<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>культура Британских островов &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<atom:link href="https://creativpodiya.com/posts/tag/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B2/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<description>Медиа портал</description>
	<lastBuildDate>Mon, 22 Dec 2025 06:04:02 +0000</lastBuildDate>
	<language>ru-RU</language>
	<sy:updatePeriod>
	hourly	</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>
	1	</sy:updateFrequency>
	<generator>https://wordpress.org/?v=6.9.4</generator>

<image>
	<url>https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2016/12/cropped-новый-АТС1-квадрат-для-интернета-150x150.png</url>
	<title>культура Британских островов &#8212; Агентство творческих событий</title>
	<link>https://creativpodiya.com</link>
	<width>32</width>
	<height>32</height>
</image> 
	<item>
		<title>Поэтика текста «Богемской рапсодии»</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/63621</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/63621#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 17 Dec 2025 09:10:46 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Bohemian Rhapsody]]></category>
		<category><![CDATA[Guitarproduction Studio]]></category>
		<category><![CDATA[группа Queen]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[Фредди Меркьюри]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=63621</guid>

					<description><![CDATA[Написанная Фредди Меркьюри и выпущенная в 1975 году группой Queen «Bohemian Rhapsody» имеет все основания претендовать на звание главного музыкального хита человечества. В ней с идеальной гармоничностью сплелись в одно популярные вокальные жанры –&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Написанная Фредди Меркьюри и выпущенная в 1975 году группой Queen «Bohemian Rhapsody» имеет все основания претендовать на звание главного музыкального хита человечества.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/maxresdefault.jpg"><img fetchpriority="high" decoding="async" class="wp-image-63625 size-full aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/maxresdefault.jpg" alt="" width="448" height="252" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/maxresdefault.jpg 448w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/maxresdefault-300x169.jpg 300w" sizes="(max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a>В ней с идеальной гармоничностью сплелись в одно популярные вокальные жанры – опера, баллада и рок. Всё, что касается музыки, тут безупречно и восхитительно.</p>
<p>А что насчёт текста? Ведь это же интересно, какое содержание, какие мысли и чувства ежедневно впускают в себя сотни тысяч, если не миллионы фанатов этой, наверное, самой прослушиваемой рок-композиции?</p>
<p><strong>Почему рапсодия богемская?</strong></p>
<p>«Богемия» — название Чехии, когда она была в составе Австро-Венгрии. Отсюда пошло знаменитое чешское «богемское стекло». Интересно, что у Стивенсона в повести «Клуб самоубийц» Флоризель, который в нашем кино стал принцем Бакардии, был принцем Богемии.</p>
<p>В Богемии в Средние века проживало много цыган &#8212; прирожденных певцов, танцоров и артистов, одновременно не отличающихся законопослушностью. Их артистическое поприще породило термин <a href="https://creativpodiya.com/posts/64196" target="_blank" rel="noopener">«богема» &#8212; буквально «цыганщина»</a>. Со временем к богеме стали причислять разнообразную творческую интеллигенцию, живущую на гонорары и вообще не так, как все обычные люди.</p>
<p>Герой песни Меркьюри, как и богемские ромы, явно имеет проблемы с законом &#8212; он убил человека: &#171;Mama, just killed a man&#187;.</p>
<p>С другой стороны, сама композиция представляет собой классический постмодерн, потому что пронизана разнообразными отсылами, линками и аллюзиями на всяческие исторические и культурные феномены. Примерно так общается между собой богема, к которой, безусловно, принадлежал и автор песни, художник по образованию.</p>
<p><strong> Кого убили в Богемской рапсодии?</strong></p>
<p>Лирический герой прямо заявляет, что он убил человека и даже описывает, как и с помощью чего он это сделал: «Put a gun against his head/ Pulled my trigger, now he&#8217;s dead» &#8212; пустил пулю в лоб, проще говоря.</p>
<p>Однако последующий искусственный нонсенс в «оперной» части даёт основания полагать, что правы и те, кто считает, что герой просто решил начать новую жизнь и &#171;убил&#187; в себе себя прежнего. И это признание является одной из частей того бреда, наркотического видения или причудливого сна, в котором в дальнейшем появляется череда абсолютно неожиданных для второй половины XX века персонажей.</p>
<p><strong> Скарамуш и фанданго</strong></p>
<p>«I see a little silhouette of a man/ Scaramouch, scaramouch will you do the fandango!» &#8212; кто такой Скарамуш и почему его просят «сделать» фанданго?</p>
<p>Скарамучча — персонаж-маска итальянской комедии дель арте. Во Франции его зовут Скарамуш<strong>. </strong>Фанданго — древняя андалузская народная песня, которая аккомпанирует одноименному парному танцу в форме любовной пантомимы.</p>
<p>Скарамуш и фанданго не только создают характерное для карнавала ощущение смешения масок и красок, но и переносят слушателя в XVII век и, таким образом, делают повествование безвременным, а точнее – всевременным – у героя же там есть механическое оружие &#8212; a gun, из которого он убил человека. Или себя прежнего.</p>
<p>Вообще, в том, что шута просят спеть любовную песню, есть что-то гамлетовское.</p>
<p><strong>Литературный след</strong></p>
<p>Меркьюри, скорее всего, видел фильм &#171;Скарамуш&#187; 1963 года или другие экранизации одноименного романа Рафаэля Сабатини (1921 год). Его герои &#8212; актёры театра масок. Им приходилось быть интеллектуалами, много читать и учить наизусть, потому что театр был импровизационным, а к хорошей импровизации всегда нужно готовиться. А кроме того, в пути на них могли напасть разбойники &#8212; поэтому и в драках эти ребята знали толк. Скарамуш в трактовке Сабатини только на сцене комедиант, а в жизни &#8212; бесстрашный герой-любовник.</p>
<p>А вот читал ли автор песни фантасмагорическую повесть Александра Грина &#171;Фанданго&#187; &#8212; вопрос. Действие там происходит в том же 1921 году. Главный герой &#8212; классический представитель нищей постреволюционной богемы в голодном зимнем Петербурге попадает в волшебную переделку, которая приводит его на встречу с цыганами и испанцами. В результате он оказывается на каких-то полчаса в южном приморском Зурбагане &#8212; городе-грёзе, а когда возвращается, обнаруживает, что он уже женат и что на дворе 1923 год. И всё это было бы сном, но в кармане у него 200 золотых пиастров. Всё действие разворачивается под аккомпанемент фанданго, которое насвистывает герой повести.</p>
<p>Цыгане, испанцы, богема, фанданго &#8212; какие совпадения, не правда ли? Более того, у Меркьюри тоже после оперной части появляется строфа, обращенная к любимой:<br />
&#171;So you think you can stop me and spit in my eye<br />
So you think you can love me and leave me to die<br />
<strong>Oh baby &#8212; can&#8217;t do this to me baby</strong><br />
Just gotta get out &#8212; just gotta get right outta here&#187;</p>
<p>Как так? Откуда взялась бэби, если песня начиналась с обращения к маме? А потом было: &#171;Я бедный парнишка, меня никто не любит&#8230;&#187; &#8212; &#171;I&#8217;m just a poor boy and nobody loves me&#187;. В общем, всё как у Грина.</p>
<p><strong>Галилео и Фигаро</strong></p>
<p>Далее в тексте возникают Галилей и Фигаро. &#171;Gallileo, Figaro – magnifico!&#187;</p>
<p>Скорее всего, речь о знаменитом учёном Галилео Галилее, которому приписывается легендарная фраза: «И всё-таки она вертится!» &#8212; в смысле Земля вращается вокруг Солнца, а не наоборот, как утверждала святая инквизиция. Восклицание Галилея стало метафорой протеста. Галилей жил в конце XVI начале XVII веков.</p>
<p>В этом же времени разворачивается действие «Севильского цирюльника», в котором появляется ловкач Фигаро &#8212; испанец из Севильи. Крылатое выражение: «Фигаро здесь, Фигаро там» &#8212; это как раз о нём, а о человеке, который умеет «крутиться», то есть вертеться. Вот тут и встречаются Галилей и Фигаро. Бунтарь и плут. Мagnifico! – великолепный, если с итальянского. Кто из них? Надо понимать, оба.</p>
<p><strong>Бисмилла</strong></p>
<p>Дальше &#8212; больше. В следующем, почти древнегреческом, диалоге героя и хора неожиданно возникает исламский вектор:</p>
<p>&#171;Bismillah! No &#8212; we will not let you go &#8212; let him go.<br />
Bismillah! We will not let you go &#8212; let him go.<br />
Bismillah! We will not let you go &#8212; let me go.&#187;</p>
<p>«Бисмилла» – сокращенная форма от полной фразы «Бисмилляхи Рахмани Рахим». В переводе с арабского означает: «Во имя Аллаха Милостивого и Милосердного».</p>
<p>В Испании к XVII столетию уже, конечно, пару веков как стало совсем ослабевать арабское влияние. Но кто сказал, что  действие происходит в конкретном XVII веке? Нет, наш герой живёт вне времени. Где? А где угодно. Может и в Богемии, раз автор так назвал песню. Тем более, что далее в тексте появляется уже вполне католический Везельвул, который снарядил против героя демонов: &#171;Beelzebub has a devil put aside for me&#187;.<br />
Чему герой крайне удивлён: &#171;Oh mama mia, mama mia, mama mia let me go&#187;!<br />
В английском языке Mmma ma! — является идиомой, означающей именно крайнее удивление. Интересно, почему он удивлён? Может у него были какие-то договоры с лукавым, как у доктора Фауста?</p>
<p><strong>Опера и поэзия</strong></p>
<p>Без оперного куска текст БР был бы обычным рокерским текстом. Ну может быть с очень личным моментом  &#8212; «Sends shivers down my spine, вody&#8217;s aching all the time» – «мурашки бегут по спине и всё тело болит» &#8212; как-то не совсем «по-пацански» это звучит, а ведь в остальном наш цыганский парень вполне крут. Похоже, что тут у Фредди проявились первые признаки будущего страшного диагноза. Хотя до него оставалось ещё более десяти  лет.</p>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/s34im1.jpg"><img decoding="async" class="wp-image-63626 size-full aligncenter" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/s34im1.jpg" alt="" width="439" height="336" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/s34im1.jpg 439w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2020/12/s34im1-300x230.jpg 300w" sizes="(max-width: 439px) 100vw, 439px" /></a>Но вернёмся к опере. В принципе ясно, что Меркьюри вначале писал музыку. А потом просто подбирал под каждый эпизод слова, которые бы максимально близко передавали &#8212;  тембрально и интонационно её индивидуальное звучание.</p>
<p>Ну а так как это опера, то слова должны были быть из испанских и итальянских реалий. В общем-то, автор сочинял и сочинил бред, который получился таким же гениальным и интернациональным, как он сам.</p>
<p>А гениальный бред – это уже поэзия. И именно оперный кусок превращает текст «Богемской рапсодии» в нечто символически-метафорическое, заставляющее слушателя искать и находить в себе дополнительные ассоциации, коннотации и трактовки.</p>
<p><strong>Anyway the wind blows&#8230;</strong></p>
<p>А что же объединяет всё это эклектическое собрание? А собирает его в одно ветер, который дует сквозь всю песню, как дождь льёт у Маркеса все &#171;Сто лет одиночества&#187; и где тоже, как у Грина, периодически появляются цыгане с чудесами.</p>
<p><strong>Постскриптум</strong></p>
<p>В порядке заключения. Известно, что оперный фрагмент «рапсодии» спели три «квиновских» вокалиста &#8212; Фредди Меркьюри, Брайан Мэй (низы) и Роджер Тэйлор (верха). А чтобы получился мощный хор, записи накладывали друг на друга 180 раз. Оперная часть никогда не исполнялась вживую – это просто было невозможно сделать без кардинальных потерь в качестве.</p>
<p>Поэтому «Богемская рапсодия» являет собой ещё и шедевр звукозаписи и наглядное доказательство того, что в студии рокеры могут создать такое&#8230;</p>
<p><strong>Наш партнёр: Студия гитарной аранжировки  <a href="https://creativpodiya.com/posts/902">Guitarproduction Studio</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/63621/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Краткая история британских народов, или Как жить рядом с империей</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/65455</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/65455#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 27 Nov 2025 17:51:08 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Архипелаг Британия и Ирландия]]></category>
		<category><![CDATA[Британские острова]]></category>
		<category><![CDATA[Ирландия]]></category>
		<category><![CDATA[История Великобритании]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[Уэльс]]></category>
		<category><![CDATA[Шотландия]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=65455</guid>

					<description><![CDATA[Под термином «британские народы» будем понимать жителей Британских островов – архипелага, состоящего из двух больших островов – Великобритании и Ирландии, а также из множества малых. Прежде чем погрузиться в историю, принесём извинения государству Ирландия,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Под термином «британские народы» будем понимать жителей Британских островов – архипелага, состоящего из двух больших островов – Великобритании и Ирландии, а также из множества малых.</h2>
<p>Прежде чем погрузиться в историю, принесём извинения государству Ирландия, где вместо названия «Британские острова» употребляют словосочетание &#171;Архипелаг Британия и Ирландия». Мы вас понимаем. Украинцы тоже, будучи, по сути, русскими – как прямые наследники Киевской Руси – предпочитают себя так не называть, чтобы не возникало путаницы с россиянами – жителями соседней империи.</p>
<p><strong>Атланты и неандертальцы           </strong></p>
<p>Люди и неандертальцы на Британских островах жили с доисторических времён. Впрочем, тогда, острова ещё были частью континента. Первой, примерно 9000 лет назад откололась Ирландия, а примерно 8000 лет назад и Британия стала островом. Нас тогда уже было на Земле несколько миллионов.</p>
<div id="attachment_65465" style="width: 560px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/og_og_1518617615243261593.jpg"><img decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65465" class="wp-image-65465" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/og_og_1518617615243261593.jpg" alt="" width="550" height="288" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/og_og_1518617615243261593.jpg 573w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/og_og_1518617615243261593-300x157.jpg 300w" sizes="(max-width: 550px) 100vw, 550px" /></a><p id="caption-attachment-65465" class="wp-caption-text">Чеддарский человек</p></div>
<p>К слову, 7227 год до н. э. — одна из предполагаемых дат затопления Атлантиды. Может быть, откол Британии как-то связан с возникновением этой легенды. Также интересно, что ДНК анализ «чеддарского человека», жившего примерно в 7150 году до н.э., показал, что у «истинного британца» была тёмно-коричневая или почти чёрная кожа, тёмные вьющиеся волосы и голубые глаза.</p>
<p>Деревня Чеддар (<em>Cheddar)</em> находится в Англии (графство Сомерсет). Она также известна производством знаменитого чеддарского сыра. Это хорошо, что они со временем перешли на сыр, потому что в той же пещере, где найден чеддарский человек были обнаружены останки каннибалов, живших там около 15 тыс. лет назад.</p>
<p>Сегодня наибольший процент исконно британских генов находят у жителей Уэльса. В остальных регионах превалируют гены эмигрантов.</p>
<p><strong>Кельты и бритты</strong></p>
<p>Примерно в VII  веке до н.э. на острова началось массовое переселение кельтов. Кельты &#8212; введённое римлянами общее название индоевропейских по происхождению племён, населявших центральную Европу. Франция, Бельгия, Богемия (Чехия) и даже украинская Галиция (от слова галлы) &#8212; это всё бывшие кельтские территории. Кельты были воинственны, верили в переселение душ, поэтому не боялись умереть, и быстро размножались. В 390 году до н. э. они даже захватили и разграбили Рим. Когда их стали теснить ещё более воинственные германцы, кельты отправились в Британию, легко покорили и ассимилировали местное население и образовали там несколько королевств.</p>
<p>В 43 году н.э. (при жизни <a href="https://creativpodiya.com/posts/68891" target="_blank" rel="noopener">Вергиллия,</a> между прочим) островных кельтов завоевали римляне, которые всех их именовали бриттами по названию Британского архипелага. То есть такого племени – бриттов – на самом деле не существовало. Это просто объединяющее название жителей островов. Так же как славяне – разнообразные и разнокровные жители близких территорий.</p>
<p>Вплоть до V века Британия была провинцией Рима, что весьма позитивно сказалось на её культурном развитии, в том числе и на латинизации языка.</p>
<p><strong>Англосаксы и даны</strong></p>
<p>К V веку Рим потерял своё могущество и на острова вторглись англосаксы &#8212; представители тех самых германцев, которые уже вытеснили кельтов из Европы. После ожесточенных войн, в ходе которых прославился защитник всех кельтов король Артур, англосаксы всё же захватили большую часть острова Великобритания и образовали там свои королевства. Кельты смогли удержаться только в Ирландии, Шотландии и Уэльсе.</p>
<div id="attachment_65466" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65466" class="wp-image-65466 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель.jpg" alt="" width="300" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Вильгельм-I-Завоеватель-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65466" class="wp-caption-text">Вильгельм Завоеватель &#8212; первый король Англии</p></div>
<p>Упомянем также о нашествии норманнов – они же даны, викинги и варяги. Эти бандиты раннего средневековья в те годы повадились грабить весь мир, в том числе и британские державы. Войны пассионариев длились почти 200 лет и закончились тем, что в 1066 году в Англии воцарилась французская ветвь норманнов в лице первого короля всея Англии Вильгельма I Завоевателя (William I the Conqueror). Норманны, будучи хотя и буйными, но не совсем дикими, многое внесли в британскую культуру. В частности, институт рыцарства, который они позаимствовали у франков, и суд присяжных.</p>
<p>В какой-то момент сложилась ситуация, когда аристократия в Британии была франкоговорящей, а англосаксы остались простолюдинами. Тут корни вечно сложных отношений французов и англичан, а также причина присутствия множества французских слов в английской речи.</p>
<p>Нечто подобное было в древней Хазарии. Читайте об этом в статье:<strong>  <a href="https://creativpodiya.com/posts/12655" target="_blank" rel="noopener">&#171;Украина-Хазария транзит&#187;</a></strong></p>
<p><strong> Родственники по варягам</strong></p>
<p>Викинги, как известно, добрались не только до Британии, но и до Руси, где тоже освоились, прижились и переженились на местных девушках. А значит, можно предположить, что в каком-то смысле мы и англичане – родственники. А если добавить к этому ещё и тот факт, что в последующие века в Англию периодически эмигрировали тысячи далеко не самых дремучих французов&#8230; И вспомнить, что у нас в XІX веке знать общалась на французском и французы, а до этого немцы-германцы, состоя на службе, оседали в наших городах и весях и образовывали семьи, то…</p>
<p>В общем, мы таки родственники. Да это и внешне видно: поставьте рядом француза Антуана Гризманна, англичанина Дэвида Бекхэма, немца Тони Кросса и нашего Андрея Шевченко &#8212; они же практически как братья…<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Футболисты.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-65493 size-full" title="Футболисты: француз Антуан Гризманн, англичанин Дэвид Бекхэм, немец Тони Кросс, украинец Андрей Шевченко " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Футболисты.jpg" alt="Футболисты: Антуан Гризманн, Дэвид Бекхэм, Тони Кросс, Андрей Шевченко " width="600" height="452" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Футболисты.jpg 600w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Футболисты-300x226.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 600px) 100vw, 600px" /></a></p>
<p>Возвращаясь на острова, подытожим, что в результате вышеназванных процессов, англосакские наречия, смешавшись с норманнскими, стали английским языком, а кельтские, соответственно, развились в валлийский – язык жителей Уэльса и гэлик &#8212; имеющий две ветви: шотландский и ирландский гэлийский. От них тоже были свои разветвления, но в эти лингвистические джунгли мы уже не пойдём.</p>
<p><strong>Британские народы</strong></p>
<p>Итак, мы видим, что на Британских островах проживают фактически два принципиально разных этноса: англичане  &#8212; потомки англосаксо-норманнов и, распадающиеся на три братских ветви, потомки кельтов: шотландцы, ирландцы и валлийцы. Они отличаются по крови, языку и культурным традициям. Причём английский язык «похож» на валлийский, например, как русский на венгерский.</p>
<p><strong>Имперская нация</strong></p>
<p>В мире существует множество держав и народов, но далеко не все они основывают империи. Англичане это сумели. Ядерная смесь кровей всевозможных завоевателей сделала их ненасытными во всём – от науки и культуры до чужих земель. В результате, Уэльс, Шотландия и Ирландия оказались в сфере прямых притязаний мощного соседа. И каждый народ справился с этой ситуацией по-своему.</p>
<p><strong>Ирландия</strong></p>
<p>Ирландия долго боролась за свободу, в какой-то момент была полностью завоёвана Англией, но, в конце концов, в 1949 году стала независимой, правда, потеряв при этом Ольстер –  Северную Ирландию – наиболее промышленно развитую на тот момент часть страны. А после 1990 года случилось «кельтское экономическое чудо», когда ВВП Ирландии на душу населения превысил показатель Великобритании, Германии и ЕС в целом. Затем был кризис и снова подъём.</p>
<p>Ирландия давно является одним из мировых культурных центров. Читайте об этом в эссе: <a href="https://creativpodiya.com/posts/64490" target="_blank" rel="noopener"><strong>Ирландия в стиле арт, или Волшебники изумрудного острова.</strong></a></p>
<p><strong>Уэльс</strong></p>
<p>До вхождения в Британскую империю Уэльс представлял собой конгломерат мелких кельтских королевств. В конце XIII века он был окончательно завоёван Англией, после чего к английской короне добавился титул принца Уэльского. Долгое время был просто регионом, и только в 1955 году королева официально объявила Кардифф столицей Уэльса. Сегодня уровень благосостояние валлийцев примерно соответствует среднему по Соединенному Королевству, то есть является высоким.</p>
<p>Уэльс ни в коем случае нельзя считать глухой провинцией Великобритании. В конце XVIII века юг Уэльса стал одним из центров промышленной революции.</p>
<p>А в 1485 году на английский трон взошёл валлиец по происхождению Генрих Тюдор, основатель королевской династии Тюдоров, последней представительницей которых была знаменитая Елизавета І.</p>
<p><strong>Ещё о знаменитых валлийцах читайте в нашей публикации <a href="https://creativpodiya.com/posts/65477" target="_blank" rel="noopener">«Великаны Уэльса»</a> </strong></p>
<p><strong>Шотландия</strong></p>
<p>Англичанам так и не удалось покорить свободолюбивых скоттов. Долгие годы сражений завершились в 1560 году подписанием Эдинбургского договора о равноправном объединении государств под властью общего монарха.</p>
<p>В XVIII веке Эдинбург и Глазго стали центрами промышленности и культуры, что позволило Шотландии превратиться в один из важнейших коммерческих, научных и индустриальных регионов Европы. В последние десятилетия происходит культурное и экономическое возрождение страны за счёт развития финансовой отрасли, производства электроники и добычи нефти и газа.</p>
<p><strong>О культуре Шотландии читайте в нашей публикации:<a href="https://creativpodiya.com/posts/65393" target="_blank" rel="noopener"> &#171;Топ 5 выдающихся шотландских литераторов, Или как попасть в балладу&#187;</a></strong></p>
<p>Возвращаясь к монархам, скажем, что в 1603 году на трон объединенного королевства взошёл Яков І &#8212; сын казненной Елизаветой І королевы Шотландии Марии Стюарт. Таким образом, валлийская королевская фамилия передала эстафету власти в Великобритании шотландской династии Стюартов, которые правили аж до 1714 года.</p>
<div id="attachment_65467" style="width: 377px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/welshwelcomesign.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65467" class="wp-image-65467" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/welshwelcomesign.jpg" alt="" width="367" height="206" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/welshwelcomesign.jpg 534w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/welshwelcomesign-300x169.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 367px) 100vw, 367px" /></a><p id="caption-attachment-65467" class="wp-caption-text">В Уэльсе два государственных языка: английский и валлийский</p></div>
<p>«Весело», надо сказать, правили, потому что именно при Стюартах произошла та английская революция, в ходе которой был казнён король Карл І. Впрочем, через несколько лет, почувствовав на собственной шкуре все прелести республики Кромвеля, народ восстановил монархию, посадив на трон Карла следующего Стюарта. Сейчас события 1649-1660 годов называют вакцинацией нации против всяческих революций и покушений на королевскую власть.</p>
<p><strong>Языки</strong></p>
<p>В настоящий момент во всех трёх кельтских странах основным языком является английский. Хотя, естественно, существуют и патриотические партии, настаивающие на главенстве местных наречий. Их избиратели, в основном, проживают в сельской местности. Там же где и большинство носителей местных языков.</p>
<p><strong>Вместо вывода</strong></p>
<p>Глядя на отношения народов, населяющих архипелаг Британия и Ирландия, можно видеть, что и в Содружестве – Шотландия и Уэльс с Ольстером, и в независимой Ирландии уровень жизни примерно одинаков. И культурное развитие, то есть духовная самореализация нации &#8212; тоже.</p>
<p>А право сделать вывод из всего изложенного – если вообще тут нужен какой-то вывод &#8212; мы оставляем вам, уважаемые читатели.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/65455/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Топ 5 выдающихся валлийцев, или Великаны из Уэльса</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/65477</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/65477#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 28 Oct 2025 12:22:12 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Бертран Рассел]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[Оуэн Тюдор]]></category>
		<category><![CDATA[развитие интеллекта]]></category>
		<category><![CDATA[Роджер Гловер]]></category>
		<category><![CDATA[Том Джонс]]></category>
		<category><![CDATA[Энтони Хопкинс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=65477</guid>

