С тех пор каждый год организаторы выбирают семёрку ярких творческих персоналий из числа тех, кто вносит существенный вклад в создание творческой среды Сумского региона. Все они получают приглашение поселиться на символическом «Культурном острове».

Со временем число обитателей «Культурного острова» выросло, и он сам, естественным путём, стал превращаться в виртуальный музей культуры Сумщины. А в музее обязательно должна быть представлена история. Так возникла идея пригласить на «Остров» в 2021 году «звёздную семёрку классиков» — выдающихся деятелей культуры и искусства, родившихся или живших в Сумском регионе.

О тех, кто вошёл в этот почётный список читайте в нашей публикации: У Сумах визначили лауреатів «Культурного острова 2021»

Одним из семи равно достойных участников «звёздной семёрки» является заслуженный артист РСФСР и Народный артист УССР Степан Шкурат (1885-1973).

Уроженец Полтавщины он с 20 лет и до последнего часа жил в городе Ромны. Играл в самодеятельном рабоче-крестьянском театре, пел в знаменитом местном хоре, всю жизнь клал печи и снимался в кино. Чтобы было ясно, об артисте какого уровня востребованности идёт речь, приведём отрывок из воспоминаний Ивана Кавалеридзе – одного из создателей украинского поэтического и исторического кино.

В этом фрагменте также упоминается Александр Довженко, именем которого названа Киевская киностудия и чей фильм «Земля» признан шедевром мирового немого кинематографа. И его супруга Юлия Солнцева — актриса, кинорежиссёр, Народная артистка СССР, первая женщина-режиссёр, удостоенная Приза за лучшую режиссуру на Каннском кинофестивале (1961).

« На съемках «Колиивщины» (фильм Ивана Кавалеридзе, 1931 год)

Снимали мы днем и ночью. На съемочной площадке под утро появилась женщина с копной волос, развевающихся вокруг строгого, холодного лица. Женщина авторитетно заявила:

– Нам нужен на два, на три съемочных дня ваш Шкурат!

– Шкурат?! А кто вы?

– Ассистент Александра Петровича.

Солнцеву я знал до этого как актрису. Она сыграла наивную еврейскую девушку в картине «Мотеле-идеалист» (или «Наивный портной»), которая тогда снималась в Одессе.

– Странное совпадение – он и нам нужен. Передайте Александру Петровичу, что Шкурат снимается у нас днем и ночью в главной роли. Шкурат в нашем гриме вам не годится: картина историческая. Борода для этого выращена натуральная, особого характера, волосы на голове стрижены «під макітру», усы длинные, казацкие.

– Борода годится! Снимаем «Землю»!»

Кто видел кинопоэму «Земля», тот понимает, зачем Довженко так был нужен Шкурат в роли дядки Панаса. На нём, на его харизме там если не всё,то многое держится.

Интересен момент знакомства Шкурата с Кавалерилзе. В 1918 году скульптор прибыл в Ромны для возведения первого в Украине  памятника Тарасу Шевченко, где Кобзарь в полный рост. Материалом для памятника служили камень и бетон и Ивану Петровичу понадобились помощники из местных. Тут ему и посоветовали знатного роменского печника Степана Шкурата. Когда Кавалеридзе начал снимать кино, он вспомнил эту встречу и он же, позже познакомил Шкурата с Довженко.

Ещё Степан Шкурат знаменит гениально отыгранным эпизодом с фразой, ставшей народным фольклором: «Брат Митька помирает, ухи просит», которую произносит его персонаж казак Потапов, денщик белого полковника Бороздина в фильме братьев Васильевых «Чапаев». Глядя на его Петровича в «Чапаеве», сложно поверить, что удалого парубка Миколу в «Наталке Полтавке» Кавалеридзе играет тот же актёр.

Степан Иосифович был во многих смыслах легендарной личностью. В 2007 году сумской ТРК «Видикон» был создан о нём прекрасный 23–минутный фильм авторства Натальи Черкасенко. С удовольствием приглашаем вас его посмотреть.

Щороку на символічний «Культурний острів» запрошується сімка людей, які внесли істотний внесок у формування творчої атмосфери Сумщини.

Визначення лауреатів проєкту проходить у два етапи. Спочатку члени експертної комісії вносять свої пропозиції щодо формування лонг-листа номінантів. На другому етапі, шляхом голосування, обираються сім персоналій, яким вручається символічна «Віза» на «Культурний острів».

За 8 років існування проєкту в число остров’ян увійшло чимало яскравих творчих особистостей, наших сучасників з різних міст і сіл Сумської області.

Читайте про них у розділі «Культурний острів»

У підсумку, природним чином, сам по собі «Культурний острів» став перетворюватися в віртуальний музей культури Сумщини. Коли хтось із наших нащадків захоче дізнатися, як жили, що писали, про що співали і грали творчі люди на початку XXI століття, він зможе це зробити, відвідавши «Культурний острів» на медіа порталі АТС.

