<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>творчество &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/tvorchestvo/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Mon, 23 Mar 2026 19:18:08 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>творчество &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Как  долго оставаться здоровым после выхода на пенсию</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/22116</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/22116#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Максим Денисов]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 23 Mar 2026 19:18:06 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Активный отдых]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[арт терапия]]></category>
		<category><![CDATA[выборы]]></category>
		<category><![CDATA[жизнь после пенсии]]></category>
		<category><![CDATA[здоровый образ жизни]]></category>
		<category><![CDATA[оздоровление]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=22116</guid>

					<description><![CDATA[Известно, что выйдя на пенсию, человек начинает жить новую жизнь. Адаптация к этой необжитой реальности порой не менее важна, чем приспособление к жизни, встречающей нас за порогом школы. Женщин это касается в меньшей мере,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p align="left"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Старики-разбойники.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="size-full wp-image-22117 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Старики-разбойники.jpg" alt="Старики-разбойники" width="300" height="168" /></a><strong>Известно, что выйдя на пенсию, человек начинает жить новую жизнь. Адаптация к этой необжитой реальности порой не менее важна, чем приспособление к жизни, встречающей нас за порогом школы.</strong></p>
<p align="left">Женщин это касается в меньшей мере, потому что они с молодых лет после работы хлопочут по дому, убираются, чего-то консервируют, воспитывают подрастающее поколение, на дачном участке трудятся…</p>
<p align="left"> В общем, женщины умеют сами  находить себе занятия. Поэтому и живут дольше, подтверждая, таким образом, правоту того, что будет сказано далее.</p>
<p align="left">А мужчины, особенно те, кто были спецами на своих производствах, а<a title="Убирать – так с музыкой" href="https://creativpodiya.com/?p=7860"> домой ходили отдыхать,</a> после завершения трудового жизни, часто теряются, начинают нервничать от безделья, прислушиваться к организму, в результате, болеть,<a title="Лекарство от окружающих, или Т-ДОЗа" href="https://creativpodiya.com/?p=8143"> выпивать </a>с тоски и скуки и, нередко, по этой причине сгорают раньше срока.</p>
<p align="left"><b>Поэтому крайне важным считается найти себя в новой жизни. </b></p>
<p align="left"><a title="О целебной силе творчества" href="https://creativpodiya.com/?p=1288">Арт-психотерапевты</a> рекомендуют в этом случае начинать заниматься творчеством. Творчество &#8212; дело хорошее. Правда, лучше, если это будут не стихи. Истории не известен ни один случай, когда кто-то обнаружил в себе поэтический дар после  шестидесяти и стал знаменитым поэтом. Можно попытаться освоить гитару или баян, начать писать мемуары или заняться фотографией. Факты позднего просыпания таланта к живописи, к слову, известны. Вспомним хотя бы знаменитую <a title="Наив: Grandma Moses" href="https://creativpodiya.com/?p=8258">Анни Мозес.</a></p>
<p align="left">Но всё это справедливо для стабильного государства. Украинские же пенсионеры оказались в уникальной ситуации. Как сказал поэт: «Мы живём под собою не чуя страны». Действительно, держава украинская плоха, слаба и нуждается в постоянной помощи и контроле общественности. И вот тут бы как раз здорово было подключиться пенсионерам.</p>
<p align="left">Молодым некогда. Они изо всех сил пытаются соответствовать имиджу современного человека. А как иначе? Люди среднего поколения заняты карьерой и детьми.</p>
<p align="left"><strong>Поэтому  именно  пенсионеры,  по идее, должны бы взяться за устранение проблем сегодняшнего дня.</strong></p>
<p align="left"><b>Важный нюанс. </b>Занимаясь общественной работой, пенсионеры не должны пытаться переделать мир сегодняшний в свой вчерашний.  То есть<a title="Игорь Касьяненко. Программа кандидата в Президенты Украины" href="https://creativpodiya.com/?p=16682"> голосовать пенсионерам не надо. </a>Голосование – всегда выбор будущего Пусть его делает молодёжь, которой там жить. А пенсионеры обычно голосуют за прошлое.</p>
<p align="left">Зато общество ждёт не дождётся, когда же, наконец, имеющие время пенсионеры займутся, например, общественным патрулированием, контролем над работой коммунальных служб и жеков,<a title="Что делают власти в Сумах для защиты зон отдыха" href="https://creativpodiya.com/?p=21959"> водоёмами, </a>зонами отдыха, газонами, организацией приютов для<a title="В Сумах не решается проблема бродячих животных" href="https://creativpodiya.com/?p=19763"> бездомных животных, </a>иными словами, наведением порядка в стране, которую именно они (между прочим) оставили молодым в  нынешнем плачевном состоянии.</p>
<p align="left"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/старики-разбойники-2.jpg"><img decoding="async" class="size-full wp-image-22120 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/старики-разбойники-2.jpg" alt="старики-разбойники 2" width="256" height="190" /></a>Нужно учесть, что сейчас люди раннего пенсионного возраста &#8212; это совсем не те измождённые войной, голодом и тяжкими трудами на построении корчагинских узкоколеек старики прошлого. В большинстве своём они, сравнительно, здоровы и активны. Вот и надо, напоследок, заняться обустройством мира, в котором будут жить их (наши) внуки и правнуки. Ведь, похоже, что больше некому.</p>
<p align="left"><b>Всё вышеизложенное нужно понимать, как рекомендацию<a title="Как так оздоровиться, чтобы не наоборот" href="https://creativpodiya.com/?p=19406"> по здоровому образу</a> жизни человека и общества.</b></p>
<p align="left"><b>Человека</b> &#8212; потому что  убеждённость в том, что тебе некогда болеть, ибо ты всем нужен и у тебя множество дел, которые решить можешь только ты &#8212;  это лучшее лекарство от всех болезней</p>
<p align="left"><b>И общества,</b> где всё равно больше некому навести порядок.</p>
<p align="left">
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/22116/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Теорема о любовном треугольнике</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/2757</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/2757#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 10 Feb 2026 15:25:48 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Он и Она]]></category>
		<category><![CDATA[Адам]]></category>
		<category><![CDATA[Ева]]></category>
		<category><![CDATA[Лилит]]></category>
		<category><![CDATA[любовь]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=2757</guid>

					<description><![CDATA[У Марка Шагала было три жены. Две официальных и одна гражданская. У Тютчева тоже.  У Евтушенко &#8212; 4! У Казакова – 5!!  У Юрия Нагибина – 6!!!  У актёра Владимира Сошальского – 7 !!!! ( среди них  &#8212; Ольга Аросева, Нонна  Мордюкова&#8230;). Есенин,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_2762" style="width: 128px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/baldung05.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-2762" class="size-medium wp-image-2762 " title="baldung05" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/baldung05-118x300.jpg" alt="baldung05" width="118" height="300" /></a><p id="caption-attachment-2762" class="wp-caption-text">Ганс Бальдунг Грин &#171;Адам&#187;</p></div>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">У Марка Шагала<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>было три жены.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Две официальных и одна гражданская.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У Тютчева тоже. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Евтушенко<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; 4! У Казакова – 5!!<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>У Юрия Нагибина – 6!!!<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>У<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>актёра<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Владимира Сошальского – 7 !!!! ( среди них<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>&#8212; Ольга Аросева,</span> <span style="mso-ansi-language: RU;">Нонна<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Мордюкова&#8230;). Есенин, Пастернак, Окуджава, Левитанский <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и многие другие тоже не<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>были однолюбами. О бурной эротической жизни<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Пушкина<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>приведём<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>лишь<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>отрывок из <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>переписки его старших товарищей &#8212; <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Петра Вяземского и Александра Тургеньева:</span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-ansi-language: RU;">«Венера пригвоздила его к постели… и пришлось ему опять за поэму приниматься» &#8212; пишет Вяземский Тургеньеву…</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Впрочем, и<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>творческие дамы не сильно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в этом смысле отстали. Одна Белла<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Ахатовна<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>чего стоит.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А ведь,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>именно люди искусства,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>жаждут настоящей любви, которая на века, о чём и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>заявляют постоянно в своих творениях. Откуда же тогда такая толкучка в личной жизни?<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Есть версия, что причину надо искать на уровне<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>генов.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Для начала обратимся к первоисточникам. В Библии сказано: <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">День шестой. </span><span lang="UK">И сотворил Бог человека по образу Своему, по образу Божию сотворил его; мужчину и женщину сотворил их…</span><span style="mso-ansi-language: RU;">.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Казалось бы<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>вот<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>так появились на свет Адам и Ева. Но нет.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Наступил день седьмой. И тут…</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">День седьмой… И сказал Господь Бог: </span></p>
<blockquote>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Не хорошо быть человеку одному; </span>сотворим ему помощника, соответственного ему… И навел Господь Бог на человека крепкий сон; и, когда он уснул, взял одно из ребр его, и закрыл то место плотию…И создал Господь Бог из ребра, взятого у человека, жену, и привел ее к человеку.</p>
</blockquote>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Таким образом, можно сделать неоспоримый вывод,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>что Бог с самого начала создал<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>одного мужчину – это был Адам.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И двух женщин – Еву из ребра и &#8230; Лилит, которая была<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>точной копией<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>человека, но только в женском обличье.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Причём<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с формой – восхитительной <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>формой женского тела <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; Создатель угадал сразу, а вот с содержанием…. </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Очевидно, что,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>одинаковые по сути,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Адам и Лилит не могли<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>долго уживаться<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>вместе… И кто-то из них начал смотреть налево.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Вопрос: Кто? Ответ<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>очевиден – конечно,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Лилит. Адаму просто некуда было идти. А<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Лилит начала крутить романы с падшими ангелами. Ну и окончательно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>пошла по кривой дорожке, оставив Адама, уже почувствовавшего вкус женской ласки, тосковать в одиночестве.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></span></p>
<div id="attachment_2758" style="width: 167px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/275px-Lilith_John_Collier_painting.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-2758" class="size-medium wp-image-2758 " title="275px-Lilith_(John_Collier_painting)" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/275px-Lilith_John_Collier_painting-157x300.jpg" alt="275px-Lilith_(John_Collier_painting)" width="157" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/275px-Lilith_John_Collier_painting-157x300.jpg 157w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/275px-Lilith_John_Collier_painting.jpg 275w" sizes="auto, (max-width: 157px) 100vw, 157px" /></a><p id="caption-attachment-2758" class="wp-caption-text">Джон Коллиер &#171;Лилит&#187;</p></div>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Однако,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в раю тоски быть не может по определению. Поэтому Творец решил создать Адаму ещё одну подругу, учтя ошибки,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>допущенные при сотворении<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>первой версии.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Ева<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не была<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>создана в полном смысле человеком.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Она была<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>лучше, богаче,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>функциональнее, просто прекраснее и совершеннее, чем человек.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Да, её создали из ребра Адама, но<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>она поднялась<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>выше этого<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>строительного материала настолько же, насколько сам Адам<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>поднялся над глиной,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>из которой был сотворён!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">И Лилит<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>это вскоре поняла.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И возревновала! И начала строить козни, в частности, вступив в преступный<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сговор со своими падшими дружками-ангелами,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>подсунула<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>невинной Еве<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>плод<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с древа познания<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>добра и зла.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>После чего вся троица<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>была<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>изгнана из рая.</span></p>
<p><span style="mso-ansi-language: RU;">Вот тут и началось.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Официальной супругой Адама была Ева.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Но<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>порой в сердце<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>первого человека вспыхивала страсть и к<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бывшей возлюбленной,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>которая тоже, в свою очередь, не упускала своего<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>шанса. А куда ей было деваться, если её падшие дружки<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>уже были низвергнуты в преисподнюю?<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>В результате, рожали обе. </span></p>
<p>&nbsp;</p>
<div id="attachment_2759" style="width: 220px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/10343902_34664a1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-2759" class="size-medium wp-image-2759 " title="10343902_34664a1" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/10343902_34664a1-210x300.jpg" alt="10343902_34664a1" width="210" height="300" /></a><p id="caption-attachment-2759" class="wp-caption-text">Николай Бурдыкин &#171;Ева&#187;.</p></div>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Именно этим объясняется факт, вызывающий у многих<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>читателей Библии недоумение.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Как известно, первыми детьми<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Адама и Евы были Каин и Авель. Но после того, как Каин убил Авеля он.. . </span></p>
<blockquote>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">И пошел Каин от лица Господня и поселился в земле Нод, на восток от Едема… <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И познал Каин жену свою; и она зачал»… </span></p>
</blockquote>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Откуда<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>в стране Нод взялась жена Каина,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>если<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>у первых людей &#8212; Адама и Евы пока были только<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Каин и Авель?<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Очевидно,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«в<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>земле Нод» жили дети<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Адама и Лилит.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">И тогда всё обретает свою причину!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не только то, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>на планете так быстро появилось достаточно много людей (всё-таки две дамы рожали, не одна).<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Главное &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в другом.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>В сердце<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>каждого мужчины с тех пор живёт тоска по Лилит – женщине-любовнице, которая, конечно, не Ева – женщина-жена и никогда её место занять не может, но зато способна так понять<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и утешить мужчину, как только<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>способен понять<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и утешить себя он сам. Ведь они же,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>по сути, одинаковые!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>напротив, &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в каждой сегодняшней даме<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>намешаны гены<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>двух <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>божественных версий женщины:<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Евы и Лилит &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>жены и любовницы. И если жена<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стремится<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>к<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>обустройству домашнего очага, то любовница в ней<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>всё время<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>отталкивает мужа, и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>влечёт её, бедняжку, в объятия падших ангелов…</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-ansi-language: RU;">Поэтому, возвращаясь к началу, так<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>многолика личная<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>жизнь поэтов и художников. Они-то<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>чувствуют, что наш мир стоит вовсе не на трёх китах, а на любовном треугольнике. Не даром же великий<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>знаток треугольников Пифагор, утверждал, что в одной<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>из предыдущих инкарнаций он был Орфеем &#8212; певцом любви…. </span></p>
<p class="MsoNormal">Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/2757/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>8</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>О целебной силе творчества</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/1288</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/1288#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 28 Feb 2025 08:05:05 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Полезные новости]]></category>
		<category><![CDATA[Сам себе доктор]]></category>
		<category><![CDATA[арт терапия]]></category>
		<category><![CDATA[рисование]]></category>
		<category><![CDATA[стресс]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=1288</guid>

					<description><![CDATA[Что позволяет одновременно заниматься самовыражением и самопознанием? Что может одновременно укреплять память, развивать внимание, мышление и навыки принятия решений? При этом, не заставляя усиленно работать, а, наоборот, снимая напряжение. Конечно же &#8212; это арт-терапия.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2 style="text-align: left;">Что позволяет одновременно заниматься самовыражением и самопознанием? Что может одновременно укреплять память, развивать внимание, мышление и навыки принятия решений? При этом, не заставляя усиленно работать, а, наоборот, снимая напряжение. Конечно же &#8212; это арт-терапия.</h2>
<p style="text-align: left;"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/арт-терапия.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1289 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/арт-терапия.jpg" alt="арт терапия" width="181" height="129" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/арт-терапия.jpg 640w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/арт-терапия-300x212.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 181px) 100vw, 181px" /></a>Как результат занятий сочинительством, рисованием, резьбой по дереву, лепкой, чеканкой – в общем, всем, чем душа желает, арт-терапия помогает развить в человеке креативность мышления, а также через творчество, позволяет обнаружить в самом себе личностные смыслы.</p>
<p style="text-align: left;">Карл Юнг считал, что воображение и творчество являются движущими силами человеческого существования. Роль фантазии в творческом процессе он описывал следующим образом:</p>
<p style="text-align: left;">«Не только художник, но любой творческий человек, кем бы он ни был, всеми своими величайшими достижениями обязан своей фантазии. Динамическим принципом фантазии является игра, которая считается присущей ребенку и тем самым несовместимой с серьезной работой. Но никакой творческий процесс не может зародиться и существовать без этой игры фантазии ».</p>
<p style="text-align: left;"><strong>Сейчас арт-терапия достаточно широко распространена по всему миру.</strong> В 1960 г. в Америке была создана Американская арт-терапевтическая ассоциация. Подобные ассоциации возникли в Англии, Японии, Голландии, а также в России и на Украине. Несколько сотен профессиональных арт-терапевтов работают в больницах, клиниках, специализированных центрах, школах, университетах и т.д.</p>
<p style="text-align: left;">Но элементы арт-терапии можно и нужно самостоятельно использовать в нашей обычной жизни.<br />
<strong>Начнём с самого простого:</strong></p>
<p style="text-align: left;">Найдём немного времени для себя, а также бумагу, карандаши или краски. Можно включить музыку, ту, что наиболее близка в данный момент. Заглянем в себя на одну-две минуты, чтоб осознать ощущения и чувства, главенствующие в нас в данный момент. Забудем об искусстве и не стараемся быть художником.</p>
<p style="text-align: left;">Берём карандаш и начинаем наносить какие-нибудь штрихи на бумагу. Рисуем цветные линии и формы. Пытаемся символически выразить свое состояние. Не надо заставлять себя рисовать что-то определенное и высокохудожественное. Рисуем то, что приходит в голову.</p>
<p style="text-align: left;">Непроизвольное рисование отчасти заменяет общение с другими людьми – есть возможность пообщаться с одним из самых любимых и знакомых людей – с самим собой. В непроизвольных рисунках находят выход наши бессознательные потребности, ожидания, мысли, чувства. В любом случае, главное – доверять своим внутренним ощущениям и стараться в своей работе обнаружить информацию для себя.</p>
<p style="text-align: left;"><strong>Ранее мы писали: </strong><a title="Постоянная ссылка на Как любить людей и быть счастливым" href="https://creativpodiya.com/posts/46300" target="_blank" rel="bookmark noopener"><strong>Как любить людей и быть счастливым</strong> </a></p>
<p style="text-align: left;">Незаметно с помощью позитивных эмоций рисунок нашего настроения снимает напряжение после трудного рабочего дня. Даже если просто раскрасить лист бумаги в самые мрачные тона или нарисовать большую кляксу, это поможет бороться со стрессом и успокоит нервы. А ведь большинство болезней &#8212; от них, расшатанных.</p>
<p style="text-align: left;"><strong>Ранее мы писали: </strong><a title="Постоянная ссылка на Универсальное средство от семейных скандалов" href="https://creativpodiya.com/posts/34526" rel="bookmark"><strong>Универсальное средство от семейных скандалов</strong> </a></p>
<p style="text-align: left;">Познавайте себя, освобождайтесь и наслаждайтесь с помощью творчества!</p>
<p style="text-align: left;">
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/1288/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Цензура &#8212; необхідний запобіжник чи ворог свободи слова?</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62505</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62505#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 13 Apr 2023 06:23:29 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Проза]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[литература]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62505</guid>

