Как говорят исследователи, стихотворение это появилось на свет примерно в 1886 году как стилизация под украинскую народную песню «Ой ти, дівчино, горда та пишна».

В момент написания автору было 30 лет – замечательный возраст для поэта. (Кстати, все пани, мучающие себя диетами, обратите внимание — «та пишна». Обратили? Вот теперь можно со спокойной совестью пойти скушать булочку с тортиком, на радость всем хлопцам, которые придерживаются традиционных украинских ценностей).

Но вернёмся к поэзии. Стилизация оказалась сильнее оригинала. Спустя семьдесят лет после выхода в свет франковского сборника «Зів’яле листя», куда вошло стихотворение «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», именно на эти слова была написана замечательная и очень точная музыка композитором А. Кос-Анатольським. Песня впервые прозвучала на юбилейном вечере, посвящённом столетию Ивана Франко.

Ранее мы писали о постановке спектакля «Таїна буття», посвящённого Ивану Франко, поставленного в сумском ТЮГе, в материале: В Сумах поставили спектакль о трёх жизнях одного человека

С тех пор её пели разные великие певцы. На субъективный взгляд автора этих строк, лучше всего её исполнял Анатолий Мокренко. И совсем не потому, что мы — земляки, так как Анатолий Юрьевич родился в селе Терны Недригайловского района Сумской области. Просто это произведение более подходит баритону.

Хотя многие считают, что лучшее исполнение принадлежит тенору, дончанина по рождению, Анатолия Соловьяненко.

В качестве компромиссного варианта сегодня, в День рождения Ивана Франко, предлагаем нашим читателям послушать «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» в, тоже прекрасной, песенной версии уроженца Черновицкой области (то есть не земляка, но зато баритона) Дмитра Гнатюка.

На теренах України це єдиний фестиваль, який має формат творчої майстерні. І хоча у підсумку найбільш підготовлені «зайці», тобто юні барди і поети, отримують нагороди та звання лауреатів і призерів, головна мета та сутність фестивалю — навчання.

Творчі майстерні

Творча майстерня – це місце, де юні таланти демонструють свої художні спроби – авторські пісні, вірші або виконавські роботи. Кожну майстерню веде керівник, який є професіоналом у своїй сфері. Його завдання – в процесі неформального спілкування допомогти учням зробити їхні творчі доробки більш довершеними, а також навчити акторській майстерності та іншими артистичним секретам, які допомагають краще доносити твори до глядачів та слухачів.

Лекції

Корисною формою навчання є тематичні лекції. Протягом XIII фестивалю відбулося декілька цікавих як для дорослих, так і для дітей лекцій:«Як працюють поезія та пісня» (ведучій — доктор філософських наук Олександр Філоненко), «Нотна грамота на гітарі без сліз» (член президії гітаристів України виконавець-віртуоз Борис Бельский) та «Моновистава. Шлях від задуму до втілення» (актор театру та кіно, член Національної Спілки театральних діячів України Петро Миронов)

Інші заходи

Серед подій фестивалю, які особливо вразили и запам’яталися, варто першими назвати тренінг актора, засновника Луцького незалежного театру Павла Порицького «Природа українського в сучасному дитячому виконавському мистецтві» та особливо — емоційний концерт, точніше, літературно-музичну композицію «Є пророки в своїй Вітчизні». Її разом підготували дорослі та юні учасники фестивалю під керівництвом Миколи Чернявського — автора-виконавця та одного з енциклопедистів жанру авторської пісні.

Атмосфера

Хоча три фестивальні дні були по вінця заповнені різноманітними подіями, серед яких одна була цікавіше за іншу, та головною рисою і родзинкою фестивалю вже вкотре стала дивовижна атмосфера щирої взаємної поваги та душевного тепла. Саме завдяки їй «Сонячний зайчик», другий рік поспіль проходячи в он-лайн форматі, залишає відчуття реального живого спілкування. У фестивалі взяли участь представники 11 областей та 15 міст України – від Слов’янську до Львова та навіть одна представниця далекої Австралії та майстер-викладач з Німеччини. І кожного дня, кожної миті, при кожному контакті тут панувала атмосфера абсолютного взаєморозуміння і підтримки.

