Край мій рідний — Україна!
«Край мій рідний – Україна!»
Край мій рідний – Україна!
Тут народились прадід мій і дід.
Ця земля уквітчана квітами, чарівна,
Що пройшла крізь терни всіх століть.
Стоять Кий, Щек, Хорив і Либідь
І дивляться на Київ з висоти.
На чудовий храм святої Софії,
Що мерехтить барвами своєї пишноти.
Це ж на нашій рідній Україні
Виспівують маленькі солов’ї.
Тихо шелестять кущі калини
Та шумлять поважно так гаї.
Приспів співають колоски пшениці,
А жайворонки заспів заведуть.
Дзюркочить вода в криниці
І все погане та лихе просить нас забуть.
Тільки на Вкраїні є газди і газдині,
Найсмачніша українська паляниця запашна.
Вербонька й калина – символи України
Оберігають Батьківщиноньку від зла.
У цілому світі країна єдина
І ниви безмежні, і білі хатки.
Медом пахне кожна билина,
Що росте на дорогій серденьку землі.
Ти для мене– рідна мати, Україно!
Я – твоя дитина назавжди.
Де б не довелося в світі бути,
А до тебе приведуть стежки.
Бо єднає нитка невидима,
Назавжди єдна наші серця:
Ти ж бо– матінка моя єдина,
Я– твоя кровиночка,дитя.
Мене влітку принесли лелеки
Не стала перешкодою їм довга путь.
Ти зігріла материнським серцем
І вселила материнський дух.
Підростаю і мужнію швидко,
Із тобою назавжди зрослась.
Ти – моя пахуча в лузі квітка.
Я ж – твого нектару напилась.
Рідна земле моя, Україно!
Признаюся щиро я тобі:
Не покину тебе ні в добрі,ні в журбі.
Усім серцем люблю я тебе, Батьківщино,
Адже з усіх країн найдорожча ти мені, Україно!
комментарии