					<description><![CDATA[Суворе судження, суворий розбір, вимоглива критика – це, за визначенням, і є цензура. Якщо вдуматися в сенс самого слова, то внутрішня цензура існує в кожній людині. Створює вона її собі сама на основі особистого&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Суворе судження, суворий розбір, вимоглива критика – це, за визначенням, і є цензура. Якщо вдуматися в сенс самого слова, то внутрішня цензура існує в кожній людині. Створює вона її собі сама на основі особистого досвіду, виховання, потреб, суджень суспільства, яке його оточує, та багатьох інших факторів.</h2>
<p><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62506" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/810px-Соблюдайте_чистоту_и_порядок.png" alt="цензура" width="350" height="176" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/810px-Соблюдайте_чистоту_и_порядок.png 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/810px-Соблюдайте_чистоту_и_порядок-300x151.png 300w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></p>
<p>Питання лише полягає в тому, чому вона взагалі є? Відповідей може бути велика кількість. Однак їх умовно можна розділити на дві групи: внутрішня мотивація та зовнішня.</p>
<p>До зовнішньої можна віднести прагнення маскувати свою особистість, щоб створювати образ «свого» у соціумі. До внутрішньої – індивідуальне намагання стати кращим, розвиватися, бути вишуканим, підвищувати свій рівень культури&#8230;</p>
<p>А що є притаманним одній людині, то в більшості випадків властиво суспільству в цілому. Є така думка, що все вже вигадано раніше, а людина лише дізнається, пізнає, передбачає, а потім знаходить підтвердження своїх здогадів. А коли усвідомлює необхідність того чи іншого явища, то привносить його у власне або суспільне життя. Тому до певної міри можна сказати, що суспільство &#8212; це збільшена версія людини.</p>
<p>І якщо цензура властива сутності кожного з нас, то і суспільству вона просто необхідна.</p>
<p>Це повинна бути вибудувана державна система, яка спирається на загальнолюдські цінності.</p>
<p>Цезура &#8212; не заборона, а лише деякі рамки, необхідні для гармонійного існування людської цивілізації в цілому. Хто створить ці рамки? Питання. Швидше за все, спільнота людей з концептуальним та глобальним мисленням. Їхнє завдання &#8212; не тільки створити цей фільтр, а ще й вбудувати його у сучасне суспільство у такий спосіб, щоб не обмежити, а забезпечити права і свободи кожного.</p>
<p>Для прикладу, торкнемося цензури мистецтва: літератури, кіно, музики, живопису та інших.</p>
<p>Кожен автор має право створювати будь-якій твір на свій розсуд. Ділитися ним і показувати його у своєму особистому колі «читачів». І тут діє внутрішня цензура окремого учасника цього процесу сприйняття.</p>
<p>Але якщо йдеться про вихід на масову аудиторію, хоч-не-хоч авторові необхідно замислитись: «Хто буде «споживачем» цього твору»? Поміркувати над тим, який вплив матиме на читача, слухача, глядача. Зробити все, щоб при цьому бодай не нашкодити йому своїм твором. Художні твори впливають на людину на різних рівнях сприйняття. Більш того, витвори мистецтва в огляду на різні обставини досить часто діють на людину в обхід свідомості.</p>
<p>Цілком природно довіряти ближньому, а не жити в постійному передчутті страху та очікуванні небезпеки. Так само довіряє людина творам мистецтва. Адже існує поширене твердження: «Якщо тобі не подобається балет (як приклад), то просто ти його не зрозумів». Тому не кожен «включає» критичне мислення стосовно мистецтва, а частіше, навпаки, максимально відкривається для повного осягнення.</p>
<p><strong>Раніше ми писали: <a href="https://creativpodiya.com/posts/26092" target="_blank" rel="noopener">Семь первых шагов к Парнасу, или Как правильно седлать Пегаса</a></strong></p>
<p>Завдання цензури не зробити кожен твір «рівненьким» та «гладеньким». Мистецтво повинно будити емоції, сприяти прояву почуттів, спонукати до роздумів, творчого самовираження та пізнання себе та світу.</p>
<p>А світ навколо нас різний. У ньому багато красивого, позитивного, але в той же час існує обсценна лексика, насильство, нерівність, ксенофобія та інші подібні негативні явища. І це неможливо заперечувати. Але не варто їх пропагувати, агітувати за них. І тут саме цензура здатна допомогти «пройти по лезу бритви» в таких важливих неоднозначних питаннях. І помічником цензурі у цій справі може стати підвищення загального рівня культури суспільства в цілому.</p>
Примечание: когда опрос включен в запись, пожалуйста
<p><strong>Джерело: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62505/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Художник из Германии использует настоящий вертолет для создания своих картин</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/40056</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/40056#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 31 Mar 2022 07:24:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Арт-креатив]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Германия]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<category><![CDATA[художник]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=40056</guid>

					<description><![CDATA[Хайнер Боргер (Heiner Börger) может похвастаться уникальным статусом единственного в мире вертолето-художника. Для создания картин ему нужна лицензия пилота и творческая душа. Как и у других художников, работы 54-летнего Хайнера Боргера из Франкфурта требуют&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Хайнер Боргер (Heiner Börger) может похвастаться уникальным статусом единственного в мире вертолето-художника. Для создания картин ему нужна лицензия пилота и творческая душа.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/vertolet_uzory_475_280_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-40057 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/vertolet_uzory_475_280_thumb.jpg" alt="художник создает рисунки при помощи вертолета" width="336" height="198" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/vertolet_uzory_475_280_thumb.jpg 800w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/vertolet_uzory_475_280_thumb-768x453.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/vertolet_uzory_475_280_thumb-300x177.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 336px) 100vw, 336px" /></a>Как и у других художников, работы 54-летнего Хайнера Боргера из Франкфурта требуют навыка, точности и твердой руки. Но, в отличие от большинства, ему также нужна лицензия  пилота и железные нервы. Боргер создает картины, летая очень низко над землей на вертолете.</p>
<p>Аппарат держится над аккуратно расположенными холстами с нанесенными на них красящими веществами. Цвета смешиваются благодаря нисходящему воздушному потоку от лопастей. Деликатный процесс также включает использование посадочного шасси, помогающего получить оригинальные отпечатки, становящиеся последним штрихом.</p>
<p>По словам художника, некоторые называют его работы просто интересным набором цветных пятен. Но на самом деле в них присутствует концепция. Боргер экспериментировал с разными цветами, красками и даже моделями вертолетов.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Художница из Великобритании создает портреты из различных «ненужных мелочей» (фото)" href="https://creativpodiya.com/?p=38970" rel="bookmark">Художница из Великобритании создает портреты из различных «ненужных мелочей» (фото) </a></strong></p>
<p>На данный момент он уже создал около 120 картин. Сам Боргер видит в своем занятии продолжение акционизма, впервые созданного такими мастерами, как Джексон Поллок. Работы художника также подчеркивают любовь <a href="https://creativpodiya.com/?p=2229">Леонардо да Винчи</a> к рисованию и полетам. По мнению Богера, если бы у последнего была лицензия пилота, он мог бы создавать нечто похожее.</p>
<p>Иногда в процессе рисования в картины впечатываются семена, травинки и даже насекомые. В итоге они становятся частью произведения.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Словенский художник создаёт шедевры из яичной скорлупы" href="https://creativpodiya.com/?p=38682" rel="bookmark">Словенский художник создаёт шедевры из яичной скорлупы </a></strong></p>
<p>В процессе рисования Богер путешествует по всему миру, выбирая места с особым значением. Так, в Южной Африке он разложил холсты у гор 12 Апостолов, расположенных у Столовой горы. Художник также побывал в Кейптауне и Лас-Вегасе. Но сейчас Боргер заинтересовался «приграничным вопросом». Он намерен создать новые картины на значимых барьерных территориях, вроде Китайской стены или демилитаризированной зоны между Северной и Южной Кореей.</p>
<p>Источник: oops-news.ru</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/40056/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>5</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Художница из Великобритании создает портреты из различных &#171;ненужных мелочей&#187; (фото)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/38970</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/38970#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 03 Feb 2022 06:52:28 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Арт-креатив]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Великобритания]]></category>
		<category><![CDATA[п]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<category><![CDATA[художница]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=38970</guid>

					<description><![CDATA[Творческий человек всегда ищет различные пути собственной реализации. 55-летняя британка мастерски воссоздает лица знаменитостей и легендарные произведения искусства из пуговиц, кусочков дешевой бижутерии, старых игрушек и не только. Джейн Перкинс &#8212; современная британская художница.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Творческий человек всегда ищет различные пути собственной реализации. 55-летняя британка мастерски воссоздает лица знаменитостей и легендарные произведения искусства из пуговиц, кусочков дешевой бижутерии, старых игрушек и не только.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/619591_10_w_1000_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-38971 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/619591_10_w_1000_thumb-214x300.jpg" alt="портрет афганской девушки" width="214" height="300" /></a></p>
<p>Джейн Перкинс &#8212; современная британская художница. Училась в академии искусств Бас. На протяжении многих лет преподавала изобразительное искусство в школах и колледжах послешкольного образования. Во время проживания в Саудовской Аравии несколько лет назад, куда переехала, сопровождая мужа в его командировке, преподавала акварельную живопись в женском колледже в Эр-Рияде.</p>
<p>В настоящее время Джейн Перкинс живет и работает в графстве Хэмпшир и создает удивительные портреты из вещей, которые находит на свалках и барахолках. &#171;Я люблю искусство с элементом смешного и неожиданного. Использую случайные мелкие объекты: пластиковые игрушки, ракушки, бусинки и так далее. Я не раскрашиваю материалы &#8212; они появляются в своем первозданном виде. Работы следует сначала смотре<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/619591_2_w_1000_thumb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-38972 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/619591_2_w_1000_thumb-276x300.jpg" alt="Девушка с жемчужной сережкою, Ян Вермер" width="276" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/619591_2_w_1000_thumb-276x300.jpg 276w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/619591_2_w_1000_thumb.jpg 737w" sizes="auto, (max-width: 276px) 100vw, 276px" /></a>ть издалека, чтобы распознать образ целиком, а потом поблизости, чтобы разглядеть материалы &#171;, &#8212; говорит Джейн.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на «Культурный остров 2014» в Сумах — имена и номинации (видео)" href="https://creativpodiya.com/?p=35139" rel="bookmark">«Культурный остров 2014» в Сумах — имена и номинации (видео) </a></strong></p>
<p>Художница рассказывает, что находит вещи не только на барахолке и свалках &#8212; то приносят друзья, соседи, знакомые. Иногда она находит пакеты с вещами на пороге своего дома, а потом с удовольствием все их разбирает. Две местные благотворительные организации также собирают материал для ее будущих работ, а Джейн потом жертвует им часть заработанных денег.</p>
<p>В коллекцию её работ вошли портреты Альберта Эйнштейна, королевы Елизаветы II, а также копии классических шедевров: &#171;Подсолнухи&#187; Ван Гога и &#171;Джоконда&#187; Да Винчи.</p>
<p><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Американка восстановила изначальный облик Джоконды" href="https://creativpodiya.com/?p=38070" rel="bookmark">Американка восстановила изначальный облик Джоконды </a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/38970/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>В мире набирают популярность произведения искусства из вторсырья (фото)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/45054</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/45054#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 09 Dec 2021 08:37:14 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Арт-креатив]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Экология]]></category>
		<category><![CDATA[вторсырье]]></category>
		<category><![CDATA[искусство]]></category>
		<category><![CDATA[мусор]]></category>
		<category><![CDATA[свалки]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=45054</guid>

					<description><![CDATA[В наши дни художники разных стран всё чаще создают свои творения из отработанных продуктов цивилизации. И это не случайность. Безусловно, автор, изготавливающий скульптуры, например, из выброшенных на свалку шин или запчастей к часам удивляет&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2 style="text-align: left;">В наши дни художники разных стран всё чаще создают свои творения из отработанных продуктов цивилизации. И это не случайность.</h2>
<p style="text-align: left;">Безусловно, автор, изготавливающий скульптуры, например, из выброшенных на свалку шин или запчастей к часам удивляет изначальной неординарностью материала, что способствует большей известности его произведений.</p>
<p style="text-align: left;">Однако не последней причиной подобных шагов является ещё и гражданская позиция художника. Произведения искусства, созданные из вторсырья, привлекают внимание общественности к тому, что на Земле возникает всё больше свалок, где находятся чуждые природе вещи.</p>
<p><b>Ранее мы писали: <a title="Художник из Южной Кореи изготавливает киберскульптуры из шин (видео)" href="https://creativpodiya.com/?p=44716">Художник из Южной Кореи изготавливает киберскульптуры из шин</a></b></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/скульптуры-из-шин.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone size-full wp-image-44718" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/скульптуры-из-шин.jpg" alt="скульптуры из шин" width="531" height="600" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/скульптуры-из-шин.jpg 531w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/скульптуры-из-шин-266x300.jpg 266w" sizes="auto, (max-width: 531px) 100vw, 531px" /></a></p>
<p>Чем дальше развивается цивилизация, тем успешнее и массовей она производит различные искусственные материалы, из которых изготавливаются её блага. После того как блага цивилизации отслужат свой срок, они, чаще всего, выбрасываются на свалку. Но природный механизм устроен так, что естественным путём могут перерабатываться только материалы, созданные природой. А на естественную утилизацию искусственных продуктов, созданных человеческой цивилизацией, требуется в разы больше времени. Причём производство тех же полиэтиленовых пакетов или пластиковых бутылок растёт всё более высокими темпами и, в итоге, у человечества возникает серьёзная и вполне реальная перспектива утонуть в собственном мусоре.</p>
<p><b><b>Ранее мы писали:<a title="Дизайнер из Чехии оригинально решила проблему использованных пластиковых бутылок" href="https://creativpodiya.com/?p=39292"> </a></b><a title="Дизайнер из Чехии оригинально решила проблему использованных пластиковых бутылок" href="https://creativpodiya.com/?p=39292">Дизайнер из Чехии оригинально решила проблему использованных пластиковых бутылок </a></b></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/пэт1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone wp-image-39294" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/пэт1.jpg" alt="пэт1" width="630" height="473" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/пэт1.jpg 700w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/пэт1-300x225.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 630px) 100vw, 630px" /></a></p>
<p>Кроме экологического, в данном вопросе существует и эстетический аспект. Мусорные свалки выглядят ужасно и разрушают естественную красоту картины мира. Понятно, что люди, занимающиеся творчеством, не могут не реагировать на эту деструктивную тенденцию и на своём языке выражают протест, против складывающейся ситуации.</p>
<p><b><b>Ранее мы писали<a title="Фотограф из Норвегии создаёт трогательные скульптуры из старых болтов" href="https://creativpodiya.com/?p=37473">: </a></b><a title="Фотограф из Норвегии создаёт трогательные скульптуры из старых болтов" href="https://creativpodiya.com/?p=37473">Фотограф из Норвегии создаёт трогательные скульптуры из старых болтов</a></b></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Болты1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone wp-image-37474" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Болты1.jpg" alt="Болты1" width="630" height="420" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Болты1.jpg 700w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Болты1-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 630px) 100vw, 630px" /></a></p>
<p>Музыканты, скульпторы, художники, поэты &#8212; люди, вследствие своего рода занятий, обладающие хорошо развитым чувством прекрасного, создают произведения, акцентирующие внимание на проблеме растущего в планетарном масштабе количества вторсырья. Иногда их работы выглядят гротескно, порой весело, иногда изысканно, но всегда необычно.<b> </b></p>
<p><b><b>Ранее мы писали<a title="Канадский скульптор создаёт великолепные композиции из старых книг" href="https://creativpodiya.com/?p=42451">: </a></b><a title="Канадский скульптор создаёт великолепные композиции из старых книг" href="https://creativpodiya.com/?p=42451">Канадский скульптор создаёт великолепные композиции из старых книг</a></b></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Гай-Лэрэми.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignnone wp-image-42453" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Гай-Лэрэми.jpg" alt="Гай Лэрэми" width="630" height="482" /></a></p>
<p>Очевидно, что созданные цивилизацией вещи, должны могут быть утилизированы лишь людьми, а не природой. Технологии для этого уже имеются. Остаётся только дождаться времени, когда человечество осознает свою ответственность и начнёт воспринимать утилизацию и переработку мусора как непременный долг и неукоснительную обязанность.</p>
<p>И в том, что такой день обязательно наступит, будет и весомый вклад людей, говоривших о данной проблеме с позиции творчества.</p>
<p>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/45054/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Художница из США создает миниатюрные скульптуры из запчастей часов (фото)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/43538</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/43538#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Ивика Журавлева]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 23 Nov 2021 08:51:52 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Арт-креатив]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[запчасти]]></category>
		<category><![CDATA[США]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<category><![CDATA[художница]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=43538</guid>

					<description><![CDATA[Художница Сью Беатрис (Sue Beatrice) из Нью-Джерси специализируется на изготовлении стимпанк-скульптур. Для своих работ, которые смело можно назвать произведениями искусства, она использует мельчайшие детали от старых  часов. Тем самым она как-бы дает им вторую жизнь,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Художница Сью Беатрис (Sue Beatrice) из Нью-Джерси специализируется на изготовлении стимпанк-скульптур.</h2>
<div><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/89107_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-43539 alignnone" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/89107_n.jpg" alt="миниатюрная скульптура из частей от старых часов. Автор Сью Беатрис" width="355" height="456" /></a><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/535714_349783135071664_1102963704_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="wp-image-43541 alignnone" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/535714_349783135071664_1102963704_n.jpg" alt="535714_349783135071664_1102963704_n" width="278" height="454" /></a></div>
<div>Для своих работ, которые смело можно назвать произведениями искусства, она использует мельчайшие детали от старых  часов. Тем самым она как-бы дает им вторую жизнь, обрекая на бессмертие в статических миниатюрных скульптурах.</div>
<div></div>
<div>Работает <b>Сью Беатрис </b> под псевдонимом <strong>All Natural Arts</strong>. Ее работы – это крохотные стимпанк-скульптуры, выполненные из «списанных» деталей. Немного фантазии, и в умелых руках отработавшие свое материалы складываются в забавные крохотные фигурки.</div>
<div><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Художница из Великобритании создает портреты из различных «ненужных мелочей» (фото)" href="https://creativpodiya.com/?p=38970" rel="bookmark">Художница из Великобритании создает портреты из различных «ненужных мелочей» </a></strong></div>
<div></div>
<div></div>
<div>Учитывая утонченность часовых механизмов, исполнение скульптур требует большого терпения. Вдохновение художница черпает в природе, поэтому на свет появляются зайчики, бабочки, лошади, львы в её исполнении. Кроме того, среди работ художницы можно найти и мифических существ, особенно хорошо ей удаются волшебные феи. Есть и абстрактные изображения, в которых  мастер тонкой работы выказывает свое восхищение природой и духом Земли.</div>
<div><strong>Ранее мы писали: <a title="Постоянная ссылка на Британский художник создаёт прекрасных фей из обычной проволоки" href="https://creativpodiya.com/?p=40663" rel="bookmark">Британский художник создаёт прекрасных фей из обычной проволоки </a></strong></div>
<div></div>
<div>
<div>Художница из Нью-Джерси намеренно использует для своих скульптур так называемое «вторсырье». И гордится тем, что на примере собственного творчества может показать, что любой материал желательно использовать повторно (не обязательно его отправлять в переплавку), а не выбрасывать за ненужностью (кто будет заниматься такой мелочью, как, например, шестеренка от часов ). <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/8245_n.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class=" wp-image-43540 aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/8245_n.jpg" alt="миниатюрная скульптура из частей от старых часов. Автор Сью Беатрис" width="640" height="471" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/8245_n.jpg 800w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/8245_n-300x221.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/8245_n-768x565.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 640px) 100vw, 640px" /></a></div>
<div>А кроме своего творчества Сью Беатрис принимает активное участие в экологических инициативах, понимая, что количество отходов на планете с каждым годом лишь возрастает, а ресурсы Земли не бесконечны, поэтому человечество просто таки обязано пересмотреть свои взгляды на жизнь.<br />
Источник: персональный сайт художницы https://allnaturalarts.wordpress.com/about/</div>
</div>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/43538/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Писать левой рукой &#8212; полезно</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/34426</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/34426#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Валя Тельмач]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 13 Aug 2021 08:31:04 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[здоровье]]></category>
		<category><![CDATA[левша]]></category>
		<category><![CDATA[пальцы рук]]></category>
		<category><![CDATA[полушария мозга]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=34426</guid>

