Виктория Кравченко (Тория Брут). Мушка
Номинация «Каштанка»
Село Котовка. Літо. Здається, мені виповнилося п’ять років. Бачу, йде дід Гриша… Прийшов до мене, показує на карман і витягує… маленьку собачку… і кинув в сіно до Жучка.
Вони лежали в сараї, як тоді називали, баби Соньки, собачка була вся в листочках, прутиках, ображено сопіла і ледве не плакала. Це моя улюблениця, і назвала я її Мушкою. Дід сказав, що вона від Васіча і коли називав хтось на неї «Васіч», то Мушка вперто гарчала, виказуючи своє незадоволення.
Бабуся Валентина ще говорила, що навіщо дідусь її взяв, — буде кожного року цуциків приводити. Хоча власних дітей у Мушки довго не було, вона все одно була дуже хорошою собачкою.
Сама Мушка була гарною біло-чорною довгошерстою собачкою, дуже вірною і покладистою. При мені вона навіть дозволяла, щоб її хтось з чужих гладив. Вона клала на травичку лапи, опускала на них свою волохату мордочку, з ґудзиком носиком, вологим і чорним, з темними бровами, розумними коричневими очима. Мушка була моєю вірною подружкою, це моя найкраща собачка мого дитинства, я з великою лагідністю про неї згадую.
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»
комментарии