Валентина Нетребич (Ванет). Вишневі люди, або «Садок вишневий коло хати…»
Номинация «Вишневый сад»
Попросив якось Іванко у свого дідуся вишневі саджанці, щоб посадити їх у садку біля свого дому. Бо він так часто чув «садок вишневий коло хати…» Це і по радіо звучало, і бабуся наспівувала, і навіть у школі вони вивчали вірша з такими рядками. «І чому це біля нашої хати немає вишень?» – думав хлопчисько.
Дідусь дав унукові два деревця. Приніс Іванко їх та посадив одну вишеньку біля черешні, а другу біля абрикосу. Гадає собі:
— Ось ця вишенька буде розмовляти з черешнею, а інша при нагоді поспілкується з абрикосом.
Ввечері Іванко підійшов до вишеньок, аж дивиться: стоять вони разом сумні та й кажуть хлопчикові:
— Ми, вишневі люди, полюбляємо, як і ви, об’єднуватися в родини. А ти, Іванко, нас роз’єднав. Сам ти живеш з матусею та татком, з сестрою та братиком. А нас мало, що від батьків уніс, а ще і у різні сторони розсадив.
— Пробачте мені, — вимовив Іванко і прокинувся.
Пішов він у сад та й пересадив деревця, щоб були вони завжди разом.
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»
(10 голос, оценка: 4,40 из 5)
Загрузка...
Дуже по-людськи… автор молодець!
дякую
Дуже ніжно й зворушливо!
Проникливо. Молодець!
А ещё про название — «вишнёвые люди» — хорошо придумано!
Згодна і з тим, що зворушливо, і з тим, що назва гарна — оби дві її частини. І тема сучасна
клас мені дуже спобалось Ванет молодець бажаю перемоги