					<description><![CDATA[Ещё в школе на уроках анатомии учителя нам рассказывали, что правое полушарие человеческого головного мозга отвечает за левую часть тела, а левое полушарие управляет правой стороной. К примеру, основную часть информации правое полушарие получает&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Ещё в школе на уроках анатомии учителя нам рассказывали, что правое полушарие человеческого головного мозга отвечает за левую часть тела, а левое полушарие управляет правой стороной.<img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-34430 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/mozg_053021_30_thumb-300x225.jpg" alt="функции левого и правого полушарий мозга" width="300" height="225" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/mozg_053021_30_thumb-300x225.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/mozg_053021_30_thumb-768x576.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/mozg_053021_30_thumb.jpg 800w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></h2>
<p>К примеру, основную часть информации правое полушарие получает от левого глаза или уха, от левой руки или ноги. Отсюда следует, что физическое развитие каждой из сторон человеческого тела ведет к развитию того полушария, которое за нее отвечает. Таким образом, у левши больше развита правая сторона мозга, а у правши – левая.</p>
<p>Теперь вкратце о том, за что же отвечают<a href="https://creativpodiya.com/posts/65606" target="_blank" rel="noopener"> правая и левая части человеческого мозга.</a></p>
<p><strong>Левое полушарие</strong></p>
<p>Левое полушарие головного мозга отвечает за логическое и аналитическое мышление, языковые и математические способности, оно запоминает числа, математические символы, имена, даты, факты, контролирует движения правой половины тела. Левое полушарие воспринимает информацию буквально и обрабатывает ее поэтапно, соблюдая очередность.</p>
<p><strong>Правое полушарие</strong></p>
<p>Основной специализацией правого полушария является <a title="Как развить интуицию с детства?" href="https://creativpodiya.com/?p=25963" target="_blank" rel="noopener">интуиция</a>. Оно специализируется на обработке невербальной информации, то есть информации, которая выражается не в словах, а в символах и образах. В отличие от левого полушария, которое воспринимает буквальный смысл слов, правое понимает метафоры и переносный смысл слов. С помощью правого полушария человек мечтает и фантазирует. Оно отвечает за мистику и религиозность, за способности к музыке и изобразительному искусству. Благодаря правому полушарию человек может ориентироваться на местности. С правым полушарием больше связаны эмоции. Оно способно параллельно обрабатывать множество разнообразной информации, рассматривать проблему в целом, не разбивая ее на части.</p>
<p><strong>Зачем же правше учиться писать левой рукой?</strong></p>
<p>Самый главный инструмент для развития мозга –<a title="Массаж рук для здоровья, удовольствия и взаимопонимания" href="https://creativpodiya.com/?p=26936" target="_blank" rel="noopener"> это руки.</a> Действуя двумя руками, человек развивает оба полушария. У человека, который одинаково хорошо пишет и правой, и левой рукой, обе половинки серого вещества развиты одинаково хорошо. Синхронизация работы обоих полушарий головного мозга – прекрасный способ для правши развить творческие способности и интуицию. Человек, научившийся писать левой рукой, может открыть в себе доселе не свойственные ему таланты. Кроме того, развитие мелкой моторики посредством обучения письму или изготовлению картин из природных материалов обеими руками способствует развитию координации движений.</p>
<p><strong>Ещё по теме: <a class="row-title" href="https://creativpodiya.com/posts/65676" target="_blank" rel="noopener" aria-label="«Вы дизайнер или бизнес-аналитик? Тест на определение главного полушария мозга» (Изменить)">Вы дизайнер или бизнес-аналитик? Тест на определение главного полушария мозга</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/34426/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Оксана Коваленко: Свобода викликає залежність</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/64534</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/64534#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 28 Apr 2021 11:26:38 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Досье]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[бардовская песня]]></category>
		<category><![CDATA[Закарпатье]]></category>
		<category><![CDATA[Мукачево]]></category>
		<category><![CDATA[Оксана Коваленко]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=64534</guid>

					<description><![CDATA[Творчою особистістю народжуються чи нею стають? – питання, яке не дає спокою не тільки філософам і психологам. Усі ми час від часу замислюємося над цим. Особливо, коли намагаємося зрозуміти себе, коли в той чи&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>Творчою особистістю народжуються чи нею стають? – питання, яке не дає спокою не тільки філософам і психологам. Усі ми час від часу замислюємося над цим. Особливо, коли намагаємося зрозуміти себе, коли в той чи інший спосіб долучаємося до мистецтва – як глядачі, слухачі, читачі, або навіть як автори.</p>
<p>До розмови про творчу реалізацію ми запросили Оксану Коваленко &#8212; психолога і філолога за освітою, засновника бардівського клубу в Мукачево (Закарпатська область), людиною з безліччю захоплень: спів, гра на гітарі, складання музичного супроводу до пісень, письменство, малювання&#8230;</p>
<div id="attachment_64535" style="width: 592px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64535" class=" wp-image-64535" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_1.jpg" alt="Оксана Коваленко" width="582" height="388" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_1.jpg 960w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_1-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_1-768x512.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 582px) 100vw, 582px" /></a><p id="caption-attachment-64535" class="wp-caption-text">Оксана Коваленко &#8212; засновник бардівського клубу &#171;Аквамарин&#187; у Мукачево.</p></div>
<p><strong>&#8212; Оксано, те, що ти творча людина – безумовно. Коли ти усвідомила свої творчі здібності и як ти це сприйняла?</strong></p>
<p>&#8212; Якось мені завжди подобалися прояви мистецтва &#8212; літератури, музики, образотворчого мистецтва&#8230; Це те, що наповнює наше буденне життя чимось вишукано змістовним, додає смаку і тоді стає цікаво. Я, напевно, до цього звикла з дитинства. Мене так виховував батько &#8212; він дуже любив життя у всіх його проявах! Міг насолоджуватись книжкою, піснею, картиною чи якоюсь гілочкою на дереві, бо &#8212; он, як вона гарно листочком на сонці переливається! Ну і&#8230; Ось якось так все від нього і почалося&#8230;.</p>
<p>А чи я творча? Я не знаю. Мені здається, що кожна жінка творча. Будь де. І коли вона варить борщ, і коли вдягається, і коли прибирає оселю, і коли творить свій макіяж!</p>
<p>Єдине, що хочу сказати&#8230; Що нещодавно усвідомила, що тільки в творчості людина є абсолютно вільною. І це викликає залежність.</p>
<p>Ми не вільні ні у дитинстві, ні у дорослому віці. Постійно існують рамки. Творчість нас окриляє повною свободою! А це велике щастя. Я вже тепер не можу без цього жити. Ось і все.</p>
<p><strong>&#8212; У кожної будівлі є фундамент. Яке своє творче покликання ти вважаєш головним?</strong></p>
<p>&#8212; Не можу визначитись. Чесно. Бо ні те, ні інше не випадкове у моєму житті.</p>
<p>Ніколи не зможу не торкатися гітари, хоча я і не вмію на ній грати, але я обожнюю звук струни! 15 хвилин у день може бути достатньо, аби набратися сили йти далі.</p>
<p>Пишу багато, бо вже втяглася в таку історію, що завжди, якщо декілька днів не пишу, то хтось починає питати: &#171;А що сталося? Чому немає нічого нового?&#187; Для мене важливо, що хтось чекає, бо каже, що це його надихає, дає енергію. І це вже якось відповідально &#8212; приручила ж!)) Але саме ось такі люди мене привчили до швидкого викладання думки! І я стала писати більш, і більше і ось, випадково, потрапила у фінал літературного конкурсу!)) Цього би не було ніколи, бо я дуже лінива, а тут прийшлося мобілізуватися.</p>
<p>А коли малюю &#8212; це, взагалі, для мене велике диво! Бо мені завжди здавалося, що то неможливо! Художники для мене &#8212; інопланетяни! Ось Ірина Проценко, що живе і творить у Сумах, &#8212; абсолютно геніальна! Як вона це робить &#8212; бог її знає&#8230; Я стала брати уроки в ютубі і вчитися. І потроху ніби щось виходить і це мене страшно дивує!!!</p>
<p>Я дивлюся на це без такого захоплення, як на картини справжніх художників, але воно мене не відштовхує. Виявляється, я теж можу щось таке «накалякати», що хоча би не відштовхує!! Я радію і малюю далі. А поки малюю &#8212; придумую новий сюжет нового роману. В перервах варю борщі і прибираю квартиру, іноді складаю нові пісні на вірші хороших сучасних поетів&#8230; І ходжу на роботу! Це, мені здається, справжнє життя! А інакше навіщо було народжуватись!)</p>
<p><strong>&#8212; Як в тебе народжується музика до поетичних текстів, і з твоєї точки зору: з любого тексту можна зробити пісню?  </strong></p>
<p>Музика не народжується у мене. Музику несе у собі кожен текст. Я ось так його читаю! А потім просто промовляю вголос, а ви кажете, що це пісня. Але це, напевно, не пісня. Це така музична чи співана поезія. Мені здається, що хорошу прозу теж можна співати. Все можна співати!)) Тут головне, аби його захотілося співати &#8212; від нього спочатку має заспівати душа. А коли душа співає, то все навколо співає, не тільки вірші чи проза.</p>
<div id="attachment_64536" style="width: 309px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_4-с-детьми.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64536" class="wp-image-64536" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_4-с-детьми.jpg" alt="Оксана Коваленко з дітьми в Одесі" width="299" height="254" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_4-с-детьми.jpg 960w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_4-с-детьми-300x254.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_4-с-детьми-768x651.jpg 768w" sizes="auto, (max-width: 299px) 100vw, 299px" /></a><p id="caption-attachment-64536" class="wp-caption-text">Оксана Коваленко разом з дітьми на улюбленому відпочинку в Одесі</p></div>
<p><strong>&#8212; До речі про гітару. Як і чому прийшла ідея створити бардівський клуб «Аквамарин» в Мукачево?</strong></p>
<p>&#8212; Ідеї такої не було взагалі&#8230; То все випадково! Я жила абсолютно таким собі звичайним життям, двічі примудрилася вийти заміж, потім народила собі трьох дітей, раділа, що маю родину і все було цілком добре, поки мені не перевалило за сорок років. І щось в голові таке раптом клацнуло: стоп!</p>
<p>А життя вже майже пройшло! Я так і не навчилася грати на гітарі! А я завжди хотіла. І я собі сіла вдома у куточку і почала по 5 хвилин на день «бемцяти», чим доводила до сказу близьких. Через рік вже сім акордів давали можливість щось співати.</p>
<p>Захотіла провести вечір творчості В. Висоцького &#8212; перечитала 11 томів видання, де описані історії написання його пісень, що мені здалися цікавішими навіть за пісні. Написала сценарій, жодної людини з гітарою знайомої у мене не було, я все робила сама, але мені ніхто не давав приміщення &#8212; мене не знали! Максим Адаменко домовився із рестораном і я замовила афіші. Аж три! І прийшли люди! І з’явилися гітаристи! І привели інших! І виник клуб.</p>
<p>Потрібно було якось назвати об’єднання людей, що приходять час від часу з гітарами поспівати та поспілкуватися не про політику чи про ціни, а про щось відсторонене від буденності. Я нічого не могла придумати. Ніяк! Хотілося щось дзвінке і таке &#8212; надійне! От і назвала камінням &#8212; аквамарин. Гарно звучить, як на мене.</p>
<p><strong>&#8212; Коли з’явилася література у твоєму житті. Чи трансформується її роль?</strong></p>
<p>Література народилася разом зі мною &#8212; батько читав напам’ять поеми. &#171;Полтаву&#187; Пушкіна я слухала по дорозі зранку у садочок, а назад &#171;Катерину&#187; Шевченка &#8212; і дуже-дуже гірко плакала, у саночках, бо ж так мені було жаль тієї Катерини&#8230; &#171;Кохайтеся, чорнобриві&#8230;&#187; &#8212; батько читав чудово!</p>
<p>Ми говорили про Толстого і Чехова, про те, що донька Толстого була закохана у Чехова&#8230; &#171;Колокольчики мои, цветики степные! &#8230; &#187; &#8212; дотепер пам’ятаю! Батько хотів мене бачити юристом, а виростив філолога.</p>
<p>А чи трансформується? Так. Я відчуваю якусь незручність від того, що ніяк не можу перечитати усього Чехова &#8212; я не знаю, коли він встигав то все написати! І я почала писати сама &#8212; відчуваю від цього велике задоволення, занурюючись у світ донесення власної думки через слова! Це так захоплює, що забуваю іноді не те що їсти &#8212; спати можу лягти о п’ятій ранку, а через три години вже маю бути на роботі! Карантин мене розслабив, бо не потрібно зранку збирати дітей до школи і я можу спати довше&#8230;</p>
<div id="attachment_64538" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_6а.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64538" class=" wp-image-64538" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_6а.jpg" alt="Оксана Коваленко" width="300" height="312" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_6а.jpg 540w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_6а-289x300.jpg 289w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-64538" class="wp-caption-text">Оксана Коваленко у горах</p></div>
<p><strong>&#8212; Ти так частенько з теплом згадуєш батька. А хто були твої батьки?</strong></p>
<p>&#8212; Ой&#8230; Це цікаве питання. Були. Так. Давно вже немає батька. Мені було 19, коли його не стало. Я пізня дитина. Батькові було 47, коли я народилася. Мамі – 37.</p>
<p>Батько все життя пропрацював адвокатом, був начитаний і дуже добрий, а мама &#8212; здається і трьох класів не закінчила, бо залишилася сиротою у гірському селі &#8212; на Тячівщині. Що їх пов’язувало? Для мене дотепер загадка. Ну, мама хотіла безбідно жити &#8212; вийшла за нього, бо він її забезпечував. А він хотів родину і щоб була сиротою &#8212; то йому було важливо. Бо попередня дружина виявилася донькою полковника КДБ &#8212; а зять полковника КДБ не міг бути безпартійним, батька в партію не приймали &#8212; він був у Німеччині під час війни &#8212; на роботах&#8230; То таке&#8230; Давнє.</p>
<p><strong>&#8212; Живописом ти зайнялась нещодавно, що покликало тебе зануритись у цю царину</strong>?</p>
<p>Так. У серпні 2020 ще й думки не було братися за фарби! Це мені здавалося недосяжним, неймовірним, чимось фантастичним, як, наприклад, робота стоматолога!))</p>
<p>Але моя старша донька потрапила до лікарні через певну бюрократичну процедуру &#8212; треба було там ізольовано знаходитися 30 днів. І я дуже переживала і не знала, як її цей період полегшити &#8212; стала купувати для неї ці картини, що тепер продають, &#8212; розмальовки по номерах! І в неї дуже гарно виходило! І це мене так здивувало&#8230;</p>
<p>І я теж собі купила. Стала себе почувати такою собі <a href="https://creativpodiya.com/posts/1583" target="_blank" rel="noopener">Іриною Проценко.</a>. Ну, вона ж так само сидить біля полотна, думала я, занурює пензлик у баночку з рідиною, потім &#8212; у фарбу&#8230; Це було таке собі психологічне, уявне, естетичне задоволення, до якого я звикла, як ми звикаємо до всього у своєму житті. А потім &#8212; на п’ятій картині я себе зловила на тому, що виправляю картину &#8212; не по номерах вже малюю, а сама!</p>
<p>І від цього відчуття, що я можу, я взагалі ледь не підскочила! Пішла до крамниці, накупувала собі приладдя, знайшла учителя, потім іншого &#8212; і ось. Тепер усі питають &#8212; як це? А воно, насправді, кожен може! Дерева легко малювати, бо яке б воно не було криве &#8212; таке буває! Бувають криві дерева! А щастя все одно справжнє &#8212; не криве!</p>
<p><strong>&#8212; Які літературні форми тобі подобаються найбільше?</strong></p>
<p>&#8212; Я люблю <a href="https://creativpodiya.com/posts/26092" target="_blank" rel="noopener">поезію</a>. Але не свою! Чужу. Бо це &#8212; занурення у чийсь Всесвіт &#8212; там завжди цікаво.</p>
<p>Пишу прозу. Але вона у мене, хтось сказав – поетично побудована. Можливо, не знаю&#8230;</p>
<p><strong>&#8212; У тебе виходить друком перша книга прози. Про що вона? Чи буде включено до неї роман «Кохання Короля», що став нещодавно фіналістом літературного конкурсу «Кохання не купити»?</strong></p>
<p>Книжка називається &#171;Пастораль-ХХІ&#187; &#8212; це збірка російською, українською та навіть одне чи декілька ессе, оповідань &#8212; русинською (закарпатською) мовою. Туди мали увійти ще три повісті, але я просила редакторів, щоб шрифт не був надто дрібним &#8212; планую дарувати різним людям і хочу, щоб то можна було вичитати. Тому у 460 сторінок усе не помістилося! Видаватиму пізніше все інше.</p>
<p>&#171;Кохання короля&#187; я щойно написала &#8212; за два тижні, ми ледь устигли то викласти в ніч з 5 на 6 березня. Бо 7-го з першої хвилини вже не приймалися роботи на конкурс.</p>
<p>Зараз роман можна почитати у електронному вигляді на сайті Букнет. Але коштує він там 29 гривень &#8212; зі мною підписано контракт &#8212; я не маю права надавати безкоштовного доступу протягом півтора року. Друкувати можу, але щось мені не хочеться його друкувати. Мене навіть назва смішить &#8212; хто таке читатиме! Там кохання було умовою конкурсу, а я цю тему тримала за хвіст і писала про свою собаку і безліч інших реальних історій, вмонтованих у сюжет твору. Згадувала час від часу: &#171;Ой! треба ж щось про те кохання!&#187; І дописувала аби що&#8230; Мені здавалося, що журі конкурсу це не може не помітити! І я постійно чекала, що мене викинунь звідти, як погане кошеня, що випадково попало не у свій дім. Але я чомусь у фіналі. Знову якесь диво. Тепер редактор каже, що я йду там чи то п’ятою чи сьомою у рейтингу, хоча може вже і впала&#8230; Поки тут пишу&#8230; І що варто поборотися за призове місце. А я дивуюся і з того, що є!)))</p>
<div id="attachment_64539" style="width: 590px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_7.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64539" class=" wp-image-64539" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_7.jpg" alt="Оксана Коваленко" width="580" height="393" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_7.jpg 1775w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_7-300x203.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_7-768x520.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ОК_7-1024x693.jpg 1024w" sizes="auto, (max-width: 580px) 100vw, 580px" /></a><p id="caption-attachment-64539" class="wp-caption-text">Київ. Дім художника. Творча зустріч &#171;Дежавю&#187;<br />(Оксана Коваленко, Ігор Касьяненко та Дмитро Кобринський) разом з глядачами</p></div>
<p><strong>&#8212; Що для тебе творчість?</strong></p>
<p>&#8212; Повітря. Життя. Єдино можливий спосіб існування.</p>
<p><strong>&#8212; В тебе є свої правила життя?</strong></p>
<p>&#8212; Ой&#8230; Ніколи про це не думала. Певно, що є. Ми відповідальні перед тими, кого привели у цей світ. Все інше підкоряється цій темі. Мама у дітей має бути здоровою, щасливою і задоволеною, тільки тоді вона може для них бути корисною. Це вважається правилом?</p>
<p>Я хочу, щоб мої діти мною пишалися. І все для цього роблю. У нас з ними гарні стосунки. Ми дружимо.</p>
<p><strong>&#8212; У нас, на медіа порталі АТС, є традиція закінчувати інтерв’ю побажанням цьому світу.</strong></p>
<p>&#8212; Цінуймо життя! Бо воно в нас одне-єдине! Цінуймо одне одного, бо ми &#8212; не відокремлені. І поточна пандемія це доводить щохвилини. Цінуймо світ, природу, час, у який нам довелося жити, бо ніхто з попередніх поколінь ніколи не мав стільки можливостей, як ми тепер маємо завдяки інтернету! Навіть це інтерв’ю неможливо було би уявити ще декілька років тому.</p>
<p>В світі стільки всього цікавого, а люди воюють і воюють&#8230; Як хом’яки у банці за територію. Людство нічому не вчиться. Це засмучує. Тому мені здається, якби ми цінували життя по-справжньому, то цього б не було. Тому &#8212; цінуймо життя! Воно прекрасне. І &#8212; одне!</p>
<p><strong>Також про творче життя на Закарпатті читайте у матеріалі: <a href="https://creativpodiya.com/posts/52748" target="_blank" rel="noopener">В «Сказочном доме» на Закарпатье прошёл литературный фестиваль</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/64534/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Застольная речь ко Дню поэзии</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/14951</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/14951#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 21 Mar 2021 05:04:31 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=14951</guid>