Наприкінці фестивалю, під час традиційного кола прощання, коли усі учасники ділилися своїми враженнями, один з закордонних педагогів влучно сказав, що його приємно вразила і зачарувала дивовижна багатомовність події, коли учасники абсолютно легко переходили з однієї мови на іншу і не тільки у філологічному сенсі, а й в смислі класичного та модернового, загальнокультурного та субкультурного.

Організація

Мозковим центром фестивалю є його художній керівник та автор ідеї Олена Алексєєва. Очільник технічної служби – Жан Сєлєзєнєв. У зв’язку з цим варто відмітити важливість бездоганності саме технічної організації події.  Завдяки їй і склалося враження реального живого спілкування.

Цьому у величезній міри посприяла робота модераторів, запрошених з числа вже порівняно дорослих учасників попередніх фестивалів: Дар’ї Суровикіної, Валерії Калашник, Марії Мар’янович, Євгенії Ткачук, Поліни Москаленко, Кирила Алексєєва, Олександра Покровського та Максима Кабаненко. Вони спрацювали на відмінно – злагоджено і компетентно. Також важливо відмітити Харківський інтернет-клуб «Співаємо разом» та особисто подякувати Олегу Риженко за можливість безлімітного і безкоштовного використання під час проведення фестивалю сервісної платформи Zoom.

І хоча з одного боку усім не вистачало не чим незамінних радощів живого спілкування, та з іншого, он-лайн формат і професійність технічної підтримки зробили можливою активну участь у події людей з різних країн і навіть континентів.

В офіційному прес-релізі серед організаторів та партнерів фестивалю «Сонячний  зайчик» також зазначені:

Державний Центр позашкільної освіти МОН України

Позашкільний навчальний заклад «Міський Палац дитячої та юнацької творчості»

Театр поетичної пісні під керівництвом О.Алексєєвої

Дніпропетровське Міжобласне відділення Національної Спілки театральних діячів  України

Запорізький Центр авторської пісні

Компанія «Прогрес»

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com

Автор фото: Галина Лук’янова

Хед-лайнерами фестивалю цього разу стали: Роман Меліш (контр-тенор, Базель), Наталія  Хмілевська (сопрано, Київ), та камерний  ансамбль з Києва Baroque Consort у складі: Кирило Шарапов (скрипка), Віктор Іванов (скрипка), Віктор Рекало (віолончель) та Наталія Фоменко (клавесин).

Драматургія фіналу фестивалю нагадала його початок. Тоді перший – німецький — концерт був трохи схожим на музикознавчу лекцію з прикладами практично довершеного класичного виконання, а другий – одеський — наповнив зал емоціями, та яскравими почуттями.

Читайте про це більш детально у  наших публікаціях «У Сумах музиканти з Німеччини зіграли перший концерт фестивалю «Bach-fest» та «У Сумах продовжується фестиваль старовинної музики «Bach-fest».

Завершення фестивалю пройшло приблизно за тим же сценарієм. У передостанньому концерті грали Кирило Стеценко (скрипка, Київ), Андрій Прахт (клавесин, Одеса) та Назарій Стець (контрабас, Київ). І це знову трохи нагадувало лекцію з музикознавства. З однією тільки приємною відмінністю, творцем якої став Назарій Стець – унікальний віртуоз-контрабасист, який грає на своєму інструменті не тільки притаманні тому партії, але й твори для віолончелі, для якого спеціально пишуть музику у Сполучених Штатах, тобто він безумовно rising star світової класичної музики, має щільний гастрольний графік і це просто диво, що нам, завдяки авторитету організатора «Бах-фесту» Ореста Коваля, пощастило почути його гру у Сумах.