Однак історія сумської культури почалася не в XXI і навіть не XX столітті. Тому, щоб наше дорогоцінне зібрання було повноцінним, організатори, підводячи підсумки 2020-го, в усіх сенсах незвичайного року, прийняли рішення запросити на «Острів» виключно класиків сумського мистецтва минулих років. Так склався наступний лонг-лист зоряних кандидатів:

Лонг-лист номінантів «Культурного острова 2021». Класика

1. Антон Лосенко (1737, Глухів — 1773, Санкт-Петербург) — живописець, засновник російського історичного живопису. Організатор і ректор Петербурзької Академії Мистецтв;

2. Антон Чехов (1860, Таганрог- 1904, Баденвайлер, Німецька імперія) — письменник драматург, лікар;

3. Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба), (1878, Білопілля, Сумська область — 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — поет, драматург;

4. Борис Гмиря (1903, Лебедин – 1969, Київ) — камерний і оперний співак (бас) Народний артист СРСР;

5. Василь Кричевський (1872, Ворожба, Лебединський район – 1952, Каракасі (Венесуела)) — живописець, архітектор, графік, художник кінофільмів;

6. Георгій Нарбут (1886, Нарбутівка, Глухівський район — 1920, Київ) — художник-графік та ілюстратор;

7. Дмитро Бортнянський (1751, Глухів — 1825, Санкт-Петербург) — композитор, диригент, співак;

8. Іван Кавалерідзе (1887, хутір Ладанський Полтавської губернії — Київ, 1978) — скульптор, режисер кіно і театру, драматург, сценарист. Народний артист Української РСР;

9. Ісаак Шварц (1923, Ромни – 2009, Сіверський) — композитор, автор музики до фільмів «Біле сонце пустелі», «Зоря привабливого щастя», «Дерсу Узала» та ін;

10. Михайло Щепкін (1788, село Червоне, Курська губернія – 1863, Ялта) — актор, один з засновників російської акторської школи;

11. Михайло Лисенко (1906, Шпилівка, Сумський район — 1972, Київ) — скульптор, педагог. Народний художник СРСР;

12. Максим Березовський (1745, Глухів — 1777, Санкт-Петербург) — композитор. Поряд з Д. Бортнянським вважається творцем класичного типу російського хорового концерту;

13. Микола Хвильовий (Фітільов Микола Григорович), (1893, Тростянець, Сумська область — 1933, Харків) — прозаїк, поет, публіцист;

14. Никанор Онацький (1874, хутір Хоменки Бірківської волості Гадяцького повіту на Полтавщині — 1937, Полтава) — живописець, поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Організатор та директор Сумського художнього музею;

15. Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко), (1889, хутір Чечва поблизу села Грунь, Охтирський район Сумської області — 1956, Київ) — письменник, гуморист і сатирик. Начальник медико-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. В’язень сталінських таборів (1933-1943);

16. Павло Грабовський (1864, Пушкарне, тепер Грабовський Краснопільського району Сумської області) — 1902, Тобольська) — поет, публіцист;

17. Давид Бурлюк (1882, хутір Семиротівщіна (Семиротівка) коло с. Рябушки, ніні урочище Бурлюк, Лебединський район, Сумська область) – 1967, Нью-Йорк, США) — художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний и художній критик, видавець. Водночас з Велимиром Хлєбніковім був Головою земної Кулі;

18. Степан Шкурат (1885, Кобеляки, ніні Полтавської області — 1973, Ромни, Сумська область) — актор театру и кіно. Заслужений артист РРФСР. Народний артист УРСР. Фільми: «Земля» (Опанас Трубенко), «Чапаєв» (денщик Потапов), «Вій (Явтух) та багато інших.

Зрозуміло, що і «чудова сімка», складена за підсумками у всіх сенсах незвичайного 2020 року, відрізняється від попередніх. Будь-який з кандидатів, представлених вище, прикрасив би своєю присутністю будь-яке творче співтовариство. Але закони жанру непорушні. На дотриманні форми тримається мистецтво, тим більш класичне. Тому експертній комісії довелося все ж вибрати сімку 2021 року. Із задоволенням представляємо її вам.

Лауреати арт-медіа проєкту «Культурний острів 2021». Класика

1. Антон Чехов — письменник драматург, лікар;

2. Олександр Олесь — поет, драматург;

3. Георгій Нарбут — художник-графік та ілюстратор;

4. Дмитро Бортнянський — композитор, диригент, співак;

5. Іван Кавалерідзе — скульптор, режисер кіно і театру, драматург, сценарист. Народний артист Української РСР;

6. Никанор Онацький — живописець, поет, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч. Організатор та директор Сумського художнього музею;

7. Степан Шкурат — актор театру и кіно. Заслужений артист РРФСР. Народний артист УРСР. Фільмі: «Земля» (Опанас Трубенко), «Чапаєв» (денщик Потапов), «Вій (Явтух) та багато інших.

Безумовно, на «Острові» мають у підсумку опинитися всі учасники зоряного лонг-листа. Тому з наступного року в сімці одне місце завжди буде за «класиком». Ось так по одному, з особливою пошаною всіх і запросимо. Адже їм поспішати нікуди. У них уже вічність в розпорядженні …

Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com