Рубрика: Проза

О tempora, o mores! Жінка, що народилася на межі століть-тисячоліть, струнка, мов цигарка, дорога, мов сигара, і доступна, мов люлька миру. Хіба ж так можна виходити на двір із тютюновим шлейфом? Діти позаду йдуть...

Дилогічний колаж Дійові особи Іван Труш – маляр-початківець Василь Стефаник – студент медицини Іван Труш. Знову до мене в снах приходила Ваша сестра і голосно кричала: «Краків! Краків!» Василь Стефаник. Не говоріть мені про...

Це невеличкі розповіді про те, що повсякчас відбувається навколо нас… Зима Перший, білий, ніжний сніг… Наречена наче… Весна Зазеленіло навколо…Все оживає… Кохання теж… Літо Відцвіло…Віддзвеніло…Відспівало І чиєсь — кохання… Осінь Заплела у коси барви…Причепурилася…...

Я просыпаюсь, медленно выныривая из сладкой и тягучей дремы. За окном зима. В окна тычутся бело-мохнатые ветви старых лип. Красиво очень. Полежала немного, поворочалась в теплой берложке под огромным невесомым одеялом, потом решительно выскользнула...

Гость вошел в квартиру уверенным шагом. Мама, мывшая посуду на кухне, никак не отреагировала, как и брат с отцом. Странно… Незнакомец заглянул мне в глаза, и произнес: – В 8.45 выгляни из окна. –...

Недавно, пересматривая свою шахматную библиотеку, я увидел тоненькое справочное издание 1964 года под названием «Советские шахматисты», и яркое воспоминание вернуло меня в ту теперь уже такую невозвратно далёкую осень. Второе десятилетие второй половины прошлого...

Сонце піднялося в зеніт… Вона стоїть обласкана літнім сонячним промінням на березі синьої, аж блискучої від води, річки… Він лежить на траві — відпочиває. Дивиться, примружуючись від сонця, на небо — і бачить там...