А фінальний концерт знову подарував безліч емоцій, де майстерність відомих вже постійним відвідувачам фестивальних концертів київських виконавців поєдналася ще з одним яскравим відкриттям, яким став Роман Маліш.

Довідка: Контр-тенор — найвищий з чоловічих оперних голосів, діапазон від «мі» малої октави до «мі» другої. Як правило, це чоловік-співак, який володіє розвиненою технікою співу фальцетом.

Роман Меліш не перший контр-тенор, спів якого ми чули у Сумах. Вже був Олександр Лось, про виступ якого ми писали у публікації «В Сумах звучал необычный мужской голос». А також Вадим Митряев  — «В Сумах фестиваль «Organum» начался концертами дуэтов».

Але тембр Романа Меліша, сила і краса його голосу — це було щось інше. По-перше, він звучав дуже природньо і що важливо – по-чоловічому. По-друге, це виглядало абсолютно сучасно і актуально, нібито виконувалися не твори  композиторів, що жили триста років тому, а композиції, що написані у наші дні. А в дуеті за Наталію Хмілевською, яка є визнаною зіркою барокового співу, це взагалі було щось феноменальне, заворожуюче і ірраціональне. Коли Наталія и Роман співали, знавці захоплювалися чистотою, з якою вони брали вишукані інтервали, а менш музично освічена публіка просто купалася у звуках високої у всіх змістах музики, що лунала зі сцени.

А в паузах між виступами вокалістів грав ансамбль Baroque Consort і в його складі Кирило Шарапов, якого Орест Коваль назвав кращим бароковим скрипалем України. Хоча там всі музиканти найвищого рівня і виділяти когось мабуть неправильно.

У цілому, XXIV «Бах-фест» запам’ятався не тільки вже звично міжнародним рівнем музикантів, але ще й різнобарвністю фестивальних концертів, які назагал створили враження присутності на цілісній події, яка просто тривала декілька тижнів. Тут було все – і історія музики, і вічні почуття та емоції, і яскраві відкриття, і зустрічі з вже відомим і улюбленим.

Будемо зберігати це тепло, це натхнення і цю радість до весни. До наступного, вже 27-го «Органуму».

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com

Почався він з виступу збірної інтернаціональної команди музикантів з міста Бремен. Їх манера виконання та спілкування з публікою трохи нагадали наукову лекцію, де максимум дбайливого ставлення до фактів і мінімум емоцій.

Наступними були музиканти з Одеси – Вероніка Струк (орган) і Юлія Тимакова (сопрано). Обидві виконавиці зачарували і надихнули зал своєї відкритістю, емоційнійною свіжістю і налаштованістю на позитивний енергообмін. Навіть дивно було, особливо у першому відділені, коли звучали виключно твори Й.С.Баха, думати, що гості з Бремена виконували музику того ж самого композитора, що й одеситки.Але на цьому дива не закінчилися, а продовжилися. Наступними гостями фестивалю стали музиканти з Польщі – Даніель Прайзнер (орган) та Томаш Слюсарчик (труба).  Більшість публіки йшла саме на нього, бо, по-перше, труба досить екзотичний інструмент для «Бах-фесту», а по–друге, сам Томаш Слюсарчик всесвітньо відомий виконавець, член журі багатьох національних та міжнародних конкурсів і має дуже щільний гастрольний графік. І всі сподівання сумських слухачів виповнилися сповна, але. На особистий погляд автора цього звіту, кульмінаційним моментом концерту стало виконання на органі Даніелем Прайзнером Фантазії і фуги g-moll  BWV 542  Й.С. Баха. За рівнем це нагадало гру улюбленця сумської публіки Тімура Халіулліна. Але це було зовсім інше виконання і в цьому сенсі модне слово «неперевершено» здається абсолютно доречним і точним.

