У Сумах щепкінці продовжили театральний сезон експериментом
Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім М.С. Щепкіна підготував прем’єру — виставу «Легені» сучасного британського драматурга та режисера Дункана МакМіллана.
Перша сцена з виставі «Легені» Сумського національного академічного театру драми та музичної комедії ім М.С. Щепкіна
Вистава йде у новому просторі – експериментальній сцені. Ця територія задумана для сучасного експерименту, де б режисери не обмежували себе ані в темах, ані у висловах та усьому іншому. Простір розрахований на 30 глядачів та знаходиться в укритті, тому і виглядає відповідно.
Саме такій простір, по задуму режисера спектаклю Владислава Писарева, і повинен бути тлом, на якому відбувається дія — підвальне приміщення з не дуже гарним освітленням та мінімумом декорації. Тому що вистава «Легені» – це суцільний ланцюг діалогів двох головних героїв. Він та вона – звичайна британська пара. А може не британська? Тому що виглядають як ми, розмовляють по нашому, та дії навколо відбуваються як у нас: сирени, а то й вибухи. А ще є мрії.
Єдине, що точно відомо, це те, що все відбувається на планеті Земля. Ви знаєте скільки кисню у тонах знищується щохвилини? А скільки вуглецю викидається у повітря кожного дня etc? А герої вистави відчувають себе цивілізованими добрими людьми, тому знають. І ця невидима загроза, яку провокує людство своєю безвідповідальною поведінкою, нескінченна стурбованість долею планети червоною ниткою пронизує виставу.
Та існує ключове питання, яке зараз турбує цих двох: народжувати чи не народжувати дитину? Вони кружляють навколо нього, як метелики навколо вогню, наштовхуючись один на одного і взаємне непорозуміння, обпалюючись вогнем життєвих обставин, але виявляючи при цьому відвертість, щирість і людяність. Так відтворюється історія про пошук дотику, пошук діалогу.
А глядач тим часом пізнає кожного з цих персонажів: круг їх інтересів та щоденні турботи, спосіб мислення та сприймання обставин, що посилає їм доля. Все відбувається чесно, пристрасно та у безперервному спектрі емоцій: сміх, сльози, «зависання», крики, порозуміння, безтурботність, відштовхування, піклування, прозріння і таке інше. Ось так, синхронізуючи один з одним своє дихання, приймаючи маленькі рішення, які назавжди змінюють життя, створюють свій простір та час героїв спектаклю.
Остання сцена з виставі «Легені» Сумського національного академічного театру драми та музичної комедії ім М.С. Щепкіна
Дійові особи та виконавці:
Він — Владислав Писарев
Вона — Крістіна Зограбян
Режисер-постановник — Владислав Писарев
Асистент режисера — Крістіна Зограбян
Художник з костюмів — Крістіна Зограбян
Художник з освітлення — Віктор Рубан
Звукооператор — Дмитро Докукін
Помічники режисера — Ірина Рукавіцина та Людмила Рибалка
Раніше ми писали про ще одну постановку у театрі ім. Щепкіна британського автора виставу «Де я залишусь» у матеріалі: У Сумах презентували виставу «Де я залишусь? режисера з Великої Британії
P.S. Авторська агенція пішла на зустріч сумському театру та дозволила здійснити 5 показів вистави, при цьому не сплачуючи авторських прав.
Слідкуйте за афішею Сумського національного академічного театру драми та музичної комедії ім М.С. Щепкіна
Вистава містить ненормативну лексику. Обмеження за віком 18+.
Джерело: медіа портал АТС creativpodiya.com
Фото: Лариса Ільченко
(1 голос, оценка: 5,00 из 5)
Загрузка...
Сучасний британський драматург Данкан Макміллан певно і гадки не мав, що його п’єсу «ЛЕГЕНІ», яка має чимало професійних нагород, колись покажуть у підвальному приміщенні Сумського Національного театру. Втім, воєнні реалії поставили всі крапки над «І». Вистава таки вийшла до глядача за непростих умов. Бо саме тут найбільш безпечно показувати її. А, головне, життя підказало цікаву ідею – створити у захищеному приміщенні експериментальну сцену – своєрідний майданчик для втілення дерзновенних планів.
Так і виникло цікаве мистецьке явище, яке об’єднало одразу все — гостру п’єсу, неординарну постановку, пристрасну гру акторів і когорту глядачів, які скучили за театром.
«Легені» про те, як важко дихати на повні груди, якщо тобі заважають різні соціальні фобії. Перетнути ж їхній спротив не дають власний егоїзм і недокомунікація з близькою людиною. Лише любов, як завжди, допомагає відчути себе вільним і задихати на повну.
Режисер-постановник Владислав Писарев говорить, що взявся за роботу, тому що вважає її дуже злободенною. Багато в чому теми, підняті у драматургічному матеріалі, збігаються з його особистими переживаннями. Одна з тем, яка неминуче постає перед більшістю молодих сімей – питання народження дитини. На які жертви треба піти, аби у сім’ї з’явилась маленька істота? Чи варто це робити, коли життя довкола і без того непросте? І взагалі, для чого народжувати дитину, коли планета «котиться у прірву»?
Напружені, подеколи нервові діалоги між «ВІН» (Владислав Писарев) і «ВОНА» (Крістіна Зограбян) інколи перетворюються на справжній скандал, пересипаний жорсткою лайкою. Згодом ритміка стає помірною і спілкування зависає на тривалих паузах, аби знову набрати шаленого темпу.
Режисерське осмислення тексту п’єси Владислав Писарев розпочав ще до початку воєнних дій, втім, тепер цей матеріал, на його думку, набрав ще більшої гостроти.