У Сумах «вісім люблячих жінок» розслідують вбивство чоловіка

Автор: Игорь Касьяненко · 01.07.2020

У сумському обласному академічному театрі драми та музичної комедії ім. М.С.Щепкіна готовий до зустрічі з глядачем новий спектакль – вистава за п’єсою французького драматурга, режисера та актора Робера Тома «Вісім люблячих жінок».

Режисер-постановник – заслужена артистка України Олена Зарицька.

На сцені під час дійства знаходяться виключно жінки. Але події крутяться навколо чоловіка на ім’я Марсель. Він господар маєтку, де у ніч перед Різдвом зібралися вісім не чужих йому жінок. Інтрига розгортається з того, що жінки знаходять Марселя у його спальні з ножем у спині. Дуже швидко з’ясовується, що вбивця, скоріш за все, – одна з присутніх. І поки ще не прибула поліція, жінки починають власне розслідування, обвинувачуючи одна одну.

І тут на світ випливає чималенька кількість цікавих таємних подробиць про кожну з них. Виявляється що і дружина Марселя, і його сестра, і теща, і доньки не зовсім вже й такі «пухнасті» і позитивні, як здається на перший погляд. Але чим більше глядач дізнається про затемнені боки життя героїнь, тим більш живими вони стають. Бо живі люди складаються і з недоліків теж. Так вже влаштований наш світ, що в ньому є і день, і ніч, і весна, і осінь.

До того ж кожна героїня грає у своїй власній сценічній естетиці. Тобто ці жінки не дружать на сцені – вони суперниці у всьому. Що ілюструється різними манерами гри – від повного перевтілення у персонажа у одних до трохи відстороненого зображення героїні у інших, наче акторка навмисне підкреслює, що вона не така, як та, кого вона грає. У житті, до речі, жінки теж нерідко користуються цим дієвим прийомом.

В підсумку виникає барвиста естетично-психологічна суміш, за якої цікаво спостерігати. Таким чином, створюється динаміка у статичній ситуації, бо дійство постійно відбувається у одному місці.

Все завершується феєричним фіналом, який не розчулить тільки камінь.

І ще одна цікавинка. П’єса написана у 1958 році. Дія відбувається у Франції. Але виглядає і сприймається все так, ніби це наші місцеві, сучасні, зрозумілі і ментально, і душевно події.