А потім була ще одна унікальна подія. На сцені обласної філармонії звучали одночасно чотири клавесина. Квартет клавесиністів з Києва Cembala Quartet у складі: Світлана Шабалтіна, Ольга Шадрина-Личак, Любов Титаренко та Паола Прокопенко у супроводі струнного ансамблю BAROCCOplus – Ганна Булуй (скрипка), Любов Подик (скрипка), Микола Іванов (альт) та Аліна Кун (віолончель) представив програму, складену виключно з творів Баха. Напрочуд гармонійне поєднання інструментів створило неповторне спільне звучання і залишило незабутнє враження в серцях і душах тих, кому пощастило стати частиною ущерть заповненого того вечора слухачами залу філармонії.

Підводячи проміжний підсумок, можна впевнено і з задоволенням сказати, що поки що на цьогорічному Бах-фесті не було пересічних концертів — всі  запам’яталися і кожен міг стати прикрасою будь якого музичного форуму.

А попереду ще два

9 листопада гратимуть вже добре відомі у Сумах музиканти. І знов таки, у незвичному та інтригуючому поєднанні. Компанію скрипалю-віртуозу Кирилу Стеценко (Київ) складуть Андрій Прахт (клавесин, Одеса), та Назарій Стець (контрабас, Київ).

А завершиться «Bach-fest» 2019-го року вокально-інструментальним концертом за участю Романа Меліша (контр-тенор, Базель), Наталії Хмілевської (сопрано, Київ) та київського камерного ансамблю «Baroque Consort» у складі: Кирило Шарапов (скрипка), Віктор Іванов (скрипка), Віктора Рекало (віолончель) та Наталія Фоменко (клавесин).

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com

Осінь — пора мудрості, захоплюючих вражень, мрійливих творчих думок, спрямованих до найбажаніших висот свого яскравого втілення. Скільки витончених ароматів і незрівняних відтінків Його Величності Натхнення зібрано в цих воістину золотих  осінніх днях. І саме вони безпосередньо якнайкраще асоціюються з мелодіями джазу.

Обласний відкритий  фестиваль-конкурс «Джаз-Вітраж», що започаткований Управлінням культури Сумської міської ради на базі Сумської ДМШ №2 вже вчетверте скликає  поцінювачів та прихильників джазової музики  долучитися до феєрії  неповторних ритмів, яскравих інтонацій, неперевершених інтерпретацій, нових авторських рішень та неповторних аранжувань у колі друзів, де разом з найменшими учасниками-початківцями свою майстерність дарують і найповажніші титуловані майстри джазу.

Вони (концертуючі, визнані далеко за межами області і всієї України) увійдуть до складу професійного журі, а також залюбки подарують всім учасникам і гостям фестивалю свої захоплюючі майстер-класи та показові виступи на сцені Сумської обласної філармонії . Саме на цій сцені наприкінці квітня 2020 року  відбудеться ІІ етап фестивальної програми, що проходитиме у вигляді гала-концерту разом із нагородженням переможців та музичними привітаннями від членів журі.

І етап – це перегляд та оцінювання членами журі конкурсних програм учасників, котрі відбуваються за попередньо надісланими через офіційний сайт фестивалю-конкурсу відеозаписами .

З початку свого існування «Джаз-Вітраж» значно розширив свою географію, збільшив кількість учасників-солістів, хорових та оркестрових колективів, різноманітних ансамблів, зміцнив склад журі, але вимоги до конкурсної програми залишаються незмінними! Це два джазових твори на вибір учасника!

У фестивалі-конкурсі можуть брати участь юні музиканти від 8 до 17 років включно, які представляють Суми, Сумську область, а також інші міста України та світу. 

Учасників розподілено на три вікові категорії:

8-10 років – молодша;

11-13 років –середня;

14-17 років – старша;

Та за трьома номінаціями : І – інструментальний жанр; ІІ –вокальний жанр ; ІІІ – композиція і імпровізація. Кількісний склад учасників передбачає участь солістів, дуетів, тріо, ансамблів, хорів та оркестрів.