					<description><![CDATA[Сегодня 21 марта – Всемирный День поэзии. Поэзия – это крылья души. Конечно, на одних крыльях далеко не улетишь. Нужно ещё и голову иметь. Однако без поэзии, даже с ясной головой и крепким телом,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Сегодня 21 марта – Всемирный День поэзии.<br />
<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-14952 alignright" title="132404551335_4958ukqk3epytwi" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi-300x264.jpeg" alt="132404551335_4958ukqk3epytwi" width="300" height="264" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi-300x264.jpeg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/132404551335_4958ukqk3epytwi.jpeg 500w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></h2>
<p>Поэзия – это крылья души. Конечно, на одних крыльях далеко не улетишь. Нужно ещё и голову иметь. Однако без поэзии, даже с ясной головой и крепким телом, не крылато. А человек не зря летает во сне. Нам жизненно необходим полёт. Поэзия &#8212; не только слова в стихах, это ещё и музыка, потому что стихи на иностранном, непонятном языке &#8212; чистая музыка. Поэзия &#8212; это ещё и живопись словами.</p>
<p><a title="Семь первых шагов к Парнасу, или Как правильно седлать Пегаса" href="https://creativpodiya.com/?p=26092">Поэзия &#8212; это состояние одухотворенности, которое делает мир возвышенным, а нас &#8212; крылатыми.</a></p>
<p>Разные бывают времена. В дни революций или войн возникает иное, не поэтическое окрыление, когда большие массы людей соединяют свои энергии в едином порыве. Не всегда это порыв конструктивен. «Вихри враждебные веют над нами» &#8212; это как раз о витающих над головами и выстуживающих души энергиях переворотов и разрушений во имя благих целей.</p>
<p>А поэтический взлёт – всегда возвышен и созидателен. Причём для пишущего абсолютно не важно &#8212; это взлёт гения или обычного грамотного человека. Различение начинается уже на уровне книгоиздательства – плохие стихи не надо издавать просто потому, что бумагу жалко. Но сам факт прихода поэтического вдохновения – великий миг. В известном смысле, это миг очеловечивания разумного животного.</p>
<p>Поэзия &#8212; наиболее демократичный вид творчества, потому что использует инструмент, которым владеют все – человеческий язык. Говорят, что во французской поэзии, старшей сестре русской, уже давно закончились новые рифмы, и поэты перешли на сочинение и чтение верлибров, которые не так хорошо воспринимаются на слух. Поэтому их поэтические чтения всё больше превращаются в междусобойчики. Русскоязычной поэзии чуть больше двух веков и приходы в конце XX — начале XXI веков таких мощных поэтов как Бродский или<a title="Занимательное кабанововедение" href="https://creativpodiya.com/?p=6669"> Кабанов,</a> меняющих поэтический язык, свидетельствуют о том, что у неё всё ещё большие перспективы.</p>
<p>А украинская поэзия ещё моложе. Сам литературный украинский язык реально сформировался только сто лет назад. Поэтому существует громадное поле для словотворчества. И замечательно, что у тех, кто владеет двумя языками существует возможность радоваться двум поэзиям: русской и украинской. <a title="Первое творческое событие возле памятника Чехову в Сумах" href="https://creativpodiya.com/?p=24041">Пишущие и на русском, и на украинском</a> подтвердят, что на украинском получается выговаривать то, что на русском не выговаривается. И наоборот.</p>
<p>И вообще, чем больше языков ты знаешь, тем больше лепестков прекрасного цветка поэзии ты видишь и больше смыслов, обозримых только с высоты поэтического полёта, для себя раскрываешь.</p>
<p>О чём этот праздник &#8212; День поэзии? Он о волшебном состоянии души, очень похожем на влюблённость, о состоянии, называемом вдохновением, когда вдруг начинаешь как-то строить в слова гармонические ряды. И сверху тебя ведут и подсказывают, что надо оставить, а что &#8212; отбросить. И ничего, что кто–то так уже писал. «Но позвольте мне любить, а писать еще тем паче, так — а все-таки иначе, так — а все же не совсем» (Юрий Левитанский).</p>
<p>Каждый из нас &#8212; неповторимый ракурс бытия, и так как мы живём, как видим мы &#8212; не видит никто. Более того, мы сами через миг всегда оказываемся в другом состоянии мира, глядя из которого на свои тексты удивляешься – неужели это я? Как это могло прийти мне в голову?</p>
<p>Поэтому да здравствуют все, кто однажды решился  собрать <span title="Острова высоких чувств, или Записки сумасшедшего Робинзона">слова в строчки и воспарить на крыльях вдохновения! И те, кто, прочитав эти строчки, воспарил вослед. В долгой человеческой жизни у нас не так много случается моментов, когда мы живём, а не боремся за выживание. И спасибо поэзии за то, что она нам дарит такие моменты. И как авторам, и как читателям.<br />
<strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/14951/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>14</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Как вызвать музу? Рецепты великих</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/1987</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/1987#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Лариса Ильченко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 12 Jan 2021 22:30:29 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Гостиная]]></category>
		<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Борис Пастернак]]></category>
		<category><![CDATA[вдохновение]]></category>
		<category><![CDATA[Владимир Набоков]]></category>
		<category><![CDATA[Гёте]]></category>
		<category><![CDATA[Лев Толстой]]></category>
		<category><![CDATA[Муза]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<category><![CDATA[Харуки Мураками]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=1987</guid>

					<description><![CDATA[Момент прихода музы – он самый любимый и долгожданный. И у каждого творческого человека есть свои секреты и специальные ритуалы, для привлечения и удержания этой капризной красотки. Джек Керуак, например, признавался, что его писательский ритуал&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_1992" style="width: 293px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-1992" class="size-full wp-image-1992 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Джек-Керуак1.jpg" alt="Джек Керуак1" width="283" height="211" /><p id="caption-attachment-1992" class="wp-caption-text">Джек Керуак</p></div>
<p><strong>Момент прихода музы – он самый любимый и долгожданный</strong>. И у каждого творческого человека есть свои секреты и специальные ритуалы, для привлечения и удержания этой капризной красотки.<br />
<b>Джек Керуак</b>, например<b>, </b>признавался, что его писательский ритуал состоит в том, чтобы перед началом работы зажечь свечу, а, закончив писать &#8212;  задуть ее.</p>
<p>А <b>Хемингуэй</b> говорил, что каждой исписанной странице надо дать медленно упасть на пол. А комкать листы нельзя — от этого сойдешь с ума.<br />
<strong>Многие известные писатели утверждают, что самое главное –  системность.</strong></p>
<p><b>Стивен Кинг, </b>скажем,<b> </b>пишет по 10 страниц каждый день без перерыва на обед и вне зависимости от дня недели и праздников.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/3216" target="_blank" rel="noopener"><b>Эрнест Хемингуэй</b> </a>писал 500 слов в день. Он просыпался рано утром, чтобы успеть выполнить свою норму до наступления знойной жары и творить в тишине и покое.</p>
<p><b>Виктор Гюго</b> частенько писал свои нетленные произведения в голом виде. Это был своеобразный самошантаж: Виктор приказывал слуге забрать всю его одежду, чтобы исключить любой соблазн выйти из дома и отвлечься от работы. Добровольное заключение прекращалось только после написания определенного количества страниц.</p>
<p><strong>А для других залог успеха и творческого настроя – хорошая физическая нагрузка.</strong></p>
<p>Лауреат Пулитцеровской премии<b> Филипп Рот</b>, любит работать стоя и ходить кругами. Он утверждал, что для написания каждой страницы проходил около полумили.</p>
<p><b>Лев Толстой</b> объяснял свое пристрастие к пахоте и косьбе обычной привычкой к движению. Если Толстой за день ни разу не вышел из дома хотя бы на прогулку, то к вечеру становился раздражителен, а ночью долго не мог заснуть. Верхом он не ездил, тренажерных залов в Ясной Поляне не предвиделось в ближайшие сто лет – оставались только упражнения с косой и плугом. В этом смысле особенно тяжело давались графу осень и зима с их вынужденным затворничеством.</p>
<div id="attachment_1993" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-1993" class="size-full wp-image-1993 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Харуки-Мураками.jpg" alt="Haruki Murakami" width="300" height="297" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Харуки-Мураками.jpg 420w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Харуки-Мураками-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Харуки-Мураками-300x297.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /><p id="caption-attachment-1993" class="wp-caption-text">Харуки Мураками</p></div>
<p>Впрочем, Лев Николаевич придумал себе занятие – рубить дрова. Зимой в своем московском доме в Долгохамовническом переулке писатель никому не позволял делать эту работу. Каждое утро он выходил во двор и рубил поленницу дров, а потом еще на санях привозил воду из колодца.</p>
<p>Писатель <b>Харуки Мураками</b> соблюдает строжайший режим: в период работы над книгой он встает в 4 часа утра и работает до 6. Днем он обязательно пробегает 10 км или проплывает 1500 м (а иногда совмещает одно с другим). После этого он читает и слушает музыку. Спать ложится в 9 часов вечера. И никаких изменений в режиме быть не может!</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/4315" target="_blank" rel="noopener"><b>Иоганн Вольфганг фон Гете</b> </a>имел привычку каждый день купаться в реке Ильм, которая протекала рядом с его домом. Еще Гете обязательно открывал на ночь окно, а иногда даже спал на веранде, в то время как его современники и соотечественники считали сквозняки главным врагом здо­ровья. При этом Гете дожил до 82 лет и славился своей любвеобильностью даже в преклонные годы..</p>
<p><strong>А вот  &#8212;  совсем противоположное мнение. Радуйтесь ленивые!</strong></p>
<p>А <b>Трумэн Капоте</b>, автор «Завтрака у Тиффани», утверждал, что он «горизональный писатель». Потому как писал лежа в кровати в спальне или на софе в гостиной с сигаретой или чашечкой кофе. Затем кофе плавно переходил в чай, чай в херес, херес — в мартини и так до самого конца дня. Все свои творения он написал карандашом. И даже после того, как карандашу на смену пришла пишущая машинка, он все равно писал, лежа на диване.</p>
<p><strong>Для многих авторов большая проблема &#8212; написать первые несколько глав. И они тратят на это недели.</strong></p>
<p><b>Мэри Хиггинс Кларк</b> может дать простой совет: «Расскажите историю. Когда вы напишите 50 или 100 страниц, вы сразу поймете, как правильно начать».</p>
<p><b>Владимир Набоков</b>, любил творить стоя и записывал свои мысли на карточках. Эта система позволяла ему записывать сцены, не соблюдая никакой сюжетной последовательности и затем перестраивать их, как душе будет угодно. К примеру, для романа «Ада или Радости страсти» ему понадобилось около 2 000 карточек.</p>
<div id="attachment_1994" style="width: 278px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-1994" class="size-full wp-image-1994 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Борис-Пастернак.jpeg" alt="Борис Пастернак" width="268" height="423" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Борис-Пастернак.jpeg 268w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Борис-Пастернак-190x300.jpeg 190w" sizes="auto, (max-width: 268px) 100vw, 268px" /><p id="caption-attachment-1994" class="wp-caption-text">Борис Пастернак</p></div>
<p>Кстати, стоя за конторкой, работал и <a href="https://creativpodiya.com/posts/13246" target="_blank" rel="noopener"><b>Борис Пастернак</b></a>. Её и сегодня имеет возможность увидеть каждый, побывавший в его доме-музее в Переделкине.  Может быть, в этом секрет его продуктивности как переводчика?</p>
<p><strong>Привычки многих великих творческих людей выглядели вполне безобидно</strong>.<br />
Например, <b>Оноре де Бальзак</b> настолько обожал кофе, что за день мог употребить до пятидесяти чашек кофе без молока и сахара. Бальзак имел обыкновение бросать в рот несколько кофейных зерен и преспокойно их разжевывать. Кофе помогал писателю держаться в тонусе несколько часов.</p>
<p><b>Чарлз Диккенс</b> всегда спал строго головой на Север, утверждая, что только так можно подзарядиться энергией.</p>
<p>Впрочем, в арсенале у Диккенса были и более экстремальные способы  вызова вдохновения. О них – чуть ниже.</p>
<p><b> Орхан Памук</b>. Знаменитый турецкий писатель как-то признался, что совершенно не может работать там, где живет. Привычка «ходить на работу» укоренилась в нем настолько сильно, что во время учебы в США, когда Памук жил в скромной квартире и никак не мог позволить снимать еще одно помещение под офис, ему приходилось идти на хитрость. Утром, перед тем как начать писать, Орхан завтракал, прощался с женой, выходил из дома, некоторое время кружил по окрестностям, затем возвращался домой и сосредоточенно, ни с кем не разговаривая, садился за письменный стол.</p>
<p><b><a href="https://creativpodiya.com/posts/42392" target="_blank" rel="noopener">Александр Пушкин</a>.</b> Помимо знаменитой привычки рисовать на полях рукописей, Александр Сергеевич страшно любил во время работы пить лимонад. «Бывало, как ночью писать, – сейчас ему лимонад на ночь и ставишь», – рассказывал камердинер поэта Никифор Федоров.</p>
<p>Биографы утверждают, что композитор <b>Рихард Вагнер</b> имел привычку сочинять музыку в особой обстановке. Он окружал себя шелковыми подушечками и саше с цветочными лепестками, а в установленную в углу кабинета ванну с водой выливал флакон одеколона. Впрочем, весь этот будуар довольно точно передает куртуазную атмосферу вагнеровской музыки. Некоторые исследователи также открывают нам такую интимную подробность из жизни гения, как пристрастие к шелковому нижнему белью.</p>
<div id="attachment_1995" style="width: 331px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-1995" class="size-full wp-image-1995 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Рихард-Вагнер.jpeg" alt="Рихард Вагнер" width="321" height="228" /><p id="caption-attachment-1995" class="wp-caption-text">Рихард Вагнер</p></div>
<p><strong> Некоторые писатели проходят через ритуал соприкосновения с любимым литературным произведением</strong>.</p>
<p>К примеру, <b>Сомерсет Моэм</b> перед началом работы читал &#171;Кандида&#187; Вольтера, а <b>Уилла Кэтер</b> &#8212; Библию.<br />
А другие, наоборот шокируют своими привычками и ритуалами:</p>
<p>Тот самый <b>Чарльз Диккенс</b> любил заходить в городской морг и проводить там целый день, наблюдая, как привозят тела покойных, а санитары готовят их в последний путь. Литератор также перечитывал в газетах подробности известнейших убийств и анализировал, что же могло произойти на самом деле.</p>
<p><b>Марк Твен</b> настраивался на творчество с помощью лекций&#8230; на самые скользкие темы, например, «Размышления о науке онанизма» или «Обращение к бостонскому Клубу гигантского хрена».</p>
<p><b>Александр Дюма-отец</b> имел довольно странную привычку: ежедневно в семь часов утра он съедал яблоко под Триумфальной аркой. Инициатором этого с виду бессмысленного ритуала был личный врач Дюма. Дело в том, что его пациент страдал бессонницей из-за своей чрезвычайно бурной и неорганизованной жизни. Необходимость вставать в шесть утра, чтобы дойти до арки и съесть проклятое яблоко, должна была побудить писателя ложиться пораньше и организовать свой режим.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/63844" target="_blank" rel="noopener"><b>Сальвадор Дали</b></a> &#8212; великий живописец и скандалист тщательно старался сделать свою жизнь как можно более экстравагантной. Даже простую испанскую привычку поспать после обеда он переделал на сюрреалистический лад. Дали называл это «послеполуденный отдых с ключом» или «секундная сиеста». Художник садился в кресло, зажав между большим и указательным пальцами левой руки большой медный ключ. Рядом с левой ногой ставилась перевернутая металлическая миска. В этой позиции следовало попытаться заснуть. Как только цель была достигнута, ключ падал из разжавшейся руки, раздавался звон, и Дали просыпался. Он уверял, что секундный сон невероятно освежает, вдохновляет и дарит потрясающие видения.</p>
<p>Кстати, не исключено, что под этим даже есть кое-какая научная основа. Современные исследования доказали, что в момент перехода между дремой, которая является первой фазой сна, и глубокой второй фазой творческий потенциал человека раскрывается, он способен предложить совершенно неожиданные решения проблем, которые казались неразрешимыми. Если, конечно, кто-нибудь догадается его разбудить.</p>
<div id="attachment_1997" style="width: 353px" class="wp-caption alignright"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-1997" class="size-full wp-image-1997 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Фолкнер.jpeg" alt="Фолкнер" width="343" height="233" /><p id="caption-attachment-1997" class="wp-caption-text">Вильям Фолкнер</p></div>
<p>Норвежский драматург <b>Ибсен </b>тоже имел довольно странные отношения со своей музой. Во время работы он периодически смот­рел на портрет шведского драматурга Августа Стриндберга, которого люто ненавидел. Швед отвечал норвежцу взаимностью: он терпеть того не мог и обвинял в наглом плагиате. Ибсен, в свою очередь, называл Стриндберга психопатом, на что, кстати, имел некоторые основания. Август страдал манией преследования: иногда он резко оборачивался, выхватив из кармана нож, и грозил невидимым врагам. Когда друзья спрашивали Ибсена, что у него на стене делает Стриндберг, норвежец отвечал: «Знаете ли, не могу написать ни строчки, если на меня не смотрят эти безумные глаза!»</p>
<p>Никого не удивишь писателями, которые творят в состоянии алкогольного опьянения. Но вот у <b>Фолкнера</b> была более оригинальная творческая манера: он работал исключительно с похмелья. Этому искусству его научил писатель <b>Шервуд Андерсон</b>, когда они познакомились в Новом Орлеане. Дело было в разгар сухого закона, и Фолк­нер подрабатывал бутлегером – нелегально торговал алкоголем. Они встречались с Андерсоном после полудня, пропускали по стаканчику, потом еще и еще. Уильям почти все время слушал, а Шервуд блистал красноречием. Однажды Фолкнер зашел за другом не в обычное время, а прямо с утра и застал его в странном, почти экстатическом состоянии: тот быстро-быстро записывал что-то. «Если так живут писатели, то эта жизнь для меня!» – подумал будущий классик американской литературы и позаимствовал у Андерсона секреты мастерства.</p>
<p>По части извращений всех, пожалуй, сумел переплюнуть немецкий поэт и философ <b>Фридрих Шиллер</b>, который не мог писать, если ящик его письменного стола не был набит… гнилыми яблоками. Гете, друг Шиллера, рассказывал:</p>
<blockquote><p>«Однажды я пришел навестить Фридриха, но он куда-то отлучился, и его жена попросила меня подождать в рабочем кабинете. Я сел в кресло, облокотился о стол и вдруг почувствовал резкий приступ тошноты. Я даже отошел к открытому окну, чтобы подышать свежим воздухом. Поначалу я не понял причины этого странного состояния, а потом догадался, что дело в резком запахе. Скоро обнаружился и его источник: в ящике стола у Шиллера лежала дюжина подпорченных яблок! Я позвал было слуг, чтобы они убрали безобразие, но мне сказали, что яблоки тут положены специально, что иначе хозяин и работать не может. Вернулся Фридрих и все это подтвердил!».</p></blockquote>
<div id="attachment_1996" style="width: 360px" class="wp-caption alignleft"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-1996" class="size-full wp-image-1996 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Агата-Кристи.jpg" alt="Агата Кристи" width="350" height="197" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Агата-Кристи.jpg 350w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/Агата-Кристи-300x168.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /><p id="caption-attachment-1996" class="wp-caption-text">Агата Кристи</p></div>
<p>В альтернативу тишине и уединению, <b>Элвин Брукс Уайт</b>, автор книги &#171;Паутинка Шарлотты&#187;, любил писать в гостиной, где собирались все домочадцы. Он говорил, что ему нравится писать под болтовню и смех близких:</p>
<blockquote><p>&#171;Писатель, который ищет идеальные условия для работы над книгой, умрет, так и не написав ни слова&#187;.</p></blockquote>
<p>А у <b>Агаты Кристи</b> долгое время не было даже рабочего стола. Например, когда журналисты пытались добиться интервью после публикации ее знаменитого романа «Убийство Роджера Экройда», писательница из скромности была вынуждена отказать.</p>
<p>Зато Агата Кристи писала в любом месте и в любой самой неудобной позе.<br />
Иными словами, всеобщего рецепта, видимо, нет. А это значит, что если вам удобно сочинять стихи, стоя на голове, сочинять музыку в общественной бане или писать пасторальные пейзажи, слушая тяжёлый рок – не переживайте. Это  тоже вариант нормы.</p>
<p><strong>Главное  &#8212; чтобы муза приходила. А благодарные почитатели таланта поймут, примут и простят.</strong></p>
<p>Ещё о литературе:  <a href="https://creativpodiya.com/posts/65533" target="_blank" rel="noopener">Топ 15 знаменитых литературных героев, которых придумали англичане</a></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/1987/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>26</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Спасите гения!  И он спасёт нас…</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/1950</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/1950#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 15 Oct 2020 06:28:45 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[гений]]></category>
		<category><![CDATA[деньги]]></category>
		<category><![CDATA[плутосфера]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=1950</guid>

