Евгения Щербак (LeTime). Поцілунки весни

Евгения ЩербакПерший… Несміливий і короткий… Манить і хвилює. Теплими дотиками вона торкається усіх: лісів,океанів, чоловіків і жінок, повітря, малечі, яка метушиться біля школи, пташок і будинків. Але тебе вона обіймає особливо. Спочатку холодно і так відверто. Ти захоплюєшся нею. Її величчю і грубою легкістю. Її натуральністю.

Роздивляєшся її красу. У очах палає любов. Береш її долоню і вона веде кудись. Душа виривається і ти відлітаєш. Інша планета? Та ні, то просто вона чаклує. Блакитно-зелений ліс, знову молода хвоя. Кришталеве джерело. Через чорну землю рвуться проліски. Де-не-де легкі хмарки снігу. Вона створює неймовірність, яка змушує співати від насолоди, як он ті пташки, які цвірінькають, мабуть, оду їй, за відновлення. За нові сили. За жагу жити.

Другий… Бажаний і ніжний. Любить і дарує. Весна хоче показати іншу красу. Закриває тобі очі легкою вуаллю. Нічого не бачиш,лише тепло її присутності. «Як у тих фільмах»,- пробігає у голові. Довіряєшся безмірній щирості її душі і думок.

За мить стоїш посеред міського парку. Легкий вітерець між вами. Жестом вона показує на людей, які на лавках, біля нещодавно відкритого фонтану, біля дерев і у чергах за солодкою ватою. Люди? До чого тут люди? Вона знову щось хоче розповісти. Кладе до рук маленький тюльпан і закохано посміхається.

Не тільки природа прокидається, скидає важкі білосніжні хутра і заново квітне. Люди! Які ж щасливі люди! Легкі плащі та повні любові очі. Розхристане волосся і спокійна музика у навушниках. Усі розважливі і з відчуттям вічності. Весна дійсно чаклує. Але які ж приємні її чари. П’яні від життя і вітру. Злітаємо до неба.

Третій… Пристрасний і ледь прохолодний. Востаннє не останній. Не хочеш її відпускати. Вона така велична і дитяча, юна, із розумними очима. Зеленими, як той ліс, у який вона знову привела. Говорить, що ти інакший і вона вся тільки для тебе. Твоя Весна. Маєш проститися. Важко і легко водночас. Важко – бо ще довго чекати її наступну зустріч. Легко – бо вона подарувала крила, просте щастя.

Тонеш у очах. Намалювала знак безкінечності у повітрі і відвела погляд. Уже не тримаєш. Весна пішла із календаря, але назавжди залишилася у душі. Цілунками..

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015

 

1 балл2 балла3 балла4 балла5 баллов (5 голос, оценка: 4,40 из 5)
Загрузка...

Читайте ещё по теме:


комментария 3

  1. Ивика:

    Досить таємнича вийшла новела. Я так не зрозуміла, з ким на початку цілувалася лірична героїня … З весною? )) З хлопцем? )

  2. LeTime:

    Хлопець із весною smile

  3. Инкогнито:

    каждый день готовился к олимпиаде

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


9 + 5 =