Юлія Корсун (Курсорчик). Любові на світі більше, ніж думають люди
А які думки приходять у гості до вас, коли ви думаєте про слово „любов”? Я переконана, що це пов’язано з прохолодними світанками, маминою опікою та коханою людиною. Усе це і є любов. Тож я беру на себе почесну місію: написати прості слова про головне та дати декілька рецептиків щастя.
У людей часто лінь корелює з бідністю і фразою „немає часу”. Насправді ж, всесвітніх хвилин достатньо, щоб кожного дня дарувати іншим мішки щастя. Бо час повинен вимірюватися не в годинах, а в кількості планів і емоцій, які вони викликають. Як казав Василь Симоненко: „Небо в сутінь буває сірим, а насправді ж воно голубе.” Тож коли сумно розказувати про плани, які не здійснились, посміхнися і подумай, що всі бажання не мають збуватись задля того, щоб залишалося про що мріяти. Якщо життя перестане штовхати тебе під зад, з часом мох, яким ти обростеш, почне здаватись теплим, затишним і домашнім. Тож обирайте. З цієї хвилини давайте почнемо помічати любов з присмаком щастя не тільки при нагоді, а просто у повітрі.
Любов, якою кожного дня оточують тебе рідні і друзі, не вимірюється ніякими одиницями виміру. Кожний у твоєму житті вчить тебе своїй власній „любові”. Коли твій холодний ніс хоче чиюсь теплу шию, коли твої холодні пальці – чиюсь теплу руку, вже тоді ти знаходишся в самісінькому епіцентрі любові. Сніданок, приготований старшим братом, – то вам не оті ніжні-милі сніданки у постіль від коханих. Тут стільки поживності, смаку і турботи. А коли пізно вночі тобі дзвонить друг і говорить: „Я не знаю як нас звела доля, бо раніше я тебе ненавидів, але зараз – за тебе горою, тільки скажи”, тоді вся твоя стіна суму розсипається на дрібні шматочки. Щастя і добро – вони повсюди, лиш варто навчитися їх помічати. Важливо знати, що тебе десь чекають, незалежно від прогнозів погоди, справ, проблем, недочитаних книг і мінливості настрою. Усе інше неважливо. Перфекціонізм плюс звичка все аналізувати – точний спосіб зменшити відчуття щастя та любові. Головне – насолоджуватися. Тим, що навколо і собою в цьому.
А ще хочеться побути чарівним кухарем та дати декілька рецептів щастя, як і обіцяла. Тож почну з того, що всім нам потрібно навчитися відрізняти переживання від того, що переживається. Ні на що не розраховувати і нічого не очікувати. Тоді все приходить саме. Будьте справжніми, цінуйте справжніх. Люби те, чим захоплюєшся і за основу бери слова з однієї реклами: „Я люблю те, що роблю. Я не займаюся роботою, я займаюся любов’ю.” Коли ж сум стукатиме у ваші двері, просто запросіть його попити чаю. А ще більше спілкуйтеся з позитивними та щирими, бо люди лікують. Довкола безліч доріг, і кожна робить тебе людиною, кожна веде до пізнання себе і дає безліч історій.
А наостанок скажу: скільки б у світі не було темноти, добро завжди перемагає. Казки нам не брехали. Просто потрібно у це вірити. Почніть дарувати добро і випромінювати більше душевного світла, тоді зрозумієте, що любові на світі дійсно більше, ніж вам здається.
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015
Весь мій особистий досвід доводить протилежне тому, що написано у цій мініатюрі. Але хай насправді буде так, як стверджує автор…
Прочитав і таке враження, наче якась гарна і розумна жінка мені особистого листа написала з дуже важливими словами і думками. Дякую щиро!