Ольга Пужанська (Ольга Вьюга). Сон
Літо. Канікули. Обожнюю літо!
Кожного літа я їду в село. Там так гарно! Краще ніж в місті. Овочі та фрукти набагато смачніші за ті, що купуємо в магазині, сонце тепліше, трава зеленіша.
Цього літа сталася дивна річ, про яку хочу розповісти.
Одного дня, коли вже всі мої друзі з’їхались з різних міст та навіть з інших країн, ми повсідалися на велосипеди і гайнули до річки! Вода в цей день була просто неймовірна! Тепла, м’яка і ще якась дуже літня. Вдосталь наплюхавшись повиходили на берег. Розвели багаття. Посмажили на ньому хліб та сало які брали із собою. Це так смачно! Потім сиділи навколо багаття і говорили-говорили…
Вже надвечір щасливі повернулися додому. Я була виснажена, впала і заснула тієї ж миті. Так можна спати тільки влітку. І наснився мені вельми дивний сон…
В далекій, невідомій країні ,де в річці замість води тече молоко, а берега її поросли суницями, жили по різні береги пан Дракон і пані Жабка. Обоє були вправні господарі і вирощували кожен на своєму городі овочі та фрукти і дуже любили готувати. У Дракона здебільше росли фрукти — яблука, сливи, груші навіть персики та хурма. А Жабка вирощувала овочі. Ох і гаразда вона була видумувати з них різні страви. То каші гарбузової з морквою зробить зачерпнувши з річки молока, то помідори посмажить і обов’язково запрошувала Дракона скоштувати, адже вони були друзями. А він приносив їй улюблені родзинки.
Поруч річечки з молоком розкошувало поле на якому росли базилік, кориця — їх друзі використовували аби додати смакових відтінків своїм стравам, чебрець з якого заварювали смачнючій чай, а з насіння соняшника Жабка вичавлювала олію.
Недалечко від домівки Дракона стояв колодязь оздоблений вирізьбленим немов мереживо деревом з якого друзі зачерпували… йогурт і додавши фруктів з городу Дракона і насолоджувались незрівнянним смаком.
Все було добре і все поруч, але чай. Щоб його заварити потрібна вода. А як раз вода була далеко за горами і друзям доводилося долати нелегкий путь, аби добратися до неї. Зате, коли доходили до струмочка, який весело виблискував у променях лагідного сонця, то напивались досхочу!
Я прокинулась так само швидко як і заснула. Сіла і не могла зрозуміти що то був за сон. Врешті взяла зошит і записала все, що запам’яталося.
Прийшла бабуся. Побачивши що я щось ретельно записую взяла окуляри і попросила подивитись. Прочитала, посміхнулась. А потім, взявши мене за руку повела до невеличкого лісочку, який був неподалік нашого городу. Нахилилась, розвела високу траву руками. Я ледь не зомліла! Там був струмок, я ніколи його не бачила, бо з городу він був захований травою. Скуштувавши води я зрозуміла, що це той самий струмочок з мого сну! Або моя бабуся чарівниця.
В цей день усі мої друзі зійшлись на думці, що смачнішої води просто не буває.
Все літечко ми з друзями об’їдалися фруктами та овочами вирощеними з любов’ю, пригощали один-одного тим, чого не було у інших. І росли, здоровішали. Адже що може бути корисніше ніж те, що виростили лагідні руки бабусі!
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри» 2015
(7 голос, оценка: 4,71 из 5)
Загрузка...
Просто, но на удивление пронзительно. Как же там всем нам было хорошо. Такая литература, это машина времени, способная переместить нас не только в пространстве, но и во времени. Поистине, литератор, бог своего произведения.
С удовольствием два раза перечитал. Тепло стало….
Удачи вам. Александр Р.
P.S. Язык-то у нас один. Я всё прекрасно понял.
Спасибо, и Вам удачи.
Я теж білорусів читаю і все розумію. Сусіди ж. А сусідам треба розумітися, як тим Жабці та Дрокону… Мудра новела…