					<description><![CDATA[Представим себе группу людей, волей случая  оказавшихся в пустыне. Первая и основная их задача  &#8212; найти воду. И вот мужчины  расходятся и начинают рыть колодцы. Через время выясняется, что воды на достижимой глубине нет.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p class="MsoNormal"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images11.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1951 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images11.jpeg" alt="images1" width="256" height="192" /></a>Представим себе группу людей, волей случая <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>оказавшихся в пустыне. Первая и основная их задача<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>&#8212; найти воду. И вот мужчины<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>расходятся и начинают рыть колодцы. Через время выясняется, что воды на достижимой глубине нет. Зато вскоре<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>к ним прибывают бедуины,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>живущие, в недалеко расположенном оазисе,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и предлагают<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>трудолюбивым землекопам<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>работать у них за еду и воду. Все, кроме одного, соглашаются. А этот один остаётся…</p>
<p class="MsoNormal">Вскоре его бросает жена, над ним смеются дети.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А он всё роется и роется. Его товарищи уже<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>прижились в оазисе и,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>хотя живут не сладко,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>но<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вода и лепёшка для семьи всегда на столе имеются.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Ну и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>тема «для посмеяться»<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>тоже. Это,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>конечно, их чудак-товарищ,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>который бессмысленно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>роется в пустыне.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Но в один прекрасный день этот чудак находит&#8230; нефть.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И вдруг выясняется,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что он гений, каким-то непостижимо-волшебным образом догадавшийся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>о наличии<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>месторождения там, где никто до него ничего подобного не находил.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;">                                             </span><b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Гений<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>&#8212; талант, плюс<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>трудолюбие. И всё?</b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Так что же нужно,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>для того чтобы найти нефть?<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Или, продолжая этот ряд, написать гениальную картину, музыку, книгу,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стихотворение…?<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Вывод<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>прост<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>очевиден &#8212; нужно просто долго,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>рыться в одном месте.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Большинство<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>научных открытий<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>были сделаны попутно, когда искали совсем другое.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Постижение технического<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>устройства мира с помощью<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>исключительно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>мысли,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>закончилось<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с завершением античности.<span style="mso-spacerun: yes;">     </span>Подавляющее<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>большинство<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>последующих открытий были сделаны «методом тыка».<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Или,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>иначе, &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>методом Колумба.<span style="mso-spacerun: yes;">   </span>Очень трудолюбивого, надо сказать, Колумба.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Итак, гений – это человек, способный<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>долго, дольше<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>других, заниматься<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>неочевидным с точки зрения сиюминутного результата,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>трудом. Но с другой стороны,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гений – тоже человек! И кроме его<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вышеуказанной способности,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ему необходимы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>обычные человеческие радости: еда,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>питьё,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>крыша<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>над головой,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>любовь,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>общественное признание, дающее возможность финансово обеспечить весь этот<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>список потребностей…</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">А<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>человеческое общество (впрочем, человеческое ли? &#8212; об этом ниже) готово признавать<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и финансово<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>поддерживать только тех,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кто<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>занимается общественно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>полезным трудом!<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>И как тут<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>выжить бедному<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гению?</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Хорошо,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>если он<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; Александр Македонский и его<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«странной» целью является покорение всего мира. Мир, конечно,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>он не покорил, но на хлеб-воду-женщин себе по пути заработал. А если он &#8212; Велимир<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Хлебников<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; «председатель земного шара» и ночной сторож в быту?<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>В общем, можно предположить,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что реализованных гениев на земле было бы много больше (ведь талантливых и трудолюбивых людей<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>много),<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>если бы…. Так что же тормозит?</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;">                                                           </span><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="mso-spacerun: yes;">      </span>Плутосфера</b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Вариант первый – объективные<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>законы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>развития человеческой популяции.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Те<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>самые,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>следствием которых, являются непрерывные войны, новые болезни,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стихийные бедствия (Андрей Битов об этом<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>хорошо пишет в<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>«Оглашенных»), то есть всё, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не позволяет<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>человечеству размножиться<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до угрожающих<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>своему собственному существования размеров.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Конечно же,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и большое число гениев тоже нежелательно, как нежелательно,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>чтобы в одном стаде все самцы были альфа. В этом случае они просто поубивают<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>друг друга.<span style="mso-spacerun: yes;">     </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Данная версия<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>казалась бы единственно верной, если бы человек был просто животным.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Но в человеке есть божественное<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>начало. Он <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; венец творения!<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Он<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>&#8212; творец,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ибо по образу и подобию Творца создан…<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Нам дано обуздывать инстинкты,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>смиряться и<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бескорыстно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>творить добро.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Мы бы и без<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стихийных законов разобрались со своей популяцией. И одни гении стали бы врачами, другие <span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;">учителями,</span> третьи инженерами, и так далее (см. книги Ивана<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Ефремова). … Но что-то не даёт…</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Поэтому &#8212; вариант второй.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Человечеству<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стать<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>массово гениальным<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не позволяют деньги.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сейчас поясню.<span style="mso-spacerun: yes;">   </span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="mso-spacerun: yes;"> <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/moneygami_034.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-medium wp-image-1953 alignright" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/moneygami_034-300x244.jpg" alt="moneygami_034" width="300" height="244" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/moneygami_034-300x244.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/moneygami_034.jpg 640w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a></span>Известно, что<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>существуют: атмосфера<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>земли, её<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>биосфера и антропосфера,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>высшим этапом<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>развития<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>которой является<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ноосфера.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Так же,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>очевидно, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>существует ещё и «деньгосфера» Земли.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Или,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>иначе, &#8212; «плутосфера»,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>от <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>(др.-греч. Πλο<span style="font-family: 'Tahoma','sans-serif';">ῦ</span>τος «богатство», лат. Plutus) .<span style="mso-spacerun: yes;">  </span><span style="mso-spacerun: yes;">  </span></p>
<p class="MsoNormal">По мере<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>развития товарно-денежных отношений, денег<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в какой-то момент в мире стало так много, что они перестали<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>быть простым<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>средством взаиморасчётов.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Они превратились<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в нечто подобное<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>океану Соляриса,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>который<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>достаёт<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>из человека и транслирует в<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>его же мозг<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>то, что считает необходимым.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>В случае денег – это мечта о счастье и свободе.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И также, как<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Крис и Хари могут быть вместе только будучи рабами Соляриса, так<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и естественная<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>мечта человека о свободе и счастье (то есть,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>память о Рае),<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>согласно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>транслируемым<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в наши мозги<span style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span lang="UK">плутосферой</span></span><span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>образам,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span>достижима только<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>через<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>проживание в<span lang="UK" style="mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>плутосфере</span>.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Что необходимо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>деньгам,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>как и любому виду материи?<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>&#8212; Движение!<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Деньги<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>должны работать, &#8212;<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>говорят человеку деньги,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и человек начинает их как-то двигать,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>думая,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>что деньги работают на него. А на самом деле наоборот.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><b style="mso-bidi-font-weight: normal;"><span style="mso-spacerun: yes;">                                                         </span>Гений &#8212; слуга<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>капитала</b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>До <span lang="EN-US" style="mso-ansi-language: EN-US;">XX</span> века движение<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>денег, в основном, было связано<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>с<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>движением материальных продуктов. Именно поэтому, тогда было такое большое количество<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гениев в музыке.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>А<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>потом<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>культура стала шоу-бизнесом. И<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>классическая музыка закончилась.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Потенциальные<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гении человеческие<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сейчас оказываются<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>перед<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>выбором:<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>или служить миру денег, или<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>уйти из мира людей,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>которые грезят образами,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>транслируемыми плутосферой.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>О тех,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кто делает выбор в пользу ухода, мы ничего и не знаем,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>а вот<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>имена служителей<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>плутосферы<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у всех на слуху. От Эйнштейна до Билла Гейтса. Все они занимаются техникой, в широком смысле слова, потому что именно её развитие обеспечивает максимально комфортные условия для<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>движения денег.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Но и там всё под контролем. Иначе бы уже давно<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>были открыты<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>дешёвые источники<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>энергии. Никаких интеллектуальных препятствий для этого нет. Просто<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>плутосфера<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не позволяет. И не потому, что злая. А потому что она живая и у неё есть инстинкт самосохранения.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">Более того,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>плутосфера,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>понимая, что человечество<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нуждается в культуре, как пище для души, приспособилась штамповать эрзац-гениев. Причём везде,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не только в эстрадной музыке, но и в кино, в театре,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>в живописи… На этом построен<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>шоу-бизнес, сам по сути, представляющий собой<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>эрзац культуры.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>И <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в этой ситуации, потенциальный гений<span style="mso-spacerun: yes;">   </span>&#8212; музыкант, художник, литератор &#8212; может реализовать свою гениальность, только<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>если станет глухим к<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>непрекращающемуся «если вы такие умные, почему<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>вы такие бедные», транслируемому<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в голову <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и в душу <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>каждого из нас плутосферой.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>А это бесконечно сложно.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Это как сочинять<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>музыку под непрерывный вой сирены.<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="mso-spacerun: yes;">                                                      </span><b style="mso-bidi-font-weight: normal;">Надежда только на гения </b></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;"> <a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images4.jpeg"><img loading="lazy" decoding="async" class="size-full wp-image-1952 alignleft" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/images4.jpeg" alt="images" width="210" height="240" /></a></span>В 1917 году<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>человечество предприняло<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>попытку<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>освободиться от власти денег.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Попытка окончилась неудачей,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>и все жертвы оказались<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>напрасными. Теперь власть плутосферы безусловна и непоколебима.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Значит ли это, что<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в перспективе у человечества только вечное<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>плутосферное<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>рабство?<span style="mso-spacerun: yes;">  </span></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;"><span style="mso-spacerun: yes;">  </span>Для<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>простого, линейного взгляда в будущее,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>наверное,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>так и есть. Но, так же, не исключена вероятность, что среди людей явиться некий гений (как <span lang="en" xml:lang="en">Neo в фильме &#171;Матрица&#187;</span><i><span lang="en" xml:lang="en">)</span></i>, который сумеет выжить и реализоваться<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вопреки всему (что дано только гению). И он сдвинет ситуацию с<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>рельс, ведущих в пропасть.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: left;">И, судя<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>потому,<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>как старательно сейчас плутосфера<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>уничтожает (или приручает, что одно и тоже) гениев, такой вариант развития событий<span style="mso-spacerun: yes;">  </span>очень даже вероятен. На него и уповаем.</p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;">Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></p>
<p class="MsoNormal" style="text-align: justify;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/1950/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>52</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Константин Миненков (Костянтин Міненков). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62475</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62475#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 06 May 2020 19:11:09 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Константин Миненков]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62475</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Константина Миненкова. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: Я вернулся из Древнего Рима По мнению поэтического жюри: Я&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-62478" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков.jpg" alt="Константин Миненков (Костянтин Миненков)" width="108" height="108" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Миненков-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 108px) 100vw, 108px" /></a>Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Константина Миненкова.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> Я вернулся из Древнего Рима</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри: <em>Я вернулся из Древнего Рима</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Константин Миненков, а Ирина Береза. Однако Ирина написала его на тему стихотворения Константина, то есть создала своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>Весенний парафраз</em></h5>
<p>Наконец нам позволено сбросить вериги вины.<br />
Мы открыты теплу, от которого прячемся летом.<br />
До чего легкомысленна быстрая поступь весны.<br />
Беззаботны и мы, выходя, кто &#8212; навстречу, кто &#8212; следом.<br />
Карантин нарушая, повсюду летание птиц.<br />
Пацаны из ломбардов уже выкупают рассаду.<br />
Это солнце и это весна, что не знают границ,<br />
И, конечно же, дамы, которым иметь их не надо.<br />
Части тела прижались – не к сливе , зачем их колоть?<br />
Обладателям тел прижиматься комфортнее к свету!<br />
Всё живое, известно, имеет конкретную плоть,<br />
Ну а свет, однозначно, призвать невозможно к ответу,<br />
Как и отпрысков нашей звезды, что слагают стихи,<br />
Невозможно унять ни в каком, понимаете, виде,<br />
Просто время сажать огурцы среди разных стихий.<br />
И писать (это чтобы поэтов никак не обидеть).<br />
В мире множество звёзд, согревающих космоса тьму.<br />
Был в «Шахтёре» крутой футболист по фамилии Жадсон.<br />
Он забил в УЕФА и все вдруг побежали к нему.<br />
А я только к тебе, моё ясное солнце, желаю прижаться.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Поетична антиутопія</em></h5>
<p>І Було їх безліч, брате &#8212;<br />
Утілень святої правди<br />
А де стільки кривди взяти,<br />
Щоб було ото &#8212; «заради»?</p>
<p>Саджали в ковчег вправно!<br />
Але ж будували марно.<br />
Бо десь він подівсь захмарно,<br />
І осиротіла Правда.</p>
<p>Коли не один в каное,<br />
То ліпше в байдарці бути,<br />
Ще можна покликать Ноя<br />
Та Віру, Надію й Покуту.</p>
<p>Чому не єдина правда?<br />
Зрікаються люди втретє,<br />
А відповідь – як ту ваду &#8212;<br />
Шукають одні поети.</p>
<p>Смикали ми всі хвіртки,<br />
То настіж, а то зачинять<br />
Бо так повелось од віку –<br />
Ніхто не знає причини…</p>
<p>А потім – немов риба,<br />
Однесенька, мов соло<br />
Як та Афродіта гола<br />
На берег зійшла Хиба.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p style="padding-left: 210px;">«Штучний голос нашіптує штучні вірші,<br />
Що пройшли усі проби Оккамовим лезом:<br />
Кожен день – мов краплини бридкої іржі<br />
На душі, що замінена була протезом.»<br />
Михайло Геревич</p>
<p>Достала жизнь, убей меня, Дантес.<br />
Нет больше в ней ни воздуха, ни толку.<br />
Из ценностей – один зубной протез<br />
И тот придётся положить на полку</p>
<p>Никто не спросит: «Это чьи слова,<br />
Которыми мы хвалим и ругаем?»<br />
Но каждый ищет смыслов острова,<br />
Как Сильвер с говорящим попугаем.<br />
Протез судьбы ваяют мастера<br />
Из голосов и хоровых звучаний,<br />
Свое кривое счастье матеря<br />
И оставляя бездну замечаний.</p>
<p>Звучание съедает глухота<br />
И истину, известную пророку –<br />
Все обнуляет в мире суета,<br />
Нет от протеза никакого проку.</p>
<p>Но если изреченная мысль &#8212; ложь,<br />
То звук и страсть её же оправдали!<br />
Вонзается нам в сердце, точно нож,<br />
Её звучание из судьбоносной дали.<br />
Прислушайся, есть жизни камертон,<br />
Не терпящий ни фальши, ни обмана:<br />
Он – альфа, и омега &#8212; тоже он,<br />
Как дополнение к божественному плану.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Я вернулся из Древнего Рима –<br />
Ничего здесь не изменилось,<br />
Лишь в морщинках богов незримо<br />
Поселился коронавирус.</p>
<p>Мне налили нектар в чашу горя,<br />
Дали радугу в пору метели<br />
И на берег песчаного моря<br />
Привели после райской постели.</p>
<p>Но пока предавались подсчетам,<br />
Обнесли нас злодеи до нитки,<br />
Не играют разумные с чертом,<br />
Кроме чая, не любят напитков.</p>
<p>Пейте чай, не ищите иного,<br />
Наше мнение Богу до лампы.<br />
Мы иного искали итога,<br />
А нашли лишь повторы и штампы.</p>
<p>Мне злодея одежда по росту,<br />
Покаянное рубище &#8212; впору,<br />
Если спросите как? – очень просто.<br />
Я отвечу, но может не скоро.</p>
<p>На челе собирая морщинки,<br />
Словно чаек голодную стаю<br />
Я найду вам такие причины,<br />
Что меня все равно оправдают!</p>
<p>И у лучшей из женщин с метлою<br />
Научиться веселью не поздно,<br />
Чтобы пыль непроглядною мглою<br />
Мне не застила землю и звезды.</p>
<p>Все умрут и простой, и великий.<br />
Даже мудрый по-своему глуп же.<br />
Мы – морщинки у Бога на лике,<br />
Только я может чуточку глубже…</p>
<p>… Ты одела меня по старинке,<br />
Хоть план жизни всё время менялся.<br />
А у бога собрались морщинки &#8212;<br />
Он читал нас и сильно смеялся.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>Траектория</em></h5>
<p style="padding-left: 210px;">«Всё возвращается на круги своя» Екклисиаст</p>
<p style="padding-left: 210px;">«…но вращаются круги сия!» А.Вознесенский</p>
<p>Я дотянулся до тебя всего на миг &#8212;<br />
Миг в круговерти мчащейся Вселенной,<br />
Но время шло упрямо напрямик,<br />
Так ходит кровь аортой или веной,</p>
<p>Не возвращаясь в те места, где мы<br />
Его с тобой совсем не наблюдали.<br />
Нам кажется, что в сумраке тюрьмы<br />
Таятся – нет, совсем не стены – дали!</p>
<p>Да будет так! Мгновенье пусть падет,<br />
Как вал девятый поглощая память:<br />
И буду я стоять, как идиот,<br />
Но ничего уж точно не исправить.</p>
<p>«Ужасный век, ужасные сердца» &#8212;<br />
Так классик произнёс в пылу досады.<br />
Он не судил, он просто созерцал<br />
Под тёмным небом жуткий рост рассады.</p>
<p>Но мы любили мраку вопреки,<br />
Знамений злых вообще не замечая,<br />
К друг другу будто к свету мотыльки,<br />
Летели, но заметил невзначай я,</p>
<p>Что времени слепой водоворот<br />
Несет наш челн на острова разлуки&#8230;.<br />
А может быть, совсем наоборот,<br />
Все, что вокруг, измерив сердца стуком.</p>
<p>Не будем же пенять на ход времен,<br />
Все происходит к лучшему, известно,<br />
И если суждено, то мы придем<br />
Вновь по кругам в одно и то же место.</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Ириной Березой специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Константина Миненкова.</em></strong></p>
<h5><span style="color: #800000;"> Ирина Берёза         </span></h5>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p style="padding-left: 210px;">«Ти – синиця, покинувша контур руки.<br />
Знак питання оратора в довгій промові.<br />
А слова… Ці відверто незграбні рядки &#8212;<br />
Декорація лиш в натюрморті любові…»</p>
<p style="padding-left: 360px;">З синього зошиту</p>
<p>В касании руки полно всего:<br />
Границы, кайфа, буквосочетаний.<br />
Светила движет наше естество,<br />
Наш Млечный путь в водопроводном кране.</p>
<p>И если тьмы тяжёлая рука<br />
Нас во вселенной сохранит на вырост,<br />
Ты дотянись, и может на слегка<br />
Я дам попробовать себя, забив на вирус.</p>
<p>Слегка касаться – нет. Не наш удел.<br />
По локти и хватая жменей полной<br />
Так, словно бы ты что-то не успел,<br />
И пропустил существенное словно.</p>
<p>Закат явился где-то без пяти.<br />
Любовь не стала повторяться дважды.<br />
Нам в кипяток два раза не войти,<br />
Но в том и кайф, чтоб умереть от жажды.</p>
<p>Каких бы ты не занял метких слов<br />
У языков нездешних и поэтов<br />
Все так же переводится «любовь» &#8212;<br />
Никто не может повлиять на это.</p>
<p>Пускай не бесподобен ты, зато,<br />
как белый гриб среди других съедобных,<br />
или таксист, объехавший затор,<br />
ты точно лучший меж себе подобных.</p>
<p>А значит, кто бы третий не учил<br />
Нас астрономии, я повторю устало:<br />
Ты лучшее из видимых светил,<br />
Знак восклицания. И это все, пожалуй.</p>
<p><strong>Персональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317">Ирина Берёза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62315">Юрий Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288">Елена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880">Сергей Шиш</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Мы не потому перестаем играть, что постарели, &#8212; мы стареем, потому что перестаем играть&#187;.</em></h5>
<div class="b-wiki-content">
<p><strong>Джордж Бернард Шоу</strong></p>
</div>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62475/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Сергей Шиш (Сергій Шиш). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/22880</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/22880#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 02 May 2020 14:11:18 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[Сергей Шиш]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=22880</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Сргея Шиша. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы По мнению поэтического жюри: Шествие бодхисаттвы&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1.png"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-thumbnail wp-image-62384" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-150x150.png" alt="Сергей Шиш (Сергій Шиш)" width="150" height="150" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-150x150.png 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-160x160.png 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-320x320.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1-60x60.png 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2014/07/Шиш-1.png 104w" sizes="auto, (max-width: 150px) 100vw, 150px" /></a>Поздравляем! Вы попали на страницу участника виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Сргея Шиша.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> </em><em>Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри: <em>Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Сергей Шиш, а Лев Скрынник. Однако Лев написал его на тему стихотворения Сергея, то есть создал своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>В промежутке</em></h5>
<p>В холодильнике пусто, не встретить в нём ни куска.<br />
А когда-то был ловчим, адептом больших охот.<br />
У души есть дно, а на дне у неё тоска,<br />
Что с ней делать, скажи, не приносит она доход.<br />
Нет, ты лучше молчи, ничего мне не говори.<br />
Приложить бы холод дороги к больным ногам.<br />
Тоже самое было когда-то с мадам Бовари.<br />
Не получится больше молиться чужим богам.<br />
Я в наследство тебе оставлю короткий мем.<br />
От святош воротит, но мне не милей пошляк.<br />
И поэтому я давно ничего не ем &#8212;<br />
Ни волшебный хлеб, ни флоберовский тот мышьяк.<br />
Беспросветность тюрем смешалась с тоской больниц.<br />
Мне бывает страшно здесь, на земле. А вам?<br />
Пусть сойдут герои ко мне со своих страниц.<br />
Мне нужна их кровь, чтобы жизнь возвратить словам.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Шествие бодхисаттвы среди картофельной ботвы</em></h5>
<p>Будет рыхлой земля ещё долго, картофель копавшим хорошо и спокойно от вида бугристых мешков.<br />
Я гуляю один по листве и по звёздам упавшим, от звезды до звезды только десять коротких шажков.<br />
Небосвод ещё чист по краям облаками не вышит, пролетают осенние дни, как и мы, мимо касс.<br />
Ветра нет только воздух, которым живое всё дышит, из-за вечных костров так похож на удушливый газ.<br />
Что поделать, но жизни под звёздами свойственно бремя, от него не сбежать даже прыгнув в пучину за борт.<br />
Может в этом пространстве я чудом забуду про время, а оно, в благодарность, меня оградит от забот.<br />
Листья падают мягко, в осеннюю эту порошу дай-ка я соберусь и на край звёздной ночи махну.<br />
Пусть на миг на короткий, а ношу тяжёлую сброшу и холодного чистого воздуха вволю вдохну.<br />
Но всему своё время, его просто нужно дождаться. Как-то дышится легче и стало как будто свежо.<br />
Это так хорошо, что мне больше не надо рождаться. Это так хорошо, хорошо, хорошо, хорошо&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Вечное возвращение</em></h5>
<p>Паденье снега кончилось землёй, она под ним нагая и босая<br />
Лежит и остро пахнет коноплёй, себя от онкологии спасая.<br />
Зато зима не твёрдо, но стоит. Мороз в очередном конфликте с ухом,<br />
Начнёт стрелять &#8212; появится Саид, а может даже и товарищ Сухов.<br />
Напрасно солнце целится в висок, всё, кровь теряя, холодеет, стынет.<br />
Снег, он же вездесущий, как песок, не сахарный, а тот что там, в пустыне.<br />
Он белый, его красный не поймёт, на новом серебре его чеканка.<br />
В руках сжимая Гочкис (пулемёт), в недоуменьи пулемётчик Анка.<br />
Пейзанин, что продал земельный пай, домой вернётся с солнечных Сейшелов,<br />
Но не вернутся Петька и Чапай, и сам луганский слесарь Ворошилов.<br />
Россия не воспрянет ото сна, не превратится снова в фарш котлета,<br />
А снег растает и придёт весна, и будет до-олго превращаться в лето&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Временная потеря родины</em></h5>
<p>Нам нечем развлечься, мой милый Андре, лишь тень свою можно повесить<br />
На тремпель густого, как дёготь, амбре и дальше, не жить &#8212; куролесить.<br />
Ты бледен опять. Да уж лучше болей, лелей свои раны и ранки.<br />
Мне кажется цвет этих сельских полей похож на бумажные франки.<br />
Чем дальше, тем больше не видно ни зги. Мы сущности лишние множим<br />
И радость, Андре, отличить от тоски без помощи свыше не можем.<br />
Мы здесь, как пришельцы с далёких планет, нас мир этот гонит и судит.<br />
Ты праздника хочешь, а праздника нет. Для нас, для таких и не будет.<br />
Камнями мы брошены в ночь из пращи, а звёзды изгнанье оформят.<br />
Андре, ты красавчик, ты женщин ищи, они нас хотя бы накормят.<br />
Идти тяжело, тяжело на душе, мир создан из грязи и пыли.<br />
Но что это? Свет. &#171;Ситроен&#187; атташе. Андре! Нас с тобой не забыли&#8230;</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Нарративчик</em></h5>
<p>Всё что имею за душой &#8212; не больше кулака.<br />
А ветер кисточкой большой размазал облака<br />
И небо, сбросив паранджу, купается в реке,<br />
Но я на речку не хожу, валяюсь в гамаке.<br />
Ни дать ни взять с меня пример, ни коды в па-де-де,<br />
Опять бессонница, Гомер, искусство и т.д.<br />
И тонет в зелени мой дом, зеркальный, как валет,<br />
И я общественным трудом не занят много лет.<br />
Шумит в провинции прибой, давно мертва Бобо.<br />
Мы прём, как танки, за тобой, как Байрон и Рембо.<br />
Хоть время капает, журчит, шлифуя форму бус,<br />
Но жизнь по-прежнему горчит, такой у жизни вкус.<br />
Герои, жители баллад, мы совершим бросок<br />
Туда, где чёрный шоколад и сахарный песок.<br />
Пробьёмся сквозь туман густой, засады субмарин.<br />
И встретят нас там Лев Толстой, и Александр Грин&#8230;</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Львом Скрынником специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Сергея Шиша.</em></strong></p>
<h5><span style="color: #800000;">Лев Скрынник</span></h5>
<h5><em>Стансы</em></h5>
<p>Купающийся в лени день с настойкой чабреца.<br />
И кучевые, как сирень, меняют цвет лица.<br />
Цветёт на клумбе Шарль Бодлер, лаская слух и вкус&#8230;<br />
Пчела, как вызов, мне в пример роз шопингует куст.<br />
А я спокоен, я ничей &#8212; я выпал из орбит.<br />
И для меня поёт ручей и дом цветной стоит.<br />
Пусть кто-то хочет изменить и мир, и времена,<br />
А я тяну из книги нить крепчайшего вина.<br />
Здесь без бензинной суеты провинций и столиц<br />
Виднее вечности черты &#8212; черты бессмертных лиц:<br />
Вот Байрон льёт холодный жар, вот Дант терцины льёт &#8212;<br />
Вбирает время, как нектар, их горькое питье.<br />
Карьеру делает герой &#8212; посмотрим на итог.<br />
У нас иной вершится бой – как точным сделать слог.<br />
И встретят нас в конце пути не черви &#8212; сытый хлев,<br />
А всё, что мы смогли найти, и огнегривый лев.</p>
<p>П<strong>ерсональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ирина Берёза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Константин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62315" target="_blank" rel="noopener">Юрий Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Елена Шелкова</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><span style="color: #000000;"><em>&#171;Игра обладает своей собственной сущностью, независимой от сознания тех, кто играет&#187;.</em></span></h5>
<p><strong><span style="color: #000000;"><em> Ханс Георг Гадамер</em></span></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/22880/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>20</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ирина Берёза (Ірина Береза). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62317</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62317#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 12:48:11 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Ирина Берёза]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62317</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Ирины Берёзы. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: К сегодняшнему дню, уже устав По мнению поэтического жюри: Часы пробили,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза.png"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62359" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза.png" alt="" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза.png 104w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-150x150.png 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-160x160.png 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-320x320.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Берёза-60x60.png 60w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a><br />
Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Ирины Берёзы.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> К сегодняшнему дню, уже устав</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри:<em> Часы пробили, покосились тени</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Ирина Берёза, а Сергей Шиш. Однако Сергей написал его на тему, стихотворения Ирины, то есть создал своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>И сейчас мы предлагаем Вам попробовать себя в роли литературного детектива и определить, какой именно текст является парафразом.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Застыло время, мир в округе прост,<br />
Вчерашнее становится не важным,<br />
Протянут подвесной опасный мост,<br />
Доисторический его драконий хвост<br />
Лежит у ног- чешуйчатый и влажный.<br />
И каждый шаг дощатому хребту<br />
Такую дрожь и слабость сообщает,<br />
Что время замирает на лету<br />
И мыслей перепуганные стаи,<br />
В пейзаж статичный намертво вмерзают,<br />
А слово пересохшее во рту<br />
Рождает кислый и банальный вкус,<br />
Желания внутри оцепенели,<br />
За шагом шаг, почти лишившись чувств,<br />
Упрямо для себя приметить куст<br />
С той стороны и просто двигать к цели.<br />
На середине, где внизу поток,<br />
На три считая, словно в ритме вальса,<br />
Ты понимаешь, что похоже смог.<br />
И немудреный выучил урок.<br />
И пересек. И выжил. И добрался.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Если бы слово имело плотность гуаши,<br />
Запах палитры, цвет и насыщенность тени,<br />
Я рисовала бы все путешествия наши,<br />
Щедро бросая мазками в этюды мгновений.<br />
Это &#8212; прекрасные зябкие дни и дорожные знаки,<br />
Скудость разметки и неизменные ямы,<br />
Это таблички про &#187;раки&#187;, про &#187;КРУПНЫЕ раки&#187;<br />
На полотне вечереющей вмиг панорамы.<br />
Это &#8212; изгибы реки под мерцающим небом,<br />
Многоголосые села и пустоши рядом,<br />
Из забытья имена, звук которых неведом,<br />
Близ городов, напоенных рекламой, как ядом.<br />
И среди вороха этих безумных набросков,<br />
В пламени ярких закатов, написанных сочно,<br />
То, что рисунок позволит мне сделать не плоским:<br />
Твой силуэт &#8212; почти исчезающей точкой.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Часы пробили, покосились тени,<br />
День вытянулся как подросток &#8212; враз,<br />
И лебедой заросшие ступени<br />
От влажности сменили свой окрас.<br />
Приметы все, присущие природе,<br />
Подталкивают к смене игрока,<br />
Но как-то ничего не происходит.<br />
&#8212; Пока, &#8212; меня поправишь ты, &#8212; пока&#8230;<br />
И мир достанется тому, кто будет кроток<br />
В кипящем вареве из нелюдей-людей,<br />
А у меня прощаться есть работа,<br />
Я многого уже достигла в ней.<br />
Расставлены, почти что под линейку,<br />
Готовые проснуться тополя,<br />
И новенькой дороги лентой клейкой<br />
Прихвачены размокшие поля.<br />
Мой хмурый мир, одетый бедно вечно,<br />
Охваченный долгами и войной,<br />
Ты для меня тот самый первый встречный,<br />
Который попрощается со мной.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>К сегодняшнему дню, уже устав,<br />
Искать ответы и неравнодушных,<br />
Я возвращаюсь в давние места,<br />
Где тишиной закладывает уши,<br />
И одиночество, что тоже дефицит,<br />
Подходит робко и садится рядом,<br />
И спрашивает тихо: &#187;Не болит?&#187;,<br />
А я могу ответить только взглядом:<br />
Болит, конечно, так как я жива<br />
И память до сих пор не растеряла,<br />
Хотя пути припрятала трава,<br />
Хотя попутчиков на них осталось мало&#8230;<br />
Но иногда, когда луна в окне<br />
Тенями пишет имена по списку,<br />
Я нахожу, оставленные мне,<br />
Немые знаки от ушедших близких.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Никто не знает &#8212; где межа, где срок?<br />
История не учит и не лечит,<br />
Сегодня пуля для тебя брелок,<br />
С ней, слава богу, не случилось встречи.<br />
Сегодня ты неразличим в толпе &#8212;<br />
Прожорливой ленивой безразличной,<br />
Не тех в ней ищут, и совсем не те<br />
Становятся кумирами и пищей.<br />
Тебя на каждой станции метро<br />
Глотают переходы и вагоны,<br />
В них, как и ты, никто не знает срок<br />
Когда отторгнет нас земное лоно.<br />
Металл в ладони напоен теплом,<br />
Я путаницу мыслей подытожу:<br />
Я не о том&#8230;я вовсе не о том.<br />
Ты просто будь, как прежде, осторожен.</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Сергеем Шишом специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Ирины Берёзы.</em></strong></p>
<h5>Сергей Шиш</h5>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Ты можешь просчитать свой каждый шаг,<br />
Иметь вообще непаленную ксиву,<br />
Но все мы носим на себе вышак<br />
И не в курсах, когда он вступит в силу.</p>
<p>Ты чист сегодня белизной листа<br />
И веришь, что таким же будешь завтра,<br />
А свежая маслина, как с куста,<br />
Из ниоткуда прилетит внезапно.</p>
<p>В столыпине у каждого свой срок<br />
И дела нет, что в сердце у поэта.<br />
В моей маляве все шестнадцать строк<br />
Написаны об этом и про это.</p>
<p>Ментов и наши сочтены часы,<br />
И взвешены все радости и боли.<br />
Я не гоню, не путаю рамсы,<br />
Будь просто жив и не в тюрьме, на воле.</p>
<p><strong>Персональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Константин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрій Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Елена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергей Шиш</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Великое искусство жизни — играть много, но рисковать немногим&#187;.</em></h5>
<p><strong>Сэмюэл Джонсон</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62317/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>6</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Юрій Прокопенко (Юрий Прокопенко). Вірші</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62315</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62315#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 12:47:48 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<category><![CDATA[Юрий Прокопенко]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62315</guid>