					<description><![CDATA[Уэльс – одна из четырёх частей Соединенного Королевства Великобритании и Северной Ирландии. Население, согласно последней переписи, составляет чуть более 3 млн. человек. Мы расскажем только о нескольких валлийцах, заметных даже там, где мало что&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Уэльс – одна из четырёх частей Соединенного Королевства Великобритании и Северной Ирландии.</h2>
<p>Население, согласно последней переписи, составляет чуть более 3 млн. человек. Мы расскажем только о нескольких валлийцах, заметных даже там, где мало что знают об их родине. В этом смысле мы и называем их великанами.</p>
<p><strong>О тех больших, кому не хватило места в списке </strong></p>
<p>Самая национальная игра в Уэльсе – регби. Тут они в числе мировых лидеров. Но периодически здесь загораются и футбольные звёзды. Правда, по одной на поколение, чего недостаточно для чемпионских успехов <a href="https://creativpodiya.com/posts/8539" target="_blank" rel="noopener">в игре миллионов</a>. И всё же <strong>Гарет Бейл, Райан Гиггз и Йан Раш</strong> покорили сердца фанатов по всему миру и обеспечили своей сборной 19 место в рейтинге ФИФА. Для сравнения скажем, что, например, Украина, давшая миру трёх обладателей Золотого Мяча, занимает лишь 26 место.</p>
<div id="attachment_65481" style="width: 190px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/c95bae859a7038eb99c7e657394d5f35_180x0.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65481" class="wp-image-65481 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/c95bae859a7038eb99c7e657394d5f35_180x0.jpg" alt="" width="180" height="268" /></a><p id="caption-attachment-65481" class="wp-caption-text">Сондерс Льюис</p></div>
<p>Продолжая разговор о спорте, из вежливости упомянем отставного майора Уолтера Клоптона Уингфилда, первым запатентовавшего лаун-тенис, то есть современный большой теннис, в который состязаются на открытых площадках. Однако вокруг его права на первенство сегодня существуют дискуссии, в частности, есть сведения, что некие господа-джентльмены Аугурио Перейра и майор Томас Генри Джем презентовали публике очень похожую игру на 15 лет раньше.</p>
<p>Также назовём имя поэта, драматурга и общественно-политического деятеля Сондерса Льюиса &#8212; автора знаменитой среди всех националистов мира лекции «Судьба языка», которую он прочёл на радио ВВС в 1962 году. Во многом благодаря его усилиям в Великобритании существует телеканал, вещающий на валлийском языке, все англоязычные надписи на территории Уэльса дублируются на валлийский, а с 1998 года работает Сенедд &#8212; законодательный орган Уэльса.</p>
<p>Вспомним ещё, что среди выходцев из Уэльса есть писатель и профессор философии Марк Роулендс, прославившийся своим международным бестселлером «Философ и волк», где он живописал десятилетие, которое провел, живя и путешествуя с волком.</p>
<p>В завершение нашего предрейтинга вспомним имя замечательного писателя Роальда Даля, автора (кроме всего прочего, естественно) очаровательной детской повести &#171;Чарли и шоколадная фабрика&#187;. Это такой британский Экзюпери. Даль тоже был лётчиком и даже попадал в аварию в Ливийской пустыне.</p>
<p>Родился в Уэльсе. Но родители были норвежцами. Он даже похоронен по обычаю викингов &#8212; с любимыми  вещами: бильярдными киями, карандашами, бутылкой бургундского и шоколадными конфетами. Мы его отметим не только за литературную деятельность, но и за основание &#171;Чудесного детского благотворительного фонда Даля&#187;. Фонд помогает детям с неврологическими и гематологическими заболеваниями. Десятая часть от всех гонораров за все книги Даля, что издавались, издаются и будут издаваться, идёт на пополнение фонда.</p>
<p>И теперь &#8212; к топ-великанам, которых подарила миру валлийская земля.</p>
<p><strong>Топ</strong><strong> первый</strong><strong>: Бертран</strong><strong> Рассел</strong><strong> (Bertrand Arthur William Russell)</strong></p>
<p>Человек–легенда. Безусловно возглавляет рейтинг великих валлийцев. Дед Бертрана &#8212; лорд Джон Рассел в середине XIX века дважды занимал пост премьер-министра правительства королевы Виктории. Аристократическое происхождение существенно сократило время продвижения молодого человека в элиту британского общества.</p>
<div id="attachment_65482" style="width: 318px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/bertran-rassell.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65482" class="wp-image-65482 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/bertran-rassell.jpg" alt="" width="308" height="411" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/bertran-rassell.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/bertran-rassell-225x300.jpg 225w" sizes="auto, (max-width: 308px) 100vw, 308px" /></a><p id="caption-attachment-65482" class="wp-caption-text">Бертран Рассел</p></div>
<p>А дальше была огромная жизнь. В ходе её Рассел четырежды женился  – последний брак случился, когда жениху исполнилось 80 лет. Несколько раз оказывался под судом и сидел в тюрьме. Последний раз в возрасте 89 лет за участие в одной из антивоенных акций. Во время Второй Мировой Войны чуть не умер от голода, когда его в пуританских тогда США уволили с работы за «пропаганду свободной любви». Читал лекции в Китае, попал в авиакатастрофу, но выплыл к берегу в холодном Норвежском море, когда ему уже было за 70.</p>
<p>Кстати, во время того фатального полёта погибли все пассажиры, находившиеся в салоне для некурящих. А курящие выжили, потому, что их салон не затонул сразу. По словам самого Рассела, трубку он курил с юности постоянно, прерываясь только на еду и сон.</p>
<p>В 1920 году Бертран Рассел встречался в Москве с Лениным, после чего признал, что Ильич хорошо владеет английским, в целом человек великий, но нехороший и напоминает реинкарнацию Кромвеля – революционера, навсегда отбившего у британцев охоту к революциям. После этого визита Бертран Рассел стал убежденным противником большевизма и марксизма, хотя до конца своих дней считал себя коммунистом.</p>
<p>Его политические взгляды эволюционировали от пацифизма времён Первой Мировой Войны до…  Видимо, СССР ему так не понравился, что он даже выступал за использование американцами атомной бомбы в борьбе с «империей зла». Впрочем, как только в Стране Советов появилась своя атомная, а затем и водородная бомба, лорд Рассел поменял точку зрения и снова стал выступать за мир и неприменение ядерного оружия  &#8212; «Манифест Рассела — Эйнштейна». Справедливости ради скажем, что в 1963 году Рассел вместе Жаном Полем Сартром также протестовал против американской агрессии во Вьетнаме.</p>
<p>В паузах между вышеописанными и другими событиями Бертран Рассел внёс существенный вклад в развитие математической логики. Его даже считают в этой области вторым после Аристотеля. Обогатил меню интеллектуальных гурманов такими изысканными деликатесами как «парадокс Рассела» и «чайник Рассела». Стал автором множества книг, в том числе одного из лучших введений в философию «История западной философии» и лауреатом Нобелевской премии по литературе (1950 г.) за книгу «Брак и мораль» и публицистическую деятельность.</p>
<p>Был истинным философом, может быть последним истинным философом, из тех, которые ищут ответы, а не пытаются бесконечно уточнять вопросы. В глубину его мыслей, идей и самой жизни, которая продлилась 98 лет и завершилась в 1970 году там же где и началась – в Уэльсе, можно погружаться без опаски удариться о дно. Умер он, к слову, не от старости, а от…гриппа – да-да люди и тогда умирали от этой  опасной болезни.</p>
<p>В общем, Бертран Рассел &#8212; личность планетарного масштаба.</p>
<p><strong>Топ второй: Роберт Рекорд (Robert Recorde) </strong></p>
<p>Роберт Рекорд (1510 &#8212; 1558) был математиком и врачом. Хорошим врачом и даже личным доктором Эдуарда VI и Марии I. Также служил управляющим Королевского монетного двора Великобритании.</p>
<div id="attachment_65483" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65483" class="wp-image-65483 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-1.jpg" alt="" width="300" height="375" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-1.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-1-240x300.jpg 240w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65483" class="wp-caption-text">Роберт Рекорд</p></div>
<p>Докторов, чиновников и даже математиков было много, а Роберт Рекорд один. И знаменит он тем, что ввёл в математику и логику знак «равно». Тот самый, который неоднократно изображал вслед за Рекордом, наверное, каждый житель современной Земли. До этого просто писали: «2 добавить 2 равняется 4». Знак  «=» компактнее и выглядит весьма символично &#8212; две параллельные, расположенные друг над другом линии одинаковой длины – идеальное совпадение внешнего вида символа и его смысла.</p>
<p>Увы, блестящая карьера Рекорда завершилась в тюрьме, куда он попал за долги и умер в год коронации самой знаменитой королевы Великобритании &#8212; Елизаветы I.</p>
<p><strong>Топ третий: Оуэн Тюдор (Owen Tudor)</strong></p>
<p>Елизавета І &#8212; та королева, при которой Великая Британия стала действительно великой и превратилась в одну из самых могущественных держав в мире. Кроме всего прочего, Елизавета была последней  коронованной представительницей династии Тюдоров, начавшейся с Генриха XII.</p>
<p><strong>Кстати, именно она завела традицию <a href="https://creativpodiya.com/posts/32255" target="_blank" rel="noopener">готовить к праздникам гуся.   </a></strong></p>
<p>А дедушкой Генриха был валлиец Оуэн Тюдор. Оуэн и сам происходил из древнего рода, но считается основателем династии потому, что первым стал писать свою фамилию на английский манер, переделав имя  деда Тидира ап Горонви.</p>
<div id="attachment_65484" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Catherine-of-Valois_-300x400.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65484" class="wp-image-65484 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Catherine-of-Valois_-300x400.jpg" alt="" width="300" height="400" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Catherine-of-Valois_-300x400.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Catherine-of-Valois_-300x400-225x300.jpg 225w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65484" class="wp-caption-text">Екатерина Валуа</p></div>
<p>Оуэн Тюдор жил бурно и плодотворно. Воевал, был любовником и возможно даже тайным мужем вдовствующей королевы Екатерины Валуа, родил с ней троих детей, один из которых Эдмунд и стал отцом Генриха XII. Согласно легенде, Оуэн вначале устроился к ней на должность севера (sewer) или сервира – того, кто сервирует стол и пробует еду до вкушения её королевой. А попал он туда, говорят, красиво проплыв перед  будущей любимой. По другой версии, он умудрился упасть к ней на колени во время танца. В общем, очаровал.</p>
<p>После смерти Екатерины Оуэн сначала посидел в тюрьме (похоже, это у валлийцев чуть ли не обязательный факт биографии), потом получил от короля очень даже приличную пенсию, но не унялся и ввязался в войну Алой и Белой Розы (это такие межклановые разборки между домами Ланкастеров и Йорков), оказался среди проигравших, опять попал в тюрьму и был казнён.</p>
<p>Биография Оуэна Тюдора красноречиво свидетельствует в пользу того, что Уэльс, хотя и был издавна частью Великобритании, но очень активной и влиятельной его частью.</p>
<p><strong>Топы четвёртые: Том Джонс</strong><strong> (Tom Jones)</strong><strong> и Роджер Гловер</strong> (<strong>Roger</strong><strong> Glover)</strong></p>
<div id="attachment_65485" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/ixAAAgJg6eA-960.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65485" class="wp-image-65485 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/ixAAAgJg6eA-960.jpg" alt="" width="300" height="304" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/ixAAAgJg6eA-960.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/ixAAAgJg6eA-960-296x300.jpg 296w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/ixAAAgJg6eA-960-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65485" class="wp-caption-text">Роджер Гловер</p></div>
<p>Роджер Гловер &#8212; бас-гитарист, участник классического состава легендарной группы Deep Purple. В наш рейтинг попал, потому что Deep Purple вместе, а точнее, параллельно с Led Zeppelin придумали принципиально новую музыку, которая в итоге стала популярна и обрела индивидуальное лицо в большинстве мировых музыкальных традиций. Возможно, Гловер не был столь ярок как его коллеги из звёздного состава, но все композиции, ставшие мировыми хитам Deep Purple, были придуманы и записаны с его участием. А без него, даже у Ричи Блэкмора не пошло дело…</p>
<p>Хотя именно Ричи во время идейного кризиса в Deep Purple настоял на уходе Гловера из группы. После чего команда таки распалась и все занялись сольными проектами. Блэкмор создал Rainbow, поиграл-поиграл, коммерческого успеха не снискал и тогда пригласил в группу спасать ситуацию… Гловера.</p>
<p>С 1984 года Роджер Гловер снова в Deep Purple и время от времени занимается сольными проектами. 19 мая 2011 года его девушка Мириам родила 66-летнему Роджеру дочь, которой дали символичное имя Мелоди.</p>
<div id="attachment_65487" style="width: 460px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1_d_850.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65487" class="wp-image-65487 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1_d_850.jpg" alt="" width="450" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1_d_850.jpg 450w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1_d_850-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 450px) 100vw, 450px" /></a><p id="caption-attachment-65487" class="wp-caption-text">Том Джонс</p></div>
<p><strong>Сэр Томас Джон Вудворд, он же Том Джонс на 5 лет старше Гловера</strong>. Кавалер Ордена Британской империи. Продал более сотни миллионов пластинок.</p>
<p>В возрасте 16 лет женился на своей ровеснице Линде Тренчард, когда она забеременела. Чтобы прокормить молодую семью, Джонс устроился работать на перчаточную фабрику, а потом на стройку. И одновременно выступал в клубах. В 2005 году по информации BBC стал самым богатым артистом Уэльса с капиталом в 175 000 000 фунтов стерлингов. Его брак с Линдой длился до дня её смерти 10 апреля 2016 года.</p>
<p>Обладатель фирменного тембра. Имеет множество подражателей в смысле манеры пения. В наших  краях вокальную фишку Тома Джонса удачно снял и продал на радость своим многочисленным поклонницам певец Александр Серов.</p>
<p>Ещё о талантливых британцах читайте в эссе: <a href="https://creativpodiya.com/posts/65393"><strong>Топ 5 выдающихся шотландских литераторов, Или как попасть в балладу</strong></a></p>
<p><strong>Топ пятый: Энтони Хопкинс (Anthony Hopkins)</strong></p>
<p>Сэр Филип Энтони Хопкинс прославился жутко талантливым исполнением роли маньяка-убийцы Ганнибала Лектера. В 1992 году получил за неё «Оскар». А через 29 лет в возрасте 83 года вновь был удостоен этой же награды за главную роль в фильме «Отец».</p>
<div id="attachment_65488" style="width: 583px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1400x0.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65488" class="wp-image-65488 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1400x0.jpg" alt="" width="573" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1400x0.jpg 573w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1400x0-300x157.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 573px) 100vw, 573px" /></a><p id="caption-attachment-65488" class="wp-caption-text">Энтони Хопкинс</p></div>
<p>В детстве страдал дислексией, то есть имел проблемы с письменной речью. В зрелые годы крепко выпивал, но сумел справиться с пагубным пристрастием и уже несколько десятков лет вообще не употребляет алкоголь.</p>
<p>Энтони &#8212; талантливый композитор. Самым знаменитым его музыкальным произведением является пьеса «And The Waltz Goes On».</p>
<p>Трижды женат. Последний (по времени) раз женился в 67 лет на уроженке Колумбии Стелле Аррояве. Жена младше его на 19 лет.</p>
<p>Кроме двух «Оскаров» награждён специальной премией «Золотой глобус» за вклад в кинематограф и главной американской телевизионной премией «Эмми». Пятиразовый лауреат британской премии BAFTA. В 1972 году получил эту награду за роль Пьера Безухова в английской телеверсии «Войны и мира».</p>
<p>Такие они, валлийцы – энергичные, неугомонные, талантливые и любвеобильные потомки древних кельтов.</p>
<p>А завершает наш рассказ поэт Дилан Томас. Он не попала в список  великанов, только потому что он вообще не вписывается ни в какие списки. Поэтому мы посвятили ему отдельную публикацию  <a href="https://creativpodiya.com/posts/69967" target="_blank" rel="noopener"><strong>Дилан Томас. Молния на фоне звёздного неба. </strong></a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/65477/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>1</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Топ 15 знаменитых литературных героев, которых придумали англичане</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/65533</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/65533#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 10 Oct 2025 13:39:05 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[герои английской литературы]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[литературные персонажи]]></category>
		<category><![CDATA[писатели Англии]]></category>
		<category><![CDATA[развитие интеллекта]]></category>
		<category><![CDATA[рейтинг]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=65533</guid>

