Визитная карточка: Літературне об’єднання «ВИР»

z0jquJJQ4RAЛітературне об’єднання «Вир», м. Білопілля.  Створено  у 1959 році. Членами об’єднання у різні  роки були такі відомі і визначні особистості, як: Іван Низовий, Іван  Манжара, Петро Артюх, Наталка  Білоцерківець, Юрій Назаренко, Олександр Вертіль, Олексій Дерев’янко. 

Після певної паузи,   об’єднання відновилося у 2006 році, коли його керівником  стала Людмила Калиновська. Почесним головою  літературного об’єднання «Вир» наразі є член  Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім.. А.Головка  Іван Головченко.

 Члени об’єднання ведуть активну суспільну діяльність, проводять поетичні свята та  акції,  з  успіхом беруть участь у всеукраїнських  літературних форумах.

У роботі  об’єднання задіяні  поети, які мешкають у Білопіллі та селах Білопільского mzEQlI8xetcрайону.  В планах    розростання суто літературного  об’єднання в  новий мистецький загал, який об’днає не тільки  літераторів, а  й музикантів,  художників ті іншіх творчіх людей регіону.  

 Представляємо деяких «зірок»  нової генерації літературного об’єднання «Вир»

 Юрко Буберов

Народився 6 лютого 1986 року в с.Іскрисківщина, Білопільського району. Креативний,  слухає лише якісну музику (класику, рок). Освіта вища, педагогічна. Літературні  уподобання:  Е.-М. Ремарк, Е. Гемінгвей, Г. Бьойль,  О.Блок, С. Єсенін.

Поет з природженим відчуттям слова. У його віршах — як російською мовою, так і на українською — є і філософія, і живопис, і елементарні людські переживання звичайної людини, які втілюються в якісну поезію.

СЛОНИ

Ми – мамонти, і, – як слони ми.

У землю повростали баобабами,

Що, навіть, сонце заслонили

Собою, баобабами-незграбами.

 

Чотириного, п’ятипало

Ступаємо, i, за законом вдячності,

Нас в пiдворiттях тiлiпало

Од нашої, слонової, обачності.

 

Ми величаво-гордi в позах –

Як фараони, як царі обiленi.

О, Кафка Франц! «Метаморфози» –

Про нас, що в баобаби перевтiленi. 

Сергій Пономаренко

QGjP8mu5oYwЗа професією – учитель, за покликанням – журналіст, у душі – лірик. Ці три іпостасі роблять автора цільним та самодостатнім. А ще він – краєзнавець, громадський діяч. Повнота життя: побачене, пережите, передумане та вистраждане – відображено у його віршах – ліричних, інколи, іронічних, часто – терпких та глибоких.

 У віршах – світ, відчуття, переживання, болі, радощі і тривоги учителя української мови та літератури, заступника директора з навчально-виховної роботи Куянівського НВК Білопільського району,  світ побачений власними очима та пропущений через призму відкритої трепетної ранимої душі небайдужої людини.

Поет, який пише, «як Шевченко,» — «в бур’янах», без іронії кажучи, а просто так воно і є, де застигне — там і пише, начитує на диктофон, робить «захалявні книжки». Натхненний турист і мрійник.

Назавжди

Не було в нас з тобою розмови,

Не дивилися разом вистав,

Не проводив додому і знову

Не чекав я тебе й не стрічав,

 

Не освідчувався у коханні,

Не носив я тебе й не прохав,

Не приносив підсніжники ранні,

Та й думок я твоїх не знав.

 

Лише карі замріяні очі

Та відлуння твоєї ходи,

Світлий профіль у темряві ночі

Залишаться мені назавжди.

 

f7UwsDqYeT0                               

 

           Людмила Калиновська 

                   

Людина з «серцем в руках». З тих, про кого говорять: «без шкіри», душа і полум’яний  мотор  літоб’єднання, поетеса з чітким і впізнаваним стилем сильної жіночої поезії, часом жорсткої і відвертої, і одночасно — нескінченно жіночої і зрозумілої.

У 2004 році побачила світ власна книга віршів  “Одкровення”, у 2011 році – «..в омріяну голубінь».  Член Національної спілки журналістів України з 2000 року. Голова Білопільського літературного об’єднання «ВИР».

Коли…

.…коли моєму саду
впаде останнє червоне яблуко
Я буду плакати,
бо не визріло ще боками…
…Зернята тугі, зелені,
та вже не буде сходів…
Отих,
що вгору за небо вчепляться,
аби не питатися вітру,
коли їм тепер
до раю…


…коли моєму саду
впаде останній листочок
і стане землі сорочкою
чи місточком,
де чекає мене мій тато…
(…Навіть озирнутись нема до кого..!)
Піду, маленькою,
з ним за руку,
як колись, бувало, ходили.
У осінь збирати листя
містом…

 

 

 

 

 

 

 

 

1 балл2 балла3 балла4 балла5 баллов (оценок ещё нет)
Загрузка...

Читайте ещё по теме:


комментария 4

  1. Ирина:

    Любимо, дружимо!

    • Марина:

      Есть люди, которые живут бесполезно для других, сами по себе и для себя. Есть вредные, которые другим житья не дают.
      А есть такие как вы — выровцы — от вас в мире лучше становится. Спасибо вам за это! *THUMBS UP*

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


1 + 1 =