Мария Пенькова (КсК). Дихай
Хто сказав, що дах — не небо? І що повинна обов’язково бути ціль, щоб кудись іти? Маєш дорогу — то йди, маєш хащі — мусиш лізти й тоді протопчеш собі цю саму дорогу. Життя складається з шляхів, а шляхи — з галявин, де ти робиш привал; з вогнищ, коло яких співаєш; з неба, всіяного зорями та з битого шляху й непролазного лісу, що ним ти так любиш ходити. Дихай на повні груди, бо все, що тебе оточує, існуватиме не завжди. Минуться всі проблеми, з’являться нові бажання й ти зрозумієш весь жарт життя — воно міняється так стрімко, що не встигаєш зреагувати. Без плану так нелегко людям жити! Ніби їхню історію вже хтось за них написав…
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015
Початок сподобався, але у фіналі я якось загубився…