					<description><![CDATA[Английская литература, безусловно, занимает одно из самых почётных мест в сокровищнице мировой культуры. О ней можно рассказывать, заходя с самых разных сторон. Например, построить сюжет на перечислении писателей планетарного масштаба вроде Джона Донна (По&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Английская литература, безусловно, занимает одно из самых почётных мест в сокровищнице мировой культуры.</h2>
<p>О ней можно рассказывать, заходя с самых разных сторон. Например, построить сюжет на перечислении писателей планетарного масштаба вроде Джона Донна (По ком звонит колокол), Перси Шелли, Вирджинии Вульф…</p>
<div id="attachment_65540" style="width: 462px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/52de806925c14f80f918f9d3ebb2424d.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65540" class="wp-image-65540 size-full" title="Вход в Британскую национальную библиотеку" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/52de806925c14f80f918f9d3ebb2424d.jpg" alt="Британская национальная библиотека" width="452" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/52de806925c14f80f918f9d3ebb2424d.jpg 452w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/52de806925c14f80f918f9d3ebb2424d-300x199.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 452px) 100vw, 452px" /></a><p id="caption-attachment-65540" class="wp-caption-text">Британская национальная библиотека</p></div>
<p>Или называть авторов общепризнанных бестселлеров: Уильяма Голдинга («Повелитель мух»), Эмили Бронте «Грозовой перевал», Джерома К.Джерома («Трое в лодке не считая собаки»), Томаса Гарди («Тесс из рода Д`Эрбервиллей), Джорджа Оруэлла («Скотный двор», «1984»)…</p>
<p>Но мы решили выбрать третий путь и вспомнить имена английских литераторов-создателей всемирно известных персонажей.</p>
<p>Понятно, что придумать героя и так мастерски его описать, что он выйдет за пределы книги и станет жить отдельной жизнью – высочайшее достижение писателя. А следовательно, и убедительный признак-аргумент в пользу того, что автор относится к когорте великих.</p>
<p><strong>Только англичане</strong></p>
<p>Мы будем вести речь не обо всех британцах, а исключительно об англичанах. Шотландцы, валлийцы и ирландцы – это другие народы и их литературные достижения логично рассматривать в контексте рассказа об их странах. Хотя, конечно, они часто воспринимаются в качестве части английской культуры, ведь их литераторы, в основном, творили на английском языке. Как, например, Конан Дойль – ирландец, родившийся в Шотландии. Или шотландец Роберт Льюис Стивенсон. Или ирландец Бернард  Шоу. Именно поэтому в нашем рейтинге вы не встретите таких более чем достойных литературных персонажей как Шерлок Холмс, Джон Сильвер или Элиза Дулиттл.</p>
<p>И ещё о рейтинге. Понятно, что он достаточно условный. Мы распределяли места, исходя из нашего субъективного мнения о более или менее массовой популярности того или иного героя во всех кругах – от продвинутых интеллектуалов и дворников до футболистов и звёзд соц.сетей.</p>
<p><strong>Топ 15. Фредерик Клегг</strong></p>
<p>Персонаж является героем романа <strong>«Коллекционер»</strong> Джона Фаулза (1963 год). По ходу действия Клегг &#8212; тихий молодой клерк и коллекционер бабочек &#8212; превращается в маньяка, который похищает понравившуюся ему девушку Миранду и держит её в подвале своего дома, не подвергая физическому насилию и наслаждаясь исключительно фактом обладания ею как редкой бабочкой, пока она не умирает. И тогда он начинает строить планы по похищению следующей девушки.</p>
<p>Самый знаменитый роман Фаулза – «Волхв». Но в нём больше игры обстоятельств, чем раскрытия психологических особенностей личности героев. А Клегг из «Коллекционера» – будто воплощенный и персонифицированный женский ужас. Кстати, посмотрите на своего тихоню-соседа в офисе – он вам никого не напоминает?..</p>
<p><strong>Топ 14.</strong><strong> Джулия Лэмберт </strong></p>
<p>Джулия &#8212; героиня романа Сомерсета Моэма «Театр» (1937 год). Ей принадлежит реплика: «Говорят: игра – притворство. Это притворство и есть единственная реальность». Джулия Лэмбэрт – гениальная актриса, прекрасно умеющая пользоваться своим актёрским даром не только на сцене, но и за её пределами. Единственный случай, когда она, всегда покорявшая публику, сыграла плохо &#8212; это когда актриса попыталась со сцены рассказать о своих истинных чувствах к возлюбленному. Интересно, что сам автор романа на одном из этапов судьбы был британским шпионом в России – то есть знал толк в притворстве.</p>
<p>Сомерсет Моэм подарил миру много бестселлеров, из которых в наших реалиях наиболее известен роман «Луна и грош», где прообразом главного героя выступает художник Поль Гоген.</p>
<p><strong>Топ 13. Чайльд-Гарольд</strong></p>
<p>Персонаж является главным героем поэмы лорда Джорджа Гордона Байрона «Паломничество Чайльд-Гaрольда» (1818 год). По мнению знатоков, прототипом героя стал сам автор поэмы. Затем были А.С. Пушкин и М.В. Лермонтов, переложившие образ на реалии Российской империи. В общем, Чайльд-Гарольд, он же Онегин, он же Печорин… Хотя Лермонтов и настаивал, что: «Нет, я не Байрон, я другой…».  Но как мы знаем, он же всегда любил противоречить…</p>
<p>В этой связи <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/3211">История жизни одного убийцы</a></strong></p>
<p><strong>Топ 12. Человек-невидимка</strong></p>
<p>Под псевдонимом скрывается герой одноименного романа Герберта Уэльса, опубликованного в 1897 году, молодой учёный Гриффин, который открыл секрет невидимости. Мечта о шапке-невидимке издревле владеет умами жаждущих власти, разведчиков и просто любопытных. В наше время она практически реализована с помощью AI (<a href="https://creativpodiya.com/posts/65250" target="_blank" rel="noopener">artificial intelligence</a>), в том смысле, что пока мы тут всё это в сети пишем и читаем, искусственный интеллект за нами наблюдает, систематизирует и делает выводы.</p>
<p>Герберт Уэльс, несмотря на фамилию, не валлиец, а англичанин. Знаменит он тем, что в своих фантастических романах гениально предсказал практически все футуристические идеи последующей литературы. А ещё Уэльс лично встречался в Москве с вождями революции. И, в отличие, от настоящего валлийца  <a href="https://creativpodiya.com/posts/65477" target="_blank" rel="noopener">Бертрана Рассела</a>, они ему понравились. Особенно, как это ни удивительно, – Сталин.</p>
<p><strong>Топ 11. Оливер Твист</strong></p>
<p>Роман Чарльза Диккенса «Приключения Оливера Твиста» (1839 год) впервые подарил миру историю мальчика, который пройдя сквозь многочисленные тяготы, обрёл счастье, благодаря добрым людям. Образ Оливера Твиста был многократно воплощён в экранизациях и театральных постановках.</p>
<div id="attachment_65541" style="width: 458px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/english_library.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65541" class="wp-image-65541 size-full" title="Читальный зал Британской национальной библиотеки" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/english_library.jpg" alt="Британская национальная библиотека" width="448" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/english_library.jpg 448w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/english_library-300x201.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 448px) 100vw, 448px" /></a><p id="caption-attachment-65541" class="wp-caption-text">Британская национальная библиотека</p></div>
<p><strong>Топ 10. Джейн Эйр</strong></p>
<p>Джейн Эйр – героиня одноименного романа Шарлотты Бронте. По сути, это та же история Оливера Твиста, но в девичьей версии. В итоге, после всех бед и мытарств, Джейн выходит замуж за любимого &#8212; пострадавшего, израненного, но единственного и к тому же, материально обеспеченного. Роман опубликован в 1847 году. XIX век вообще специализировался именно на создании «характеров».</p>
<p>Отметим такой достаточно феноменальный факт, что Шарлотта Бронте &#8212; одна из трёх родных сестёр, чьи романы признаны классикой английской литературы. Кроме уже упомянутой нами в самом начале текста Эмили Бронте, знаменита и младшая &#8212; Энн (Анна), автор романа «Агнес Грей». Сёстры писали не только прозу, но и стихи.</p>
<p><strong>Топ 9. Чудище Франкенштейна</strong></p>
<p>Жуткий персонаж. Является одним из главных действующих лиц романа Мэри Шелли «Франкенштейн, или Современный Прометей» (1818 год). В романе некий молодой учёный Виктор Франкенштейн, пытаясь решить вопрос победы над смертью, создаёт искусственного «человека». Все части, из которых был  сотворен монстр, подбирались как образцы самого прекрасного, что есть в людях. Но их сумма дала чудовище. Вначале это было исключительно внешнее уродство. Но по ходу действия «на лицо ужасный», но изначально умный и незлой монстр, многократно обиженный людьми, всё более ожесточается и становится серийным убийцей.</p>
<p>В конце злодей раскаивается и исчезает. Но не умирает. Так что будем бдительны и тысячу раз подумаем, прежде, чем обижать кого-то, ориентируясь на его неприглядный внешний вид.</p>
<p>И ещё любопытный факт. Автором романа является <a href="https://creativpodiya.com/posts/65563" target="_blank" rel="noopener">Мэри Шелли</a> – супруга знаменитого и тоже упомянутого нами в начале поэта Перси Биша Шелли, который считается во много раз более великим, чем Мэри. Впрочем, тут как сказать. Много вы вот так сразу вспомните строчек из стихов Перси Шелли? А про чудовище Франкенштейна, которое придумала Мэри, слышали, наверное, все.</p>
<p><strong>Топ 8. Эркюль Пуаро </strong></p>
<p>Творение Агаты Кристи. И опять персонаж, созданный леди. Такое количество дам в литературе весьма положительно характеризует английских мужчин, ведь любому писателю нужна муза. Хотя Пуаро – не англичанин, а бельгийский эмигрант, бежавший в Англию из оккупированной Германией родины.</p>
<p>В отличие от практически супермена Шерлока Холмса, Пуаро (первая публикация о нём &#8212; 1920 год) подаётся автором с лёгкой женской иронией &#8212; то вспоминается его манере красить седеющие усы и волосы, то следует намёк на лысину – таким подчёркнутым снижением повествовательного пафоса Агата Кристи как бы демонстрирует, что в мужчине главное – ум. Как и в женщине, судя по её второму любимому персонажу мисс Марпл. Имя Эркюль переводится с французского – Геракл. Гигант мысли, в общем.</p>
<p><strong>Топ 7. Гулливер</strong></p>
<p>Главный герой романа Джонатана Свифта «Путешествия Гулливера» (1726 год) ассоциируется, как правило, со своим путешествием в страну лилипутов. Гулливерами называют тех, кто больше остальных. Хотя сам Свифт использовал образ и приём путешествий для сатирического описания окружающей его действительности.</p>
<div id="attachment_65542" style="width: 461px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65542" class="wp-image-65542 size-full" title="Вильям Шекспир за столом и держит перо в руке" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-2.jpg" alt="Вильям Шекспир_Вильям Шекспир" width="451" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-2.jpg 451w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-2-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 451px) 100vw, 451px" /></a><p id="caption-attachment-65542" class="wp-caption-text">Шекспир. Таким он был, если существовал</p></div>
<p><strong>Топ 6. Гамлет</strong></p>
<p>«Быть или не быть?» &#8212; эта, впервые прозвучавшая в 1603 году, загадочная фраза принца датского выделила его среди других многочисленных героев Шекспира, которого, может быть, и самого вне литературной реальности не было. По крайней мере, ошибочность такой версии ещё никто не доказал. Хотя вот тут особенно отчётливо проявляется условность нашего рейтинга, потому что на место Гамлета вполне могли бы претендовать ставшие не мене нарицательными Ромео и Отелло с их дамами. Да и чета Макбетов тоже. И даже покойный шут Йорик.</p>
<p><strong>Топ 5.Алиса</strong></p>
<p>Алиса у Льюиса Кэрролла одна. Но зато фантазийная реальность, которая её окружает, описана автором настолько выпукло и убедительно, что внутреннюю параллель с девочкой Алисой, впервые представшей перед читательской публикой в 1865 году, чувствует каждый, попадающий в ситуацию, где «чем дальше, тем страньше и чудесатей».</p>
<p><strong>Топ 4. Хоббит Фродо</strong></p>
<p>«Властелин колец» (1955 год) — трилогия Джона Рональда Руэла Толкина. Среди множества толкований смысла эпопеи, нам больше всего нравится мысль о том, что в жизни каждого должно быть одно большое приключение, в ходе которого и станет понятно: кто ты и что ты. Книга перенаселена различными персонажами, однако главный герой всё же Фродо – маленький, но удаленький парень, который как тот Брюс Уиллис спасает огромный мир.</p>
<p><strong>Топ 3. Робинзон Крузо</strong></p>
<p>В ходе истории морских путешествий множество людей оказывалось на необитаемых островах. С лёгкой руки Даниеля Дефо после 1719 года их всех называют робинзонами. Интересно, что у романа про Робинзона Крузо  существует малоизвестное продолжение, где герой путешествует в Азию и Московию. Но там бывали многие, а вот 28 лет в одиночестве на необитаемом острове&#8230;</p>
<p><strong>Топ. 2  Гарри Потер</strong></p>
<p>Мы уже не удивляемся, встречая в рейтинге очередной персонаж, придуманный леди. Англичанки – они такие англичанки. Благодаря сочиненной ею истории про юного волшебника, Джоан Роулинг, жившей до этого на социальное пособие, удалось волшебным образом за несколько лет стать миллионершей. У неё не только получилось написать серию книг, которая считается самой продаваемой в истории, но и в 1997 году (а это уже не XІX век и литературой движут иные тренды) создать «характер», то есть персонажа, который вышел за пределы книги и фильма и начал жить собственной жизнью.</p>
<p>В принципе, мы могли бы его поставить и на первое место в рейтинге, но пусть успех Гарри и Джоан проверит время. Давайте подождём лет сто, а потом опять вернёмся к этому вопросу.</p>
<div id="attachment_65539" style="width: 477px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/8f2d59fe2874cde605026f81b4bb708a.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65539" class="wp-image-65539 size-full" title="Маугли из советского мультфильма режиссёра Романа Давыдова, снятых в 1967—1971 годах, по мотивам «Книги джунглей» английского писателя Редьярда Киплинга." src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/8f2d59fe2874cde605026f81b4bb708a.jpg" alt="Маугли - кадр из мультфильма" width="467" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/8f2d59fe2874cde605026f81b4bb708a.jpg 467w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/8f2d59fe2874cde605026f81b4bb708a-300x193.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 467px) 100vw, 467px" /></a><p id="caption-attachment-65539" class="wp-caption-text">Маугли</p></div>
<p><strong>Топ 1. Маугли</strong></p>
<p>Редьярд Киплинг родился и провёл первые 6 лет в Индии. Свою историю о мальчике, воспитанном волками, он тоже основывал на личных впечатлениях и индийских сказках о животных. Но получилось у него нечто большее, чем просто детская сказка. Главный персонаж «Книги джунглей» (1893 год) сочетает в себе мечту человечества о воссоединении с природой и гимн Человеку как вершине творения. Поэтому мы и поставили его на первое место.</p>
<p>Несмотря на  огромную разницу между гордым и сильным Человеком Маугли Киплинга и реальными детьми, которых приютили и выходили дикие животные, их тоже называют маугли. Увы, их судьбы гораздо более скучны и печальны.</p>
<p>P.S. Уже после выхода этого материала в свет, в редакцию обратились члены «Общества друзей Винни Пуха» с резонным возмущением: «Где наш медведь?»</p>
<p>Да, согласны. Алан Александр Милн &#8212; англичанин. Поэтому его Пух имеет все основания претендовать на почётное место в рейтинге. Мы признаём вину, также как признаём Винни своим, и в качестве реабилитации обязуемся уделить задорному мишке отдельную публикацию.</p>
<p><strong>P.P.S.Объективный рейтинг (голосование) </strong></p>
<p>Реальность всегда скучнее и печальнее вымысла. И человечество бы уже давно вымерло по собственному желанию от тоски и безысходности, если бы не придумало литературу.</p>
<p>А главная изюминка литературы в её субъективности. Каждый читатель одной и той же книги в процессе чтения проживает свою индивидуальную историю. Поэтому мы не претендуем на то, что распределение мест в нашем рейтинге единственное и неоспоримое. Как раз напротив.</p>
<p>В завершение, мы предлагаем вам, поучаствовать в создании более-менее объективной картины популярности персонажей английских писателей.</p>
Примечание: когда опрос включен в запись, пожалуйста
<p><strong>Ещё о британской культуре и истории читайте в материале: <a href="https://creativpodiya.com/posts/65455" target="_blank" rel="noopener">Краткая история британских народов, или Как жить рядом с империей</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/65533/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>5</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Топ 5 выдающихся шотландских литераторов, Или как попасть в балладу</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/65393</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/65393#comments</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 15 Sep 2025 07:21:27 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Scottish Poetry Library]]></category>
		<category><![CDATA[Вальтер Скотт]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Шотландии]]></category>
		<category><![CDATA[развитие интеллекта]]></category>
		<category><![CDATA[Роберт Бёрнс]]></category>
		<category><![CDATA[Роберт Льюис Бэлфур Стивенсон]]></category>
		<category><![CDATA[Тереза ​​Мэри («Тесса») Рэнсфорд]]></category>
		<category><![CDATA[Томас Лермонт]]></category>
		<category><![CDATA[Шотландия]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=65393</guid>

					<description><![CDATA[Шотландия &#8212; государство, входящее в Соединенное Королевство Великобритании и Северной Ирландии. Расположена на севере острова Великобритания. Население &#8212; около 5,5 млн человек. Около 9 млн этнических шотландцев живут в США, примерно 5 млн в&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Шотландия &#8212; государство, входящее в Соединенное Королевство Великобритании и Северной Ирландии.</h2>
<p>Расположена на севере острова Великобритания. Население &#8212; около 5,5 млн человек. Около 9 млн этнических шотландцев живут в США, примерно 5 млн в Канаде. До 3 млн в Австралии и Новой Зеландии.</p>
<p><strong>Не провинция</strong></p>
<p>Несмотря на мощное культурное присутствие соседней Англии, Шотландия вполне индивидуально известна миру. Волынка, килт с тартаном (клетчатым орнаментом), скотч (шотландский виски, приносящий в казну ежегодно $5,3 млрд) и озеро Лох-Несс с его таинственным чудовищем &#8212; всё это сразу вызывает ассоциации именно с Шотландией.</p>
<div id="attachment_65397" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65397" class="wp-image-65397 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed.jpg" alt="robetr-berns" width="300" height="412" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed-218x300.jpg 218w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65397" class="wp-caption-text">Роберт Бёрнс</p></div>
<p>Самым известным в мире шотландцем является американо-австралийский ирландец Мел Гибсон в роли рыцаря Уильяма Уоллеса из фильма «Храброе сердце». В шутке львиная доля правды – шотландцы действительно известны в мире как отважные воины. Англичане ведь так и не смогли их победить. В этой связи вспоминается Мария Стюарт, успевшая побыть королевой Франции и Шотландии и обезглавленная Елизаветой І. После смерти последней на совместный английский и шотландский престол взошёл сын… нет, ни Елизаветы, а Марии Стюарт – Яков  (он же Джеймс).</p>
<p>Тот самый Яков при котором случился, а точнее, логично продолжился один из самых ярких расцветов английской литературы, начавшийся ещё при Елизавете. При нём творили такие и сегодня культовые поэты как Шекспир и Джон Донн, труппа театра «Глобус» получила статус королевской, активно развивались наука и медицина, а философ Фрэнсис Бэкон занимал в правительстве пост лорда-канцлера.</p>
<p>Шекспир, правда, в «благодарность» создал нетленный образ шотландца–злодея в лице Макбета, бывшего на самом деле не лучше и не хуже прочих баронов и лордов того времени. Но не будем сильно критиковать короля всех драматургов, в свете последних антирасистских скандалов как бы ему ещё за Отелло не пришлось оправдываться.</p>
<p>В общем, бытующее кое-где мнение о провинциальности Шотландии явно ошибочно. А если ещё вспомнить сэра Роберта Александра Уотсон-Уотта &#8212; изобретателя радара, а также отца паровой машины Джеймса Уатта, а с ними Джеймса Максвелла и Уильяма Томсона – физиков с мировыми именами и прибавить к этой компании экономиста Адама Смита…  И всё это шотландцы.</p>
<div id="attachment_65398" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/2d29d52f201e50c22404ead68304ab1e.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65398" class="wp-image-65398 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/2d29d52f201e50c22404ead68304ab1e.jpg" alt="Walter-Scott" width="300" height="400" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/2d29d52f201e50c22404ead68304ab1e.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/2d29d52f201e50c22404ead68304ab1e-225x300.jpg 225w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65398" class="wp-caption-text">Сэр Вальтер Скотт</p></div>
<p><strong>Не волынкой единой</strong></p>
<p>Прежде чем перейти к литературе вскользь упомянем, что Марк Нопфлер &#8212; лидер интеллектуальной рок-команды «Dire Straits» – шотландец, как и основатели австралийской группы AC/DC братья Ангус и Малколм Янги. И легендарные «Nazareth» тоже.</p>
<p><strong>Топ 3 литераторов Шотландии</strong></p>
<p>Тут мы долго колебаться не будем. Первые три места занимают (в любом удобном для вас порядке)  Роберт Бёрнс, сэр Вальтер Скотт и Роберт Льюис Бэлфур Стивенсон</p>
<p><strong>Роберт Бёрнс  (1759—1796)</strong> прожил всего 37 лет, но успел фактически создать поэтический миф о Шотландии, переложив на современный лад множество старинных шотландских баллад.</p>
<p>У нас был впервые переведён ещё в 1800 году. Прекрасно знал литературный английский, но писал на шотландском английском. Именно на него как на великого народного поэта ссылался Тарас Шевченко, когда Кобзаря упрекали, что он пишет на мове. Во времена Тараса<a href="https://creativpodiya.com/posts/63399" target="_blank" rel="noopener"> украинский и русский</a> ещё не разошлись так далеко как сейчас и могли рассматриваться в качестве диалектов одного языка.</p>
<p>Бёрнса переводили многие, но всенародно любимым автором, в том числе и текстов песен, он стал после переводов Самуила Маршака, о которых говорят, что они весьма далеки от буквальной передачи текста, зато замечательно передают его дух.</p>
<div id="attachment_65399" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1246_1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65399" class="wp-image-65399 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1246_1.jpg" alt="Robert-Lewis-Balfour-Stevenson" width="300" height="396" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1246_1.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/1246_1-227x300.jpg 227w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65399" class="wp-caption-text">Роберт Льюис Бэлфур Стивенсон</p></div>
<p><strong>Сэр Вальтер Скотт (1771 – 1832 )</strong> &#8212; обладал феноменальной памятью и слабым здоровьем, также собирал шотландские баллады, написал первый в мире роман в стихах «Мармион», а далее перешёл на прозу, где считается одним из создателей жанра «исторического романа». Был в этой области чрезвычайно плодовит – выпускал до двух романов в год. Скотта считают тем, кто первым сумел в прозе рассказать о настоящей Шотландии и привлечь к ней внимание всего мира. Можно сказать, что Вальтер Скотт для шотландцев как Пушкин для России или Шевченко для Украины.</p>
<p><strong>Роберт Льюис Бэлфур Стивенсон (1850-1894)</strong> &#8212; тут просто вспомним, что он автор «Острова сокровищ» и знаменитой  баллады «Вересковый мёд», прославляющей гордых шотландцев. Естественно, в переводе того же Самуила Маршака.</p>
<p>Все три классика шотландской литературы прожили достаточно мало, но сделали бесконечно много. Именно поэтому их чтят как национальное достояние.</p>
<p><strong>Томас Лермонт</strong></p>
<p>Четвёртое место в топе великих литераторов Шотландии отдадим легендарному барду Томасу Лермонту (ок. 1220 — ок. 1290), также известному как Честный Томас или Томас-Рифмач.</p>
<div id="attachment_65400" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65400" class="wp-image-65400 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed-1.jpg" alt="Thomas-Lermont" width="300" height="350" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed-1.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/unnamed-1-257x300.jpg 257w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-65400" class="wp-caption-text">Томас Лермонт</p></div>
<p>Томас Лермонт был знаменит тем, что обладал даром очаровывать пением всех, включая земных властителей и даже королеву эльфов, которая стала его возлюбленной. А ещё он, как наш князь Мышкин, всегда говорил только правду. И если Льва Николаевича от последующих побоев спасала репутация умалишенного, то шотландского барда защищал его певческий талант.</p>
<p>Томас Лермонт упоминается в древних хрониках как реальный персонаж. До сих пор в Шотландии не пресёкся род Лермонтов. В начале XV века один из них &#8212; поручик войска польского Георг (Джордж) &#8212; перешёл на службу к русскому царю Михаилу Фёдоровичу и стал, под именем православного Юрия Андреевича, основоположником дворянской фамилии Лермонтовых. Да. Той самой. За Михаила Юревича отдельное огромное спасибо шотландцам вообще и Томасу Лермонту в частности.</p>
<p><strong>Почётный пятый</strong></p>
<p>Если предыдущие места доставались их обладателям практически безусловно, то относительно пятого места возможна дискуссия.</p>
<p>На него мог бы претендовать сэр Артур Конан Дойль, ведь он родился в Эдинбурге &#8212; нынешней столице Шотландии. Но родители творца Шерлока Холмса были ирландцами.</p>
<p>А вот родители создателя &#171;Всадника без головы&#187; были шотландцами. Однако в год, когда у них родился Майн Рид они жили в Северной Ирландии.</p>
<p>Чистокровным шотландцем был Роберт Уильям Сервис. О нём мы подробно рассказывали в эссе: <strong><a href="https://creativpodiya.com/posts/65351">Удачная кремация, или Как разбогател поэт Роберт Уильям Сервис</a>.</strong></p>
<p>Но всё презентующее генеральную линию творчества Сервиса связано с Канадой.</p>
<p>Безусловно, пятое, а может даже и более высокое, место мог по праву занять Сэр Джеймс Мэтью Барри, шотландский писатель, придумавший Питера Пэна – мальчика, который не хотел становиться взрослым. Но для мира он всё же автор, хотя и великой, но одной книги – повести «Питер и Венди». Поэтому, скрепя сердце и понимая всю условность нашего выбора, мы отдаём оставшееся<a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignleft wp-image-65401 size-full" title="Scottish-Poetry-Library-м-Edinburgh" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия.jpg" alt="Scottish-Poetry-Дibrary" width="451" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия.jpg 451w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/Без-названия-300x200.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 451px) 100vw, 451px" /></a> почётное пятое место в этом субъективном рейтинге поэтессе по имени <strong>Тереза ​​Мэри («Тесса») Рэнсфорд.</strong></p>
<p>Писать стихи она начала уже после 30-ти лет, успев в процессе родить четверых детей со своим мужем священником Шотландской церкви Иэном Кейем Стивеном. До дня ухода в лучший мир в 2015 году сочинила 15 сборников поэзии, основала в 1981 году Школу поэтов и … вот тут самое главное, за что мы и отмечаем её как человека, внесшего существенный вклад в литературу Шотландии.</p>
<p><strong>В 1984 году Тессой Рэнсфорд была основана в Эдинбурге Библиотека шотландской поэзии (Scottish Poetry Library).</strong></p>
<p>Сегодня в фондах библиотеки до 30 000 поэтических и околопоэтических изданий, написанных на трех языках коренных народов Шотландии – подробнее на теме языков Шотландии останавливаться не будем – эта тема требует специалистов и отдельного пространства.</p>
<p>Здание книгохранилища было спроектировано архитектурной фирмой Малкольма Фрейзера и описано как «стихотворение в стекле и камне ».</p>
<p>На этом уникальном проекте и его создательнице мы усилием воли остановим рассказ о выдающихся литераторах Шотландии, список которых едва ли исчерпывается приведенными нами именами.</p>
<p><strong>Читайте ещё по теме: <a href="https://creativpodiya.com/posts/64490">Ирландия в стиле арт, или Волшебники изумрудного острова</a></strong></p>
<p>P.S. В своём описании Шотландии мы практически не упоминали местную властную элиту и прочую знать, делая акцент именно на литераторах. В качестве ответа на возможный вопрос «почему» приводим стихотворение Вадима Левина.</p>
<p><strong>Баллада о том, как Георг IV попал в эту балладу</strong></p>
<p>Его величество Георг под номером четвертый<br />
Любил охоту, женщин, грог и увлекался спортом.<br />
Но всех сильней была в нем страсть совсем иного сорта:<br />
В балладу, страсть, мечтал попасть король Георг четвертый.</p>
<p>Гремит на рыцаре жилет и прочие доспехи,<br />
А славы и в помине нет &#8212; скромны его успехи.<br />
Хотя в бою и за столом, и выжимая гири<br />
Мечтает только об одном король Георг четыре.</p>
<p>Вот собирает мудрецов и вопрошает рыцарь:<br />
&#8212; Скажите же, в конце концов, как славы мне добиться?<br />
А не дадите королю полезного совета,<br />
Я в крепость Тауэр велю отправить вас за это!</p>
<p>Наверно, мудрым был ответ, коли Георг четвертый<br />
Немедля снял стальной жилет и латы сбросил к черту,<br />
И к Вальтер Скотту он верхом в шотландской юбке мчится,<br />
Чтоб рядом с ним в балладе той однажды появиться.</p>
<p>Георгов разных до него на свете было много,<br />
Но помнят люди одного &#8212; четвертого Георга.<br />
А что о нем дошло до нас, что знаем про него-то?<br />
Сопровождал он как-то раз поэта Вальтер Скотта.</p>
<p><strong>Источник: <a href="https://creativpodiya.com/">медиа портал АТС creativpodiya.com</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/65393/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>2</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Удачная кремация, или Как разбогател поэт Роберт Уильям Сервис</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/65351</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/65351#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 21 Aug 2025 08:25:24 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[Поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[ROBERT W. SERVICE]]></category>
		<category><![CDATA[The Cremation of Sam McGee]]></category>
		<category><![CDATA[Джеффа Кастеллуччи]]></category>
		<category><![CDATA[Кремация Сэма МакГи]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура и искусство]]></category>
		<category><![CDATA[поэзия]]></category>
		<category><![CDATA[Роберт Уильям Сервис]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=65351</guid>