					<description><![CDATA[Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Юрія Прокопенка. Перший етап квесту пройдено. Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено: За версією читачів-експертів: Сам собі На думку поетичного журі: Сам собі Другий етап&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-62361" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-150x150.jpg" alt="Юрій Прокопенко (Юрий Прокопенко)" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Прокопенко.jpg 208w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a>Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Юрія Прокопенка.</p>
<p><strong>Перший етап квесту пройдено.</strong> Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">За версією читачів-експертів: <em>Сам собі</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">На думку поетичного журі: <em>Сам собі</em></p>
<p><strong>Другий етап квесту теж завершено.</strong> Його секрет був у тому, що автором одного з текстів на цій сторінці є не Юрій Прокопенко, а Наталія Бельченко. Однак Наталія написала його на тему віршу Юрія, тобто створила свого роду поетичний парафраз.</p>
<p>Дякуємо всім, хто брав участь і в другому етапі квесту, примірявши на себе роль літературного детектива.</p>
<p>Якій ж це вірш? В кінці сторінки ви знайдете відповідь на це питання <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>Краплі</em></h5>
<p>Дощ. Уся правда в ногах, мимоволі.<br />
Що ж, сховаєшся під парасолю?<br />
Крок. Ця злива пахне віками.<br />
Змок і відчув, як вода точить камінь.<br />
Йди. Зараз, бо завтра – мара.<br />
Ти – жовтня тріумфальна пора.<br />
Хто піде з тобою дорогою в дощ?<br />
Зло не мокне в калюжах посеред площ.<br />
Світ одинокий, бо теж без пари,<br />
Зблід, але постійно величчю марить.<br />
Десь у неба люди благають змін.<br />
Сенс? Бери і роби, а втім…<br />
Крик – відлітають у завтра пташки.<br />
Звик. І обернувся краплями ти.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Знову</em></h5>
<p>Ось я знову іду тихим дощем,<br />
Повз вікно твоєї свідомості,<br />
Закарбовую ритм любовних поем.<br />
Я – твій досвід, ти – моя молодість.</p>
<p>Знов розчісую вітром коси твої,<br />
Потаємним бажанням дихаю в такт,<br />
І бажання ті – як повітряні кораблі.<br />
Я – твій сон, ти – моя квітка мак.</p>
<p>Загортаю у ніжні обійми тебе,<br />
Наче вечір липневою ковдрою,<br />
Та ілюзія ця – серце сильно шкребе.<br />
Я – твій зойк, ти – мої спомини.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Сам собі</em></h5>
<p>І кожен сам собі коваль,<br />
І кожен сам собі горнило,<br />
Загартування неможливе,<br />
Якщо до себе маєш жаль.</p>
<p>І кожен сам собі гончар,<br />
І кожен – неповторна глина<br />
Піддатлива і м’якотіла,<br />
Допоки не відчула жар.</p>
<p>І кожен сам собі суддя,<br />
Обвинувачення і захист –<br />
Тож треба витримати натиск,<br />
Коли цькують сто тисяч я.</p>
<p>І кожен має відчуття,<br />
Що він один на цілий всесвіт…<br />
Цих «кожен сам собі» ще безліч,<br />
З яких складається життя.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Осіння сальса</em></h5>
<p>Спочатку були сльози – як дощі,<br />
Чи навпаки, були дощі – як сльози,<br />
Невиміряні крапельки душі,<br />
Що омивали мертве листя в бронзі.</p>
<p>Згори до низу, сонце з падолистом,<br />
Танцюючи свою останню сальсу,<br />
Підкреслювало кроків спільну рису,<br />
Життєвих днів – тужливості прикрасу.</p>
<p>Осінній всесвіт барвами щодня,<br />
Благав у неба не дощів, а сонця,<br />
Той холод сліз, самотність забуття,<br />
Цього усі безмежно боїмося.</p>
<p>Колись скінчиться круговерть життя<br />
І сонця з листям ця осіння сальса…<br />
Молився всесвіт і молюся я –<br />
Якщо і смерть, – то хай буде прекрасна.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Без обіцянок</em></h5>
<p>Ми з тобою – ні друзі, ні вороги –<br />
а так…<br />
Маємо на згадку яскраве минуле –<br />
спільне.<br />
Кожен з нас платить за торги –<br />
мідяк,<br />
Кожен, натомість, отримує кухоль<br />
зілля.<br />
Ти живеш сама, як поранена пташка –<br />
без льоту,<br />
Я живу один, ніби впійманий пугач<br />
Кімнатний.<br />
З голови завжди викидати важко –<br />
дрібноту,<br />
Особливо, коли дрібнота ця – туга<br />
приватна.<br />
І коли в подушках тихо очі стуляю<br />
на ранок,<br />
Ніби п’ю, як ти – зілля з кухля снів<br />
та ілюзій,<br />
Навіть у спільних снах – я не даю<br />
обіцянок,<br />
Напевне тому ми досі – ні вороги,<br />
ні друзі…</p>
<p><em><strong>Наступний вірш написано Наталіею Бельченко спеціально для проекту &#171;Поетична вакцинація&#187; на тему попереднього тексту, тобто є свого роду парафразом на вірш Юрія Прокопенко.</strong></em></p>
<h5><span style="color: #800000;">Наталія Бельченко </span></h5>
<h5><em>Літати</em></h5>
<p>Важко нам, ні друзям, ні ворогам,<br />
В цьому орнітологічному раї,<br />
Де із зіллям кожен з нас сам-на-сам,<br />
Ті, хто не літає і не співає.<br />
Сон нас ловить сіттю дрібних страхів,<br />
Головне, не дати їм обіцянок,<br />
Щоби жоден з цих страхів не хотів<br />
Чимсь шантажувати нас кожен ранок.<br />
Та невже – я пугач, а ти сова –<br />
Разом не шугнемо ми із кімнати,<br />
Щоб розбити кухоль один на два<br />
Чи на щастя плакати і літати?</p>
<p><strong>Персональні сторінки учасників віртуального квесту «Поетична вакцинація»: </strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталія Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ірина Береза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михайло Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Костянтин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скринник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Олена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергій Шиш</a></p>
<p><strong>Читати подробиці про проект <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Люди ніколи не виявляли більшої дотепності, ніж у винаході гри&#187;.</em></h5>
<p><strong>Готфрід Вільгельм Лейбніц</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62315/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Наталія Бельченко (Наталия Бельченко). Вірші</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62312</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62312#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 12:25:37 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Наталия Бельченко]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62312</guid>

