Из цикла «Информационная самозащита» Являясь носителем языка, каждый из нас имеет совершенно уникальный запас слов. Этот набор является мощным инструментом самопрограммирования. В буквальном смысле: как говорим – так и живем. Что заявляем, то и…
- Игорь Касьяненко ·
Як на скромний погляд автора цих рядків — найбільшого українського поета всіх часів.
І справа не тільки в тому, що Дмитру Васильовичу Бог дав талант, талант і щастя написати слова до пісні «Два кольори», яка є неофіційним, я б навіть сказав, особистим гімном кожного, хто ідентифікує себе як українця.
Хоча написати народну пісню – це верх мрій і кінцева місія будь якого справжнього поета.
Але Дмитро Павличко ще й великий лірик. Йому відомі слова, що описують таке кохання, яке здається невимовним для інших.
Власне поезія — це і є переклад невимовного на те, що можливо висловити.
Візьми мене, як арфу, поміж ноги,
І грай, і грай, та струни не порви,
Бо я прийшов з далекої дороги,
Подібний до згорілої трави.
Моя кохана, завтра я воскресну,
Ти ж нині невоскреслого кохай.
Я не поїду більше ні за Десну,
Я не подамся більше за Дунай.
А як подамся, то не жди на мене,
Забудь мене, але не прокляни,
Щоб міг я серце втішити тружденне,
Приходячи в твої далекі сни.
Ти знаєш, я не схож на херувима,
І не тримав я в храмі хоругву,
Та доки бачиш ти мене очима
Заплющеними — я живу, живу…
Великі поети існують в іншому часовому вимірі, ніж звичайні люди. Для мене абсолютно не важлива політична діяльність Дмитра Павличка, як не важлива з точки зору вічності належність Данте до давно позабутих гвельфів або гібелінів. Вважаю, що нинішні політичні партії якщо і мають шанс залишитись в історії, то тільки тому, що їх якось можуть згадати в контексті біографії великого поета.
Ще про українську пісню: «Рушник» Андрій Малишко
Из цикла «Информационная самозащита» Являясь носителем языка, каждый из нас имеет совершенно уникальный запас слов. Этот набор является мощным инструментом самопрограммирования. В буквальном смысле: как говорим – так и живем. Что заявляем, то и…
Мы живём в мире, где всё больше ощущается присутствие искусственного интеллекта. В сущности, смартфон, который сегодня есть практически у всех – это многофункциональный робот, развивающийся за счёт регулярных обновлений, что превращает его в искусственный интеллект…
Украинский скульптор Михаил Григорьевич Лысенко был гением жизни. Глядя сегодня на здоровых и упитанных людей, посещающих психолога по поводу депрессии или отсутствия мотивации, диву даёшься, какая пропасть между нами нынешними и людьми той страшной,…
«Я не уверен, что человеческая раса проживет еще хотя бы тысячу лет, если не найдет возможности вырваться в космос. Существует множество сценариев того, как может погибнуть все живое на маленькой планете. Но я оптимист.…
Метки: Василь ЗІнчукгімн УкраїниДва кольориДмитро Павличкокультурановининовини культури Українипоезіяукраїнська пісня
Интересности
Чудовий поет, гордість нації, колись, ще студентами були назустрічі з ним, за що отримали «на гріхи» від деканату, бо тоді він був заборонений радянською владою, як і Ліна Костенко та й багато інших шестидесятників.
Яка тоді була дурна радянська влада! Не Тігіпко там часом з Турчиновим забороняли? )))
Та Тігіпко з Турчиновим мабуть тоді ще під стіл пішки ходили. А цих, які все забороняли за радянські часи називали членами політбюро. ]:-> Чесно кажучи я їх не пам»ятаю.