Мистецтво Никанора Онацького на тлі епохи
![Автопортрет. 1919 Онацький Автопортрет. 1919 Онацький](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Автопортрет.-1919-Онацький-264x300.jpg)
Н.Онацький. Автопортрет. 1919
Ім’я Никанора Харитоновича Онацького (1875-1937)– художника, поета, педагога, фундатора Сумського художнього музею, а також його роль та місце в історії української культури першої третини ХХ століття до недавнього часу залишалися поза увагою істориків і мистецтвознавців. У 1930-х рр. було вилучено та знищено архівні матеріали, пов’язані з його ім’ям, накладено табу на всю його багатогранну діяльність. Мистецький доробок і педагогічна праця, організація музейної справи і участь у громадському житті Сумщини, наукові розробки колекцій музею та археологічні дослідження краю – все це тривалий час не могло бути документально простеженим і введеним до наукового обігу.
Перші публікації про Никанора Онацького почали з’являтися в різних українських часописах після його офіційної реабілітації в 1956 р. але автори матеріалів на той час ще не мали можливості створити реальну хронологію його життя і діяльності.
З відкриттям архівів колишнього КДБ на початку 1990-х рр. стало відомо, наприклад, що Никанора Онацького розстріляли 23 листопада 1937 р. у Полтаві, тоді як у попередніх публікаціях значилось, що він «помер у таборах 1940 року». Саме з вивчення „Справи Онацького”, яка зберігається в СБУ Полтави, музейні науковці почали розробку матеріалів про життя і діяльність Никанора Онацького. Проте без документів з родинного архіву, який його дочка Наталія Никанорівна передала до Сумського музею наприкінці минулого століття, було б неможливо відтворити як біографію Н. Х. Онацького, так і історію Сумського художнього музею, що тісно пов’язана з трагічною долею його фундатора.
Народився Никанор Харитонович 9 січня 1875 року (за н.ст.) на хуторі Хоменкове Гадяцького повіту Полтавської губ. (тепер – село Московське Липоводолинського р-ну Сумської обл.) в багатодітній родині козака-хлібороба. Після закінчення народної, а потім Гадяцької повітової школи у 16 років він самостійно визначив свій майбутній життєвий шлях, метою якого було навчання, щоб стати художником. Спочатку кілька років поспіль працював на різних випадкових роботах, потім у 1899-му вступив до Московського Строганівського училища технічного малювання, але не закінчивши його, повернувся в Україну і вступив до Одеського художнього училища красних мистецтв. Одеська школа була провідною в Україні. За великі, грамотно виконані рисунки академічних постанов Онацький отримує високі перші бали.
Незважаючи на появу нових художніх течій, які важко прокладали свій шлях в Україні, у мистецтві початку ХХ ст. панував і новітній стиль модерн. На той час, коли Онацький приїздив до Одеси у 1900 р., мистецтво набувало нового дихання: в апогеї слави було об’єднання Південноросійських художників на чолі з К. Костанді. Тут творили і виставлялися відомі художники з Харкова, Києва, Москви, Петербурга, Вільно, Варшави. Серед них П. Левченко, С. Васильківський, М. Пимоненко, М. Мурашко, Л. Пастернак. Пізніше в Одесі з’явився «Салон В. Іздебського», який також сприяв духовному зростанню творчої молоді.
![Н. Онацький. Насупилось. 1908 Н. Онацький. Насупилось. 1908](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Н.-Онацький.-Насупилось.-1908-300x214.jpg)
Н. Онацький. Насупилось. 1908
З дипломом професійного художника Онацький у 1905 р. продовжив навчання в Імператорській Петербурзькій Академії художеств в майстерні І.Ю. Рєпіна, що свідчило про його наміри одержати академічну освіту. Однак активне втручання молодого студента у політику під час першої російської революції 1905 р. змушує його припинити навчання і повернутись на батьківщину. В архіві музею серед інших оригінальних документів є свідоцтво Академії Художеств, видане учню Н. Онацькому в тому, що він направляється у відрядження по Росії для художніх робіт з натури, і Академія звертається з проханням до державних і громадських закладів не чинити перешкод Онацькому в його художній практиці. З цим документом він повернувся в Україну, і його подальша доля, до кінця 62-річного життя, була пов’язана з рідним краєм – Сумщиною, Харківщиною і Полтавщиною.
