый вид творчества.<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/564613_474553392568318_1714435553_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-3894 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/564613_474553392568318_1714435553_n-300x231.jpg" alt="564613_474553392568318_1714435553_n" width="300" height="231" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/564613_474553392568318_1714435553_n-300x231.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/564613_474553392568318_1714435553_n.jpg 720w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;">Пусть у нас будет много<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>разных контактных скульптур. Это весёлое и трогательное (во всех смыслах ) украшение города.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Главное только<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>– не петь оперу в<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>пивбаре.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal">P.S. А вот тоже контактная скульптура. Не сумская, разумеется&#8230;</p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-bidi-font-size: 12.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: RU;"> </span>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/3857/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>11</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Международные  чеховские чтения в Сумах</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/1280</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/1280#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 18 May 2013 19:56:23 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[А.П. Чехов]]></category>
		<category><![CDATA[Лука]]></category>
		<category><![CDATA[Сумы]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=1280</guid>

					<description><![CDATA[ «Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псёл лучше…» А.П.Чехов Ошибается тот,  кто думает,  что чеховедение – скучная  наука и на научную  конференцию, посвященную 125-летию первого приезда А.П. Чехова в Сумы,  приехали исключительно&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal" style="line-height: normal; text-align: justify;"><span style="font-size: 12.0pt; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-fareast-font-family: 'Times New Roman'; mso-fareast-language: RU;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images2.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-1282 size-full" title="images" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images2.jpeg" alt="images" width="160" height="213" /></a></span></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: normal; text-align: justify;">
<p class="MsoNormal" style="line-height: normal; text-align: justify;"><span style="font-size: 12.0pt; font-family: 'Times New Roman','serif'; mso-fareast-font-family: 'Times New Roman'; mso-fareast-language: RU;"> </span>«Аббация и Адриатическое море великолепны, но Лука и Псёл лучше…»</p>
<p>А.П.Чехов</p>
<p>Ошибается тот,  кто думает,  что чеховедение – скучная  наука и на научную  конференцию, посвященную 125-летию первого приезда А.П. Чехова в Сумы,  приехали исключительно сухари и педанты.</p>
<p>Как раз наоборот. Всё было не только умно и профессионально, но  при этом  ещё и интересно не только для научных работников, а и для простых любителей творчества великого писателя и драматурга.</p>
<p>После непродолжительного приветствия от  областных властей, первым слово взял В.В. Комаров и.о. директора мемориального Дома-музея А.П.Чехова в Сумах.  Он провёл для присутствующих увлекательную фото-аудио экскурсию по Сумам 1888 года, когда население нашего уездного  городка составляло всего около 12000 человек,  а Лука ещё была отдельным селом. Однако уже и тогда  в городе<a href="https://creativpodiya.com/posts/25340" target="_blank" rel="noopener"> был театр,</a> и его, судя  по аппетиту актёров на тогдашних фуршетах, как и сейчас,  финансировали по остаточному принципу. Как говорится, политики приходят и уходят, а актёрам кушать хочется всегда.</p>
<p>Не менее  увлекательным было и выступление профессора В.Я. Звиняцковського из Киева, главного инициатора устройства международных чеховских чтений в Сумах. Он говорил об интеллигенции тех времён и ещё о том, что Чехов до приезда в Сумы и после – это два разных человека. Сумы, чудесная природа нашего города, общение с его жителями  изменили писателя, и это не могло не отразиться  на его творчестве. «Вишнёвый сад», «Леший», «Дядя Ваня», «Скучная история»  &#8212;  эти произведения построены на сумских реалиях того времени.</p>
<p>Ну вот примерно в таком ключе  шёл разговор.  Причём, как сам Чехов удивительно многообразен, так и темы докладов не переставали удивлять своими сюжетными поворотами. От  русских ритуалов чаепития, упоминаниями о которых пронизаны практически все произведения Антона Павловича  (профессор Т.А. Шеховцова, Харьков) до буддистских интенций  в повести Чехова «Дуэль», включая, попутно, труды писателя на медицинском поприще, гендерные вопросы, пересечения Чехова с другими литературными явлениями, такими , как Леся Украинка и Гончаров…</p>
<p>По итогам чтений будет издан сборник со всеми докладами. Так что пропустившие событие потеряли многое, но не всё.</p>
<p>Ещё по теме:  <a href="https://creativpodiya.com/posts/63995" target="_blank" rel="noopener">Чехов и Сумы. Взгляд из сегодня </a></p>
<p>Чтения прошли в Литературной гостиной библиотеки Банковской академии. А на второй день события переместились в Дом-музей А.П. Чехова на Луке…</p>
<p>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/1280/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
