Сергей Коровенко (Зозуля). Стара хата
Усіх подорожніх першою, як та добра новина, завжди зустрічала стара цегляна хата на краю села. І кожний з тих, хто вночі повз неї повертався додому, мимоволі кидав погляд на її єдине освітлене вікно.
В його спокійному блідо-рожевому вітражі на фоні невиразних портьєр інколи нерухомо сиділа кішка, яка дещо відчужено вдивлялась в одноманітну зимову далечінь.
Часом штора відхилялась, і тоді поряд з нею з’являлась постать старої сивої жінки. Деякий час вони вдвох, припавши до скла, прискіпливо спостерігали за шляхом, який поблискуючи міріадами діамантово-кришталевих сполохів, поступово розчинявся уночі.
Від нього у примарному місячному світлі до бабиної хати непомітно відгалужувалась вузенька стежка, яка була вже майже вщерть засипана снігом.
Тієї ночі снігова хурделиця, мов стара вдова, сумно голосила у засніженому садку, неприкаяно хлипала у бовдурі, несамовито розхитувала під вікнами замерзлі дерева, і раптово, востаннє втомлено зітхнувши, стихла.
Розвиднилось. Над церквою засяяла яскрава зірка, яка почала свій урочистий, величний поступ по небосхилу. Янгол Божий на Свят Вечір почав обходити село, оглашаючи імена обраних. Смиренно дотримуючись Волі Божої, він міг виконати лише одне заповітне бажання кожного із оглашенних.
Опинившись перед вікном старенької, він покірно чекав, доки вона закінчить молитву. І лише потім до її дверей тихо постукали.
Радісний зойк гучним відлунням промайнув по всіх закутках її просторої пустої хати: «Синку! Любий, хлопчику, мій! Нарешті я тебе дочекалась!»
Цієї зоряної ночі у хаті, що на краю села, всі вікна світились якимось незвично теплим сяйвом. Вони сиділи удвох один проти одного за довгим столом, який раніше збирав велику кількість гостей, і пили чай.
Вона, нібито не вірячи собі, час від часу обережно торкалась його широкої долоні.
Рано вранці він попрощався з нею на ганку. Поцілував її зморщену теплу руку, посміхнувся і пішов по вузькій засніженій стежці, не залишаючи після себе ніяких слідів.
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2014
очень тронуло….