Никита Рыжих (Алкей). Весела сумна історія

Номинация «Вишневый сад»

Старий, сумний азіат невпевнено крокує маленькою стежкою великого Києва. Верхівки могутніх дубів, ніби шепочуть йому на якійсь незрозумілій згалу мові, тихій і лаконічній, про щось особливе, інтимне.

Вже звечоріло. Місто по тихеньку почало перетворюватись на безкінечне володіння ночі, об’єднане темрявою та смерканням у суцільну пітьму.

Старий азіат стоїть біля самотнього ліхтаря, ніби оглядаючи незвичні його оку пейзажі. А навколо жодної душі. Лише десь у повітрі мотиляється образ злої жінки, що вигнала бідолашного азіата на вулицю, сповнену суму та болю. А може все не так погано? І старенький гастарбайтер лише вигадав собі біду? Подумаєш: немає даху над головою! Але ж є голова! Справжня- справжнісінька! Може, навіть розумна. «Звісно, так воно і є»- подумки підтвердив мої слова азіат і поліз до карману старого, понівеченого часом, пальто. Що він хотів там знайти? Нічого- карман пустий. Гаразд, а що тоді у другому? Теж нічого…Напевно, якби був третій карман, там би точно щось було. Але ж немає…нічого нема…немає третього карману! зовсім нема… і навколо жодної душі; лише молодий сержант, який спішить перевірити документи іноземного гостя…

«Якийсь він непевний, цей поліцейський»- мовчки сказав азіат старому величавому дубу, що попинен рости десь поруч. Десь тут, у цій суцільній темряві, яку навіть зорі не можуть здолати. «Сумно. Усе Тут сумно та непевно…»- міркував собі старий, наспівуючи якийсь нечіткий мотив, який лунає у безмежному просторі, неначе Голосіння, як невичерпна всесильна молитва, яа виклик ночі. Сумній ночі… непевній…дуже сумній…

Старий азіат сидить у світлі самотнього ліхтаря і читає малесеньку книжечку. І посміхається. Читає анекдот і…Знову посміхається…А сльоза такікотиться по обличчу,так і котиться…

Настає ранок. Старий азіат сидить за чашкою кави і дивиться у вікно на пейзажі Києва. Стара жінка заходить на кухню та в котре розпитує свого гостя, тримаючого у руках маленьку червону книжечку, в якій вміщено безліч смішних історій. Хтось вважає, що вони не мають сенсу. Я погоджуюсь з цим твердженням, але Київ із нами зовсім не згодний,бо

Життя прекрасне та яскраве, як і та невеличка книжка старого азіата.

Читать другие миниатюры, участвующие в конкурсе «Колибри»

Читайте ещё по теме:

Остап Вишня. Время и судьба

Украинский писатель–сатирик Остап Вишня (1889 — 1956) имел все шансы прожить завидную судьбу. Если бы не время, в которое ему выпало родиться. Со временем, однако, всё не так просто. Неизвестно, смог бы столь полно…

Плавание. Вред, польза и немного лирики

С плаванием  ситуация, примерно, как с фруктовыми соками.Чистый свежевыжатый сок безусловно полезен. Но то, что мы покупаем в магазине –  не совсем сок.  Аналогично с плаванием. В идеале, плавание чуть ли не самый полезный  вид оздоравливающей физкультуры.…

История жизни одного убийцы

Родился в Нижнем Новгороде. Получил прекрасное образование, был человек весьма начитанный и с ранней молодости писал стихи. Закончил юнкерскую школу. Прослужив некоторое время в кавалергардском полку, отправился добровольцем на Кавказ. Участвовал в экспедиции кавказского отряда за Кубань. Был…

Максим Березовский. Легенда о жизни

Всемирно знаменитый кинофильм А. Тарковского «Ностальгия». По сюжету фильма, русский писатель Андрей Горчаков приезжает в Италию для изучения биографии и трагической судьбы русского композитора XVIII века Павла Сосновского. Согласно легенде, Сосновский – из крепостных. Он долгое время находится в Италии, его…