					<description><![CDATA[Роберт Уильям Сервис (Robert William Service) родился в Англии в семье шотландского банкира, писал на английском, сделал себе имя на описании событий, происходивших в Канаде, был женат на парижанке, жил в Монако и завершил жизненный&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Роберт Уильям Сервис (<b>Robert William Service)</b> родился в Англии в семье шотландского банкира, писал на английском, сделал себе имя на описании событий, происходивших в Канаде, был женат на парижанке, жил в Монако и завершил жизненный путь во Франции на 85-м году жизни.</h2>
<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robertwservice.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="alignright wp-image-65358 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robertwservice.jpg" alt="" width="305" height="408" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robertwservice.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robertwservice-224x300.jpg 224w" sizes="auto, (max-width: 305px) 100vw, 305px" /></a> В целом, он был типичным человеком свободного мира и в этом смысле похож на <a href="https://creativpodiya.com/posts/64369" target="_blank" rel="noopener">одного из трёх знаменитых братьев Канетти – лауреата Нобелевской премии по литературе Элиаса Канетти.</a></p>
<p><strong>Сервис и Ленин                                                   </strong></p>
<p>Кроме всего прочего, герой нашего повествования знаменит ещё и тем, что был абсолютно игнорируем в СССР. Это случилось после его визита в 1937 году, под впечатлением которого поэт создал нетленку с названием «<strong>The Ballad Of Lenin&#8217;s Tomb», </strong>где с изрядной долей амикошонства высказался в отношении мавзолея основателя «первого в мире государства рабочих и крестьян»:</p>
<p>Там, где лежит Ленин, красное знамя развевается, а крысино-серые рабочие ждут,</p>
<p>Чтобы ступить во мрак могилы Ленина, где товарищ покоится.</p>
<p>Они медленно изучают его лицо, такое усталое, но такое твердое;</p>
<p>В течение многих лет они изо всех сил старались спасти его от червя.</p>
<p>Кремлевские стены мрачно-серые, а Могила Ленина красная,</p>
<p>А паломники из Кислых земель… (<em>pilgrims from the Sour Lands  &#8212; <strong> Sourlands</strong>  &#8212; регион в американском штате Нью–Джерси &#8212; как эти паломники вообще сюда попали?</em> )))</p>
<p>…говорят: «Он спит и не мертв».</p>
<p>Перед их глазами в мире он лежит, символ и знак,</p>
<p>И, проходя мимо этого стеклянного купола, они видят Божественного Бога.</p>
<p>Врачи засыпают его дурманом, потому что, если он рассыпается в пыль,</p>
<p>Так рухнет их вера и надежда, рухнет весь комбинат.</p>
<p>Ясно, что после эдаких пассажей о существовании «Юконского барда» в стране Советов тут же &#171;забыли&#187;.</p>
<p><strong>Юконский банкир</strong></p>
<p>Несколько слов о том, почему Сервиса прозвали Юконским бардом. Собственно, здесь и кроется тайна его внезапного богатства.</p>
<p>Несмотря на то, что Роберт Уильям рос артистичным ребёнком, музицировал на пианино, много читал и с детства сочинял стихи, после окончания школы юноша из семьи банкира был обречён на работу в банке.</p>
<p>Не лучшая, надо сказать, служба для романтика. И душа молодого Сервиса, не выдержав канцелярской рутины, увлекла его  &#8212; «на волю, в пампасы!» &#8212; ну вот примерно так. В итоге, Сервис в возрасте 21-го  года оказался в Америке, где искал себя в разных профессиях, был сельхозрабочим, продавцом и, естественно, ковбоем, пытался публиковать свои стихи в периодике и влюбился в девицу Констанс МакЛин. Увы, возлюбленная хотела замуж за кого-то обеспеченного, что мало совпадало с образом бродячего поэта.</p>
<p>И тогда Сервис опять устроился в банк – благо рекомендации с предыдущей банковской работы у него были отличные.</p>
<p>Осенью 1904 года банк отправил его в свой филиал в Уайтхорсе в Юконе. Вот тут–то всё и случилось.</p>
<p><strong>Юконский бард</strong></p>
<p>Молодой банкир оказался в краях, где ещё совсем недавно бушевала знаменитая «Клондайкская золотая лихорадка». После её пика минуло уже десять лет и грубая реальность как раз стала обрастать легендами и мифами. Вскоре их удачно воплотили в литературную форму Джек Лондон и другие.</p>
<p>В этом смысле повезло и Сервису. Наслушавшись рассказов бывалых старателей, он сочинил два стихотворения, которые кардинально изменили его судьбу.</p>
<p>Первое называлось «Расстрел Дэна МакГрю». В нём речь о фатальной разборке в юконском салуне.</p>
<p>Интересно, что Дэн МакГРю реально существовал. Только звали его Уильям. Он и Сервис были на ножах и после одной из стычек Роберт вроде бы сказал: «МакГрю, когда-нибудь я тебя убью». И убил. В стихотворении.</p>
<p>Попутно заметим, что подобное сведение счётов с обидчиками не редкость для литераторов. Например, герой рассказа &#171;Последнее дело Холмса&#187; Артура Конан Дойля негодяй и одновременно профессор математики Мориарти назван так в честь одноклассников Артура братьев Мориарти, которые в школе травили будущего писателя за нелюбовь к математике.</p>
<p>Но вернёмся к Сервису. Мы не будем подробно останавливаться на &#171;Расстреле Дэна МакГрю&#187;, скажем только, что по легенде, когда Роберту Уильяму в голову пришли его первые строки, он буквально бегом отправился в свой банк, чтобы их записать, где сам чуть было не был застрелен, так как его приняли за грабителя.</p>
<p>А несколько недель спустя, банкир-стихотворец услышал от некоего шахтёра Доусона историю о том, как во времена «золотой лихорадки» человек кремировал своего приятеля.</p>
<p>Целую ночь Сервис гулял в лесу, а на утро баллада была готова. Называлась она «Кремация Сэма МакГи»  Эти два стихотворения и сделали Роберта Уильяма Сервиса Юконским бардом &#8212; самым знаменитым поэтом того времени и места.</p>
<p><strong>Слава и богатство</strong></p>
<p>Далее последовало ещё несколько стихов, навеянных рассказами ветеранов &#171;золотой лихорадки&#187;. В конце концов их набралось на небольшую книгу, которую Сервис назвал «Песни закваски» (Songs of a Sourdough &#8212; имеется ввиду житель Юкона<em>) </em>и намеревался издать за свой счёт, чтобы дарить друзьям на Рождество.</p>
<p>Однако книга ещё на этапе чтения гранок понравилась издателю Уильяму Биггсу, и он запустил её в продажу, да так успешно, что к 1917 году на предприятии было заработано более 100 000 долларов (равняется примерно 2,8 миллионам долларов  в нынешнем эквиваленте).</p>
<p>Внезапно став известным писателем и богатым человеком, Сервис купил себе енотовую шубу, женился на Констанс Маклин, а затем написал ещё одну книгу стихов и роман<em> «</em>Тропа &#8217;98», который тоже сразу же стал бестселлером.</p>
<div id="attachment_65357" style="width: 478px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robert-i-deyzi.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-65357" class="wp-image-65357 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robert-i-deyzi.jpg" alt="" width="468" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robert-i-deyzi.jpg 468w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/11/robert-i-deyzi-300x192.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 468px) 100vw, 468px" /></a><p id="caption-attachment-65357" class="wp-caption-text">Роберт Сервис и Жермен Бургуан</p></div>
<p>Далее последовал переезд во Францию, где он по пути потерял Маклин и женился на молодой и состоятельной парижанке Жермен Бургуан, с которой счастливо прожил до конца своих дней в почёте и достатке.</p>
<p>За Маклин, к слову не переживайте. В 1915 году она вышла замуж за Лероя Гранта, геодезиста и железнодорожного инженера из Принца Руперта.</p>
<p>Дальнейшая жизнь Роберта Уильяма Сервиса также была интересна и насыщена событиями, так как он был человеком деятельным и неравнодушным.</p>
<p>И креативным. В частности, заведя роман с Жермен, Сервис, считавшийся к тому времени самым богатым писателем Парижа, долгое время изображал из себя бедного парня. И только спустя год после свадьбы открыл своё состояние супруге. В отместку она пережила его на 31 год и умерла в возрасте 102-х лет.</p>
<p>Но мы тут остановимся и вернёмся к первым стихам, в общем-то перевернувшим жизнь Роберта. В чём же была их тайна? Давайте разберём один из них.</p>
<p><strong>Кремация Сэма МакГи. Краткое содержание </strong></p>
<p>Прежде чем дать балладу на языке оригинала, вспомним, что поэзия непереводима и поэтому просто перескажем содержание в прозе. В случае Сервиса – это кратчайший путь к пониманию, потому что его стихи хотя и очень музыкальны, но вполне нарративны, а значит, смыслы от нас не  ускользнут.</p>
<p>Итак, некая пара старателей движется на собачьих упряжках в районе полярного круга. Один из них родом из южного штата Теннесси. И он постоянно мёрзнет. По ходу холод становится его кошмаром, и он даже признаётся второму – назовём его Рассказчик – что боится умереть, потому что сама мысль о ледяной стуже могилы пугает его пуще смерти. И тогда МакГи берёт с Рассказчика слово, что если всё же он не выдержит, то тот его кремирует. После чего таки умирает.</p>
<p>Рассказчик, помня об обещании товарищу, тащит тело до места, где можно произвести кремацию и так доходит до озера Лебарж (Лаберже), где обнаруживает заброшенное во льдах паровое судно с рабочим котлом и остатками угля. Он выламывает несколько досок с палубы, добавляет уголь и вскоре котёл разгорается жарким пламенем, куда Рассказчик и отправляет тело МакГи. Через некоторое время, решив, что тот уже приготовился («I guess he&#8217;s cooked, and it&#8217;s time I looked» ), он открывает дверцу топки. Далее буквальная цитата:</p>
<blockquote><p>И там сидел Сэм, прохладный и спокойный, в самом сердце грохота печи;</p>
<p>И у него была улыбка, которую можно было видеть за милю, и он сказал: «Пожалуйста, закройте эту дверь.</p>
<p>Здесь хорошо, но я очень боюсь, что ты впустишь холод и шторм &#8212;</p>
<p>С тех пор, как я уехал из Пламтри в Теннесси, мне впервые стало тепло&#187;.</p></blockquote>
<p>Всё, занавес.</p>
<p><strong>Кремация Сэма МакГи. Поэтические достоинства</strong></p>
<p>Казалось бы, на первый взгляд, перед нами просто страшилка с элементами мистики. Но нет. На самом деле тут виртуозно передаётся ощущение смертельного холода – такого, от которого невозможно отогреться у огня, который пробирает, что называется, до мозга костей. Холода, в сравнении с коим даже смерть не так ужасна.</p>
<p>А кроме того, в стихотворении звучит завораживающая музыка. Мы далее приведём его на языке оригинала, чтобы вы оценили ритмику и мастерскую рифмовку.</p>
<p>Сочетание грубой жизненной правды, которая стоит за, казалось бы, фантастическими сценами, с высокими чувствами и музыкой слов в нашей традиции свойственно многим песням Высоцкого. И не только. Оно также есть, например, в «Балладе о ласточке» Евгения Евтушенко. Но сейчас уже так не пишут. В наши времена почему-то повествовательная поэзия считается второсортной, в отличие от потоков сознания, изложенных свободным стихом. Впрочем, это было уже и сто лет назад. Тогда как раз расцветал сюрреализм. И в поэзии, в том числе.</p>
<p><strong>Читайте об этом подробнее: <a href="https://creativpodiya.com/posts/63844" target="_blank" rel="noopener"> в нашем разборе удивительного стихотворения Гарсиа Лорки «Маленький венский вальс»</a></strong></p>
<p>И тут Сервис со своими классическими балладами. Да ещё пользовавшимися такой всенародной популярностью. Понятно, что это бесило высоколобых снобов. Они его называли апологетом Киплинга и вообще не поэтом. На что автор скромно отвечал, что я, мол, и не занимаюсь поэзией. Я пишу стихи.</p>
<p><strong>Читаем и слушаем</strong></p>
<p>Нам осталось только привести обещанный текст стихотворения и пригласить вас одновременно послушать его музыку из уст носителя языка оригинала. Мы выбрали для этой цели чтение известного певца-баса Джеффа Кастеллуччи. Тембр Джеффа прекрасно сочетается с атмосферой текста.</p>
<p>The Cremation of Sam McGee</p>
<p>BY ROBERT W. SERVICE</p>
<p>There are strange things done in the midnight sun<br />
By the men who moil for gold;<br />
The Arctic trails have their secret tales<br />
That would make your blood run cold;<br />
The Northern Lights have seen queer sights,<br />
But the queerest they ever did see<br />
Was that night on the marge of Lake Lebarge<br />
I cremated Sam McGee.</p>
<p>Now Sam McGee was from Tennessee, where the cotton blooms and blows.<br />
Why he left his home in the South to roam &#8217;round the Pole, God only knows.<br />
He was always cold, but the land of gold seemed to hold him like a spell;<br />
Though he&#8217;d often say in his homely way that &#171;he&#8217;d sooner live in hell.&#187;</p>
<p>On a Christmas Day we were mushing our way over the Dawson trail.<br />
Talk of your cold! through the parka&#8217;s fold it stabbed like a driven nail.<br />
If our eyes we&#8217;d close, then the lashes froze till sometimes we couldn&#8217;t see;<br />
It wasn&#8217;t much fun, but the only one to whimper was Sam McGee.</p>
<p>And that very night, as we lay packed tight in our robes beneath the snow,<br />
And the dogs were fed, and the stars o&#8217;erhead were dancing heel and toe,<br />
He turned to me, and &#171;Cap,&#187; says he, &#171;I&#8217;ll cash in this trip, I guess;<br />
And if I do, I&#8217;m asking that you won&#8217;t refuse my last request.&#187;</p>
<p>Well, he seemed so low that I couldn&#8217;t say no; then he says with a sort of moan:<br />
&#171;It&#8217;s the cursèd cold, and it&#8217;s got right hold till I&#8217;m chilled clean through to the bone.<br />
Yet &#8217;tain&#8217;t being dead—it&#8217;s my awful dread of the icy grave that pains;<br />
So I want you to swear that, foul or fair, you&#8217;ll cremate my last remains.&#187;</p>
<p>A pal&#8217;s last need is a thing to heed, so I swore I would not fail;<br />
And we started on at the streak of dawn; but God! he looked ghastly pale.<br />
He crouched on the sleigh, and he raved all day of his home in Tennessee;<br />
And before nightfall a corpse was all that was left of Sam McGee.</p>
<p>There wasn&#8217;t a breath in that land of death, and I hurried, horror-driven,<br />
With a corpse half hid that I couldn&#8217;t get rid, because of a promise given;<br />
It was lashed to the sleigh, and it seemed to say: &#171;You may tax your brawn and brains,<br />
But you promised true, and it&#8217;s up to you to cremate those last remains.&#187;</p>
<p>Now a promise made is a debt unpaid, and the trail has its own stern code.<br />
In the days to come, though my lips were dumb, in my heart how I cursed that load.<br />
In the long, long night, by the lone firelight, while the huskies, round in a ring,<br />
Howled out their woes to the homeless snows— O God! how I loathed the thing.</p>
<p>And every day that quiet clay seemed to heavy and heavier grow;<br />
And on I went, though the dogs were spent and the grub was getting low;<br />
The trail was bad, and I felt half mad, but I swore I would not give in;<br />
And I&#8217;d often sing to the hateful thing, and it hearkened with a grin.</p>
<p>Till I came to the marge of Lake Lebarge, and a derelict there lay;<br />
It was jammed in the ice, but I saw in a trice it was called the &#171;Alice May.&#187;<br />
And I looked at it, and I thought a bit, and I looked at my frozen chum;<br />
Then &#171;Here,&#187; said I, with a sudden cry, &#171;is my cre-ma-tor-eum.&#187;</p>
<p>Some planks I tore from the cabin floor, and I lit the boiler fire;<br />
Some coal I found that was lying around, and I heaped the fuel higher;<br />
The flames just soared, and the furnace roared—such a blaze you seldom see;<br />
And I burrowed a hole in the glowing coal, and I stuffed in Sam McGee.</p>
<p>Then I made a hike, for I didn&#8217;t like to hear him sizzle so;<br />
And the heavens scowled, and the huskies howled, and the wind began to blow.<br />
It was icy cold, but the hot sweat rolled down my cheeks, and I don&#8217;t know why;<br />
And the greasy smoke in an inky cloak went streaking down the sky.</p>
<p>I do not know how long in the snow I wrestled with grisly fear;<br />
But the stars came out and they danced about ere again I ventured near;<br />
I was sick with dread, but I bravely said: &#171;I&#8217;ll just take a peep inside.<br />
I guess he&#8217;s cooked, and it&#8217;s time I looked&#187;; &#8230; then the door I opened wide.</p>
<p>And there sat Sam, looking cool and calm, in the heart of the furnace roar;<br />
And he wore a smile you could see a mile, and he said: &#171;Please close that door.<br />
It&#8217;s fine in here, but I greatly fear you&#8217;ll let in the cold and storm—<br />
Since I left Plumtree, down in Tennessee, it&#8217;s the first time I&#8217;ve been warm.&#187;</p>
<p>There are strange things done in the midnight sun<br />
By the men who moil for gold;<br />
The Arctic trails have their secret tales<br />
That would make your blood run cold;<br />
The Northern Lights have seen queer sights,<br />
But the queerest they ever did see<br />
Was that night on the marge of Lake Lebarge<br />
I cremated Sam McGee.</p>
<p><iframe loading="lazy" title="YouTube video player" src="https://www.youtube.com/embed/zCeEpkrVIzo" width="560" height="315" frameborder="0" allowfullscreen="allowfullscreen"></iframe></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/65351/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ирландия в стиле арт, или Волшебники изумрудного острова</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/64490</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/64490#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 10 May 2025 11:36:38 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[Музыка]]></category>
		<category><![CDATA[Общество]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Джеймс Джойс]]></category>
		<category><![CDATA[Ирландия]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Ирландии]]></category>
		<category><![CDATA[Пол Маккартни]]></category>
		<category><![CDATA[святой Патрик]]></category>
		<category><![CDATA[Сэмюэль Беккет]]></category>
		<category><![CDATA[Уильям Батлер Йейтс]]></category>
		<category><![CDATA[Флэнн О’Брайен]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=64490</guid>