					<description><![CDATA[Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасниці віртуального квесту «Поетична вакцинація» Наталії Бельченко. Перший етап квесту пройдено. Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено: За версією читачів-експертів: В темний ліс потрапляю, і тягне На думку поетичного&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62357" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко.jpg" alt="" width="108" height="108" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко.jpg 108w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Бельченко-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 108px) 100vw, 108px" /></a>Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасниці віртуального квесту «Поетична вакцинація» Наталії Бельченко.</p>
<p><strong>Перший етап квесту пройдено.</strong> Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">За версією читачів-експертів: <em>В темний ліс потрапляю, і тягне</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">На думку поетичного журі: <em>В темний ліс потрапляю, і тягне</em></p>
<p><strong>Другий етап квесту теж завершено.</strong> Його секрет був у тому, що автором одного з текстів на цій сторінці є не Наталія Бельченко, а Константин Міненков. Однак Константин написав його на тему віршу Наталії, тобто створив свого роду поетичний парафраз.</p>
<p>Дякуємо всім, хто брав участь і в другому етапі квесту, примірявши на себе роль літературного детектива.</p>
<p>Якій ж це вірш? В кінці сторінки ви знайдете відповідь на це питання <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Мурмурація звуків з коріння до крони<br />
На живому осонні.<br />
Не шпаки, а маленькі нелякані дзвони,<br />
Як вуста по долоні.<br />
Розмовляють розумно довірливі сови<br />
У самому осерді.<br />
І звільнитися можна в гіллі світового<br />
Древа навіть від смерті:<br />
Ніжним зором пташиним і слухом зачате<br />
На Різдвяному тижні<br />
Від горішнього вітру – ще довго співати,<br />
І почують горішні.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>В темний ліс потрапляю, і тягне<br />
Перекласти, що сови кричать.<br />
Угорі – сім’я зоряне, спрагле<br />
В цьому році останніх зачать.</p>
<p>Як зі станції йдеш крізь вологу,<br />
Цілувати, не просто іти,<br />
Ліс грудневий дозволить потроху,<br />
Не настільки цнотливий, як ти.</p>
<p>Замок чи не замком буде доти<br />
На губах. В змові тільки ліси.<br />
Перекласти б нарешті на дотик<br />
Все, що ти мені відповіси.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Коктебель</em></h5>
<p>Співай, коктебельська цикадо&#8230;<br />
Кров спеки шумує в кущах.<br />
Як брила здичіла агата<br />
Напружується Карадаг.</p>
<p>Лежиш на нудистському пляжі<br />
Із пагорбами в один клік<br />
І дивишся сни Карадажі,<br />
А сам ти жаркий сердолік.</p>
<p>Блукати не переблукати<br />
В духмяних колючих степах.<br />
Серпневі кольчуги і лати<br />
Повсюдно замощують шлях.</p>
<p>Віками тут бились народи,<br />
А нині лиш літо мечем<br />
Блищить, втихомиривши води<br />
Для тих, хто шукає Едем.</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Лисяча бухта – для тих, хто не спить<br />
Попід гілками маленьких дубів,<br />
Хто заховатись під ними хотів,<br />
Тільки проґавив нагоду і мить.</p>
<p>Каперси в Лисячій бухті ростуть,<br />
Вище – травневої яблуні цвіт.<br />
Від Ечкі-Дага торована путь<br />
Каже, що ти вже завершив похід.</p>
<p>Човен закинутий в нас на шляху,<br />
Хоче до моря, до шхун і галер.<br />
Перепаковуєшся нашвидку,<br />
Чи зачерпнути зумієш тепер</p>
<p>Наче ті русичі Дону в шолом –<br />
Гори і море колишнім човном?</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Випліскуючи дощ долонями з-під міста,<br />
Як рибу з-під моста висьорбують ловці,<br />
Ти вихопиш себе, весела і троїста,<br />
Пізнавши шлях в очах, околиці й ріці.</p>
<p>Непевний, непрямий, ледь-ледь солонуватий,<br />
На смак його ідеш, б’є в голову напій.<br />
В горіхових очах захочеться стрибати,<br />
Як бісик, білка, шлях, непевний, непрямий.</p>
<p><em><strong>Наступний вірш написано Константином Міненковим спеціально для проекту &#171;Поетична вакцинація&#187; на тему попереднього тексту, тобто є свого роду парафразом на вірш Наталії Бельченко.</strong></em></p>
<h5><span style="color: #800000;">Константин Міненков</span></h5>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Є сміх до сліз, але ж вони солоні.<br />
Лягає тінь на вікна, наче грати.<br />
І чарівний напій не б’є у скроні,<br />
І залишається одне тільки – стрибати…</p>
<p>Стрибай чи не стрибай, що коїться, не втямиш:<br />
В долоні ловиш дощ – в обличчя б’є хвостом.<br />
Висьорбуй чи тони, але на часі саме ж<br />
Веселки міст звести й сховатись під мостом.</p>
<p>А твій колишній – той, з фігурою гімнаста.<br />
Він потім довго пив один в сумних ночах.<br />
Допоки не прийшла жахлива та пухнаста,<br />
Чий хвіст – як дим рудий. І бісики в очах.</p>
<p><strong>Персональні сторінки учасників віртуального квесту «Поетична вакцинація»:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ірина Береза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михайло Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Костянтин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрій Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скринник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Олена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергій Шиш</a></p>
<p><strong>Читати подробиці про проект <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поетична вакцинація&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Гра &#8212; вища форма дослідження&#187;.</em></h5>
<p><strong>Альберт Ейнштейн</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62312/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Елена Шелкова (Олена Шелкова). Стихотворения</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62288</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62288#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 10:09:24 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Елена Шелкова]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62288</guid>

					<description><![CDATA[Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Елены Шелковой. Первый этап квеста пройден. Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено: По версии читателей-экспертов: Красота с одиночеством бродят По мнению поэтического жюри: Без ухищрений и&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-62364" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-150x150.jpg" alt="Елена Шелкова (Єлена Шелкова" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова-60x60.jpg 60w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Шелкова.jpg 208w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a>Поздравляем! Вы попали на страницу участницы виртуального квеста «Поэтическая вакцинация» Елены Шелковой.</p>
<p><strong>Первый этап квеста пройден.</strong> Спасибо всем, кто проголосовал! Лучшее стихотворение определено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">По версии читателей-экспертов:<em> Красота с одиночеством бродят</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">По мнению поэтического жюри:<em> Без ухищрений и искусов</em></p>
<p><strong>Второй этап квеста тоже завершен. </strong>Его секрет был в том, что автором одного из текстов на этой странице является не Елена Шелкова, а Игорь Касьяненко. Однако Игорь написал его на тему стихотворения Елены, то есть создал своего рода поэтический парафраз.</p>
<p>Спасибо всем, кто участвовал и во втором этапе квеста, примерив на себя роль литературного детектива.</p>
<p>Какое же это стихотворение? В конце страницы вы найдете ответ на этот вопрос <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Во мне живут слова, как звёзды в тучах,<br />
но ты к ним ни по лунному лучу<br />
не проберёшься, ни во снах летучих<br />
не допаришь. Я их тебе молчу.</p>
<p>Молчу тебе, и никому другому,<br />
молчу с безбрежной нежностью такой,<br />
что молния даёт, играясь, грому<br />
догнать себя и увести в покой.</p>
<p>В них нет ключей в их лоне мало чаяний,<br />
но в душном Вавилоне наших дней<br />
они – неизречённое молчанье,<br />
а значит, нет их чище и честней.</p>
<p>Молчанье было до всего иного.<br />
Его прервать легко – лишь позвони.<br />
Но если я в ответ скажу хоть слово,<br />
то я не знаю, что придёт за ним.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>А клоун в буфете печален, не весел<br />
И нос накладной над тарелкой повесил.<br />
Артисты носы за ареной не носят,<br />
Зачем же остался, остался ты с носом?</p>
<p>Ведь жил ты спокойно, легко, безопасно,<br />
Зачем ты сбежал из картины Пикассо?<br />
Ну, мухи садились и люди глазели,<br />
Но это не повод сбегать из музея!</p>
<p>И знают лишь зимние окна-балконы<br />
Как душно дышать сквозь слои поролона,<br />
Как страшно в любовный колодец кидаться,<br />
Ведь нос, он мешает тебе целоваться!</p>
<p>Планета не станет светлее вертеться<br />
От шарика цвета безмозглого сердца.<br />
Здесь столько безносых, что нюхают розы,<br />
А станешь собой – и останешься с носом.</p>
<p>Но всё же, под вечер, как звёзды, мерцая,<br />
У чудиков нежных носы зацветают.<br />
Я грустно живу, я сказать не умею,<br />
Но мне от носов этих красных теплее&#8230;</p>
<p>А Вам?</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>Без ухищрений и искусов<br />
Мы выбираем жизнь на вкус.<br />
К поэтам ночью ходит Муза,<br />
А к поэтессам ходит Муз.</p>
<p>Я стала бледною, как груша,<br />
За что мне тяжкий этот груз?<br />
Ведь я хотела просто мужа,<br />
А вместо мужа &#8212; только Муз…</p>
<p>Лежит немытою посуда,<br />
Мне не понять, «в чём сила, брат».<br />
Хочу сбежать, сбежать отсюда<br />
К тебе – на сто стихов назад!</p>
<p>Воспоминания не ранят,<br />
Я на тебя уже не злюсь.<br />
Конечно, муж терпеть не станет,<br />
Когда на кухне ночью Муз.</p>
<p>Что натворила я?!! Творенья…<br />
Холодный Муз глядит в упор.<br />
И каждое стихотворенье<br />
Себе же смертный приговор.</p>
<p>Характер мой – конец любому.<br />
И от меня (я так боюсь!)<br />
Не только муж сбежит из дому,<br />
Но и последний хилый Муз…</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>…а грузовик разбился вместе с грузом.<br />
И выпало их чуть ли не две тонны.<br />
Катились трассой смелые арбузы,<br />
Как головы романтиков казнённых.</p>
<p>Побег арбузов! Тысячи по лужам…<br />
Глядел на них и удивлялся кустик.<br />
А тот арбуз – кривой и неуклюжий &#8212;<br />
Моя башка, слетевшая от грусти!</p>
<p>Какая нас вперёд толкала сила?<br />
И поняли не только липы – кедры,<br />
Что, даже став арбузом, я катилась<br />
К твоим ногам, к твоим промокшим кедам.</p>
<p>Друзья-арбузы, нас потом поймают<br />
И повезут на казнь в огромной клети.<br />
А люди ничего не понимают!<br />
И покупают нас на радость детям.</p>
<p>Романтики в неравном поединке…</p>
<p>Хоть так меня узнай по всем повадкам.<br />
Купи меня за семь рублей на рынке,<br />
Разрежь меня. Я буду очень сладкой…</p>
<p>&nbsp;</p>
<p style="padding-left: 120px;"><strong><em>ХХХ</em></strong></p>
<p>Красота с одиночеством бродят.<br />
Крепко спаяны эти пути.<br />
Кто кота, кто совёнка заводит,<br />
Ты меня,<br />
Ты меня заведи.</p>
<p>В Третьяковке и Лувре мне грустно.<br />
Что холсты, кринолины, парча?<br />
Пить с ладоней твоих &#8212; вот искусство,<br />
Что потомки должны изучать!</p>
<p>О любви и о птицах не спорят,<br />
Страшно, что не страшны поводки.<br />
Заведи меня!<br />
В лес или море,<br />
Заведи,<br />
Только не доводи</p>
<p>До того,<br />
Чтобы я заводила<br />
Не тебя,<br />
Не того и не там.</p>
<p>Птица может лететь легкокрыло<br />
Только к верным своим адресам.</p>
<p>&#8230;будут падать солдаты, снежинки,<br />
Таять вновь у Земли на груди.<br />
Бог заводит всё ту же пластинку&#8230;<br />
Заведи же меня,<br />
Заведи.</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Планету назови мою Печалье.<br />
А на планете этой, как цветы,<br />
Растут голубоглазые молчанья,<br />
И пляшут, пляшут лунные коты.</p>
<p>Меня учила нежность быть спокойней<br />
И провожать моё и не моё.<br />
Счастливых поездов тебе, перонье,<br />
Желает разбитное вороньё.</p>
<p>Езжайте, поезда, не очень шибко.<br />
Кондукторша, не будь в пути лиха.<br />
Ты совершила грубую ошибку,<br />
Богатого оставив жениха.</p>
<p>Пусть не заманят к морю крики чаек,<br />
Не завлечёт прогулкой свет Венер.<br />
Но если, вправду, золото – молчанье,<br />
То я давно уже миллионер.</p>
<p><strong><em>Следующее стихотворение написано Игорем Касьяненко специально для проекта &#171;Поэтическая вакцинация&#187; на тему предыдущего текста, то есть является своего рода парафразом стихотворения Елены Шелковой.</em></strong></p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Во мне живут слова, как звёзды в тучах,<br />
но ты к ним ни по лунному лучу<br />
не проберёшься, ни во снах летучих<br />
не допаришь. Я их тебе молчу.</p>
<p>Молчу тебе, и никому другому,<br />
молчу с безбрежной нежностью такой,<br />
что молния даёт, играясь, грому<br />
догнать себя и увести в покой.</p>
<p>В них нет ключей, в их лоне мало чаяний,<br />
но в душном Вавилоне наших дней<br />
они – неизречённое молчанье,<br />
а значит, нет их чище и честней.</p>
<p>Молчанье было до всего иного.<br />
Его прервать легко – лишь позвони.<br />
Но если я в ответ скажу хоть слово,<br />
то я не знаю, что придёт за ним.</p>
<h5><span style="color: #800000;">Игорь Касьяненко</span></h5>
<p>&nbsp;</p>
<p><strong>Персональные страницы участников виртуального квеста &#171;Поэтическая вакцинация&#187;:</strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталия Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ирина Берёза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62281" target="_blank" rel="noopener">Михаил Геревич</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Игорь Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Константин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрий Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скрынник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергей Шиш</a></p>
<p><strong>Читать подробности о проекте <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Игроку тяжелее всего не проигрыш, а то, что нельзя продолжать игру&#187;. </em></h5>
<p><strong>Анна Луиза Жермена де Сталь</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62288/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>4</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Михайло Геревич (Михаил Геревич). Вірші</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/62281</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/62281#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 01 May 2020 09:30:58 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Михайло Геревич]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[поэты]]></category>
		<category><![CDATA[стихи]]></category>
		<category><![CDATA[творчество]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=62281</guid>

