Іван Житник (Ян Весняний). Мікроновели з життя

вид из окна дерево в снегуЦе невеличкі розповіді про те, що повсякчас відбувається навколо нас…

Зима

Перший, білий, ніжний сніг…

Наречена наче…

Весна

Зазеленіло навколо…Все оживає…

Кохання теж…

Літо

Відцвіло…Віддзвеніло…Відспівало

І чиєсь — кохання…

Осінь

Заплела у коси барви…Причепурилася…

Мов дівчина на виданні…

Третє життя

Зустрілися двоє. Покохали одне одного…

Там, де двоє — початок третього життя…

Вірш

Тиждень його писав поет — початківець.

Мучився, творив…Та його не надрукували…

Редактор перед цим читав поезію Ліни Костенко…

Шишка

Росла в лісі сосна. Перед новим роком її зрубали…

Впала в сніг шишка — дитя без рідної неньки…

Листок

Закружляв останній осінній листок.

І… полетів…

Так і юність моя…

Дощ

Небом сунули чорні хмари. Пішов колючий дощ…

Змивав усе на своєму шляху…

Та слідів зради він не змив…

Лебедина вірність

Він подарував Їй двох лебедят…

Це було Їхнє лебедине кохання…

Іграшка

Нею гралися, доки й не зістарілася.

Діти залишили її одну на холоді…

А в житті так не буває?..

Мишка

Втекла мишка від кота. Веселилася…

І втрапила до мишоловки…

Ніколи не радій наперед…

Солов’ї

Солов’ї співають поодинці…

Горобці співають всі гуртом…

Думка

Випурхнула і полетіла…

Її підхопив невідомий, потім став … співавтором…

Щоденник

До нього записують важливі події…

Куди ж записують чорні епізоди свого життя?

Казки

Їх розповідають батьки дітям…

Виростають вони і нерідко розказують «казки» своїм батькам…

Стіл

Його зробив Майстер.

За нього всівся черствий і недоступний для пересічних людей чиновник…

М’яч

Його били й били – доки й не розбили…

Не нагадує це нашу Україну?

Сонце

Запитав Вітер у Хмарини, що у Всесвіті найцінніше?

У відповідь: Сонце – життя для всіх…

Криниця

Вибилася в яру криниця. З неї пили смачну джерельну воду. Замулилася вона – ніхто вже не йде до неї…

І в людському житті таке трапляється…

Мітла

Мела й мела мітла. Та стерлася. Тільки й залишився держак…

Ой, літа молодії…

Собака

Він сидів у будці…

А в подумках: «Якщо я друг людині, то чому вона мене годує недоїдками?»

Корова

Доїлася щедро вона. Та молоко врешті — решт майже закінчилося. Продали її…

Хіба ж друзів продають?

Потяг

Їздив потяг рейсами. Зістарився. Його замінили…

Ось так буває і в людському житті…

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015

 

1 балл2 балла3 балла4 балла5 баллов (4 голос, оценка: 3,50 из 5)
Загрузка...

Читайте ещё по теме:


комментария 2

  1. Лєший:

    Дуже сподобалися і форма, і зміст. Хоча й трохи несподівано для формату «Колібрі»

    Особливо про мишку )))

  2. Надія:

    На мою думку, тут кожний куплет — перлина.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


4 + 7 =