Перемога

Цього дня чекали всі коні. Невдовзі судді виберуть з-поміж них найвродливішого і найграціознішого, адже сьогодні змагання з виїздки , а виїздка — це, як відомо, перш за все, грація .
У загоні серед лошат ішла палка суперечка.
— Звичайно, змагання виграє моя мама Норда, — заявила самовпевнена Наяда.
— А я думаю, що переможе мій тато Річманд, — стиха промовила скромна Огра. — Він же справжній красень.
— Ні ! — у два голоси заперечили брат і сестра Фристайл і Фльор де Ліз. — Переможе Гіпербола. Вона й красива, й граціозна, й, головне, уважна до людей, а це справді талант.
У загоні для дорослих коней теж не вщухали дискусії.
— Це ж зрозуміло, — вихвалялася Аризона, — я найкрасивіша, тож і перемога буде за мною.
— Не кажи «гоп», поки не перескочиш, — відповіла їй мудра Храмка.
—Ніколи не можна загадувати наперед, — додала вже немолода Опера.
Було гамірно. Величний Талісман голосно іржав. Стрункий Річманд від нетерпіння цокав копитами. Молодий Епіграф відбивав задом. Щось вигукував могутній Фараон. Лише Форхіда спокійно жувала запашне сіно( цій аби добре наїстися) і Гіпербола не вступала в суперечки. Гіперболі було сумно. Її вершниця зовсім юна, недосвідчена, трохи боязлива, хоч , безперечно, добра, уважна і щедра на гостинці. Але їй бракує і досвіду, і впевненості, і сили. Від її легенького дотику жоден кінь( у тому числі й вона, Гіпербола) не поспішає зриватися в галоп. Де ж із такою перемогти? І раптом у Гіперболи сяйнула думка: » А що як допомогти своїй юній пані?» Це була ідея!
Змагання були в розпалі. Ось і Гіпербола, гордовито поглядаючи довкола, вийшла на дистанцію. Ось вони проїхали два вольти риссю. Тепер галоп. Знову рись, вольт, діагональ, серпантин… Ось і фініш. Виступ був чудовий. І наїзниця, й кобила були неперевершені. Їм аплодували, їх підтримували. Та в Гіперболи був ще один сюрприз. Зупинившись, вона обережно, щоб не злякати вершницю, галантно вклонилась глядачам, потім випросталась і з честю пішла на своє місце. Оце був номер! Безперечно, перемога була за ними, норовистою красунею Гіперболою і зовсім юною дівчинкою, якій бракувало досвіду, впевненості й сили, але не бракувало доброти й того великого людського почуття, що сильніше за всяку силу. Саме це почуття — від серця до серця — й допомогло здобути таку жадану перемогу…
У загонах було так само гамірно. Безтурботно брикалися лошата. Похрумувала сіно Форхіда. Перегукувались між собою іржанням коні, постукували копитами. Лише Гіперболі і її вершниці не було ніякої справи до цієї метушні. Вони були вдвох, і хтось третій був би просто зайвий, і це розуміли і тварини, і тренери, й батьки. Дівчинка дбайливо розсідлала свою улюбленицю, дала їй чистої води, запашного сіна й солодкого цукру, а потім усе гладила кобилу й говорила їй ніжні слова, називаючи лагідно Гіпочкою.

Автор: Бугера Катерина

учениця 6-Б класу Сумської спеціалізованої школи № 29, 11 років.

(оценок ещё нет)

Загрузка...

Читайте ещё по теме:

У Сумах у художному музеї відкрита виставка до Дня пам’яті і примиренння