Галина Серженко (Аваланч). Oportet viverе* (Уривок зі щоденника)

Автор: конкурс · 07.12.2014

Тепер ранки проходять за однією стандартною схемою: підйом, привести себе до ладу, пережити обхід, сніданок (також пережити) і перегляд новин по телику в холі. Сьогодні надибала фразочку. Латинь. Медики її люблять, ліплять там і тут, от і в холі на стінному виступі красується одна: Oportet viverе. Вона не вселяє в мене надію. Навпаки, можна сказати, в моєму стані ці слова звучать як примус, знущання, ярличок, який на тебе вішають, коли розкрито всі карти: «У Вас рак…Яка стадія питаєте?…Не хвилюйтеся, все буде добре… Треба жити.» Втішання і умовляння радіти відведеним на мою долю останнім дням просто принижують мене. Про біль писати не збираюсь, його відчути тільки можна. Тааак, про що ж тоді? О! Згадала! Список всього, що я могла б і хотіла б зробити, якби було більше часу:

1. Навчитись грати на гітарі.

2. Багато малювати. Портрети.

3. Вчити польську. Італійську.

4. Багато читати!

А якщо хтось зараз читає мій щоденник, значить час вийшов. І я вже ніколи не буду, бо мене нема. Хай для вас в сенсі слова «життя» буде більше, ніж просто існування. Наповніть його змістом на свій власний розсуд і не забувайте проходити профілактичний медогляд раз у пів року. Оберігайте свій сенс життя.

* Oportet viverе (лат.) — треба жити.

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2014