Заявки з конкурсними відеозаписами прийматимуться з 05 по 25 березня 2020року.

Саме зараз і є та чудова пора, щоб обмiрковано зважити свої наміри й бажання, вміння, можливості, та маючи достатньо часу для підготовки й вдосконалення виконавської майстерності, стати кращим серед кращих! Джазового вам настрою та нових творчих злетів і перемог!

Оргкомітет  ф/к «Джаз вітраж». Довідки за телефоном 0(542) 33-00-32.

Сторінка Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100024625566886

Мета: репрезентація творів, що відображають основні стилістичні напрямки у сучасній українській книжковій графіці, та сприяння всебічному розвитку графічних мистецтв.

Організатори виставки:  Національна спілка художників України та Дирекція виставок Національної спілки художників України.

Видкриття виставки відбудеться 26 квітня о 16.00

Експозиція всеукраїнської виставки книжкової графіки триватиме до 12 травня 2019 року

Увага!

28 квітня, 1 та 9 травня виставка не працює

Телефон для довідок: (044) 272-05-35

Адреса : Київ, вул. Січових стрільців, 1-5  

Як на скромний погляд автора цих рядків — найбільшого українського поета всіх часів.

І справа не тільки в тому, що Дмитру Васильовичу Бог дав талант, талант і щастя написати слова до пісні «Два кольори», яка є неофіційним, я б навіть сказав, особистим гімном кожного, хто ідентифікує себе як українця.

Хоча написати народну пісню – це верх мрій і кінцева місія будь якого справжнього поета.

Але Дмитро Павличко ще й великий лірик. Йому відомі слова, що описують таке кохання, яке здається невимовним для інших.

Власне поезія — це і є переклад невимовного на те, що можливо висловити.

Візьми  мене, як арфу, поміж  ноги,
І грай, і грай, та струни не порви,
Бо я прийшов з далекої дороги,
Подібний до згорілої трави.

Моя кохана, завтра я воскресну,
Ти ж нині невоскреслого кохай.
Я не поїду більше ні за Десну,
Я не подамся більше за Дунай.

А як подамся, то не жди на мене,
Забудь мене, але не прокляни,
Щоб міг я серце втішити тружденне,
Приходячи в твої далекі сни.

Ти знаєш, я не схож на херувима,
І не тримав я в храмі хоругву,
Та доки бачиш ти мене очима
Заплющеними — я живу, живу…

Великі поети існують в іншому часовому вимірі, ніж звичайні люди. Для мене абсолютно не важлива політична діяльність Дмитра Павличка, як не важлива з точки зору вічності належність Данте до давно позабутих гвельфів або гібелінів. Вважаю, що нинішні політичні партії якщо і мають шанс залишитись в історії, то тільки тому, що їх якось можуть згадати в контексті біографії великого поета.

Ще про українську пісню: «Рушник» Андрій Малишко

Конкурс проводиться з 2005 року. В ньому беруть участь автори, які створюють поезію або прозу російською мовою.

В Україні конкурсів для російськомовних літераторів практично немає. Тому наші співвітчизники, які пишуть російською, вимушені брати участь у закордонних літературних проектах. Але  не тільки вони. Взагалі в конкурсі представлені літературні доробки авторів з 52 країн світу.

Яким би чином не  складались стосунки між нашим країнами, культурні зв’язки не можуть перериватися.

Тому до  нас в Суми на фестиваль «Bach-fest», попри всі складності, приїздять музиканти з Москви і Бєлогрода. Тому наші творчі люди  беруть участь у конкурсах, які  організовуються в сусідній державі. І навіть перемагають в них.

Олександр Васильєв отримав звання «Срібний лауреат» за трилогію «За краешком времени», в який він у художній формі викладає свої філософські ідеї і концепції.

