Вадим Козловський (ALIEN). Бєрци
Номинация «Вишневый сад»
Мені трохи не спалось і десь під ранок я вийшов в коридор. Там вони і стояли, бєрци. Не те, щоб вони були старі, але добре вимучені життям,- зсередини молодою жилавою плоттю, яка надала їм неповторності форми, а ззовні снігом, дощем, грунтом, асфальтом і усім тим, що вони топтали за своє коротке життя. Шкіра місцями посічена, порепана, місцями затерта аж до замші, невизначеного темного кольору. В рівчаках підошв засохлі шматки глини дивного червонуватого кольору, якої не буває у наших краях. Шнурки підкреслювали явну бувальщину бєрців, — чорні, з мохнатими, обдертими кінцями.
Його завжди доводилось примушувати мити і вичищати своє взуття,- ну так склалось. Але зараз мені захотілось помити ці биті бєрци самому. Після ремонту залишився жорсткий малярний пензель, він добре підійшов. Я повільно і старанно вимивав і відтирав товсту шкіру, не обходив найменшої шпарини чи тріщинки, вигрібав засохлий бруд з підошв. На раковині від того утворились брудні потічки, вони малювали дивні хвилясті лінії темним по білому. Не без того, щоб ці візерунки псувались чистенькими озерцями, що з’являлись інколи від тої чи іншої сльози, але з ким не буває.
Я довго мив ці бєрци. Вони вже були чистісінькі, а я їх все мив та мив, аж руки замерзли. Просто мені хотілось їх мити подовше. Бєрци на квітневому вітерці швидко висохли на балконі. Тоді я густо натер їх кремом. А під вечір він знову поїхав на схід.
Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»
(18 голос, оценка: 4,83 из 5)
Загрузка...
Ця маленька розповідь вклала в себе всю величезну тугу батькової душі.