Нестор Махно сьогодні, або У пошуках спільного національного героя

Автор: Игорь Касьяненко · 15.12.2023

Будь-якій державі необхідний власний національний герой, на базі образу якого створюється легенда про націю. А далі вже у напрямку цієї легенди вибудовуються моральні та суспільні орієнтири.

В історії України було декілька яскравих особистостей, які могли би постати у якості загальнонаціонального героя.

Тарас Шевченко

Генеральним чинником, який визначає присутність Тараса Григоровича в сучасному рейтингу претендентів на головного національного героя України є його спільне визнання всією Україною. Він близький і східнякам, і мешканцям Заходу країни.

23 грудня 1873 року у Львові було засновано Літературне товариство імені Т.Г. Шевченка, яке згодом стало всесвітньою науковою академією українознавства. То був час, коли уряд російської імперії почав утиски української культури. Цим скористалися у канцелярії Австро-Угорської імперії і дозволили галичанам національну організацію, яка взагалі-то виникла за ідеєю Куліша та Драгоманова, тобто українців з Наддніпрянщини.

Раніше ми писали: Як створювалася сучасна українська мова

Фінансували товариство також меценати з центру та сходу України: Василь Симиренко – інженер, винахідник і промисловець та красуня-графиня Єлизавета Милорадович-Скоропадська.

Товариство імені Шевченка стало одним з головних осередків української культури того часу. Але природною стихією самого Тараса була степ широкий – тому і Херсонщина з Запоріжжям, і Сумщина з Харківщиною, і Черкаси з Полтавою — всі вважали його своїм.

До мінусів історичної постаті Кобзаря можна віднести не дуже чітко окреслену політичну позицію. Вільна Україна – це як. Коли всі рівні? Чи коли є пани та холопи? А як щодо людей інших національностей? Ну і таке інше.

Тарас Григорович був поетом. Не його місія розробляти політичну концепцію волі. Але воля — це саме те, головне, на чому стоїть будь яка українська держава. Воля як мрія і одночасно базова цінність. Тарас Шевченко сприймається саме як пророк вільної, ідеальної України.

Степан Бандера

Майже міфологічний персонаж, головний герой російської пропаганди. Саме його у московії бачать в якості узагальненого свідомого українця, котрий просто по природі свого існування вже є екзистенційним ворогом московської імперії.

Насправді Бандера для України досить маргінальна постать. Його діяльність переважно концентрувалася на Заході. А крім того, створена їм УПА вчинила сумнівно відому Волинську різню. Так, Бандера під час Волинської різні перебував у нацистському концтаборі. Але її вчиняла створена їм УПА, разом з Мельником та Коновальцем як помсту полякам за пацифікацію.

Іншими словами, там правих немає і питання ставлення до Бандери — яблуко розбрату між українцями та поляками. Що край вигідно нашим спільним ворогам московитам.

Богдан Хмельницький

Керівник найуспішнішого повстання українців усіх віків. Гетьман першої української держави. Практично ідеальний національний герой, якби не Переяславська Рада.

Союз Війська Запорізького з Московією став фатальним не тільки для України, але й для Польщі. Обидві держави через сто років були поглинуті імперіями. А от якби поляки і українці змогли тоді домовитися… Там же ж і питання, що викликали розбрат, були не принциповими. Але гонорова шляхта на поступки не пішла.

А далі був ще й руйнівний похід козаків Богдана на Білорусь. Тобто для білорусів він не є символом дружніх стосунків. Та й для Ізраїлю теж. Єврейські погроми при Богдані були жорстокими. А це дуже важливо, щоб у світі поважали твої ідеали і не мали до них претензій.

Гетьман Мазепа

Очільник мабуть останньої спроби визвольної війни українців. Але його союз зі шведами підтримали не всі козаки. Та й сам Мазепа – найбагатша людина тогочасної Європи не був уособленням об’єднавчої ідеї українців про демократичну владу. Тому і трагедія Батуріна, і загальна поразка.

Ще про славетного гетьмана у нарисі: «Пушкін, Мазепа та поема «Полтава».

Грушевський, Скоропадський, Петлюра, Винниченко…

Всі вони, хоча і мали суттєву підтримку Заходу, не змогли перемогти більшовиків. І тільки по одній причині – хотіли, щоб залишився поділ на панів і холопів та були націоналістами, які не визнавали права інших націй. А на мононаціональній основі міцні держави не створюються.

Ще про українські держави початку ХХ століття: История Украины, или Белка в колесе

Нестор Махно

Як на наш погляд – ідеальне втілення української душі. Вільні Ради вільних людей. Анархія – не безвладдя. Анархія – це колективність рішень. Це право народу на самовизначення, боротьба з незаконним збагаченням і вітання будь-якої заможності трудівників.

По духу Махно найбільш близький до запорожців. Він такий же демократичний у національних питаннях — в його війську було місце всім національностям. Він проти власності на землю — вважав, що вона має належати виключно тим, хто здатен її обробити сам. І навіть звання – Батько Махно — знак того, що його влада тримається виключно на повазі людей, а не на каральних органах. Україна в бачені Махно – це сильна сучасна армія – згадайте його славетні тачанки, що і досі, вже у механізованому вигляді наводять жах на ворогів. Армія, яка воює не кількістю, а якістю.

Махно був підло обдурений більшовиками, і вони, як переможці тієї війни, зробили все, щоб замазати та принизити його історичний образ. Але у світі сучасного бачення, саме Нестор Іванович Махно є ідеалом українського державного діяча, на якого варто орієнтуватися нації.

Герої останньої війни

Окрім вищезгаданого, остання війна України з росією вже дала нам справжніх героїв України, по яким не виникає питань ні зовні, ні всередині держави. А Бандера, Мельник, Коновалець разом з Хмельницьким, отаманами Григорьевим, Зеленим та іншими, скоріше за все, мають перетворитися на суто історичні постаті, місце яким у книжках та наукових фоліантах, а не на вулицях і постаментах.

І це не питання трактувань минулого, а єдиний вихід для створення дійсно працюючої концепції безпеки України, яка може бути реалізована виключно в союзі з Польщею, для якої Волинська трагедія — теж саме, що для нас Голодомор. А УПА для них теж саме, що для нас НКВД,

Справа у тому, що все змінилося. Мало змінитися. Світ відкрився для усіх, хто хоче жити в мирі. І тут прийшла дика орда з метою перетворити сьогодення у минуле. Тобто зробити так, щоб динозаври ожили. Але так не буває.

Оживають лише історичні постаті, яких люди зробили легендами свого народу. Оживають, надихають і ведуть у майбутнє.

Читайте ще про спільні справи українців та поляків: Диво на Віслі. Відлуння та наслідки