Олександр Олександрович – відома в Сумах особистість. В свій час він був засновником і багаторічним керівником Студентського театру при Сумському педагогічному виші.  Через його руки пройшло багато яскравих студентів, які зараз роз’їхалися по всьому світу.

Паралельно з театральною діяльністю Олександр Васильев читає лекції по філософії для всіх бажаючих. Це не схоластичний «правильний» курс, а, скоріше, вільні стихійні роздуми людини,  яка багато кого й чого бачила, прочитала і зрозуміла.

Зараз, до речі, кожен має можливість послухати філософсько-театральні лекції-роздуми Олександра Васильєва в Центрі розвитку креативного мислення «Creative Mindset», що знаходиться в Сумах за адресою: Покровська площа, буд.6 (тел. 050 6536377).

В  його бесідах взагалі немає політики, але дуже багато космосу, простору і часу. Як,  власне,  і в його книжках.

Джерело: медіа портал АТС creativpodiya.com

Андрій Малишко жив і творив за радянських часів, був у фаворі, отримував державні нагороди і навіть двічі (у 1947 и1951 роках) ставав лауреатом Сталінської премії.

З точки зору сьогоднішніх реалій, коли радянське минуле України розглядається тільки як негативний досвід, Андрій Малишко жив неправильно. Він не сидів в концтаборах, хоча його старшого брата, теж потенційно талановитого поета Петра Малишка, стратили у 1928 році за бандитизм. Кажуть, що, Петро був ідейним грабіжником — він грабував на великій дорозі тільки чиновників і комуністів…

На щастя, на долі Андрія це майже відбилося. Він зробив вдалу кар’єру, пройшов війну, був депутатом Верховної ради УРСР…
Але деталі його біографії не мають ніякого значення в порівнянні з тим, що йому вдалося зробити в поезії. Він, як до речі і Дмитро Павличко, написав українську народну пісню, в якій розповідається справжня правда про долю, духовні цінності і світогляд українця. «Справжня правда» — тому що зараз на нас падає стільки різних правд, нас піддають такій кількості маніпуляцій, що вже навіть власному розуму довіряти небезпечно. Єдине, кому ще можна вірити – голосу власної душі. Малишків «Рушник» — саме та пісня в якій звучить душа.
Якби це було не так, «Рушник» не співали б вже стільки років зі сцени, і за святковими столами, в дорозі і дома. Ця пісня на музику Платона Майбороди вперше прозвучала у 1958 році в першому кольоровому українському художньому фільмі «Літа молодії» («Роки молоді») у виконанні Олександра Таранця (див. відео).

З тих часів минуло вже 57 років. Змінився державний устрій, прийшли інші покоління, а пісня все звучить…
Вітаємо автора з Днем народження! Хай його душі там на небесах будет так же тепло, як у душах людей, коли вони співають його «Рушник»…

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
I водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Ще про українську пісню:  Ой ти,  дівчино, з горіха зерня 

Щорічна Всеукраїнська виставка «До Дня художника» завжди викликає очікувану увагу з боку мистецької спільноти. Для більшості художників участь в ній це особистий презентаційний успіх і етап в творчому вдосконаленні. Експозиція складається з понад 400 творів всіх видів образотворчості і природно виглядає своєрідним колористичним калейдоскопом.
Власне, концепція цієї виставки і полягає в якнайширшій презентації професійних художніх творів з усіх областей України.
Ця виставка органічно об’єднує твори вже знаних майстрів Василя Гуріна, Віктора Ковтуна, Віри Баринової-Кулеби, Анатолія Горбенка, Оксани Одайник, Івана Гапоченка, Олексія Петренка та інших з наочним втіленням численних творчих пошуків молодих авторів. Саме цей симбіоз і є своєрідною експозиційною візитівкою всеукраїнської виставки «До Дня художника».
Хочеться відзначити, що в цей нелегкий для художників і загалом громадян України час сам факт здійснення такого масштабного проекту вселяє віру в перспективи розвитку виставкової діяльності НСХУ.
.
Відкриття виставки 9 жовтня о 15 годині.