З цього часу культурно-мистецька та педагогічна діяльність митця поділяється на два періоди – лебединський (1906 – 1913) та сумський (1913 – 1933).
![Н. Онацький. Мальви.1910 Н. Онацький. Мальви.1910](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Н.-Онацький.-Мальви.1910-207x300.jpg)
Н. Онацький. Мальви.1910
У невеликому повітовому місті Лебедині (колишня Харківська губ.) художник знайшов себе на педагогічній ниві. Так, у 1913 році на виставці дитячої творчості у Харкові Н. Онацького було відзначено за методику викладання; серед 38 гімназій з різних регіонів України і Росії, що брали участь у регіональній виставці, почесний відгук одержала тільки одна – Лебединська чоловіча гімназія. Після такого успіху Н. Онацького запросили до Сумського кадетського корпусу та до реального училища на посаду вчителя малювання. У Лебедині він одруживсяз Надією Василівною Кривошеєвою, там же народилися двоє з трьох його дітей Наталка (1910) та Андрій (1911). В цей період виходять перші публікації віршів у журналах та літературних альманахах «Рідний край», «Терновий вінок», «Українська муза». Там же Онацький очолює «Шевченківський гурток».
Мистецький доробок Никанора Онацького втілює кращі риси українського образотворчого мистецтва другої половини ХІХ – поч. ХХ ст., розвиток якого йшов шляхом поглиблення та вдосконалення мови художніх образів. Значна частина його творчої спадщини зберігається в Сумському художньому музеї, крім того – у музеях Лебедина, Харкова, Луганська, Полтави, Канева, Чугуєва, а також приватних колекціях, і, загалом налічує понад триста творів станкового живопису і графіки, книжкових ілюстрацій, поштових листівок, орнаментальних замальовок. За життя Никанора Онацького до колекції музею не потрапила жодна з його картин – тож надходження творів репресованого художника стали можливими лише після його офіційної реабілітації, а то й пізніше: у 1970-1990 роки. Тоді до сумського музейного зібрання від родичів Онацького була передана його основна мистецька спадщина.
![Н. Онацький Осінь. Алея. 1919 Н. Онацький Осінь. Алея. 1919](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Н.-Онацький-Осінь.-Алея.-1919-195x300.jpg)
Н. Онацький Осінь. Алея. 1919
Після повернення на Сумщину художник поєднує викладання в Лебединському реальному училищі з творчою роботою. Разом з учнями та колегами Онацький подорожує повітами тодішньої Харківщини, відвідує маєтки Капністів, Аннєнкових, Хрущових, вивчає місця, пов’язані з перебуванням Тараса Шевченка на Сумщині.
Палкий шанувальник Кобзаря, він у 1911 році їде до Канева на п’ятдесяту річницю з дня смерті та перепоховання поета. Там, на Чернечій горі, знайомиться з І. О. Ядловським, який півстоліття охороняв священну могилу. Після цієї поїздки художник з особливим ліричним настроєм створює офорт «Хата біля Тарасової гори». Згодом цей твір тиражується на поштових листівках в Гадячі. А поетичний напис Онацького, який зберігається в книзі відгуків у Канівському музеї-заповіднику є своєрідною відповіддю палкого нащадка на „Заповіт”. Збереглось багато замальовок українських гір та живописних пейзажних мотивів з хатами, вітряками і мальвами, надиханими Чернечою горою і виконаними художником вже після тієї історичної подорожі.
Никанор Онацький – реаліст, який багато уваги приділяв рисунку, композиції. Водночас, вивчаючи природу, він намагався максимально передати мінливий настрій, як-от: тишу, захід сонця, яскраві промені вранці, легку димку втомленого дня, а також вітер, дощ. Художник зазнає впливу різноманітних стилів, насамперед символізму, що було органічним у пошуках власної образотворчої мови (наприклад, натюрморти з бузком передано з особливою поетичністю). Його ваблять декоративні речі, насамперед сповнена гармонійної краси опішнянська кераміка, яку він збирав.
