Стас Бабенко (Р. Бах) Mobile
Вони усі цоткотіли підборами по-різному. Червоні елегантні черевички дріботіли досить знервовано. Чорні лаковані, 44 розміру, черевики впевнено сунули до своєї мети, відміряючи однаковісінькі, до міліметра, кроки. А дивакуваті, о цій порі року, розтоптані босоніжки човгали об асфальт, періодично змінюючи темп, та зупиняючись у несподіванних місцях.
Але усіх їх єднало одне. Над ними линули, неприродніми метало-пластиковими хмаринками мобільні телефони найрізноманітніших кольорів та моделей. Деякі, як у того 44-го розміру, щось нудно буботіли, роблячі коротенькі паузи, аби почути «так» або «ні» у відповідь. Інші, як у червоненьких, поверескували, з’ясовуючи щось архіважливе і неприємне. Були й такі, як у «пофігістів»-босоніжок, що просто наспівували модні мелодії…
…А поруч, на узбіччі невпинного потоку розмов і мелодій, тихо стоять заквітчані дерева. Вони вдячно всотують усіма клітинами оксамиту листя та снігу пелюсток кожен промінчик щедрого сонця.
Горобці, перелітаючи з гілки на гілку, струшують тендітні пелюсти квітів. А вітер радо підхоплює дивні круглі сніжинки, та закручує їх у неквапливі спіралі теплої віхоли.
З-за рогу будинку, весело розмахуючи вухами, вискакує кудлатий спаніель. І летить, висолопавши язика, прямісінько крізь білу м’яку завірюху.
Поруч зі спаніелєм нечутно поспішає Весна, марно намагаючись хоч якось звернути на себе увагу черевиків, черевичок та босоніжок…
Дивачка! Вона ж не має навіть простісінької мобілки!
Перейти к голосованию
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»
(оценок ещё нет)
Загрузка...
комментарии