Нагадаємо, що  два дні тому на сайті Міністерства Культури  була розміщена інформація про результати внутрішнього аудиту Національного заповідника «Софія Київська», де колишньому керівнику закладу  Олені Сердюк  висунуто ряд звинувачень, в тому числі і в фінансових порушеннях на суму більше 1 млн грн.

Кроком у відповідь стало спільне звернення Президії ІСОМ України та Бюро ІCOMOS України до керівництва держави стосовно дій Міністерства культури України

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
ПРЕЗИДІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ РАДИ МУЗЕЇВ (ICOM) та БЮРО УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ПАМ’ЯТОК І ВИЗНАЧНИХ МІСЦЬ (ICOMOS)

ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ

Президенту України
п. ПОРОШЕНКУ П.О.

Голові Верховної Ради України
п. ГРОЙСМАНУ В.Б.

Прем’єр-міністру України
п. ЯЦЕНЮКУ А.П.

Київ, 23.03.2015, вих. № 12

Шановний пане Президенте,
Шановний пане Голово Верховної Ради,
Шановний пане Прем’єр-Міністре,

Президія Українського комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM) та Бюро Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначнихмісць (ІСОМОS) – асоційованих з ЮНЕСКО міжнародних організацій, що об’єднують експертів з музейної справи та охорони культурної спадщини – вважають своїм обов’язком звернутися до Вас з проханням терміново зупинити руйнівні процеси, спровоковані діями нинішнього керівництва Міністерства культури України, ігноруванням системних проблем сфери культури та нагальної потреби докорінних реформ і впровадження нових стандартів управління.

У царині культури, та, зокрема, в музейній і пам‘яткоохоронній галузях, після призначення на пост Віце-прем’єр-міністра – Міністра культури пана В.А. Кириленка і нового керівного складу Міністерства культури України склалася критична, з огляду на системні наслідки, ситуація.
Замість докорінних реформ, адаптації до стандартів ЄС та впровадження кращих світових стандартів державної політики в царині культури спостерігаємо відкочування на десятиліття назад та відродження деструктивних командно-адміністративних підходів, що ставить підзагрозу подальше існування та розвиток цілих галузей.

Про загрозливі тенденції свідчать:
• Згортання конструктивних ініціатив, започаткованих у 2014 р.:
— з боку МКУ припинено розробку стратегії розвитку культури на 2015-2025 рр. за методиками, рекомендованими консультантами з ЄС, в межах співпраці з громадською платформою “Культура 2025”;
— зупинено грантову програму МКУ «Порозуміння», що стала дуже важливою для налагодження культурних стосунків між регіонами України;
— загальмовано процеси приєднання України до програми Євросоюзу «Креативна Європа» (участь в якій мала б каталізувати в Україні розвиток творчіх індустрій, важливих для економіки сучасного постіндустріального світу) та до ICCROM – Міжнародного центру з питань реставрації та консервації культурної спадщини;
— МКУ фактично само усунулося від опіки павільйоном України на Венеціанському бієнале і делегувало цю функцію ПінчукАртЦентру – важливій, але недержавній інституції;
• Відсутність реформ в царині культури у переліку ключових реформ, оприлюднених Національною радою реформ в лютому 2015 р. Це свідчить не лише про неефективність роботи профільного міністерства, а й про те, що причини цивілізаційного конфлікту всередині українського суспільства досі належним чином не проаналізовані, висновки не зроблені і ми ризикуємо отримати схожий розвиток подій в інших регіонах країни;
• Непрозорість прийняття рішень та ключових кадрових призначень. Зокрема, системно ігноруються вимоги та звернення фахової громадськості до Міністра культури України щодо впровадження прозорої конкурсної процедури призначення директорів національних музеїв та заповідників, у тому числі тих, що опікуються об’єктами ЮНЕСКО. Так, без будь-якої прозорої процедури за останні місяці було замінено керівництво Національного музею народної архітектури та побуту «Пирогово», Національного музею історії України та Національного заповідника «Софія Київська».