![Онацький. Автопортрет .1909 Онацький. Автопортрет .1909](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Онацький.-Автопортрет-.1909-229x300.jpg)
Н.Онацький. Автопортрет .1909
Серед невеликої портретної спадщини художника вирізняються його автопортрети. Один з перших і єдиний у живописному доробку Н. Онацького – „Автопортрет у кучмі” – написано 1909 р. Цей твір увібрав в себе характерні риси багатьох відомих людей тих часів, насамперед дух образу Тараса Шевченка, пам’ять про якого художник проніс крізь усе своє життя.
У 1910-х рр. з’являються пейзажі з динамічним мазком, де художник відмовляється від детального виписування предметів у просторі, в них обов’язково присутнє сонячне світло. Прикладом цього є етюди сільських вулиць та пасік, пейзажні мотиви з циганськими наметами та різноманітними криницями.
Двадцять наступних років (з 1913 по 1933) Никанор Онацький живе і працює у Сумах. Його подальша творча та педагогічна праця як-то: викладання історії мистецтва, живопис, малюнок в кадетському корпусі, гімназії воєнного відомства, інституті соціального виховання, педтехнікумі, трудшколі, на піхотних курсах і у створеній ним при музеї художній студії, поступово ставала підґрунтям для його наукової та громадської діяльності пов’язаною з мистецтвом. Тут у 1920 р. він створює і стає першим директором художньо-історичного музею.
![Н. Онацький. Садиба Надаржинської. 1926 Н. Онацький. Садиба Надаржинської. 1926](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Н.-Онацький.-Садиба-Надаржинської.-1926-300x217.jpg)
Н. Онацький. Садиба Надаржинської. 1926
Життя, проведене у Сумах, було найбільш плідним. Художник часто відвідує Малу Павлівку («Павлівочка» так називав художник це село), де мешкали родичі його дружини Надії Василівни, котра походила з заможної родини поміщиків, там же з’явилась на світ і третя його дитина – Оксанка (1914).
Важливе значення мистецького спадку Н. Онацького полягає у тому, що в більшості своїх пейзажних робіт він відтворив тогочасний вигляд місць, архітектурних споруд, які були пов’язані з іменами славетних людей Сумщини. Все це збереглося у виразних акварелях із садибами Линтварьових та Кублицького, з каплицями та спорудами стародавніх часів, а також тими, що були збудовані коштом Харитоненків, Ліщинських, Хрущових та інших благодійників і меценатів. Це не тільки твори мистецтва, але й свідки історії. Так, в етюді «Садиба Надаржинської» (1926) зображено класицистичний архітектурний пейзаж, де урочистий настрій досягається завдяки вдало переданим рефлексам та вальорам.
![Онацький. Пасіка. 1936 Онацький. Пасіка. 1936](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Онацький.-Пасіка.-1936-300x183.jpg)
Н.Онацький. Пасіка. 1936
Захоплення Онацького археологічними розвідками у групі з відомим дослідником Миколою Макаренком сприяло появі нових мотивів з панорамними степами, високими курганами з хрестами або скіфськими бабами, які зберігають історію, пов’язану з похованням наших пращурів.
У 1929 р. Н. Онацький стає членом АХЧУ (Асоціація художників Червоної України), яка ставила за мету «створити стиль героїчного реалізму». Поряд з роботами Ф. Кричевського, Г. Світлицького, І. Їжакевичем та інших митців, які входили до цього угруповання, творчість Н. Онацького набуває героїчно-алегоричного змісту. На тридцяті роки минулого століття припадає останній період творчості Никанора Онацького. Життєві обставини змушують його переїхати до Полтави, куди він їхав «… як у пастку…хоча друзі запрошували його до Харкова». У творчій спадщині
![Онацький. Дім у Полтаві. 1935 Онацький. Дім у Полтаві. 1935](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Онацький.-Дім-у-Полтаві.-1935-300x228.jpg)
Н.Онацький. Дім у Полтаві. 1935
все більше з’являються осінні мотиви, часто-густо з поодинокими молодими берізками, які символічно відтворюють тривожний психологічний стан митця.
