Ольга Пужанська (Ольга Вьюга). Сон

Літо. Канікули. Обожнюю літо!

Кожного літа я їду в село. Там так гарно! Краще ніж в місті. Овочі та фрукти набагато смачніші за ті, що купуємо в магазині, сонце тепліше, трава зеленіша.

Цього літа сталася дивна річ, про яку хочу розповісти.

Одного дня, коли вже всі мої друзі з’їхались з різних міст та навіть з інших країн, ми повсідалися на велосипеди і гайнули до річки! Вода в цей день була просто неймовірна! Тепла, м’яка і ще якась дуже літня. Вдосталь наплюхавшись повиходили на берег. Розвели багаття. Посмажили на ньому хліб та сало які брали із собою. Це так смачно! Потім сиділи навколо багаття і говорили-говорили…

Вже надвечір щасливі повернулися додому. Я була виснажена, впала і заснула тієї ж миті. Так можна спати тільки влітку. І наснився мені вельми дивний сон…

В далекій, невідомій країні ,де в річці замість води тече молоко, а берега її поросли суницями, жили по різні береги пан Дракон і пані Жабка. Обоє були вправні господарі і вирощували кожен на своєму городі овочі та фрукти і дуже любили готувати. У Дракона здебільше росли фрукти — яблука, сливи, груші навіть персики та хурма. А Жабка вирощувала овочі. Ох і гаразда вона була видумувати з них різні страви. То каші гарбузової з морквою зробить зачерпнувши з річки молока, то помідори посмажить і обов’язково запрошувала Дракона скоштувати, адже вони були друзями. А він приносив їй улюблені родзинки.

Поруч річечки з молоком розкошувало поле на якому росли базилік, кориця —  їх друзі використовували аби додати смакових відтінків своїм стравам, чебрець з якого заварювали смачнючій чай, а з насіння соняшника Жабка вичавлювала олію.

Недалечко від домівки Дракона стояв колодязь оздоблений вирізьбленим немов мереживо деревом з якого друзі зачерпували… йогурт і додавши фруктів з городу Дракона і насолоджувались незрівнянним смаком.

Все було добре і все поруч, але чай. Щоб його заварити потрібна вода. А як раз вода була далеко за горами і друзям доводилося долати нелегкий путь, аби добратися до неї. Зате, коли доходили до струмочка, який весело виблискував у променях лагідного сонця, то напивались досхочу!

Я прокинулась так само швидко як і заснула. Сіла і не могла зрозуміти що то був за сон. Врешті взяла зошит і записала все, що запам’яталося.

Прийшла бабуся. Побачивши що я щось ретельно записую взяла окуляри і попросила подивитись. Прочитала, посміхнулась. А потім, взявши мене за руку повела до невеличкого лісочку, який був неподалік нашого городу. Нахилилась, розвела високу траву руками. Я ледь не зомліла! Там був струмок, я ніколи його не бачила, бо з городу він був захований травою. Скуштувавши води я зрозуміла, що це той самий струмочок з мого сну! Або моя бабуся чарівниця.

В цей день усі мої друзі зійшлись на думці, що смачнішої води просто не буває.

Все літечко ми з друзями об’їдалися фруктами та овочами вирощеними з любов’ю, пригощали один-одного тим, чого не було у інших. І росли, здоровішали. Адже що може бути корисніше ніж те, що виростили лагідні руки бабусі!

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015

(7 голос, оценка: 4,71 из 5)

Загрузка...

Читайте ещё по теме:

Джоггинг или бег трусцой — достоинства и недостатки

 Некто толстый вместо отражения в зеркале, плюс плохо сходящаяся одежда и признаки отдышки – в общем, с этим что–то надо делать. Самым первым из приходящих в голову и самым популярным видом оздоровления считается бег. Может с него и начать путь к здоровому и стройному долголетию? Возможно,…

Коллекционер – это стиль жизни…

До недавнего времени в биографии известного коллекционера Оскара Германовича Гансена было больше вопросов, чем ответов. Однако снятие табу на «запрещенные» в советское время имена позволило опубликовать свои исследования научным сотрудникам Киевских музеев, в чьи…

Сергей Рахманинов. Прелюдия для фортепиано No.5 Соль минор op. 23

Живописные окрестности города Сумы знамениты тем, что в конце XIX века здесь любили отдыхать гении. В посёлке Низы в усадьбе помещика Н.Кондратьева в 1871-79 гг. каждое лето (кроме 1877- года своей женитьбы) жил П. И. Чайковский. В особняке помещиков Линтварёвых…

Остап Вишня. Время и судьба

Украинский писатель–сатирик Остап Вишня (1889 — 1956) имел все шансы прожить завидную судьбу. Если бы не время, в которое ему выпало родиться. Со временем, однако, всё не так просто. Неизвестно, смог бы столь полно…