В останньому випадку до заповідника повернено попереднього керівника, звільненого у 2012 р., проти якого за результатами діяльності на посаді порушено три кримінальні справи (ведеться досудове слідство), у зв’язку з чим заповідник звернувся до Комітетів ВР з питань протидії корупції, з питань культури і духовності та Генеральної прокуратури України (лист від 17.03.2015 опубліковано в ЗМІ);
• Замовчування на рівні керівництва МКУ проблем, пов’язаних з культурною спадщиною у прикордонних із зоною АТО районах та на територіях, що нещодавно були визнані тимчасово окупованими. Розуміючи всю складність ситуації, ми переконані, що це питання, так само як і убезпечення національного культурного надбання загрожених територій, мало стати одним з пріоритетів у діяльності МКУ.;
• Публічні заяви першої особи МКУ стосовно “переведення музеїв країни на самоокупність” та ін. демонструють безвідповідальність та нерозуміння елементарних засад функціонування музеїв і охорони культурної спадщини.

Вимушені констатувати, що дії нинішнього керівного складу Міністерства культури поглиблюють системну кризу в царині культури, зокрема, управління культурною спадщиною, віддалюють у часі входження України в європейський культурний простір, негативно впливають на імідж України в світі та ставлять під сумнів спроможність владної команди виконати ті завдання по відродженню держави, що задекларувала Революція Гідності.

За останні місяці фахова спільнота втратила надію на конструктивний діалог, якісні зміни та виважені, професійні дії очільників Міністерства культури. Розглядаючи це відкрите звернення як вимушений крок, закликаємо Вас вжити всіх можливих заходів для нормалізації ситуації в царині культури, аж до зміни керівного складу Міністерства культури.

З повагою,

Президія Українського комітету ІСОМ

Бюро Українського національного комітету ICOMOS

Цього літа, а саме, з 15 до 31 серпня, відбудеться Міжнародний фестиваль »Музика у старому Львові» і його синхронний приятель «Музика у старому Кракові».  Для Кракова це буде 39-й рік досвіду, а для Львова все відбуватиметься лише вперше.

Початковий фестиваль у Кракові відбувся ще 1976 року з ініціативи влади міста й під протекцією мера. Сьогодні цей фестиваль є чи не найпопулярнішим з усіх існуючих у Польщі. Задум польського фестивалю «Музика в старому Кракові» належить засновнику польської капели «Краковієнсіс» Станіславу Галонському. Ініціатором співпраці з боку Львова виступив засновник відомого українського камерного оркестру »Віртуози Львова», народний артист України Сергій Бурко.

Ексклюзивність фестивалів у тому, що концерти відомих виконавців та колективів з різних країн відбуватимуться у храмах та історично значимих місцях. Варто зауважити, що організатори врахували усі найнеобхідніші дрібниці. По-перше, фестиваль відбуватиметься в період літніх відпусток, а це нагода для чималої кількості охочих відвідати концерти. По-друге, фестивалі «Музика у старому Львові» та «Музика у старому Кракові» об’єднають міста-побратими і стануть ще одним кроком назустріч євроінтеграції. По-третє, окрім справжніх професіоналів, для участі у фестивалі запрошуються молоді музиканти, які отримують чудову нагоду заявити про себе, свою творчість та розпочати успішну музичну кар’єру.

Отож, завітавши на фестиваль, будь то у Кракові чи у Львові, ви неодмінно отримаєте море позитивних вражень та приємних емоцій. Не проґавте унікальної нагоди дослідити найкрасивіші місця і пам’ятки міста під музичний супровід творів найвидатніших композиторів від епохи бароко і до класики.