					<description><![CDATA[Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Михайло Геревича. Перший етап квесту пройдено. Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено: За версією читачів-експертів: «Найкращий день у цьому кращому з світів» На думку&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич.png"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright size-full wp-image-62350" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич.png" alt="Михайло Геревич (Михаил Геревич)" width="104" height="104" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич.png 104w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-150x150.png 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-160x160.png 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-320x320.png 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/05/Геревич-60x60.png 60w" sizes="auto, (max-width: 104px) 100vw, 104px" /></a>Вітаємо! Ви потрапили на сторінку учасника віртуального квесту «Поетична вакцинація» Михайло Геревича.</p>
<p><strong>Перший етап квесту пройдено.</strong> Спасибі всім, хто проголосував! Кращий вірш визначено:</p>
<p style="padding-left: 30px;">За версією читачів-експертів: <em>«Найкращий день у цьому кращому з світів»</em></p>
<p style="padding-left: 30px;">На думку поетичного журі: <em>«Найкращий день у цьому кращому з світів»</em></p>
<p><strong>Другий етап квесту теж завершено.</strong> Його секрет був у тому, що автором одного з текстів на цій сторінці є не Михайло Геревич, а Юрій Прокопенко. Однак Юрій написав його на тему віршу Михайла, тобто створив свого роду поетичний парафраз.</p>
<p>Дякуємо всім, хто брав участь і в другому етапі квесту, примірявши на себе роль літературного детектива.</p>
<p>Якій ж це вірш? В кінці сторінки ви знайдете відповідь на це питання <img decoding="async" class="kws-smiley" src="https://creativpodiya.com/wp-content/plugins/kama-wp-smile/packs/qip/smile.gif" alt="smile" />.</p>
<h5><em>Думка 01.11-ого</em></h5>
<p>Довга безсонна ніч і ранкова кава.<br />
А під кінeць, як зáвжди, чогось насниться.<br />
Ось на роботу рушив &#8212; звичайна справа.<br />
Лиш цифeрблат підкажe &#8212; ужe спізнився.</p>
<p>Дeнь роздає своЇ нeпомітні знаки:<br />
Свята, що з США, атрибути всюди:<br />
Нe колосяться нині пшeниця-злаки,<br />
Так надамо ж хоча би видовищ люду.</p>
<p>Повз магазини і дeрeв’яні лавки<br />
Слідую далі вказаному маршруту.<br />
В дeнь розпланований в думці заношу правки.<br />
Якби до дна розпить трудову отруту&#8230;</p>
<p>Сіра будeнність міста мeнe лякає.<br />
Той – щось горланить. Той – споглядає строго.<br />
Ось чоловік рукою махнув, спиняє:<br />
&#171;Хлопчe, будь ласка, скажи: а ти віриш в Бога？&#187;</p>
<p>Трохи знайшлося місця для здивування.<br />
Так нeкультурно будe нe відповісти.<br />
Ну, нe чeкав відвeрто цього питання:<br />
«Я&#8230; поспішаю&#8230; сильно&#8230; Я мушу бігти&#187;&#8230;</p>
<p>Далі &#8212; пробіжка, видих &#8212; і ось автобус.<br />
Вжe по 7 гривeнь&#8230; Божe, які витрати！<br />
Сміхом заллється внутрішній сeрця голос:<br />
&#171;Божe»？- І справді: звідки такі цитати？&#8230;</p>
<p>Можe, і справді відповідь трeба дати.<br />
Навіть нe старцю, просто собі самому.<br />
Нe хрeстоносця жe пропонують лати.<br />
Просто &#8212; коротка думка коротким словом&#8230;</p>
<p>Я нe звeртав уваги на ці вагання.<br />
І вeликодній кошик святив спокійно.<br />
Дужe лeгкe, банальнe такe питання:<br />
Алe слова нe зміг підібрати вірно&#8230;</p>
<p>Довга дорога і тягарeм звисає<br />
Твeрджeнь простих і складних запeрeчeнь сума&#8230;<br />
З думки збиваюсь. Хтось там зайшов &#8212; штовхає.<br />
В мозок впилися чиїсь їдкі парфуми&#8230;</p>
<p>Хто нам дарує право ввійти до раю？<br />
Хто нас гартує смeрчeм або війною？<br />
Або і справді, просто нe вистачає<br />
Бога, аби наповнить усіх любов’ю？&#8230;</p>
<p>Чи нe пізнав чи блудливо згубив я віру？<br />
Просто прийми, що маєш &#8212; сказав би стоік&#8230;<br />
Мозком скуйовджeним далі вглядаюсь в прірву –<br />
А чи вглядається в мeнe Господь потóйбік？</p>
<p>Eйдоси, Дeміурги &#8212; можливо, іншe？<br />
Ряси і златий купол &#8212; нe більш святого&#8230;<br />
Я б запитався в іммораліста Ніцшe:<br />
Створeння жінки – помилка була Кóго？</p>
<p>Можна би навіть сюжeт розіграть комeдій<br />
З тeоцeнтричного цього ось діалогу:<br />
Нeпeрeконливі тeзи тeодіцeї<br />
Нe виправдовують зовсім наявність злого&#8230;</p>
<p>Довго я міг так гратись в думках словами.<br />
Довго автобус їхав, бо скрізь затори.<br />
Навіть згадав, чомусь, про змію Сансари,<br />
Тільки – моя зупинка. Пора виходить.</p>
<p>Кожeн вжe, мабуть, був у такому стані:<br />
Сповіді сeрця бранця пeрeд собою.<br />
Вийшов, зайшов &#171;на службу&#187; і всі питання<br />
Стeрло так просто й мітко, нeмов рукою.</p>
<p>Можe, віднині вибрати новe гасло？<br />
Більшe – надії, віри, а мeншe – злого&#8230;<br />
Шкода&#8230; мабуть, поїздки одної мало<br />
Відповіти на питання, чи віриш в Бога&#8230;</p>
<p>Щоб я сказав, якби завтра мeнe спитали&#8230;<br />
Чи нe злякався б знову питання цього?<br />
Шкода, здається цілóго життя замало,<br />
Щоб зрозуміти – віриш чи ні у Бога&#8230;<br />
Щоби зневіритись або повірить в Бога…</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>Нóвими іскрами нóві вспалахують цінності.<br />
Нóве суспільство новими крокує маршрутами.<br />
Все: попрощались назавжди з «савковими» путами!<br />
Гордо збираєм жнива Революції Гідності,<br />
Та ось розгледіти важко, якими заслугами –<br />
Поки що – трупами… Поки що – трупами…</p>
<p>Стан перманентний країни, набувши циклічності,<br />
Дуже лякає старими людей атрибутами:<br />
Шляхтич з магнатом постійно міняється групами,<br />
Меншість не хоче помітити сірої більшості,<br />
Важко тут щось говорити словами не грубими, &#8212;<br />
Легко – мовчати… Полігши холодними трупами…</p>
<p>Нішу старих злодіянь зайнялú нóві цінності.<br />
Мовчки все це проковтнемо ми схудлими скулами.<br />
«В формі» нас хочуть тримати своїми цензурами? –<br />
Я, якщо чесно, й не бачу у цьому трагічності –<br />
Звикли ж миритися з різними долі фактурами –<br />
Тільки – не з трупами… Тільки – не з трупами…</p>
<p>Але у цій же картині похмурої дійсності,<br />
І у суспільстві новóму з новими фігурами,<br />
Легко усе епіграмами й карикатурами<br />
Висміяти… Новий курс – має, звісно, погрішності,</p>
<p>Нóві стратегії дрáзнять новими приблудами,<br />
Та – ми готові іти вже новими маршрутами!<br />
В цій революції кожен черпнув каплю гідності.<br />
Просим одне: Ні – не «Згляньтесь над нами сутулими»! –<br />
Лиш – не гартуйте нас трупами… Тільки – не трупами…</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 120px;"><em>ХХХ</em></h5>
<p>«Найкращий день у цьому кращому з світів» –<br />
Життя повинно би іти під цим девізом,<br />
А ми ж банально несемо валізу<br />
Своїх проблем. Рожевих мрій і снів…<br />
Найкращий світ… із кращих із світів…<br />
Цікаво, що мав на увазі Лейбніц,<br />
Коли забувши про «верховну зверхність»,<br />
Казав, що Бог створив усе те, що хотів,<br />
Не просто вірно – а найкращим чином…<br />
І співставляючи поняття «Зло», «Буття»,<br />
Він кинув зовсім новий погляд на життя,<br />
А ми ж гадаємо над тим, чи це доцільно…<br />
А ми гадаєм: «Що таке життя»?,<br />
А ми гадаєм: «В чому сутність Бога?»,<br />
А ми гадаєм, ця життя дорога<br />
Куди нас виведе: до щастя, до пуття –<br />
Чи в інше русло? Скажемо, в болото…<br />
Куди нас виведе, скажіть, «суворий» час?<br />
Можливо, просто, «поламають» нас…<br />
Можливо, душу продамо за злото.<br />
Можливо – ні… Можливо, навіть так.<br />
Можливо згинемо під гнітом справ…<br />
Хто хоч в однім життєвім герці вже програв –<br />
Той просто йде. Іде… Хоч розуміє,<br />
Часом кружля Земля «не зовсім по осі»,<br />
Й жорстоко б’ються проти всіх усі,<br />
І виживає кожен як уміє&#8230;<br />
Але іде… Від злості шаленіє,<br />
Але – іде. І не сповільнить крок:<br />
Як світ жорстокий цей створив суворий Бог,<br />
Таким він є… Хай сонце і не гріє,<br />
«Вона» – не любить… Байдужістю б’є.<br />
Закралась думка: «Все це не моє».<br />
Чому герой покірно сльози ллє,<br />
В душі ж розніженій змія притулок в’є?<br />
Чудовий світ… Найкращий із світів.<br />
Чудовий світ і кращого немає.<br />
Когось – рятує, а когось – ламає.<br />
Твій задум, Боже, я не зрозумів,<br />
Думок – багато: роздуми, вагання.<br />
Останнє тільки буде запитання:<br />
(Давай, забудем на секунду неба гніт),<br />
Якщо ти справді ідеальний дав нам світ,<br />
Чому же ми Тобі шукаєм виправдáння?</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5><em>Божевілля?  </em></h5>
<p>Фрази з eкранів благословіння<br />
Губляться дико в глухій мeтушні:<br />
Скажe хтось тихо: «Цe – божeвілля».<br />
Хтось запeрeчить, що ні.</p>
<p>Маски &#8212; щe трохи &#8212; й дорожчі чарзілля,<br />
Падає совість всe нижчe в ціні.<br />
Скажe хтось ствeрдно: «Цe – божeвілля» –<br />
Хтось запeрeчить, що ні.</p>
<p>Новим гeроям &#8212; би вийти з підпілля, &#8212;<br />
Що споглядають, як тонeм в багні.<br />
Щe вам обмeжeнь! – «Цe божeвілля»,<br />
Я б запeрeчив, що ні&#8230;</p>
<p>Спалах дeпрeсій&#8230; В Раді &#8212; свавілля,<br />
А на сімeйних бюджeтах нулі:<br />
Кажeмо хором: «Цe – божeвілля».<br />
Хтось запeрeчить, що ні.</p>
<p>Ось на порозі Дeнь Воскрeсіння,<br />
Свято у душах і на столі.<br />
Я жe згадав, що живeм в божeвільні&#8230;<br />
Хтось запeрeчує – ні.</p>
<p>В мeнe &#8212; вжe місяць з часів карантина,<br />
Зняв калeндар, що висів на стіні:<br />
А в голові &#8212; лиш одна мeдицина.<br />
В інших так само &#8212; ні?</p>
<p>Тільки, життєвий потік &#8212; нe спинити:<br />
Статуси нові в старої зeмлі,<br />
Нам &#8212; карантини, маски і спирти –<br />
А хлопці ж то на війні&#8230;</p>
<p>Скажe хтось: жах. Хтось &#8212; що було і гіршe.<br />
Маска моя кип&#8217;ятиться в котлі.<br />
Я б зятягнув її, щоб потугішe –<br />
Так, щоб на вуха й на очі злі&#8230;</p>
<p>Гeть божeвільна сумна картина,<br />
Та, якщо чeсно, здається мeні:<br />
В рeанімації моя країна&#8230; –<br />
Хто запeрeчить, що ні?</p>
<p>&nbsp;</p>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>Усе тобі </em></h5>
<p>Не маю я нічого, бо кохаю…<br />
Таке життя — усе, що мав — роздав,<br />
Лишилось тільки попивати каву,<br />
Дописувати те, що не сказав.</p>
<p>Зціпивши зуби проковтну зневіру,<br />
Розчарування з того, що не ти<br />
мені шепочеш: «Я — твоя, мій милий»<br />
Рядком лягаєш у мої вірші.</p>
<p>Ні таємниці твόї, ні обличчя —<br />
Не зберігав, не бачив, не втрачав,<br />
Облишив сум, і попри протиріччя,<br />
Свою любов тобі подарував.</p>
<p>Усe тобі: усe, чого нe маю,<br />
Усe, що мав, усe, що загубив.<br />
Всe, що роздав, кому лишe – нe знаю,<br />
Тeбі віддав би &#8212; так тeбe любив&#8230;</p>
<p>Усe – тобі: чого нe вистачає,<br />
Чого одeржу, що іщe зроблю,<br />
Що зрозумію, аджe щe &#8212; нe знаю:<br />
Лишe тобі. Лишe тeбe люблю.</p>
<p>Усe, що є. Усe, що вириваю<br />
З кликів гострeзних сірого буття:<br />
Я роздаю. Гублю, і залишаю<br />
На поворотах кавeрзних життя.</p>
<p>Хай хтось мeнe за дурня, мабуть, має,<br />
Що нeстійкі такі мої кити&#8230; &#8212;<br />
Навіщо всe ж, чим оволодіваю,<br />
Якщо Тобі нe можу віддати？</p>
<p>Дивлюсь у даль. Крокую. Обираю<br />
Круту ту стeжку, по якій б іти:<br />
В кав&#187;ярні з кимось каву попиваю,<br />
Щоби пeрeконатись &#8212; цe &#8212; нe Ти.</p>
<p>Я &#8212; розчаруюсь. Вміло порівняю,<br />
Стиснувши зуби, як завжди &#8212; стeрплю.<br />
Віддамся суму. Потім &#8212; пригадаю,<br />
Цe всe &#8212; нe просто&#8230; Я ж &#8212; Тeбé &#8212; люблю&#8230;</p>
<p>І… нe болить. І зовсім нe тeрзає.<br />
І так, чомусь, спокійно на душі:<br />
Щасливим є, що по тобі страждаю,<br />
Хоч щe ніколи нe присвячував вірші&#8230;</p>
<p>Нe знаю навіть, як ти виглядаєш,<br />
І під яким на світ цeй дивишся кутом…:<br />
Чого боішся і чого так прагнeш,<br />
Що розумієш під добром і злом.</p>
<p>І на душі який сeкрeт тримаєш&#8230;<br />
Його я міг би вічно бeрeгти&#8230;<br />
Я дужe радий &#8212; ти мeнe нe знаєш&#8230;<br />
А я також нe знаю, ким є ти&#8230;<br />
………………………………………..<br />
………………………………………..<br />
Тeбe ніколи нe вкрадуть хижацькі зграї.<br />
Тeбe собою нe огорнe тьма:<br />
Я вдячний нeбу, що тeбe нeмає.<br />
Що ту люблю, кого&#8230; кого&#8230; нeма&#8230;</p>
<p><em><strong>Наступний вірш написано Юрієм Прокопенко спеціально для проекту &#171;Поетична вакцинація&#187; на тему попереднього тексту, тобто є свого роду парафразом на вірш Михайло Геревича.</strong></em></p>
<h5><span style="color: #800000;">Юрій Прокопенко</span></h5>
<h5 style="padding-left: 90px;"><em>Усе тобі </em></h5>
<p>Не маю я нічого, бо кохаю…<br />
Таке життя — усе, що мав — роздав,<br />
Лишилось тільки попивати каву,<br />
Дописувати те, що не сказав.</p>
<p>Зціпивши зуби проковтну зневіру,<br />
Розчарування з того, що не ти<br />
мені шепочеш: «Я — твоя, мій милий»<br />
Рядком лягаєш у мої вірші.</p>
<p>Ні таємниці твόї, ні обличчя —<br />
Не зберігав, не бачив, не втрачав,<br />
Облишив сум, і попри протиріччя,<br />
Свою любов тобі подарував.</p>
<p><strong>Персональні сторінки учасників віртуального квесту «Поетична вакцинація»: </strong></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62312" target="_blank" rel="noopener">Наталія Бельченко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62317" target="_blank" rel="noopener">Ірина Береза</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22073" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62475" target="_blank" rel="noopener">Костянтин Миненков</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/?p=62315" target="_blank" rel="noopener">Юрій Прокопенко</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/21211" target="_blank" rel="noopener">Лев Скринник</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/62288" target="_blank" rel="noopener">Олена Шелкова</a></p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/posts/22880" target="_blank" rel="noopener">Сергій Шиш</a></p>
<p><strong>Читати подробиці про проект <a href="https://creativpodiya.com/posts/62396" target="_blank" rel="noopener">&#171;Поэтическая вакцинация&#187;</a></strong></p>
<h5><em>&#171;Людина &#8212; це якась вигадана іграшка бога. Цьому-то і треба слідувати; треба жити граючи&#187;. </em></h5>
<p><strong>Платон</strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/62281/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