					<description><![CDATA[Несмотря на то, что Ирландия для многих находится как бы в тени Великобритании, в культурном отношении это далеко не провинция. Более того, «изумрудный остров», как называют Ирландию, действительно родина до удивления многих знаменитых волшебников.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<h2>Несмотря на то, что Ирландия для многих находится как бы в тени Великобритании, в культурном отношении это далеко не провинция.</h2>
<p>Более того, «изумрудный остров», как называют Ирландию, действительно родина до удивления многих знаменитых волшебников. А как иначе назвать писателей, поэтов и музыкантов, способных исключительно силой своего дара заставить миллионы людей следовать за логикой придуманных ими историй, сопереживать радостям и бедам их героев и проживать то, что с ними на самом деле не происходит иногда даже ярче, чем события своих собственных жизней.</p>
<p><strong> Две Ирландии, плюс…</strong></p>
<p>Остров Ирландия &#8212; второй по величине в Британско-Ирландском архипелаге. Большую его часть (83%) занимает независимое государство Республика Ирландия. Столица Дублин. На северо-востоке острова Ирландия находится регион Великобритании &#8212; Северная Ирландия, со столицей в Белфасте. Из примерно 4,7 млн жителей Северной Ирландии только треть относит себя к ирландской культуре. Они же патриоты объединенной Ирландии. Остальные, несмотря на происхождение, числят себя британцами.</p>
<p>Абсолютное большинство ирландцев живёт за пределами исторической родины.</p>
<p>Больше всего выходцев из Ирландии в США &#8212; примерно 33 млн – вторая этническая группа после немцев. В Канаде ирландцев 4,3 млн – для сравнения население самой Ирландии – 4,9 млн. В Великобритании 1,8 млн, в Австралии 1,9 млн. А вообще, ирландцы живут везде, как и положено народу, закаленному в тысячелетних битвах с мощными и агрессивными соседями.</p>
<p>Кроме того, шотландцы тоже в каком-то смысле ирландцы, так как являются потомками скоттов, ирландского племени, переселившегося на территорию нынешней Шотландии примерно в 500 году н.э.</p>
<p><strong>Культура Ирландии и связь времён</strong></p>
<div id="attachment_64506" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Патрик.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64506" class="wp-image-64506 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Патрик.jpg" alt="Святой Патрик" width="300" height="317" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Патрик.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Патрик-284x300.jpg 284w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-64506" class="wp-caption-text">Святой Патрик</p></div>
<p>Ирландская культура уникальна и феноменальна. Ирландия окончательно обрела независимость только в 1949-м году. Практически все великие ирландцы творили на английском языке. Но от этого их произведения не переставали быть ирландскими, как не становились британскими творения Эдгара По, О. Генри, Джека Лондона, <a href="https://creativpodiya.com/posts/4070" target="_blank" rel="noopener">Рэя Брэдбери</a> и других великих американцев, писавших на английском.</p>
<p>Очень похоже, что дело тут в сохранившейся традиции. В отличие от многих других стран, христианство в Ирландию пришло без конфликта с язычеством. Именно в христианских монастырях ирландскими монахами переписывались древние скелы (саги), что позволило сохранить многие сказания и мифы в первозданном виде и считать сегодня ирландскую литературу третьей по давности в мире после греческой и римской.</p>
<p>В таком отношении к язычеству огромная заслуга христианского епископа и миссионера Патрика. День Святого Патрика – 17 марта &#8212;  считается государственным праздником в обеих Ирландиях. В последние годы, в связи с ростом популярности всего ирландского, его отмечают всё в большем числе стран.</p>
<p>В наши дни массовое сознание вообще ассоциирует с кельтами и персонажами их легенд прежде всего ирландцев, хотя потомками кельтов являются многие народы Запада.</p>
<p>С певца древней кельтской культуры мы и начнём рассказ об ирландский гениях.</p>
<div id="attachment_64507" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Йейтс.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64507" class="wp-image-64507 size-full" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Йейтс.jpg" alt="Уильям Батлер Йейтс" width="300" height="259" /></a><p id="caption-attachment-64507" class="wp-caption-text">Уильям Батлер Йейтс</p></div>
<p><strong>Уильям Батлер Йейтс (1865 —1939) </strong></p>
<p>Нобелевский лауреат 1923 года, поэт и драматург William Butler Yeats, конечно, получил  награду не только за литературу. Он был активным борцом за независимость Ирландии. А любую борьбу за независимость, как известно, с удовольствием поддерживают из-за границы. Ирландская революция началась в 1916 году с так называемого Пасхального восстания, которое материально стимулировали США и Германия. В итоге долгой борьбы, Ирландия в 1922 году получила частичную независимость. А на следующий год Йейтсу вручили Нобелевскую премию с формулировкой: За сборник «В семи лесах» и стихотворение «Пасха 1916 года».</p>
<p>Понятно о чём это стихотворение, рефреном которого стала грозная строка «а terrible beauty is born» &#8212; «родилась ужасная красота».</p>
<p>Впрочем, Йейтс действительно большой поэт, принципиально отличавшийся от современников. В то время как Аполлинер и Эзра Паунд проповедовали приход эры свободного стиха, Йёйтс работал со строгими формами. Романтик и философ-мистик, он в конце жизни разочаровался во всех политических движениях:</p>
<blockquote><p>«Коммунисты, фашисты, националисты, клерикалы, анитиклерикалы &#8212; все они должны быть судимы в соответствии с числом своих жертв» &#8212; фраза из его частной переписки 1936 года.</p></blockquote>
<p>У поэта, к слову, был талантливый брат Джек Батлер Йейтс, считающийся одним из крупнейших ирландских художников. Оба брата унаследовали одаренность от отца, тоже художника Джона Батлера Йейтса.</p>
<p>В культурно–историческом контексте Уильяма Батлера Йейтса можно (очень условно) расположить между двумя другими ирландскими стихотворцами планетарного уровня: Оскаром Уальдом (1854 -1900) и ещё одним нобелевским лауреатом (1995 год) Шеймасом Хини (1939 -2013).</p>
<p>Знакомиться с поэтом и философом У.Б. Йейтсом, лучше всего начав со стихотворения «The indian upon God».</p>
<div id="attachment_64508" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ДЖойс.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64508" class="size-full wp-image-64508" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/ДЖойс.jpg" alt="Джеймс Джойс" width="300" height="273" /></a><p id="caption-attachment-64508" class="wp-caption-text">Джеймс Джойс</p></div>
<p><strong>Джеймс Джойс (1882-1941)</strong></p>
<p>Джойс жил и творил параллельно с Йейтсом. Однако в отличие от влюбленного в отечественную историю и мифологию Уильяма Батлера, Джойс имел сложные отношения с родиной, что отразилось уже в первом сборнике рассказов «Дублинцы». В возрасте 20 лет он покинул Ирландию и далее до конца своих дней жил на континенте. И писал на английском.</p>
<p>Но при этом главной темой для него оставалась Ирландия. Его эпическое полотно «Улисс», по праву претендующее на звание самой влиятельной книги XX века, посвящено Дублину и его жителям. В мире найдётся совсем немного людей, которые сумели по-настоящему прочитать «Улисса» &#8212; не только пробежать глазами по тексту, но и вникнуть и представить содержание в своем воображении. И все же сама форма романа, когда главным становится не действие, а то, как оно описано, во многом определила направление развития всей мировой культуры.</p>
<p>Джойс, Пруст и Набоков. Как три зелёных лепестка клевера являются символом  Ирландии, так эта троица считается самыми значимыми и знаковыми литераторами XX века. Хотя, скептики иронично замечают, что Пруста и Джойса почитают гораздо больше, чем читают.</p>
<p>…  А ещё Джойс писал стихи под псевдонимом Стивен Дедалус. И хотя поэтические опыты не принесли ему такой же популярности, как проза, но он &#8212; великий демиург &#8212; всё же увековечил своего Стивена, сделав его одним из главных героев «Улисса».</p>
<p>Джеймс Джойс не стал нобелевским лауреатом, хотя в их числе мало кто был более достоин, чем он. Зато Нобелевскую премию по литературе получил его секретарь.</p>
<div id="attachment_64509" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Беккет.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64509" class="size-full wp-image-64509" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Беккет.jpg" alt="Сэмюэль Беккет" width="300" height="370" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Беккет.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Беккет-243x300.jpg 243w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-64509" class="wp-caption-text">Сэмюэль Беккет</p></div>
<p><strong>Сэмюэль Беккет (1906-1989)</strong></p>
<p>Самюэль Беккет родился в Ирландии, но в возрасте 22-х лет покинул страну и уже не возвращался. Однако ирландское влияние продолжалось и в Париже, где в его круг входили художник Джек Батлер Йейтс и уже признанный тогда гением Джеймс Джойс, у которого молодой Беккет некоторое время был секретарём. Общение с талантливыми соотечественниками в комплексе с ирландским бэкграундом сформировало и оставило неизгладимый отпечаток в глубинных основах всего дальнейшего творчества Беккета. Можно сказать, что проживая в Европе, Беккет смотрел на мир ирландским взглядом.</p>
<p>Из всех литературных движений в области поэзии, прозы и драмы настоящую всемирную славу ему принесла пьеса «В ожидании Годо». Изначально она была написана на французском, а затем переведена автором на английский. Пьеса считается одной из самых влиятельных в XX веке. А её автора, вместе с французским румыном Эженом Ионеско, называют основоположником «театра абсурда».</p>
<p>Хотя ничего абсурдно в пьесе нет. Точнее, она в такой же степени абсурдна, как и любая человеческая жизнь, протекающая в ожидании некоего события, после которого «всё изменится» и наступит просветление. Пьеса написана в 1953 году. Нобелевскому комитету понадобилось достаточно много времени, чтобы в 1969-м всё же признать Беккета достойным лауреатства.</p>
<p>Беккет является наследником Бернарда Шоу &#8212; ирландского Шекспира и тоже лауреата Нобелевской премии (1925). А эстафету у него перенял Брайан Фрил – наш современник, завершивший свой жизненный путь в 2015 году драматург, писатель и переводчик, удостоенный ряда престижных литературных премий, среди которых, правда, пока нет Нобелевской.</p>
<p>Впрочем, её нет и у следующего всемирно известного ирландца. Зато он 16-кратный обладатель премии «Грэмми», рыцарь-бакалавр и кавалер ордена Британской империи.</p>
<div id="attachment_64510" style="width: 310px" class="wp-caption alignright"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64510" class="size-full wp-image-64510" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни.jpg" alt="Пол Маккартни" width="300" height="300" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни-150x150.jpg 150w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни-160x160.jpg 160w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни-320x320.jpg 320w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/пол-маккартни-60x60.jpg 60w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-64510" class="wp-caption-text">Пол Маккартни</p></div>
<p><strong>Пол Маккартни (1942 &#8212; ….)</strong></p>
<p>Сэр Джеймс Пол Маккартни, ирландец по материнской и отцовской линии, один из основателей группы «The Beatles». Пожалуй, самый популярный композитор XX века. Диапазон исполнителей – от начинающих уличных музыкантов до самых престижных симфонических оркестров. Влияние творчества Пола Маккартни на мировую культуру огромно и неоспоримо.</p>
<p>В ноябре 2021 года в издательстве Penguin Random House планируется выход двухтомника &#171;The Lyrics&#187; общим объемом более 900 страниц под редакцией ирландского поэта и Пулитцеровского лауреата Пола Малдуна. Книгу составили его разговоры с Маккартни, предметом которых были песни, созданные сэром Полом в разные времена его жизни.</p>
<blockquote><p>По словам Малдуна:«&#8230;работа над книгой убедила меня в том, о чем раньше мы только догадывались: что Пол Маккартни &#8212; одна из важнейших литературных фигур, человек, который обращался к богатой традиции англоязычной поэзии и развивал ее&#187;.</p></blockquote>
<p>По количеству музыкальных наград с Полом Маккартни может успешно конкурировать Боно, в миру &#8212; Пол Дэвид Хьюсон &#8212; лидер знаменитой ирландской рок-группы U2 и уроженец Дублина. А сам факт возможности этой конкуренции является ещё одним наглядным аргументом в пользу существования особого ирландского творческого гена.</p>
<p><strong> И другие….</strong></p>
<p>Выше мы вели речь об ирландцах, которые не просто были одарены недюжинными талантами. Их влияние изменило мир.</p>
<p>Однако наш рассказ был бы до обидного неполным, если бы мы не назвали ещё несколько имен тех, кого презентуют не только произведения, но и придуманные ими герои, которые для нас в определенном смысле живее и ближе многих реальных современников и даже соседей.</p>
<p><strong>Джонатан Свифт (1667 – 1745)</strong> – англичанин, родившийся в Дублине и посвятивший всю свою жизнь Ирландии. Автор знаменитых «Путешествий Гулливера».</p>
<p><strong>Томас Мур (1779 — 1852)</strong> &#8212; поэт, сочинивший кроме всего прочего стихотворение «Вечерний звон», которое в русском переводе стало почти народной песней.</p>
<p><strong>Брэм Стокер (1847 — 1912)</strong> &#8212; автор романа «Дракула».</p>
<p><strong>Оскар Уайльд (1854-1900)</strong> &#8212; ирландский литератор, поэт и драматург.  Автор романа «Портрет Дориана Грея», теоретик эстетизма и модернизма.</p>
<p><strong>Клайв Стейплз Льюис (1898 — 1963</strong>) &#8212; автор цикла «Хроники Нарнии», вместе с Толкином  ставший основоположником жанра фэнтези.</p>
<div id="attachment_64511" style="width: 310px" class="wp-caption alignleft"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Флэнн-О’Брайен.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-64511" class="size-full wp-image-64511" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Флэнн-О’Брайен.jpg" alt="Флэнн О’Брайен" width="300" height="405" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Флэнн-О’Брайен.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2021/03/Флэнн-О’Брайен-222x300.jpg 222w" sizes="auto, (max-width: 300px) 100vw, 300px" /></a><p id="caption-attachment-64511" class="wp-caption-text">Флэнн О’Брайен</p></div>
<p><strong>Флэнн О’Брайен (1911 — 1966)</strong></p>
<p>Мы завершим наш ирландский обзор писателем, тексты которого высоко ценили Джойс и Беккет, но не литературная критика его времени. И только сейчас он получает заслуженное признание широких кругов читающей общественности. Теперь уже кроме его романов «О водоплавающих», «Третий полицейский», «Архив Долки» и «Трудная жизнь» среди хитов продаж и сборник сатирических заметок «Лучшее из Майлза», написанных для газеты «Irish Times», где Флэнн  О’Брайен вёл сатирическую колонку под псевдонимом Майлз на Гапалинь (<em>Myles na gCopaleen</em>).</p>
<p>Его остроумные и фантазийные тексты поражают лексической и смысловой плотностью. Одно плохо. Интеллектуал, увлекавшийся ирландской мифологией и поэзией, он, увы, был фатально зависим от алкоголя, уже в 42 года уволен с работы и завершил свой путь достаточно рано.</p>
<p>А ещё он, единственный из всех перечисленных нами авторов, написал роман на ирландском языке. Называлась книга «Поющие Лазаря, или На редкость бедные люди. Скверный рассказ о дурных временах». Опубликованный в 1941 году под псевдонимом Майлз на Гапалинь роман переведён на английский, французский, испанский, немецкий, итальянский, голландский, шведский, чешский и русский языки.</p>
<p><strong>Место силы</strong></p>
<p>Мы назвали только самых знаменитых на наш взгляд ирландцев, без которых мировая культура бы выглядела иначе. Заранее приносим извинения приверженкам феминизма за то, что в список не вошли Энн Энрайт, Айрис Мёрдок, Изабелла Августа Грегори, Мария Эджворт, сёстры Бронте  &#8212; «Джейн Эйр» (Шарлотта), «Грозовой перевал» (Эмили) и «Агнес Грей» (Энн) и другие талантливые творческие леди Ирландии.</p>
<p>И в то же время  отвергаем претензии поклонников Джона Бойна, автора романа «Мальчик в полосатой пижаме», относительно дискриминации сторонников однополой любви. Ну как же. Мы же там выше с почтением упоминали Оскара Уайльда…</p>
<p>А если совсем серьёзно, то очевидно, что творцы шедевров не возникают на пустом месте. Для их рождения нужна плодородная почва. То есть культурная основа. И в этом смысле «изумрудный остров» &#8212; древняя земля друидов, лепреконов, бардов и филидов &#8212; является безусловным местом особой творческой силы.</p>
<p><b>Ещё по теме: <a title="Топ 15 знаменитых литературных героев, которых придумали англичане" href="https://creativpodiya.com/posts/65533" rel="bookmark">Топ 15 знаменитых литературных героев, которых придумали англичане</a></b></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/64490/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Якби мене лоскотала любов (If I Were Tickled By The Rub Of Love)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70287</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70287#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 20 Mar 2025 10:59:00 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70287</guid>

					<description><![CDATA[Вірш &#171;If I Were Tickled By The Rub Of Love&#187; 19-річний Ділан Томас написав 30 квітня 1934 року. Твір є частиною збірки &#171;18 Poems&#187; (1934). Якби мене лоскотала любов  Якби мене лоскотала любов, коли вона&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69748" style="width: 345px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69748" class="wp-image-69748 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg" alt="Dylan_Thomas" width="335" height="428" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg 235w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 335px) 100vw, 335px" /></a><p id="caption-attachment-69748" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;If I Were Tickled By The Rub Of Love<strong>&#187; </strong>19-річний<strong> </strong>Ділан Томас написав 30 квітня 1934 року. Твір є частиною збірки &#171;18 Poems&#187; (1934).</p>
<p><strong>Якби мене лоскотала любов</strong><strong> </strong></p>
<p>Якби мене лоскотала любов, коли вона треться,<br />
спокусниця, що вкрала мене на свій бік,<br />
прорвалася б через її солом<strong>и</strong>нки,<br />
звільняючи від пут мою струну.<br />
Якби той червоний лоскіт, коли худоба телиться,<br />
і з’являється корова чи бик,<br />
все ще виривав регіт із моїх легенів,<br />
я б не боявся ні яблука, ні повені,<br />
ні лихої крові, що вказує на весну.</p>
<p>Це буде чоловік чи жінка? – скидаючи сливи,<br />
ніби вогонь із плоті, питають клітини.<br />
Коли б мене лоскотав пух, який щойно вилупився,<br />
кістка крила, котра проросла в п’ятах,<br />
або сверблячка чоловіка на стегні дитини,<br />
я б не боявся ні шибениці, ні сокири,<br />
ні схр<strong>е</strong>щених палиць війни,<br />
включно з кожним зі списку на них розп’ятих.</p>
<p>Це буде чоловік чи жінка? &#8212; питають пальці,<br />
що крейдою на стінах вітають дівчат та їхніх чоловіків.<br />
Я б не боявся агресії м’язів кохання – вистачило б сили,<br />
якби мене лоскотали бажання їжаків,<br />
що відпрацьовують жар на гострому нерві.<br />
Я б не боявся ні диявола у попереку,<br />
ні відвертої могили.</p>
<p>Якби мене лоскотало тертя закоханих,<br />
що не стирає ні пасмо хворої старості на відпалих щ<strong>е</strong>лепах,<br />
ні гусячу лапку,<br />
час, і краби, і навіть колиска кохання – найкраще  з ліжок,<br />
залишили б мене холодним, як масло для мух.<br />
Море волоцюг могло утопити мене і на цьому поставити крапку,<br />
коли б воно розбивалося<br />
мертвим на пальцях милих серцю ніжок.</p>
<p>Цей світ наполовину диявольський і мій власний,<br />
одурений наркотиком, що димить у дівчині,<br />
з якою ми себе взаємною жагою моримо,<br />
звивається навколо бр<strong>у</strong>ньки, що розгалужує її око.<br />
Гомілка старого зрослася з моєю кісткою,<br />
і всі оселедці пахнуть морем,<br />
а я сиджу і дивлюся на хробака під нігтем<br />
що єднає швидкоплинне з вічним, як протока.</p>
<p>І це натирання, єдине, яке лоскоче.<br />
Незграбна мавпа, що собі на втіху гойдається вздовж власної статі<br />
від повороту медсестри до вогкої любовної темряви,<br />
сповненої ілюзій,<br />
ніколи не може розбудити опівніч сміху,<br />
навіть коли знаходить красу в грудях<br />
полюбовниці, матері, коханців, або своїх шести<br />
кінцівок у пилюзі.</p>
<p>І в чому клопіт? Перо смерті на нерві?<br />
Твої уста, моя любов, будяк у поцілунку?<br />
Мій Валет Христовий на дереві тернистому народжений –<br />
Він усіх турбот причина? Чи шлях до порятунку?<br />
Промови смерті сухіші, ніж її труп.<br />
Мої багатослівні рани відбиті твоїм волоссям.<br />
Я б хотів, щоб мене лоскотало те тертя:<br />
Моя метафора &#8212; людина.</p>
<p>(Переклад &#8212;<a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener"> Ігор  Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>If I Were Tickled By The Rub Of Love</strong><strong> </strong></p>
<p>If I were tickled by the rub of love,<br />
A rooking girl who stole me for her side,<br />
Broke through her straws, breaking my bandaged string,<br />
If the red tickle as the cattle calve<br />
Still set to scratch a laughter from my lung,<br />
I would not fear the apple nor the flood<br />
Nor the bad blood of spring.</p>
<p>Shall it be male or female?  say the cells,<br />
And drop the plum like fire from the flesh.<br />
If I were tickled by the hatching hair,<br />
The winging bone that sprouted in the heels,<br />
The itch of man upon the baby&#8217;s thigh,<br />
I would not fear the gallows nor the axe<br />
Nor the crossed sticks of war.</p>
<p>Shall it be male or female?  say the fingers<br />
That chalk the walls with greet girls and their men.<br />
I would not fear the muscling-in of love<br />
If I were tickled by the urchin hungers<br />
heat upon a raw-edged nerve.<br />
I would not fear the devil in the loin<br />
Nor the outspoken grave.</p>
<p>If I were tickled by the lovers&#8217; rub<br />
That wipes away not crow&#8217;s-foot nor the lock<br />
Of sick old manhood on the fallen jaws,<br />
Time and the crabs and the sweethearting crib<br />
Would leave me cold as butter for the flies<br />
The sea of scums could drown me as it broke<br />
Dead on the sweethearts&#8217; toes.</p>
<p>This world is half the devil&#8217;s and my own,<br />
Daft with the drug that&#8217;s smoking in a girl<br />
And curling round the bud that forks her eye.<br />
An old man&#8217;s shank one-marrowed with my bone,<br />
And all the herrings smelling in the sea,<br />
I sit and watch the worm beneath my nail<br />
Wearing the quick away.</p>
<p>And that&#8217;s the rub, the only rub that tickles.<br />
The knobbly ape that swings along his sex<br />
From damp love-darkness and the nurse&#8217;s twist<br />
Can never raise the midnight of a chuckle,<br />
Nor when he finds a beauty in the breast<br />
Of lover, mother, lovers, or his six<br />
Feet in the rubbing dust.</p>
<p>And what&#8217;s the rub?  Death&#8217;s feather on the nerve?<br />
Your mouth, my love, the thistle in the kiss?<br />
My Jack of Christ born thorny on the tree?<br />
The words of death are dryer than his stiff,<br />
My wordy wounds are printed with your hair.<br />
I would be tickled by the rub that is:<br />
Man be my metaphor.</p>
<p><strong> Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70287/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. На річницю весілля (On A Wedding Anniversary)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70280</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70280#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 15 Mar 2025 06:27:33 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70280</guid>

