- конкурс ·
У неділю до обласного центру із селища Н. усі (а це – переважно студенти) їдуть із великими сумками. Серед цього молодіжного середовища затесалася і я. Теж із сумкою, в якій везла від родичів відро картоплі.
Зазвичай я не доїжджаю до автовокзалу, а встаю біля педуніверситету, щоб потім пересісти на свою, вже міську, маршрутку. На цій зупинці завжди пожвавлення, виходить багато пасажирів. Переповзаючи через чужі речі та ноги, пробираюся до виходу і я, ледь тягнучи за собою сумку і про себе відзначаючи, що вона чомусь ніби аж поважчала. Нарешті, ступаю на землю і раптом чую за спиною стурбований жіночий голос: «А ви, часом, не нашу сумку взяли?». Я швиденько розстібаю «Пуму» і бачу перед собою гарбузове насіння, м’ясо, якісь пакунки… «Вибачте, це не моя… – промовляю розгублено. – У мене теж така сама, чорна.»
Жінка забирає сумку, радіючи, що її не встигли поцупити. Я залишаюся з порожніми руками, а водій вже збирається зачиняти двері…
«Зачекайте, не їдьте! – кричу я в паніці і знову заскакую в маршрутку. – Десь тут же моя чорна сумка!».
На проході залишилося мало речей. Сиротливо стоїть лише одна сумка. Але… синя. І раптом я згадую, що цього разу замість чорної, в якій «заїдає» «блискавка», я, справді, взяла синю… Хапаю її, на всяк випадок розстібаю: он моя рідненька картопелька! Але відчуваю себе повною ідіоткою і белькочу пояснення численним свідкам-пасажирам, які тільки-но чули про мою «точно таку ж чорну сумку»: «Я й забула, що сьогодні замість чорної взяла синю…».
Водій вже заводить маршрутку, я на ходу зіскакую на землю і чую, як мені на прощання вигукує якийсь пасажир: «Похмелятися треба!».
Хотіла було пояснити, що взагалі не пила, просто трапилася така халепа, але марно: маршрутка вже поїхала далі…
Перейти к голосованию
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»
Украинский скульптор Михаил Григорьевич Лысенко был гением жизни. Глядя сегодня на здоровых и упитанных людей, посещающих психолога по поводу депрессии или отсутствия мотивации, диву даёшься, какая пропасть между нами нынешними и людьми той страшной,…
Бумага – безграничный источник для творчества. Концептуальный фотограф и скульптор из Южной Африки Барбара Вайлденбоу (Barbara Wildenboar) создает оригинальные композиции из изрезанных страниц старых книг. Филигранные узоры заставляют зрителя подолгу рассматривать бумажные скульптуры, отыскивая основу…
Всемирно знаменитый кинофильм А. Тарковского «Ностальгия». По сюжету фильма, русский писатель Андрей Горчаков приезжает в Италию для изучения биографии и трагической судьбы русского композитора XVIII века Павла Сосновского. Согласно легенде, Сосновский – из крепостных. Он долгое время находится в Италии, его…
Мы живём в мире, где всё больше ощущается присутствие искусственного интеллекта. В сущности, смартфон, который сегодня есть практически у всех – это многофункциональный робот, развивающийся за счёт регулярных обновлений, что превращает его в искусственный интеллект…
Метки: Конкурс «Колибри»Конкурс прозаических миниатюркультуралитературный конкурсмеждународный конкурсмирновостиСумы
комментарии