Автор: конкурс ·
Почалася ця історія понад 50 років тому. Події відбувалися у N–ському районі нашої області. Мати-зозулю позбавили батьківських прав: пити оковиту у компанії мужчин, які також полюбляли це діло, для неї було набагато приємніше, ніж вести хазяйство, доглядати дітей та дбати про чоловіка. Історія набула розголосу.
Кореспондент місцевої районної газети написав статтю під заголовком «Сини не пробачать». Як кажуть у селі: «із стидом діватись нікуди». Батько змушений був забрати трьох синів, з яких тільки старший щойно пішов у школу і залишити домівку. З тієї пори почалися поневіряння по родичах: то в одному селі поживуть, то в іншому. Це тільки людство взагалі любити легко, а коли кожного дня у хаті перевертається така купа народу, та ще й малих хлопців, то не кожному родичу до снаги витерпіти такий «додаток»… А їх же ще й годувати треба, і одежу таку-сяку справити. Що не кажи, а чоловічі руки звикли до іншої роботи, аніж латання чи прання штанців.
Тож найстарший син, бачачи батькові страждання, прийняв мудре рішення: «Тату, – сказав він, – віддай нас до інтернату!». Чи вже він сам такий видався – малий розумничок, чи може чув нишком жіночі розмови, але як би то не було, це був найкращий вихід із ситуації, що склалася. Без дітей батько легко зміг би знайти собі жінку: по селах завжди вистачає одиноких молодиць, от тільки трьох чужих дітей виховувати не кожна з них зголоситься…
Так і вийшло: діти пішли до інтернату, а батько – у прими. Ніякого фатального впливу на долю дітей ця історія не мала: всі вони закінчили школу, отримали спеціальність, працювали, одружились – діти, онуки – все як у всіх. А матері Богом судилося дожити у своїй хаті до глибокої старості, до такого стану, коли без сторонньої допомоги не обійдешся. Переказали люди сину – тому, найстаршому: хто ж бо її доглядатиме? Приїхав, забрав до себе, і разом з дружиною годують, купають – як малу дитину. А в шухляді комода й досі лежить пожовкла газетна сторінка із заголовком: «Сини не пробачать»…
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015
(2 голос, оценка: 5,00 из 5)
Загрузка...
Некто толстый вместо отражения в зеркале, плюс плохо сходящаяся одежда и признаки отдышки – в общем, с этим что–то надо делать. Самым первым из приходящих в голову и самым популярным видом оздоровления считается бег. Может с него и начать путь к здоровому и стройному долголетию? Возможно,…
Живописные окрестности города Сумы знамениты тем, что в конце XIX века здесь любили отдыхать гении. В посёлке Низы в усадьбе помещика Н.Кондратьева в 1871-79 гг. каждое лето (кроме 1877- года своей женитьбы) жил П. И. Чайковский. В особняке помещиков Линтварёвых…
Украинский писатель–сатирик Остап Вишня (1889 — 1956) имел все шансы прожить завидную судьбу. Если бы не время, в которое ему выпало родиться. Со временем, однако, всё не так просто. Неизвестно, смог бы столь полно…
До недавнего времени в биографии известного коллекционера Оскара Германовича Гансена было больше вопросов, чем ответов. Однако снятие табу на «запрещенные» в советское время имена позволило опубликовать свои исследования научным сотрудникам Киевских музеев, в чьи…
Метки: Конкурс «Колибри»литературалитературный конкурсновостьпрозапрозаическая миниатюраПутивльСумы
Интересности
Ох який фінал… Старший син — велика Людина,треба ж таке серце мати.