Автор: Игорь Касьяненко ·
Жанр спектаклю, присвяченого темі українізації та русифікації, визначено як «соціально-національна драма». У даному випадку це більше ніж просто визначення жанру. Мовне питання в Україні, і напряму пов’язане з ним питання самоідентифікації, драматичне і вічне. Його роблять головним чинником світосприйняття, від нього страждають, на ньому, на жаль, заробляють.
П’єса була написана у 1928 році, але вона абсолютно точно лягає на наші часи, власне, як і на часи 1820-х. Події відбуваються у Харкові, в домі радянського службовця Мини Мазайло, котрий вирішив змінити своє українське прізвище на Мазєнін, бо воно схоже на Єсєнін. Його підтримують донька Рина та дружина, але категорично проти виступає син Мокій, захоплений красою та багатством української мови і взагалі, закоханий во все українське. Є ще два полярні персонажі — український націоналіст (дуже симпатичний, до речі) – дядько Тарас, та теж по–одеські симпатична тьотя Мотя з Курська.
Але, як на наш погляд, головною героїнею вистави виступає дівчинка Уля. Поки всі ті дорослі і не дуже дядьки та тьотки сваряться на тему національної ідентифікації, Уля щиро закохується в Мокія. А з почуттями приходить захоплення усім, чим живе її хлопець. Але Мазайлиха та Рина оголошують Улі ультиматум – або вона, використовуючи свої дівочі чари, переагітує Мокія на бік русифікаторів, або їй не буде життя у родині коханого. У цій ситуації Уля стає схожою на нашу Батьківщину, яку вже декілька віків роздирає питання, куди йти – за покликом серця, чи туди, куди веде практичний розум?
Спектакль вийшов сучасним і одночасно позачасовим. І органічним, у сенсі вдалої суміші сатири, гротеску з введенням у дію досить екзотичних нині комсомольців-націоналістів, лірики і драматичних протистоянь. Режисеру вдалося створити на сцені таке динамічне і емоційне середовище, у якому актори існують настільки природньо, що навіть забуваєш, що це не театр.
Цікавим виглядає рідний для більшості мешканців Слобожанщини суржик у вустах тих героїв та героїнь, котрі не визначилися з самоідентифікацією. Хоча суржикомовність абсолютно не заважає їм переживати майже шекспіровські пристрасті. І взагалі, не дивлячись на гостроту полеміки, на сцені панують добро та світло – бо одна ж родина.
А автора п’єси Миколу Куліша – веселого, талановитого, красивого та розумного чоловіка через шість років заарештували, бо змінилася політка партії, оголосили українським буржуазним націоналістом і у 1937-му вбили на Соловках разом з іншими з Розстріляного Відродження. Йому тоді було лише 43…
І коли дивишся виставу і тримаєш цей факт в голові, то вся нескінченна трагікомедія нашого існування сходить зі сцени і стає реальністю, де зовсім поруч життя і смерть.
Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com
Фото: Лариса Ильченко
(3 голос, оценка: 5,00 из 5)
Загрузка...
Мы живём в мире, где всё больше ощущается присутствие искусственного интеллекта. В сущности, смартфон, который сегодня есть практически у всех – это многофункциональный робот, развивающийся за счёт регулярных обновлений, что превращает его в искусственный интеллект…
Украинский скульптор Михаил Григорьевич Лысенко был гением жизни. Глядя сегодня на здоровых и упитанных людей, посещающих психолога по поводу депрессии или отсутствия мотивации, диву даёшься, какая пропасть между нами нынешними и людьми той страшной,…
Михаил Семёнович Щепкин считается великим актёром-реформатором. До него синонимический ряд к слову «актёр» составляли: «шут», «лицедей», «комедиант», «скоморох»… А после Щепкина актёр стал художником и творцом духовных ценностей наравне с музыкантом, живописцем и литератором.…
Любовь — одно из самых загадочных чувств, которые способен испытывать человек. Древние греки говорили, что боги прощают влюбленным любые безумства, потому что сами и лишают их разума. Каждый, кто испытывал это чувство (а его,…
Метки: культураМина МазайлоспектакльтеатрТеатр для дітей та юнацтва
комментарии