					<description><![CDATA[Вірш &#171;On A Wedding Anniversary&#187; Ділан Томас написав у липні 1940 року. Твір є частиною збірки &#171;Deaths and Entrances&#187; (1946).  Існує думка, що це присвята власному шлюбу Ділана та Кейтлі Томас, якому у 1940 році&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69748" style="width: 360px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69748" class="wp-image-69748 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg" alt="Dylan_Thomas" width="350" height="447" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg 235w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 350px) 100vw, 350px" /></a><p id="caption-attachment-69748" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;On A Wedding Anniversary&#187; Ділан Томас написав у липні 1940 року. Твір є частиною збірки &#171;Deaths and Entrances&#187; (1946).  Існує думка, що це присвята власному шлюбу Ділана та Кейтлі Томас, якому у 1940 році як раз виповнилося три роки.  Втім, навіть такий настрій не розлучив пару до останніх днів поета.</p>
<p><strong>На річницю весілля</strong><br />
<strong> </strong><br />
Роздерли надра неба роковини рвані пари,<br />
яка жила у злагоді, але це був політ<br />
униз, на скелі-камені, через обітниць хмари,<br />
де з розумом затьмареним промчала трійка літ.</p>
<p>Тепер кохання ціле розчинилося у втраті<br />
Любов, не ставши ліками, скувала у біді.<br />
І з кожної мелодії, неначе дим у кратері<br />
встає завіса Смерті та вражає їхній дім.</p>
<p>Занадто пізно зливою образ та хиб накриті,<br />
зустрілися розлучені тим, що єднало двох.<br />
І вікна в їхні ллють серця надій порожні миті.<br />
І двері в спільний світ палають в мізках їх обох.</p>
<p>(Переклад &#8212;<a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener"> Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>On A Wedding Anniversary </strong></p>
<p>The sky is torn across<br />
This ragged anniversary of two<br />
Who moved for three years in tune<br />
Down the long walks of their vows.</p>
<p>Now their love lies a loss<br />
And Love and his patients roar on a chain;<br />
From every tune or crater<br />
Carrying cloud, Death strikes their house.</p>
<p>Too late in the wrong rain<br />
They come together whom their love parted:<br />
The windows pour into their heart<br />
And the doors burn in their brain.<strong> </strong></p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70280/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Авторський пролог (Author&#8217;s Prologue)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70270</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70270#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 12 Mar 2025 08:49:13 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70270</guid>

					<description><![CDATA[&#160; Вірш &#171;Author&#8217;s Prologue&#187; було створено Діланом Томасом у 1951 році як вступ до збірки &#171;Collected Poems&#187;, котра вийшла у 1952 році, незадовго до смерті поета. У тексті зустрічається слово &#171;брин&#187;  &#8212; від валлійського&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-69972 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2-211x300.jpg" alt="" width="327" height="465" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2-211x300.jpg 211w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2.jpg 266w" sizes="auto, (max-width: 327px) 100vw, 327px" /></a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Вірш &#171;Author&#8217;s Prologue&#187; було створено Діланом Томасом у 1951 році як вступ до збірки &#171;Collected Poems&#187;, котра вийшла у 1952 році, незадовго до смерті поета. У тексті зустрічається слово &#171;брин&#187;  &#8212; від валлійського слова «bryn». Має значення «пагорб».</p>
<p>В оригіналі  за словами поета:</p>
<blockquote><p>Я поставив собі, мабуть, нерозумно, найважче завдання: Пролог складається з двох віршів&#8230; по 51 рядку кожен. І другий вірш римується з першим у зворотному порядку. Перший і останній рядки вірша римуються; другий і передостанній і так далі і так далі.</p></blockquote>
<p>У перекладі ці технічні нюанси не збережені, натомість максимально відтворена смислова та поетична тканина тексту.</p>
<p><strong>Авторський пролог </strong></p>
<p>Цей день добігає кінця.<br />
Бог пришвидшив розв’язку літа.<br />
У моєму розхитаному морем домі<br />
потік лососевого сонця.<br />
На карколомних скелях,<br />
заплутані цвіріньканням і фруктами:<br />
піна, флейта, плавник і перо.<br />
На закруженій у танці ратиці лісу<br />
перетинаються: пінний пісок морських зірок,<br />
торговки з рибного ринку,<br />
чайки, сопілки, молюски та равлики.</p>
<p>Поруч ворон чорний та люди<br />
подолані хмарами, які стають на коліна<br />
до воріт заходу,<br />
гуси майже в раю, хлопці<br />
колючі та чаплі й раковини,<br />
що говорять голосами семи морів.</p>
<p>Вічні води відділяють<br />
від градів дев&#8217;яти днів<br />
ту ніч, вежі чиї ловлять<br />
релігійний вітер,<br />
як стебла високої сухої соломи.</p>
<p>У бідному спокої я співаю<br />
вам чужим (хоча пісня &#8212;<br />
це палкий і чубатий вчинок,<br />
вогонь птахів у<br />
лісі, що перевертається на світ,<br />
звук сплеску для мого лебедя),<br />
з цих приземкуватих аркушів,<br />
що полетять і впадуть,<br />
мов листя дерев, яке<br />
кришитися і розривається<br />
у спекотну літню ніч.</p>
<p>Висмоктане сонце ковзає до моря де лосось<br />
і німі лебеді висинюють<br />
сутінки моєї вкритої блискітками бухти,<br />
коли я впорядковую<br />
цей гамір форм,<br />
щоб ви знали,<br />
як я, добродій, що обертається,<br />
славлю також зірку, ревучого птаха,<br />
народжене морем, розірване людиною<br />
та кров’ю освячене.</p>
<p>Слухайте: Я сурмлю про це місце,<br />
від риби до згірка для стрибків! Подивіться:<br />
я будую свій гучнокрилий ковчег<br />
в міру моєї любові,<br />
коли починається повінь,<br />
з джерела<br />
страху, люті читати, юродства правди,<br />
розплавленого до гірського потоку<br />
понад сплячою раною<br />
порожньої ферми білих овець,<br />
до Уельсу в моїх руках.</p>
<p>Агей, там, у замку,<br />
ти, володар співочих сов, хто біжить і пірнає<br />
у мерехтіння місячних променів,<br />
олень вкритий хутром в<strong>и</strong>долинка мертвий!<br />
Агов, там на вивернутій глибині бр<strong>и</strong>нів,<br />
моя розвіяна горлиця<br />
з валлійським та побожним грак<strong>о</strong>м,<br />
що майже таємно<br />
воркують хвалу лісу,<br />
яка вимріює блакитні ноти зі свого гнізда<br />
вниз, до куликового стада!<br />
Гей, галасливий клан<br />
безкорисливих, з горем<br />
у дзьобах, на балакучих накидках!</p>
<p>Ба! На гребні пагорба<br />
стрімкий заєць! Хто<br />
окрім тварин товстих, мов злодії<br />
на Божих грубих ґрунтах<br />
(Хвала Його тваринам!)<br />
чує там цей л<strong>и</strong>сячий вогник,<br />
у гуркоті кораблів моєї повені,<br />
коли я рубаю та б’ю?<br />
(Зіткнення ковадла мого<br />
хаосу та скрипки ця мелодія<br />
на язикатому грибу-дощовику.)</p>
<p>Звірі, які сплять гарно й тонко &#8212;<br />
тсс! – у свинячому лісі! Зібрані у копиці<br />
порожні ферми у напливі<br />
води кудахчуть та горнуться одна до одної<br />
А на дахах комор &#8212; півняча війна!</p>
<p>О королівство сусідів плавцевих<br />
повзучих та пернатих &#8212; мерщій до<br />
клаптикового ковчега,<br />
де Ной місцевої бухти п’є хмільний напій<br />
зі шкури, луски та шерсті.<br />
Скоро залишаться лише<br />
глухі дзвони, що потонули в глибині<br />
овець, шум церков<br />
та бідний спокій, коли сонце сідає<br />
і темрява перетворює на мілину<br />
кожне святе поле.</p>
<p>Тоді ми поїдемо самі,<br />
під зірками Уельсу.<br />
І заплачуть сонми ковчегів! І через<br />
покриті водою землі,<br />
наповнені любов&#8217;ю, попливуть,<br />
як дерев&#8217;яні острови, з пагорба на пагорб.<br />
Гулу, моя носоносна голубко з флейтою!<br />
Агов старий морський лис!<br />
Синичка Том і мишка Дай!<br />
Мій ковчег співає на сонці.<br />
Бог пришвидшив розв’язку літа<br />
і повінь розквітає прямо зараз</p>
<p>(Переклад &#8212;<a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener"> Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>Author&#8217;s Prologue</strong></p>
<p>This day winding down now<br />
At God speeded summer&#8217;s end<br />
In the torrent salmon sun,<br />
In my seashaken house<br />
On a breakneck of rocks<br />
Tangled with chirrup and fruit,<br />
Froth, flute, fin, and quill<br />
At a wood&#8217;s dancing hoof,<br />
By scummed, starfish sands<br />
With their fishwife cross<br />
Gulls, pipers, cockles, and snails,<br />
Out there, crow black, men<br />
Tackled with clouds, who kneel<br />
To the sunset nets,<br />
Geese nearly in heaven, boys<br />
Stabbing, and herons, and shells<br />
That speak seven seas,<br />
Eternal waters away<br />
From the cities of nine<br />
Days&#8217; night whose towers will catch<br />
In the religious wind<br />
Like stalks of tall, dry straw,<br />
At poor peace I sing<br />
To you strangers (though song<br />
Is a burning and crested act,<br />
The fire of birds in<br />
The world&#8217;s turning wood,<br />
For my swan, splay sounds),<br />
Out of these seathumbed leaves<br />
That will fly and fall<br />
Like leaves of trees and as soon<br />
Crumble and undie<br />
Into the dogdayed night.<br />
Seaward the salmon, sucked sun slips,<br />
And the dumb swans drub blue<br />
My dabbed bay&#8217;s dusk, as I hack<br />
This rumpus of shapes<br />
For you to know<br />
How I, a spining man,<br />
Glory also this star, bird<br />
Roared, sea born, man torn, blood blest.<br />
Hark: I trumpet the place,<br />
From fish to jumping hill! Look:<br />
I build my bellowing ark<br />
To the best of my love<br />
As the flood begins,<br />
Out of the fountainhead<br />
Of fear, rage read, manalive,<br />
Molten and mountainous to stream<br />
Over the wound asleep<br />
Sheep white hollow farms<br />
To Wales in my arms.<br />
Hoo, there, in castle keep,<br />
You king singsong owls, who moonbeam<br />
The flickering runs and dive<br />
The dingle furred deer dead!<br />
Huloo, on plumbed bryns,<br />
O my ruffled ring dove<br />
in the hooting, nearly dark<br />
With Welsh and reverent rook,<br />
Coo rooning the woods&#8217; praise,<br />
who moons her blue notes from her nest<br />
Down to the curlew herd!<br />
Ho, hullaballoing clan<br />
Agape, with woe<br />
In your beaks, on the gabbing capes!<br />
Heigh, on horseback hill, jack<br />
Whisking hare! who<br />
Hears, there, this fox light, my flood ship&#8217;s<br />
Clangour as I hew and smite<br />
(A clash of anvils for my<br />
Hubbub and fiddle, this tune<br />
On atounged puffball)<br />
But animals thick as theives<br />
On God&#8217;s rough tumbling grounds<br />
(Hail to His beasthood!).<br />
Beasts who sleep good and thin,<br />
Hist, in hogback woods! The haystacked<br />
Hollow farms in a throng<br />
Of waters cluck and cling,<br />
And barnroofs cockcrow war!<br />
O kingdom of neighbors finned<br />
Felled and quilled, flash to my patch<br />
Work ark and the moonshine<br />
Drinking Noah of the bay,<br />
With pelt, and scale, and fleece:<br />
Only the drowned deep bells<br />
Of sheep and churches noise<br />
Poor peace as the sun sets<br />
And dark shoals every holy field.<br />
We will ride out alone then,<br />
Under the stars of Wales,<br />
Cry, Multiudes of arks! Across<br />
The water lidded lands,<br />
Manned with their loves they&#8217;ll move<br />
Like wooden islands, hill to hill.<br />
Huloo, my prowed dove with a flute!<br />
Ahoy, old, sea-legged fox,<br />
Tom tit and Dai mouse!<br />
My ark sings in the sun<br />
At God speeded summer&#8217;s end<br />
And the flood flowers now.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70270/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Лемент (Lament)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70253</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70253#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 08 Mar 2025 06:02:41 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70253</guid>

					<description><![CDATA[&#160; Вірш &#171;Lament&#187; Ділан Томас написав на початку 1951 року. Твір став частиною збірки &#171;In Country Sleep&#187; (1952). Оригінальна назва цього вірша була «Шахтарський плач». Саме тому у тексті так багато &#171;вугільно-чорного&#187;. Лемент В літа,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>&nbsp;</p>
<div id="attachment_69973" style="width: 510px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69973" class="wp-image-69973" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg" alt="" width="500" height="333" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg 686w" sizes="auto, (max-width: 500px) 100vw, 500px" /></a><p id="caption-attachment-69973" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;Lament&#187; Ділан Томас написав на початку 1951 року. Твір став частиною збірки &#171;In Country Sleep&#187; (1952). Оригінальна назва цього вірша була «Шахтарський плач». Саме тому у тексті так багато &#171;вугільно-чорного&#187;.</p>
<p><strong>Лемент</strong></p>
<p>В літа, коли я, вітрогон та пустун,<br />
був чорним плювком між камінням каплиці<br />
(Зітхнув собі стрижень &#8212; старий, але й досі<br />
за звичкою радий усякій спідниці),<br />
я в заростях аґрусу слухав сову,<br />
що грубо вдавала синицю-казкарку<br />
і брався рум’янцем, як бачив грайливих<br />
панянок на вигоні біля фільварку.<br />
Я, грішний, тоді  залицявся як міг,<br />
гойдався на релі та пас їх очима<br />
ночами кохав і лишав тих зелених,<br />
мов листя, весільних дружин за плечима<br />
тужити у вугільно-чорних кущах.</p>
<p>Коли я поривчастий був богатир<br />
і звір вороний та крилатий жуками<br />
(Зітхнув собі стрижень старий, що і досі<br />
в думках за гулящими біга дівками)<br />
між хлопцем та парубком десь на межі<br />
від юні хмільний та багатий на рухи<br />
я так у в’юнистих свистів димоходах,<br />
що в темних канавах росли повитухи<br />
і криком шипіли: «Хутчіше!» мені<br />
мілин простирадла, де плив я по груди<br />
і в ковдрах стрибав запашних конюшини,<br />
тремтячі відбитки лишаючи всюди<br />
у просторі вугільно-чорних ночей.</p>
<p>Коли я вже був на всі сто чоловік<br />
та гайворон в небі святого будинку<br />
(Зітхнув собі стрижень старий і подумав,<br />
що нині для зваби доба відпочинку),<br />
як бренді міцний у басовій порі,<br />
не кіт веснохвостий в гарячому місті,<br />
що будь-яку жінку приймає за мишку,<br />
а бик, чиї м’язи серпневі горбисті<br />
несуть його хіть до спекотних черід,<br />
я мав тоді час і кохав неквапливо<br />
і ніжився у білосніжному ліжку<br />
один та не сам, бо до мене, як диво,<br />
причеплена вугільно-чорна душа.</p>
<p>Коли споловинив мене біг років<br />
і праведне з грішним дійшли розуміння<br />
(Зітхнув собі стрижень старий, пригадавши<br />
недавні фіаско свої та падіння),<br />
на місці телят і котів у вогні<br />
з биком гікор<strong>і</strong>євим в рясті молочнім,<br />
лишилася чорна вівця криворога<br />
і я у непевного часу в оточені.<br />
Тоді я все плотське довірив душі<br />
і кинув її в чорне вугільне небо &#8212;<br />
нехай собі пару шукає жіночу<br />
у зоряній далі таку, яку треба,<br />
щоб далі вже долю ділити на двох.</p>
<p>Тепер я навряд чи, на жаль, чоловік,<br />
не вогнище пристрасті – дим попелища<br />
(Зітхнув собі стрижень старий, що ще марить<br />
жінками, хоча вже й не скаже навіщо).<br />
Я під вуркотіння лежу голубів<br />
худий у охайній та клятій кімнаті<br />
і слухаю дзвонів перегуки добрих…<br />
Тим часом дружина небесної статі<br />
моїй народила душі янголяток<br />
та гарпій, з того ж, уяви собі, лона.<br />
Цнотливість благає за мене, співає,<br />
мій подих останній, мій чорний, все гроно<br />
чеснот підсолоджує й злить мою смерть.</p>
<p>(Переклад- <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко)</a></p>
<p>***</p>
<p><strong>Lament</strong><strong> </strong></p>
<p>When I was a windy boy and a bit<br />
And the black spit of the chapel fold,<br />
(Sighed the old ram rod, dying of women),<br />
I tiptoed shy in the gooseberry wood,<br />
The rude owl cried like a tell-tale tit,<br />
I skipped in a blush as the big girls rolled<br />
Nine-pin down on donkey&#8217;s common,<br />
And on seesaw sunday nights I wooed<br />
Whoever I would with my wicked eyes,<br />
The whole of the moon I could love and leave<br />
All the green leaved little weddings&#8217; wives<br />
In the coal black bush and let them grieve.</p>
<p>When I was a gusty man and a half<br />
And the black beast of the beetles&#8217; pews<br />
(Sighed the old ram rod, dying of bitches),<br />
Not a boy and a bit in the wick-<br />
Dipping moon and drunk as a new dropped calf,<br />
I whistled all night in the twisted flues,<br />
Midwives grew in the midnight ditches,<br />
And the sizzling sheets of the town cried, Quick!-<br />
Whenever I dove in a breast high shoal,<br />
Wherever I ramped in the clover quilts,<br />
Whatsoever I did in the coal-<br />
Black night, I left my quivering prints.</p>
<p>When I was a man you could call a man<br />
And the black cross of the holy house,<br />
(Sighed the old ram rod, dying of welcome),<br />
Brandy and ripe in my bright, bass prime,<br />
No springtailed tom in the red hot town<br />
With every simmering woman his mouse<br />
But a hillocky bull in the swelter<br />
Of summer come in his great good time<br />
To the sultry, biding herds, I said,<br />
Oh, time enough when the blood runs cold,<br />
And I lie down but to sleep in bed,<br />
For my sulking, skulking, coal black soul!</p>
<p>When I was half the man I was<br />
And serve me right as the preachers warn,<br />
(Sighed the old ram rod, dying of downfall),<br />
No flailing calf or cat in a flame<br />
Or hickory bull in milky grass<br />
But a black sheep with a crumpled horn,<br />
At last the soul from its foul mousehole<br />
Slunk pouting out when the limp time came;<br />
And I gave my soul a blind, slashed eye,<br />
Gristle and rind, and a roarers&#8217; life,<br />
And I shoved it into the coal black sky<br />
To find a woman&#8217;s soul for a wife.</p>
<p>Now I am a man no more no more<br />
And a black reward for a roaring life,<br />
(Sighed the old ram rod, dying of strangers),<br />
Tidy and cursed in my dove cooed room<br />
I lie down thin and hear the good bells jaw&#8212;<br />
For, oh, my soul found a sunday wife<br />
In the coal black sky and she bore angels!<br />
Harpies around me out of her womb!<br />
Chastity prays for me, piety sings,<br />
Innocence sweetens my last black breath,<br />
Modesty hides my thighs in her wings,<br />
And all the deadly virtues plague my death!</p>
<p><strong> Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
<p><strong> </strong></p>
<p><strong> </strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70253/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Над пагорбом сера Джона (Over Sir John&#8217;s hill)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70233</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70233#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Mon, 24 Feb 2025 07:54:55 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70233</guid>