Художник багато часу віддає своєму дітищу – художньо-історичному музеєві у Сумах, директором якого його призначили 1 березня 1920 р. Наприкінці 1927р. вийшла друком брошура Н.Онацького «Сім років існування Сумського музею», значення якої тепер важко переоцінити. В 1931р. з’являються мистецтвознавчі дослідження про українське скло, порцеляну, Межигірський фаянс. Художник також входив і до письменницького угруповання «Плуг і молот», члени якого були репресовані. В родинному альбомі зберігся його останній олівцевий автопортрет, зроблений за гратами у 1935 р., в головному уборі в’язня. Зображено людину, сповненої горіння творчості, але стриманого розумом та волею. Це портрет літньої людини, яку через два роки, пізньої холодної осені розстріляють без суду та слідства.
![М Суми худ музей 1930 уцентрі Онацький І Крапівін Б Кастюковська І Ященко М Суми худ музей 1930 уцентрі Онацький І Крапівін Б Кастюковська І Ященко](https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/М-Суми-худ-музей-1930-уцентрі-Онацький-І-Крапівін-Б-Кастюковська-І-Ященко-300x233.jpg)
м. Суми худ музей 1930 у центрі Онацький І Крапівін Б Кастюковська І Ященко
Минув сьогодні місяць,
Як тут даремно я конаю,
За що – скажу одверто:
Я сам не відаю й не знаю.
27.VІІІ.35р.
Та попри всі негаразди у 1935-36 рр. з’являються два сонячних твори «Дім у Полтаві» та «На пасіці», які стають завершальними у живописній спадщині художника. Ніби прощаючись зі своїми улюбленими мотивами, милуючись краєвидом, художник за цією роботою відпочивав, відходив у передостанній спокій.
Творча спадщина Никанора Харитоновича Онацького, який оспівував землю, де народився, розвивалась у буремні часи на зламі епох, є частиною великого надбання, що входить у золотий фонд українського пейзажу ІІ пол. ХІХ- поч. ХХ століть.
*ROSE*
Надежда, спасибо! Давно ждал этот рассказ о человеке, создавшем одну из при любых режимах «живых » достопримечательностей Сум. *THUMBS UP*
БЛАГОДАРЮ ;)
Автопортрет человека с крепким и задиристым характером. За что и поплатился после. Была на его родине-местность ровная, унылая, в нашем понимании села-ни леса, ни реки рядом. Давно читала об Онацком. Обстановка в целом, казалось бы не благоприятствовала формированию художника. Он уже родился художником. Фотографию семьи вижу впервые- какие славные люди
Онацкий родился в многодетной семье казака-хлебороба в очень красивой живописной местности с лесами и озерами. Его мама вышивала, знала много народных песен. Дети имели способности к написанию стихов, рисованию.. В архивах музея есть стихи Опанаса Онацкого. Вся семья была талантливая и вольнолюбивая. Благодаря своей семье Онацкий и сформировался как художник. Потому он стремился получить академическое образование. Но он также понимал, что и с другими надо делиться своими знаниями. Он нес искусство в народ и к нему тянулись. Из его учеников был скульптор М. Лысенко, лауреат шевченковской премии, живописец и акварелист С. Лунёв, известный харьковский художник. В 1995 г. в музее прошла выставка учеников. Все они представители Харькова, это были художники и архитекторы. П
редставленные работы они подарили музею. Он стремился дать практические знания своим ученикам. чтобы они не только писали творческие работы, но и могли зарабатывать. Благодаря ему мы имеем замечательное собрание «малый Эрмитаж», где представлены все классические стили и направления. Искусство Запада и Востока, России и Украины. Благодаря тому, что он был художником мы имеем такой музей.
Не удивительно, если первозданный ландшафт утрачен. Липово-долинские сёла расположены на распаханной равнине. Сады, разве что, посаженные. Озеро трудно назвать озером. Нас возили по фельдшерским пунктам района. Это были 88-89гг. Столетние изменения…?
И семейные корни-да, конечно