17 жовтня день народження українського поета, комуніста і рухівця
Сьогодні 17 жовтня — день народження видатного українського поета Івана Драча. З цього приводу декілька розхристаних думок.
Іван Драч, безумовно, — один з найталановитіших поетів XX – го сторіччя. Мені, як любителю поезії, дещо образливо, що поетів такого рівня, як Драч або Павличко не згадують в одному контексті з, наприклад, Пастернаком, або Євтушенко. Для того, щоб переконатись в яскравій обдарованості Івана Драча є сенс просто прочитати його «Лебединий етюд» — вірш, який співається без музики, бо він сам і є музика, яка написана словами.
Одягни мене в ніч,
одягни мене в хмари сині
І дихни наді мною
легким лебединим крилом,
Хай навіються сни, теплі сни лебедині,
І сполоха їх місяць
тугим ясеновим веслом.
Зацвіте автострада доспілими гронами,
Змиє коси рожеві
в пахучім любистку зоря.
З твого чистого ставу
між лататтям та Оріонами
Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря.
Одягни мене в ніч,
одягни мене в хмари сині
І дихни наді мною
легким лебединим крилом.
Пахнуть роси і руки.
Пахнуть думи твої дитинні.
В серці плавають лебеді.
Сонно пахне весло.
Цей вірш, як і багато інших талановитих творів, увійшов в поетичну збірку «До джерел», видану в 1972 році накладом 12 000 екз. Це для радянських часів був зовсім малий тираж. І достати її було майже неможливо, бо поезія в ті часи була в ціні.
І тут виникає питання: як же так, Іван Драч – він же соратник В’ячеслава Чорновола, перший голова Народного Руху України, тобто людина яка одна з перших повстала проти московської експансії за українську незалежність – він же ж, мабуть, був в часи Совєтов дисидентом і відчував на собі непомірні утиски з боку радянської влади? Бо інакше ж чому вона йому так не подобалась, що він став в авангарді її руйнівників?
Але відкривши вже згадану збірку, ми там читаємо у першому ж вірші:
Віра – це праця. Все інше — тля.
Дихаю Леніним до останнього подиху…
Так писав член КПРС з 1959 по 1990 роки Іван Драч.
Той самий видатний радянський поет, який у 1983 році отримав Державну премію СРСР з літератури за російськомовну збірку «Зелёные врата».
І от скажіть будь ласка, як розбиратися нашим нащадкам з минулим, коли ми тут в сучасності отак жили і живемо, що нам самих себе зрозуміти важко ?
Взагалі, в класичній біографії поета все повинно було б відбуватись як раз навпаки. Поет повинен бути дисидентом при всіх владах, бо вони всі є насильство і несправедливість. А поет — він же співак свободи, людина, яка оспівувала крила! ( Це я вже конкретно про Івана Федоровича)
А вийшло ось як…
Важко жити в суспільстві і не цікавитися політикою. На жаль, від неї дуже багато що залежить у матеріальному світі і, як правило, ті, від кого щось залежить – люди досить обмежені, бо тільки обмеживши себе, можливо сконцентруватись на одній меті — залізти наверх,тобто зробити кар’єру в політиці і владі.
Але ж справжній, такий як Іван Драч, поет, це ж такий дар… Може йому і не треба б було в той Рух йти? Писав би собі далі свої геніальні балади та етюди… А так тільки нащадків заплутав, які вивчаючи біографію шановного класика української літератури, не будуть розуміти, як було поету за радянських часів і чому він повстав, коли обставини змінились.
Таким чином, Іван Драч стає в один ряд з Данте, який теж не втримався без того, щоб не зайнятись не своїми справами. Та й Тарас наш Григорович, долею якого так опікувалась родина російського царя Миколи. Не найгірша, треба сказати, компанія…
В якості висновка, ще раз підкреслимо, що у Івана Драча є виправдання — його чудова поезія. Таким ось чудодійно талановитим, тонко відчуваючим світ музикантом мови і хотілося б щоб його пам’ятали у віках. А політична сторінка його біографії хай буде просто прикрим непорозумінням. Як нетверезі дебоші Єсєніна по московським кабакам…
Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com
(1 голос, оценка: 5,00 из 5)
Загрузка...
Я був членом …. бо був офіцером, а офіцеру соромно бути вічним командиром взводу — без квитка це була норма
— більше того. я був тимчасовим командиром батареї вже на 90 дні курсантської служби і моя батарея на ученнях
не мала ні одного обмороженого (листопад 1953 року 20-25 відсотків військових обморозились, що склало тисячі
учасників, були і мертві). Ще в 8 класі СШ я знав ціну комунякам ВНУТРІШНЬОЇ партії і голодомор і 47 рік і «попіл
Клааса стукав у моє серце » і стукає зараз. І хибність ідеодогіі комунячества в принципі. Розкусили мене аж в 1970
році — тричі об’являли божевільним. І для Руху зробив немало по оцінкам Голів Олексія Дубовика і Катерини Білолюбської , але членом Руху не був по двох причинах а) Драч б) відсутності у Програмі рядка — «10 років боротьби
парламентської, не досягнемо, збройна, відкрита або партизанська з комуно -бандитами» і Драчам там робити нічого, хай лякають соловейків своїми піснями. І , взагалі » я у попа обідала-сирота сказала» та «розцвіла у лузі
червона калина, ніби засміялася дівчина -дитина» для мене особисто не переспіває НІХТО. Перефразуючи
имама, який наказав спалити знамениту бібліотеку -Котляревського, Шевченка, Українку, Руданського і ще сотню
митців рифмованих рядків до Драча (НЕ ВКЛЮЧНО) не переплюниш порох вже винайдено. На ниві поезії.
Жартома я придумав: Я там був щоб завалить їх з середини. Потім це повторили . Жартома я одягнувся в оранжеве. далеко до Оранжевої на мітингу і ході КОМБАТАНТІВ у Львові, щоб замітили ОСОБІСТИ Штабу округу,
де мене почали колоти в 1967-8рр. А КГБешники до здоху КГБешники як і добровільні лизуни !!!
Ст офіцер Управління війсками округу, дисидент, ліквідатор-доброволець, ветеран 80 років- мене
забули Наказом звільнити з в/служби, копняками випхали за ворота Штабу в Самарі (тоді Куйьишів). Маю честь!
м. Суми.
Ідеології всі мають право на життя, інша справа — конкретний режим. Сьогодняшній режим в Незалежній Україні таке ж відношення має до справжнього українського режиму, як режим,що панував у роки Сталіна, до коммунізму.