					<description><![CDATA[Вірш &#171;Over Sir John&#8217;s Hill&#187; Ділан Томас написав у травні 1949 року. Твір став частиною збірки &#171;In Country Sleep&#187; (1952). Пагорб називають пагорбом сера Джона на честь сера Джона Перро (1528-1592), англійського лорда часів&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69748" style="width: 347px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69748" class="wp-image-69748 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg" alt="Dylan_Thomas" width="337" height="430" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg 235w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 337px) 100vw, 337px" /></a><p id="caption-attachment-69748" class="wp-caption-text">Дsлан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;Over Sir John&#8217;s Hill&#187; Ділан Томас написав у травні 1949 року. Твір став частиною збірки &#171;In Country Sleep&#187; (1952).</p>
<p>Пагорб називають пагорбом сера Джона на честь сера Джона Перро (1528-1592), англійського лорда часів Єлизавети. Він побудував житло на вершині пагорба як оглядовий пост – звідси і назва пагорба. Вид на пагорб сера Джона відкривається з вікна робочого кабінету поета в Логарні.</p>
<p>У тексті зустрічається слово &#171;тайберн&#187;  &#8212;  це назва одного з місць страти злочинців у Великій Британії. Зазвичай використовується в евфемізмах для позначення місця смертної кари. Також згадується річка Тоуї (валлійською: Afon Tywi)  — одна з найдовших річок, що повністю протікає в Уельсі. Загальна довжина становить 120 км.</p>
<p><strong>Над пагорбом сера Джона</strong></p>
<p>Над  пагорбом сера Джона<br />
яструб висить, понад ним вишина бездонна.<br />
Поруч &#8212; вогні та хмари, він у сутінках тягне до пазурів,<br />
немов на шибеницю, вгору променями своїх очей<br />
дрібних птахів затоки,<br />
бачить пронизливу дитячу гру<br />
війни горобців і таких, що співають свою лебедину<br />
в затінку плетива живоплотів<br />
та безтурботно крекчуть<br />
у вогненний тайберн над сплетінням в&#8217;язів доки<br />
не впаде спалах яструбиного зашморгу.<br />
Унизу свята чапля, що рибалить<br />
у річці Тоуї, схиляє свій надгробок.</p>
<p>Спалах! – і разом з пір’ям тріщить чорна<br />
шапка гнізда галки, якою увінчана, хоча й не очолена,<br />
верхівка пагорба сера Джона,<br />
і знову чайки мчать до яструба у вогні,<br />
нед<strong>о</strong>уздка висоти над плавниками Тоуї<br />
у порив вітру туди, де осока,<br />
де елегійний птах-рибалка б’є веслами крил<br />
весь у схожих на гальку краплях<br />
мілководдя.<br />
&#171;Ділі-ділі&#187;, &#8212; закликає яструб зверху, &#8212;<br />
«Прийди та будь убитий».<br />
Я гортаю аркуші води у плині<br />
псалмів і тіні гарцюють серед піщаних крабів,<br />
затиснутих у власних клешнях</p>
<p>і читають в мушлі, у свічаді наче,<br />
смерть просту та невинну, як дзвін хлопчачий.<br />
Вся хвала яструбу, що палає у сутінках з його очима буде заспівана.<br />
Коли його гадючий гніт висить петлею з полум&#8217;ям під тавром.<br />
змахни крилом, і благословення буде<br />
молодим<br />
зеленим курчатам бухти та кущів, що кудкудачуть:<br />
«Ділі-ділі, Давай-но помремо».<br />
Ми сумуємо, як веселі птахи, ми ніколи більше не залишимо гальку та в&#8217;яз &#8212;<br />
чапля та я.<br />
Я &#8212; юний Езоп, складаю казки вночі під дзенькіт вугрів,<br />
а свята чапля співає в мушлі, що висить<br />
у долині</p>
<p>кришталевої гавані, захопливої, як мандрівка,<br />
де морська під ногами птахів пропливає бруківка,<br />
І над водяними причалами, чиї стіни танцюють,<br />
крутяться білі журавлі.<br />
Це чапля і я, ув’язнені судом пагорба сера Джона,<br />
розповідаємо про почуття провини<br />
на колінах заблуканих птахів, яких Бог милує,<br />
бо чує, що вміють висвистувати їхні груди,<br />
Бог, у тиші своїх вихорів  збережи тих, котрі вітають горобців<br />
за пісню їхньої душі.<br />
Тепер чапля сумує в бур&#8217;янистому узліссі<br />
крізь вікна<br />
сутінків і води &#8212; я бачу, як, вона шепоче, нахилившись,</p>
<p>віддзеркалена, мов сніг з пір&#8217;я тої,<br />
що ловить рибу в сльозі Тоуї.<br />
Тільки гукання сови<br />
в дуплах розграбованих в’язів<br />
та подих травинки у стиснутих долонях.<br />
І ні зелені півні, ні кури<br />
не кричать<br />
зараз на пагорбі сера Джона.<br />
Чапля, що обдирає лускаті низини хвиль,<br />
створює всю музику і я, хто чує мелодію повільної,<br />
журливої річки, вбираю в себе<br />
перед настанням ночі ноти, які залишаються на цьому<br />
розхитаному часом камені,<br />
заради душ убитих птахів, що пливуть.</p>
<p>&nbsp;</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>Over Sir John&#8217;s Hill</strong></p>
<p>Over Sir John&#8217;s hill,<br />
The hawk on fire hangs still;<br />
In a hoisted cloud, at drop of dusk, he pulls to his claws<br />
And gallows, up the rays of his eyes the small birds of the bay<br />
And the shrill child&#8217;s play<br />
Wars<br />
Of the sparrows and such who swansing, dusk, in wrangling hedges.<br />
And blithely they squawk<br />
To fiery tyburn over the wrestle of elms until<br />
The flash the noosed hawk<br />
Crashes, and slowly the fishing holy stalking heron<br />
In the river Towy below bows his tilted headstone.</p>
<p>Flash, and the plumes crack,<br />
And a black cap of jack-<br />
Daws Sir John&#8217;s just hill dons, and again the gulled birds hare<br />
To the hawk on fire, the halter height, over Towy&#8217;s fins,<br />
In a whack of wind.<br />
There<br />
Where the elegiac fisherbird stabs and paddles<br />
In the pebbly dab-filled<br />
Shallow and sedge, and &#8216;dilly dilly,&#8217; calls the loft hawk,<br />
&#8216;Come and be killed,&#8217;<br />
I open the leaves of the water at a passage<br />
Of psalms and shadows among the pincered sandcrabs prancing</p>
<p>And read, in a shell<br />
Death clear as a bouy&#8217;s bell:<br />
All praise of the hawk on fire in hawk-eyed dusk be sung,<br />
When his viperish fuse hangs looped with flames under the brand<br />
Wing, and blest shall<br />
Young<br />
Green chickens of the bay and bushes cluck, &#8216;dilly dilly,<br />
Come let us die.&#8217;<br />
We grieve as the blithe birds, never again, leave shingle and elm,<br />
The heron and I,<br />
I young Aesop fabling to the near night by the dingle<br />
Of eels, saint heron hymning in the shell-hung distant</p>
<p>Crystal harbour vale<br />
Where the sea cobbles sail,<br />
And wharves of water where the walls dance and the white cranes stilt.<br />
It is the heron and I, under judging Sir John&#8217;s elmed<br />
Hill, tell-tale the knelled<br />
Guilt<br />
Of the led-astray birds whom God, for their breast of whistles,<br />
Have Mercy on,<br />
God in his whirlwind silence save, who marks the sparrows hail,<br />
For their souls&#8217; song.<br />
Now the heron grieves in the weeded verge. Through windows<br />
Of dusk and water I see the tilting whispering</p>
<p>Heron, mirrored, go,<br />
As the snapt feathers snow,<br />
Fishing in the tear of the Towy. Only a hoot owl<br />
Hollows, a grassblade blown in cupped hands, in the looted elms<br />
And no green cocks or hens<br />
Shout<br />
Now on Sir John&#8217;s hill. The heron, ankling the scaly<br />
Lowlands of the waves,<br />
Makes all the music; and I who hear the tune of the slow,<br />
Wear-willow river, grave,<br />
Before the lunge of the night, the notes on this time-shaken<br />
Stone for the sake of the souls of the slain birds sailing.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70233/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Там був Спаситель (There Was A Saviour)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70224</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70224#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sun, 16 Feb 2025 08:56:14 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70224</guid>

					<description><![CDATA[&#160; Вірш &#171;There Was A Saviour&#187; Ділан Томас написав у січні-березні 1940 року. Твір є частиною збірки &#171;Deaths and Entrances&#187; (1946). Там був Спаситель Спаситель рідшим був за радій і більш звичайним, ніж вода.&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p>&nbsp;</p>
<div id="attachment_69972" style="width: 389px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69972" class="wp-image-69972" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2-211x300.jpg" alt="" width="379" height="538" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2-211x300.jpg 211w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2.jpg 266w" sizes="auto, (max-width: 379px) 100vw, 379px" /></a><p id="caption-attachment-69972" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;There Was A Saviour&#187; Ділан Томас написав у січні-березні 1940 року. Твір є частиною збірки &#171;Deaths and Entrances&#187; (1946).</p>
<p><strong>Там був Спаситель</strong></p>
<p>Спаситель рідшим був за радій<br />
і більш звичайним, ніж вода.<br />
Жорстокий, бо безжальну відав правду,<br />
він в лоно ритму серця – духу охоронця &#8212;<br />
збирав своїх дітей, відірваних від сонця,<br />
як промені у ноту золоту.<br />
Незрячим бранцям тіл ключі давав пророчі<br />
та з посмішкою відкривав їм очі.</p>
<p>Дитячі голоси, загублені в пустелі,<br />
турботу й прихисток в його<br />
неспокої надійному шукайте.<br />
Коли настирне зло ламало стрій природи,<br />
тваринам і птахам чинило перешкоди<br />
та множило біду серед людей,<br />
ми мужніми були, бо у добу ту дику<br />
за подихом його не чули крику.</p>
<p>Церквами, що услід зі сліз його вставали<br />
йшла слава добра та лунка:<br />
він б’є, але пуховою рукою.<br />
Ти, хто не плакав над земним кінцем людини,<br />
хай сум твій до його полине батьківщини<br />
і радістю наповниться, яка<br />
ніколи та ніде не стане вже журбою.<br />
В пітьмі наразі тільки ми с тобою.</p>
<p>Брат з братом, горді два та почорнілі тужать<br />
пліч-о-пліч, замкнені в зимі.<br />
До цього року, схожого на пустку,<br />
ми, що і в кращі миті рухалися кволо,<br />
лише зітхали, коли бачили навколо<br />
користолюбство й ворожнечі вир.<br />
А нині плач стоїть, великий плач прозріння<br />
над місцем ледь помітного падіння.</p>
<p>За горді смерті тих, кого не відшукати,<br />
за житла, що спустошені тому,<br />
що нехтували нашими кістками,<br />
чужий наш власний прах влітає у господу,<br />
де вікували ми, та не бували зроду.<br />
Вигнанці у собі, ми вкупі  з ним,<br />
пробуджуємо ту м’яку, розкуту й грубу<br />
любов, що будь-яку долає згубу.</p>
<p>(Переклад &#8212;<a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener"> Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>There Was A Saviour</strong></p>
<p>There was a saviour<br />
Rarer than radium,<br />
Commoner than water, crueller than truth;<br />
Children kept from the sun<br />
Assembled at his tongue<br />
To hear the golden note turn in a groove,<br />
Prisoners of wishes locked their eyes<br />
In the jails and studies of his keyless smiles.</p>
<p>The voice of children says<br />
From a lost wilderness<br />
There was calm to be done in his safe unrest,<br />
When hindering man hurt<br />
Man, animal, or bird<br />
We hid our fears in that murdering breath,<br />
Silence, silence to do, when earth grew loud,<br />
In lairs and asylums of the tremendous shout.</p>
<p>There was glory to hear<br />
In the churches of his tears,<br />
Under his downy arm you sighed as he struck,<br />
O you who could not cry<br />
On to the ground when a man died<br />
Put a tear for joy in the unearthly flood<br />
And laid your cheek against a cloud-formed shell:<br />
Now in the dark there is only yourself and myself.</p>
<p>Two proud, blacked brothers cry,<br />
Winter-locked side by side,<br />
To this inhospitable hollow year,<br />
O we who could not stir<br />
One lean sigh when we heard<br />
Greed on man beating near and fire neighbour<br />
But wailed and nested in the sky-blue wall<br />
Now break a giant tear for the little known fall,</p>
<p>For the drooping of homes<br />
That did not nurse our bones,<br />
Brave deaths of only ones but never found,<br />
Now see, alone in us,<br />
Our own true strangers&#8217; dust<br />
Ride through the doors of our unentered house.<br />
Exiled in us we arouse the soft,<br />
Unclenched, armless, silk and rough love that breaks all rocks.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70224/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Вірш у жовтні (Poem In October)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70212</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70212#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Fri, 31 Jan 2025 20:08:26 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<category><![CDATA[Уэльс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70212</guid>

					<description><![CDATA[&#160; Поезію &#171;Poem In October&#187; із циклу присвят власному дню народження Ділан Томас створив у серпні 1944 року, коли жив у приморському місті Нью-Куей у Західному Уельсі. Хоча сам поет називав його &#171;Вірш Логарна: перший вірш,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-69973 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg" alt="" width="514" height="342" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg 686w" sizes="auto, (max-width: 514px) 100vw, 514px" /></a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Поезію &#171;Poem In October&#187; із циклу присвят власному дню народження Ділан Томас створив у серпні 1944 року, коли жив у приморському місті Нью-Куей у Західному Уельсі. Хоча сам поет називав його &#171;Вірш Логарна: перший вірш, який я написав&#187;<em>.</em> Логарн &#8212; селище у графстві Кармартеншир (Уельс), де Ділан з дружиною Кейтлін провели перші три роки подружнього життя (1938-1941). Твір є частиною збірки &#171;Deaths and Entrances&#187; (1946).</p>
<p><strong>Вірш у жовтні</strong></p>
<p>Коли тридцятий рік мій шлях почав до неба,<br />
я сон допив і порт почув, і гомін гаю,<br />
і берег десь неподалік,<br />
соборний мідіями й чаплею священний,<br />
Я слухав перший поклик ранку –<br />
хвиль молитв<strong>и</strong> та голоси<br />
грака та чайки,<br />
снастей вітрильних лопотіння між павутин сітей –<br />
ці звуки<br />
зі мною рухалися через наразі напівсонне місто.</p>
<p>Мій день народження почався з водоплавних<br />
птахів і птиць дерев крилатих, що летіли<br />
над фермами моє ім’я<br />
та білогривими, як оболоки, кіньми.<br />
І я піднявся в непогожу<br />
вологу осінь і пішов<br />
за край у зливі<br />
прожитих днів, куди вже й чапля пірнула. Далі – шлях<br />
за браму,<br />
котру за мною зачинило пробуджене нарешті місто.</p>
<p>Пружинки жайворонків у хвилястій хмарі,<br />
а вздовж дороги – чагарі по вінця повні<br />
співочим посвистом дроздів<br />
і світлом тихим, що жовтневе сонце точить<br />
на плечі пагорба, мов літом,<br />
коли тут клімат був м’яким<br />
і з віт солодкі співаки<br />
раптово вранці<br />
туди злітали, де блукав я і в дощовий вслухався<br />
вітер,<br />
який так вив, мов кликав стужу до гаю, що біля підніжжя.</p>
<p>Безбарвна мряка понад портом. Біля моря<br />
церківка, зверху рівна равлику з рогами<br />
брунатними, немов сова,<br />
через туман і замок. Тут весна та літо<br />
буяли у казках, де жайвір<br />
ширяє вище хмарних зграй<br />
і здивування<br />
моє з ним поруч. Народини в гостях у спогадів ще теплих<br />
ось-ось би і розпочалися, але змінилася погода.</p>
<p>Осіннім мріям про країну безтурботну<br />
прийшли на зміну інше небо та повітря<br />
і диво літа знов несло,<br />
мов течія, порічки, яблука та груші.<br />
І я узрів у повороті<br />
забуті ранки перших літ,<br />
коли матуся<br />
мене водила тут малого крізь притчі сонячного світла<br />
смарагдових каплиць легенди та чарівні поля дитинства,</p>
<p>крізь двічі переказані терени,<br />
що їхні сльози обпікали мої щоки<br />
і серце досі із моїм<br />
в одному ритмі б’ється, бо живе у ньому,<br />
як ті ліси, та річка й море,<br />
де хлопчик чув луну думок<br />
покійних предків<br />
і шепотів про свої чисті дитячі радощі<br />
деревам,<br />
камінню, рибам &#8212; всіх одна їх жива єднала таємниця.</p>
<p>Я дивувався дню народження і далі,<br />
хоча погода знов змінилася. І щирість<br />
дитяча, втрачена давно,<br />
дзвеніла й радісно іскрилася на сонці.<br />
У мій тридцятий крок до неба<br />
стояв чудовий літній день.<br />
А знизу місто<br />
лежало у жовтневій крові. О, хай моя душа<br />
співає<br />
На цьому ж пагорбі незмінну і через рік сердечну правду.</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>Poem In October</strong></p>
<p>It was my thirtieth year to heaven<br />
Woke to my hearing from harbour and neighbour wood<br />
And the mussel pooled and the heron<br />
Priested shore<br />
The morning beckon<br />
With water praying and call of seagull and rook<br />
And the knock of sailing boats on the net webbed wall<br />
Myself to set foot<br />
That second<br />
In the still sleeping town and set forth.</p>
<p>My birthday began with the water-<br />
Birds and the birds of the winged trees flying my name<br />
Above the farms and the white horses<br />
And I rose<br />
In rainy autumn<br />
And walked abroad in a shower of all my days.<br />
High tide and the heron dived when I took the road<br />
Over the border<br />
And the gates<br />
Of the town closed as the town awoke.</p>
<p>A springful of larks in a rolling<br />
Cloud and the roadside bushes brimming with whistling<br />
Blackbirds and the sun of October<br />
Summery<br />
On the hill&#8217;s shoulder,<br />
Here were fond climates and sweet singers suddenly<br />
Come in the morning where I wandered and listened<br />
To the rain wringing<br />
Wind blow cold<br />
In the wood faraway under me.</p>
<p>Pale rain over the dwindling harbour<br />
And over the sea wet church the size of a snail<br />
With its horns through mist and the castle<br />
Brown as owls<br />
But all the gardens<br />
Of spring and summer were blooming in the tall tales<br />
Beyond the border and under the lark full cloud.<br />
There could I marvel<br />
My birthday<br />
Away but the weather turned around.</p>
<p>It turned away from the blithe country<br />
And down the other air and the blue altered sky<br />
Streamed again a wonder of summer<br />
With apples<br />
Pears and red currants<br />
And I saw in the turning so clearly a child&#8217;s<br />
Forgotten mornings when he walked with his mother<br />
Through the parables<br />
Of sun light<br />
And the legends of the green chapels</p>
<p>And the twice told fields of infancy<br />
That his tears burned my cheeks and his heart moved in mine.<br />
These were the woods the river and sea<br />
Where a boy<br />
In the listening<br />
Summertime of the dead whispered the truth of his joy<br />
To the trees and the stones and the fish in the tide.<br />
And the mystery<br />
Sang alive<br />
Still in the water and singingbirds.</p>
<p>And there could I marvel my birthday<br />
Away but the weather turned around. And the true<br />
Joy of the long dead child sang burning<br />
In the sun.<br />
It was my thirtieth<br />
Year to heaven stood there then in the summer noon<br />
Though the town below lay leaved with October blood.<br />
O may my heart&#8217;s truth<br />
Still be sung<br />
On this high hill in a year&#8217;s turning.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70212/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Рука, що підписала папір (The Hand That Signed The Paper)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70189</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70189#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 14 Jan 2025 07:17:22 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<category><![CDATA[Уэльс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70189</guid>

					<description><![CDATA[Вірш на тему політики &#171;The Hand That Signed The Paper&#187; Ділан Томас написав 17 серпня 1934 року. Твір став частиною збірки &#171;Twenty-five Poems&#187; (1936). Його присвячено приятелю поета, члену Лейбористської партії Берту Тріку. Рука, що&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/GettyImages-185663978.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-69974 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/GettyImages-185663978-300x169.jpg" alt="" width="483" height="272" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/GettyImages-185663978-300x169.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/GettyImages-185663978-768x432.jpg 768w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/GettyImages-185663978-1024x576.jpg 1024w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/GettyImages-185663978.jpg 1065w" sizes="auto, (max-width: 483px) 100vw, 483px" /></a></p>
<p>Вірш на тему політики &#171;The Hand That Signed The Paper&#187; Ділан Томас написав 17 серпня 1934 року. Твір став частиною збірки &#171;Twenty-five Poems&#187; (1936). Його присвячено приятелю поета, члену Лейбористської партії Берту Тріку.</p>
<p><strong>Рука, що підписала папір</strong></p>
<p>Рука. Вона підписує папір і місто обертає на руїну.<br />
Державних пальців суверена міць податком обкладає навіть подих.<br />
І землю мертвих множить у рази, і навпіл ділить зламану країну.<br />
Ці п&#8217;ять царів скарали короля, найбільшого із гордих.</p>
<p>Рука йде до похилого плеча, яке вже не послужить королівству.<br />
Суглоби пальців крейдою або пером із гусака підводять риску<br />
під списками фіаско та звитяг і край кладуть насильству та убивству.<br />
І мовчки зупиняють час розмов, з яких немає зиску.</p>
<p>Рука, що підписала договір, породжує тривогу й лихоманку<br />
і голод, ніби впала сарана і від зерна лишилася полова.<br />
Це все рука, велика та рука, що кожного тримає за горлянку<br />
з народжених людей, чиє ім’я засвідчене письмово.</p>
<p>П&#8217;ять владних пальців, самодержців п’ять рахують мертвих та закриту рану<br />
м’якішою не роблять. На чолі збирають зморшки й грозові прогнози<br />
зі співчуттям об’єднують на тлі укритого зірками океану.<br />
Та плакати  не можуть – рухи рук не втілюються в сльози.</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>The Hand That Signed The Paper</strong><br />
<strong> </strong><br />
The hand that signed the paper felled a city;<br />
Five sovereign fingers taxed the breath,<br />
Doubled the globe of dead and halved a country;<br />
These five kings did a king to death.</p>
<p>The mighty hand leads to a sloping shoulder,<br />
The finger joints are cramped with chalk;<br />
A goose&#8217;s quill has put an end to murder<br />
That put an end to talk.</p>
<p>The hand that signed the treaty bred a fever,<br />
And famine grew, and locusts came;<br />
Great is the hand that holds dominion over<br />
Man by a scribbled name.</p>
<p>The five kings count the dead but do not soften<br />
The crusted wound nor pat the brow;<br />
A hand rules pity as a hand rules heaven;<br />
Hands have no tears to flow.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70189/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Сила, яка рухає квітку (The Force That Through The Green Fuse Drives The Flower)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70176</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70176#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 08 Jan 2025 09:03:55 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<category><![CDATA[Уэльс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70176</guid>

					<description><![CDATA[&#160; Поезію &#171;The Force That Through The Green Fuse Drives The Flower&#187; Ділан Томас написав 12 жовтня 1933 року. Вона присвячена одній з юнацьких подружок Ділана, ім&#8217;я якої вказано тільки ініціалами EP. Твір є&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69748" style="width: 361px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69748" class="wp-image-69748" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg" alt="Dylan_Thomas" width="351" height="448" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg 235w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 351px) 100vw, 351px" /></a><p id="caption-attachment-69748" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>&nbsp;</p>
<p>Поезію &#171;The Force That Through The Green Fuse Drives The Flower&#187; Ділан Томас написав 12 жовтня 1933 року. Вона присвячена одній з юнацьких подружок Ділана, ім&#8217;я якої вказано тільки ініціалами EP. Твір є частиною збірки &#171;18 Poems&#187; (1934). Вірш був переможцем щорічної премії газети &#171;Sunday Referee&#187; за кращий поетичний твір.</p>
<p><strong>Сила, яка рухає квітку</strong></p>
<p>Сила, яка рухає квітку, просочуючи зелений гніт,<br />
керує і моїм зеленим віком.<br />
Той, що підриває коріння дерев,<br />
руйнує літа мої ліком,<br />
гордий чесно виконаною обіцянкою,<br />
якої не давав нікому.<br />
І я німий, сказати троянді, схожій на кому,<br />
що моя молодість зігнута такою ж зимовою лихоманкою.</p>
<p>Сила, яка проганяє воду крізь товщу нерозуміння скель,<br />
жене й у мені червону річку.<br />
Те, що сушить потоки красномовності<br />
перетворює моє на майбутню свічку.<br />
І я німий говорити, чим повен до вен,<br />
мовби фігове дерево смоквами,<br />
чи той, що у спеку джерело гірське в себе<br />
всмоктує.</p>
<p>Рука, яка крутить воду в басейні, ворушить пливучий пісок.<br />
Та, котра в’яже мотузкою вітер, що дме.<br />
тягне вітрило мого савана, мов кота у мішок.<br />
І я німий, повід<strong>а</strong>ти підвішеному до життя<br />
стрічкою долі строкатою,<br />
як і з моєї глини роблять вапно співчуття<br />
катове.</p>
<p>Вуста змін присмоктуються до верхівки фонтану.<br />
Любов капає і збирається, але впала кров<br />
заспокоїть кожну її рану.<br />
І я німий, розповісти погоничу поганої погоди,<br />
що в неї, для іншої звісно нагоди,<br />
натура іще і висока є,<br />
десь поруч, за крок,<br />
де час ходить небом навколо зірок<br />
і цокає.</p>
<p>І я німий сповідатися праху коханої так,<br />
мов по простирадлу моєму повзе той же самий кривий хробак.</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>The </strong><strong>Force </strong><strong>That </strong><strong>Through </strong><strong>The </strong><strong>Green </strong><strong>Fuse </strong><strong>Drives </strong><strong>The </strong><strong>Flower</strong></p>
<p>The force that through the green fuse drives the flower<br />
Drives my green age; that blasts the roots of trees<br />
Is my destroyer.<br />
And I am dumb to tell the crooked rose<br />
My youth is bent by the same wintry fever.</p>
<p>The force that drives the water through the rocks<br />
Drives my red blood; that dries the mouthing streams<br />
Turns mine to wax.<br />
And I am dumb to mouth unto my veins<br />
How at the mountain spring the same mouth sucks.</p>
<p>The hand that whirls the water in the pool<br />
Stirs the quicksand; that ropes the blowing wind<br />
Hauls my shroud sail.<br />
And I am dumb to tell the hanging man<br />
How of my clay is made the hangman&#8217;s lime.</p>
<p>The lips of time leech to the fountain head;<br />
Love drips and gathers, but the fallen blood<br />
Shall calm her sores.<br />
And I am dumb to tell a weather&#8217;s wind<br />
How time has ticked a heaven round the stars.</p>
<p>And I am dumb to tell the lover&#8217;s tomb<br />
How at my sheet goes the same crooked worm.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70176/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Підтримуй світло (Foster The Light)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70161</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70161#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Tue, 31 Dec 2024 18:34:12 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<category><![CDATA[Уэльс]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70161</guid>

					<description><![CDATA[Вірш &#171;Foster The Light&#187; Ділан Томас написав у лютому 1934 року. У цей час батько поета боровся з раком і в одному з листів до Ділана його приятель Тревор Хьюз між іншим написав: «Підтримуйте світло,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69748" style="width: 369px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69748" class="wp-image-69748 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg" alt="Dylan_Thomas" width="359" height="458" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1-235x300.jpg 235w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/07/Dylan_Thomas_drinking_a_pint_of_beer_in_a_pub_in_Wales-1.jpg 300w" sizes="auto, (max-width: 359px) 100vw, 359px" /></a><p id="caption-attachment-69748" class="wp-caption-text">Дилан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;Foster The Light&#187; Ділан Томас написав у лютому 1934 року. У цей час батько поета боровся з раком і в одному з листів до Ділана його приятель Тревор Хьюз між іншим написав: «Підтримуйте світло, і Бог з вами». Ці слова вочевидь вплинули на назву твору, який невдовзі став частиною збірки &#171;Twenty-five Poems&#187; (1936).</p>
<p>* &#171;Не підведи жодного акра володаря мух&#8230;&#187; &#8212; це рядок з «Foster The Light». Роман Вільяма Джеральда Ґолдінґа «Володар мух» («Lord of the Flies») побачив світ у 1954 році. Ми поки що не знайшли точної відповіді  на питання, чи пов&#8217;язана назва роману з наведеним рядком, але те, що Ґолдінґ читав поезії Ділана Томаса &#8212; безумовно.</p>
<p><strong>Підтримуй світло</strong><strong> </strong></p>
<p>Підтримуй світло. Не затуляй місяць, бо він місток<br />
між небом та людиною.<br />
Не терпи ті вітри, котрі здирають усі дванадцять подихів єдиної<br />
сутності з місячного кружала, хоча й не продувають до кісток.<br />
Не пануй вночі й не обслуговуй мозок сніговика,<br />
що реформує кожен кущик у повітрі в полярну зорю,<br />
а та вказує на бурульку, як на чергового представника<br />
племені, де вічна володарює зима<br />
і з якого походить вона сама.</p>
<p>Не дзюркоти весною між дзвону півночі,<br />
на пательні ранку не чави яйця півнячі<br />
і не діли інжир на чотири половини<br />
як ділять рік.<br />
Але прищепи ці чотириплідні пагони до своєї країни.<br />
Фермер в часи морозу обробляй палаючу лігу,<br />
по червонооких садах сій насіння снігу &#8212;<br />
на твої молоді роки випав овочевий вік.</p>
<p>Не підведи жодного акра володаря мух – ти ж усьому отець.<br />
І не проростай на совиному насінні, як гоблін-похлібець.<br />
Натомість утримуй планету у формі серця ребрами чарівника,<br />
додай голосів смертних до того хору,<br />
де кожен тримає сусіда за простака.<br />
А ще, високоповажний есквайр, розговори співочу хмару<br />
і вирви музику, що захована у мандрагору.</p>
<p>Перекочуйся не по-л<strong>ю</strong>дськи над закрученим кущем,<br />
о кільце морів!<br />
І не сумуй, тоді, коли я відриваюся, ніби змитий дощем,<br />
від усіх моїх смертних коханих з усмішкою по правому борту.<br />
І коли моя любов, яку вони так і не зустріли,<br />
лежить у перехрещеному дрейфі гола серед птахів,<br />
що схожі водночас на луки та стріли –<br />
теж не сумуй, бо чи повернешся ти провісником світанку колись<br />
на цю декоровану китицями вісь?</p>
<p>Той, хто розфарбував моря, що мали лише форму,<br />
та виліпив мого глиняного друга і небесний ковчег власними руками,<br />
а згодом, під час повені або шторму,<br />
наповнювався його кольоровими двійниками.<br />
О, ти, хто прославився на аморфних картах об’ємного хаосу,<br />
сотвори тепер мій світ, як я створив свого часу,<br />
скерувавши небо додолу,<br />
веселий силует людини, що ходить по твоєму колу.</p>
<p>(Переклад &#8212;<a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener"> Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>Foster The Light</strong></p>
<p>Foster the light nor veil the manshaped moon,<br />
Nor weather winds that blow not down the bone,<br />
But strip the twelve-winded marrow from his circle;<br />
Master the night nor serve the snowman&#8217;s brain<br />
That shapes each bushy item of the air<br />
Into a polestar pointed on an icicle.</p>
<p>Murmur of spring nor crush the cockerel&#8217;s eggs,<br />
Nor hammer back a season in the figs,<br />
But graft these four-fruited ridings on your country;<br />
Farmer in time of frost the burning leagues,<br />
By red-eyed orchards sow the seeds of snow,<br />
In your young years the vegetable century.</p>
<p>And father all nor fail the fly-lord&#8217;s acre,<br />
Nor sprout on owl-seed like a goblin-sucker,<br />
But rail with your wizard&#8217;s ribs the heart-shaped planet;<br />
Of mortal voices to the ninnies&#8217; choir,<br />
High lord esquire, speak up the singing cloud,<br />
And pluck a mandrake music from the marrowroot.</p>
<p>Roll unmanly over this turning tuft,<br />
O ring of seas, nor sorrow as I shift<br />
From all my mortal lovers with a starboard smile;<br />
Nor when my love lies in the cross-boned drift<br />
Naked among the bow-and-arrow birds<br />
Shall you turn cockwise on a tufted axle.</p>
<p>Who gave these seas their colour in a shape,<br />
Shaped my clayfellow, and the heaven&#8217;s ark<br />
In time at flood filled with his coloured doubles;<br />
O who is glory in the shapeless maps,<br />
Now make the world of me as I have made<br />
A merry manshape of your walking circle.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
<p>&nbsp;</p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70161/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Наші знечоловічені мрії (Our Eunuch Dreams)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70145</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70145#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Thu, 26 Dec 2024 09:49:55 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[культура Уэльса]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70145</guid>

					<description><![CDATA[Ділан Томас написав вірш &#171;Our Eunuch Dreams&#187; у березні 1934 року. Того ж року твір став частиною збірки &#171;18 Poems&#187;. Ділану тоді тільки йшов 20-й рік і критики ще не знали, що він геній. Тому&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69973" style="width: 456px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69973" class="wp-image-69973" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg" alt="" width="446" height="297" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg 686w" sizes="auto, (max-width: 446px) 100vw, 446px" /></a><p id="caption-attachment-69973" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>Ділан Томас написав вірш &#171;Our Eunuch Dreams&#187; у березні 1934 року. Того ж року твір став частиною збірки &#171;18 Poems&#187;. Ділану тоді тільки йшов 20-й рік і критики ще не знали, що він геній. Тому вірш спочатку був сприйнятий доволі негативно. Зокрема видатна англійська поетка Едіт Сітвелл у рецензії для Aspects of Modern Poetry назвала &#171;Our Eunuch Dreams&#187; «жахливою справою». Втім, невдовзі все з&#8217;ясувалося і вона стала однією з найбільших прихильниць поета.</p>
<p><strong>Наші знечоловічені мрії</strong></p>
<p>I<br />
Наші знечоловічені мрії, що наповнюють голови, як повітря м’яч.<br />
Вони про світло та любов сердець різноманітних вдач.<br />
Хлопчаки відчувають їхні удари кінцівками,<br />
коли ті женихають вдів наречених, нічних як пітьма,<br />
від п’ят завиваючись під їхні покрови та крадькома<br />
розбігаючись уверх, мов прожилки тоненькими цівками.</p>
<p>Тіні дівчат, ароматизовані їхніми п<strong>е</strong>ленами,<br />
метеликами вивільняються від гусені тіл, як тільки сонце засмоктує зоряна твань.<br />
Зламані кістки чоловіків в їхніх ліжках, що залишаються розстеленими<br />
перетворюються на опівн<strong>і</strong>чні крутні,​​ ладні розкрити гробницю бажань.</p>
<p>II<br />
У цей наш час бандит і його поплічниця &#8212; дві стіни в кутку,<br />
два одновимірні привиди, кохання на котку,<br />
незвичні для нашого негнучкого бачення<br />
лепечуть свої потаємні нісенітниці та розбухають, мов риби поверх ікри.<br />
А як зачиняються камери, поспішають до своєї нори<br />
унизу, на подвір&#8217;ї дня, ім’я котрого не має значення.</p>
<p>Вони танцюють між нашим черепом та їхніми затискачами.<br />
нав&#8217;язують свої кадри, сюжети та снів меню.<br />
Ми дивимось, як тіні, присмачені целулоїдом, займаються людськими речами:<br />
цілують або вбивають і дарують коханню брехню.</p>
<p>III<br />
Який же він, цей світ, що раптом проникає в яву між<br />
стежок двох наших, крізь уяву, коли нарешті ліки та свербіж<br />
здіймають над землею червонооку куряву?<br />
Відкинь всі форми світла &#8212; від плодів до наслідків у кисні та крохмалі.<br />
Жени солярних джентльменів та валлійських товстосумів, а з ними якомога далі,<br />
ідуть хай ті, ким опік<strong>у</strong>ється первісна, мов тотем, жага падіння в темряву.</p>
<p>Світлина, одружена з оком, прищеплює однобоку шкіру<br />
правди своїй нареченій, вдягнутій у фату вій.<br />
Сон висмоктав із сплячого його віру,<br />
щоби приховані чоловіки, могли втілитися нальоту в ній.</p>
<p>IV<br />
Це світ, брехлива подоба смужки наших речей,<br />
що рвуться, коли ми рухаємось, кохаючись ліниво, як долиною річка тече.<br />
Прагнення, що вибиває з мішків похованих<br />
і дозволяє їхньому непотребу, неземному вже, як піке,<br />
бути вшанованим, немов щось минуще та швидке.<br />
Це і є світ. Майте віру в духовне.</p>
<p>Бо ми кричатимемо, як півень, що мертвих приводить до тями.<br />
Наші постріли дати збиватимуть з плит і ми далебі<br />
продовжимо давні мандрівки новими путями.<br />
А той, хто лишиться, розквітне у міру любові,<br />
що має в собі.<br />
Хвала нашим вічним серцям, що мандрують життями.</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>Our Eunuch Dreams</strong></p>
<p>I<br />
Our eunuch dreams, all seedless in the light,<br />
Of light and love the tempers of the heart,<br />
Whack their boys&#8217; limbs,<br />
And, winding-footed in their shawl and sheet,<br />
Groom the dark brides, the widows of the night<br />
Fold in their arms.</p>
<p>The shades of girls, all flavoured from their shrouds,<br />
When sunlight goes are sundered from the worm,<br />
The bones of men, the broken in their beds,<br />
By midnight pulleys that unhouse the tomb.</p>
<p>II<br />
In this our age the gunman and his moll<br />
Two one-dimensional ghosts, love on a reel,<br />
Strange to our solid eye,<br />
And speak their midnight nothings as they swell;<br />
When cameras shut they hurry to their hole<br />
down in the yard of day.</p>
<p>They dance between their arclamps and our skull,<br />
Impose their shots, showing the nights away;<br />
We watch the show of shadows kiss or kill<br />
Flavoured of celluloid give love the lie.</p>
<p>III<br />
Which is the world? Of our two sleepings, which<br />
Shall fall awake when cures and their itch<br />
Raise up this red-eyed earth?<br />
Pack off the shapes of daylight and their starch,<br />
The sunny gentlemen, the Welshing rich,<br />
Or drive the night-geared forth.</p>
<p>The photograph is married to the eye,<br />
Grafts on its bride one-sided skins of truth;<br />
The dream has sucked the sleeper of his faith<br />
That shrouded men might marrow as they fly.</p>
<p>IV<br />
This is the world; the lying likeness of<br />
Our strips of stuff that tatter as we move<br />
Loving and being loth;<br />
The dream that kicks the buried from their sack<br />
And lets their trash be honoured as the quick.<br />
This is the world. Have faith.</p>
<p>For we shall be a shouter like the cock,<br />
Blowing the old dead back; our shots shall smack<br />
The image from the plates;<br />
And we shall be fit fellows for a life,<br />
And who remains shall flower as they love,<br />
Praise to our faring hearts.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70145/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Cвятий, який ось-ось упаде (A Saint About To Fall)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70126</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70126#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[Игорь Касьяненко]]></dc:creator>
		<pubDate>Wed, 11 Dec 2024 10:50:24 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70126</guid>

					<description><![CDATA[Вірш &#171;A Saint About To Fall&#187; Ділан Томас написав у серпні 1938 року. Твір став частиною збірки &#171;The Map of Love&#187; (1939). Написаний він під враженням очікування народження першої дитини поета на тлі передчуття&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<div id="attachment_69972" style="width: 379px" class="wp-caption aligncenter"><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" aria-describedby="caption-attachment-69972" class="wp-image-69972" src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2-211x300.jpg" alt="" width="369" height="525" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2-211x300.jpg 211w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/md_tomas-dilan_2.jpg 266w" sizes="auto, (max-width: 369px) 100vw, 369px" /></a><p id="caption-attachment-69972" class="wp-caption-text">Ділан Томас</p></div>
<p>Вірш &#171;A Saint About To Fall&#187; Ділан Томас написав у серпні 1938 року. Твір став частиною збірки &#171;The Map of Love&#187; (1939). Написаний він під враженням очікування народження першої дитини поета на тлі передчуття неминучої війни.</p>
<p><strong>C</strong><strong>вятий, який ось-ось упаде</strong></p>
<p>Святий, який ось-ось упаде.<br />
Заплямовані рівнини висі вдарили й зруйнували<br />
до поцілованого повітряного змія поділ його накидки.<br />
На останній вуличній хвилі вихваляли розмотування –<br />
пісня за скелею &#8212; плетеної з парчиної нитки<br />
стіни дому його отця в пісках,<br />
зникнення музичного суднобудування та дзвонів,<br />
розкиданих, як справи у понеділок,<br />
і добігаючий кінця<br />
кашель годинника, який відміряє життя за лицями стрілок.<br />
На ангельській етні останнього дзижчання пір&#8217;яного краю<br />
нога на вітряній п’яті в отворі полум’яної кулі<br />
звеличувала свою все більше і більше зморщену зграю,<br />
На вінчальному кінчику скирти біля калюж,<br />
якими стали минулі дива винних колодязів,<br />
співали голодні, швидкі небеса та,<br />
згідно з пророцтвом, нарізали хліб Христа,<br />
плюючись оцтом,<br />
і всі лабіринти його лаврів і поголосу без меж<br />
втілювалися у снарядах та полумінні пожеж.</p>
<p>Слава тріснула, мов блоха.<br />
Сонцелисті священні свічкові ліси<br />
добалакалися до одного співочого дерева<br />
з недогризками чорних бруньок.<br />
Солодкі човни з риб’ячими зябрами,<br />
що як піхви клинок несуть кров у лихі часи,<br />
дякуючи за підтримку п’явку та соломинку,<br />
хилилися крізь море, затоплене краплею роси.<br />
Твердінь висока впала разом з його падінням<br />
і один тріснутий дзвін бив у залишки повітря.<br />
Пробудися в мені, як повір’я &#8212; в моєму будинку,<br />
в багнюці роздоріжжя сповнених клекоту берегів,<br />
збитий з карболової міської головоломки в ліжко виразок<br />
скуйовдженої основи знайомого,<br />
як спільний вираз обличчя богів,<br />
неба та величного коріння хмар, що п’ють з нього соки.<br />
З химерної кімнати в розколотій хаті твій, з молоком у роті,<br />
погляд на кислі потоки,<br />
котрі повільно ховають милу вулицю, бачить на місці плоті<br />
череп землі, колючий від війни, бо тій клятій таки вдалося<br />
і мозок опалити, і волосся.</p>
<p>Вдарте у місто бомби уповільненої дії,<br />
підніміть живі крокви барабанної перетинки,<br />
киньте свій страх шматком каменю мимо блакиті<br />
у притулок, в якому панують сутінки,<br />
омитий сльозами іродів,<br />
чиї мечі дісталися очей, що вже вбиті,<br />
запасне серце під чужий перейшло устав,<br />
а для агонії інші відкрито голодні вуста.<br />
О, прокинься, щоб побачити, після благородного падіння,<br />
як старе багно вилуплюється з нового ландшафту,<br />
жахливе горе капає з рук та зі стиснутої губки чола,<br />
подих затягується, наче болт крізь білу нафту<br />
і чужинець входить залізом у тіло крила.<br />
Криклива радість, що вражає схожу на відьму мошу<br />
наступним залякує у грубе море тебе,<br />
надміру ніжного, як на таку ношу,<br />
і одним рухом великого пальця й сонця<br />
перетворює краєвиди<br />
галасливої арени для кориди,<br />
де змагаються потужні й гострі,<br />
на твій мовчазний і оточений дівчатами острів.</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p><strong>A Saint About To Fall</strong></p>
<p>A saint about to fall,<br />
The stained flats of heaven hit and razed<br />
To the kissed kite hems of his shawl,<br />
On the last street wave praised<br />
The unwinding, song by rock,<br />
Of the woven wall<br />
Of his father&#8217;s house in the sands,<br />
The vanishing of the musical ship-work and the chucked bells,<br />
The wound-down cough of the blood-counting clock<br />
Behind a face of hands,<br />
On the angelic etna of the last whirring featherlands,<br />
Wind-heeled foot in the hole of a fireball,<br />
Hymned his shrivelling flock,<br />
On the last rick&#8217;s tip by spilled wine-wells<br />
Sang heaven hungry and the quick<br />
Cut Christbread spitting vinegar and all<br />
The mazes of his praise and envious tongue were worked in flames and shells.</p>
<p>Glory cracked like a flea.<br />
The sun-leaved holy candlewoods<br />
Drivelled down to one singeing tree<br />
With a stub of black buds,<br />
The sweet, fish-gilled boats bringing blood<br />
Lurched through a scuttled sea<br />
With a hold of leeches and straws,<br />
Heaven fell with his fall and one crocked bell beat the left air.<br />
O wake in me in my house in the mud<br />
Of the crotch of the squawking shores,<br />
Flicked from the carbolic city puzzle in a bed of sores<br />
The scudding base of the familiar sky,<br />
The lofty roots of the clouds.<br />
From an odd room in a split house stare,<br />
Milk in your mouth, at the sour floods<br />
That bury the sweet street slowly, see<br />
The skull of the earth is barbed with a war of burning brains and hair.</p>
<p>Strike in the time-bomb town,<br />
Raise the live rafters of the eardrum,<br />
Throw your fear a parcel of stone<br />
Through the dark asylum,<br />
Lapped among herods wail<br />
As their blade marches in<br />
That the eyes are already murdered,<br />
The stocked heart is forced, and agony has another mouth to feed.<br />
O wake to see, after a noble fall,<br />
The old mud hatch again, the horrid<br />
Woe drip from the dishrag hands and the pressed sponge of the forehead,<br />
The breath draw back like a bolt through white oil<br />
And a stranger enter like iron.<br />
Cry joy that hits witchlike midwife second<br />
Bullies into rough seas you so gentle<br />
And makes with a flick of the thumb and sun<br />
A thundering bullring of your silent and girl-circled island.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70126/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
		<item>
		<title>Ділан Томас. Двадцять чотири роки (Twenty Four Years)</title>
		<link>https://creativpodiya.com/posts/70117</link>
					<comments>https://creativpodiya.com/posts/70117#respond</comments>
		
		<dc:creator><![CDATA[редакция]]></dc:creator>
		<pubDate>Sat, 30 Nov 2024 10:50:02 +0000</pubDate>
				<category><![CDATA[Литература]]></category>
		<category><![CDATA[ОК новости]]></category>
		<category><![CDATA[События]]></category>
		<category><![CDATA[Ділан Томас]]></category>
		<category><![CDATA[культура Британских островов]]></category>
		<category><![CDATA[поезія]]></category>
		<guid isPermaLink="false">https://creativpodiya.com/?p=70117</guid>

					<description><![CDATA[&#160; Ділан Томас є автором декількох поетичних тексті, присвячених власному дню народження. Вірш &#171;Twenty Four Years&#187;, написаний у серпні 1938 року вважається одним з них. Він був спочатку записаний на листівці, надісланій товаришу Ділана,&#46;&#46;&#46;]]></description>
										<content:encoded><![CDATA[<p><a href="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg"><img loading="lazy" decoding="async" class="aligncenter wp-image-69973 " src="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg" alt="" width="493" height="328" srcset="https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb-300x200.jpg 300w, https://creativpodiya.com/wp-content/uploads/2024/10/pic_44620981cfb.jpg 686w" sizes="auto, (max-width: 493px) 100vw, 493px" /></a></p>
<p>&nbsp;</p>
<p>Ділан Томас є автором декількох поетичних тексті, присвячених власному дню народження. Вірш &#171;Twenty Four Years&#187;, написаний у серпні 1938 року вважається одним з них. Він був спочатку записаний на листівці, надісланій товаришу Ділана, теж поету, Вернону Уоткінсу, а згодом став частиною збірки &#171;The Map of Love&#187; (1939).</p>
<p><strong>Двадцять чотири роки</strong></p>
<p>Двадцять чотири роки нагадують сльози моїх очей.<br />
(Ховайте померлих, щоб вони не йшли в могилу через пологи.)<br />
В утробі матері я горбився, мов кравець тих речей,<br />
які для останньої шиють дороги.<br />
При світлі хижого сонця, вбраний у смертне,<br />
чуттєво гордою ходою з червоними венами,<br />
повними грішми, як спрага водою,<br />
я рухаюся у напрямку першоміста,<br />
до якого особиста дотичність<br />
моя<br />
триватиме поки існує вічність.</p>
<p>(Переклад &#8212; <a href="https://creativpodiya.com/posts/68968" target="_blank" rel="noopener">Ігор Касьяненко</a>)</p>
<p>***</p>
<p><strong>Twenty Four Years</strong></p>
<p>Twenty-four years remind the tears of my eyes.<br />
(Bury the dead for fear that they walk to the grave in labour.)<br />
In the groin of the natural doorway I crouched like a tailor<br />
Sewing a shroud for a journey<br />
By the light of the meat-eating sun.<br />
Dressed to die, the sensual strut begun,<br />
With my red veins full of money,<br />
In the final direction of the elementary town<br />
I advance as long as forever is.</p>
<p><strong>Читайте ще вірші Ділана Томаса тут: <a href="https://creativpodiya.com/posts/69704" target="_blank" rel="noopener">Ділан Томас. Вірші</a></strong></p>
]]></content:encoded>
					
					<wfw:commentRss>https://creativpodiya.com/posts/70117/feed</wfw:commentRss>
			<slash:comments>0</slash:comments>
		
		
			</item>
	</channel>
</rss>
